Майнове страхування

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

Тема: Майнове страхування

ВИКОНАВ:

Клименко Богдан Ігорович

ПЕРЕВІРИВ:

Асистент кафедри фінансів, обліку і аудиту

Щербатенко Ірина Володимирівна

Київ 2015

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

1.1 Економічна сутність майнового страхування і його принципи

1.2 Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Транспортне страхування

2.2 Морське страхування

2.3 Страхування врожаїв сільськогосподарських культур

2.4 Страхування фінансово-кредитних ризиків

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

3.1 Зміни в українському страховому законодавстві

3.2 Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому середовищі

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Людині завжди було властиве бажання якось забезпечити себе від шкідливих наслідків життя або хоч би спробувати звести їх до мінімуму. Для одних це пов'язано з небезпечною роботою, де висока частка ризику. Чимало громадян напередодні старості і пов'язаного з нею зниження працездатності хотіли б забезпечити собі хоч би прожитковий мінімум. Підприємці побоюються, що при зміні ринкової кон'юнктури можуть не виправдатися розрахунки на отримання прибутку. Будь-яка людина може виявитися жертвою пограбування або катастрофи, що не так і рідко в наші дні, раптово захворіти -- та хіба мало які неприємності можуть відбутися в житті. У всіх вказаних випадках люди можуть удатися до страхування, при якому спеціалізовані організації (страховики) збирають внески з громадян і організацій, що уклали з ними договори страхування. За рахунок таких внесків у страховика утворюється особливий страховий фонд, з якого при настанні визначеної, наперед обумовленої в договорі, події (смерті, втрати працездатності, знищення майна, неотримання прибутку і т.д.) страховик сплачує застрахованій (або іншому, вказаному в договорі) фізичній або юридичній особі обумовлену суму, що, як правило, перевищує розмір внесків, що вносяться. Це, звичайно, не запобігає настанню несприятливого випадку, але допоможе подолати його.

Ряд вчених, таких як В. Райхер, В. Шахов, Н. Внукова вважають, страхування слід розглядати більш широко, як економічну категорію, що пов'язана з економічними відносинами в процесі створення і використання страхових фондів.

Майнове страхування, як і інші види страхування -- це перш за все вид підприємницької діяльності і неможливий без отримання прибутку. Це досягається тим, що не за кожним договором наступає обумовлений випадок і проводиться виплата. У нашій же країні унаслідок подій останніх років з'явилося достатньо багато страхових компаній -- це може говорити тільки про те, що страховий бізнес -- досить прибуткове заняття. В умовах конкуренції страхові компанії все більш розширюють круг страхових ризиків -- подій, при настанні яких страховик виплачує застрахованій особі обумовлену суму. За всіх цих причин значення страхування в сучасному суспільстві постійно зростає.

Страховий ринок повинен відображати конкретні умови конкретної країни, а саме рівень розвитку соціально-економічної сфери. Україна тільки недавно почала створення власного страхового ринку. Через те, що Україна знаходиться на перехідному етапі розвитку, структура страхового ринку може відрізнятися від зарубіжних країн в плані відносин між окремими видами страхування, та і сам механізм українського страхування поки недосконалий.

Мета даної роботи -- дослідити та узагальнити методологічні принципи, методи побудови та передовий зарубіжний досвід щодо забезпечення ефективного функціонування майнового страхування на сучасному етапі розвитку нашої держави, що може бути корисним для визначення фінансового стану держави в цілому та окремих ії елементів, а також напрямів поліпшення її функціонування.

Предметом дослідження є майнове страхування, роль і місце його на ринку страхових послуг.

Об'єктом дослідження є економічні відносини між конкретними суб'єктами господарювання.

У пропонованій роботі на основі матеріалів, що зібрані по даній темі, зроблена спроба проаналізувати деякі проблеми страхового ринку України і виділити можливі перспективи його розвитку. Враховуючи, що просте вичленення нинішнього періоду страхування не може дати повного уявлення по даній темі, необхідно розглянути проблеми сьогоднішнього дня в деякому порівнянні з попередніми періодами його розвитку. Для цього в число даних питань включені короткі оглядові матеріали, що стосуються виникнення і розвитку страхування, економічної суті страхування, структури страхового ринку. Також в цій роботі розглянуто, яку роль майнове страхування грає в економіці ринкового типа, особливості і проблеми страхового ринку України і пропозиції по їх удосконаленню.

Робота складається з вступу, трьох розділів та висновку. Перший розділ розкриває теоретичні основи майнового страхування. У другому розділі відображено механізм майнового страхування в Україні. Третій розділ висвітлює перспективи розвитку майнового страхування.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИМАЙНОВОГОСТРАХУВАННЯ

1.1 Економічна сутність майнового страхування і його принципи

майновий страхування ризик транспорт

«Страхування -- такий вид необхідної суспільно корисної діяльності, при якій громадяни і організації наперед страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків до особливого фонду спеціалізованої організації (страховика), що надає страхові послуги, a ця організація при настанні вказаних наслідків виплачує за, рахунок засобів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму» [34, с.4].

Майнове страхування пов'язане з володінням, використанням і розпорядженням майном страхувальника. Майнове страхування об'єднує різні види страхування, які розділяються на дві групи -- страхування майна юридичних і фізичних осіб. Страхування майна юридичних осіб включає страхування будівель, споруд, устаткування, транспорту, вантажів і багажу, урожаю, технічних ризиків, фінансових ризиків й інших майнових ризиків. Страхування майна громадян включає страхування автомобілів, нерухомості, домашнього майна, майна в господарствах, домашніх тварин і інших видів майна (рис. 1.1).

