Соціально-економічні наслідки монополії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського

Факультет економіки

Кафедра економіки і менеджменту

Реферат

з дисципліни економічна теорія

на тему: Соціально-економічні наслідки монополії

Миколаїв 2012

План

Вступ

Розділ 1. Поняття монополії та причини іі виникнення

Розділ 2. Монополізм та його різновиди

Розділ 3. Соціально-економічні наслідки монополії

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Економічний розвиток будь-якої країни пов'язаний з виникненням, існуванням і трансформацією монополій. Оскільки будь-яка монополія є загрозливою з погляду виникнення застійних явищ у суспільно-економічному житті, то у більшості країн світу діє законодавство, яке запобігає утворенню монополій або регулює їх діяльність. Дієвість і ефективність такого законодавства значною мірою залежить від того, наскільки при його розробленні осмислювалось саме поняття монополії та відслідковувалися причини виникнення стану монополії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на, здавалося б, усталене розуміння змісту поняття "монополія", існуючі на сьогодні трактування суті цього терміну суттєво відрізняються.

Словник іншомовних слів визначає монополію (наголошуючи на грецькому походженні складових: monos - один і роlео - продаю) як виключне право на володіння будь-чим або здійснення якихось заходів.

З правом пов'язується трактування монополії й групою авторів фінансового словника, де монополізм визначається як тип економічних відносин, який забезпечує будь-кому з учасників цих відносин (особі чи групі осіб, підприємству, галузі, державі) виключне право виробництва або реалізації певних видів продукції, товарів, послуг.

Очевидно, що ототожнення монополії лише з певним виключним правом суттєво обмежує зміст цього поняття, оскільки надання якогось виключного права - це причина монополії (чи одна з причин), а не її сутність. На нашу думку, більш обґрунтованими є ті трактування монополії, в яких наголошується на тому, що монополія - це коли на певному ринку функціонує лише один виробник чи постачальник певної продукції. З огляду на сказане, заслуговує на увагу визначення поняття монополії в "Універсальному словнику-енциклопедії" (УСЕ), де зазначено, що монополія - це структура ринку, на якому виступає лише один постачальник певних товарів і послуг.

Майже аналогічне визначення монополії наводять відомі економісти із США Е. Дж. Долан та Д. Ліндсей, твердячи, що це - ситуація, при якій на ринку є лише один продавець якогось товару чи послуги.

Питання державного регулювання діяльності природних монополій досліджували багато науковців, зокрема: Архангельский В.Н., Бабак А.В., Баумоль В.Дж., Вандорен П., Вілліг Р., Вільсон Д.Ф., Вільямсон Б., Вільямсон О., Геєць В.М., Гольденберг І.А., Демзец Х., Депортер Б., Ділорензо Т., Жемчужнікова Г.П., Загорський В.С., Залога З., Кузнєцов Ю., Кучеренко О., Мельник А.Ф., Нестеренко О., Орєховский П., Панзар Дж., Петрович Й.М., Плачков І., Поплавська Ж.В., Романчук Я., Романюк О.П., Сапожникова Н.Т., Стадницький Ю.І., Стігліц Дж.Е., Студенцов В., Фейгін В.І., Филюк Г.М., Фолдвері Ф., Футало Т.В., Цапелик В.Е., Чемберлін Е., Шегда А.В., Щоголєв А.В. та інші. До вагомих здобутків перелічених науковців слід віднести розроблення стратегій удосконалення діяльності природних монополій (перебування підприємств-природних монополістів у державній чи приватній власності, франшиза, вільний доступ), дослідження специфіки функціонування підприємств - природних монополістів у різних сферах господарської діяльності, методів обґрунтування ціни на продукцію природних монополій, теорії цінової дискримінації споживачів продукції природних монополістів.

Метою дослідження є визначення теоретичних положень та розробка методико-практичних рекомендацій щодо діяльності природних монополій. Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі завдання:

· дослідити причини виникнення та існування монополії у виробництві (постачанні) продукції, зокрема, й природної монополії;

· обґрунтувати об'єктивність категорії природної монополії;

· оцінити соціально-економічні наслідки монополії.

Об'єктом дослідження є процес діяльності природних монополій.

Предмет дослідження - теоретичні засади та прикладні аспекти удосконалення діяльності природних монополій.

Розділ 1. Поняття монополії та причини іі виникнення

Незважаючи на достатньо усталене поняття "монополія" існуючі на сьогодні трактування цього терміну суттєво відрізняються. Погоджуючись у принципі з тим, що обов'язковою ознакою стану монополії є обмеження кількості постачальників (продавців) продукції числом "1", відзначимо необхідність урахування просторових і часових аспектів ідентифікації цього поняття. Тому монополію слід визначати як ситуацію, при якій у конкретному місці та у конкретний час існує лише один постачальник певного товару чи послуги. Можливість скористатися споживачеві товарами чи послугами іншого постачальника може за цих умов бути реалізована або в іншому місці, або в інший час з інтервалом, необхідним для постачання певної продукції з іншого місця, якщо це можливо, або для створення відповідних потужностей з виробництва цієї ж продукції (надання послуг) у конкретному місці. Таким чином, важливими характеристиками ситуації монополії буде як сама можливість її подолання, так тривалість і вартість цього процесу. Слід також звернути увагу на ту обставину, що такі важливі характеристики ситуації монополії, як витрати коштів та часу на її подолання, є, як правило, взаємозалежними, оскільки за інших незмінних умов скорочення терміну подолання монополізму супроводжуватиметься додатковими витратами коштів.

Погоджуючись у принципі з тим, що обов'язковою ознакою стану монополії є обмеженість кількості постачальників (продавців) продукції числом один, відмітимо необхідність урахування просторових і часових аспектів ідентифікації цього поняття. Тому, на нашу думку, монополію слід визначати як ситуацію, при якій у конкретному місці та у конкретний час є лише один постачальник якогось товару чи послуги. Можливість споживачеві скористатися послугами іншого постачальника може бути реалізована за цих умов або в іншому місці, або в інший час (необхідний для постачання певної продукції з іншого місця, якщо це можливо, або для створення відповідних потужностей з випуску цієї ж продукції (послуг) у конкретному місці). Таким чином, важливими характеристиками ситуації монополії буде як сама можливість її подолання, так і тривалість та вартість цього (рис. 1)[4, c. 90-92].

Таким чином, з'ясувавши сутність монополії, можна аргументовано заперечити підхід, що визначає монополію як ринок, на якому кількість постачальників настільки незначна, що кожен із них спроможний вплинути на загальний обсяг пропозиції та ціну товару чи послуги [1, с. 390]. Усе-таки необхідною ознакою монополії є те, що постачальник продукції - один, а щойно наведене визначення характеризує швидше олігополію. До речі, у Законі України "Про захист економічної конкуренції" монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Згідно цього ж закону монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема, внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Окрім цього, монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків.

Своєрідною законодавчою монополією можна вважати адміністративно-командну економічну систему колишнього СРСР, що базувалася на всеохоплюючому директивному плануванні, державному ціноутворенні, централізованому розподілі матеріальних ресурсів і за самою своєю природою не допускала конкуренції у жодній своїй сфері. Усередині цієї економіки державні підприємства об'єднувалися, як правило, за галузевою ознакою й підпорядковувалися центральним відомствам і міністерствам. Підприємства однієї галузі виступали як єдиний суб'єкт господарювання і між ними не було конкуренції.

Поряд із законодавчими монополіями існують монополії, що сформувалися внаслідок стихійного розвитку ринку відповідної продукції чи послуг. Так є, передусім, у тому випадку, коли одна фірма володіє єдиною технологією (не обов'язково захищеною патентами, як це є, наприклад, стосовно напою кока-кола) виробництва певної продукції, або єдиним джерелом певних ресурсів. Маркетингові зусилля фірм, спрямовані на максимальне позиціювання своєї продукції перед покупцями шляхом використання будь-якої істотної основи (наприклад, специфічної якості товару, упаковки, особливостей обслуговування, місця розташування закладу тощо) для того, щоб відрізнити товар (або послуги) одного продавця від товарів (або послуг) іншого продавця (на що звернув увагу американський економіст Е. Чемберлін), є причиною щораз ширшої розповсюдженості вищезазначених причин ситуації монополії. Очевидно, що монопольна ситуація як наслідок стихійного розвитку ринку відповідної продукції чи послуг може виникати й у випадках перемоги над іншими підприємствами у конкурентній боротьбі та добровільного об'єднання компаній шляхом формування картелів, синдикатів, трестів, багатогалузевих концернів і конгломератів. монополія економіка державний дискримінація

З одного боку, причина існування природної монополії нібито є законодавчою, оскільки держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності. Однак, з іншого боку, законодавче надання виняткових прав та віднесення господарської діяльності до природної монополії стосується лише тих її видів, в яких спостерігається економічна ефективність концентрації виробництва. Оскільки економічна ефективність концентрації виробництва спостерігається у доволі значної частини виробництв, а необхідність надання виняткових прав, які носять назву природної монополії, декларується лише для випадків небажаності конкуренції з точки зору суспільства, то причина природної монополії носить все-таки законодавчий характер. Інша справа, що доцільність законодавчого надання прав природної монополії обґрунтовується саме тим, що в іншому випадку належної концентрації виробництва не відбудеться і, відповідно, не буде умов для виникнення економічного ефекту.

Очевидно, що незважаючи на існування цілої множини можливих варіантів подолання конкретної монопольної ситуації, які характеризуються поєднанням витрат часу та коштів, завжди існуватиме оптимальний варіант. Узагальнення фактичних матеріалів дає можливість зробити висновок про те, що власне витрати часу та коштів на подолання монопольної ситуації за цим оптимальним варіантом і будуть ідентифікувати відповідну конкретну монопольну ситуацію. Класифікація причин виникнення та існування монополій наведена на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація причин виникнення та існування монополій

Хоча причиною виникнення та існування природної монополії є економічна ефективність концентрації певних видів господарської діяльності, зрозуміло, що така концентрація має відбуватися не шляхом конкуренції, а за допомогою законодавчого надання виняткових прав. Конкуренція у цьому випадку була б руйнівним і економічно збитковим явищем, уникнення якого можливе шляхом законодавчого запровадження монополії у відповідних сферах господарської діяльності. Таким чином, з одного боку, причина існування природної монополії є законодавство, оскільки держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності.

Однак, з іншого боку, законодавче надання виняткових прав та віднесення господарської діяльності до природної монополії стосується лише тих її видів, в яких спостерігається висока економічна ефективність концентрації виробництва. Оскільки досить велика економічна ефективність концентрації виробництва спостерігається у доволі значної частини виробництв, а необхідність надання виняткових прав, які носять назву природної монополії, декларується лише для випадків небажаності конкуренції з погляду суспільства, то причина природної монополії носить все-таки законодавчий характер[2, c. 21-23].

Важливою характеристикою природних монополій є те, що вони можуть мати тимчасовий характер, оскільки певні зміни можуть призвести до зникнення об'єктивних умов для їх існування.

На думку відомого польського економіста Л. Бальцеровича, зникнення об'єктивних умов для існування природних монополій відбувається під впливом технічного прогресу й поступу практичної економічної думки. Акцентуючи увагу на "поступі практичної економічної думки" він цілком справедливо зауважує, що донедавна, скажімо, приймалося за аксіому, що залізниця є природною монополією, а сьогодні так уже не вважають.

Ми знаємо, що можна розмежувати управління самою колією та перевезенням, і законодавчо встановити, що диспетчер колій буде зобов'язаний допускати конкуренцію між перевізниками. Те саме стосується газотрейдингу, енергетики й усіх "мережних" галузей[2, c. 25].

Розділ 2. Монополізм та його різновиди

Функціонування ринкових відносин, в основу яких покладено багатоукладну економіку, передбачає створення однакових можливостей для суб'єктів господарської діяльності, а також їхню конкуренцію, під якою розуміють змагальність суб'єктів господарювання, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів ті ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які потребує споживач.

Проте, як відомо, ринок досконалої конкуренції в чистому вигляді не існує. Тому економіка всіх держав обов'язково стикається з таким явищем, як ринок недосконалої конкуренції, найпоширенішою формою якого є монополія. Монополія існує тоді, поки одна фірма є єдиним виробником продукту, який, у свою чергу, не має замінника. Цій моделі притаманні такі ознаки:

1) продавець лише один па ринку певного товару;

2) продукт, що збувається, є унікальним, тобто не існує його замінників;

3) монополіст володіє ринковою владою, контролює ціни, поставки на ринок;

4) на шляху входу у ринок монополіста встановлюються неподоланні бар'єри як природного, так і штучного походження.

Класично існує три різновиди монополії: природна, адміністративна, економічна.

Природна монополія - це підприємства суспільного користування - електричні та газові компанії, підприємства водопостачання, транспортні підприємства тощо. Дійсно, складно уявити, що у харківського метрополітену з'явиться конкурент. У країнах із ринковою економікою природні монополії або перебувають у власності держави, або ж діють під її спільним контролем. До штучних бар'єрів відносять патенти та ліцензії, які надаються підприємствам як виняткове право функціонувати на певному ринку. Існування природних монополій зумовлюється тим, що сучасна технологія в деяких галузях народного господарства може забезпечити ефективне та динамічне виробництво в них лише за умови, що виробниками будуть великі фірми.

До недавнього часу в Україні, на відміну від інших країн, не існувало спеціального законодавства, яке б регулювало діяльність природних монополій. Лише 20 квітня 2000 р. було прийнято Закон України "Про природні монополії", який визначив правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій - Згідно зі ст. 1 цього Закону "природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги)". Закон "Про природні монополії" визначає сфери діяльності суб'єктів природних монополій. Відповідно до нього до сфер діяльності суб'єктів природних монополій відносять: транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного й нафтового газу трубопроводами та його розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передавання та розподіл електричної енергії; користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування; управління повітряним рухом; зв'язок загального руху, централізоване водопостачання та водовідведення, централізоване постачання теплової енергії, спеціалізовані послуги транспортних терміналів[4, c. 40-43].

Конкретний перелік суб'єктів природних монополій здійснюється Аптимонопольним комітетом України. Закон України "Про природні монополії" визначає систему органів, на які покладено повноваження щодо регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. Такими органами є Національні комісії регулювання природних монополій, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Згадані органи здійснюють обов'язкове ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та виконують інші функції згідно із законодавством України. Крім того, Закон регламентує відповідальність суб'єктів природних монополій, їх посадових осіб та органів, які регулюють їхню діяльність.

Саме тому, що велика кількість галузей у сучасній економіці є природними монополіями, діяльність у цій сфері підлягає ретельному регулюванню з боку держави.

Адміністративна монополія є другим різновидом монополії. Л. Семенова у своїй роботі "Антимонопольне і конкуренційне право" дає таке визначення: "адміністративна монополія - ринок з великою ринковою владою одного з учасників, що створюється внаслідок дій органів влади і управління". Цей вид монополій своїм зародженням зобов'язаний адміністративно-командній системі.

Розділ 3. Соціально-економічні наслідки монополії

Як пише відомий американський економіст П. Самуельсон в "Економіці", сучасна система є змішаною системою державного й приватного підприємства, монополії і конкуренції. Але тут є свої "за" і "проти". Наприклад, візьмемо монополізм. Він руйнівно впливає на ринковий механізм, а через нього і на економіку в цілому. В чому це проявляється? Не маючи турбот про підтримання сильного конкурентного тонусу, монополія неминуче породжує високий прибуток, їй зовсім необов'язково засвоювати нові технології, знижувати затрати й розширяти збут. Достатньо встановити монопольно високі ціни й нав'язати їх споживачам. Останнім доведеться змиритися з тим, що кількість товарів зменшиться, бо підвищуючи ціни, монополія отримає той самий прибуток (або й більший), реалізуючи меншу кількість товарів. Монополізм також приводить до зниження стійкості механізмів відтворення, може привести до розриву господарських зв'язків. Особливо це стосується вітчизняної економіки, де будь - які неполадки на підприємстві - відразу ж відбиваються на роботі сотень підприємств - суміжників.

Гальмуючи стимули використання досягнень НТП, монополія робить економіку надзвичайно марнотратною, стримує її інтенсифікацію. Там, де панують монополії, ціни втрачають ринкову гнучкість, недостатньо реагують на коливання попиту і пропозиції, характеризуються невисокою еластичністю. Монополія глушить імпульси, які йдуть від попиту до виробництва, що дезорієнтує інвестиційні потоки, а потреби споживачів залишаються незадоволеними. Зваживши позитивні і негативні риси й наслідки монополізму, можна зробити однозначний висновок, як його зробив П. Самуельсон, що монополізм - економічне зло.

Отже, найбільш помітним зовнішнім проявом існування монополії є зростання цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів.

Монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши конкуренцію, монополія створює тенденції до стримування запровадження технологічних новинок, уповільнення нововведень. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого процесу, до зростання його ефективності. Ті ефекти, які в умовах конкурентного ринку досягаються шляхом раціоналізації, монополія може досягти "меншою кров'ю" - за рахунок свого "привілейованого" становища. Проте це зовсім не означає, що НТП має зупинитись. За теперішніх умов і монополіям не забезпечується спокійне життя, їм доводиться постійно вступати в конкурентну боротьбу, захищаючи свої позиції. Це примушує шукати шляхи зменшення виробничих витрат, у тому числі через удосконалення техніки та технології. Але сама можливість уникнути конкуренції та щоденної гонитви за лідерством у НТП використовується у зручних ситуаціях і веде до уповільнення економічного розвитку. В цьому плані найбільш шкідливою є адміністративна монополія. Тут у ролі монополістів здебільшого виступають технічно та економічно відсталі підприємства.

У гонитві за прибутком крупні компанії вкладають кошти у проекти, які дають найвищу віддачу, вилучаючи, або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші з погляду широких верств населення виробництва. Американський науковець Ф. Шерер довів, що втрати від монополістичного нераціонального розподілу ресурсів приблизно на 2% (що складає кілька десятків мільярдів доларів) зменшують ВНП США.

Доведено, що монополія зумовлює застій та загнивання господарського механізму, паралізує конкуренцію, загрожує нормальному ринку. Недаремно лауреат Нобелівської премії, видатний американський економіст Поль Самуельсон, зважуючи позитивні та негативні риси і наслідки монополії, робить однозначний висновок: "це економічне та соціальне зло"[3, c. 112-115].

Висновок

У роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі формування ефективних параметрів державного регулювання діяльності природних монополій. Дослідження цієї проблеми дало змогу сформувати низку висновків і пропозицій щодо удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій.

Монополія - це ситуація, при якій у конкретному місці та у конкретний час є лише один постачальник якогось товару чи послуги. Можливість споживачеві скористатися послугами іншого постачальника може за цих умов бути реалізована або в іншому місці, або в інший час (необхідний для постачання певної продукції з іншого місця, якщо це можливо, або для створення відповідних потужностей з випуску цієї ж продукції (послуг) у конкретному місці). природна монополія - це вид господарської діяльності, що при існуючому рівні НТП, цін ресурсів та попиту на продукцію характеризується істотним ефектом масштабу, але лише за умови законодавчого захисту від руйнівної конкуренції. До причин можливості тимчасового характеру природної монополії слід віднести вплив технічного прогресу, розвитку економічної теорії, а також змін ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію природного монополіста. Ці причини можуть виступити не об'єктивною основою припинення існування у певних сферах природної монополії, а у деяких видах навпаки - зумовлювати виникнення природної монополії.

Негативні наслідки існування природних монополій в економіці проявляється за такими трьома напрямками: нераціональне господарювання, встановлення завищених цін на продукцію (послуги), неналежна якість продукції (послуг). Для того, щоб протидіяти негативним наслідкам існування природних монополій необхідне втручання ззовні, яке здебільшого проявляється у формі державного регулювання діяльності природних монополій.

Аналіз світового досвіду не дає однозначної відповіді на питання про оптимальність тієї чи іншої стратегії державного регулювання діяльності підприємств-природних монополістів. Кожна держава обирає стратегію залежно від технічного й економічного розвитку, національних традицій. При цьому фактично кожна стратегія державного регулювання функціонування діяльності природних монополій (ексклюзивна державна власність, приватна власність, наглядові комісії, механізми спеціально стимульованої конкуренції, такі як вільний доступ і франшиза) має шанси на використання і резерви для удосконалення.

Таким чином, виконаний аналіз аргументів представників напрямку в економічній теорії, який заперечує об'єктивність категорії природної монополії, виявив у цілому їх некоректність і бездоказовість. Інша справа, що у деяких випадках до природної монополії намагаються віднести (інколи успішно) види господарської діяльності, яким не властиві відповідні характеристики. Тому увага вчених-економістів має концентруватися не стільки на аналізі об'єктивності категорії природної монополії (хоча мова не йде про припинення досліджень й у цьому напрямку), скільки на виявленні критеріїв віднесення певних видів господарської діяльності у тих чи інших місцях території до природної монополії, а також на обґрунтуванні оптимальних параметрів державного регулювання їх функціонування.

Методи типу "витрати плюс справедливий прибуток" принципово не можуть стимулювати підприємства-природних монополістів раціоналізувати свою діяльність. У різних країнах світу було розроблено цілу низку методів регулювання ціни продукції природних монополістів, які претендують на відповідність принципу "заохочувального регулювання", що має за мету зацікавити підприємства-природних монополістів до раціоналізації господарської діяльності.

Аналіз законодавства України та практичної ситуації стосовно державного регулювання діяльності природних монополій, узагальнення напрацювань фахівців у цій сфері дозволив виявити принаймні три основні тенденції. По-перше, низка важливих пунктів законодавчих актів не має належного наукового підґрунтя, що викликає сумніви в оптимальності цих актів. Стосується це передусім зарахування певних видів господарської діяльності до природних монополій, а також чинників, які враховують під час регулювання цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій в Україні. По-друге, впровадження механізмів регулювання природних монополій, передбачених Законом України "Про природні монополії", невиправдано затягнулося. По-третє, є значні розбіжності між цілями регулювання природних монополій в нашій країні й ефективністю цього регулювання на практиці. В Україні дотримуються (без видимих успіхів) трьох стратегій поліпшення функціонування діяльності природних монополій (перебування їх у державній та приватній власності, а також створення комісій для регулювання їхньої діяльності), а стратегію штучно стимульованої конкуренції (вільний доступ) не використовують.

Список використаних джерел

1. Паламарчук В. Практика господарювання та необхідність державного регулювання природних монополій в українській економіці //Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 8. - C. 3-5

2. Стадницький Ю. Причини виникнення та існування природних монополій // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 10. - С.25-40.

3. Шморгун Л. Свобода монополізму: Про законодавче забезпечення антимонопольного регулювання цін // Віче. - 2000. - № 2 . - C. 109-114

4. Шуміло І. Щодо визначення поняття "монопольного (домінуючого) становища" суб'єктів господарювання // Право України. - 2000. - № 4 . - C. 40

Размещено на Allbest.ru