Досвід створення та застосування військових формувань спеціального призначення України в антитерористичній операції (2014-2018 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Національний університет оборони України

Досвід створення та застосуванння військових формувань спеціального призначення України в антитерористичній операції (2014 - 2018 рр.)

Кришній Павло Іванович Ад'юнкт,

Никифоров Олексій Володимирович аспірант

м. Київ, м. Черкаси

Анотація

Історія створення Сил спеціальних операцій Збройних Сил України бере свій початок з 2007 року, коли була видана Директива Міністра оборони України, щодо формування Управління Сил спеціальних операцій, як структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України.

Спроба анексії Криму росією і війна на Донбасі прискорили процес формування Сил спеціальних операцій. Завдяки бойовому досвіду, набутому військово-політичним керівництвом та підрозділами спеціального призначення, з'явилась необхідність відокремлення Сил спеціальних операцій в окремий рід сил.

У сучасних умовах сили спеціальних операцій Збройних Сил України є добірними частинами і підрозділами, спеціально підготовленими й оснащеними для виконання комплексу розвідувальних, диверсійних і спеціальних дій у глибокому тилу супротивника і на території іноземних держав в умовах як воєнного, так і мирного часу.

Унікальність сил спеціальних операцій полягає в їхньому призначенні, розв'язуваних завданнях, специфіці організаційної структури, бойових можливостях та особливостях підготовки й застосування. Формування спеціального призначення є невід'ємною складовою сил спеціальних операцій.

У статті на підставі наявної літератури і джерел розглянуто створення та застосування формувань спеціального призначення Головного управління розвідки Збройних Сил України, під час проведення Антитерористичної операції на сході України, визначено об'єктивні причини створення нових спецпідрозділів, наведені приклади їх бойового застосування та висвітлені форми та способи виконання ними спеціальних завдань.

В умовах сьогодення вивчення досвіду бойового застосування формувань спеціального призначення сприяє розвитку нових тактичних форм і нових способів дій невеликих підрозділів. Цей історичний досвід може, перш за все, допомогти уникнути помилок і знайти правильний шлях для вирішення бойових завдань у сучасних умовах.

Ключові слова: Сили спеціальних операцій, управління, операція, бій, НАТО, зброя, розвідувальні завдання, розвідка, диверсія, спеціальні дії, досвід країн НАТО, формування спеціального призначення, спецпідрозділи, збройні сили.

Abstract

Kryshnyi Pavlo Ivanovych,Adjunct, National Defense University of Ukraine, Kyiv

Nykyforov Oleksii Volodymyrovych graduate student, Cherkasy National University named after Bohdan Khmelnytskyi, Cherkasy

EXPERIENCE OF CREATION AND USE OF MILITARY FORMATIONS OF SPECIAL PURPOSE OF UKRAINE IN ANTI-TERRORIST OPERATION (2014-2018)

The history of the creation of the Special Operations Forces of the Armed Forces of Ukraine dates back to 2007, when the Minister of Defense of Ukraine issued a Directive on the formation of the Special Operations Forces Directorate as a structural unit of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine.

Russia's attempted annexation of Crimea and the war in Donbas accelerated the process of forming the Special Operations Forces. Due to the combat experience gained by the military-political leadership and special forces units, it became necessary to separate the Special Operations Forces into a separate branch of the armed forces.

In modern conditions, the Special Operations Forces of the Armed Forces of Ukraine are selected units and subunits specially trained and equipped to perform a range of reconnaissance, sabotage and special operations in the deep rear of the enemy and on the territory of foreign countries in both wartime and peacetime.

The uniqueness of special operations forces lies in their purpose, tasks, specific organizational structure, combat capabilities, and peculiarities of training and employment. Special forces are an integral part of the special operations forces.

The article, based on the available literature and sources, examines the creation and use of Special Forces units of the Defence Intelligence of Ukraine during the Anti-Terrorist Operation in the East of Ukraine, identifies the objective reasons for the creation of new special units, provides examples of their combat use and highlights the forms and methods of performing special tasks.

In today's conditions, the study of the experience of combat use of special forces contributes to the development of new tactical forms and new ways of action of small units. This historical experience can, first of all, help to avoid mistakes and find the right way to solve combat tasks in modern conditions.

