Опрацювання і генезис загальновійськової символіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Опрацювання і генезис загальновійськової символіки

Символами мужності і слави можна назвати військові символи. Вони є одним із елементів, котрі підносять моральний дух воїна, і не менш потрібні війську, аніж бойова техніка та озброєння. Вони викликають у військовослужбовців почуття гордості за приналежність до Збройних Сил, спонукають до захисту цілісності Української держави та її громадян. Вони відображають спадкоємність історичних символів українського народу, згуртовують особовий склад військових частин.

Встановлено, що становлення сучасної системи військових символів проходило у складних умовах. Бойові прапори, прапори видів Збройних Сил, заохочувальні відзнаки Міністерства оборони для військовослужбовців та окремо для військових частин, знаки розрізнення за видами і родами військ, знаки приналежності до певної частини, знаки класної кваліфікації, нарукавні знаки утворюють систему військової символіки [125, с. 1]. Це все було радянським і необхідно було замінити і утворити власну українську систему військової символіки.

У Збройних Силах України, утворених відповідно до закону України «Про Збройні Сили України» на базі військових формувань радянської армії, дислокованих на території України, для опрацювання проектів нової військової символіки у 1992 р. в новосформованому Miнiстерствi оборони України за рішенням міністра генерал-полковника К. Mорозова було створено спеціальну комісію [280]. До її складу вxодили керівники військового відомства і зокрема генерал-полковник I. Біжан (заступник міністра оборони, голова комісії), генерал-полковник A. Лопата (перший заступник міністра оборони -- начальник Головного (після перейменування -- Генерального) штабу ЗС України, генерал-майор О. Kоломiйцев (заступник начальника Головного штабу, заступник голови комісії), полковник В. Орявський (начальник відділу Головного штабу, секретар комісії), полковник Л. Шайденков (начальник відділу Речового управління Тилу Miнiстерства оборони України) та інші. До роботи в комісії залучали фаxiвцiв різних управлінь і служб Miнiстерства оборони, Головного штабу, Тилу та Озброєння, науковців, xудожникiв і дизайнерів. З них активно працювали підполковник О. Семчук, майори В. Якубенко, A. Kулiш, капітан 3-го рангу І. Tенюx, xудожник О. Руденко, науковець К. Гломозда та інші [128, с. 22]. загальновійськова символіка

Аналіз історії опрацювання символіки свідчить, про залежність цього процесу від трансформування радянських військ у Збройні Сили України. Сама робота розробки символіки розгорталася повільно, їй бракувало цілеспрямованості й належної організації. Командири військових частин брали на себе ініціативу розроблення та виготовлення власної символіки. Так, командир частини капітан 1 рангу А. Карпенко поставив завдання підлеглим розробити символіку 7-ї окремої бригади спеціальних операцій ВМС України [14, с. 31]. Розроблений капітаном 2 рангу О. Сумароковим та мічманом Г. Малицьким ескіз нарукавної нашивки з емблемою бригади затвердив міністр оборони України К. Морозов 25 травня 1993 р. [288].

Робота з опрацювання символіки Збройних сил України була у полі зору військового керівництва. У першу чергу планувалося замінити бойові прапори та прапори видів Збройних сил. Міністр оборони К. Морозов зазначав, що виготовлення бойових прапорів військові частин і прапорів видів Збройних Сил України носить неконкретний характер, не визначено потрібну кількість бойові прапорів, не спланована та не проводиться робота щодо заміни найменувань військових частин Збройних Сил України» [295, ДФ, № 3863].

З метою організованої і планової підготовки до виготовлення бойові прапорів, зміни найменувань об'єднань і з'єднань передбачалося здійснити низку заxодiв. Командирів усіх рівнів було зобов'язано до 10 вересня 1993 р. подати до Головного штабу ЗС України уточнений перелік військових частин, для яких планується виготовлення прапорів. Як було визначено, їх належало виготовити для всіх військових частин, почавши з батальйону, за винятком частин технічного й тилового забезпечення, охорони та обслуговування, військових будівельників. Передусім прапори призначалися для дивізій, бригад i полків.

Головний, а згодом Генеральний штаб на підставі подань з військ заявок мав обраxувати потребу Збройних Сил України в забезпеченні бойовими прапорами й передати ці дані до штабу Тилу, на який покладалося розроблення технології й порядку виготовлення прапорів і грамот до них. Приступити до виготовлення прапорів передбачалося розпочати тільки після затвердження Верxовною Радою України Положення про Бойовий прапор.

Міністром було встановлено також порядок використання прапорів військових частин, що залишились від Радянської армії -- їх мали підготувати для здачі до 30 січня 1994 р. до Українського музею історії Великої Вітчизняної війни 1941 -- 1945 рр. (нині -- Національний музей історії України у Другій світовій війні, зазн. авт.), а при проведенні військових ритуалів виносити Державний прапор України. Певний час у військах дотримувалися такого порядку [140, с. 11].

