Методологічний підхід до побудови типології напрямів досліджень воєнної розвідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військова академія

Методологічний підхід до побудови типології напрямів досліджень воєнної розвідки

Юрій Максименко кандидат технічних наук, доцент, начальник кафедри організації розвідувально-інформаційної роботи та бойового застосування технічних засобів розвідки, Віталій Рудинський заступник начальника кафедри управління діями підрозділів військової розвідки та Сил спеціальних операцій, Сергій Попов доктор наук з державного управління, кандидат технічних наук, професор, Віктор Маміч кандидат технічних наук, доцент

м. Одеса, Україна

Анотація

Розглянуто методологічний підхід до побудови типології напрямів досліджень воєнної розвідки, яка є підґрунтям для визначення пріоритетних досліджень, розробки відповідної стратегії і плану її реалізації. З'ясовано загальне розуміння сутності типології, її теоретичного та емпіричного різновидів у аспекті об'єкта та предмета цього досліджен- ня. Побудовано приклад емпіричної типології шляхом аналізу сучасних та доступних науково-прикладних праць, присвячених покращанню функціонування і розвитку воєнної розвідки. Аналіз цієї типології доводить, що теперішні напрями досліджень мають міждисциплінарний характер, оскільки поєднують розробки у галузях державного і військового управління; радіоелектронної боротьби, радіотехнічної розвідки, протидії іноземним технічним розвідкам; розвідувально-інформаційної та інформаційно-аналітичної роботи, інформаційних технологій тощо. Наведений приклад типології є фрагментом реальних напрямів досліджень, оскільки проаналізовано доступний масив праць. Для розширення уявлення про поле досліджень запропоновано використати метод систематичного покриття науково-прикладних праць: статей, монографій, дисертацій, звітів про НДР тощо. Для посилення уявлення про поле досліджень пропонується виявити потенційно їх можливі напрями шляхом застосування теоретичної типології основних складових механізму воєнної розвідки. Такий підхід є доцільним, оскільки: об'єкт і предмет дослідження є взаємопозв'язаними; кожний напрям досліджень співвідноситься з певною складовою цього механізму в аспекті її удосконалення. Обґрунтовано підхід до побудови моделі цього механізму, яку представлено відкритою системою, що поєднує зовнішні і внутрішні складові. До останніх віднесено: основні елементи і процеси функціонування і розвитку воєнної розвідки, механізми взаємодії і координації у складі механізму управління воєнною розвідкою в державі. Порівняльний аналіз складових емпіричної і теоретичної типологій доводить, що емпірично виявлені напрями досліджень торкаються лише окремих складових цього механізму. Тобто є прогалини в полі досліджень. Уточнити типологію напрямів досліджень можна шляхом систематичного покриття міждисциплінарного масиву науково-прикладних праць, вивчення думки експертного середовища тощо.

Ключові слова: розвідка; дослідження; напрям; типологія; технологія; засіб; механізм.

Abstract

Maksymenko Y., Rudynskyi V., Popov S., Mamich V., Litvinovsky S. METHODOLOGICAL APPROACH TO BUILDING A TYPOLOGY OF RESEARCH DIRECTIONS OF INTELLIGENCE ACTIVITIES

The methodological approach to building a typology of military intelligence research areas is considered. This typology is the main prerequisite for prioritizing research, developing an appropriate strategy and a plan for its implementation. Clarified general understanding of the essence of typology; its theoretical and empirical aspects regarding the subject of this study. Based on the analysis of modern and existing scientific and applied works devoted to the improvement of the functioning and development of military intelligence, an empirical typology was built. Her analysis proves that modern areas of research are interdisciplinary in nature. They relate to research in the field of public and military administration; intelligence and information and information and analytical work, information technologies, etc. It is believed that this example of typology is only a fragment of real areas of research, and perhaps some of them are not available at all.For furtherclarifying the essence of directionsresearch is proposed to use the method of periodic updating of an interdisciplinary array of scientific and applied works: articles, monographs, dissertations, reports on the GDR, etc.It is believed that detectionpotentially possible areas of researchto expand the idea of their field. Designed for thistheoretical typology of the main components of the military intelligence mechanism. This is correct because: the object and the subject of research are always interconnected; each direction of research is correlated in the aspect of improvement of the corresponding component of this mechanism. His model is presented:an open system combining external and internal components. The latter include: the main elements and processes of the functioning and development of military intelligence, mechanisms of interaction and coordination, as a component of the mechanism of military intelligence management in the state. A comparative analysis of the components of empirical and theoretical typologies proves that the empirically determined directions of research correspond only to certain components of this mechanism. That is, there are gaps in the research field: perhaps there really are no studies, or it is necessary to update the typology of scientific areas by periodically updating the interdisciplinary array of scientific and applied works, studying the opinions of the expert environment, etc.

Key words: intelligence; research; direction; typology; technologies; tool; mechanism.