Keywords: Special operations forces, management, operation, combat, NATO, weapons, intelligence tasks, reconnaissance, sabotage, special actions, NATO experience, special forces, special forces, armed forces.

Постановка проблеми

Досвід Антитерористичної операції на сході України показує спроможність військових формувань спеціального призначення виконувати важливі завдання і завдавати противнику істотних (суттєвих) втрат з відносно малим залученням людських і матеріально- технічних ресурсів. Використання таких формувань може стати ще більш важливим у майбутньому, як доводить сучасна локальна війна. Саме тому особливого значення набуває вивчення та узагальнення досвіду застосування спецпідрозділів у воєнних конфліктах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проаналізувавши наукові праці вітчизняних дослідників встановлено, що погляди на досліджувані питання знайшли висвітлення у багатьох працях дослідників, зокрема у працях А. Слюсаренка, Д. Вєдєнєєва, І. Данилюка, О. Печоріна, М. Єзерського, Є. Магди. Однак застосування формувань спеціального призначення у воєнних конфліктах потребують додаткового вивчення. збройний організаційний бойовий

Мета статті - дослідження створення та застосування формувань спеціального призначення під час проведення Антитерористичної операції на сході України (1914-1918 рр.).

Виклад основного матеріалу. У результаті розпаду СРСР, після Біловезької угоди Збройним Силам України були передані формування спеціального призначення, зокрема:

8- ма бригада Прикарпатського ВО, розташована в м. Ізяслав;

9- а бригада Київського ВО, розташована в м. Кропівницький, згодом реорганізована в 50-й Навчальний Центр;

10- та обр СпП Одеського ВО, що розміщувалася в Криму. Два її загони перебували в м. Феодосія, а інші частини і штаб бригади поблизу сел. Первомайське [1, С. 34].

20 квітня 2015 року начальник Управління спеціальних операцій Генштабу Сергій Кривоніс повідомив, що у Генеральному штабі ЗСУ підтримали пропозицію створити окрему структуру Сил спеціальних операцій, котра підпорядковуватиметься Міністерству оборони України.

Створення Сил спеціальних операцій було передбачено у Стратегічному оборонному бюлетені України 2016 року, розрахованому на період до 2020 року.

5 січня 2016 року Міністр оборони призначив командувачем Управління Сил спеціальних операцій (ССО) генерал-майора Ігоря Луньова, який раніше був першим заступником командувача Високомобільних десантних військ. Чинний начальник Управління спеціальних операцій Генштабу Сергій Кривонос призначений першим заступником командувача ССО.

14 травня 2016 року відбувся перший випуск 29 інструкторів навчально- тренувального центру Сил спеціальних операцій кваліфікаційного курсу в рамках програми Об'єднаної багатонаціональної групи (США, Литва, Латвія, Естонія).

16 червня 2016 року Верховна Рада дозволила створити Сили спеціальних операцій та Високомобільні десантні війська. За відповідний законопроект проголосували 256 народних депутатів. Законом вносяться зміни до закону про збройні сили України, якими визначається, що до окремих родів військ належать Сили спеціальних операцій Збройних Сил України, Високомобільні десантні війська Збройних Сил України.

26 липня 2016 року Президент Петро Порошенко підписав Указ «Про День Сил спеціальних операцій Збройних Сил України». Глава держави зазначив, що враховуючи важливу роль Сил спеціальних операцій Збройних Сил України у забезпеченні обороноздатності держави та героїзм особового складу, виявлений під час проведення антитерористичної операції на Сході України, прийняв рішення встановити в Україні День Сил спеціальних операцій ЗСУ, який відзначатиметься щорічно 29 липня.

На початку липня 2017 року бійці 140-го центру СпО брали участь у навчаннях Flaming Sword 2017 (Литва). Три тижні, 1000 бійців з 9 країн.

Відомості про структуру, цілі й завдання ССО подаються з відкритих джерел [2, С. 9].

Невід'ємною складовою Сил спеціальних операцій є формування спеціального призначення, зокрема:

Центр спеціальних операцій "СХІД" походить від 3-го окремого полку спеціального призначення (3 оп СпП, в/ч А0680), який був сформований на базі 10-ї окремої бригади спеціального призначення (10-ї обр СпП) ЗС СРСР, яка була сформована в жовтні 1962 року в місті Старий Крим [3].