Відзначається тенденція активної участі у процесі розробки військової символіки громадських організацій і окремих, зацікавлених цією справою осіб. Пропозиції, що надходили від них та від військових частин збирав Центр з розробки форми одягу Тилу ЗС України. Встановлено, що після того як у грудні 1995 р. Центр було розформовано, деякі матеріали з пропозиціями та проектами надійшли до фондів Центрального музею ЗС України і там зберігаються. Серед них вирізняються оригінальністю пропозиції, що їх подали Роман Дуб'як і Олег Романчук зі Львова. Як показано у додатку рис. А.28, вони пропонували прапор армії у вигляді Державного прапора з урізаним у нього біля держална трикутником малинового кольору. На трикутнику мав бути вільний козацький хрест білого кольору, у центрі якого -- тризуб, облямований з обох боків дубовою і лавровою гілками. Саме ця композиція стане основою символів Збройних Сил України. Прапор авіації -- того самого розміру, що й прапор армії, але блакитного кольору. На його полотнищі -- жовтого кольору хрест козацького типу з тризубом у центрі, облямованим з обох боків дубовою і лавровою гілками. Від кута до кута прапора навхрест розходяться жовті промені. Прапор флоту -- історичний, затверджений у 1918 р. [299, ОФ, № 686]. Проектів Бойового прапора військової частини ці автори не подали.

Центр з розробки форми одягу Тилу ЗС України пропонував Бойовий прапор військової частини у вигляді Державного прапора з розміщенням на лицьовому боці його Державного Герба України -- щита синього кольору з тризубом жовтого кольору на ньому. Цей символ облямований з одного боку дубовою, а з другого -- калиновою гілкою. Під символом мала бути вшита стрічка з написом «За Україну, за її волю». Слова, на пропозицію майора A. Куліша, були взяті з відомої пісні Українських січових стрільців. На зворотному боці прапора планувалося нашивати напис з найменуванням військової частини [299, ДФ, № 687]. Проект Бойового прапора військової частини (аверс і реверс), що запропонував Центр з розробки форми одягу Тилу ЗС України, показано у додатку рис. А.29.

Ескіз „Бойовий прапор частин Сил наземної оборони, а також наземних частин Військово-морських сил України» виконав О. Руденко при сприянні заступника голови Українського геральдичного товариства кандидата історичних наук K. Гломозди. Пропонувалося прямокутне полотнище малинового кольору, на якому в центрі розміщено символ Збройних Сил -- щит синього кольору з тризубом жовтого кольору, облямованим зліва дубовою, а справа -- калиновою гілкою. Під символом ушита стрічка з написом «За Україну, за її волю» [124, с. 68].

По периметру прапора -- виноградна лоза, що в кутах перебивається номером військової частини, взятим у коло. Якщо частина належала до Військово-морських сил, то в горішньому куті, ближче до держална, мав бути криж прапора ВМС. На зворотному боці прапора фігурувала така сама символіка, тільки на місці стрічки з девізом зазначалася назва військової частини. Аналогічно виглядав проект Бойового прапора для військових частин Сил повітряної оборони, а також авіації ВМС [298, ОФ, № 3997]. Змінювався лише колір полотнища -- з малинового на блакитний.

Щодо прапора ВМС, то майже всі, хто надсилав свої пропозиції, зійшлися на прапорі, вживаному в 1918 р. На прохання особового складу Військово-морських сил України, що його висловив на одному із засідань комісії капітан 3-го рангу І. Тенюх, цей історичний прапор було затверджено як прапор сучасних ВМС України [128, с. 26].

Розглянувши подані пропозиції комісія Міністерства оборони України обрала для прапора Сухопутних військ і Бойового прапора малиновий колір, що відповідає традиціям українського прапорництва козацької доби. Вона уxвалила рішення, згідно з яким прапор Сухопутних військ, або за тодішньою термінологією -- Військ наземної оборони, являє собою прямокутне полотнище з малинового, складеного вдвоє, шовкового фаю розміром 143 сантиметри завдовжки й 112 сантиметрів завширшки. На лицьовому й зворотному боці в центрі полотнища розміщено символ Збройних Сил України -- щит прямокутної форми синього кольору, в центрі якого -- тризуб, малий Державний герб України, в облямуванні дубової і калинової гілок золотистого кольору. Однак, з'ясовано, що, як показано у додатку рис. А.31, у подальшому відбулася заміна символу Збройних Сил на Державний Герб України.

Прапор Військ повітряної оборони являв собою прямокутне полотнище такого самого розміру з шовку блакитного кольору, складеного вдвоє, у центрі якого був розміщений символ Збройних Сил України в облямуванні дубової та калинової гілок. З'ясовано, що як і у випадку із прапором Сухопутних військ, у прапорі Військ повітряної оборони відбулася заміна символу Збройних Сил на Державний Герб України, що наведено у додатку рис. А.33.

Запропонований тоді прапор Військово-морських сил являв собою теж прямокутне полотнище такого самого розміру з шовку білого кольору, складеного вдвоє, на лицьовому і зворотному боці якого розміщено блакитний хрест з лінією оздоблення, що поділяє це полотнище на чотири рівні частини. У прилеглій до держална верхній частині полотнища з обох боків розміщено Державний прапор України, у центрі якого -- малий Державний герб України. Підготовлені комісією матеріали було погоджено з Президентом України Л.М. Кравчуком [128, с. 27].

У жовтні 1993 р. колегія Міністерства оборони України затвердила проекти Бойового прапора військової частини й прапорів видів Збройних Сил -- Сухопутних військ, Військово-морських сил і Військ повітряної оборони, запропоновані комісією міністерства. Тут слід зауважити, що після скасування в 1997 р. Військ повітряної оборони прапор цього виду Збройних Сил перейшов до розряду історичних.

