Аналіз світового досвіду реагування на загрози у сфері воєнної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз світового досвіду реагування на загрози у сфері воєнної безпеки

Мейко Олександр Васильович доктор наук з державного управління, перший заступник ректора, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Торічний Вадим Олександрович доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри національної безпеки та управління Факультету підготовки керівних кадрів, Національна академія Державної прикордонної служби України, м. Хмельницький

Мельничук Юрій Петрович кандидат педагогічних наук, доцент кафедри національної безпеки та управління Факультету підготовки керівних кадрів, Національна академія Державної прикордонної служби України, м. ХмельницькийАнотація

Досвід, що здобуває сучасна Україна є неоціненим, оскільки це і є масштабна загроза після Ялтинської угоди, після побудови світової архітектури безпеки. Проте Україна із несформованими інституціями, потребує вивчення досвіду країн, що долали загрози у сфері воєнної безпеки, а отже національної. Адже приналежність до спільноти Заходу - це тільки декларування його ідей і їх закріплення в документах, а першою чергою - мислення саме західними категоріями. Особливості дій воєнного характеру, що визначає статус і роль суб'єктів полягає у такому: просторовій розрізненості напрямків дій підрозділів; розрізненому характеру збройних зіткнень із супротивником; максимально можливою взаємодією військових і правоохоронних формувань; обмеженні щодо застосування різновидів важкого озброєння і бойової техніки; використанні зведених тактичних груп та загонів за цільовим призначенням та з відповідною тактикою ведення бойових дій; глибині дій під час виконання бойових завдань тощо. Питання дослідження діяльності прикордонного відомства у складі сил оборони та безпеки пов'язана з чималою кількістю елементів, що регулюються різними правовими нормами, і яким притаманні зміни, а отже - безперервний розвиток.

Відповідна їх оцінка вимагає врахування умов, специфіки обстановки, ендогенних та екзогенних факторів, алгоритмів діяльності, що співвіднесені із функціями, завданнями суб'єктів та міжвідомчими зв'язками. Розподіл сил між елементами встановлюється на основі врахування обсягів їх завдань та можливостей. Зазначені елементи бойового порядку в різних формуваннях та відомствах формуються у залежності від форм дій.

Проаналізовано досвід реагування та оцінки загроз у сфері воєнної безпеки країн високого рівня розвитку: Ізраїля, Великої Британії, Нідерландів. Приділено увагу досвіду розроблення у країнах документів, дотичних до означеної проблеми: стратегій, звітів, профілів. Автори звернули увагу на рівень консультативного супроводу окремих процедур, залученості фахівців широкого кола. Сформульовано висновки дослідження.

Ключові слова: прикордонна служба, загрози, органи управління, стратегія, країни високого рівня розвитку, методика, планування, реагування воєнна безпека. загроза безпека воєнний

Meiko Olexandr Vasyliovych Doctor of Sciences in Public Administration, First Deputy Rector of the National Academy of the State Border Service of Ukraine named after Bogdan Khmelnitsky, Khmelnitsky

Torichny Vadym Olexandrovych Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor, Professor of the Department of National Security and Management of the Faculty of Management Training, National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine, Khmelnitsky

Melnychuk Yuriy Petrovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of National Security and Management of the Faculty of Leadership Training, National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine, Khmelnitsky

ANALYSIS OF THE WORLD EXPERIENCE OF RESPONDING TO THREATS IN THE SPHERE OF MILITARY SECURITY

Abstract. The experience that modern Ukraine is gaining is invaluable, since this is a large-scale threat after the Yalta Agreement, after the construction of the world security architecture. However, Ukraine with unformed institutions needs to study the experience of countries that have overcome threats in the field of military security, and therefore national. After all, belonging to the Western community is only a declaration of his ideas and their consolidation in documents, and the first turn is thinking in Western categories. Features of military actions that determine the status and role of subjects is as follows: spatial fragmentation of the directions of action of units; the scattered nature of armed clashes with the enemy; the maximum possible interaction of military and law enforcement forces; restrictions on the use of varieties of heavy weapons and military equipment; the use of combined tactical groups and detachments for their intended purpose and with the appropriate tactics of warfare; depth of action during combat missions, etc. The issue of studying the activities of the border department as part of the defense and security forces is associated with a considerable number of elements regulated by various legal norms, and which are characterized by changes, and therefore - continuous development. Their corresponding assessment requires taking into account the conditions, the specifics of the situation, endogenous and exogenous factors, activity algorithms that are correlated with the functions, tasks of subjects and interdepartmental connections. The distribution of forces between elements is established on the basis of taking into account the volume of their tasks and capabilities. These elements of combat order in different formations and departments are formed depending on the forms of action.