Постановка проблеми

Ефективна політика держави щодо національної безпеки і оборони (далі - НБО) України є найвагомішою передумовою для забезпечення суверенітету, територіальної цілісності і непорушності державних кордонів. Розвідка, зокрема воєнна розвідка (далі - ВР), є невід'ємною і визначальною складовою сил безпеки і сил оборони у складі сектору НБО, особливо у час війни. Розвідувальна діяльність (далі - РД) визначається спеціальним механізмом держави, який органічно поєднує у цілісну систему його різнорідні складові, включаючи і практичну методологію. Посилення спроможності цього механізму забезпечується відповідними теоретико-прикладними напрацюваннями, які присвячені пізнанню першочергових наукових проблем ВР та їх розв'язанню шляхом розробки нових знань. Складність механізму ВР обумовлює утворення достатньо широкого і гетерогенного поля його досліджень, що ускладнює процес пізнання їх сутності. Тому для забезпечення достовірності напрямів досліджень важливо завчасно обрати належний методологічний інструментарій, адекватний обраному предмету дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що дослідженню ВР присвячено багато праць. Зокрема В. І. Гвоздь [1], досліджуючи історичні, правові і політичні аспекти РД держави, опирається на попередні здобутки інших дослідників щодо сутності створення і розвитку української розвідки, правових і політичних засад розвідслужб провідних країн світу в аспекті гарантування національної безпеки країни; О. М. Романов [2] аналізує праці щодо засобів радіоелектронної розвідки (далі - РЕР) рф, стверджує, що останнім часом противник застосовує нові засоби РЕР, наголошує на необхідності оновлення попередніх напрацювань; Ю. М. Пащук, Ю. М. Сальник, І. М. Прозапас [3] - [6] досліджують систему ISTAR (інтегровану систему засобів розвідки, спостереження та цілевказання) в аспекті її втілення в ЗСУ, опираючись на попередні розробки щодо загальних положень про цю систему, сфери і принципи її застосування, її сумісності і взаємодії тощо. воєнний розвідка координація

Аналізуючи ці та інші напрями досліджень, можна стверджувати:

по-перше, державний механізм ВР є загально визнаним суспільним явищем, провідним суб'єктом сектору НБО будь-якої країни; він є складною системою, яка поєднує взаємозалежні та різнорідні за сутністю засади, процеси, сили, методи, технології і технічні засоби, інше; їх належне функціонування і розвиток забезпечує сукупність напрямів досліджень у різних галузях знань і практики;

по-друге, теперішній науковий дискурс щодо ВР має достатньо високу активність, що відображає сутність певного фрагмента основного поля її досліджень, а останні можуть бути пріоритетними й урахованими на етапі прогнозування (цілепокладання), виходячи з їх вагомості та наявності ресурсів.

Розробка стратегії будь-якого дослідження, зокрема науково-дослідної або дисертаційної робіт, містить етап прогнозування пріоритетів, підґрунтям для виявлення яких є типологія напрямів досліджень, особливо у випадку дослідження складних об'єктів. Проте попередньо проблемі щодо побудови типології напрямів досліджень багатогранного механізму ВР увага не приділялася. У цьому дослідженні об'єктом дослідження визначено механізм ВР, а його предметом обрано типологію напрямів досліджень цього механізму.

Метою статті є розгляд методологічного підходу до побудови типології напрямів досліджень механізму ВР (як базису для етапу прогнозування їх пріоритетів), який є відкритою, складною і цілісною системою, функціонування і розвиток якої опирається на масив знань і практик із різних галузей.

Результати дослідження

Типологічний аналіз є загально визнаним науковим методом пізнання сутності явищ, процесів та об'єктів у різних галузях знань і практики, зокрема в державознавстві, політології, соціології, управлінні, наукознавстві, мовознавстві, психології тощо. С. Кравченко [7, с. 84-85] розглядає цей метод в аспекті планування перспективних наукових досліджень у державних організаціях і установах, яке поєднує у часі заходи з виконання досліджень, їх виконавців та ресурси. Філософський словник [8, с. 638] узагальнено тлумачить поняття “типологія”, опираючись на яке метод типології у цьому дослідженні розглядаємо як спосіб теоретичного або емпіричного пізнання (з'ясування) сутності будь-якого явища, об'єкта або процесу шляхом виділення (виявлення) та групування (систематизації) їх типових (найважливіших, природньо властивих) характеристик (ознак). Поняття “тип” розуміємо як основну одиницю (критерій) поділу (декомпозиції) явища (об'єкта, процесу) на його типові складові. Теоретичну типологію розглядаємо як таку, що заснована на абстрактному конструюванні моделі об'єкта дослідження, сутність якої пізнається шляхом аналітичного виділення її типових складових та стійких взаємозв'язків. Емпіричну ж типологію розглядаємо як таку, що формує уявлення про сутність об'єкта дослідження шляхом отримання і опрацювання дослідних даних про його суттєві типи (ознаки, характеристики). Необхідність застосування цього методу обумовлена складністю механізму ВР, який органічно поєднує різнорідні складові. Зазначимо, що головна відмінність методів типології та класифікації полягає у тому, що перший заснований на виявленні типових складових та потім їх групуванні (систематизації) за їх типовими ознаками. Другий же ґрунтується на систематизації (упорядкуванні) вже відомого поля об'єктів за певним обсягом обраних ознак. Перевагою методу топології є те, що він забезпечує виявлення не тільки реальних напрямів досліджень, а й потенційно можливих.