Згідно Інструкції про порядок видачі ліцензії на здійснення страхової діяльності на території України від 15 липня 1996 р. № ЛП-18/78, договір майнового страхування може бути поміщений відносно страхування:

* засобів водного транспорту;

* засобів повітряного транспорту;

* засобів наземного транспорту;

* вантажів і багажу;'

* від вогняних ризиків і ризиків стихійних явищ;

* кредитів;

* інвестицій;

* фінансових ризиків;

* судових витрат;

* виданих і прийнятих гарантій;

* майна іншого, чим перераховано.

Перелік видів ризиків, від яких може бути застраховано майно (страховий інтерес), теж не можна вважати вичерпним:

* пожежі;

* повені;

* землетруси;

* урагани;

* зливи;

* градобій;

* затоплення ґрунтовими водами;

* вибухи;

* аварії

* протиправні дії третіх осіб;

* падіння літальних апаратів і космічних тіл і т.д.

За договором майнового страхування можуть бути, зокрема, застраховані наступні майнові інтереси: ризик (втрати) загибелі, недостачі або пошкодження певного майна; ризик збитків в підприємницькій діяльності із-за порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або із-за зміни умов цієї діяльності по незалежних від підприємця обставинах, зокрема ризик неотримання очікуваних доходів -- підприємницький ризик.

Необхідно звернути особливу увагу на те, що можливість страховика приймати на страхування те або інше майно (майновий інтерес) обмежена. Це пов'язано з тим, що страхова компанія не має права укладати договори майнового страхування по тих видах об'єктів страхування, які не були включені в Інструкцію про ліцензію. У конкретному страховому договорі разом з комбінацією об'єктів страхування і видів ризиків, на випадок настання яких укладається договір, може бути присутня і конкретизація об'єкту страхування, що передбачається правилами по даному виду. Наприклад, договір страхування може бути поміщений страхувальником одночасно відносно двох об'єктів: автотранспортного засобу і вантажу, що перевозиться їм, але тільки на випадок знищення або пошкодження застрахованих видів майна в результаті аварії.

Страхування, при якому за одним договором прийнято на страхування декілька різнорідних об'єктів (або коли в наявності комбінація декількох однорідних об'єктів однієї галузі страхування), носить назву комбінованого, або комплексного.

Під комбінованим страхуванням можна розуміти об'єднання в одному договорі декількох різних видів майнового і особистого страхування від комплексу страхових ризиків. Види комплексного страхування можуть бути самими різними. Прикладом такого виду страхування служить так зване автокомбі, при якому поодинці могли бути застраховані автотранспортний засіб, багаж і водій'.

Порядок проведення страхування по кожному конкретному об'єкту в такому комбінованому страхуванні повинен, проте, строго відповідати правилам і нормам, що регламентують відповідний вид страхування (майнового або особистого).

Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового процесу на всіх його стадіях.

Основні принципи страхування такі:

· майновий економічний інтерес;

· найвищий ступінь довіри сторін;

· причинно-наслідковий зв'язок подій;

· виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

· використана франшиза;

· суброгація;

· диверсифікація ризиків.

Фактично ці принципи відповідають основним етапам взаємодії страхувальника і страховика:

· Переговори щодо укладання договору страхування.

· Повідомлення всієї необхідної інформації для забезпечення ефективного страхового захисту.

· З'ясування причини настання страхового випадку.

· Розрахунок і виплата страхового відшкодування.

Економічний інтерес майнового захисту пов'язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об'єктів власності та збереженні життя та здоров'я при настанні несприятливих подій або нещасних випадків. Відшкодовуються лише конкретні збитки конкретної особи. Основні риси економічного інтересу:

· повинен піддаватися фінансово-економічній оцінці;

· повинен виникати на законних підставах;

· особа, яка, уклавши договір страхування, порушила його, скоївши злочин, не може одержати від страхування незаконну вигоду.

Принцип найвищої довіри сторін полягає в тому, що на стадії укладення договору страхування страховик може нічого не знати про об'єкт страхування, а клієнт -- майбутній страхувальник -- повинен розкрити суттєві обставини про останніх, зокрема, всі відомості, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, інформацію про попередні збитки, наявність інших страхових полісів та ін.

Значення цього принципу полягає в тому, що, коли виникає збиток, починається розслідування обставин його виникнення. Якщо при цьому буде виявлено, що страхувальник не повідомив що-небудь суттєве про об'єкт страхування, дію договору може бути припинено, a збиток не відшкодовано. [14.c.20]

Принцип причинно-наслідкового зв'язку. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Причому, деякі причини ведуть до страхової виплати на користь страхувальника, а інші -- ні. Важливим є визначення саме фактичної причини настання збитку.

Відшкодування фактичних збитків (страхове відшкодування) -- центральний принцип страхування. Страхове відшкодування -- страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Розрахунок страхового відшкодування (Q) при системі пропорційної відповідальності виконується за формулою 1.1:



Q = T(S/W)

де Т -- фактична сума збитку;

S -- страхова сума за договором

W -- вартісна оцінка об'єкта.

Для об'єктів із однаковою вартістю розмір залежить від величини страхової суми, зазначеної в договорі страхування. Чим ближче вона до вартісної оцінки об'єкта, тим більший розмір відшкодування одержить потерпілий страхувальник. Відшкодовується, як правило, не весь збиток. Майже завжди є франшиза -- мінімальна частина збитку, завданого страхувальнику, але яка не відшкодовується страховиком. Франшиза зазначається в договорі, a її величина впливає на розмір страхового відшкодування. Вона може бути встановлена в абсолютних і відносних величинах до страхової суми або у відсотках до збитку. Виділяють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальність за збиток, якщо його розмір не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збиток повністю, якщо розмір збитку перевищує суму франшизи. Безумовна франшиза означає, що страховик виплатить страхувальнику суму збитку за мінусом суми франшизи, тобто страхове відшкодування дорівнює збитку, зменшеному на франшизу. Франшиза та страхова сума, як і набір ризиків, що страхуються, -- основні ціноутворюючі фактори у страхуванні.