The experience of response and assessment of threats in the sphere of military security of high-level development countries: Israel, Great Britain, the Netherlands is analyzed. Attention is paid to the experience of developing documents in countries related to the problem: strategies, reports, profiles. The authors drew attention to the level of advisory support for certain procedures, the involvement of a wide range of specialists. The conclusions of the study are formulated.

Keywords: border service, threats, management bodies, strategy, countries of high level of development, methodology, planning, response to military security.

Постановка проблеми. Сучасна соціальна спільнота ідентифікує ризик або певну загрозу як небажане явище або процес. Небажаність полягає у завданні шкоди різним об'єктам, від людей до організацій, суспільству або біолого-екологічній сфері. Погоджуємось із дослідниками цього питання і вважаємо, що загрозою у воєнній сфері можуть бути ті дії або процеси, що спрямовуються проти територіальної цілісності країни, державного суверенітету, людей, їх здоров'я та життя, мають незворотний вплив на здійснення фундаментальних державних функцій тощо. Не тільки сучасна росія є прикладом держави, що спричиняє нині загрози для України, оскільки варто позбутись взаємозалежності із цим сусідом, аналізуючи тільки його дії. Проте ця війна росії проти України є саме прикладом існування потужного джерела загроз від однієї країни, з її величезним населенням. Досвід, що здобуває сучасна Україна є неоціненим, оскільки це і є масштабна загроза після Ялтинської угоди, після побудови світової архітектури безпеки. Проте Україна із несформованими інституціями, потребує вивчення досвіду країн, що долали загрози у сфері воєнної безпеки, а отже національної. Адже приналежність до спільноти Заходу - це тільки декларування його ідей і їх закріплення в документах, а першою чергою - мислення саме західними категоріями.

Зважаючи на це, авторський колектив здійснює спробу аналізу світового досвіду на загрози у сфері воєнної безпеки.

Метою статті - узагальнення результатів аналізу світового досвіду на загрози у сфері воєнної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорію та практику застосування військ (сил) у локальних війнах і збройних конфліктах досліджені чималою кількістю відомих вчених: І. Романченко [7], В. Шуєнкін [7] (методологічні аспекти обґрунтування бойового складу військ в операціях за критерієм запобіжного збитку); В. Палій [8], А. Седляр [9], В. Фролов [9] (методика оцінки ефективності розподілу зусиль військ за завданнями реагування на загрози у сфері воєнної безпеки України); С. Полторак (математична модель застосування резервів для реагування на воєнні загрози) [4]; В. Телелим [10] (дослідження особливості планування сил для виконання бойових завдань у сучасних війнах); Ю. Пунда [10] (дослідження проблеми організації підготовки території України до оборони, в основу якої покладено методи стратегічного аналізу).

У роботах згаданих вчених концептуально представлено підхід щодо визначення та розподілу функцій в структурах безпеки та оборони, який полягає в необхідності розподілу завдання, ресурсу задля забезпечення національної безпеки, розроблено методику обґрунтування завдань для суб'єктів системи забезпечення національної безпеки з метою ліквідації або нейтралізації встановленого зростання рівня загрози воєнного характеру. За такого підходу існує можливість системного підходу до визначення завдань елементів системи.

Виклад основного матеріалу. Важливим завданням України, на наш погляд, є залучення компетентних експертів для вирішення проблем воєнної безпеки. Можна сміливо стверджувати, що українці сформували інтелектуальну свідому громадянську страту суспільства, що здатна запропонувати вихід із кризи, а отже озброїти знаннями, ідеями. І найважливіше - масштабувати ці ідеї на користь зміцнення воєнної безпеки.

Уразливість української сфери воєнної безпеки спричинена наявністю проблем, відсутністю системного підходу, непрофесійністю управлінців, а також пріоритетністю, тривалий час, радянських наративів.

На українські сили безпеки та оборони покладено не лише завдання захисту держави, а й руйнування абсурдного старого радянського, що є нелогічним, ідеалістичним та позбавленим опори на факти та аргументи. За такого підходу армія не демонструє успіхів та ефективності, а вона вперше за історію існування незалежної України отримала і політичний статус.

Зважаючи на силу аргументів та фактів, вивчення досвіду є саме різновидом такого врахування аргументів. Досвід не створюється теорією, а лише практикою. Саме це надає йому цінності.

Аналіз досвіду вирішено розпочати з країни Ізраїль, що відновила своє існування буквально 80 років тому. Варто звернути увагу на те, що сучасний Ізраїль зміг досягти довіри країн світу, в першу чергу, європейських і стати більш проєвропейським, ніж Україна, розташована у східній частині Європи. Ізраїль у формуванні держави звертався у кадровій політиці до управлінців лише з бойовим досвідом. Такий підхід оцінюють як превентивний, оскільки особа, обізнана з військовою справою, здатна визначати загрози безпеці, і воєнній, і національній в цілому. Наступним важливим фактом є навчання та стажування військовослужбовців Ізраїлю в країнах високого рівня розвитку, і в результаті - формування власної моделі армії, а не шаблону армії певної країни.

У спогадах Б. Гуріона, першого прем'єр-міністру Ізраїля є інформація щодо сприйняття керівництвом держави та суспільством людських втрат у війнах із ворогами країни. Україна, яка втрачає тисячі захисників, оперує великими цифрами, Ізраїль на будь які цифри реагував надзвичайно бурхливо. Особливо на втрати в офіцерському складі армії, адже на них покладено відповідальність за якість та зміст прийнятих рішень. Будь які втрати в армії Ізраїля сприймались як фактор неймовірної загрози рівню воєнної безпеки.

З-поміж світових практик реагування на загрози у сфері воєнної безпеки на особливу увагу заслуговує Велика Британія, яка з 19 століття створила модель функціонування держави, яку за основу використовує нині чимало країн високого рівня розвитку. Основа реагування на загрози в Об'єднаному Королівстві - це взаємодія фахівців широкого експертного кола, що здійснюється на різних рівнях, від місцевого до загальнодержавного і як за горизонтальними, так і за вертикальними зв'язками. За кожним рівнем реагування передбачено комплексну оцінку ризиків та загроз, що реалізується послідовно. Тобто, можна констатувати, що британцям в оцінці загроз характерний прагматичний та зважений підхід. Простежити прояви такого державного підходу можна у розроблених стратегіях країни. Україна не має такого досвіду, а Захід активно звертається до стратегічного планування, вносячи залежно від ситуації корективи. Тому стратегічні документи Британії передбачають формування щорічного аналітичного звіту щодо можливих загроз у сфері воєнної безпеки. Для здійснення такої аналітики необхідними є створення відповідних інституцій із фахівцями. Можна стверджувати, що західний підхід, і до прикладу, британський, вимагає превентивної діяльності - заздалегідь визначити можливі загрози, щоб бути готовими до їх ліквідації або попередження. З 2008 року Британія веде Національний реєстр ризиків цивільної сфери життєдіяльності, з 2010 - ризики у сфері національної безпеки. Документ "Оцінка ризиків у національній безпеці" містить аналіз загроз у сфері воєнної безпеки з їх градацією на короткострокові та довгострокові прояви у перспективі. Ці процеси стали можливими завдяки змістовній системі організаційного забезпечення аналізу загроз та ризиків: наявність робочих груп, міжвідомчих взаємодій, окремих інституцій, співпраця державних та наукових інституцій тощо [6].

Отже, Британія втілює у практику багатоплановість та поліфункціональність у вирішенні проблеми оцінки та реагування на загрози у сфері воєнної безпеки.

Наступною країною в представленому аналізі є Нідерланди. Ця країна характеризується досвідом проведення перших в Європі революцій, авторством північного гуманізму, першими реформами в економіці та кризами соціального розвитку. Нідерланди є прикладом реалізації системної політики, а отже проблеми реагування на загрози у сфері воєнної безпеки є пріоритетною. Як і в Британії, Нідерланди формують свою Стратегію національної безпеки, з регулярними циклами планування та оновлення документу. У 2014 році було вперше розроблено Національний профіль ризиків, пізніше - Сканування горизонту національної безпеки. Характерними ознаками документів є аналіз, моделювання та надання усіх можливих сценаріїв розвитку подій. Для України бажаними до врахування є не лише потреба у розробленні відповідних документів, а й підготовка широкого експертного кола. Фаховість, компетентність та професіоналізм - це ключові вимоги до аналітиків загроз у сфері воєнної безпеки [6].

Країни високого рівня розвитку, до яких прийнято відносити умовно Захід, не були готовими до таких масштабів війни, яку росія розпочала проти України. Україна, своєю чергою, перебуваючи у стані трансформації та нефективного функціонування державних інституцій стала надзвичайно вразливою до загроз у безпековому воєнному середовищі.

Важливим завданням України є формування власної архітектури безпеки, адже як вище зазначалось, нинішня, навіть на глобальному рівні - не результативна. Українська система реагування на загрози у сфері воєнної безпеки буде унікальною, оскільки поєднає і західну і східну моделі. Така модель створить можливості для своєчасного визначення наявних очевидних загроз та прихованих прогнозованих; ліквідує вразливі сторони та посилить переваги української держави та суспільства як єдиного організму.

На нашу думку, необхідно також звернутись до проблеми інструментарію, алгоритмів та механізмів оцінки загроз у сфері воєнної безпеки. Зокрема, мова йде про методи оцінки ризиків, що сьогодні є еклектичними, оскільки науки розвивають їх на межі декількох, а не однієї. За такого підходу, українці фахівців завдяки інтелектуальному та творчому потенціалу беруть на озброєння кращі зразки західних методик: аналогії, SWOT-аналіз, PMESII-РТ- аналіз, ASCOPE-аналіз, PMESII-ASCOPE-аналіз та багато інших.

Можна провести аналогію: критеріями рівня розвитку держави та суспільства є освіта та технології, відповідно у воєнній сфері - фахівців та інструментарій, алгоритми, механізми, структура. Україна потребує змін, не декларативних, а дієвих. Питання загроз у сфері воєнної безпеки - це частково, і питання суб'єктності української держави [11].

Висновки

Обґрунтування процесу планування дій для реагування на загрози та виклики воєнного характеру залежить від таких умов: рівень визначеності стану обстановки та її змін; ступінь визначеності взаємозалежності мети, функцій та завдань реагування на загрози та виклики у сфері воєнної безпеки; визначеність компонентів, структури, завдань та функції реагування на загрози, її окремих суб'єктів, їх взаємодії; стан функціонування інформаційного, аналітичного, наукового, методичного, організаційного, технічного, ресурсного та правового забезпечення тощо. Виокремлені умови не є взаємозв'язаними між собою, комплексно та неоднозначно мають вплив на планування реагування на загрози та виклики у сфері воєнної безпеки.

Література

1. Бабков Ю.П. Система принципів створення угруповань військ (сил) Національної гвардії України. Честь і закон. 2015. № 1 (52). С. 12-14.

2. Дузь-Крятченко О.П. Методичні підходи до оцінки ефективності системи територіальної оборони. Труди академії. Вид-во НАОУ. 2006. №68. С. 25- 30.

3. Кириченко І. О. Визначення форм і способів застосування військ у локальних конфліктах. Методичний аспект. Честь і закон. 2005. № 4. С. 17-21.

4. Мисик А.Б. Модель спільних дій підрозділів військових формувань та правоохоронних органів під час виконання завдань територіальної оборони. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки / голов. ред. Олексієнко Б.М. Хмельницький: Вид-во НАДПС України, 2017. № 1 (71). С. 87-107.

5. Мисик А.Б. Місце і роль частин та підрозділів Державної прикордонної служби в територіальній обороні. Труди академії. К., 2017. С. 43-48.

6. Національні системи оцінювання ризиків і загроз: кращі світові практики, нові можливості для України: аналіт. доп. / [Резнікова О. О., Войтовський К. Є. Лепіхов А. В.] ; за заг. ред. О.О. Резнікової. Київ: НІСД, 2020. 84 с.

7. Романченко І. С., Шуєнкін В.О. Методичні аспекти обґрунтування бойового складу військ у операції з позицій запобіжного збитку цих військ. Труди університету. 2015. 4(131) . С. 43-49.

8. Романченко І. С., Фролов В.С., Палій В.В. Шляхи підвищення ефективності системи управління територіальною обороною України. Наука і оборона. 2009. №4. С. 6-14.

9. Романченко І. С., Фролов В.С., Седляр А.А. Оцінка ефективності розподілу зусиль військ за завданнями територіальної оборони для забезпечення застосування військ (сил) у зоні воєнного конфлікту. Труди університету. 2011. 4(103). С. 5-11.

10. Телелим В.М., Музиченко Д.П., Пунда Ю.В. Модульний принцип створення міжвидових угруповань військ: проблеми запровадження та шляхи їх розв'язання. Наука і оборона. 2014. № 2. С. 20-26.

11. Шмаков О.М. Службово-бойова діяльність сил охорони правопорядку як інструмент забезпечення національної безпеки України. Честь і закон. 2010. № 2. С. 4-12.

12. References:

13. Babkov Yu. P. (2015) Systema pryntsypiv stvorennya uhrupovan' viys'k (syl) Natsional'noyi hvardiyi Ukrayiny [System of principles of creation of groups of troops (forces) of the National guard of Ukraine]. Honor and law. № 1 (52). S. 12-14. [in Ukrainian]

14. Duz-Kryatchenko O. P. (2006) Metodychni pidkhody do otsinky efektyvnosti systemy terytorial'noyi oborony. [Methodological approaches to assessing the effectiveness of the territorial defense system]. Works of the Academy. Publishing house ofNAOU. №68. P. 25-30. [in Ukrainian]

15. Kirichenko I. O. (2005) Vyznachennya form i sposobiv zastosuvannya viys'k u lokal'nykh konfliktakh. Metodychnyy aspekt. [Definition of forms and methods of use of troops in local conflicts. Methodical aspect]. Honor and law. № 4. S. 17-21. [in Ukrainian]

16. Mysyk A. B. (2017) Model' spil'nykh diy pidrozdiliv viys'kovykh formuvan' ta pravookhoronnykh orhaniv pid chas vykonannya zavdan' terytorial'noyi oborony. [Model of joint actions of units of military formations and law enforcement agencies during the execution of territorial defense tasks]. Collection of scientific works of the National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine. Series: Military and Technical Sciences/main. Ed. Alekseenko B. M. Khmelnitsky: Publishing House of NADPS of Ukraine. № 1 (71). P. 87-107. [in Ukrainian]

17. Mysyk A. B. (2017) Mistse i rol' chastyn ta pidrozdiliv Derzhavnoyi prykordonnoyi sluzhby v terytorial'niy oboroni. [The place and role of units of the State Border Guard Service in territorial defense]. Works of the Academy. K. P. 43-48. [in Ukrainian]

18. Natsional'ni systemy otsinyuvannya ryzykiv i zahroz: krashchi svitovi praktyky, novi mozhlyvosti dlya Ukrayiny : analit. dop. [National risk and threat assessment systems: world best practices, new opportunities for Ukraine: analyst. add.] / [Reznikova O. O., Voitovsky K. E. Lepikhov A. V.] ; in general ed. O. O. Reznikova. Kyiv: NISD, 2020. 84 p. [in Ukrainian]

19. Romanchenko I. S., Shuenkin V.A. (2015) Metodychni aspekty obgruntuvannya boyovoho skladu viys'k u operatsiyi z pozytsiy zapobizhnoho zbytku tsykh viys'k. [Methodological aspects of the justification of the combat composition of the troops in the operation from the positions of preventive damage of these troops]. Works of the university. 4(131) . S. 43-49. [in Ukrainian]

20. Romanchenko I. S., Frolov V. S., Paliy V. V. (2009) Shlyakhy pidvyshchennya efektyvnosti systemy upravlinnya terytorial'noyu oboronoyu Ukrayiny. [Ways to increase the efficiency of the territorial defense management system of Ukraine]. Science and defense. №4. S. 6-14. [in Ukrainian]

21. Romanchenko I. S., Frolov V. S., Sedlyar A. A. (2011) Otsinka efektyvnosti rozpodilu zusyl' viys'k za zavdannyamy terytorial'noyi oborony dlya zabezpechennya zastosuvannya viys'k (syl) u zoni voyennoho konfliktu. [Assessment of the effectiveness of the distribution of forces on the tasks of territorial defense to ensure the use of troops (forces) in the zone of military conflict]. Works of the university. 4(103). S. 5-11. [in Ukrainian]

22. Telelym V. M., Muzychenko D. P., Punda Yu. V. (2014) Modul'nyy pryntsyp stvorennya mizhvydovykh uhrupovan' viys'k : problemy zaprovadzhennya ta shlyakhy yikh rozv"yazannya. [Modular principle of creation of interspecific groups of troops: problems of introduction and ways of their solution]. Science and defense. № 2. P. 20-26. [in Ukrainian]

23. Shmakov O. M. (2010) Sluzhbovo-boyova diyal'nist' syl okhorony pravoporyadku yak instrument zabezpechennya natsional'noyi bezpeky Ukrayiny. [Service and combat activities of law enforcement forces as a tool for ensuring the national security of Ukraine]. Honor and law. № 2. S. 4-12. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru