Майнове страхування

При такому методі визначення збитку страховий фонд концентрується для відшкодування збитку тим сільськогосподарським підприємствам, і в таких випадках, коли в результаті стихійної біди господарство дійсно потребує фінансової допомоги. При визначенні розміру збитку у випадках загибелі багаторічних насаджень враховується вартість залишків придатних як будматеріал або на паливо. На цю суму зменшується розмір збитку.

Нормативне забезпечення та досвід страхування сільськогосподарських культур

11 липня 2002 року Кабінет Міністрів України затвердив Постанову № 1000 про Порядок та Правила проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, що буде сприяти розвитку аграрного сектора економіки та захисту інтересів сільськогосподарських підприємств, а також позитивно вплине на розвиток страхового ринку України. При розробці документу спеціалісти Міністерства аграрної політики України використали методологічні розробки та розрахунки Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».

Страхування майна сільськогосподарських підприємств, включаючи посіви та худобу, з 1991 року значно змінилося. Насамперед, це відмова від державної монополії на проведення страхової діяльності, що забезпечило появу та зростання кількості страхових товариств, які внесли в роботу нові напрямки, розширили сферу послуг. Суб'єкти страхової діяльності здійснюють її переважно на конкурентній основі. Тому перетворення Держстраху України в HACK «Оранта» має не формальне, а глибоко економічне й соціальне значення.

HACK «Оранта» має унікальну регіональну мережу на території України (549 дирекцій), агентську мережу (10 000 працівників) і рекордну кількість клієнтів (7,5 млн. фізичних і юридичних осіб). Статутний капітал HACK «Оранта» -- 22,3 млн. грн. Активи -- 92,5 млн. грн. Сформовані страхові резерви -- 42,6 млн.грн. [30, с.51]

У реалізації програми візьмуть участь страхові компанії. які отримають відповідні ліцензії. Страхуванню підлягає врожай культур усіх сільськогосподарських підприємств. Держава планує компенсувати страхувальникам 50% страхових платежів за даним видом, що сприятиме активізації вирішення проблеми інвестицій у сільське господарство.

Страхування є одним із важливих елементів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників. Механізм його дії досить простий: органи страхування за рахунок коштів, отриманих від господарств у вигляді страхових платежів та доходів від їх інвестування, виплачують страхові відшкодування при неврожаях, загибелі худоби та птиці, втраті іншого майна. Страхові платежі, як правило, сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками за кожним видом застрахованого майна у відсотках від його вартості, а їх ставка визначається з таким розрахунком, щоб ці платежі покривали страхові відшкодування, а також витрати, пов'язані з функціонуванням органів страхування.

Одним із головних заходів активізації розвитку страхового ринку з участю суб'єктів сільгоспвиробництва є перегляд ставок страхових платежів, які раніше встановлювалися централізовано. Враховуючи складність сучасного фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників та умов формування ринкової економіки, рішення уряду й законодавчої влади в галузі сільськогосподарського страхування повинні бути спрямовані на передбачення оптимального поєднання обов'язкової і добровільної форм страхування. Тому нині пріоритетними мають бути обов'язкове державне страхування з однаковими умовами для всіх категорій господарств та охопленням усіх сільськогосподарських товаровиробників незалежно від форми власності. Від ефективної державної підтримки страхової діяльності залежить стабільність економічного стану не тільки сільськогосподарських товаровиробників, а й усього агропромислового комплексу України.

2.4 Страхуванняфінансово-кредитнихризиків

Кредитні операції з ранніх часів здійснювалися в умовах ризику непогашення кредиту. У кінці XIX століття в історії кредитного страхування відбулися зміни. У 1885 році в Англії було засновано страхову компанію «Океан», що спеціалізувалася на страхуванні товарних кредитів, використовуючи власну методику, яка потім перемістилася в Америку. Там був сформований англо-американський тип системи страхування кредитів. Однак паралельно в Німеччині булі створено англо-німецьку систему, що також використовується в кредитному страхуванні.

На початку XX століття кредитне страхування набуло нових рис: покращилася експортна політика, полегшилося фінансування. Однак господарська криза 20-х pp. призвела до банкрутства багатьох страхових компаній, і вижили тільки ті, хто застосовував перестрахування. Центр страхування кредиту перемістився в Європу.

При взаємодії між кредитором та його боржником кредит породжує різні економіко-правові ситуації: для боржника обов'язково повернути борг, для кредитора право вимагати позичену суму в попередньо погодженому обсязі й у зазначений термін.

Основний ризик кредитної операції матеріально виявляється погашенням боргу, а в юридичному аспекті -- в невиконанні зобов'язань.

Суть страхування кредитних ризиків полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику. Об'єкти страхування:

1. Комерційні кредити;

2. Товарні кредити;

3. Довгострокові інвестиції;

4. Банківські позички постачальникові або покупцеві;

5. Застава при кредитуванні.

Специфічні особливості має страхування експортних кредитів, що охоплює валютні ризики, вихід експортера на новий ринок та страхування від інфляції. Страхування кредитних ризиків захищає інтереси кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин. Страхування ризику непогашення кредитів (страховиком виступає страхова компанія, що має ліцензію на здійснення такого виду діяльності: страхувальник -- банк) і страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів (страховик -- страхова компанія: страхувальник -- підприємства, установи, організації) почали проводити з 1990 року.

Страхова сума встановлювалася пропорційно визначеному в договорі страхування відсоткові відповідальності страховика, виходячи з усієї суми заборгованості, включаючи відсотки за користування кредитом. Тарифна ставка залежить від ряду факторів:

1. Сума кредиту та величина процентної ставки;

2. Термін користування кредитом;

3. Застава як вид забезпечення;

4. Рівень ризику.

Відповідно до висновку експерта з визначення ступеня ризику можливо застосування знижених або підвищених коефіцієнтів. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник:

1. Повідомив недостовірні відомості про обставини, що мають істотне значення для визначення страхового ризику.

2. He виконав обов'язків, покладених на нього умовами страхування.

Страхування товарних кредитів

Предметом цієї галузі є відшкодування за результатами короткострокових кредитних вимог за товарним постачанням і наданням послуг. У торгово-економічних відносинах зростає ризик неповернення заборгованості дебіторами-банкрутами. Ймовірність настання такої ситуації є високою, тому що тільки в країнах Євросоюзу щорічно реєструється до 80 тисяч банкрутств. При страхуванні товарних кредитів із врахуванням їх багатофакторності та складності ризику тарифи попередньо не встановлюються. Вони визначаються в індивідуальному порядку в залежності від різних факторів:

1. Галузі;

2. Виду та способів розрахунку;

3. Характеру договору;

4. Обсягу відповідальності та збитковості в минулому.

Страхові платежі встановлюються у відсотках від суми дебіторської заборгованості або від обсягу господарської операції.

Страхування споживчих кредитів

Цей вид страхового захисту пропонується страховиками у випадку неплатоспроможності фізичних осіб, що взяли кредит зі споживчими цілями. Причиною виникнення неплатоспроможності може бути смерть або повна чи часткова непрацездатність позичальника. Тому до складу ризику неплатоспроможності може бути прийнятий ризик безробіття.

Споживчий кредит є умовним поняттям. Його особливість полягає в тому, що він надається фізичним особам з метою придбання ними товарів тривалого користування, головним чином, споживчого призначення. Існує декілька форм споживчих кредитів, проте незалежно від форми кредитування кожну кредитну операцію супроводжує ризик непогашення кредиту. На випадок непередбаченої неплатоспроможності позичальників застосовують страховий захист інтересів кредиторів страховиками. Такий вид страхування є класичним прикладом синтезу страхової і банківської співпраці.

Причинами виникнення неплатоспроможності споживчих кредитів довгий час була смерть або часткова втрата працездатності позичальника. При настанні іншої ситуації позичальник позбавляється можливості регулярно заробляти або отримувати прибуток. Таким чином, основним ризиком для домашнього бюджету боржника все-таки вважається випадок його смерті, а додатковим -- випадок непрацездатності. До складу акумульованого ризику непрацездатності можна також зарахувати ризик безробіття, що у більшості життєвих випадків теж може призвести до втрати прибутку, і неможливість повернути борг у встановлений термін. Окремим ризиком може виступати непередбачена втрата прибутку або його нерегулярне отримання боржником.

При страхуванні споживчих кредитів страхувальником є фізичний отримувач кредиту, що безпосередньо вступає у відносини зі страховиком. Зовнішньо ця операція є страхуванням життя. Саме тому професіонали вважають її особливим проявом ^однієї з функцій, хоч і додатковою, особливого страхування -- функції забезпечення кредитів.

Сучасна практика страхування споживчих кредитів на страховому гіолі України свідчить про значну зацікавленість цим видом страхування з боку банків, між тим страхові компанії пропонують його на достатньо вигідних умовах для позичальників. В якості протидіючих чинників виступають:

-- висока частка своєчасного погашення отриманих споживачами кредитів;

-- система гарантій, що влаштовує як банки, так і позичальників.

У сучасній українській і закордонній практиці кредиторами покупців товарів споживчого призначення часто виступають банки. У цій операції обслуговування позичальників здійснюється разом із банком і торговою організацією. Банки також є ініціаторами й учасниками договорів страхування кредиту, виданого під продаж речей з оплатою частинами протягом встановленого терміна.

В окремих випадках страхові договори укладаються безпосередньо банками, що одночасно є страхувальниками і застрахованими. Такі договори нормують відносини між страховиком і кредитором, але при цьому останній діє в інтересах свого клієнта.

Страхування експортних кредитів

Метою страхування експортних кредитів є створення страхового захисту експортерам, кредиторам від ризиків неплатоспроможності їхніх іноземних дебіторів, що у світовій практиці мають такі форми: юридично підтверджена неплатоспроможність; фактична неплатоспроможність: боржник свідомо ухиляється від сплати.

Поява неплатоспроможності клієнта може бути торговельного і неторгового характеру.-Торговельні ризики з'являються в кожній операції, пов'язаній з реалізацією товарів у кредит.

Неторгові ризики мають характер:

-- політичних;

-- природних (катастрофи);

-- економічних (підвищення цін, коливання курсу валют).

Способи проведення страхування експортних кредитів: страхування окремих операцій; групове (національне) страхування кредитних операцій.

Статистика свідчить про різний ступінь зацікавленості експортерів у страхуванні експортних кредитів. Наприклад, японський експортер застрахований на 40%; англійський, австрійський -- на 25%; італійський, американський, шведський -- на 5%. Чинником диференціації страхових тарифів є тривалість кредитного договору, політико-економічний імідж країни-експортера, загальновизнаний рівень довіри до країни-імпортера.



РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

3.1 Зміни в українському страховому законодавстві

Майнове страхування, як і вся галузь страхування, зазнає нині безпрецедентних змін. У найстисліші строки потрібно подолати шлях від централізованої планової економіки до господарства, що функціонує на ринкових засадах. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних, юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів еволюції суспільства. Отже реформування тривалий час впливатиме на розвиток усіх галузей економіки країни.

В Україні на сьогоднішній день 26 млн. осіб користуються державним соціальним страхуванням, 14 млн. з яких - пенсіонери. На сьогоднішній день система страхування в Україні грає суттєву роль в плані соціального захисту громадян. Те, що тема страхування сьогодні "стала дуже модною і популярною" підтверджує той факт, що через державні органи влади зараз проходить цілий потік документів, направлених на поліпшення існуючої системи страхування, і її удосконалення.

Нарешті був покладений початок для змін в області законодавства страховки -- запропонована до обговорення нова редакція законопроекту "Про внесення змін в Закон України "Про страхування". 24 січня Держфінпослуг організував відкрите обговорення нової редакції закону. В дискусії взяли участь представники робочої групи по розробці документів державних відомств (у тому числі Міністерства фінансів і Міністерства економіки України), Ліги страхових організацій України, асоціації «Страховий бізнес», страхових компаній і ЗМІ. 1 лютого Держфінпослуг передав законопроект на розгляд в Кабінет Міністрів України.

Зміни в українському страховому законодавстві відбуваються у зв'язку з підготовкою країни до вступу у ВТО. Планується, що основні положення нині діючого закону «Про страхування» будуть адаптовані до стандартів Євросоюзу. Зокрема, це торкається системи державного регулювання і моніторингу діяльності страхувальників в цілях забезпечення їх платоспроможності і фінансової стійкості, державного регулювання сфери страхового посередництва, а також захисту страховиків. При розробці законопроекту враховані європейські стандарти в області класифікації ризиків, ліцензування страхових компаній і формування статутного капіталу. В новій редакції закону детально прописані розділи, що стосуються пенсійного страхування і страхування життя, розділ про зв'язаних осіб.

Раніше в проект закону «Про страхування» вже вносилися поправки, що стосуються діяльності нерезидентів в країні: порядок реєстрації і ліквідації філіалів, розмір гарантійного депозиту для філіалів іноземних страхових компаній.

Проект закону передбачає збільшення вимог до формування статутних фондів страховиків. У разі ухвалення закону мінімальний статутний фонд ризикової страхової компанії складатиме 2 млн. євро (в даний час 1 млн. євро), для компаній, що страхують великі ризики, -- 3 млн. євро, для компаній, що спеціалізуються на страхуванні життя, -- 3 млн. євро (зараз -- 1,5 млн. євро), для компаній, що спеціалізуються на перестраховці, -- 3 млн. євро.

На розгляд Верховної Ради України винесений проект Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування» від 12.02.2007 р. № 3155-1. Проект переданий 14 лютого на розгляд профільних комітетів.

Проект закону передбачає створення програми загальнообов'язкового державного медичного страхування, згідно якої населення забезпечується медичною допомогою в певному обсязі. Виходячи з об'єму програми і структури медичної допомоги, визначається розмір страхового внеску.

Медичне страхування здійснюватиметься Фондом загальнообов'язкового державного медичного страхування, що належить до числа державних позабюджетних цільових фонди, його робочими органами на місцях, які повинні укладати договори з установами охорони здоров'я, здійснювати оплату наданої медичної допомоги, контролювати якість її надання.

3 упровадженням загальнообов'язкового державного медичного страхування медичні установи стають самостійними суб'єктами господарювання. їх фінансування здійснюватиметься за певну роботу, що передбачене умовами договору. Дія законопроекту поширюється на громадян України, іноземців і осіб без громадянства, постійно проживаючих в Україні.

Впровадження закону зажадає залучення додаткових бюджетних засобів і перегляду страхових внесків по окремих видах соціального страхування. Розмір страхового внеску повинен встановлюватися виходячи із структури медичної допомоги. По прогнозних розрахунках, при затвердженні його у розмірі 5% фонду оплати праці загальний обсяг страхових внесків складе близько 13,6 млрд. грн. Річний страховий внесок для непрацюючої Особи повинен бути затверджений у розмірі 290,9 грн.

Окрім цього, для забезпечення фінансування окремих медичних установ і служб, а також певних видів медичної допомоги в повному обсязі необхідно передбачити бюджетні асигнування в сумі близько 20,9 млрд. грн.

В березні 2006 р. Президент України Віктор Ющенко підписав Закон "Про внесення змін в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що привело до втрати працездатності".

Страхування в Україні розвивається своїми темпами.

В проекті нової редакції закону "Про страхування" планується удвічі збільшити статутний фонд страхових компаній. Для лайфових, перестрахувальних компаній і компаній. страхуючих великі ризики, мінімальний розмір статутного фонду складе EUR3 млн., для інших -- EUR2 млн. Крім того, для забезпечення платоспроможності планується зобов'язати страховиків формувати регулятивний капітал в розмірі не менше за EUR2 млн. для ризикової страхової компанії і EUR3 млн. для перестрахувальної і лайфової. Виконувати їх компаніям доведеться, швидше за все, з початку 2008 р. Раніше страховики зв'язували підвищення капіталізації з приходом іноземних інвесторів. "Тепер основною причиною зростання капіталізації вітчизняних компаній стануть зміни в законодавстві.

Держфінпослуг підвищує вимоги до резервів страхових компаній, чим змушує їх нарощувати капітал. Компаніям, які не зможуть виконати умови регулятора, доведеться піти з «ринку», -- стверджує Катерина Трубіцина, фінансовий директор СК "РОСНО Україна". Таким чином, 2007 рік став переломним для багатьох страхових компаній -- деякі з них посилили свої позиції на ринку, але більшість згорнули свій бізнес. Причому стосується це не лише компаній з вітчизняним, але і з іноземним капіталом. Адже іноземний інвестор приходить до України не з метою інвестувати в економіку країни і розвивати ринок, а з бажанням швидко заробити. Крім того, для багатьох компаній з іноземними інвестиціями капіталізація, по суті, є покриттям збитків. Тому основними гравцями на українському страховому ринку залишаться лише великі компанії, що входять у ФПГ, або фінансові конгломерати. Компанії-одноденки або невеликі компаній, акціонери яких не готові інвестувати в розвиток компанії, з часом підуть з ринку. В даний час європейський страховий ринок щорічно зростає на 1-2%, а український -- на десятки відсотків.

Своїм клієнтам страховики України надають найширший спектр послуг: більш ніж 40 видів "обов'язкових полісів (таких, як страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту, перевізників небезпечних вантажів, власників вогнепальної зброї, медичне страхування спортсменів вищих категорій) і практично всі види добровільного страхування: землі, нерухомості і особистого транспорту і т.д.

Незважаючи на великий вибір пропонованих послуг, значну частину страхового ринку України дотепер складають корпоративні клієнти -- великі компанії, державні організації, банки, для яких страхування є насущною необхідністю. Пересічні громадяни, що звертаються в страхові компанії приватно, як правило, роблять це не стільки бажаючи забезпечити себе від можливих неприємностей, скільки з потреби. Частіше за все до страховиків приходять клієнти банків, що взяли кредити на придбання автомобіля або нерухомості. У такому разі страхування майна є обов'язковою вимогою з боку кредиторів, а іноді до них додається і страхування фінансового ризику. Для банків ці угоди є гарантією збереження їх активів, а для страхових компаній -- можливістю привернути нових клієнтів і переконати їх в необхідності подальшої співпраці.

Такий розклад на ринку фахівці пояснюють відсутністю культури страхування у рядових українців. Інакше кажучи, в нашій країні дотепер не розуміють, навіщо потрібно йти і платити гроші якійсь компанії лише тому що щось десь може трапитися. Екзотикою залишається і добровільне медичне страхування, страхування багажу, різних видів відповідальності, а також майна.

Багато складнощів виникає ще і тому, що співпраця з страховими компаніями має на увазі абсолютно інший рівень знань і сприйняття себе самого. Наприклад, укладається договір являється юридичним документом, який обов'язковий до виконання не лише компанією-страхувальником, але і клієнтом. Знання своїх прав і обов'язків вимагає і часу, і бажання, a головне -- усвідомлення необхідності цього. Це відмінна риса європейців, приєднатися до яких ми так прагнемо.

Страховий ринок нашої країни в найближчі роки однозначно розширятиметься. Для порівняння: в Німеччині на одну людину доводяться п'ять полісів страховок, а в Україні на10 осіб -- один. Отже в ідеалі нас чекає збільшення ринку раз в 50. Тобто через якісь 10 років буде дуже мало людей, які вважатимуть, що страхування -- непотрібна річ. Якщо говорити про перспективи розвитку, то експерти вважають, що до стадії кристалізації, завмирання на ринку мине ще як мінімум три-п'ять років. Навіть, швидше, п'ять, ніж три, бо ще чекається прихід нових гравців, крупних і серйозних, а це перекроїть ринок, що вже склався. В нинішньому стані фінансові ринки України нецікаві крупним західним інвесторам. Наприклад, в Америці одна-єдина страхова компанія може оперувати засобами, порівнянними із всім ринком України, який представлений більш ніж 400 компаніями. Проте коли ринок страхових послуг України виросте в грошовому відношенні, сюди прийдуть великі світові гравці -- і американці, і європейці, і ринок буде ще раз поділений.

Для вітчизняного страхового ринку характерна висока концентрація. Частка п'яти найбільших компаній в «реальному секторі» ризикового страхування складає 36,9% ринку. На трійку лідерів страхування життя припадає 57,5% ринку. Така висока концентрація страхового бізнесу характерна також для країн Східної і Центральної Європи.

В той же час по рівню страхових премій на душу населення Україна значно відстає від країн Європи. Наприклад, в Польщі цей показник складає 165 €, в Німеччині -- 1 250 Є, в інших країнах ЄС -- до 2000 €. В Україні обсяг страхових премій з розрахунку на одного жителя в 2005 р. склав 293 грн. (близько 50 €). Премії по страхуванню життя в Україні складають 1% від всіх страхових організацій, тоді як, наприклад, в Польщі -- 40%.

Відповідно до експертної оцінки, в найближчі 3 роки темпи зростання ринку «реального страхування» в цілому будуть достатньо високими -- не менше 20%. Найвища динаміка буде в страхуванні життя -- близько 70%. Передумовами для такого сценарію є позитивний прогноз розвитку економіки і невисокий ступінь проникнення страхування в цілому в порівнянні з потенційним попитом.



3.2 Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в ринковому середовищі

Валові страхові виплати українських страховиків за січень-вересень 2011 року проти аналогічного періоду 2010 року (1 млрд. 246,8 млн. грн.) виросли на 24% -- до 1 млрд. 546 млн. грн.

В загальному обсязі валових страхових виплат на виплати за договорами внутрішнього перестрахування припадає 159,5 млн. грн., за договорами страхування -- 1 млрд. 385,5 млн. грн. (у тому числі фізичним особам -- 679,5 млн. грн.), за договорами з перестрахувальниками- нерезидентами -- 11,2 млн. грн.

Рівень валових страхових виплат на кінець вересня 2011 року складав 16% (проти 12,6% на кінець вересня 2010 року), при цьому за договорами страхування -- 22,5% (20,6%) (у тому числі по фізичних особах -- 33% (31,2%), за договорами внутрішнього перестрахування -- 4,5% (2,9%), за договорами з перестрахувальниками-нерезидентами -- 66,7% (28,8%).

Структура валових страхових виплат українських компаній на кінець вересня 2006 року була наступною:

· добровільне майнове страхування (окрім страхування фінансових ризиків) -- 799,8 млн. грн. (51,4% загальні об'єми валових страхових виплат і 51,2% об'єми чистих страхових виплат);

· страхування фінансових ризиків -- 329,5 млн. грн. (21,18% і 18,8%);

· добровільне особисте страхування -- 214,7 млн. грн. (13,8% і 15,1%);

· недержавне обов'язкове страхування -- 122,7 млн. грн. (7,89% і 8,5%);

· державне обов'язкове страхування -- 52,5 млн. грн. (3,37% і 3,8%);

· добровільне страхування відповідальності -- 26,6 млн. грн. (1,71% і 1,9%);

· страхування життя -- 10,2 млн. грн. (0,66% і 0,7%).

Чисті премії страховок українських страховиків за січень-вересень 2011 року проти аналогічного періоду 2010 року (5 млрд. 426,9 млн. грн. -- за 9 місяців 2005 року) виросли на 14% -- до 6 млрд. 180,7 млн. грн.

Валові страхові премії компаній за 9 місяців 2011 проти аналогічного періоду 2010 року (9 млрд. 909,1 млн. грн.) знизилися на 2% -- до 9 млрд. 752 млн. грн.

Страхові компанії України в 2011 році, за попередніми даними, отримали 13 млрд. грн. страхових платежів. Це приблизно на 200 млн. грн. більше, ніж в 2010 році (12,8 млрд. грн.). Індикатор же рівня виплат до загального об'єму зібраних премій в 2005 році -- близько 20%. При цьому по класичних видах страхування цей показник перевищив 40%. В 2011 році резерви страховиків зросли на 800 млн.грн. до 5,8 млрд.грн. Що стосується сформованих статутних фондів страхових вітчизняних компаній, то за підсумками 2011 року вони досягли 8 млрд.грн.

Рентабельність страхових операцій, або показник рівня доходності, по страхових організаціях України, визначається відношенням річної суми прибутку до річної суми платежів (доходів) за формулою 3.1:

(3.1)

де Рс0 -- рентабельність страхових операцій, %;

П -- річна сума прибутку;

Д-- доходи (річна сума надходжень платежів).

Якщо в 2009 р. цей показник в цілому становив 7,90%, то в 2010 р. -- вже 21,6%, або збільшився на 13,7%. Такий порядок не спотворює економічного змісту показника рентабельності, оскільки домінуюча частина доходів від страхових операцій складається з різних страхових операцій. Досвід роботи страхових організацій показує, що показник рівня рентабельності страхових операцій не повинен бути високим, оскільки в цьому випадку завищується ціна на страхові послуги і зменшується на неї попит з боку страхувальників. При низьких же показниках обмежуються можливості самоокупності витрат на страхування у страховиків в умовах ринкових відносин. Становище регулюється двома шляхами: приведенням тарифів у відповідність до фактичного рівня збитковості страхової суми або зміною обсягів відповідальності по окремих видах страхування.

У розвинутих країнах велика увага приділяється страховому маркетингу, який включає: вивчення ринку з метою визначення страхових потреб; формування на основі останніх страхових послуг; визначення ціни на страхову послугу (страхового тарифу) по кожному виду страхування та способи її виплати; роз'яснювальну роботу по діючих договорах і видах страхування; рекламу нових послуг, вибір конкретних страхувальників та організацію їх обслуговування.

Розвиток українського страхового ринку об'єктивно супроводжуватиметься хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий потенціал українських страховиків, низька технологічність здійснення страхових операцій, відсутність нормального конкурентного середовища як фактора постійного підвищення якості страхових послуг. Виходячи з досвіду роботи в галузі страхування Європейської Організації Економічного Співробітництва і Розвитку в практиці вітчизняного страхування можна використати ряд основоположних правил формування і регулювання страхових ринків і, зокрема:

* для забезпечення захисту споживача, захисту економіки в цілому, повинні бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;

* страховики повинні допускатися на ринок, відповідаючи суворим ліцензійним критеріям;

* страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;

* держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних страховиків;

* держава повинна установити чіткі межі правового поля для укладення страхових контрактів;

* держава повинна мати спеціальні законоположення по податкових пільгах, звільненнях, відрахуваннях в страховій області, зокрема, в пенсійному страхуванні, близькому до страхування життя;

* кожна держава повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі нагляду за страховою діяльністю (в Україні Укрстрахнагляд);

* відомство страхового нагляду повинно здійснювати нагляд «апріорі», допускаючи страхову компанію на ринок, а в процесі її діяльності здійснювати контроль за укладанням і виконанням договорів страхування на місцях;

* страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;

* страхові продукти, які допускаються на ринок, також повинні попередньо погоджуватися.

Якість страхового продукту визначається не тільки його вартістю, а й тими громадянськими відносинами, які в нього закладені;

* держава повинна законодавчо визначити процедуру передачі зобов'язань страхового товариства, яке має труднощі, здоровому, більш платоспроможному товариству;

* держава повинна встановлювати правила бухгалтерського обліку страхової діяльності у відповідності із загальноприйнятими страховими традиціями;

* держава повинна забезпечити сприятливий клімат для інвестицій страхових компаній;

* держава не повинна перешкоджати доступу нерезидентів на ринок перестрахування;

* страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані і відповідним вимогам (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і т.п.);

* обов'язкове страхування повинно здійснюватися в тих областях, і в першу чергу в спеціальній сфері, де страхові ризики мають масовий характер, а страхові фонди, адекватні відповідним відносинам страхування формуються достатньо великою кількістю страхувальників;

* на ринку страхування і перестрахування повинно бути чесне конкурентне середовище;

* держава повинна заохочувати діяльність страховиків у сфері пенсійного страхування і страхування здоров'я. Страхові компанії повинні стати конкурентним недержавним пенсійним фондом, існуючи з ними паралельно;

* держава повинна всебічно розширяти міжнародне співробітництво в області обміну інформацією про діяльність страхових компаній;

* держава повинна сприяти заснуванню саморегульованих організацій на страховому ринку (наприклад, саморегульовані організації актуаріїв, страхових посередників).

Цілком природно, що становлення українського страхового ринку буде проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте рівень прояву характерних рис цих правил на страховому ринку може бути мірилом інтегрованості українського ринку у світовий.

Позитивним прикладом цього може бути досвід роботи Національної акціонерної страхової компанії (HACK «Оранта»), яка розширює географію своєї діяльності і зміцнює зв'язки з великими страховими фірмами-партнерами з Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та інших держав. У процесі переходу до ринкових відносин HACK «Оранта» враховує досвід європейських країн по страхуванню і визначила для себе чіткі стратегічні цілі:

· розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;

· реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;

· максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;

· побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;

· зміцнення та вдосконалення організаційно-територіальної мережі;

· зміцнення матеріально-технічної бази, всеохоплююча комп'ютеризація, створення локальної мережі зв'язку.

Стратегічна мета HACK «Оранта» на перспективу полягає в тому, щоб бути достойним партнером в світовому страховому бізнесі. Практично страховий ринок в Україні сформований і структурований як за наявністю страхових компаній і товариств за відповідним статутом і організаційними формами, так і за видами діяльності, що чітко визначили ринкові ніші і ринкові сегменти за цією ознакою,

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині величезних змін. У найстисліші строки потрібно подолати шлях від централізованої планової економіки до господарства. що функціонує на ринкових засадах. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних, юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів еволюції суспільства. Отже реформування тривалий час впливатиме на розвиток усіх галузей економіки країни

Державна політика, спрямована на приватизацію, проведення проти інфляційних заходів, упорядкування оподаткування як страхувальників, так і страховиків, відсоткових ставок, валютних курсів, фінансового контролю, забезпечує серйозні передумови для активізації страхової діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії полягає в тому, щоб максимально скористатися цими можливостями. Разом з тим мають бути своєчасно враховані й чинники, що ускладнюють роботу страховиків.



BИCHOBОК

Майнове страхування трактується як галузь страхування, в якій об'єктом страхових правовідносин виступає майно в різних видах; його економічне призначення -- відшкодування збитку, що виник унаслідок страхового випадку. Застрахованим може бути майно, що як є власністю страхувальника, так і знаходиться в його володінні, користуванні, розпорядженні. Страхувальниками виступають не тільки власники майна, але і інші юридичні і фізичні особи, що несуть відповідальність за його збереження.

У 2011 році лідерство по темпах зростання страхових платежів належало майновому страхуванню. Цей показник склав 51,4%. Зростанню збору страхових премій не перешкодила навіть відміна обов'язкового страхування майна в сільській місцевості і переведення його на добровільну основу. В основному таке збільшення стало можливим за рахунок зростання числа фізичних осіб, які придбали реальне право власності на майно, a також завдяки зміні порядку відрахування страхових премій підприємствами на цей вид страхування, Тепер такі платежі можна здійснювати за рахунок собівартості. Цей вид страхування є одним з найбільш перспективних. Одним же з головних чинників, що заважають цьому виду страхування розвиватися в повну силу, є низька платоспроможність і юридичних, і фізичних осіб.

Вивчені в процесі підготовки даної роботи матеріали дозволяють зробити висновок, що на сьогодні назріла необхідність планомірного розвитку страхового ринку і перетворення його в цивілізований. Для цього, на мій погляд, в першу чергу його необхідно регламентувати. 3 цією метою держава повинна оперативно вирішити питання із законодавчою базою, оподаткуванням, забезпеченням захисту інтересів страхувальника, і, найголовніше, забезпечити вигідність страхування для громадян.

Дуже важливим, на мій погляд, є вдумливий підхід до фінансових можливостей діяльності страхових компаній, особливо в питаннях збереження їх платоспроможності. Прийняті зміни порядку формування страхових резервів, на жаль, не дозволяють їх накопичувати, що істотно підриває платоспроможність страхових організацій. Є надія, що нові проекти законів стосовно страхування виправлять становище.

Досвід функціонування національного страхового ринку показав, що зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій сфері. I перш за все в наявності конкуренції страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон'юнктури і конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості як самих компаній, так і їх страхових операцій. В результаті цього кількість страхових компаній на початок 2000 р. зменшилася до 233 проти приблизно 800 різних страхових організацій, які функціонували в початковий період становлення національного страхового ринку. При цьому були й інші об'єктивні і суб'єктивні причини і, перш за все, загальна економічна і фінансова криза та пов'язані з цим проблеми збитковості галузей народного господарства, невиплатами заробітної плати і зубожіння населення та втрати довіри населення до здійснюваних економічних і ринкових перетворень, в тому числі і розвитку страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту населення. Зараз на страховому ринку діє понад 400 компаній.

Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин, що виникають між суб'єктами ринку з приводу забезпечення потреби у страховому захисті.

Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку нерозривно пов'язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням організаційної структури ринку. В цілому національний страховий ринок представлений досить широким аспектом страхових компаній і товариств за статусом і організаційними формами, що є позитивним моментом в формуванні інфраструктури можливої їх участі в основних видах страхової діяльності на національному страховому ринку. Найбільшого розповсюдження набули закриті страхові акціонерні товариства -- страхові компанії (59,2%), страхові акціонерні товариства -- страхові компанії (17.6%) і відкриті акціонерні товариства -- страхові компанії (9,9%). тобто ці три типи страхових організацій є домінуючими (86.7%) на страховому ринку, в тому числі в страхуванні майна. Практично страховий ринок структурований також за видами діяльності і чітко визначилися ринкові ніші за цією ознакою, тобто по суті виділилися страхові ринки по окремих видах страхових послуг.

В умовах ринкової економіки добровільне страхування майна є пріоритетним.

Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності залишається одним з першочергових завдань, яке організаційно повинно вирішуватися в кожній страховій компанії. Це один з методів комерційної діяльності страхових компаній і вивчення ринку страхових послуг при будь-яких економічних і ринкових ситуаціях та важливий захід збутової діяльності, спрямований на ефективне просування страхових послуг від страховика до споживачів. В крупних страхових компаніях, таких, як HACK «Оранта», питаннями маркетингу, ризик-менеджменту і ділової стратегії займаються Департаменти економічного аналізу та маркетингу, до складу якого входить Управління економічного аналізу і зведеного планування, маркетингу та ділової стратегії, а в регіональних структурах (обласних дирекціях) -- відділи зведеного планування та економічного аналізу. Створення відповідних маркетингових структур вирішується самостійно кожною страховою компанією.

Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах добре знають сильні і слабкі сторони клієнтів, мають певний досвід ринкових перетворень, вимушені постійно оцінювати ризик і прогнозувати страхові події, розробляти рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників та по виконанню страхових зобов'язань по укладених договорах. Це, зокрема, досвід США, Англії, Франції, Ізраїлю, Канади, Японії та інших країн. 3 досвіду розвинутих країн для наших умов має інтерес система організації страхування та національна система координації функціонування страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування та у його здійсненні, а також досвід функціонування кооперативних страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування (ТВС), які успішно конкурують на страхових ринках з традиційними страховими компаніями.

Стосовно вимог ринкового середовища особливо відстає база інформаційного забезпечення функціонування страхового ринку, існують проблеми методології страхування та його економіки й організації, а також підготовки і перепідготовки кадрів. Необхідно відзначити, що в останні роки зміцнився блок преси і реклами страхового ринку в зв'язку із заснуванням в 1999 р. всеукраїнського науково-практичного журналу для професіоналів «Финансовые услуги», розрахованого на працівників страхової, банківської та інших сфер фінансових послуг. Фактично розширилось не тільки інформаційне поле страхового ринку, а й з'явилася можливість для поглибленого і професійного розгляду питань теорії і методології страхової діяльності, формування і ефективності функціонування національного страхового ринку, висвітлення досвіду зарубіжних страхових ринків.

В більш широкому плані в нашій державі по суті стоїть питання розвитку страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання розвитку народного господарства, для чого необхідне прийняття спеціальних законів, визначення обов'язкових видів страхування, чітка регламентація діяльності страхових організацій.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. -- К.: Українська правнича фундація, 1996. -- 67 с.

2. Закон України «Про страхування» // Голос України. -- 1996. -- № 68 (1318).

3. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1991 р. // Підприємництво і ринок України. -- 1992, №7. -- С. 22-23.

4. Закон України «Про підприємницьку діяльність від 27 березня 1991 р. // Відомості Верховної ради України. -- 1991. --№ 14. -- Ст. 168.

5. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. -- К.: Товариство «Знання», КОО. -- 1998.- 374 с.

6. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. -- М.: Финансьі и статистика. -- 1996. -- 192 с.

7. Барновський О.І. Розвиток страхового бізнесу в Україні // Фінанси України. -- 2004. -- №8.С. 85.

8. Барнатій Т. Проблеми розвитку страхового ринку України // Банківська справа. -- 2000. --№5. --С. 21--25.

9. Бігдаш В.Д. Страхування: Навч. посібник. -- К.: МАУП, 1998. -- 424 с.

10. Борисова В.А. Організаційно-економічний механізм страхування. -- Суми: Довкілля, 2001 - 194 с.

11. Внукова Н., Прудкий А. Оценка зффективности страхового предпринимательства в Украине // Финансовьіе услуги. -- 2000. -- № 7 -- С. 32-34

12. Вобльш К.Г. Основьі зкономики страхования. -- М.: Изд. центр АНКИЛ», 1993. -- 226 с.

13. Ворламов Д.И. Принцип «наивьюшего доверия»в страховом праве Англии // Страховое дело. -- 2001.-- №8 -- С. 14-25.

14. Горбач Л.М. Страхова справа. --Луцьк: Вежа, 2001. -- 182 с.

15. Грушко В.І., Пилипченко О.І. Фінансові ризики. Навч. посіб. -- К.: Знання, 1998. -- 188 с.

16. Державна програма розвитку страхового ринку України на період до 2004 року та на перспективу до 2007 року // Україна-Business. -- 2000. -- №20. -- 25 с.

17. Журавлев Ю.М., Секерт И.Г. Страхование и перестрахование: теория и практика. -- М:Изд. центр «АНКИЛ», 1993. -- 192 с.

18. Зальотов О. Проблеми інтеграції на страховому ринку України. // Финансовьіе услуги №1-2, 1999, 10-13 с.

19. Заруба О.Д. Страхова справа. -- К.: Знання, 1998. -- 321 с.

20. Калашніков О.М. Страхування. -- X.: ХНАУ, 2002. -- 61с.

21. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. -- 1997. -- № 11. -- С.103-111.

22. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві // Економіка АПК.- 1997. -- № 6. -- С. 66-70.

23. Мних М. Проблемьі и направлення усовершенствования государственной политики в области страхования // Зкономика, финансьі, право. -- 2000. -- №8. -- С. 27--30

24. Орланюк-Малицкая Л.А. Страховьіе организации при переходе к рьшку // Зкономически науки. -- 1991.--№7. --С. 69-79.

25. Петрова К.Я. Економічні основи страхового ринку. -- X.: Ун-т внутр. справ, 1999. -- 100 с.

26. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1998 році. Україна-Business, №15 від 14.05.99 р. с. 2 та №17 від 28.04.99 p., c. 2.

27. Про страхування: Закон України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року // Україна-Business. -- 2001. -- №44. -- С. 7-12.

28. Самойловський А. Пропозиції щодо вдосконалення страхового ринку України // Фінанси України. -- 2000. -- №11. --С. 106-113.

29. Статистичний щорічник України за 1997 рік. Державний комітет статистики України: Під ред. О.Г.Осауленка. -- К.: Українська енциклопедія, 1998. -- 624 с.

30. Страхование в Украине / А.Н. Залетов; Под ред. О.Д. Слюсаренко. -- К.: BeeZone. Логос. 2002. -- 450 с.

31. Субачов І.І., Олійник В.Я., Терєщенко Т.Є Заволока П.О. Розвиток страхового ринку в Україні як фактор фінансової стабілізації економіки // Фінанси України. -- №5. --2001. -- С. 130-133.

32. Сухов В.А. Государственное регулирование финансовой устойчивости страховщиков. -- М: Изд. центр «АНКИЛ», 1995. -- 114 с.

33. Федорова Т.А, Основьі страховой деятельности: Учебн. для вузов. -- М.: БЕК, 2002. --749 с.

34. Шахов В. В. Введение в страхование: Учеб. пособие. М: Финансьі и статистика, 1999. -- 288с.

35. Шахов В.В. Страхование. -- М.: ЮНИТИ, 1997. -- № 2. -- 311 с.

36. Ястремський О. Основи теорії економічного ризику. Навч. посібник. -- К.: «АртЕК», 1997 - 248 с.

Размещено на Аllbеst.ru

...