Застосування підрозділів спеціального призначення ЗСУ почалося з початком проведення АТО на Сході України. Варто зазначити, що за період незалежності бойовій підготовці приділялося зовсім мало часу. Чого вартий, наприклад, той факт, що до 2012 року в тодішньому полку не було жодного парашута. Мало того, за деякими даними, до початку 2014-го він фактично мав у своєму складі два загони (батальйони) замість належних за штатом трьох. На озброєнні полку стояли як радянська стрілецька зброя, так і снайперські гвинтівки американського виробництва Barrett M82A3.

Проте навіть у такому вигляді полк був набагато краще підготовлений, ніж основна частина ЗСУ. І саме тому став активно застосовуватись в конфлікті, що розгорався на Донбасі, причому не за призначенням, а для посилення штурмових частин. Бійці підрозділу ще у квітні 2014 року були перекинуті для охорони донецького аеропорту і вже 19 квітня полк зазнав першої безповоротної втрати.

Першим боєм полку був бій за Донецький аеропорт. Штурм проводився бойовиками ДНР 26 травня 2014 року. Снайпери 3 полку ГУР зіграли не останню роль у його відбитті [4].

У червні 2014 року підрозділи полку були перекинуті під Слов'янськ, де залучались до виконання завдань, зовсім не притаманних для спецпідрозділів такого рівня. Зокрема, до їхніх функцій входили супровід колон, що рухалися з Харківської області до Слов'янська, а також фізична охорона представників українського командування, яке періодично виїжджало в зону АТО. Втім, у той самий період командування ЗСУ намагалося використовувати бійців підрозділу і за прямим призначенням. Так бійці 3 полку намагалися шляхом організації засідок на маршрутах постачання, перервати комунікації бойовиків так званих республік, що тоді намагались сформуватись [4].

Успішно була проведена операція із захоплення і подальшого утримання бази зберігання військової техніки і складів в Артемівську. Бійці спецпідрозділу були перекинуті на об'єкт вертольотами, зуміли взяти об'єкт під контроль і згодом утримати його. Ця операція дійсно була величезним успіхом ЗСУ, оскільки велика кількість бронетехніки та озброєння, потрапивши до рук бойовиків, могла істотно змінити хід конфлікту на тому етапі [4].

Після залишення бойовиками Слов'янська, ЗСУ було проведено масштабну операцію з відсікання так званих республік від кордону з росією. 3 полк взяв у ній безпосередню участь. Основними завданнями підрозділу в той період була розвідка в інтересах загальновійськових з'єднань, а також коригування артилерійських і авіаційних ударів. Тим самим підрозділи спецпризначенців фактично виконували завдання, які мали виконувати розвідувальні роти загальновійськових та аеромобільних з'єднань, які натомість використовувалися як ядро ударно-штурмових з'єднань. Зведений підрозділ 3 полку опинився серед підрозділів, що потрапили в так званий Ізваринський котел [4].

29 липня 2014 року група спецпризначенців займалася пошуком пілота збитого українського літака. Також підрозділи полку діяли в районі Савур- Могили. Нестача підготовлених підрозділів змушувала командування ЗСУ застосовувати для штурмів підрозділ, підготовлений для виконання диверсійно-розвідувальних завдань, що надалі серйозно знекровило військову розвідку [4].

Восени 2014 року підрозділи полку, поряд з бійцями аеромобільних бригад і 93 омбр, знову брали участь в обороні донецького аеропорту, після чого підрозділ було виведено в рамках ротації.

Після 2014 року командування ЗСУ серйозно змінило характер застосування спеціальних підрозділів. Завдання з розвідки в прифронтовій смузі були перекладені на розвідувальні роти загальновійськових з'єднань. Спецпідрозділи ГУР застосовувалися для ведення глибинної розвідки, а також диверсійно-розвідувальних завдань на території так званих республік. У цей же період бійців спецназу ГУР почали інтенсивно навчати інструктори НАТО. Підрозділи ГУР почали масово отримувати екіпіровку НАТОвського зразка, отриману в рамках поставок нелетального озброєння [4].

