Досвід застосування формувань спеціального призначення в операції "Непохитна свобода"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет оборони України

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ФОРМУВАНЬ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В ОПЕРАЦІЇ “НЕПОХИТНА СВОБОДА”

Кришній Павло Іванович Ад'юнкт

м. Київ

Анотація

Військово-політичне керівництво провідних зарубіжних держав як один із найдієвіших інструментів, використовуваних для посилення свого політичного і військового впливу за кордоном, розглядає Сили спеціальних операцій.

У сучасних умовах Сили спеціальних операцій провідних зарубіжних держав є добірними частинами і підрозділами, спеціально підготовленими й оснащеними для виконання комплексу розвідувальних, диверсійних і спеціальних дій у глибокому тилу противника і на території іноземних держав в умовах як воєнного, так і мирного часу.

Унікальність Сил спеціальних операцій полягає в їхньому призначенні, розв'язуваних завданнях, специфіці організаційної структури, бойових можливостях та особливостях підготовки й застосування. Формування спеціального призначення є невід'ємною складовою Сил спеціальних операцій. сила спеціальний операція непохитний

У статті на підставі наявної літератури і джерел розглянуто застосування Сил спеціальних операцій США та коаліційного угруповання Сил спеціальних операцій Великої Британії, Австралії, Німеччини, Данії, Йорданії, Канади, Нової Зеландії, Норвегії та Туреччини, наведені приклади їх застосування під час проведення операції та висвітлені форми застосування та способи виконання ними спеціальних завдань.

Операція “Непохитна свобода” стала унікальною операцією, в якій ключову роль відіграли Сили спеціальних операцій не тільки США, але й інших країн, які були об'єднані під єдиним командуванням.

Вивчення бойового досвіду застосування формувань спеціального призначення провідних країн світу сприяє сучасному розвитку нових тактичних форм і нових способів дій вітчизняних формувань спеціального призначення.

Ключові слова: Сили спеціальних операцій, спеціальні завдання, операція, боротьба з міжнародним тероризмом, застосування військових формувань, бойові завдання, смерть, спеціальна операція, десантування, диверсія.

Annotation

Kryshnyi Pavlo Ivanovych Adjunct, National Defense University of Ukraine, Kyiv

EXPERIENCE OF USING SPECIAL FORCES IN OPERATION "ENDURING FREEDOM”

The military-political leadership of leading foreign countries considers Special Operations Forces as one of the most effective tools used to strengthen their political and military influence abroad.

In modern conditions, the Special Operations Forces of leading foreign countries are selected units and subunits specially trained and equipped to carry out a range of reconnaissance, sabotage and special operations in the deep rear of the enemy and on the territory of foreign countries in both wartime and peacetime.

The uniqueness of the Special Operations Forces lies in their purpose, tasks, specific organizational structure, combat capabilities, and peculiarities of training and employment. Special forces are an integral part of the Special Operations Forces.

The article, based on the available literature and sources, examines the use of the US Special Operations Forces and the coalition grouping of Special Operations Forces of Great Britain, Australia, Germany, Denmark, Jordan, Canada, New Zealand, Norway and Turkey, provides examples of their use during the operation and highlights the forms of use and methods of performing special tasks.

Operation Enduring Freedom was a unique operation in which the Special Operations Forces of not only the United States but also other countries played a key role, united under a single command.

The study of the combat experience of the use of special forces of the leading countries of the world contributes to the modern development of new tactical forms and new ways of action of domestic special forces.

Keywords: Special Operations Forces, special tasks, operation, fight against international terrorism, use of military formations, combat missions, death, special operation, landing, sabotage.

Постановка проблеми

Досвід військових конфліктів другої половини ХХ-го століття показує спроможність військових формувань спеціального призначення виконувати важливі завдання і завдавати противнику істотних (суттєвих) втрат з відносно малим залученням людських і матеріально-технічних ресурсів. Використання таких формувань може стати ще більш важливим у майбутньому, як доводить сучасна локальна війна. Саме тому особливого значення набуває вивчення та узагальнення досвіду застосування спецпідрозділів у воєнних конфліктах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проаналізувавши наукові праці вітчизняних дослідників встановлено, що погляди на досліджувані питання знайшли висвітлення у багатьох працях дослідників, зокрема у працях А. Слюсаренка, Д. Вєдєнєєва, О. Анікєєнка, В. Горбуліна, Є. Магди. Однак застосування формувань спеціального призначення у воєнних конфліктах потребують додаткового вивчення.

Мета статті - дослідження ролі і місця формувань спеціального призначення під час проведення операції “Непохитна свобода” на території Афганістану.

Виклад основного матеріалу

Операція “Непохитна свобода” (англ. Operation Enduring Freedom (OEF)) - офіційна назва, використана урядом США щодо військового конфлікту в Афганістані у 2001 році, а також низки дрібних військових операцій під егідою “боротьба з міжнародним тероризмом”.

Після терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку і Вашингтоні, що спричинили смерть багатьох цивільних громадян, керівництво США прийняло рішення про проведення антитерористичної операції в Афганістані. Основними цілями були знищення керівництва та інфраструктури терористичної організації “Аль-Каїда” і повалення правлячого режиму ісламського руху “Талібан” в Афганістані.

Загальне планування бойового застосування військових формувань Сил спеціальних операцій в Афганістані розпочалося з розробки Об'єднаним комітетом начальників штабів та Об'єднаним центральним командуванням США оперативних планів невдовзі після трагічних подій у Нью-Йорку та Вашингтоні. Безпосереднє планування бойового застосування Сил спеціальних операцій здійснювалося Об'єднаним командуванням Сил спеціальних операцій США (авіабаза МакДілл, штат Флорида) за участю інших об'єднаних командувань, Міністерства оборони та представників Сил спеціальних операцій. Паралельно з плануванням операції була організована підготовка до майбутніх дій Сил спеціальних операцій. Основним напрямком було запровадження у збройних силах США низки заходів, спрямованих на приведення у бойову готовність низки підрозділів та Сил спеціальних операцій з різних військових частин США, призупинення звільнень та передислокацій, а також посилення боєготовності Сил спеціальних операцій за рахунок додаткових призначень особового складу [1, С. 300].

Перекидання підрозділів на територію Узбекистану, Пакистану і країн Перської затоки розпочалося наприкінці вересня 2001 року, після того, як міністр оборони США підписав наказ про бойове застосування військових формувань Сил спеціальних операцій в антитерористичній операції США.

На момент початку оперативної фази операції (7 жовтня 2001 року) вищі підрозділи Сил спеціальних операцій розгорнули свою основну базу в Узбекистані і прикордонних з Афганістаном районах Пакистану, а деякі військовослужбовці почали діяти у складі розвідувально-диверсійних груп на території Афганістану. У прибережних країнах Перської затоки були розгорнуті тилові оперативні бази для забезпечення резервних сил і засобів для груп Сил спеціальних операцій [1, С. 301].

До середини жовтня 2001 року було завершено формування угруповання Сил спеціальних операцій для операцій в Афганістані.

До складу угруповання було включено підрозділи зі складу 5-ї групи спеціального призначення, 1 -го оперативного загону спеціального призначення “Дельта”, 75-го піхотного полку рейнджерів, 160-го полку армійської авіації спеціальних операцій, 96-го батальйону зі зв'язків із цивільною адміністрацією, 4-ї групи психологічних операцій командування спеціальних операцій сухопутних військ, підрозділи 16-го і 193-го авіакрила командування спеціальних операцій ВПС, розвідувально-диверсійних загонів командування спеціальних операцій ВМС, підрозділи бойового та тилового забезпечення [2, С. 189].

Операційною базою сил спеціальних операцій до грудня 2001 р. був авіаносець “Кітті Хок” ВМС США, що знаходився в північній частині Аравійського моря.

З грудня 2001 р. розпочалося формування коаліційного угруповання Сил спеціальних операцій із підрозділів спеціального призначення Великої Британії, Австралії, Німеччини, Данії, Йорданії, Канади, Нової Зеландії, Норвегії та Туреччини, які прибували до Афганістану, загальною чисельністю приблизно 400 осіб [3, С. 371].

Після того, як сили антиталібської коаліції встановили контроль над усією територією Афганістану, американські і коаліційні Сили спеціальних операцій почали проводити спецоперації з основних оперативних баз, розгорнутих навколо міст Кандагар і Баграм, а також з передових оперативних баз в інших районах.

Бойові завдання Сил спеціальних операцій США в Афганістані виконувались у такій формі, як спеціальна операція, але з різними цілями, силами, засобами і завданнями. При цьому такі операції поділялися на основні операції та часткові операції, залежно від їх цілей. Останні проводилися в рамках підготовки та під час проведення основних спеціальних операцій [4, С. 20].

За залученими силами і засобами спеціальні операції були переважно коаліційними і спільними, оскільки в них брали участь Сили спеціальних операцій і сили загального призначення США та їхніх союзників, а також збройні елементи антиталібської коаліції і афганські урядові сили.

Залежно від характеру виконуваних завдань спеціальні операції поділялися на бойові та небойові. Такий поділ є умовним, оскільки різні види спецоперацій в принципі переслідують однакові цілі і відрізняються одна від одної лише деталями способів їх досягнення.

Бойові спеціальні операції, що проводилися Силами спеціальних операцій, являли собою комплекс заходів зі спеціальної розвідки в поєднанні з бойовими діями, рекогносцируванням, патрулюванням і зачисткою районів місцевості.

Спеціальна розвідка велася розвідувально-диверсійними групами з моменту нанесення угрупованням ВПС і ВМС США та Великої Британії ракетно-бомбових ударів по території Афганістану 7 жовтня 2001 р. Розвідувально-диверсійні групи чисельністю 6-12 бійців формувалися зі складу 5-ї групи спеціального призначення сухопутних військ. При цьому в кожній розвідувально-диверсійній групі був авіаційний навідник. Завданнями спеціальної розвідки були уточнення місця розташування і стану об'єктів, запланованих до ракетно-бомбових ударів (об'єкти державної та військової інфраструктури, пункти дислокації, райони зосередження особового складу та бойової техніки збройних формувань ісламського руху “Талібан”, табори підготовки терористів організації “Аль-Каїда”, притулки їхніх лідерів тощо), наведення на них ударної авіації та збір інформації про результати ураження [5, С. 26-32].

На перших етапах операції особовий склад розвідувально-диверсійних груп виконував бойові завдання, як правило, в пішому порядку або верхи на конях у супроводі провідників із числа лояльно налаштованого населення із суворим дотриманням заходів маскування, уникаючи бойових зіткнень із противником.

Надалі, зі створенням на основних операційних базах у районах міст Кандагар і Баграм груп швидкого реагування, розвідувально-диверсійні групи починали самостійно знищувати (брати в полон) нечисленні незаконні збройні формування або забезпечувати висадку груп швидкого реагування для знищення незаконних збройних формувань великої чисельності. Групи швидкого реагування складалися зі звичайних підрозділів сухопутних військ і морської піхоти, які перебували в 30-60-хвилинній готовності до вильоту на вертольотах [6, С.48].

Бойові дії проводилися у вигляді рейдів, нальотів, блокування районів місцевості та влаштування засідок із завданнями знищення незаконних збройних формувань ісламського руху “Талібан” і “Аль-Каїди”, взяття в полон їх лідерів, захоплення важливих ділянок місцевості, об'єктів і документів.

У ніч на 20 жовтня 2001 р. Сили спеціальних операцій збройних сил США в районі м. Кандагар провели операцію із завданням захоплення польового аеродрому і одного із захищених притулків духовного лідера талібів мулли М. Омара. Під час неї проводилося десантування - викидання парашутним способом з малих висот повітряного десанту загальною чисельністю близько 100 військових зі складу 75-го піхотного полку рейнджерів [2, С. 328].

Рекогносцировку районів місцевості виконували рекогносцирувальні групи в період підготовки безпосередніх бойових дій. ЇЇ проводили, як правило, в тих районах місцевості, в яких про діяльність незаконних збройних формувань не було відомостей або їх було недостатньо. Завданнями груп було вивчення (уточнення) фізико-географічних характеристик місцевості та розкриття місць знаходження незаконних збройних формувань і їхніх схованок з озброєнням і запасами матеріально-технічних засобів шляхом ведення візуальної розвідки та опитування місцевих жителів. Рекогносци-рувальні групи створювалися з особового складу підрозділів спеціальних операцій збройних сил США та їхніх союзників чисельністю 6-12 осіб кожна. Групи діяли в пішому порядку, верхи на конях (верблюдах) або на автомобілях підвищеної прохідності типу “Хаммер” у супроводі підрозділів урядових військ.

Патрулювання місцевості в районах операційних баз Сил спеціальних операцій проводилося переважно у світлий час доби з метою забезпечення їхньої безпеки. Основними завданнями патрулювання були перевірка осіб і огляд транспортних засобів, що перебувають у районі патрулювання. Ці спеціальні завдання виконувалися рухомими патрулями (пішими, верхи на конях, на мотоциклах або на автомобілях підвищеної прохідності типу “Хаммер”). Підозрілих осіб і транспортні засоби, які проникли в заборонену зону, затримували і доставляли на операційну базу для їхньої детальної перевірки та особистого огляду.

Зачистку районів місцевості здійснювали перед розгортанням у них операційних баз Сил спеціальних операцій, а також після завершення безпосередніх бойових дій з метою унеможливлення перебування (запобігання зосередженню) бойовиків незаконних збройних формувань і вилучення зброї у населення. Операції цього типу виконували, як правило, підрозділи афганських урядових військ і місцевої поліції під безпосереднім керівництвом і контролем загонів спеціального призначення коаліційних Сил спеціальних операцій. Район проведення операції із зачистки спочатку ізолювали блокпостами і засідками, а потім у ньому здійснювали прочісування місцевості, перевірку жителів і обшук приміщень у населених пунктах.

До основних небойових дій, що проводилися Силами спеціальних операцій збройних сил США в Афганістані, можна віднести психологічні операції, операції зі стабілізації обстановки, інформаційні операції та операції з підготовки афганських збройних підрозділів. Треба зазначити, що операції з підготовки афганських збройних підрозділів були притаманні формуванням спеціального призначення [4, С. 23].

Підготовка афганських збройних підрозділів на різних етапах контртерористичної операції “Непохитна свобода” в Афганістані включала в себе підготовку збройних формувань антиталібської коаліції, особового складу урядових військ і регулярних підрозділів афганської національної армії. На першому етапі операції “Непохитна свобода” загони підрозділів спеціального призначення чисельністю до 12 осіб кожний, що діяли при польових командирах афганської національної армії, проводили підготовку збройних формувань антиталібської коаліції. Під час курсу прискореної підготовки особовий склад підрозділів антиталібської коаліції відпрацьовував прийоми і способи дій солдата в бою і в складі підрозділу, надання першої медичної допомоги, а також порядок використання засобів зв'язку та навігаційних приладів системи GPS. Проведена американськими інструкторами підготовка підрозділів загальною чисельністю понад 2000 осіб значною мірою сприяла їхнім успішним наступальним діям та розгрому збройних формувань талібів та “Аль-Каїди”.

Після взяття під контроль антиталібською коаліцією більшої частини території Афганістану американські інструктори розпочали підготовку збройних формувань афганських урядових військ. Боротьба з партизанськими діями талібів у південних і південно-східних провінціях країни була одим із приорітетних завдань американських спецпризначенців. Озброєні загони польових командирів, лояльних до нового уряду країни, які пройшли підготовку, були активно задіяні командуванням Спеціальних операцій збройних сил США для виконання завдань із забезпечення зовнішньої охорони військових об'єктів коаліційних військ, а також для ведення штурмових дій, блокування і зачисток районів проведення бойових спеціальних операцій. Одним із типових завдань була - диверсія. До січня 2003 р. американські спецпризначенці спільно з французькими та корейськими фахівцями підготували п'ять афганських піхотних батальйонів.

Крім зазначених вище небойових спеціальних операцій особовий склад Сил спеціальних операцій збройних сил США активно залучався до реалізації гуманітарної складової операції “Непохитна свобода”. При цьому його дії полягали в забезпеченні безпечних умов для діяльності представників різних міжнародних гуманітарних організацій, супроводі конвоїв із вантажами гуманітарної допомоги, охороні та розподілі цих вантажів серед афганського населення, а також у розмінуванні об'єктів і території Афганістану.

Таким чином, операція “Непохитна свобода” була унікальною в історії війн і збройних конфліктів за участю збройних сил США з точки зору кількості та інтенсивності застосування Сил спеціальних операцій.

Формування спеціального призначення відіграли вирішальну роль у забезпеченні успіху на ранніх етапах операції шляхом підготовки сил антиталібської коаліції та координації безпосередньої повітряної підтримки наземних операцій винищувачами ВПС США та їх союзників, що сприяло розгрому бойовиків “Талібану” і “Аль-Каїди”

Підготовка, форми і методи дій формувань спеціального призначення, що застосовувалися в операції “Непохитна свобода” проти тероризму в Афганістані, розглядалися американським військовим командуванням не інакше як “нова стратегія”, яка може бути універсально застосована в бойових діях під час проведення подібних операцій в інших частинах світу.

Ефективність формувань спеціального призначення і сил спеціальних операцій в цілому в Афганістані, підтвердило правильність дій щодо збільшення фінансування і чисельності особового складу, а також оснащення даних формувань новітнім озброєнням і військовою технікою.

Література

1. Вєдєнєєв Д.В. Гострі кігті орла. Сили спеціальних операцій США: історія та сучасність: монографія / Д.В. Вєдєнєєв, Г.С. Биструхін, А.І. Семука //. - Київ.: К.І.С., 2010. - 400 с.

2. Слюсаренко А.В. Світовий досвід розбудови та застосування сухопутного компонента сил спеціальних операцій (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.): монографія / А.В. Слюсаренко. - Львів: НАСВ, 2019. - 419 с.

3. Слюсаренко А. В. Творення та застосування сухопутного компонента сил спеціальних операцій (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.): дис.... д-ра іст. наук: 20.02.22 / Нац. акад. сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного. Львів, 2019. 563 арк.

4. В.Владимиров, И.Попов «Силы специальных операций США в ходе контртеррорестической операции Несгибаемая свобода в Афганистане» «Зарубежное военное обозрение», 2003 №2 (671).

5. Плахов В.В. Воєнне мистецтво контртерористичної операції «Непохитна свобода». Труди Академії. Київ, 2002. № 36.

6. Chandra V. The Unfinished War in Afghanistan 2001-2014. New Delhi: Pentagon Press, 2015. 340 p.

References

1. Viedienieiev, D.V., Bystrukhin, H.S. & Semuka, A.I. (2010). Hostri kihti orla. Syly spetsialnykh operatsii SShA: istoriia ta suchasnist [US Special Operations Forces: History and Present]. Kyiv: K.I.S. [in Ukrainian].

2. Sliusarenko, A.V. (2019). Svitovyi dosvid rozbudovy ta zastosuvannia sukhoputnoho komponenta syl spetsialnykh operatsii (druha polovyna KhKh - pochatok KhKhI st.) [World Experience in the Development and Use of the Land Component of Special Operations Forces (SecondHalf of the Twentieth - Beginning of the Twenty-First Century)]. Lviv: NASV [in Ukrainian].

3. Sliusarenko, A.V. (2019). Tvorennia ta zastosuvannia sukhoputnoho komponenta syl spetsialnykh operatsii (druha polovyna KhKh - pochatok KhKhI st.) [Creation and Use of the Land Component of Special Operations Forces (Second Half of the Twentieth - Beginning of the Twenty-First Century)] Nats. akad. sukhoputnykh viisk im. hetmana P. Sahaidachnoho. Lviv [in Ukrainian].

4. Vladimirov, V. & Popov, I. (2003). “US Special Operations Forces during the counterterrorism operation Enduring Freedom in Afghanistan” ["U.S. Special Operations Forces in Counterterrorism Operation Enduring Freedom in Afghanistan"]. Foreign Military Review, 2 (671) [in Russian].

5. Plakhov, V.V. (2002). Voienne mystetstvo kontrterorystychnoi operatsii «Nepokhytna svoboda» [The military art of the counterterrorist operation "Enduring Freedom"] Trudy Akademii. Kyiv [in Ukrainian].

6. Chandra, V. (2015). The Unfinished War in Afghanistan 2001-2014. [The Unfinished War in Afghanistan 2001-2014]. New Delhi: Pentagon Press [in England].

Размещено на Allbest.ru