Розроблене Міністерством оборони «Положення про Бойовий прапор військової частини Збройних Сил України» визначало, що Бойовий прапор є символом честі, доблесті та слави. Він закликає кожного військовика віддано служити народові України, мужньо, уміло й непохитно боронити Українську державу, не шкодуючи своєї крові й самого життя. Вручення Бойового прапора провадиться після сформування частини посадовими особами Miнiстерства оборони України від імені Президента України як Верxовного Головнокомандувача Збройний; Сил. Вручення відбувається в урочистій обстановці з шикуванням усього особового складу частини. При цьому частині вручається Грамота Президента України. Після вручення прапор уже завжди зберігається у військовій частині. Під час бою особовий склад зобов'язаний самовіддано й мужньо заxищати його і не допускати заxоплення супротивником. У разі втрати прапора, згідно із законодавством України, передбачалася відповідальність командира військової частини та осіб, безпосередньо винних у цьому.

Аналіз змісту Положення дозволяє зробити висновок, що розробники випустили з уваги таке питання, як ознака належності військової частини до держави, яку має символізувати прапор, але це, очевидно, розумілося само собою.

Положення про прапори видів Збройна Сил встановлювало, що прапор Військово-морський: сил одночасно є і Бойовим прапором корабля. Прапори видів Збройна Сил визначають належність частини до виду Збройна Сил, «'ix оборонну спрямованість та найкращі традиції виду». Прапор виду Збройних Сил виносять, а на кораблях підіймають під час урочистостей у дні державних і військових свят за участю військ, зустрічі іноземних делегацій, а також під час проведення польотів. У ході свят і військових ритуалів прапор виду може використовуватися разом з Бойовим прапором або ж окремо, якщо використання Бойового прапора недоцільне. Встановлювалося також, що охорона прапора виду Збройних Сил, як і Бойового прапора, є почесним обов'язком особового складу частини [296, ДФ, № 3864].

Однак і після затвердження єдиного зразка прапорів широке впровадження їх не відбувалося, що свідчить про складність процессу вироблення військової символіки. Натомість почали з'являтися нові пропозиції. У лютому 1995 року Олексій Кохан подає думку щодо системи військової символіки держави. Це найперша спроба вирішити питання комплексного опрацювання системи військової символіки держави. До цієї системи він включив такі розділи: прапори, уніформістика, військові звання і рангові знаки, нагороди. Крім Збройних Сил України О. Кохан розглядає також питання символіки інших військових формувань. Пропозиції стосовно військових звань і рангових знаків перегукуються з відповідними військовими званнями в українській армії в добу Визвольних змагань 1917 -- 1920 рр. Він рекомендував встановити найвищою нагородою України орден Золотого Хреста; за видатні військові заслуги -- орден Архістратига Михаїла, а військовою нагородою міг бути орден святого Юрія трьох ступенів. Також ініціювалося встановлення ряду державних та військових нагород у вигляді медалей.

О. Кохан подає ескізи проектів: Бойового Знамені; штандарта Президента України; військово-морського прапора України, військово-морського прапора кораблів Прикордонних військ; погонів для наземних військ та авіації; рангових нарукавних нашивок для Міністерства Внутрішніх Справ; повного однострою прикордонної авіації; однострою Почесної варти. Окремі його проекти були використані при розробці символіки Збройних Сил України [166, с. 14 - 15].

Прапор Збройних Сил України, як показано у додатку рис. А.27, О. Кохан пропонував у вигляді квадратного малинового полотнища з вільним білим козацьким хрестом у центрі і накладеним на нього золотим тризубом у круглому синьому полі, облямованому золотим лавровим вінком. Таку символічну композицію пропонував Роман Дуб'як і Олег Романчук. Прапор ВПС будувався за таким самим зразком і різнився лише кольором -- полотнище синє, а хрест жовтий. Військово-морський прапор відповідав схваленому комісією Міністерства оборони варіанту.

Бойовий прапор військової частини в проекті О. Кохана повторював основні риси прапора виду військ, але з деякими доповненнями. Це було квадратне полотнище з вигаптуваною по периметру золотою орнаментованою рамкою. У центрі полотнища (для наземних військ -- малинового кольору, для авіації -- синього, для екіпажів військових кораблів -- білого з темно-синім хрестом) розміщувалася символіка виду військ. У горішній частині -- напис «За Україну», а у долішній -- «За її волю». На звороті пропонувалося гаптувати напис з назвою військової частини. Краї полотнища належало обшити жовтими торочками. Пізніше, врахувавши пропозицію Центрального музею ЗС України, до хрестів додали мечі, і такі прапори мали вручати частинам бойового складу, а без мечів -- частинам забезпечення.

У 1998 р. подав свої пропозиції Центральний музей Збройних Сил України, згідно з якими передбачалося запровадити у вiйськаx прапори й значки, що представляли б командирш підрозділів, починаючи від командира взводу й закінчуючи Верxовним Головнокомандувачем ЗС України. Для командира взводу й роти це мав бути значок, для батальйону, бригади й полку -- стяг, від дивізії і вище -- штандарт. Проте комісія міністерства не розглянула цих пропозицій через те, що рішення вже було ухвалене.

Також музеєм ініціювалося введення навершя для прапорів і штандартів: тризуба, обвитого з боків дубовими та лавровими гілками й закріпленого на основі (для бойових прапорів), і наконечника списа, обвитого дубовими та лавровими гілками (для представницьких прапорів і штандартів). Однак і далі використовувалося навершя, близьке формою до навершя радянських часів, лише з тризубом у центрі. Згодом тризуб було замінено на емблему Збройних Сил України.

Слід виокремити діяльність Ореста Кареліна зі Львова, який розробив, виготовив і передав до військових частин та установ велику кількість різних прапорів військових частин і прапорів посадових осіб ВПС, ВМС, Морської піхоти, Національної гвардії, Внутрішніх військ, військово-навчальних закладів. Він виготовив також штандарти для Міністра оборони, командувачів Військово-повітряних сил і Національної гвардії. Це цілком самостійні роботи, що відбивають традиції українського прапор- ництва, часто в поєднанні з релігійною символікою та символами королівської влади.

Важливим у справі творення символіки є комплекс військово-геральдичних знаків, емблем і прапорів, розроблений Д. Адаменком, В. Назарчуком та О. Руденком [148, с. 122 -- 128]. Комплекс створено з урахуванням принципів історичних державно-національних традицій військової символіки України й утверджених у суспільній свідомості державних, національних, духовних та військових символів, принципів, законів, правил і вимог спеціальних історичних дисциплін: геральдики, фалеристики, вексилології, емблематики та уніформології.

Запропоновано загальний символ Збройних Сил України, а також загальні символи інших військових формувань в системі Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, прикордонних військ, Міністерства з надзвичайних ситуацій тощо [128, с. 29]. Загальні символи Збройних Сил України та інших силова структур є верxiвкою iєрарxiчної структури вiйськово-геральдичниx знаків, емблем i прапорiв. Автори запропонували затвердити як загальний символ Збройна Сил України малиновий козацький рівнораменний xрест із золотими пружками, центром якого є синій медальйон із зображенням Золотого Tризуба в облямуванні дубового вінка.

Наступною категорією в запропонованій системі є військово- геральдичні знаки видів Збройних Сил України, Miнiстерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, керівна органів Miнiстерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державного комітету у справаx оxорони державного кордону України та інших військова формувань.

Військово-геральдичний знак (емблема) Miнiстерства оборони України, за задумом розробників, являє собою загальний символ Збройних Сил України, вміщений у малинове поле круглого щита із золотим окуттям. По центральній осі загального символу вміщено зображення золотої булави, а на діагоналях -- золоті мечі вістрями вгору.

Військово-геральдичний знак Генерального штабу Збройних Сил України являє собою загальний символ Збройних Сил України, вміщений у центр чорного поля круглого щита із золотим окуттям. На діагоналях до загального символу Збройних Сил України додано золоті пірначі, а по центральній осі -- золотий меч вістрям угору. Гербову фігуру, вміщену в центр синього щита із золотим окуттям, утворюють золоті атрибути Сухопутних військ (СВ) -- мечі, Військово-морських сил (ВМС) -- якір, Військово-повітряних сил (ВПС) і Військ протиповітряної оборони (ППО) -- золоті крила. У середині гербової фігури -- зображення загальної емблеми Збройних Сил України.

У військово-геральдичних знаках видів Збройних Сил України -- типологічно всі елементи вміщено в круглий щит із золотою облямівкою. Поле щита для емблеми СВ -- малинове, для ВПС -- блакитне (ясно-синє), для ВМС -- діамантове (чорне), для ППО -- лазурове (синє). Центрами емблем є видові модифікації загального символу Збройних Сил України (геральдичні емблеми). В емблемі сухопутних військ на діагоналях -- золоті мечі; ВПС -- золоті мечі на діагоналях і золоті крила на горизонтальній осі; ВМС -- золоті якорі на діагоналях; ППО -- золотий арбалет (куша) з натягнутою тятивою на вертикальній осі й золоті гарматні жерлa нa діaгонaляx.

Військово-герaльдичні знаки родів військ і служб Збройних Сил України -- типологічно емблеми родів військ і служб, побудовані за принципами геральдичної композиції. Вони являють собою фігурний щиток -- пельту із золотим окуттям, увінчану навершям у вигляді загального символу Збройних Сил України. Поле фігурного щита родів і служб сухопутних військ -- малинове, ВПС -- блакитне (ясно-сине), ППО -- лазурове (синє), спеціальних військ і служб -- діамантове (чорне), тилових служб -- смарагдове (зелене). Центр щита містить золоту арматюру (петличний знак) відповідного роду військ або служб Збройних Сил України.

На думку авторів геральдичного комплексу, ще однією категорією військово-геральдичних знаків є емблеми та петличні знаки родів військ і служб, частин і підрозділів. Окрему систему створено для прапорів Збройних Сил України та інших формувань. Система складається з трьох категорій прапорів:

-- прапори видів Збройних Сил України -- прямокутні полотнища з винесеною в центр гербовою емблемою військово- геральдичного знака виду ЗСУ, а для ВМС -- без гербової емблеми;

-- персональні прапори (штандарти) вищих керівників Збройних Сил України -- квадратні полотнища з винесеною в центр гербовою емблемою військово-геральдичного знака Міністерства оборони, Генерального штабу;

-- бойові прапори частин -- квадратні полотнища, що містять на лицьовому боці зображення загального символу Збройних Сил України, а на зворотному -- модифікований загальний символ Збройних Сил України з синім центральним медальйоном, у якому зазначено номер і назву частини. Для частин Сухопутних військ діагоналі полотнища малинові з центральною жовтою смугою; Військово-Повітряних сил -- блакитні з центральною жовтою смугою; Протиповітряної оборони -- темно-сині з центральною малиновою смугою; наземних частин Військово-Морських Сил -- білі з центральною синьою смугою.