8-й окремий полк спеціального призначення (8-й опСпП) - полк спеціального призначення Збройних сил України. Сформований у вересні 2003 року на базі 8-ї окремої бригади спеціального призначення [6].

У радянський період бригада була одним із найбільш підготовлених підрозділів ГРУ ГШ СРСР. Бойове хрещення вона отримала при введенні військ до Чехословаччини 1968 року. У період бойових дій в Афганістані там діяв зведений 186-й загін спеціального призначення бригади, що став одним із найрезультативніших підрозділів радянського спецназу Афганської війни. У 1991 році бригада увійшла до складу збройних сил України. У 2003 році бригаду переформували в полк спеціального призначення. У 2004 році пунктом постійної дислокації бригади стало місто Хмельницький. Понад 300 військовослужбовців полку брали участь у миротворчих операціях в Іраку, Косово, а також в африканських країнах [7, С. 268].

До весни 2014 року полк був повністю укомплектований військовослуж- бовцями-контрактниками і мав таку структуру:

1 загін спеціального призначення;

2 загін спеціального призначення;

3 загін спеціального призначення;

4 загін спеціального призначення;

підрозділи забезпечення та зв'язку.

Загострення обстановки на Донбасі застало ЗСУ практично в небоєздатному стані. Високий рівень боєготовності зберігали тільки підрозділи спецпризначенців. Уже на початку квітня 2014 року групи спецпризначенців 8-го полку були направлені на Схід України. Так, під час ліквідації так званої Харківської Народної Республіки, групи спецпризна- ченців полку в перших числах квітня зайняли міжнародний аеропорт Харкова, аеродром Чугуєва та утримувала їх до передачі підрозділам національної гвардії. Також планувалася участь групи 8-го оп СпП у невдалому штурмі будівлі СБУ в Луганську. Саме бійці 8-го полку у квітні 2014 року зайняли аеродром Краматорська, який утримували до початку липня [5].

Активізація бойових дій на Донбасі призвела до того, що в східні регіони було перекинуто практично всі боєздатні з'єднання ЗСУ. Не стали винятком і підрозділи спецназу ГУР. 8-й полк, а також зведена групу бійців 140-го навчального центру спеціального призначення були направлені на луганський напрямок. Бійці 8-го оп СпП брали активну участь у штурмі міста Щастя, займалися наведенням на ціль вертольотів, які надавали авіаційну підтримку наступаючим підрозділам [5].

Надалі бійці 8-го полку діяли в районі луганського аеропорту, виконуючи функції загальновійськової розвідки в інтересах 80-ї аеромобільної бригади. Крім того, бійців спецназу задіювали для виконання невластивих їм завдань із супроводу колон. До середини липня підрозділи 8-го оп СпП у луганському аеропорті були посилені підрозділом 140-го навчального центру спеціального призначення. Основним завданням спецпризначенців у цей період було коригування вогню артилерії, яка підтримувала блокованих на території ЛАПу бійців ЗСУ. Крім того, часто бійців полку залучали до супроводу колон, що проривалися в аеропорт. 14 липня 2014 року в Краснодонському районі був збитий транспортний літак Ан-26 ЗСУ. Бійці полку брали активну участь у пошуково-рятувальній операції в районі падіння літака. Більшу частину членів екіпажу, які вижили, було врятовано. На початку серпня група бійців 8-го полку діяла в районі Савур-Могили. Розвідгрупа полку діяла також у районі Іловайського котла, що утворився наприкінці серпня.[5].

Після підписання перших мінських угод особовий склад 8-го полку, який брав участь у бойових діях, був виведений із зони АТО в ППД, де зайнявся інтенсивною бойовою підготовкою. На Донбас було перекинуто військовослужбовців полку, які в літній період проходили бойову підготовку.

У жовтні 2014 року особовий склад полку у взаємодії батальйоном "Айдар" вів активні бої в районі блокпостів на Бахмутській трасі [5].

Взимку 2015 року групи спецпризначенців 8-го полку діяли як загальновійськова розвідка на дебальцевському напрямку. Після замикання оточення в районі Логвинового, бійці полку першими повідомили інформацію про перекриття траси. Однак заходи були вжиті несвоєчасно, що призвело до втрат серед українських військових. Згодом бійці 8-го оз СпП вели розвідку маршрутів для виходу з котла оточених підрозділів ЗСУ [8].

