До питання військово-технічного співробітництва в умовах правового режиму воєнного стану в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військовий інститут Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

До питання військово-технічного співробітництва в умовах правового режиму воєнного стану в Україні

Петков Сергій Валерійович -- доктор юридичних наук,

професор кафедри соціальної роботи у військах (силах),

Військового факультету поведінкових наук

Карелін Владислав Володимирович -- доктор юридичних наук,

професор кафедри військового права,

Військового факультету міжнародних відносин та права

Чепкова Катерина Олександрівна -- кандидат юридичних наук,

доцент кафедри військового права,

Військового факультету міжнародних відносин та права

В статті висвітлюється, що військово-технічне співробітництво завжди залишається актуальним в контексті забезпечення безпеки та обороноздатності країн. З розвитком технологій ця область стає ще більш важливою для забезпечення військової ефективності та безпеки. Країни співпрацюють у сфері військової техніки, обмінюючись знаннями, досвідом, а також спільно розробляючи та виробляючи нові зразки військової техніки. Наприклад, такі форми співробітництва можуть включати обмін військовими технологіями, спільні дослідження та розробки, спільне виробництво військової техніки, а також навчання та тренування військового персоналу.

Доведено, що на сьогоднішній день, з огляду на зростання загроз безпеці та впровадження новітніх технологій у військову сферу, військово-технічне співробітництво залишається актуальним і важливим аспектом для багатьох країн.

Ключові слова: військово-технічне співробітництво, правове регулювання, озброєння, військова техніка, управління, закупівлі.

S.V. Petkov V.V. Karelin K.O. Chepkova

On the Issue of Military-Technical Cooperation in the Conditions of the Legal Regime of the Martial Law in Ukraine

The article highlights that military-technical cooperation always remains relevant in the context of ensuring the security and defense capabilities of countries. As technology advances, this area becomes even more important to ensure military effectiveness and security. The countries cooperate in the field of military equipment, exchanging knowledge and experience, as well as jointly developing andproducing new models of military equipment. For example, such forms of cooperation may include the exchange of military technology, joint research and development, joint production of military equipment, and the education and training of military personnel.

Today, in view of the growth of security threats and the introduction of the latest technologies in the military sphere, military-technical cooperation remains a relevant and important aspect for many countries.

For Ukraine, military-technical cooperation is relevant for several reasons: security and defense capability, namely, given the geopolitical situation and existing security threats, Ukraine needs to maintain its defense capability. Cooperation with other countries in the field of military equipment can help provide the necessary resources and technology for this purpose; modernization of the Armed Forces - the Armed Forces of Ukraine need to modernize and update their equipment and weapons in order to effectively perform their tasks in modern conditions; international partnership - cooperation with other countries in this area can contribute to the development of international partnerships, promote mutual understanding and support in the defense field; technological development - Ukraine can gain access to advanced technologies through cooperation with other countries, which can contribute to the development of the domestic defense industry and innovative development.

In general, military-technical cooperation remains an important component of Ukraine's defense policy aimed at strengthening the country's security and defense capabilities.

Military-technical cooperation remains an important component of Ukraine's defense policy aimed at strengthening the country's defense capabilities and security.

The uncertainty of Ukraine's policy in the field of military-technical cooperation may be the result of various factors and situations. Here are some possible reasons: changes in the government and the political situation in the country can lead to uncertainty in the policy in the field of military-technical cooperation, since decisions on this issue can change depending on political affiliation and views ofpolitical parties; limitedfinancial resources may prevent the country from formulating and implementing a policy in the field of military-technical cooperation, insufficient funding may cause uncertainty regarding the assignment ofpriorities and the implementation of strategies; changes in the geopolitical situation in the international arena, in particular relations with other states and international organizations, may affect policy in the field of military-technical cooperation and lead to uncertainty. To overcome this uncertainty, it is necessary to stabilize the political and economic situation in the country, focus on solving geopolitical challenges and ensure stable financing for the implementation of strategic defense tasks. It is also important to have clear goals and strategies that are in the national interest and ensure the security of the country.

Imperfect state management in the field of military-technical cooperation can become an obstacle to the effective use of the potential of such cooperation. The possible reasons for this phenomenon are: structural divisions of the government may have different views and approaches to military-technical cooperation, insufficient coordination between them may lead to duplication of functions, delays in decision-making and general inefficiency; lack of transparency and openness in management can contribute to corruption when choosing partners for cooperation and concluding agreements; insufficient strategic planning can lead to uncertainty about goals and priorities in military-technical cooperation, which makes it difficult to achieve success and effectiveness in this area; excessive bureaucracy and complexity of administrative processes can slow down decision-making and implementation of projects in the field of military-technical cooperation; lack of experts and specialists in this field can lead to ineffective management of military-technical cooperation projects. To overcome these problems, it is necessary to increase the level of coordination and cooperation between the relevant government structures, ensure openness and transparency in management processes, develop and implement effective strategic plans, simplify administrative procedures and ensure adequate expert support.

Keywords: military-technical cooperation, legal regulation, armaments, military equipment, management, procurement.

Вступ

Постановка проблеми. Військово-технічне співробітництво завжди залишається актуальним в контексті забезпечення безпеки та обороноздатності країн. З розвитком технологій ця область стає ще більш важливою для забезпечення військової ефективності та безпеки. Країни співпрацюють у сфері військової техніки, обмінюючись знаннями, досвідом, а також спільно розробляючи та виробляючи нові зразки військової техніки. Наприклад, такі форми співробітництва можуть включати обмін військовими технологіями, спільні дослідження та розробки, спільне виробництво військової техніки, а також навчання та тренування військового персоналу.

На сьогоднішній день, з огляду на зростання загроз безпеці та впровадження новітніх технологій у військову сферу, військово-технічне співробітництво залишається актуальним і важливим аспектом для багатьох країн.

Для України військово-технічне співробітництво є актуальним з кількох причин: безпека та обороноздатність, а саме з огляду на геополітичне положення та існуючі загрози безпеці, Україна має потребу у підтримці своєї обороноздатності. Співробітництво з іншими країнами у сфері військової техніки може допомогти забезпечити необхідні ресурси та технології для цієї мети; модернізація Збройних Сил - Збройні Сили України потребують модернізації та оновлення своєї техніки та зброї для ефективного виконання своїх завдань у сучасних умовах; міжнародне партнерство - співробітництво з іншими країнами в цій сфері може сприяти розвитку міжнародних партнерств, сприяти взаємному розумінню та підтримці в оборонній сфері; технологічний розвиток - Україна може отримати доступ до передових технологій через співробітництво з іншими країнами, що може сприяти розвитку вітчизняної оборонної промисловості та інноваційному розвитку.

Загалом, військово-технічне співробітництво залишається важливою складовою оборонної політики України, спрямованою на зміцнення безпеки та обороноздатності країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання військово-технічного співробітництва розглядалися у роботах В.М. Бегми [1], В.І. Білетова [2], О.О. Свергунова [3], О.О. Софронова [4], Р.М. Терлецький [5], І.С. Фаніна [6] І.Г. Ханіна [7], А.І. Шевцова [8], В.М. Шемаєва [9]. Наукові праці цих авторів є вагомим внеском в осмислення явища військово-технічного співробітництва та шляхів його регулювання.

Мета статті полягає в системному вивченні та аналізі військово-технічного співробітництва в Україні.

Виклад основного матеріалу

Військово-технічне співробітництво сьогодні орієнтується на розвиток та обмін новітніми технологіями, обладнанням та знаннями між країнами. Це може включати впровадження новітньої зброї та військової техніки, а також спільне дослідження та розробку нових технологій.

Військово-технічне співробітництво України з іноземними державами (далі - військово-технічне співробітництво) як складова державної зовнішньої політики є сукупністю цілеспрямованих заходів, пов'язаних із розробленням, виробництвом, ремонтом, модернізацією, знищенням (утилізацією) і міжнародними передачами товарів військового призначення [10].

Військово-технічне співробітництво - система міжнародних торговельно-економічних відносин, пов'язаних із розробленням, виробництвом, ремонтом, модернізацією, знищенням (утилізацією) та міжнародними передачами товарів військового призначення, які здійснюються на підставі законодавства держави у повній відповідності з міжнародними нормами [11].

Під поняттям «військово-технічне співробітництво», слід розуміти два основних типи відносин між державами. По-перше, це - трансферти озброєння та військової техніки,технологій подвійного використання, а також надання послуг військово-технічного характеру. При цьому необхідно особливо підкреслити, що мова йде не тільки про трансферти, оскільки останнім часом економічний (комерційний) підхід, що домінував і піднімався на щит провідними експортерами в перші роки по закінченні «холодної війни»(не беручи до уваги підхід до військово-технічного співробітництва колишнього СРСР), змінився більш комплексним підходом, який містить також стратегічні військово-політичні моменти і водночас передбачає і безвідплатні або лізингові постачання. По-друге, найважливішим елементом військово-технічного співробітництва є спільні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, виробництво, маркетинг і продаж зразків озброєння. [12].

Військово-технічне співробітництво посідає особливе місце в зовнішній політиці кожної держави. Важливість військово-технічного співробітництва полягає у тому, що продаж зброї дає змогу не тільки отримувати прибуток, але й значно впливати на світову політику та зовнішньо-політичний курс інших держав, нарощувати військовий потенціал держав союзників, випробовувати нові зразки озброєнь, а також забезпечувати замовленнями військово-промисловий комплекс. Купівля зброї дозволяє державі швидко наростити військовий потенціал і поліпшити матеріально-технічне забезпечення збройних сил, що в деяких випадках дозволяє оперативно ліквідувати загрози її національній безпеці [11].

Військово-технічне співробітництво ґрунтується на чинному законодавстві України, яке повністю відповідає міжнародним нормам щодо нерозповсюдження зброї масового знищення та обмеження передач окремих видів товарів військового призначення та подвійного використання. З метою нерозповсюдження звичайних озброєнь, ядерної зброї та матеріалів, ракетних технологій, хімічної та біологічної зброї в Україні створено ефективну систему державного експортного контролю, яка діє в рамках міжнародних режимів [10].

Військово-технічне співробітництво розглядається як один з основних чинників науково-технологічного розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу (ОПК), джерело надходження коштів для розроблення новітніх технологій, створення й закупівлі озброєння і військової техніки для потреб Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів України [10].

Також Указом Президента України передбачається, що військово-технічне співробітництво з іноземними державами здійснюється на засадах: пріоритетності національних інтересів; монополії держави на регулювання діяльності у сфері військово-технічного співробітництва; додержання законодавства про державну таємницю; додержання міжнародних зобов'язань України у сфері військово-технічного співробітництва; підконтрольності та підзвітності центральних органів виконавчої влади т інших державних органів, визначених у встановленому порядку як учасники військово-технічного співробітництва і наділених відповідними повноваженнями, та суб'єктів військово-технічного співробітництва; захисту державою прав та законних інтересів учасників і суб'єктів військово-технічного співробітництва; координації діяльності учасників військово-технічного співробітництва. [10].

Основні завдання військово-технічного співробітництва будь-якої держави: зміцнення військових відносин зі дружніми та союзними державами; участь у розвитку військової інфраструктури, континентальних і морських театрів воєнних дій; вирішення завдань оперативної та бойової підготовки, морської та повітряної виучки збройних сил; розташування й утримання важливих для обороноздатності військових об'єктів за межами національної території держави; збереження та підтримка виробничих оборонних потужностей за рахунок експорту та надання послуг військового призначення; стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт щодо створення нових та модернізації вже створених зразків озброєння та військової техніки [11].

В Україні військово-технічне співробітництво розглядається як один із основних чинників науково-технологічного розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу (ОПК), джерело надходження коштів для розроблення новітніх технологій, створення й закупівлі озброєння і військової техніки для потреб Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України [10].

Військово-технічне співробітництво передбачає провадження таких видів діяльності: інформаційний обмін; проведення переговорів; укладення відповідних міжнародних договорів та зовнішньоекономічних договорів (контрактів); розроблення, виробництво, ремонт, модернізація, знищення (утилізація) та обслуговування виробів військового призначення; створення, дообладнання і модернізація об'єктів підприємств, установ, організацій та військових частин, призначених для виробництва, розміщення, ремонту, експлуатації і бойового застосування та/або знищення (утилізації) виробів військового призначення, а також забезпечення функціонування цих об'єктів; підготовка фахівців з відповідних спеціальностей; продаж чи купівля, а також інші міжнародні передачі товарів військового призначення, зокрема проектної, конструкторської, технологічної, експлуатаційної та науково-технічної документації на створення, виготовлення, модернізацію, експлуатацію, ремонт та/або знищення (утилізацію) виробів військового призначення, а також надання технічного сприяння в організації цих робіт; надання послуг з транспортування виробів військового призначення; передача виробів військового призначення іноземним державам в оренду (лізинг) або для проведення випробувань; проведення відповідно до вимог законодавства випробувань виробів військового призначення на полігонах України іноземними державами або на їх прохання; надання інвестиційних, маркетингових, рекламних та інших послуг у сфері військово-технічного співробітництва; створення із залученням іноземних інвестицій підприємств з розроблення та виготовлення виробів військового призначення; дослідження, випробування, обстеження, продовження строку експлуатації виробів військового призначення, повірка контрольно-вимірювальної техніки; ремонт виробів військового призначення; консультування з питань бойового застосування виробів військового призначення та з інших військово-технічних питань; організація і проведення показів, виставок, конкурсів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших заходів, пов'язаних з товарами військового призначення; інші види діяльності у цій сфері, які не суперечать законодавству України, її міжнародним договорам [13].

Обмеження, тимчасове зупинення та припинення військово-технічного співробітництва можуть бути результатом різноманітних політичних, економічних або військових обставин. Це може відбуватися у зв'язку з конфліктом між країнами, санкціями, або відносинами з іншими державами.

Такі дії можуть мати серйозні наслідки для всіх сторін, що беруть участь у військово-технічному співробітництві, включаючи затримки в постачанні обладнання, втрату можливостей для спільних проектів та загальне погіршення відносин між державами.

Поновлення співробітництва може стати можливим при досягненні політичного або дипломатичного узгодження, зниженні напруги між сторонами або вирішенні конфлікту, що призвів до припинення співробітництва. Однак це може зайняти час і вимагати серйозних зусиль з обох сторін.

Військово-технічне співробітництво завжди залишається актуальним в контексті забезпечення безпеки та обороноздатності країн. З розвитком технологій ця область стає ще більш важливою для забезпечення військової ефективності та безпеки. Країни співпрацюють у сфері військової техніки, обмінюючись знаннями, досвідом, а також спільно розробляючи та виробляючи нові зразки військової техніки.

Наприклад, такі форми співробітництва можуть включати обмін військовими технологіями, спільні дослідження та розробки, спільне виробництво військової техніки, а також навчання та тренування військового персоналу.

На сьогоднішній день, з огляду на зростання загроз безпеці та впровадження новітніх технологій у військову сферу, військово-технічне співробітництво залишається актуальним і важливим аспектом для багатьох країн.

Існують деякі проблеми, які можуть виникати в контексті військово-технічного співробітництва: політичні рішення та геополітичні фактори можуть ускладнювати співробітництво між країнами у сфері оборони та військової техніки; високі витрати на дослідження, розробку та виробництво військової техніки можуть ускладнити співробітництво, особливо для країн з обмеженими бюджетами; технологічні обмеження тобто не у всіх країнах є доступ до передових технологій, що може стати перешкодою для ефективного співробітництва; військово-технічне співробітництво може залежати від обміну конфіденційною інформацією, що може бути складним у зв'язку з обмеженнями безпеки та ризиками витоку інформації; держави можуть мати різні потреби та пріоритети в області військової техніки, що може ускладнювати узгодження спільних проектів.

Незважаючи на ці проблеми, військово-технічне співробітництво є корисним для будь якої держави, щоб забезпечити безпеку та ефективність їх сил безпеки та оборони. Вирішення цих проблем може вимагати дипломатичних зусиль, технічної співпраці та збалансованого підходу до спільних проектів.

Висновки

військовий технічний співробітництво

Військово-технічне співробітництво залишається важливою складовою оборонної політики України, спрямованою на зміцнення обороноздатності та безпеки країни.

Невизначеність політики України у сфері військово-технічного співробітництва може бути наслідком різних факторів і ситуацій. Ось деякі можливі причини: зміни в уряді та політичній ситуації в країні можуть призвести до невизначеності в політиці у сфері військово-технічного співробітництва, оскільки рішення щодо цього питання можуть змінюватися в залежності від політичної приналежності та поглядів політичних партій; обмежені фінансові ресурси можуть не дають можливості країні щодо формулювання та виконання політики у сфері військово-технічного співробітництва, недостатність фінансування може спричинити невизначеність щодо призначення пріоритетів та реалізації стратегій; зміни у геополітичній ситуації на міжнародній арені, зокрема відносини з іншими державами та міжнародними організаціями, можуть впливати на політику у сфері військово-технічного співробітництва та призводити до невизначеності. Для подолання цієї невизначеності необхідно стабілізувати політичну та економічну ситуацію в державі, зосередитися на вирішенні геополітичних викликів та забезпечити стабільне фінансування для реалізацію стратегічних оборонних завдань. Також важливо мати чіткі цілі та стратегії, які відповідають національним інтересам та забезпечують безпеку країни.

Недосконале державне управління у сфері військово-технічного співробітництва може стати перешкодою для ефективного використання потенціалу такого співробітництва. Можливими причинами цього явища є: структурні підрозділи уряду можуть мати різні погляди та підходи до військово-технічного співробітництва, недостатня координація між ними може призводити до дублювання функцій, затримок у прийнятті рішень та загальної неефективності; недостатність прозорості та відкритості в управлінні може сприяти корупції при виборі партнерів для співробітництва та укладанні угод; недостатнє стратегічне планування може призвести до невизначеності щодо цілей та пріоритетів у військово-технічному співробітництві, що ускладнює досягнення успіху та ефективність у цій сфері; надмірна бюрократія та складність адміністративних процесів можуть уповільнювати прийняття рішень та реалізацію проектів в сфері військово-технічного співробітництва; відсутність експертів та фахівців у цій сфері може призводити до неефективного управління проектами військово-технічного співробітництва. Для подолання цих проблем необхідно підвищити рівень координації та співпраці між відповідними урядовими структурами, забезпечити відкритість та прозорість у процесах управління, розробити та впровадити ефективні стратегічні плани, спростити адміністративні процедури та забезпечити належну експертну підтримку.

Список використаних джерел

1. Бегма В. М., Мокляк С. П., Толочний Ю. В. Офсетна практика в системі ВТС України як чинник забезпечення економічної безпеки держави. Стратегічні пріоритети. 2010. № 4 (17). С. 100-103.

2. Білетов В. І. Закалад М. А., Пивовар О. П., Ворона Т. О. Стратегія військово-технічного співробітництва Збройних Сил України в умовах їх євроінтеграції та переходу на євро стандарти. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. 2014. № 3 (52). С. 122-126.

3. Свергунов О. О. Стратегічне управління імпортною політикою у сфері військово-технічного співробітництва в умовах криз: світовий досвід та Україна. Стратегічні пріоритети. 2015. № 1 (34). С. 26-33.

4. Софронов О. О. Військово-технічне співробітництво в системі забезпечення національної безпеки України. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2011. Вип. 95. Ч. І. С. 23-25.

5. Терлецький Р. М. Правові аспекти регулювання військово-технічного співробітництва України з іноземними державами. Юридична наука. 2013. № 7. С. 111-117.

6. Фанін І. С. Військово-технічне співробітництво України в процесі розвитку євроатлантичної інтеграції: безпековий вимір: автореф. дис.... канд. політ. наук. Київ, 2010. 22 с.

7. Ханін І. Г. Співробітництво з міжнародними організаціями як чинник розвитку військовопромислового комплексу України. Ефективна економіка: електронне наукове видання. 2015. №2. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4456.

8. Шевцов А. І., Гриненко О. В. Міжнародне військово-технічне співробітництво у сфері виробництва ОВТ як засіб забезпечення розвитку ОПК: уроки для України. Стратегічні пріоритети. 2010. № 1 (14). С. 117-122.

9. Шемаєв В. М. Інформаційне супроводження військово-технічного співробітництва України з іноземними державами як інструмент забезпечення економічної безпеки держави. Економіка і організація управління. 2014. № 3-4 (19-20). С. 288-292.

10. Про Концепцію військово-технічного співробітництва України з іноземними державами на період до 2010 року. Указ Президента України від 27.08.2003 №913/2003. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/913/2003#Text.

11. Військово-технічне співробітництво. Вікіпедія. URL: http://surl.li/rosxw.

12. Софронов О. О. Військово-технічне співробітництво як складова державної політики України. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2010. Вип. 92. Ч. 2. С. 138-143.

13. Про військово-технічне співробітництво з іноземними державами. Проект Закону України. URL: http://surl.li/ruaaz.

References

1. Behma V. M., Mokliak S. P., Tolochnyi Yu. V. Ofsetna praktyka v systemi VTS Ukrainy yak chynnyk zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky derzhavy. Stratehichnipriorytety. 2010. № 4 (17). S. 100-103.

2. Biletov V. I. Zakalad M. A., Pyvovar O. P., Vorona T. O. Stratehiia viiskovo-tekhnichnoho spivro- bitnytstva Zbroinykh Syl Ukrainy v umovakh yikh yevrointehratsii ta perekhodu na yevro standarty. Zbirnyk naukovykh prats Tsentru voienno-stratehichnykh doslidzhen Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy imeni Ivana Cherniakhovskoho. 2014. № 3 (52). S. 122-126.

3. Sverhunov O. O. Stratehichne upravlinnia importnoiu politykoiu u sferi viiskovo-tekhnichnoho spivro- bitnytstva v umovakh kryz: svitovyi dosvid ta Ukraina. Stratehichni priorytety. 2015. № 1 (34). S. 26-33.

4. Sofronov O. O. Viiskovo-tekhnichne spivrobitnytstvo v systemi zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Aktualniproblemy mizhnarodnykh vidnosyn. 2011. Vyp. 95. Ch. I. S. 23-25.

5. Terletskyi R. M. Pravovi aspekty rehuliuvannia viiskovo-tekhnichnoho spivrobitnytstva Ukrainy z ino- zemnymy derzhavamy. Yurydychna nauka. 2013. № 7. S. 111-117.

6. Fanin I. S. Viiskovo-tekhnichne spivrobitnytstvo Ukrainy v protsesi rozvytku yevroatlantychnoi inteh- ratsii: bezpekovyi vymir: avtoref. dys.. kand. polit. nauk. Kyiv, 2010. 22 s.

7. Khanin I. H. Spivrobitnytstvo z mizhnarodnymy orhanizatsiiamy yak chynnyk rozvytku viis- kovopromyslovoho kompleksu Ukrainy. Efektyvna ekonomika: elektronne naukove vydannia. 2015. № 2. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4456.

8. Shevtsov A. I., Hrynenko O. V. Mizhnarodne viiskovo-tekhnichne spivrobitnytstvo u sferi vyrobnytstva OVT yak zasib zabezpechennia rozvytku OPK: uroky dlia Ukrainy. Stratehichnipriorytety. 2010. № 1 (14). S. 117-122.

9. Shemaiev V. M. Informatsiine suprovodzhennia viiskovo-tekhnichnoho spivrobitnytstva Ukrainy z ino- zemnymy derzhavamy yak instrument zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky derzhavy. Ekonomika i orhani- zatsiia upravlinnia. 2014. № 3-4 (19-20). S. 288-292.

10. Pro Kontseptsiiu viiskovo-tekhnichnoho spivrobitnytstva Ukrainy z inozemnymy derzhavamy na period do 2010 roku. Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 27.08.2003 №913/2003. URL: https://za-kon.rada.gov.ua/laws/show/913/2003#Text.

11. Viiskovo-tekhnichne spivrobitnytstvo. Vikipediia. URL: http://surl.li/rosxw.

12. Sofronov O. O. Viiskovo-tekhnichne spivrobitnytstvo yak skladova derzhavnoi polityky Ukrainy. Ak- tualniproblemy mizhnarodnykh vidnosyn. 2010. Vyp. 92. Ch. 2. S. 138-143.

13. Pro viiskovo-tekhnichne spivrobitnytstvo z inozemnymy derzhavamy. Proekt Zakonu Ukrainy. URL: http://surl.li/ruaaz.

Размещено на Allbest.ru