У цьому дослідженні обрано емпіричний підхід до пізнання сутності напрямів досліджень механізму ВР шляхом їх виявлення (виділення) та групування суттєво важливих типів. Для побудови емпіричної типології проаналізовано доступну сукупність наукових публікацій, а саме:

І. Гвоздь [1, с. 12] досліджує історичні, правові та політичні аспекти вітчизняної і зарубіжної РД у аспекті забезпечення НБО; досвід відбиття російської агресії на Сході України 2014 - 2018 рр., основні поняття, принципи, методи і прийоми дій спецслужб;

О. М. Романов [2, с. 46-52] аналізує сучасні рухомі комплекси КХ і УКХ РЕР тактичної ланки ЗС рф та вказує на тенденцію щодо переходу до багатофункціональних автоматизованих комплексів, які поєднують функції РЕР, управління і РЕБ, що значно підвищує їх ефективність;

Ю. Пащук, В. Сальник [3, с. 21-30], [4, с. 64-71], [5, с. 72-75], І. Прозапас [6, с. 96-104] аналізують концепції інтегрованих систем ISTAR, досвід їх створення і застосування, визначають доцільні напрями їх упровадження у систему ВР як способу бойового забезпечення шляхом поєднання процесів розвідки, спостереження і цілевказання;

К. Антонов, О. Сачко, В. Тертишник, В. Уваров [9] розглядають особливості доказового права щодо розвідувальної і контррозві- дувальної діяльності;

А. Мосейко [10] аналізує сферу НБО України як об'єкт публічного управління, доводить, що ця сфера є спеціальною системою органів державної влади, яка включає розвідувальні органи, органи місцевого самоврядування і участь громадськості;

М. Криштафович, Я. Пущак, М. Флейчук, В. Франчук [11] досліджують політику держави щодо НБО, актуалізують необхідність розвитку системи ВР, інтегрованих систем і засобів розвідки, розвідувально-ударних комплексів; указують на вагомість створеного Об'єднаного комітету з питань розвідки і Національної розвідувальної програми;

Мельник [12] розглядає організаційно-правові засади військового управління в аспекті НБО; історичний і зарубіжний досвід організації РД органів Міністерства оборони України (далі - МОУ) і спеціального призначення; важливість розвідувальної й інформаційно-аналітичної діяльності в інтересах НБО;

В. Мурашко [13] досліджує механізми державного управління НБО в провідних країнах ЄС і організаційно-правові механізми національних розвідок;

А. Мовчан [14, с. 443-450], [15] досліджує поняття та сутність аналітичної розвідки, її роль, місце і організаційні структури у складі інформаційно-аналітичного забезпечення оперативно-розшукової діяльності; раціональне поєднання форм аналітики та інформаційних технологій з метою отримання нових знань;

O. Ф. Анікєєнко, A. C. Савельєв, С. С. Га- ценко, I. A. Корчагін та інші [16] узагальнюють вітчизняні і зарубіжні напрацювання щодо засад організації, здійснення, прогнозування і моделювання у сфері розвідувально-інформаційної та інформаційно-аналітичної діяльності у системі ВР;

Ю. Гулак [17, с. 73-75], [18] аналізує локальні війни і збройні конфлікти, висвітлює переваги і недоліки організації протидії іноземним технічним розвідкам (далі - ПДІТР); актуалізує важливість технічного контролю, оцінювання параметрів ефективності і надійності маскувальних заходів;

P. М. Жовноватюк, О. С. Бойченко, Р. І. Гла- дич [19, с. 37-46] пропонують програмні продукти для оцінювання ефективності комплексної ПДІТР, які: розроблені на базі об'єктно орієнтованої мови програмування Delphi; адаптовані до вимог Microsoft, мають графічний інтерфейс; забезпечують автоматизований розрахунок показників ефективності цієї протиції;

Д. В. Зайцев, А. П. Наконечний, С. О. Пахарев, І. О. Луценко [20] узагальнено характеризують засади військової розвідки, її організацію та технічні засоби (оптичні й оптико- електронні прилади, радіолокаційні засоби, бойову розвідувальну машину БРМ-1к тощо);

Т. П. Кузьменко, А. О. Попов, В. В. Твер- дохлібов, Е. В. Лучук, П. О. Міроненко, О. Ю. Смольков [21] - [23] визначають проблеми розвитку засобів радіоелектронної боротьби (далі - РЕБ) у складі розвідувально-уража- ючих комплексів; формулюють загальні тенденції і напрями її розвитку у вітчизняному та закордонному просторі; розглядають статистичне моделювання для оцінки ефективності застосування в операціях сухопутних військ (далі - СВ) сил і засобів РЕБ; оцінюють технічний рівень їх сучасних зразків;

О. В. Шумигай, О. В Ермоленко [24] актуалізують значущість багатофункціональних засобів та комплексів РЕБ (для захисту військ, пунктів управління, озброєння та військової техніки від повітряної розвідки (використанням БпЛА) та засобів вогневого ураження; дезорганізації управління військами і зброєю противника шляхом радіоелектронного придушення) та визначають тенденції їх розвитку;

О. Резніков [25] характеризує тактико- технічні характеристики небезпечних систем РЕР і РЕБ рф; наголошує на їх першочерговому знищенні.

Виявлені напрями досліджень (за результатами аналізу зазначених праць) узагальнено відображено в таблиці. З'ясовано, що особливість побудови типології цих напрямів полягає в їх міждисциплінарному характері, оскільки вона поєднує різнорідні предмети досліджень окремих складових механізму ВР, зокрема щодо організаційно-правових засад, способів і засобів РЕР, РЕБ і ПДІТР, розвідувально-інформаційного і аналітичного забезпечення, інформаційних технологій, комплексних систем розвідки тощо.

Безумовно, представлений приклад типології (див. таблицю) лише частково характеризує типологію напрямів досліджень механізму ВР, оскільки вона побудована шляхом аналізу обмеженої кількості праць. Усунути (“пом'якшити”) цей недолік можна шляхом застосування методу систематичного покриття міждисциплінарного поля науково-прикладних праць [7]: наукових статей та монографій, дисертацій і звітів про НДР. Доцільно також підтвердити достовірність цього поля досліджень шляхом його експертної верифікації та проведення науково-експертного дискурсу.

Емпірична типологія напрямів досліджень ВР

Дискурс застосувати для виявлення пріоритетних досліджень, спрямованих на задоволення теперішніх і перспективних потреб розвитку механізму ВР. Використати сучасні експертні методи, що, зокрема, реалізують форсайт і доказовий підхід, аналіз ієрархій, SWOT-аналіз [26, с. 167-175].

Збагатити уявлення про емпіричну типологію (див. таблицю) можна шляхом виявлення потенційно можливого поля досліджень. Для цього застосувати теоретичну типологію складових механізму ВР, оскільки у цьому дослідженні теоретична і емпірична топології є об'єктивно взаємопов'язаними; перша відображає об'єкт дослідження, а друга - його предмет. Припускаємо, що основні складові цього механізму вже удосконалюються або з часом потребуватимуть покращання шляхом проведення досліджень. Такий підхід конкретизує наявні та потенційно можливі напрями досліджень у вимірі структури механізму ВР. Також цей підхід дозволить виділити можливі прогалини у полі досліджень, потреба в яких уже існує для вирішення проблем механізму ВР. Крім того, ця модель може бути використана для розробки аналітики щодо оцінювання ефективності цього механізму, виявлення впливу напрямів досліджень на підвищення його спроможності.

На погляд авторів, більш загальне уявлення про модель механізму ВР розкриває теорія і практика механізму управління певним об'єктом у державі (далі - МУОД), який забезпечує управління масштабними і довгостроковими політиками, стратегіями, іншими об'єктами у просторі певної галузі або країни. Теоретико-методологічні засади МУОД є достатньо розробленими у галузі публічного управління. Його ідею розробила О. Коротич [27], потім її розвинули інші вчені, зокрема С. Попов, І. Вошко дослідили механізм управління політикою охорони здоров'я в Україні. Через призму ідеї МУОД доцільно розглянути механізм управління ВР у державі (далі - МУВРД), оскільки він є:

по-перше, специфічним різновидом МУОД; ВР є державним органом, суб'єктом сил безпеки і сил оборони (ст. 1 Закону України (ЗУ) “Про національну безпеку”) і розвідувального співтовариства (ст. 4 і 5 ЗУ “Про розвідку”); вона підпорядкована МОУ (центральному органу виконавчої влади, що визначено ст. 1 постанови КМУ “Про затвердження положення про МОУ”);

по-друге, цілісною системою, яка поєднує притаманні їй сили, методи, технології, засоби і засади Конституції України, внутрішньої і зовнішньої політики, НБО і ВР, які забезпечують її належне функціонування і розвиток;

по-третє, емпірична топологія (див. таблицю) підтверджує доцільність обраного підходу, оскільки вона свідчить, що повноцінне функціонування і розвиток МУВРД забезпечується цілісним масивом міждисциплінарних знань і практик, зокрема з державного і військового управління, технічної розвідки, інформаційних технологій, інформаційно- аналітичної роботи.

Опираючись на викладені твердження та ідею теоретичної топології, концептуальну модель МУВРД представимо відкритою системою, яка поєднує зовнішні і внутрішні складові, а їх зв'язки характеризують логіку їх взаємодії. Вважаємо, що функціонування і розвиток моделі МУВРД засновано на логічному поєднанні в єдине ціле відповідних нормативно-правових засад, сил, методів, технологій і засобів. Особливостями цього механізму є таке:

по-перше, він вмонтований у механізм держави з НБО, який реалізує нормативно- правові засади у цій сфері, реагує на зовнішні виклики, виявлення яких покладається на розвідку;

по-друге, організаційно сектор безпеки і оборони включає органи виконавчої влади, державні і громадські структури, зокрема і МУВРД, який є різновидом МУОД;

по-третє, зазначений сектор підпорядкований демократичному цивільному контролю (ст. 4 ЗУ “Про національну безпеку”), суб'єктами якого є: Президент України, Верховна Рада України, Рада НБО України, КМУ, органи публічної влади; судовий контроль і громадський нагляд; особливості його здійснення в аспекті розвідки регламентує розділ VIII ЗУ “Про розвідку”.