Принцип суброгації означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, котрі повністю або частково відповідають за збитки, претензії, за якими було оплачено страховиком.

Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені.

За формою взаємодії страхувальників та страхових товариств виділяють обов'язкове та добровільне страхування.

Обов'язкову форму страхування визначають такі принципи.

1.Встановлення законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати встановлені об'єкти, а страхувальники -- вносити належні страхові платежі. Закон передбачає: перелік об'єктів обов'язкового страхування; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок встановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок із наданням права їх диференціації на місцях; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

2.Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів та їх стягнення у встановлені терміни.

3.Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві об'єкт страхування. Це майно автоматично включається до сфери страхування. При черговій реєстрації воно буде зафіксовано, а страхувальнику пред'явлено до сплати страхові внески.

4.Дія обов'язкового страхування незалежна від внесення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в необхідний термін страхові платежі нараховується пеня.

5.Безстроковість обов'язкового страхування; Вона діє протягом усього періоду користування страхувальником застрахованим майном. Тільки без господарське та зношене майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника дія страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

6.Нормування страхового забезпечення за обов'язковим страхуванням. 3 метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.

За обов'язковим особистим страхуванням у повному обсязі діють принципи суцільного охоплення, автоматичності, нормування страхового забезпечення. Проте воно має суворо обумовлений термін і цілком залежить від сплати страхового внеску (наприклад, за обов'язковим страхуванням пасажирів).

Добровільна участь у виборі страховика повною мірою притаманна лише для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладання договору страхування за першою (навіть усною) вимогою страхувальника.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів.

1.Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об'єкти добровільного страхування і загальні умови страхування, які регулюються правилами страхування, розробленими страховиком.

2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане із тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання договорів.

3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміна обумовлюються в договорі, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити лише шляхом повторного переукладання договорів на новий термін.

4. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Вступ у дію договору добровільного страхування обумовлений сплатою разового або першого страхового внеску. Несплата чергового внеску по страхуванню спричиняє припинення дії договору.

Страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. При майновому страхуванні страхувальник може визначати розмір страхової суми у межах страхової оцінки майна. За особистим страхуванням страхова сума відповідно до договору встановлюється за угодою сторін.

1.2 Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг

Сьогодні все більше людей розуміє, що найцінніше майно краще застрахувати. Навряд чи варто сподіватися на те, що держава відшкодує збиток, який можуть заподіяти квартирі, дачі або гаражу пожежа, повінь або протиправні дії злочинців. Тепер кожен сам робить вибір, чи треба йому добровільно застрахувати всі ризики. За підсумками 2006 року саме майнове страхування лідирує в списку добровільних видів (рис. 1.2). На його частку доводиться більша половина всіх зібраних премій по добровільному страхуванню --799,8 млн. грн. (51,4% загальні об'єми валових страхових виплат і 51,2% об'єми чистих страхових виплат). [16,с.20]



Структура страхових премій за 2009 рік[16,с.20]

Ринок страхування нерухомого майна громадян знаходиться в даний час на підйомі. свою позитивну роль в цьому зіграло у тому числі і введення чотири роки тому обов'язкового автострахування. У громадській думці поступово складається уявлення про необхідність страхування як однієї з форм захисту від всіляких неприємностей.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. спочатку повністю перемкнуло на себе увагу і засоби клієнтів, але надалі все ж таки допомогло привернути клієнтів і до добровільних видів страхування майна -- в основному за рахунок знижок, які надавалися для комплексного страхування. Сьогодні всі види майнового страхування затребувані в основному у достатньо забезпеченої категорії громадян. Ці види страхування розвиватимуться в першу чергу шляхом збільшення вартості об'єктів, що приймаються на страхування, -- страхові суми будівель, наприклад, будуть наближені до реальних цін їх відновлення. Проте сьогодні найбільш перспективні на цьому сегменті ринку юридичні особи -- підприємства малого і середнього бізнесу. Керівники цих підприємств поступово приходять до думки, що щорічні страхові внески по страхуванню майна, ДМС, транспорту, відповідальності -- це цілком прораховувані витрати підприємства, до того ж майже повною мірою відношувані на собівартість (знижуючі базу, оподаткування, підприємства). Вартість послуг страхування майна юридичних осіб -- це майже завжди 0,1-0,5% від його вартості (залежно від протипожежних і охоронних заходів, виду майна і т.п.). A навіть невелика пожежа або повінь здатна повністю зупинити виробництво, роботу офісу, зажадати миттєвих вкладень на відновлення майна і навряд чи такі підприємства на такий випадок створюють спеціальні резервні фонди.

Якщо ж порівнювати кількість страхових випадків, по яких проходили виплати, то тут лідирують пожежі. Як і раніше, найбільшого збитку майну громадян завдають пожежі. На жаль, статистика невтішна, і число пожеж в квартирах і домах громадян з року в рік продовжує рости. Наприклад, в 2004 р. в країні було зафіксовано 140 тис. пожеж, причому 72,5% з них в житловому секторі. Матеріальний збиток від них перевищив 7 млн. гривень. Ще більшого збитку завдано стихійними лихами -- більше 9 млн. грн. За даними Держкомстату, в 2004 р. більше 3 млн. гривень склав матеріальний збиток від дій злочинців. Всього в 2004 р. було зафіксовано 967 772 крадіжки, у тому числі і квартирні, 12 908 випадків пошкодження майна шляхом підпалів.

Проте потенційні клієнти -- фізичні особи ще не сприймають страхування як інструмент, який їм допоможе пережити фінансові проблеми після настання страхового випадку, швидше, навпаки, вважають страхові компанії здатними тільки збирати внески і затягувати виплати [33, с.68].