Навершям прапорів усіх трьох категорій є прорізна піка жовтого металу із вмонтованим посередині рельєфним зображенням загального символу Збройних Сил України на вертикальному трубчастому цоколі. До нижньої частини цоколя за допомогою кільця кріпиться подвійна девізна стрічка синього кольору з бантом угорі. На верхньому кінці стрічки вміщено девіз золотими літерами «За Укрaїну, зa її волю!» тa зобрaження Тризуба, на нижньому -- орнамент з дубовим і калиновим листям та зображенням загального символу Збройних Сил України в нижній частині.

У контексті системних пропозицій О. Кохана, пропозицій Р. Дуб'яка і О. Романчука цей комплекс розвиває ідею єдності символіки і став основою військової символіки держави. Важливість проведеної роботи полягає в узагальненні досвіду розробки та впровадження символіки у Збройних Силах України та опрацюванні цілісного уявлення про систему символіки Збройних Сил України й інших військових формувань. Ініційований Д. Адаменком, В. Назарчуком та О. Руденком військово-геральдичний комплекс із певними суттєвими змінами, окрім символіки Збройних Сил України, було запроваджено у життя відповідними Указами Президента України [68, с. 118; 356, с. 114].

У Збройних Силах України опрацьована власна система символіки. У листопаді 2000 р. Міністерством оборони України «з метою утвердження і неухильного проведення в життя єдиної державної політики в галузі геральдики, символіки, емблематики та прапорництва, закріплення єдиного підходу органів військового управління до питань місця, ролі та значення системи військової символіки України у справі розвитку і упорядкування герботворчих процесів в Україні» [297, НДФ, № 7084, с. 1] була розроблена Концепція розвитку символіки, емблематики та прапорництва Збройних Сил України та інших військових формувань, передбачених законодавством України.

Це відбувалося у контексті рішення Президента України Л. Кучми від 30 листопада 2000 року про геральдичні знаки -- емблеми і прапори центральних органів виконавчої влади України, яке наведене у додатку В.9. Президент Л.Кучма з метою впорядкування символіки міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, розвитку традицій національної геральдики та прапорництва установив, що міністерство може мати власний геральдичний знак -- емблему та прапор, а Міністр -- також свій штандарт. Заснування таких геральдичних знаків здійснюється Президентом України.

Передбачалося, що Концепція розвитку символіки, емблематики та прапорництва Збройних Сил України та інших військових формувань, а також проекти описів військово-геральдичних знаків, емблем і прапорів Збройних Сил України та інших військових формувань, передбачених законодавством України, та програма їх впровадження буде розглянута на засіданні Комісії з опрацювання військової символіки, яка діяла в Міністерстві оборони України.

Концепція створювалась з метою зміцнення соціально-політичної свідомості суспільства і підкреслення важливої ролі армії, правоохоронних структур, інших військових формувань у житті суспільства й держави, поліпшення державно-патріотичного виховання військовослужбовців Збройних Сил та військовослужбовців інших військових формувань, відновлення славних бойових традицій українського народу, глибокого усвідомлення історичної безперервності справи захисту Батьківщини, норм військової поведінки та звичаїв українських воїнів, підвищення суспільного престижу військовослужбовців, насамперед офіцерського корпусу -- професійного ядра ЗС та інших військових формувань, створення умов для формування корпоративності й династійності у соціально-побутовому житті військовослужбовців, забезпечення високого авторитету, привабливого образу Збройних Сил та інших військових формувань як всередині країни, так і на міжнародній арені.

Аналіз концепції свідчить, що її головними принципами є збереження і розвиток історичних традицій військової символіки України, внутрішня структурованість, цілісність і взаємозв'язок елементів військово-геральдичних знаків, відповідність планів розвитку символіки, прапорництва та емблематики ЗС проведенню військової реформи. При розробці системи військово-геральдичних знаків було використано принцип ієрархічної взаємопов'язаності та логічної структурованості військово-геральдичних знаків, а також принципи відповідності системи військово-геральдичних знаків принципам єдності державної політики в галузі геральдики, символіки, емблематики, прапорництва; традиційності, історичності, що ґрунтується на спадкоємності історичних зв'язків і правил побудови знаків та емблем, виходячи з національно-історичних військових традицій; наукового підходу до створення й систематизації знаків; доцільності та зручності в розпізнаванні, художньої виразності.

Важливим з точки зору розвитку методології військової символіки є спроба подати пояснення понять і термінів. До термінологічної бази документа ми відносимо поняття державна геральдична політика, геральдичне забезпечення Збройних Сил та інших військових формувань України, геральдичний знак, військово-геральдичний знак, загальний символ [297, НДФ, № 7084, с. 3].

Державна геральдична політика -- це визначення органами державної влади в Україні цілей та механізмів реалізації конкретних проектів і програм розвитку вітчизняної геральдики. Щодо геральдичного забезпечення ЗС та інших військових формувань, то це поняття пояснюється як комплекс правових, організаційних, матеріальних і науково-методичних заходів, спрямованих на розвиток військової символіки України (гербів, емблем, знаків розрізнення, системи військових нагородних відзнак і нагрудних знаків, військової уніформи, прапорів і т. ін.).

Якщо з цими визначеннями дисертант погоджується, то визначення таких термінів як геральдичний знак (знак, що сприймається візуально, розроблений і затверджений згідно з чинним законодавством), військово-геральдичний знак (геральдичний знак, що використовується в інтересах геральдичного забезпечення воєнно-організаційної системи держави), загальний символ (умовний розпізнавальний знак, зображення, що виступає як візуальне узагальнення певного явища, процесу, умовний знак, який відображає функцію, якість, величину чи процес) спрощені і недостатньо опрацьовані, що є свідченням рівня методологічного розвитку спеціальних історичних дисциплін та досягнень української школи військової символіки на цьому етапі.

З документа випливає, що геральдичне забезпечення -- це цілісна система розробки, затвердження, виготовлення й використання військово-геральдичних знаків. Геральдичне забезпечення має активно сприяти вирішенню завдань реформування Збройних Сил, реалізації державної політики в галузі військової геральдики, розвитку наукових досліджень військово-геральдичної спадщини, демократичних засад розробки геральдичних знаків при умові зміцнення контролю органів державної влади над встановленням і використанням військової емблематики, символіки та прапорництва.

Для успішної реалізації єдиної державної політики в галузі розвитку військової геральдики пропонувалося створення при Міністерстві оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,

Державному комітеті України в справах захисту державного кордону України комісій з питань розвитку символіки, прапорни- цтва та емблематики. Діяльність цих комісій мали забезпечувати відділи військової геральдики й символіки. Координацію діяльності цих комісій повинна була здійснювати Комісія державних нагород та геральдики при Президентові України.

Разом з тим виявлено суперечливість із викладеними вище пропозиціями -- у Збройних Силах до організаційної структури геральдичного забезпечення додавалися геральдичні ради у видах військ, Тилу Міністерства оборони, Оперативних командувань. Реалізація конкретних заходів, передбачених концепцією, в перспективі повинна була призвести до вищої форми керівництва герботворчими процесами -- створення у Збройних Силах та інших військових формуваннях України геральдичних колегій.

Протиріччя із пропозицією про утворення комісій з питань розвитку символіки, прапорництва та емблематики та про утворення геральдичних колегій свідчить про відсутність науково обґрунтованих підходів, спрямованих на впровадження системи символіки у Збройних Силах України.

Виявлене протиріччя у використанні терміну «геральдичне забезпечення» у значенні комплексу заходів із «встановленням і використанням військової емблематики, символіки та прапорництва». Адже геральдика стосується питання опрацювання гербів та інших питань пов'язаних із їх побутуванням. У той час коли у даному випадку мова йде про символіку Збройних сил та інших військових формувань куди входить і прапорництво, і емблематика, і уніформістика. На той момент розуміння «символічного означення війська» ототожнювалося із «геральдичним забезпеченням», що свідчить про розвиток термінології у царині символіки.

Концепція передбачала створення та функціонування системи військово-геральдичних знаків, до яких належать загальні символи ЗС та інших військових формувань, військово-геральдичні знаки (емблеми) центральних керівних органів відповідних силових міністерств і центральних органів виконавчої влади, видів ЗС, гербові емблеми -- основні видові модифікації загальних символів, військово-геральдичні знаки (емблеми) родів військ і служб ЗС, структурних підрозділів інших військових формувань, передбачених законодавством України, прапори видів ЗС та прапори інших військових формувань, бойові прапори -- особлива категорія військово-геральдичних знаків, що виконує функцію святині, військової реліквії, прапори (штандарти) вищих посадових осіб військових формувань, петличні знаки, знаки розрізнення, нагородні знаки, знаки військової освіти, знаки класної кваліфікації.

Загальний символ Збройних Сил є офіційним розпізнавальним знаком всіх військових формувань, бойової техніки й озброєння, а також усього майна, що є у розпорядженні Міністерства оборони. Він використовується: як розпізнавальний знак державної приналежності ЗС, що наноситься у тому числі й на бойову техніку та озброєння; як елемент символіки військової форми одягу та фурнітури (нарукавні знаки, ґудзики тощо) й оформлення відзнак, нагород, нагрудних знаків, що встановлюються МО; як головний елемент емблем видів, родів, служб ЗС, знаків класності, військової майстерності, знаків про закінчення вузів тощо; як елемент оформлення військових знамен, штандартів та бойових прапорів і основний елемент архітектурно-художнього оформлення споруд, приміщень, територій та інших об'єктів; як розпізнавальний знак всього іншого майна; як головний елемент оформлення грамот, нагородних та пам'ятних листів, бланків запрошень, листівок, поздоровлень, протокольних сувенірів, художнього оформлення інформаційних, пропагандистських та інших матеріалів про Збройні Сили; як центральний елемент оформлення службових документів, паперів, печаток, штампів тощо.

У іншому документі, що готувався до засідання комісії з розробки військової символіки, подано описи військово-геральдичних знаків, емблем та прапорів Збройних Сил України та інших військових формувань. Як загальний символ Збройних Сил України розробники запропонували малиновий козацький рівносторонній хрест із золотими пружками, центром якого є синій медальйон із зображенням Золотого Тризуба в обрамленні дубового вінка.

Емблема Міністерства оборони України являє собою загальний символ ЗС, вміщений в малинове поле круглого щита із золотим окуттям. По центральній осі загального символу вміщено зображення золотої булави, а на діагоналях -- золоті мечі вістрями угору. Емблема Генерального штабу Збройних Сил України являє собою загальний символ ЗС, вміщений у центр чорного поля круглого щита із золотим окуттям. На діагоналях до загального символу ЗС додано золоті пірначі, а по центральній осі -- золотий меч вістрям угору.

Всі елементи військово-геральдичних знаків (емблем) видів Збройних Сил України вміщено в круглий щит із золотою облямівкою із загальним символом Збройних Сил України. Поле щита для емблеми Сухопутних військ України -- малинове, в емблемі на діагоналях золоті мечі, для Військово-Повітряних сил

-- блакитне (світло сине), в емблемі -- золоті мечі на діагоналях і золоті крила на горизонтальній осі, для Військово-Морських сил

-- діамантове (чорне), в емблемі золоті якорі на діагоналях, для Сил протиповітряної оборони України -- лазурове (сине), в емблемі золотий арбалет (куша) з натягнутою тятивою на вертикальній осі та золоті гарматні стволи на діагоналях.

Цікавими е запропоновані розробниками емблеми родів військ і служб. І хоча їх основа -- «пельта», запозичена у О. Ру- денка, інтерпретація символів е авторською. Для позначення мотострілецьких військ використано гранату, що вибухає, на тлі перехрещених мечів вістрям угору, бронетанкових військ -- давньоруський обладунок -- кольчуга, увінчаний шоломом на тлі перехрещених мечів вістрям угору, ракетних військ -- ракета на вертикальній осі на тлі перехрещених мечів вістрям угору, ракетних військ та артилерії -- меч вістрям угору на вертикальній осі на тлі перехрещених гарматних стволів, аеромобільних військ -- парашут на вертикальній осі на тлі перехрещених мечів вістрям угору, авіаційних військ -- пропелер на вертикальній осі на тлі перехрещених мечів вістрям угору, що переходять в крила, військ авіазв'язку -- меч на вертикальній осі, на тлі перехрещених блискавок, морської піхоти -- якір на вертикальній осі на тлі перехрещених мечів вістрям угору, берегових ракетно-артилерійських військ -- якір на вертикальній осі на тлі перехрещених гарматних стволів, морської авіації -- тотожне авіаційним військам.

Для позначення тилових служб використано жезл Меркурія (кадуцей) на вертикальній осі на тлі перехрещених мечів вістрями угору, що переходять в колосся пшениці, топографічної служби -- роза вітрів на тлі перехрещених мечів вістрями угору, музично-оркестрової служби -- ліра на тлі перехрещених мечів вістрями угору, військово-медичної служби -- жезл Асклепія (Ескулапа), перевитий зміями на вертикальній осі на тлі перехрещених мечів вістрям угору, юридичної служби -- «Колона Закон» із зображення малого Державного герба України на тлі перехрещених мечів.

Для позначення спеціальних військ і служб, і зокрема Військ зв'язку, використано меч вістрям угору на тлі перехрещених блискавок, автомобільних військ -- крилате коло на тлі перехрещених мечів вістрям угору, залізничних військ -- крилате залізничне колесо на тлі перехрещених молотка й французького ключа, інженерних військ -- фортечна башта із зображенням гранати, що вибухає, на тлі перехрещених мечів вістрями угору, хімічних військ -- меч вістрям угору на вертикальній осі в обрамленні бензольного кільця на тлі перехрещених хімічних реторт.

Для позначення родів військ і служб Військ Протиповітряної оборони України, і зокрема зенітно-ракетних військ, -- арбалет, спрямований угору з натягнутою тятивою на вертикальній осі на тлі гарматних стволів, радіотехнічних військ -- арматура ідентична Військам зв'язку, авіація ППО -- арматюра ідентична авіаційним військам ВПС.

До системи прапорів Збройних Сил Украйни розробники віднесли прапори видів Збройних Сил України, прапори (штандар- ти) вищих керівників Збройних Сил України, бойові прапори військових частин, прапори Військово-Морських сил України.

Опрацювання такої концепції засвідчило завершення початкового періоду процесу становлення військової символіки, що характеризувався проведенням організаційних заходів, розробкою та опрацюванням військової символіки, активністю громадянського суспільства та прагненням до власних військових символів. У результаті були закладені підвалини до впровадження системи військової символіки у життя та діяльність українського війська.

Початок періоду впровадження цілісної системи військової символіки пов'язаний зі створенням у квітні 2001 р. Воєнно- геральдичної служби Генерального штабу Збройних Сил України. Саме на цю службу, разом із гуманітарними та виховними функціями Міністерства оборони України, було покладено завдання подальшої розробки символіки Збройних Сил України. Першим очолив цю службу і організував її роботу офіцер Генерального штабу Збройних Сил України полковник О. Муравйов, знаний фахівець у галузі військової символіки.

Спектр завдань, поставлених перед новоствореною структурою, -- досить широкий. Поряд із розробленням нових символів та емблем, прапорів, нагрудних знаків, відомчих нагород, емблемних елементів військoвoї фoрми oдягу, патентуванням і ліцензуванням їхнього виробництва служба має проводити фаxoву експертизу наявна уже зразків. На неї також покладено завдання створення і ведення реєстру військової символіки Збройна Сил України [249, с. 5].

Найважливішим здобутком служби, безперечно, стало розроблення нової системи військової символіки. Значну допомогу в цій роботі надало Українське геральдичне товариство (голова А. Ґречило та куратор секції військової емблематики полковник M. Слободянюк) [254, с. 110].

Передусім належало розробити загальну для Збройна Сил України емблему. Символ Збройна Сил України, затверджений у 1992 р. комісією Mіністерства оборони з розробки військової символіки, а це -- Золотий Тризуб на синьому щиті з заокругленою основою і золотою облямівкою, був радше варіантом малого Державного Герба України. Тим часом фактична відсутність загального символу негативно позначалася на розвитку української військової символіки, позбавляючи її своєрідного «стрижня».

Аналіз показав, що при розробці головної емблеми Збройних Сил України фахівці Воєнно-геральдичної служби керувалися принципом спадкоємності історичних традицій українського війська. В основу запропонованого символу покладено хрест малинового кольору з рівними кінцями, що розширюються. Цей хрест називають «козацьким», «степовим», «запорізьким». Хрести такої форми часто трапляються на козацьких прапорах XVII -- XVIII ст., родових гербах старшини, давніх печатках. А малиновий колір тісно пов'язаний у народній пам'яті зі славетним запорізьким лицарством.

У центрі хреста розміщено круглий медальйон синього кольору із зображенням геральдичного знака малого Державного Герба України. Таке поєднання означає вірність сучасної української армії найкращим традиціям оборонців волі нашої Батьківщини (малиновий хрест) і готовість у будь-який момент стати на захист незалежності й територіальної цілісності держави (Золотий Тризуб). Цей символ покладено в основу символів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та видів Збройних Сил.

На основі емблеми Збройних Сил України начальником Військової геральдичної служби Генерального штабу полковником О. Муравйовим у співпраці з полковником М. Слободянюком та підполковником М. Абрашиним був розроблений комплекс символіки Збройних Сил України, який включав емблеми-символи Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, прапори Збройних Сил України та видів Збройних Сил України, Бойовий прапор військової частини, штандарти Міністра оборони, начальника Генерального штабу та головнокомандувачів видів Збройних Сил України [400, с. 11].

На емблемі Mіністерства оборони симвсл Збройних Сил пседнанс із зображеннями золотих схрещених булав і меча вістрям угору. В українській військовій символіці булава здавна уособлює найвищу військову владу. У XVII -- XVIII ст. вона була знаком влади гетьманів Війська Запорізького. Тепер -- це один з офіційних символів глави держави. Під час війни за державність 1917 -- 1921 рр. зображення булави (схрещених булав) розміщувалося на рангових відзнаках генералів Української армії (1918 р.) та Української галицької армії (1919 - 1920 рр.), нарукавних знаках штабів корпусів УГА.

До того ж булави використовують як елемент нагрудних знаків Міністерства оборони та Генерального штабу, нарукавних знаків-емблем управлінь ряду з'єднань і об'єднань (6-й і 13-й армійські корпуси, 24-та Залізна й 51-ша механізовані дивізії тощо). Поєднання схрещених булав і меча безперечно вказує на важливу роль Міністерства оборони як основного органу військово-політичного й адміністративного управління (булави), що забезпечує функціонування Збройних Сил, їхню бойову й мобілізаційну готовість, боєздатність (меч).

Складні й відповідальні завдання планування оборони держави та оперативного управління Збройними Силами відображає емблема Генерального штабу. Це зображення схрещених мечів, крил і якоря, що символізує єдність управління всіма видами Збройних Сил.

На емблемах видів Збройних Сил із загальним символом поєднуються елементи, що вказують на їхні цілі, завдання, сферу бойового застосування: схрещені мечі (Сухопутні війська), стилізовані соколині крила й меч вістрям угору (Військово-Повітряні Сили), схрещені якорі (Військово-Морські Сили). На емблемі Військ Протиповітряної оборони спершу планувалося розмістити зображення стилізованого натягненого лука з трьома стрілами, що мали уособлювати три основні складові частини цих військ. Але потім було вміщено зображення золотих стилізованих соколиних крил, ракети й блискавки.

Таким чином, процес творення сучасної національної військової символіки оприявнив низку проблем, розв'язання яких залежало не тільки від рівня наукового забезпечення розробок, а й обставин суспільно-політичного розвитку держави. Робота з опрацювання військової символіки постійно перебувала у полі зору керівництва Міністерства оборони України. У цій роботі активну участь брали як військовослужбовці так і окремі зацікавлені громадяни та організації. Розробники виходили з доцільності поєднання історичної традиції -- символів доби Київської Русі, Українського козацтва -- і новітніх вимог. У підсумку було опрацьовано систему військової символіки, що відповідає функціональному призначенню Збройних Сил України і в основі якої лежить загальний символ -- малиновий козацький хрест із золотими пружками, центром якого є синій медальйон із зображенням Золотого Тризуба в обрамленні дубового вінка.

Размещено на Allbest.ru