З огляду на вищевикладені твердження і те- оретико-прикладні засади МУОД розроблено концептуальну модель МУВРД (див. рисунок), яка заснована на нормативно-правових засадах Конституції України, внутрішньої і зовнішньої політики держави; зовнішніх політичних, воєнних, економічних, інших чинниках; поєднує державний і недержавний механізми, механізм взаємодії і координації, процеси функціонування і розвитку ВР; спрямована на розробку аналітичного продукту ВР (на виході моделі цього механізму) шляхом опрацювання добутих розвідданих (на його вході).

Державний механізм містить державні суб'єкти, механізми державного і військового управління, сили, методи, технології і засоби ВР, практичну методологію (див. рисунок). Недержавний механізм утворений неурядовими суб'єктами, відповідними механізмами управління, практичною методологією. Об'єктом управління державного і недержавного механізмів є процеси функціонування та розвитку ВР. Спільне управління цими процесами забезпечує механізм взаємодії і координації. Основу першого процесу складає розвідувальний цикл, у якому задіяні сили, методи, технології і засоби. Інший процес зосереджений на реформуванні й удосконаленні механізму ВР. Найбільш дієвими й активними є механізми державного і військового управління у складі МУВРД, які забезпечують не тільки належне функціонування основних процесів ВР, а й втілення ініціатив з її розвитку шляхом формування і реалізації відповідної політики держави. Розглянута модель МУВРД є підґрунтям для побудови теоретичної типології основних складових механізму ВР.

Порівнюючи складові моделі МУВРД і емпіричної типології (див. рисунок, таблицю), можна стверджувати, що зазначені напрями досліджень загалом торкаються більшості складових цього механізму. Для усунення прогалин у емпіричній типології необхідно здійснити більш поглиблені дослідження шляхом конкретизації моделі цього механізму та використання вказаних методів пізнання сутності напрямів досліджень МУВРД. Розглянутий методологічний підхід є цінним, оскільки він демонструє комплексний підхід до побудови емпіричної типології, конструювання якої доповнюється теоретичною типологією, де перша розкриває предмет дослідження, а друга - його об'єкт. Така логіка дозволяє з позиції складових цього механізму додатково конкретизувати типові ознаки напрямів досліджень та виявити прогалин в їх полі.

Висновки і перспективи подальших досліджень

У теперішній війні сили безпеки і сили оборони України є вирішальними для досягнення перемоги, зокрема завдяки належному функціонуванню і розвитку воєнної розвідки, що забезпечується шляхом втілення новітніх розробок різних галузей знань і практики. Прогнозування пріоритетних напрямів досліджень розвідки є базовим підґрунтям для формування відповідної державної Стратегії та плану її реалізації, виходячи з потреб практики та наявних ресурсів. Для забезпечення належного планування досліджень розглянуто методологічний підхід до побудови емпіричної типології напрямів досліджень воєнної розвідки. Їх аналіз доводить, що вони окреслюють міждисциплінарне поле напрямів досліджень у галузях державного і військового управління; радіоелектронної боротьби і розвідки, протидії іноземним технічним розвідкам; розвідувально-інформаційної, інформаційно-аналітичної роботи та інформаційних технологій. Поглибити уявлення про сутність емпіричної типології пропонується шляхом застосування методу систематичного покриття міждисциплінарного масиву науково-прикладних праць: статей, монографій, дисертацій, звітів про НДР тощо.

Як спосіб виявлення потенційно можливого поля напрямів досліджень розглянуто теоретичну типологію основних складових механізму воєнної розвідки з огляду на те, що предмет і об'єкт дослідження є тісно взаємозв'язаними. Обґрунтовано підхід до побудови моделі цього механізму, яку представлено відкритою системою, що поєднує зовнішні і внутрішні складові. Останніми є основні елементи і процеси функціонування і розвитку воєнної розвідки, механізми взаємодії і координації у складі механізму управління воєнною розвідкою в державі. Порівняльний аналіз складових емпіричної і теоретичної типологій доводить, що емпірично виявлені напрями досліджень торкаються лише окремих складових цього механізму. Тобто є прогалини в полі досліджень, можливо, унаслідок їх реальної відсутності або ж недосконалості побудови емпіричної типології, зокрема через обмежений доступ до джерел потрібної інформації.

Перспективами подальших досліджень доцільно вважати конкретизацію методології щодо побудови методики типології напрямів досліджень воєнної розвідки, у межах якої розглянуто методи систематичного покриття міждисциплінарного поля науково-прикладних розробок; виділення типових напрямів досліджень за допомогою методів форсайт- технології, доказового підходу, експертних оцінок і верифікації тощо.

Список використаних джерел

1. Гвоздь В. І. Історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності держави : монографія. Київ : Борисфен Інтел, 2018. 635 с.

2. Романов О. М. Засоби радіоелектронної розвідки російської федерації. Озброєння та військова техніка. 2017. № 4. С. 46-52.

3. Пащук Ю., Сальник Ю. Система ISTAR - критичний елемент досягнення інформаційної переваги у сучасних війнах та конфліктах. Збірник наукових праць Харківського університету Повітряних Сил. 2012. № 3. С. 21-30.