Надалі підрозділи 8-го полку спецназу постійно перебували в зоні конфлікту. Стабілізація становища для ЗСУ після перших мінських угод частково дозволила зняти зі спецпризначенців загальновійськові завдання. 8й оп СпП почав використовуватися за прямим призначенням, виконуючи диверсійно-розвідувальні завдання в тилу самопроголошених республік. У цей період були виявлені проблеми з екіпіруванням розвідгруп та у засобах радіозв'язку, необхідних для роботи в тилу противника. Найчастіше бійці були змушені використувати для цих цілей мобільні телефони. Періодично спецпризначенців залучали для боротьби з контрабандою, широко поширеною на лінії зіткнення. [5].

Після передачі полку до складу Сил спеціальних операцій ЗСУ, серйозно покращилася ситуація з озброєнням та екіпіровкою підрозділу. До підготовки спецназу підключилися інструктори НАТО. Особливу увагу було приділено диверсійно-підривній діяльності. Випуск курсантів в утворених навчальних центрах ССО здійснювався кожні півроку, після чого їх відправляли в зону АТО.

Результати підготовки за участю західних інструкторів дали позитивний результат. У 2016 році різко збільшилася кількість диверсій у тилу так званих республік. Почастішали випадки загибелі високопоставлених командирів бойовиків [5].

Окремий центр спеціальньїх операций "Південь" походить від 73-го морського центру спеціальних операцій - частини спеціальної розвідки Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Її створено на базі колишньої 7-ої окремої бригади СпО ВМС України, правонаступниці 6-го морського розвідувального пункту, 17-ої окремої бригади СпП, 1464-го окремого МРП СпП ВМФ СРСР .

7 жовтня 1953 року у Севастополі у складі Чорноморського флоту СРСР було сформовано морську частину спеціального призначення - 6-й розвідувальний пункт. Під час створення нового підрозділу величезне значення надавалося водолазній підготовці.

У березні 1961 року частину передислокували на о. Первомайський (недалеко від Очакова). 15 серпня 1968 року розвідувальний пункт було переформовано в 17-ту окрему морську бригаду спеціального призначення розвідки Чорноморського флоту. Військовослужбовці частини відзначалися високою підготовкою, постійно відпрацьовуючи навички під час навчань Чорноморського флоту. Крім того, бійці підрозділу регулярно відпрацьовували десантування парашутним способом [9].

У 1992 військовослужбовці склали українську присягу. У ЗСУ частина отримала назву 7-ї окремої бригади спеціальних операцій. У 90-ті роки з причин обмеженого фінансування в підрозділі різко знизився рівень бойової підготовки. Найчастіше спецпризначенці виконували абсолютно не властиві бойовим плавцям завдання. Так, 1995 року під час аварії на очисних спорудах у Харкові бійці підрозділу ліквідовували її наслідки, що, по суті, було завданням штабу цивільної оборони України, що існував тоді, крім того, спецпризначенці займалися підводним розмінуванням у районі Одеси, а також знешкодженням мін у руслі Дунаю, які були там ще з часів Першої Світової війни. У 2000 році вперше в пострадянський період водолази в нічних умовах, на носії виконали завдання і повернулися, тоді ж було виконано десантування без парашутів у водолазному спорядженні з апаратами ІДА-71П з вертольота Ка-29. У 2003 бригада була переформована в 73-й морський центр спеціального призначення [9].

До 2014 року підрозділ мав таку структуру:

1 загін підводного мінування;

2 загін підводного розмінування та прориву протидесантних загороджень;

3 розвідувальний загін;

підрозділ бойового та тилового забезпечення.

Завданнями 73 центру спецпризначення були:

проведення розвідувальних операцій;

здійснення диверсій;

захоплення суден;

захоплення берегових об'єктів;

підводне мінування та розмінування.

До 2014 року спецпідрозділи ВМС України були представлені 73 морським центром спецпризначення і 801 загоном боротьби з підводними диверсійними силами і засобами, дислокованим у Севастополі. Після анексування росією Криму з особового складу 801 загону ПДСС з 80 осіб тільки семеро продовжили службу в ЗСУ [9].

Катастрофічний дефіцит підготовлених військовослужбовців в умовах війни, що почалася на Донбасі, призвів до того, що в регіон було перекинуто практично всі спецпідрозділи ЗСУ. Не став винятком і 73 морський центр спеціального призначення.

У серпні 2014 року на базі центру було сформовано зведений загін із 30 осіб, перекинутий під Іловайськ. У зоні АТО спецпризначенці спочатку виконували завдання військової розвідки, однак уже в другій декаді брали участь в операціях зі штурму населених пунктів, виконуючи завдання звичайної піхоти, чого не повинні були робити в принципі. Спецпризначенці продовжили виконували розвідувальні завдання в Старобешівському, Амвосіївському та Тельманівському районах Донецька. Серед інших підрозділів ЗСУ, задіяних під Іловайськом, бійці зведеного загону 73 мцСпП наприкінці серпня опинилися в оточенні. Більшості особового складу вдалося з боєм вийти з Іловайського котла [10].

Після загибелі командира центру Зінченка підрозділ очолив капітан першого рангу Олефіренко. Олефіренко був одним із найдосвідченіших офіцерів спецназу ЗСУ. За радянських часів служив у спецназі ГРУ. Протягом чотирьох років брав участь у бойових діях в Афганістані у складі 459 окремої "кабульської" роти спеціального призначення. За операції в ДРА був нагороджений орденом Червоної Зірки. У 2000-х роках у складі контингенту НАТО в Афганістані Олефіренко командував групою із семи українських фахівців, які діяли в Кабулі. Володіючи мовою фарсі, він одночасно був перекладачем групи.

Після підписання перших мінських угод бійці 73 мцСпП діяли на Південному боці так званої ДНР, де виконували функції військової розвідки. 16 січня в районі Гранітного під мінометним вогнем Олефіренко загинув. Наприкінці січня зведений загін спецпризначенців брав участь у боях під Дебальцевим. Крім військової розвідки спецпризначенцям періодично доводилося виконувати функції звичайної піхоти. Так, під час боїв під Рідкодубом спецпризначенці брали участь в атаках під час деблокади оточеного опорного пункту "Станіслав 128", забезпечивши вихід оточеного особового складу 128-ї гірсько-піхотної бригади. Надалі особовий склад центру брав участь у розвідці маршрутів по виходу з кільця оточеного угруповання [10].

Основні сили 73 мцСпП продовжували дії на маріупольському напрямку. Наприкінці 2015 року командиром центру було призначено капітана 1 рангу Шевченка, який брав участь у боях під Іловайськом. У січні 2016 року 73 мц СпП було передано до складу новосформованих Сил спеціальних операцій України. Підрозділ було перейменовано в 73 морський центр спецоперацій. До підготовки спецпризначенців підключилися інструктори країн НАТО. На відміну від перших років війни, спецпризначенців центру стали залучати до диверсій у глибоких тилах противника.

Проведення диверсійно-розвідувальних операцій у тилу республік не зняло з військовослужбовців центру завдань з ведення розвідки в прифронтовій смузі. Так, 4 березня 2016 року під час проведення розвідувальної операції в районі Докучаєвська група спецпризначенців вступила в бій з патрулем так званої ДНР.

Таким чином, центр зіткнувся з проблемою всіх спеціальних підрозділів ЗСУ на першому етапі конфлікту. Низький рівень підготовки розвідувальних підрозділів загальновійськових з'єднань змусив командування застосовувати елітний морський спецназ як звичайну військову розвідку, періодично залучаючи їх до вирішення штурмових завдань. Утім, ця проблема, пов'язана з гострим дефіцитом підготовлених з'єднань, стала стандартною для ЗСУ.

У січні 2016 року було створено Сили спеціальних операції ЗСУ, які підпорядковувалися безпосередньо Міністерству оборони. 3-й полк, як і 8-й полк спецпризначенців ГУР із Хмельницького та 140-й навчальний центр, було передано з підпорядкування ГУР у відання ССО. Крім того, до складу ССО України було передано 73-й морський центр спецпризначення, дислокований в Очакові. Уроки, отримані від інструкторів НАТО, не залишилися непоміченими.

Таким чином, на етапі 2014 - 2018 року під час проведення АТО підрозділи формувань спеціального призначення в більшості випадків використовувалися для виконання не притаманних їм завдань, зокрема:

супроводження колон;

фізичної охорони представників українського командування, яке виїжджало в зону АТО;

захоплення і подальшого утримання аеропортів, баз зберігання військової техніки і складів;

розвідка в інтересах загальновійськових з'єднань;

коригування артилерійських і авіаційних ударів;

штурмів;

пошуково-рятувальних операцій в районах падіння літаків;

боротьба з контрабандою на лінії зіткнення.

У той самий період командування ЗСУ намагалося використовувати бійців підрозділів і за прямим призначенням для ведення глибинної розвідки, а також диверсійно-терористичних акцій на території так званих республік.

Втім вже наприкінці АТО задачі, які ставилися формуванням спеціального призначення, набули притаманного їм призначення. Велику роль у цьому відіграли інструктори НАТО. Досвід виконання завдань та досвід країн НАТО став поштовхом до подальшого вдосконалення тактики застосування формувань спеціального призначення і способів виконання ними бойових завдань, зокрема диверсійно-розвідувальні дії, розвідка, диверсія, спеціальні дії.

Література

1. Козлов, С.В. и др. СПЕЦНАЗ ГРУ: Очерки истории. Историческая энцикло педия в 5 книгах. - М.: «СПСЛ», 2010. [Кн. 4:] Безвременье. 1989-1999 гг.- 464 с., табл., ил. С. Кондратенко. Командировка на войну.

2. Вовк О.В. Історія військ спеціального призначення (від давнини до середини ХХ століття): Навчальний посібник. / О.В. Вовк. - Суми: ФОП Цьома С. П., 2021. - 96 с.

3. 3 окремий полк спеціального призначення. [Електронний ресурс].

4. Топові факти про 3-й полк ССО. [Електронний ресурс].

5. Командування ССО ЗС України. [Електронний ресурс].

6. 8 окремий полк спеціального призначення.[Електронний ресурс].

7. Козлов, С.В. и др. СПЕЦНАЗ ГРУ: Очерки истории. Историческая энциклопедия в 5 книгах. - М.: «СПСЛ», 2013. [Кн. 3:] Афганистан - звездный час спецназа. 1979 - 1989 гг. 2-е изд. - 736 с .+ 112 (ч/б вкл.) + 16 (цв. вкл.).

8. 8-й Хмельницький полк спецназ: робота армійської розвідки. [Електронний ресурс].

9. Історія створення 73-го морського центру спеціальних операцій. [Електронний ресурс].

10. 73-й морський центр спеціальних операцій. [Електронний ресурс].

References

1. Kozlov, S.V and others (2010). Timelessness. 1989-1999 [Timelessness. 1989-1999.]. M: ”SPSL” [in Russian].

2. Vovk O.V. (2021). Istoriia viisk spetsialnoho pryznachennia (vid davnyny do seredyny KhKh stolittia) [History of Special Forces (from antiquity to the mid-twentieth century)]. Sumy: FOP Tsoma S. P. [in Ukrainian].

3. 3 okremyi polk spetsialnoho pryznachennia [3 separate special forces regiment].

4. Topovi fakty pro 3-y polk SSO [Top facts about the 3rd SSO regiment].

5. Komanduvannia SSO ZS Ukrainy [Command of the Special Forces of the Armed Forces of Ukraine].

6. 8 okremyi polk spetsialnoho pryznachennia [8th separate special forces regiment].

7. Kozlov, S.V. and others (2013). Afghanistan is the finest hour of special forces. 1979 - 1989 [Afghanistan - the star hour of special forces. 1979 - 1989]. M: "SPSL" [in Russian].

8. 8-y khmelnytskyi polk spetsnaz: robota armiiskoi rozvidky [8. The 8th Khmelnytsky Special Forces Regiment: the work of army intelligence].

9. Istoriia stvorennia 73-ho morskoho tsentru spetsialnykh operatsii [History of the 73rd Naval Special Operations Center].

10. 73-y morskyi tsentr spetsialnykh operatsii [73rd Naval Special Operations Center].

Размещено на Allbest.ru