Недовіра до страхових компаній лише одна з причин, яка гальмує розвиток цього ринку. Існують і інші перешкоди. Узяти, наприклад, проблеми, пов'язані з державною реєстрацією нерухомості. Страхові компанії працюють, як правило, тільки із зареєстрованими об'єктами нерухомості. А у нас в країні поки що дуже багато заміських домів і квартир, що не пройшли держрегістрацію. До того ж, -- основним каналом продажів є агентські мережі, які в значній мірі мотивовані на страхування автомобілів, і як наслідок -- слабка інформованість клієнта про наявність продуктів по страхуванню майна [19, с.ЗЗ].

Причини, чому величезний потенціал споживчого попиту дотепер не використаний страховиками, на думку маркетологів, полягають в наступному: по-перше, низька страхова культура суспільства, недовір'я населення до фінансових інститутів, зокрема до страхових компаній, а по-друге, погана дистрибуція. У страховій галузі спостерігається дефіцит страхових агентів, який, на думку експертів, досягає 100 тис. чоловік.

Проте головна перешкода для реального і значного зростання страхування майна фізичних осіб -- це низький рівень доходів населення. На це посилаються майже всі експерти. Розвитку українського страхування, зокрема майнового, до рівня, наприклад, країн Західної Європи, перешкоджають проблеми макроекономічного характеру і перш за все низький рівень життя населення. В даний час в Україні є застрахованими не більше 10% відсотків ризиків, тоді як в Західній Європі, США і Японії цей показник складає не менше 95%".

Ще однією важливою умовою успішного розвитку майнового страхового ринку є формування комунікацій із споживачем шляхом його страхової освіти через ЗМІ, а також вдосконалення страхових продуктів.

На думку маркетологів, розвиток ринку в цілому багато в чому залежатиме від розвитку роздрібного страхування. Компанії, які вже зараз почали вибудовувати агентську мережу, володіють безперечною конкурентною перевагою. Основні функції, які виконує грамотний страховий агент, -- це реклама страховика, інформування і консультування страхувальника.



РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗММАЙНОВОГОСТРАХУВАННЯВУКРАЇНІ

2.1 Транспортне страхування

Сотні дорожньо-транспортних подій та викрадень, що реєструються щорічно в Україні, роблять страхування автотранспорту одним із найбільш ризикових і водночас масових видів страхування. Страхування автотранспортних засобів фізичних та юридичних осіб (КАСКО) включає страхування автомобіля від ушкоджень у результаті:

· дорожньо-транспортної події (ДТП);

· крадіжки, викрадення автомобіля й інших протиправних дій третіх осіб;

· стихійних лих, падіння дерев, пожежі, самозапалювання, нападу тварин та ін.

За бажанням клієнта автомобіль можна застрахувати -- від однієї з груп ризиків (часткове КАСКО) або від усіх перерахованих ризиків (повне КАСКО). Автомобіль може бути застрахований на повну вартість або на суму, яка дорівнює частині повної вартості. При цьому відшкодування виплачується страховою компанією в пропорції від розміру фактичного збитку внаслідок:

· дорожньо-транспортної події (ДТП);

· протиправних дій третіх осіб;

· стихійних лих;

· викрадення.

Розмір страхової премії залежить від:

· вибору страхувальником страхових ризиків, позначених у Правилах страхування;

· типу автомобіля та наявності причепа;

· терміна експлуатації;

· умов збереження;

· наявності та конструкції пристроїв проти викрадення й охоронної сигналізації.

Страхове відшкодування виплачується після того, як будуть з'ясовані причини та розмір збитку, а також при наявності всіх необхідних документів, основою яких є страховий поліс. Договори страхування автотранспорту укладаються відповідно до Закону України «Про страхування» з урахуванням отриманої ліцензії. Страхова компанія надає страховий захист на випадок знищення або ушкодження автотранспортного засобу, нещасного випадку з водієм і пасажирами під час перебування в автотранспортному засобі і заподіяння шкоди власником автотранспортного засобу життю, здоров'ю та майну третіх осіб.

Об'єктами страхування є:

· автотранспортний засіб;.

· додаткове обладнання;

· життя та здоров'я водія і пасажирів;

· цивільна відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну третім особам.

Страхові випадки:

ушкодження або знищення автотранспортного засобу, причепів до нього і додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної події та інші ушкодження, що відбулися в процесі руху;

· ушкодження або знищення автотранспортного засобу, причепів до нього і додаткового обладнання, внаслідок протиправних дій третіх осіб;

· ушкодження або знищення автотранспортного засобу, причепів до нього і додаткового устаткування внаслідок стихійних лих (повені, урагану, смерчу, шторму, зливи, граду, виходу підземних вод, селю, удару блискавки, осідання грунту, землетрусу), падіння дерев та інших предметів, зіткнення з тваринами, а також пожежі або вибуху автотранспортного засобу;

· --викрадення автотранспортного засобу та причепів до нього, а також крадіжка додаткового обладнання;

· нещасний випадок із водієм і пасажирами, наслідком котрого стали: смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності;

· дорожньо-транспортна подія, що відбулася за участі автотранспортного засобу страхувальника і внаслідок якої наступає його цивільна відповідальність за заподіяну автотранспортним засобом шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб.

На страхування найчастіше за все не приймаються:

· автотранспортні засоби, що перебувають в експлуатації більше 10 років;

· автотранспортні засоби, що мають серйозні ушкодження та значну корозію;

· автотранспортні засоби, що підлягають конфіскації за рішенням суду;

· автотранспортні засоби, що є музейними експонатами, незалежно від того, у робочому вони стані або ні;

· автотранспортні засоби, що використовуються з метою, не передбаченою заводською конструкцією;

· багаж.

Страхова сума при страхуванні автотранспортного засобу встановлюється в межах його вартості. При страхуванні від нещасних випадків водія та пасажирів й при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів страхові суми встановлюються за домовленістю сторін.

При визначенні розміру страхового платежу страховик використовує розроблені ним страхові тарифи, що залежать від моделі автомобіля, досвіду водія, потужності або обсягу двигуна, наявності проти викрадних систем та ін.

Застосовується система знижок та надбавок до страхових платежів, наприклад, «Бонус» для страхувальників, що укладали договори страхування протягом двох та більше років.

Важливою віхою в розвитку українського страхового ринку став 2004 рік як рік, в якому отримали логічне завершення об'єднані зусилля страховиків та державних чинників на формування цивілізованих правових норм у вирішенні стосунків між власниками транспорту та третіми особами -- учасниками дорожнього руху. Нарешті, на десятому році існування МТСБУ, ми маємо достатню правову базу для цього виду страхування. Чи будуть вдоволені отриманим результатом учасники страхового ринку -- члени МТСБУ, -- покаже час. А поки що усі зусилля учасників ринку спрямовані на те, щоб, не вдаючись у крайнощі, досягти збалансованих тарифів -- базового платежу. Необхідно знайти аргументоване підтвердження вартості страхових послуг, що надаються, і побачити реальну картину збитковості обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСАЦВ).

Для того, щоб мати більш-менш реальну картину розвитку цього виду страхування в майбутньому, варто проаналізувати попередні та поточні результати діяльності вітчизняних страховиків.

Здійснення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні за останні роки висвітлило та загострило цілий ряд невирішених проблем, серед яких невідповідність нормативно-правової бази щодо врегулювання відносин в цій сфері потребам сьогодення та світовій страховій практиці, незабезпеченість цього виду страхування внаслідок відсутності достатніх законодавчих норм щодо заборони експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі без укладання відповідних договорів ОСАЦВ та контролю за їх наявністю у водіїв (табл. 2.1.) [18, с.36].

3 прийняттям цього профільного закону ми отримали позитивну відповідь на більшість поставлених проблем. Однак їх вирішення залежатиме від того, які зміни будуть внесені до ряду нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону.

Загалом, ідеологія Закону достатньо прозора, націлена на вироблення системного підходу до розвитку цього виду страхування, і містить значний потенціал для формування соціальної доктрини страхового ринку. Найбільше побоювання викликає очевидна невідповідність лімітів відповідальності страховика, велика кількість передбачених Законом виплат, а також значний перелік пільговиків. Це важко співставити із можливістю забезпечити реальне надходження страхових премій для формування страхових резервів. Все залежатиме від достатньої збалансованості макропоказників і механізму практичного застосування тарифної політики, котрий ще розробляється.

Таблиця 2.1 Основні показники здійснення ОСАЦВ за звичайними договорами в Україні у 2002-2004 р

Показники	Звітний період
	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Кількість укладених договорів (тис.шт.)	1038,3	1195,9	619,10
Сума отриманих премій (млн. грн.)	61,9	77,9	51,1
Середня ціна поліса (грн.)	59,6	65,15	74,08
Виплачене страхове відшкодування (млн грн.)	15,4	21,2	14,2
Показник поточного рівня виплат страхового відшкодування (рівень поточної збитковості, %)	24,9	27,5	27,8
Середній розмір збитку, заподіяного майну (тис. грн.)	4,7	4,5	4,7
Середній розмір збитку, заподіяного життю і здоров'ю (тис. грн.)	2,3	1,9	2,3

Без сумніву, Закон сприятиме процесу глобалізації страхового ринку, утвердженню на ньому найбільш потужних, фінансово стійких, конкурентно спроможних спеціалізованих компаній, котрі зможуть забезпечити не тільки масовий збір страхових премій, але й кваліфіковане обслуговування договорів та виплати страхового відшкодування.

Важливим чинником, котрий полегшить впровадження Закону, стане набутий досвід багаторічної співпраці українських страхових компаній в рамках міжнародної системи "Зелена картка". Той факт, що січень 2005 року не тільки став початком вступу в дію вищезгаданого Закону України, але й збігається в часі з датою набуття Україною повного членства в міжнародній системі "Зелена картка", є справді визначною і унікальною подією в розвитку страхового ринку. Адже затримка з прийняттям внутрішнього Закону до певної міри стримувала нашу інтеграцію до європейської страхової спільноти.

У 2004 році страховиками -- повними членами та виконавчим органом МТСБУ було отримано від Бюро врегулювань 2381 вимог на компенсацію страхового відшкодування, що на 4% менше, ніж у 2003 році (2486). Загальна сума цих вимог зменшилася (на 10%) і становить біля 5,3 млн. євро.

Протягом 2003-2004 років було отримано 339 претензій на відшкодування збитків заподіяних водіями іноземних транспортних засобів, цивільна відповідальність яких покривалась "зеленими картками" країн -- членів Міжнародної системи автострахування "Зелена картка". За 224 претензіями було сплачено понад 2 млн. грн. страхових відшкодувань.

Аналіз характеру страхових відшкодувань свідчить, що понад 65% від загальної суми сплачених страхових відшкодувань становлять відшкодування за майнові збитки, заподіяні третім особам, решта -- 35% -- відшкодування збитків, заподіяних життю та здоров'ю третіх рис2.1.[24, с.10]

Середня сума страхового відшкодування за останніх два-три роки становить близько 9,7 тис. грн. Детальний аналіз цих статистичних даних також послужить для визначення прогнозованої збитковості при впровадженні обов'язкового страхування в Україні. Тому, як і в попередні роки, у 2004 році однією з важливих методологічних та практичних проблем залишається уніфікація підходів до визначення розміру майнового збитку.

У зв'язку з ухваленням Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Україна вступила в новий етап ризикового страхування.

Проте, відсоток обхвату потенційного ринку низький і значна кількість громадян і юридичних осіб не одержують адекватні відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП. Про це свідчить і низька (для такого вигляду) збитковість, не дивлячись на низькі тарифи.

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (премії та виплати 1999-2003 pp. та 1 кв. 2004 р. в млн. грн.)

Страхування вантажів

На сьогодні все більше компаній та підприємств займаються торгівлею, товар постачається за допомогою вантажоперевезень, які пов'язані з деякими ризиками. Однією ; найважливіших умов організації перевезень є страхування. Страхування вантажу виконує страхова компанія.

Про необхідність страхування вантажу свідчить статистика: кожний сьомий українець -- транспортник-професіонал, а кожний десятий займається перевезенням вантажу [33, с.51].

За характером перевезених вантажів існує така класифікація:

· страхування генеральних вантажів (генвантажів). Генвантажі -- термін зовнішньоторговельних операцій -- включає вантажі, які упаковані в стандартну тару, що не потребують особливих умов перевезення;

· страхування наливних, насипних, навальних вантажів;

· страхування сільськогосподарських та інших тварин;

· страхування «спец» (дорогоцінні метали, банківські банкноти, монети). Виходячи з засобу транспортування, виділяється:

· наземне страхування (перевезення залізничним та автомобільним транспортом);

· страхування вантажів під час перевезення водяними шляхами;

· комбіноване страхування.

3 погляду економічних інтересів:

· страхування експортних вантажів;

· страхування імпортних вантажів.

У договорі страхування страхувальник та страховик визначають об'єкти страхування, що становлять страховий інтерес. Предметом договору про страхування є вантаж, плата за перевезення й очікуваний прибуток.

Страхові випадки у страхуванні вантажів класифікуються в такий спосіб:

· результат стихійного лиха, прояви природних сил: землетруси, повені, урагани, оповзні та ін. Усі ці ризики, що є наслідком дії природних сил, відносяться до категорії непередбачених обставин. В абсолютній більшості випадків страховик відповідає за їх наслідки. Виняток становлять фізико-хімічні процеси: усушка, утрушування та ін.;

· результат людської діяльності. Вони визначаються як ризик, що надходить від третіх осіб, іншими словами, осіб, що здійснюють перевезення вантажів, а також осіб, що не мають відношення до перевезення вантажів.

У зовнішній торгівлі особливе місце посідають морські перевезення, що обумовлено як історичними, так і економічними обставинами.

У страховій компанії «АСКА-Київ-Центральна» «Правила страхування вантажу» включають три різні пакети відповідальності: клієнт може вибрати будь-який з них.

Пакет 1 (найбільший) -- передбачає відповідальність страхової компанії за всі можливі випадки, які можуть трапитись з вантажем під час перевезення (крадіжка, неприбуття, протиправні дії 3-х осіб та ін), всі види ризиків. Тариф до цього пакету найбільший.

Пакет 2 (менший) -- вартість його дешевша, в порівнянні з Пакетом 1. До нього входить та ж кількість ризиків за винятком крадіжки та неприбуття вантажу своєчасно. Користуватися цим пакетом буде вигідно тим, хто перевозить вантаж у супроводі охорони.

Пакет 3 (найменший) -- охоплює ризики, які можуть трапитися з вантажем тільки у випадку загибелі транспортного засобу. Сьогодні багато підприємств, яким необхідно

провозити вантаж через кордон України, зацікавлені в існуванні страхової послуги з найменшим страховим платежем. Таким чином, якщо за першим і другим пакетам компанія відповідає як за пошкодження, так і загибель вантажу, то за третім тільки за його повну загибель.

При необхідності Договір страхування укладається з оглядом та складанням опису майна. Зміни, які збільшують ризик, дають страховику право змінити умови страхування та вимагати сплати додаткової премії. Деякі страхові компанії рекомендують такі тарифи для різних видів транспорту (табл. 2.2 та табл. 2.3) [21, с.43-44].

Таблиця 2.2 Страхові тарифи зі страхування вантажу

Вид транспорту	Рекомендований страховий тариф, %
Автотранспорт	1,5-2,5
Водний транспорт	2,0-2,5
Залізничний	2,5-3,0
Перевезення літаком	1,5-2,0
Перевезення геліуоптером	2,5-3,0
Перевезення спец автомобілем з охороною	1,0-1,5

Таблиця2.3 Коефіцієнт збільшення тарифу

Види вантажу	Коефіцієнт збільшення страхового тарифу(%від страхової суми)
Швидкопсувний вантаж	1,5-5,0
Тундітні вантажі	1,0-2,0
Небезпечні вантажі	0,5-3,0
Алкогольні напої, сигарети	0,5-1,0
Електронна та відеотехніка	0,5-1,0
Вантаж вартістю більше 1 млн.грн. в одній партії	0,5-1,0
Антикваріат, твори мистецтв	1,5-2,5
Особливо цінні вантажі	1,5-2,5

Вказані вище страхові тарифи страхових компаній прийнятні для випадків одиничного перевезення або невеликих партій вантажу.

Слід також звернути увагу на вибір транспортної компанії. Кожна країна приділяє велику увагу розвитку транспорту. На жаль, в Україні він не відповідає міжнародним стандартам ні за технічними, ні за екологічними параметрами. Необхідно уточнити, якими машинами буде перевезений вантаж. Добре відомо, що 60-ті кубові вітчизняні МАЗи з полупричепами просто не пропустять на територію іншої держави. Вихід з цієї проблеми знайшов національний автоперевізник «Укртранс». Він узяв в лізинг імпортний рухомий потяг -- потужні тягачі, напівпричепи, рефрижератори, які відповідають міжнародним стандартам.

Має велике значення охорона вантажу, тому що вартість страхування залежить від того, чи супроводжується вантаж охороною. Більшість клієнтів надають перевагу послугам охоронних агентств. Іноді страховик надає свою охорону. Цей варіант його більше влаштовує. тому що своєму охоронцю більше довіряє.

На міжнародному рівні проблема охорони вантажу вирішується таким чином: WEST розробив програму «Палаюча змія», для проведення міжнародних розслідувань, розшуку викрадених автомобілів, штучно викликаних страхових випадків. У рамках програми було створено дві організації «Євроконвой» та «Антитерор». При створенні першої було враховано, що державні структури можуть охороняти і захищати іноземних підданих та вантажі тільки протягом короткого часу, а ї.м необхідний тотальний та постійний захист вантажу. «Антитерор» виконує антитерористичні операції із звільнення затриманого товару, вантажів та ін )



2.2 Морське страхування

Актуальність розвитку даного виду страхування обумовлена тим, що:

· становлення ринкової економіки й ускладнення відносин між суб'єктами підприємницької діяльності призводить до зростання ролі страхування в Україні як регулятор; ризиків, що виникають у процесі господарювання;

· необхідністю вирішення питань захисту інтересів судновласників;

· необхідністю створення в Україні діючої правової бази, аналогічної міжнародній з морського страхування.

Будь-яке судноплавство, як відомо, пов'язано з підвищеною небезпекою. Пора року, у протягом якої відбувається рейс, тип і технічний стан судна, вид вантажу, район плавання та інші обставини істотно впливають на ступінь цілості вантажу і самого судна. У рейсі судно та вантаж можуть бути ушкоджені або загинути в результаті шторму, посадки на мілину та ін., що не може бути поставлено в провину судновласнику.

Крім того, можуть виникнути конфліктні відносини між судновласником та іншою особою (відповідальність судновласника), якому перший завдав матеріальний або фізичний збиток. Відповідальність судновласника в багатьох випадках обмежена і не забезпечує повного відшкодування заподіяного збитку. Тому судновласники відчувають потребу в такій системі охорони своїх майнових інтересів.

Морське страхування -- перший і найбільш давній вид страхування. Можна вважати. що воно в зародковому вигляді існувало вже в період Левантинської імперії (900-700 років до н.е., [31, с.57]. Раннє виникнення морського страхування пояснюється насамперед тим, що торгівля споконвіку пов'язана з мореплаванням, найбільш схильним до впливу стихії, у той час. як морські судна і перевезені на них вантажі відзначаються звичайно великою цінністю і, отже, їхня загибель або ушкодження заподіюють власникам значних збитків. Все це змушувало власників вантажів і судів шукати шляхи та засоби компенсації можливих втрат. Значного поширення морське страхування набуло в середині XV сторіччя в Італії. У початковий період розвитку для морського страхування було характерно те, що той самий поліс покривав як вантаж, так і судно, на якому він перевозився. Купець частіше усього був власником і вантажу і судна, а тому поняття вантажовласник і судновласник збігалися.

3 розвитком торгового мореплавання і торгівлі вантажі усе частіше стали перевозитися на судах, що належать іншим особам. Це призвело до поділу інтересів у цілості судів і вантажів, а відповідно, і до розмежування морського страхування на три сфери:

-- страхування судів (КАСКО);

-- страхування відповідальності судновласників;

-- страхування вантажів (КАРГО). ,

Якщо договірне морське страхування (страхування судів на комерційній основі, тобто страхування не в товариствах взаємного страхування, комерційних страхових компаніях) є першим і найдавнішим із усіх видів страхування і виникло фактично разом із виникненням і розвитком морського торгового судноплавства, то взаємне морське страхування з'явилося лише більше ста років тому як своєрідна реакція судновласників на умови договору морського страхування, який залишав страховій охороні значний обсяг відповідальності судновласників, що виникає в процесі мореплавання і перевезення вантажів морем Таким чином, взаємне страхування становить свого роду засіб доповнення договірного страхування, іншими словами засіб, за допомогою якого судновласники забезпечують себе від збитків, що лишаються «договірними» страховиками на ризику самих судновласників.

Тепер у світі нараховується майже 70 клубів взаємного страхування. 3 них сімнадцять найбільш значних входять до міжнародного пулу взаємного страхування. Вартість страхового. захисту в цих 17 клубах дорожче, ніж в інших, менш значних. Як правило, більшість клубів базується на інтернаціональній основі і приймають до свого складу усіх бажаючих судновласників. Багато українських судновласників, чиї судна ходять у міжнародних водах, є членами таких клубів. Страхування відповідальності у даний час, є обов'язковою умовою для українських судновласників, що займаються міжнародними перевезеннями, а в майбутньому стане обов'язковим і для судновласників, які здійснюють свою роботу на внутрішніх територіальних водах.

Постановою Кабінету Міністрів України № 561 від 27.04.98 р. створено Морське страхове бюро України. Головною задачею Морського страхового бюро є координація діяльності національних страховиків у страхуванні морського транспорту. Зокрема, перерозподіл ризиків між його членами усередині України.

Основними джерелами морського страхового права в Україні є:

· Цивільний кодекс України;

· Закон України «Про страхування»;

· Кодекс торгового мореплавання;

· Правила страхування засобів водного транспорту (КАСКО) і Правила страхування відповідальності судновласників перед третіми особами.

Оскільки морське страхове право дуже тісно переплітається з морським правом, a останнє ускладнено участю «іноземного елемента», воно не може бути урегульовано нормами тільки внутрішньодержавного права. Врахування іноземного впливу вимагає особливих методів правового регулювання майнових відносин, що призвело до появи юридичних норм, спеціально призначених для визначення застосовного права самими сторонами.

З'являється необхідність ознайомлення з основними законодавчими правилами і практикою тих іноземних держав, страхові ринки яких мають міжнародне значення, наприклад, Норвегія, Німеччина, США, Франція, Великобританія та ін.

ІМО -- міжнародна організація, що включає до складу 153 країн і є спеціалізованим відділенням ООН. Основна задача -- створення максимально можливих норм безпеки мореплавання. У квітні 1996 року ІМО була прийнята нова міжнародна Конвенція щодо відповідальності і компенсації під час перевезення шкідливих і небезпечних речовин морем. Дана Конвенція торкнеться в першу чергу річкових судноплавних компаній, що мають порівняно невеличкі судна -- 3000-5000 т. Норми, що були прийняті, спричинять за собою обов'язкове страхування цивільної відповідальності. Приблизно через п'ять років жодне судно не зможе ввійти в жоден порт, якщо в нього не буде свідчення про страхування відповідальності.

На підставі розглянутого матеріалу можна зробити такі висновки:

· У коло питань морського страхування входять страхування морських суден (корпуси і оснащення перевізних і інших плавзасобів). страхування карго (вантажів, що перевозяться) і страхування відповідальності судновласників;

· Укладення договору страхування судів відбувається на підставі письмової заяви страхувальника, в яком повинні бути повідомлені докладні відомості про судно, об'єкт страхування, його тип, назва, рік споруди і інші дані, що характеризують судно; страхова сума, яка не може бути вище за страхову вартість, тобто дійсної вартості судна до початку страхування; указуються бажані умови страхування, період страхування судна -- на певний термін або рейс;

· Всі умови і пункти договору страхування не являються незмінними і можуть бути змінені або доповнені за погодженням сторін.

В цілому можна сказати, що страхування водних транспортних засобів займає не останнє місце в світовій практиці страхування. Тому, що в наші дні об'єм вантажів, що перевозяться морським флотом, достатньо великий, що в свою чергу зумовлює необхідність страхування його від непередбачених втрат або іншого роду бід, які можуть виникнути як з самим вантажем так і транспортним засобом.

2.3 Страхування врожаїв сільсько-господарських культур

Досвід світового сільськогосподарського виробництва підтверджує безперечну необхідність страхування врожаїв сільськогосподарських культур. Протягом майже 200 років сільськогосподарський виробник страхує кінцеву рослинницьку продукцію, тобто урожай конкретної сільськогосподарської культури від можливої загибелі або пошкодження.

Високий рівень ризикованості сільського господарства взагалі примушує не тільки вивчати природу та особливості негативних явищ, але й шукати засоби управління ризиками з точки зору зменшення рівня їх небажаної дії та нанесення збитків сільськогосподарському виробнику як у матеріально-фінансовому, так і у морально-психологічному відношенні.

Треба відзначити, що у розвинених країнах із стабільним сільськогосподарським виробництвом необхідність страхування в сільському господарстві є одним з головних напрямків державної політики в аграрному секторі. У цьому аспекті досягнуто досить високого рівня як у методологічному, так і нормативному відношенні. Багаточисленні страхові компанії, діяльність яких координують спеціальні державні установи (наприклад, Rise Management Agency y США при USDA), забезпечують прозорий процес страхування врожаїв, без якого існування сільськогосподарських підприємств (фермерських, державних та інших форм власності) практично неможливе.

He випадково, що більш ніж 90% фермерських господарств у США, Канаді, Австралії, Великої Британії та інших розвинених країнах щорічно страхують майбутні врожаї у дуже широкому діапазоні сільськогосподарських культур, на що витрачають великі кошти. але отримують впевненість у майбутньому, яка інколи не має ціни. При цьому використовується різноманітність підходів до страхування (наприклад, страхування безпосередньо майбутнього урожаю від багато чисельних ризиків, страхування очікуваного прибутку, страхування від катастрофічних явищ, страхування якості продукції -- цукристість чи вихід цукру після переробки та таке інше).

Сільське господарство країни ведеться в найрізноманітніших кліматичних умовах. Воно схильне до дії стихійних сил природи. Починаючи з 1 січня 1968 року, багаторічні насадження страхувалися тільки в колгоспах. 3 1 січня 1979 року введено державне обов'язкове страхування майна радгоспів і інших сільськогосподарських підприємств, тому багаторічні насадження є об'єктом державного обов'язкового страхування [22, с.51].

Нові умови страхування сільськогосподарських культур значно підвищили рівень страхового забезпечення сільських господарств у зв'язку з повнішим відшкодуванням збитку.

По насадженнях страхове відшкодування виплачується за втрату урожаю і за повну загибель самих плодово-ягідних культур і багаторічних насаджень.

По страхуванню насаджень за повністю загиблі дерева (кущі) страхове відшкодування виплачується по насадженнях, що плодоносять, у розмірі балансової вартості за мінусом амортизації, a no молодих що не плодоносить за повною балансовою вартістю. На ефективність страхування сільськогосподарських культур робить вплив перелік стихійних лих, від яких проводиться страхування. В даний час проводиться страхування від засухи, загибелі, недоліку тепла, зайвого зволоження, заморозків, від хвороб, шкідників, пожежі і т.д.

Розмір платежу кожного сільськогосподарського підприємства залежить від вартості застрахованого майна.

По страхуванню урожаю платежі обчислюються з вартості середнього п'ятирічного урожаю кожної культури. За таких умов кожне господарство бере участь в створенні страхового фонду відповідно до досягнутого рівня його розвитку. Взаємостосунки органів держстраху з сільськогосподарськими підприємствами здійснюється на основі повної еквівалентності зобов'язань. Збитком господарства вважається вартість кількісних втрат урожаю основної культури на всій площі посадки, обчислюється по різниці між вартістю урожаю на 1 гектарі в середньому за 5 років і вартістю даного року за діючими державними закупівельними цінами.

...