4. Pashchuk Y., Salnyk Y. Implementation of ISTAR in Ukrainian Armed Forces. Військово- технічний збірник. 2013. № 1. С. 64-71.

5. Сальник Ю., Пащук Ю. Шляхи впровадження концепції ISTAR у систему розвідки Збройних Сил України. Системи озброєння і військова техніка. 2014. № 1. С. 72-75.

6. Прозапас І. М. Досвід побудови системи ISTAR в АТО, особливості впровадження та перепони на шляху до підвищення бойової ефективності вогневих підрозділів. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУО України ім. І. Черняховського. 2017. № 3. С. 96-104.

7. Кравченко С. О. Удосконалення механізму планування наукових досліджень у державних організаціях і установах : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Національна академія державного управління при Президентові України. Київ, 2003. 255 с.

8. Гомілко О. Типологія. Філософський енциклопедичний словник / ред. В. І. Шинкарук. Київ, 2002. С. 638.

9. Антонов К. В., Сачко О. В., Тертишник В. М. Теорія доказів : підручник. Київ : Алерта, 2015. 148 с.

10. Мосейко А. Г. Публічне адміністрування у сфері національної безпеки Україні : дис. ... канд. юр. наук : 12.00.07 / Запорізький національний університет. Запоріжжя, 2019. 235 с.

11. Криштанович М. Ф., Пушак Я. Я., Флейчук М. І., Франчук В. І. Державна політика забезпечення національної безпеки України: основні напрями та особливості здійснення : монографія. Львів : Сполом, 2020. 418 с.

12. Мельник С. М. Адміністративно-правові засади організації і функціонування суб'єктів військового управління у системі забезпечення національної безпеки та оборони України : дис. . докт. юр. наук : 12.00.07 / Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. Харків, 2019. 462 с.

13. Мурашко В. С. Організаційно-правові засади формування механізмів державного управління у сфері національної безпеки у провідних країнах ЄС : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.05 / Міжрегіональна академія управління персоналом. Київ, 2020. 272 с.

14. Мовчан А. В. Поняття та сутність аналітичної розвідки як особливої форми інформаційно-аналітичної роботи в ОРД. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2012. № 3. С. 443 - 450.

15. Мовчан А. В. Інформаційно-аналітична робота в оперативно-розшуковій діяльності Національної поліції : навч. посіб. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2017. 244 с.

16. Розвідувально-інформаційна та інформаційно-аналітична діяльність у системі воєнної розвідки : навч. посіб. / О.Ф. Анікєєнко та ін. Київ : НУОУ, 2021. 136 с.

17. Гулак Ю. Протидія технічним розвідкам у локальних війнах і збройних конфліктах. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ ім. І. Черняховського. 2013. № 3. С.73-75.

18. Гулак Ю. Протидія технічній розвідці в сучасних умовах ведення збройної боротьби. Debats scientifiques et orientations prospectives du developpement scientifique: матеріали міжнар. наук.- практ. конф. (м. Париж, 05 лют. 2021 р.). Париж, Том 2. С. 121-122.

19. Жовноватюк Р., Бойченко О., Гладич Р. Програмні модулі розрахунку показників ефективності комплексної протидії технічним розвідкам. Проблеми створення, випробування, застосування та експлуатації складних інформаційних систем. 2018. № 15. С. 37-46.

20. Зайцев Д. В., Наконечний А. П., Пахарев С. О., Луценко І. О. Військова розвідка : навч. посіб. Київ : Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2016. 335 с.

21. Попов А. О., Твердохлібов В. В. Загальні тенденції розвитку засобів радіоелектронної боротьби. Озброєння та військова техніка. 2014. № 4. С. 4-11.

22. Лучук Е. В., Міроненко П. О., Попов А. О., Смольков О. Ю. Оцінка ефективності застосування сил і засобів радіоелектронної боротьби сухопутних військ в операціях шляхом статистичного моделювання. Військово-технічний збірник академії Сухопутних військ, 2013. № 1. С. 57-63.

23. Кузьменко Т. П., Попов А. О., Твердохлібов В. Оцінка технічного рівня сучасних зразків ОВТ радіоелектронної боротьби сухопутних військ ЗС рф. Збірник наукових праць Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України. 2013. № 4. С. 144-160.

24. Шумигай О., Ермоленко О. Сучасний стан багатофункціональних засобів та комплексів радіоелектронної боротьби. Тенденції та перспективні напрями їх розвитку. Наукові праці Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. 2020. № 3. С. 119-125.

25. Резніков О. Міноборони закликає українців знищувати системи радіорозвідки рф.

26. Інформаційно-аналітична, доказова і форсайт підтримки державної політики у сфері національної безпеки: порівняльний аналіз / Попов Сергій та ін. Актуальні проблеми державного управління. 2021. № 3. С. 167-175.

27. Коротич О. Б. Державне управління регіональним розвитком України : монографія. Харків : ХарРІ НАДУ, 2006. 220 с.

28. Попов С. А., Вошко І. В. Механізм управління медичною політикою в просторі України. Публічне управління ХХІ століття: погляд у майбутнє : зб. тез доп. ХХІ Міжнар. наук. конгресу, м. Харків, 21 трав. 2021 р. Харків, 2021. 44-46.

References

1. Hvozd V. I. (2017). Istorychni, pravovi i politychni aspekty rozviduvalnoi diialnosti derzhavy [Historical, legal and political aspects of the intelligence activity of the state]. Kyiv : Borysfen Intel, 635 p. [in Ukrainian]

2. RomanovO.M.(2017).Zasobyradioelektronnoi rozvidky rosiiskoi federatsii. Ozbroiennia ta viiskova tekhnika [Means of radio-electronic intelligence of the russian federation]. Kyiv : CNDI ZSU, no. 4, pp. 46-52. [in Ukrainian]

3. Pashchuk Yu., Salnyk Yu. (2012). Cystema ISTAR - krytychnyi element dosiahnennia informatsiinoi perevahy u suchasnykh viinakh ta konfliktakh [The ISTAR system is a critical element in achieving information superiority in modern wars and conflicts]. Zbirnyk naukovykh prats Kharkivskoho universytetu Povitrianykh Syl. Kharkiv : HNUPS, no. 3, pp. 21-30. [in Ukrainian]

4. Pashchuk Y., Salnyk Y. (2013). Implementation of ISTAR in Ukrainian Armed Forces. Viiskovo- tekhnichnyi zbirnyk. No. 1, pp. 64-71. [in English]

5. Salnyk Yu., Pashchuk Yu. (2014). Shliakhy vprovadzhennia kontseptsii ISTAR u systemu rozvidky Zbroinykh Syl Ukrainy [Ways of introducing the ISTAR concept into the intelligence system of the Armed Forces of Ukraine]. Systemy ozbroiennia i viiskova tekhnika. Kharkiv : HNUPS, no. 1, pp. 72-75. [in Ukrainian]

6. Prozapas I. M. (2017). Dosvid pobudovy systemy ISTAR v ATO, osoblyvosti vprovadzhennia ta perepony na shliakhu do pidvyshchennia boiovoi efektyvnosti vohnevykh pidrozdiliv [The experience of building the ISTAR system in the ATO, implementation features and obstacles on the way to increasing the combat effectiveness of fire units]. Zbirnyk naukovykh prats Tsentru voienno-stratehichnykh doslidzhen NUO Ukrainy im. I. Cherniakhovskoho. Kyiv : NUOU, no. 3, pp. 96-104. [in Ukrainian]

7. Kravchenko S. O. (2003). Udoskonalennia mekhanizmu planuvannia naukovykh doslidzhen u derzhavnykh orhanizatsiiakh i ustanovakh [Improving the mechanism of planning scientific research in state organizations and institutions]. PhD thesis. Kyiv : Natsionalna akademiia derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, 255 p. [in Ukrainian]

8. Homilko O. (2002). Typolohiia [Typology]. Kyiv, p. 638. [in Ukrainian]

9. Antonov K. V., Sachko O. V., Tertyshnyk V. M. (2015). Teoriia dokaziv [Theory of evidence]. Kyiv : Alerta, 148 p. [in Ukrainian]

10. Moseiko A. H. (2019). Publichne administruvannia u sferi natsionalnoi bezpeky Ukrainy [Public administration in the sphere of national security in Ukraine]. PhD thesis. Zaporizhzhia, 235 p. [in Ukrainian]

11. Kryshtanovych M. F., Pushak Ya. Ia., Fleichuk M. I., Franchuk V. I. (2020). Derzhavna polityka zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy: osnovni napriamky ta osoblyvosti zdiisnennia [Public administration in the sphere of national security in Ukraine: main directions and features of implementation]. Lviv : Spolom, 418 p. [in Ukrainian]

12. Melnyk S. M. (2019). Administratyvno-pravovi zasady orhanizatsii i funktsionuvannia subiektiv viiskovoho upravlinnia u systemi zabezpechennia natsionalnoi bezpeky ta oborony Ukrainy [Administrative and legal principles of the organization and functioning of military administration subjects in the system of ensuring national security and defense of Ukraine]. Doctor's thesis. Kharkiv, 462 p. [in Ukrainian]

13. Murashko V. S. (2020). Orhanizatsiino-pravovi zasady formuvannia mekhanizmiv derzhavnoho upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky u providnykh krainakh YeS [Organizational and legal principles of formation of state management mechanisms in the field of national security in the leading EU countries]. PhD thesis. Kyiv : Mizhrehionalna akademiia upravlinnia personalom, 272 p. [in Ukrainian]

14. Movchan A. V. (2012). Poniattia ta sutnist analitychnoi rozvidky yak osoblyvoi formy informatsiino-analitychnoi roboty v ORD [The concept and essence of analytical intelligence as a special form of information and analytical work in ORD]. Naukovyi visnyk Lvivskoho Derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriia yurydychna. Lviv : Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav, no. 3, pp. 443-450. [in Ukrainian]

15. Movchan A. V. (2017). Informatsiino- analitychna robota v operatyvno-rozshukovii diialnosti Natsionalnoi politsii [Information and analytical work in operational and investigative activities of the National Police]. Lviv : Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav, 244 p. [in Ukrainian]

16. Anikieienko O. F. et. al. (2021). Rozviduvalno- informatsiina ta informatsiino-analitychna diialnist u systemi voiennoi rozvidky [Intelligence and information and information and analytical activities in the military intelligence system]. Kyiv : NUOU, 136 p. [in Ukrainian]

17. Hulak Yu. (2013). Protydiia tekhnichnym rozvidkam v lokalnykh viinakh i zbroinykh konfliktakh [Countering technical intelligence in local wars and armed conflicts]. Zbir. nauk. prats Tsentru voienno-stratehichnykh doslidzhen NUOU im. I. Cherniakhovskoho. Kyiv : NUOU, no. 3, pp. 73-75. [in Ukrainian]

18. Hulak Yu. (2021). Protydiia tekhnichnii rozvidtsi v suchasnykh umovakh vedennia zbroinoi borotby [Counteraction to technical intelligence in modern conditions of armed struggle]. Proceedings of the International scientificand practical conference “ Debats scientifiques et orientations prospectives du developpementscientifique” (Paryzh, 5 febr. 2021 r.). Paryzh, tom 2, pp. 121-122. [in Ukrainian]

19. Zhovnovatiuk R., Boichenko O., Hladych R. (2018). Prohramni moduli rozrakhunku pokaznykiv efektyvnosti kompleksnoi protydii tekhnichnym rozvidkam [Software modules for calculating indicators of the effectiveness of complex countermeasures against technical intelligence]. Problemy stvorennia, vyprobuvannia, zastosuvannia ta ekspluatatsii skladnykh informatsiinykh system. no. 15, pp. 37-46. [in Ukrainian]

20. Zaitsev D. V., Nakonechnyi A. P., Pakharev S. O., Lutsenko I. O. (2016). Viiskova rozvidka [Military intelligence]. Kyiv : Kyivskyi natsionalnyi universytet im. Tarasa Shevchenko, 335 p. [in Ukrainian]

21. Popov A. O., Tverdokhlibov V. V. (2014). Zahalni tendentsii rozvytku zasobiv radioelektronnoi borotby [General trends in the development of means of electronic warfare]. Ozbroiennia ta viiskova tekhnika. Kyiv : CNDI ZSU, no. 4, pp. 4-11. [in Ukrainian]

22. Luchuk E. V., Mironenko P. O., Popov A. O., Smolkov O. Iu. (2013). Otsinka efektyvnosti zastosuvannia syl i zasobiv radioelektronnoi borotby sukhoputnykh viisk v operatsiiakh shliakhom statystychnoho modeliuvannia [Evaluation of the effectiveness of the use of forces and means of radio- electronic warfare of ground forces in operations by means of statistical modeling]. Viiskovo-tekhnichnyi zbirnyk akademii Sukhoputnykh viisk. Lviv : NASV, no.1, pp. 57-63. [in Ukrainian]

23. Kuzmenko T R, Popov A. O., Tverdokhlibov V. V. (2013). Otsinka tekhnichnoho rivnia suchasnykh zrazkiv ozbroiennia ta viiskovoi tekhniky radioelektronnoi borotby sukhoputnykh viisk zs rf [Evaluation of the technical level of modern samples of radio-electronic warfare OVT of the ground forces of the russian armed forces]. Zbirnyk naukovykh prats Tsentralnoho naukovo-doslidnoho instytutu ozbroiennia ta viiskovoi tekhniky Zbroinykh Syl Ukrainy. Kyiv : CNDI ZSU, no. 4, pp. 144-160. [in Ukrainian]

24. Shumyhai O., Yermolenko O. (2020). Suchasnyi stan bahatofunktsionalnykh zasobiv ta kompleksiv radioelektronnoi borotby. Tendentsii ta perspektyvni napriamyyikh rozvytku [The current state of multifunctional means and complexes of radio- electronic warfare. Trends and prospective directions of their development]. Naukovi pratsi Derzhavnoho naukovo-doslidnoho instytutu vyprobuvan i sertyfikatsii ozbroiennia ta viiskovoi tekhniky. No. 3, pp. 119-125. [in Ukrainian]

25. Reznikov O. Minoborony zaklykaie ukraintsiv znyshchuvaty systemy radiorozvidky rf [The Ministry of Defense calls on Ukrainians to destroy the radio intelligence systems of the russian federation].

26. Popov S. et. al. (2021). Informatsiino- analitychna, dokazova i forsait pidtrymky derzhavnoi polityky u sferi natsionalnoi bezpeky: porivnialnyi analiz [Information-analytical, evidentiary and foresight support for state policy in the field of national security]. Aktualniproblemy derzhavnoho upravlinnia. No. 3, pp. 167-175. [in Ukrainian]

27. Korotych O. B. (2006). Derzhavne upravlinnia rehionalnym rozvytkom Ukrainy [State Administration of Regional Development of Ukraine]. Kharkiv : KharRI NADU, 220 p. [in Ukrainian]

28. Popov S. A., Voshko I. V. (2021). Mekhanizm upravlinnia medychnoiu politykoiu v prostori Ukrainy [The mechanism of medical policy management in Ukraine]. Proceedings of the ХХІ International sci- entificand practical conference “Publichne upravlinnia KhKhIstolittia:pohliad u maibutnie (Ukraine, Kharkiv, 21 may, 2021). Kharkiv, pp. 44-46. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru