Главная Коллекция "Revolution" Экономика и экономическая теория Конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції

Конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції

Особливості поняття та особливостей конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції в аграрному секторі економіки. Об’єктивна необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції. Розгляд поняття інтеграції підприємства в агропромисловості.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 29.01.2013
Размер файла 82,4 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В умовах становлення ринкової економіки, виникнення та загострення конкуренції в основних сферах діяльності підприємств постає питання адаптації суб'єктів господарювання до відповідних умов функціонування. Саме ці обставини зумовлюють необхідність усебічного і глибокого вивчення ринку, потенціалу підприємств і їх маркетингових можливостей. Остання вимагає вичерпної та достовірної інформації. Без цього неможливо здійснювати планування, аналіз та контроль діяльності, а без належного дослідження попиту покупців та діяльності конкурентів функціонування видається надто ризикованим. Велике значення має також інформація про забезпеченість підприємства ресурсами та можливість їх застосування для виробництва необхідних ринку товарів.

Аналіз конкурентного середовища діяльності піприємства означає виявлення основних конкурентів піприємства, визначення частки ринку, яку займає підприємство та його основні конкуренти, виявлення основних переваг і недоліків підприємства і його конкурентів, тобто основних факторів конкурентоспроможності та їх важливості у конкурентній боротьбі.[5, с.178]

При написанні курсової роботи було викостано фактичні дані річних, фінансових звітів за останні три роки, а також бізнес-план Приватного сільськогосподарського підприємства „Шевченківське”, що знаходиться за юридичною адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул.Леніна, 205.

Метою написання курсової роботи є виявлення важливості конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції для підприємства АПК в боротьбі за ринки збуту і її розширеного виробництва тепер, і вихід вітчизняного товаровиробника на світовий ринок зі вступом України до Світової Організації Торгівлі в перспективі.

Розділ І. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції

1.1 Поняття та особливості конкурентоспроможності в аграрному секторі економіки

В українськомовній економічній літературі зустрічаються два терміни цього поняття: „конкурентоспроможність” і „конкурентноздатність. Великий тлумачний словник української мови пояснює „конкурентоспроможність” як здатність до конкуренції. В цілому все це дає нам підстави стверджувати, що українськомовні терміни „конкурентоспроможність” і „конкурентноздатність” є словами-синонімами, хоча частіше всього використовується поняття "конкурентоспроможності".

Об'єктами дослідження конкурентоспроможності є продукція. підприємство, галузь, регіон, країна. Фундаментальними, ключовими з них, такими, що формують становище всіх об'єктів, є продукція та підприємство.

Економічний словник визначає конкурентоспроможність підприємства як здатність суб'єкта господарювання на підставі існуючих технологій, кадрів, організації виробництва і управління, забезпечення високої ділової активності, досягнення більш вигідних умов виробництва і збуту створювати конкурентоздатну продукцію і тим самим отримувати прибуток.

Конкурентоспроможність продукції (товару, послуги) - це ступінь її переваги в очах споживача, який здійснює покупку, перед іншими запропонованими виробами; характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару конкурента як за ступенем відповідності певній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення.

У всі часи основним матеріальним носієм конкурентних якостей підприємства залишається продукція, яку воно виробляє. Комерційні характеристики товарів, а також ступінь їх переваги над аналогічними характеристиками товарів конкурентів є центральним моментом, що визначають здатність підприємства успішно конкурувати.

Конкурентна перевага - перевага, якої досягає суб'єкт над конкурентами шляхом пропозиції споживачам більшої цінності або за рахунок пропозиції товарів і послуг за більш низькими у порівнянні з конкурентами цінами, або ча рахунок надання споживачам більших вигод, які в достатній мірі компенсують більш високі ціни.

За словами Пітера Дойля відмітна або конкурентна перевага є необхідною за двома причинами. Перша - маркетингова. Конкурентна перевага дозволяє підтримувати вподобання споживачів. Тільки маючи якусь відмінність, виробник з вигодою для себе залучає нових споживачів і утримує актуальних. Друга - фінансова. Відмітна перевага необхідна для отримання доходів, що перевищують вартість капіталу. За відсутності такого бар'єра, як конкурентна перевага, конкуренти отримують можливість з легкістю ввійти в ринок, скопіювати пропозиції компанії і наблизити до нуля цінову премію, що приносить їй прибуток.

Конкурентна перевага - це не потенційні можливості об'єктів чи суб'єктів, а приведені в рух і зафіксовані дані в результаті реального споживчого попиту. Конкурентна перевага економічних об'єктів і суб'єктів характеризується такими економічними показниками, як прибуток, рентабельність, ринкова частка, обсяги продажу.

Конкурентні переваги суб'єкта діяльності не завжди є очевидними. Джон О'Шонессі виділяє чотири основних напрями формування конкурентних переваг, що зустрічаються на практиці. Перший напрям це концентрація на собі. Що означає „направленість всередину”, при цьому незначна увага приділяється як тому, що роблять конкуренти, так і тому, у що вірять споживачі.

Другий напрям. Концентрація на конкурентах полягає в тому, що базується на порівнянні фірми з її ближніми конкурентами. Ринкове середовище у цьому випадку характеризується значною силою конкуренції.

Третій напрям.. Орієнтація на споживачів і на задоволення їх потреб. В даній ситуації менеджери покладаються головним чином на оцінку споживачами даного виробника серед конкурентів.

Четвертий напрям. Орієнтація на ринкову перспективу. При цьому приділяється увага як споживачам, так і конкуренції.

Переробні підприємства формують конкурентні переваги за другим та четвертими напрямами. Ринок продуктів харчування належить до ринку монополістичної конкуренції. Виробники намагаються знайти й зайняти незаповнену нішу ринку; при виробництві стандартної продукції прагнуть зменшити ціну, застосовуючи всілякі методи зниження собівартості продукції (ефект масштабу, малі виробництва, дешевша сировина, тінізація бізнесу тощо). Перевага віддається тим видам діяльності, де існує перспектива розвитку даного ринку та забезпечується достатня його прибутковість.

Орієнтація тільки на задоволення потреб споживачів, як напрям формування конкурентних переваг, взагалі є мало характерним для українського бізнесу, головна (майже єдина) ціль діяльності якого полягає в отриманні максимального прибутку. Перший напрям формування конкурентних переваг є характерним переробним підприємствам, що знаходяться на межі банкрутства.

Як показує досвід функціонування підприємницьких структур в усіх галузях економіки, здобуття конкурентної переваги ще не забезпечує конкурентоспроможність суб'єкта діяльності. Секрет успіху полягає в її утриманні. Також важливо пам'ятати, що будь-яка перевага над конкурентами досягається за рахунок інновацій. [7, с.14-19]

У загальному виді конкурентоспроможність - це властивість об'єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення їм конкретної потреби в порівнянні з аналогічними об'єктами, що діють на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає можливості виживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби на ринку і відбиває продуктивність використання його ресурсів. Тому для забезпечення конкурентоздатності підприємства повинні постійно піклуватися про найбільш повне й ефективне використання ресурсів.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства можна визначити як комплексну порівняльну характеристику потенціалу, яка відбиває ступінь переваги сукупності індикаторів якості використання ресурсів та організації взаємозв'язків між ними, що визначають ефективність потенціалу на певному ринку в певний проміжок часу, щодо сукупності індикаторів підприємств-аналогів.

В сучасній економічній літературі пропонується розрізняти чотири основні рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1 рівень. Для потенціалу цього рівня характерна внутрішньо нейтральна організація управління. Керівник дбає лише про реалізацію виробничого потенціалу, орієнтованого на завантаження виробничих потужностей, не зважаючи на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів. Вважаються зайвими зміна конструкції чи підвищення технічного рівня продукції удосконалення структури і функцій організацій з питань збуту та служби маркетингу, оскільки не враховуються зміни ринкової ситуації та запити споживачів. рівень. Підприємства з потенціалом другого рівня конкурентоспроможності прагнуть зробити свої виробничі системи „зовнішньо нейтральними”. Це означає, що використання наявного потенціалу підприємства забезпечує випуск продукції, яка повністю відповідає стандартам, що встановлені його основними конкурентами. Керівництво такого підприємства не приділяє уваги потенційним можливостям бізнесу, які б забезпечили певні конкуренті переваги. рівень. Якщо керівники підприємства знають, що потенціал підприємства має дещо інші порівняльні переваги щодо конкуренції на ринку, ніж їхні основні суперники, і намагаються не дотримуватись загальних стандартів виробництва, що встановлені в галузі, то потенціал підприємства в цьому разі еволюціонує до третього рівня конкурентоспроможності. Система управління на цих підприємствах починає активно впливати на виробничі системи, сприяє їх розвитку та вдосконаленню. Потенціал підприємства досягає четвертого рівня конкурентоспроможності й істотно випереджає потенціал конкурентів за умов, коли успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки функцією виробництва, скільки функцією управління і залежить від якості, ефективності управління, організації виробництва. Для більшості підприємств-конкурентів набір ресурсів, що використовуються у виробничому процесі, досить однаковий, але ефективність їхнього поєднання у діючій господарській системі різна і залежить саме від якості управління, кваліфікації менеджерів, організаційної структури та ін.

Нині в умовах розвитку ринкових відносин потенціал більшості вітчизняних підприємств можна зарахувати до першого та другого рівня конкурентоспроможності. Однак необхідно зазначити прогресивні зрушення в діяльності окремих підприємств, які намагаються перейти на третій і навіть четвертий рівень конкурентоспроможності. В основному це підприємства з іноземними інвестиціями (наприклад, в галузі виробництва кондитерських виробів), корпорації в невиробничій сфері та ін.[4, с. 42-44]

Оцінювання економічного потенціалу підприємства - це визначення кількості та вартості виробленої продукції, кількості та розміщення вмробничих і збутових підрозділів, інфраструктури, капіталовкладень, науково-дослідного потенціалу тощо. У цілому (з погляду маркетингу) оцінювання економічного потенціалу фірми - це аналіз її конкурентоспроможності.

Конкурентність фірми визначається конкурентоспроможністю її продукції, а також сукупністю економічних методів її діяльності, які впливають на результати конкурентної боротьби.

Вирішальні фактори, які визначають конкурентоспроможність фірми:

рівень її науково- технічного розвитку;

технологія виробництва;

рівень використання нових винаходів і відкриттів, впровадження сучасних засобів автоматизації виробництва;

індивідуальність фірми.

Рівень науково-технічного й економічного розвитку країни, потужність і якість її виробничого потенціалу та імідж визначаються конкурентоспроможністю виготовлюваної продукції, обсягом її експорту. На сьогодні Україна має в цілому низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних товарів. Обсяг експортованих товарів ще не відповідає її потенційним можливостям. Тому потрібно терміново задіяти як використовувані раніше, так і нові шляхи підвищення якості виробів та забезпечення конкурентоспроможності товарів. [13, с. 396]

1.2 Сутність конкурентоспроможності в сільськогосподарському виробництві. Об'єктивна необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції

Результатом прогресуючого розвитку людського суспільства стало виникнення і формування явища конкуренції, яка в свою чергу, є динамічною силою його (суспільства) розвитку. Конкуренція змушує суб'єкти діяльності не зупинятися на досягнутому, а постійно рухатися і самовдосконалюватися.

В економічній літературі представлено багато означень поняття конкуренції. Енциклопедичний словник визначає конкуренцію як суперництво між товаровиробниками за найбільш вигідні сфери вкладення капіталу, ринок збуту, джерела сировини, за найбільш вигідні умови виробництва, реалізації і придбання товарів. Закон України „Про захист економічної конкуренції” характеризує її як економічну конкуренцію, яка передбачає змагання між суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. [7, с. 6] Поняття ринку при цьому інтерпретується як умовне місце купівлі-продажу конкретного товару, яка здійснюється у певних умовах конкуренції, з дотриманням етичних і правових норм і правил. До таких умов відносяться кількість конкуруючих фірм, прогресивність технології, реклама, умови постачань і фірмового обслугувування, гарантії якості та безпеки використання товару тощо. [4, с. 41]

Конкуренція направлена на зміцнення власних можливостей і обмеження можливостей суперника, на його пригнічення. З цією метою будь-яка господарська одиниця намагається як можна повніше і краще задовольнити запити споживачів, покращити якість своєї продукції, знижувати ціни, зберігати свої секрети, ноу-хау і технології, дізнаючись різними, методами секрети інших, конфронтуючих суб'єктів господарської діяльності. Якщо є така можливість, конкурента позбавляють необхідних кредитів, доступу до сировини, матеріалів, енергетичних ресурсів, притискають за допомогою порушення прийнятих норм і правил конкуренції шляхом приховування або розголошування інформації, розповсюдження невірних даних, шляхом таємних домовленостей та ін. Нерідкими є випадки застосування до суперника кримінальних методів.

Тобто, функціонування суб'єктів діяльності в нинішній час відбувається в умовах конкурентного середовища.

Конкурентне середовище - сукупність ринкових силі факторів, що визначають функціонування господарюючих суб'єктів, а також відносини цих суб'єктів у процесі конкуренції. Конкурентне середовище визначається типом конкуренції, структурою ринку, характером його державного регулювання.

В залежності від економічної ситуації конкуренція ведеться:

між продавцями (виробниками): всі бажають продати свій товар подорожче, проте перемагає той, хто продає дешевше, стимулюючи більший

попит і збут;

між покупцями (споживачами): всі бажають купити товар подешевше, проте перемагає той, хто погоджуегься на більш високу у порівнянні з ринковою ціну;

між продавцями і покупцями, з яких виграють ті, хто в більшій мірі згуртовані і здатні не тільки протистояти протилежній стороні, але й нав'язувати свою ціну та інші умови купівлі-продажу.

В економічній літературі представлено й інші підходи до класифікації видів (типів) конкуренції. Самими основними і значимими, на наш погляд, є поділ конкуренції на: добросовісну - недобросовісну, цінову - нецінову, досконалу - недосконалу, внутрішньогалузеву - міжгалузеву, регіональну -міжрегіональну. Кожен з видів конкуренції характерний для визначеного сегменту ринку, тих конкурентних механізмів, що діють на ньому.

Всі види конкуренції у різних галузях народного господарства мають особливості свого прояву. Як відомо на сьогодні економічна конкуренція може проявлятися у різних формах: змагання (більш цивілізована форма - аукціони, тендери, біржі іт. ін.), боротьба (також цивілізована форма конкуренції в межах закону, проте пов'язана з придушенням і знищенням конкурентів шляхом застосування нових технологій, освоєння нових ринків збуту, цінової політики та ін.); війна (недобросовісна конкуренція, фізичний вплив, збройні конфлікти та ін.).

В останні роки намітилася стійка тенденція до розвитку саме третьої форми конкурентних дій. Це пов'язано, в першу чергу, із загальним прагненням до "швидких'' грошей і мінімальних строків окупності інвестицій.

Така ситуація є більш характерною для промисловості та інших галузей народного господарства. У сільському господарстві частіше всього застосовується перша та друга форма прояву конкуренції, то зумовлено специфікою самої галузі.

Особливості прояву конкуренції у сільському господарстві полягають в наступному. По-перше, технологічний цикл аграрного виробництва триває щонайменше рік.

По-друге, обсяги валового виробництва сільськогосподарської продукції в Україні ще не досягали повного насичення ринку й існування явища перевиробництва. Всі лишки продукції (і не тільки лишки) понад внутрішні потреби країни направляються на експорт. Особливим попитом користується рослинницька продукція, що обумовлено екологічно чистими умовами її виробництва. Тому, через спроможність ринку поглинути всю вироблену продукцію, конкурентні змагання та запекла боротьба між сільгоспвиробниками, як такі, майже відсутні. В окремих випадках у аграрників виникають проблеми зі збутом: коли вони пропонують до реалізації низькоякісну некондиційну продукцію.

Третьою особливістю прояву конкурентних відносин у сільському господарстві с те, що сільськогосподарські та переробні підприємства слугують базою створення біологічної основи існування людського суспільства - продуктів харчування. Для цих галузей властивим є сталий, постійний попит на більшість видів їх продукції. Тому, не зважаючи ні на політичні устої, ні на тенденції примх моди, ні, навіть, на економічну невигідність виробництва (що характерно нині для продукції тваринництва), такі суб'єкти діяльності повинні і будуть існувати.

Четверте. Діяльність аграрних і переробних підприємств обтяжена ризиком несприятливих природнокліматичних умов, які визначають якість і обсяги виробництва продуктів харчування.

П'яте .Конкурентне становище сільськогосподарських підприємств ускладнюється монополізмом переробних та заготівельних структур, що встановлюють ціни придбання сировини на вигідному для них рівні, не звертаючи уваги на витрати аграрників; а також диспаритетним рівнем цін продукції першої сфери АПК.

Шосте. Сучасне аграрне виробництво господарство України характеризується яскравим проявом міжгалузевої конкуренції всередині самого сільського господарства. В умовах невигідності виробництва тваринницької продукції сільськогосподарські підприємства громадського сектору значно скоротили поголів'я утримуваної худоби, а в окремих господарствах ця галузь є взагалі відсутньою. Основним джерелом доходів агарних підприємств на сьогодні стало рослинництво. Більше половини ріллі сільгоспвиробників південного регіону України зайнято посівами зернових культур та соняшнику.

Для сільського господарства загроза виробництва замінників майже відсутня, адже кінцевою продукцією галузі є продукти харчування, які людство у ближній перспективі споживати не перестане і замінники їх навряд чи будуть мати місце.

Суперництво існуючих та загроза входу нових фірм також не спричиняють великого тиску. Оскільки, по-перше, сільське господарство є галуззю з досконалою конкуренцією: аграрний ринок характеризується наявністю значної кількості виробників (продавців), кожен з яких не має достатнього обсягу пропозицій для впливу на ринок та ціни; вхід-вихід на ринок (з ринку) вільний нескладний. По-друге, виробництво сільськогосподарської продукції є обмеженим за причини обмеженості земельних ресурсів. По-третє, українська сільськогосподарська (особливо рослинницька) продукція, в силу своєї екологічної чистоти, користується попитом на зовнішньому ринку. Великий негативний вплив на розвиток галузі справляють останні два чинники конкуренції - покупці та постачальники. Постійне поступове подорожчання матеріально-технічних ресурсів та майже сталі ціни на сільськогосподарську продукцію призвели до загострення руйнівного диспаритету цін, а в наслідку - невигідності сільськогосподарського виробництва та скорочення обсягів діяльності аграрного сектору. [7, с. 7-11]

конкурентоспроможність аграрний інтеграція

1.3 Огляд літератури

Термін „конкуренція” (competition, concurrence) походить від пізньолатинського слова concurrentia (від concurrere) - зіштовхуватися. У загальному значенні „конкуренція” означає суперництво, змагання людей, груп, організацій у досягненні кращих результатів у певній суспільній сфері. Конкуренція наявна скрізь, де стикаються інтереси і позиції.де існує боротьба за ці чи інші блага (у науці, політиці, спорті). Особливе і першорядне значення конкуренція має і в економіці. [13, с. 347]

Б. Пасхавер, член-кореспондент УААН, професор, доктор економічних наук вважає, що конкурентність (конкурентоспроможність, конкурентоздатність) суб'єкта виробництва або його продукції - багатогранне поняття, яке, залежно від кута зору, може мати різні визначення і кількісні критерії виміру. Найбільш узагальнене тлумачення цього поняття варто базувати на класичних категоріях економічної теорії - вартості й ціні. Як відомо, вартість - це суспільно визнані витрати, а закон вартості - закон цін. Отже, ціна ринкової рівноваги попиту і пропозиції є межею суспільного визнання витрат. Звідси випливає, що перевищення ціни над витратами (рентабельність) є свідченням конкурентності, перевищення витрат над ціною (збитковість) - неконкурентності. Ця теоретична модель рівноважних цін на практиці доповнюється багатьма додатковими факторами ціноутворення, зокрема, впливом державної політики монетарного і безпосередньо цінового регулювання, але навіть в умовах багатофакторного формування цінової ситуації збитковість залишається ознакою неконкурентності, а її усунення - забезпечення конкурентоспроможності.

Я погоджуюсь з думкою професора, оскільки, справді, між конкурентоспроможністю і рентабельністю виробництва продукції виникає причинно-наслідковий зв'язок: чим більше виробленої продукції реалізується, тим більшу виручку отримує підприємство, це є своєрідним сигналом для нього про те, що його продукція на даний момент є популярною і бажаною для покупців. Отже, споживачі надають переваги даній продукції серед аналогічних виробів інших підприємств, тобто в даній боротьбі за покупців перемагає виробник конкурентоспроможної продукції.

Категорія "конкурентоспроможність" має різні тлумачення в економічній літературі. Для її характеристики використовується поняття порівняльних витрат (Д. Рікардо), порівняльних переваг (Є. Хекшер, Б. Олін), порівняння конкурентних переваг, чинників управління та продуктивності використання ресурсів (М. Портер), конкурентного статусу фірми (І. Ансофф). Незважаючи на різні підходи до визначення суті поняття, всі дослідники відмічають порівняльний і часовий (динамічний) характер цього показника.

Порівняльний характер означає, що конкурентоспроможність не є явищем, притаманним конкретному об'єкту. Вона не випливає з його внутрішньої природи, а проявляється тільки за умов порівняння даного об'єкта з іншими. Конкурентоспроможність підприємств можна оцінити порівнянням найбільш суттєвих показників їх діяльності. Результатом цього порівняння є визначення рівня конкурентоспроможності.

Часовий характер (динамічність) означає, що досягнутий в окремий проміжок часу рівень конкурентоспроможності агропромислового підприємства не може розглядатися як довгострокова характеристика його ринкової позиції незаледно від ефективності діяльності. Протидія інших суб'єктів господарювання, рішучість та активність їх конкурентних стратегій можуть призвести до втрати досягнутої позиції та зниження рівня конкурентоспроможності. [11, с.106]

Я погоджуюсь з автором цієї думки, адже, як ще помітили в Древній Греції - все пізнається в порівнянні. Не можна судити про успіхи підприємства, зокрема про високий чи низький рівень рентабельності виробництва продукції, не порівнявши з конкурентами рівень витрат і доходів. Досягнувши певних переваг над конкурентами, втримати лідерство складно, але бажання отримувати прибутки спонукає підприємців шукати нові шляхи вдосконалення виробництва для продовження лідирування.

В Законі України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” дано таке визначення конкуренції: ”конкуренція - змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливість кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які потребує споживач”. А в статті 15 Закону України „Про підприємництво” „Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємствами, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності”.

На мою думку, таке визначення більше визначає суть досконалої конкуренції, коли існує багато виробників аналогічної продукції і вони не можуть суттєво впливати на сукупну пропозицію на ринку. Але різноманітна продукція потребує різних масштабів виробництва, тобто в деяких галузях не доцільна наявність великої кількості виробників, що спричиняє виникнення в заключному етапі монополій.

Краснокутська Н.С. вважає, що конкурентоспроможність - це властивість об'єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним конкретної потреби в порівнянні з аналогічними об'єктами, що діють на даному ринку. Я вважаю, що визначення не досить повно охоплює суть цього поняття, оскільки це не лише властивість продукції чи товару задовольнити потребу, а можливість мати переваги над виробниками аналогічної продукції в очах споживачів в даний час і на визначеному ринку.

Надто лаконічно визначає суть конкурентоспроможності І.І. Червен. Він вважає, що це здатність встояти у конкурентній боротьбі. А конкурен-тоспроможність продукції, на його думку, - це ступінь її переваги в очах споживача, який здійснює покупку, перед іншими запропонованими виробами, характеристика продукції, яка відображає її ввідмінність від товару конкурента як за ступенем відповідності певній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення. Погоджуючись з автором, варто додати, що це також мистецтво не лише вистояти в конкурентній боротьбі, а й не залишати своїх позицій, досягнених у жорсткому протистоянні інтересів.

Аспірант Національного аграрного університету М.Д. Ганаба вважає, що конкурентоспроможність визначається сукупністю споживчих властивостей продукції, необхідних і достатніх для того, щоб у певний час вона могла бути реалізована за зіставними цінами на конкретному ринку. У його статті особлива увага надається якості продукції, як основного критерія конкурентоспроможності продукції. З цим варто погодитись, адже з цього приводу навіть існує сучасна народна мудрість: „Ми не надто багаті, щоб купувати дешеві речі”. Все, звичайно, досить умовно, адже існує велика роздробленість у доходах громадян, але факт залишається фактом: кожен намагається купувати якомога кращі і якісніші речі.

М'ягкова О.В. вважає, що конкурентоспроможність являє собою комплексну характеристику підприємства, яка істотно відрізняє дане підприємство від конкурента, і особливої важливості набувають шляхи та інструменти підвищення конкурентоспроможності підприємств на сучасному етапі розвитку економіки. Я погоджуюсь з автором, оскільки досягнення високої прибутковості, що тісно пов'язана з виробництвом конкурентної продукції, є підприємницьким ноу-хау, яке іноді називають комерційною таємницею.

Малік М.Й. визначає конкурентоспроможність підприємства як його здатність отримувати прибутки, достатні для відтворення простого або розширеного виробництва, мотивацію праці та поліпшувати властивості товарів, які воно виробляє. Я вважаю це визначення неповним, адже воно не пояснює суті цього явища, що було відображене іншими авторами як боротьба за ринки збуту з виробниками аналогічної продукції, пошук шляхів вдосконалення її виробництва та зниження витрат.

Висновки до І розділу

Однією з головних задач, які стоять перед господарюючими суб'єктами в ринковій економіці, є забезпечення їх конкурентоспроможності. Першочерговим етапом розробки заходів, направлених на підвищення конкурентоспроможності, є оцінка її поточного рівня.

Результати оцінки конкурентоспроможності є підставою для аналізу причин несприятливих тенденцій в її рівні і динаміці, а також при обробці коригуючих заходів, у формуванні конкурентної стратегії підприємства.

В узагальнюючому показнику конкурентоспроможності будь-якого підприємства відображаються підсумки роботи практично всіх служб і підрозділів (характеризується стан його внутрішнього середовища), а також реакція його менеджменту на зміну зовнішніх факторів взаємодії.

При цьому особливо важливою є здатність керівництва підприємства оперативно і адекватно реагувати на зміни в поведінці споживачів, їх смаків і вподобань та проводити на виробництві відповідні перетворення і реформи.[7, с. 20]

Можливість виживання підприємницької структури в умовах постійної конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. Особливо гостро ця проблема постає на перехідному етапі до ринку.

Перші результати дослідження з цього питання оприлюднені у працях вітчизняних економістів В. Андрійчука, В. Вітвіцького, П. Гайдуцького, М. Маліка, В. Месель-Веселяка, О. Могильного, О. Онищенка, Б. Пасхавера, П. Саблука, С. Тивончука, О. Шпичака, В. Юрчишина та інших.

Однак нерозв'язаними лишаються проблеми подолання диспаритету цін на матеріально-технічні ресурси для сільського господарства і продукцію його виробництва, створення повноцінної ринкової інфраструктури для ресурсного забезпечення аграрного виробництва та збуту продукції, ефективного державного регулювання й фінансової підтримки розвитку сільського господарства та інші, розв'язання яких сприятиме підвищенню конкурентоспроможності аграрних підприємств.[9, с. 112]

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика ПСП „Шевчен-ківське”

2.1 Спеціалізація підприємства

Центральна садиба ПСП "Шевченківське" розташоване в с. Гореничі, Києво-Святошинського району, Київської області, яке створене на базі КСП ім. Тараса Шевченка 01.04.2000 року. Засновником являється Винник М.П., він же директор підприємства.

Основним напрямком роботи підприємства являється виробництво сільськогосподарської продукції: молоко, м'ясо, овочі, фрукти, зерно, саджанці плодових дерев, корма. Господарство орендувало в 2000 році 821,18 га с. Гореничі, с. Лука.

За цей час кількість орендованої землі, збільшилась до 4200 га, в тому числі 1000 га в Черкаській області, Канівській район с. Потапці. Також заключені договори оренди землі на 1194 га в с. Дорогінка Фастівського району.

Наявна с/г техніка дозволяє виконання всього комплексу польових робіт, включаючи збір врожаю. За цей час було закуплено складну с/г техніку включаючи імпортну по заготівлі сіна, сінажу, силосу, зерна зернових культур.

На 15.02.2006 року господарство викупило весь майновий комплекс включаючи приміщення, техніку, основні засоби в власників майнових паїв по залишковій вартості на суму 995 тис. грн.

На сьогодні залишкова вартість необоротних активів складає 9928,0 тис. грн., оборотних активів 4007,0 тис. грн.

Важливим напрямком роботи ПСП „Шевченківське” являється молочне скотарство.

Господарству присвоєно статус Державного племінного заводу Української чорно-рябої молочної породи, який налічує 391 чистопородних племінних корів, та 420 голів племінного молодняку. Надій на 1 корову в 2006 році становив 6500 л. на 1 корову. Ріст поголів'я корів з 2000 року збільшився в два рази.

Рентабельність виробництва молока склала 30 %. Також господарство нарощує обсяги виробництва зерна, так в порівнянні з 2005 роком виробництво зерна зросло на 5 % і склало 1853 т. Восени 2006 року господарство посіяло озимих культур - 995 га в т. ч.:

Озимий ріпак - 347 га

Озиме жито - 276 га

Озима пшениця - 372 га.

Спеціалізація даного підприємства наочно відображається в структурі його товарної продукції (табл. 2.1.1).

Таблиця 2.1.1 Склад та структура товарної продукції ПСП „Шевченківське”

Види продукції

2004р.

2005р.

2006р.

в середньому за три роки

сума, тис. грн.

структура, %

сума, тис. грн.

структура, %

сума, тис. грн.

структура, %

сума, тис. грн.

структура, %

зерно

315

7,5

547

10,0

531

8,0

464,33

8,5

овочі

240

5,7

377

6,9

557

8,4

391,33

7,2

плоди

449

10,8

707

12,9

1127

16,9

761

14,0

ягоди

172

2,6

57,33

1,1

інша продукція рослинництва

278

6,7

251

4,5

663

10,0

397,33

7,3

Разом по рослинництву

1282

30,7

1882

34,3

3050

45,9

2071,3

38,1

скотарство-всього

2855

68,4

3593

65,4

3549

53,2

3332,3

61,2

в т.ч.: молоко

2541

60,9

3118

56,8

3239

48,5

2966

54,5

м'ясо ВРХ

314

7,5

475

8,7

310

4,7

366,33

6,7

свинарство

33

0,8

13

0,2

52

0,8

32,67

0,6

інша продукція тваринництва

5

0,1

3

0,1

9

0,1

5,67

0,1

Разом по тваринництву

2893

69,3

3609

65,8

3601,9

54,1

3370,6

61,9

Разом по галузям

4175

100

5491

100

6660

100

5442

100

За даними таблиці можна стверджувати, що основним напрямом діяльності підприємства являється виробництво продукції тваринництва - в середньому 61,9 до 38,1% продукції рослинництва, - хоч спотерігається тенденція нарощування виробництва продукції рослинництва, в основному за рахунок плодів і овочів, а в 2006 році підприємство почало вирощувати і ягоди.

2.2 Ресурсно-виробничий потенціал ПСП „Шевченківське”: рівень забезпеченості та ефективності використання

Основним засобом виробництва в ПСП „Шевченківське”, як і в будь-якому сільськогосподарському підприємстві, являються земельні ресурси. Якість опідзолених чорноземних грунтів зони Полісся цілком придатна для вирощування будь-яких сільськогосподарських культур даної природної зони. Склад і структура земельних угідь підприємства представлена в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 Cклад та структура земельних угідь ПСП „Шевченківське”

Назва угідь

2004р.

2005р.

2006р.

площа, га

структура, %

площа, га

структура, %

площа, га

структура, %

Всього с/г угідь

1572,4

100,0

2516,2

100,0

2516,2

100,0

в т.ч. рілля

1376,6

87,5

2360,9

93,8

2360,9

93,8

сіножаті

-

-

-

-

-

-

пасовища

18,3

1,2

18,3

0,7

18,3

0,7

багаторічні насадження

177,5

11,3

137

5,4

137

5,4

В 2005 році площа с/г угідь збільшилася на 943,8 га, також змінилася структура угідь порівняно з 2004 роком в сторону збільшення ріллі, яка займає основну частку земельних угідь - 93,8 %, і не змінювалася до 2006 року. Варто зазначити, що вся площа сільськогосподарських угідь є орендованою.

Ефективність використання наявної площі сільськогосподарських угідь наведена у таблиці 2.2.2. Як видно з таблиці, динамікою відзначилось нарощування виробництва овочів, що збільшилось в 26 разів! Також простежується тенденція до зменшення виробництва деяких видів продукції рослинництва і тваринництва. Дохід підприємства від реалізації даної продукції залишається приблизно стабільним, деякі коливання зумовлені головним чином ринковою кон'юнктурою. Також варто зазначити, що в порівнянні з 2004 у 2006 році збільшилась частка товарної продукції, що є основним пріорітетом розвитку сільського господарства.

Таблиця 2.2.2 Економічна ефективність використання земельних ресурсів в ПСП „Шевченківське”

Назва показників

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Відношення 2006 до 2004 рр.,%

Вироблено в розрахунку на 100 га ріллі, ц:

зерна

881,59

1084,71

677,50

76,85

плоди

527,82

285,48

306,79

58,12

овочів

15,89

223,60

414,29

2607,74

Вироблено в розрахунку на 100 га с/г угідь, ц:

молока

1548,21

969,76

868,06

56,07

м'яса ВРХ

55,01

42,96

37,20

67,62

свиней

1,78

0,52

3,26

183,01

Одержано в розрахунку на 100 га с/г угідь, тис.грн

валової продукції

260,18

243,15

235,99

90,70

товарної продукції

310,48

249,86

314,04

101,15

чистого доходу (без ПДВ)

273,47

226,25

283,56

103,69

прибутку (збитку)

46,17

47,73

45,58

98,73

ПСП „Шевченківське”, як і будь-яке інше сільськогосподарське підприємство, має в складі основних засобів машинно-тракторний парк, в якому представлені трактори, комбайни, сівалки, самохідні оприскувачі та багато іншої техніки. На його формування були інвестовані великі кошти. Але зв'язку з диспаритетом цін на сільськогосподарську продукцію і на її засоби виробництва, підприємство не може собі дозволити самостійно придбати дорогу техніку, тому користується кредитами, оскільки керівництво ПСП „Шевченківське” намагається якомога краще механізувати виробництво. Склад і структура основних засобів господарства представлена у таблиці 2.2.3. Зокрема, зазначу, що вартість основних засобів підприємства в 2006 році порівняно з 2004 збільшилася на 4414 тисяч гривень.

Таблиця 2.2.3 Склад та структура основних засобів виробництва ПСП „Шевченківське”

Групи і види основних засобів

2004 р.

2005 р.

2006 р.

сума, тис. грн

структура,%

сума, тис. грн

структура,%

сума, тис. грн

структура,%

будівлі, споруди, передавальні пристрої

113

1,79

113

1,37

691

6,44

машини і обладнання

1970

31,18

2752

33,45

3543

33,01

транспортні засоби

81

1,28

98

1,19

292

2,72

робоча і продуктивна худоба

842

13,32

932

11,33

1111

10,35

багаторічні насадження

3312

52,41

4326

52,59

5096

47,48

інші основні засоби

1

0,02

5

0,06

Разом основних засобів

6319

100,00

8226

100,00

10733

100,00

Найбільшу частку в структурі основних засобів підприємства займають багаторічні насадження (яблуні і груші) - 47,48% в 2006 році і техніка для обробітку ріллі - 33,01%.

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами та ефективність їх використання представлено у таблиці 2.2.4. Аналізуючи дані, можна зробити висновок, що ПСП „Шевченківське” не достатньо забезпечене основними засобами, хоч робляться значні кроки в сторону повнішої механізації виробництва, зокрема в порівнянні з 2004 у 2006 році на 6,25% збільшилася фондозабезпеченість, на 25,65% - фондоозброєність праці на підприємстві. Коефіцієнт фондовіддачі має тенденцію до зменшення, а коефіцієнт фондомісткості - до зростання, що є негативним явищем у виробництві. Рентабельність використання основних засобів зменшилася, але це можна пояснити дещо різким збільшенням вартості основних фондів у 2006 році, і несвоєчасною реакцією на збільшення посівних площ, а в результаті - і збільшення виробництва продукції.

Таблиця 2.2.4 Забезпеченість ПСП „Шевченківське” основними виробничими засобами та ефективність їх використання

Назва показників

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Відношення 2006 до 2004рр,%

Фондозабезпеченість підприємства, тис. грн

4,02

3,27

4,27

106,25

Фондоозброєність праці, тис. грн

43,58

47,01

54,76

125,65

Коефіцієнт фондовіддачі, визначений через вихід:

валової продукції

0,65

0,74

0,55

84,62

валового доходу

0,68

0,69

0,66

97,06

прибутку (збитку)

0,11

0,15

0,11

100,00

в тому числі в:

рослинництві

0,20

0,23

0,30

146,96

тваринництві

0,46

0,44

0,34

73,47

Коефіцієнт фондомісткості, визначений через вихід:

валової продукції

1,54

1,34

1,81

117,53

валового доходу

1,47

1,44

1,5

102,04

прибутку (збитку)

8,7

6,85

9,36

107,59

в тому числі в:

рослинництві

4,93

4,32

3,35

68,05

тваринництві

2,18

2,28

2,97

136,12

Рентабельність основних виробничих фондів,%

11,5

14,6

10,7

93,04

Норма прибутку (збитку), %

8,90

10,87

8,08

90,85

Ще одиним з основних факторів виробництва являються трудові ресурси, що на ПСП „Шевченківське” характеризуються наведеними в таблиці 2.2.5 показниками. Як видно з таблиці, трудові ресурси використовуються не повністю: коефіцієнт використання робочого часу за даними останніх трьох років не досягають навіть значення показника 0,9, а в рослинництві цей показник надто низький - всередньому рівний 0,3. Тобто рівень використання трудових ресурсів у рослинництві майже в 2,5 рази менший, ніж у тваринництві. Це можна пояснити сезонністю виробництва у рослинництві, оскільки працівники зайняті не цілий рік. За порівняльними даними 2006 і 2004 років можна зробити висновок, що трудова активність працівників тваринництва і коефіцієнт використання ними робочого часу має тенденцію до збільшення, а в рослинництві - до зменшення.

Таблиця 2.2.5 Використання трудових ресурсів ПСП „Шевченківське”

Показники

Працівники рослинництва

Працівники тваринництва

Всього по господарству

2004 р.

Середньорічна чисельність працівників, чол

66

79

145

Відпрацьовано за рік люд-год - всього

46000

117000

163000

одним працівником

696,97

1481,01

1088,99

Нормативний робочий час, люд-год за рік

1808

1808

1808

Коефіцієнт використання робочого часу

0,39

0,82

0,60

2005 р.

Середньорічна чисельність працівників,чол

94

81

175

Відпрацьовано за рік люд-год - всього

51000

102000

153000

одним працівником

542,55

1259,26

900,91

Нормативний робочий час, люд-год за рік

1808

1808

1808

Коефіцієнт використання робочого часу

0,30

0,70

0,50

2006 р.

Середньорічна чисельність працівників,чол

113

83

196

Відпрацьовано за рік люд-год - всього

60000

130000

190000

одним працівником

530,97

1566,27

969,00

Нормативний робочий час, люд-год за рік

1808

1808

1808

Коефіцієнт використання робочого часу

0,29

0,87

0,54

Відношення трудової активності одного працівника, %

76,18

105,76

89

Відношення коефіцієнта використання робочого часу,%

74,4

106,1

90

Продуктивність праці працівників і трудомісткісь виробництва продукції підприємства представлена у таблиці 2.2.6. Аналізуючи дані, слід звернути увагу на стрімке зростання продуктивності праці по вирощуванню овочів: вона зросла майже у 45 разів! А майже в 7 разів збільшилась продуктивність виробництва приросту свиней. Але зменшилась продуктивність у виробництві плодів і молока. Оскільки трудомісткість виробництва продукції - обернений показник продуктивністі праці, тому змінився аналогічно, але в протилежному напрямі.

Таблиця 2.2.6 Продуктивність праці (натуральні показники) і трудомісткість виробництва продукції в ПСП „Шевченківське”

Назва показників

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Відношення 2006 до 2004, %

Вироблено за 1 люд.-год.,ц:

зерна

1,011

1,024

1,143

113,0

плоди

0,807

0,674

0,805

99,7

овочі

0,012

0,528

0,543

4472,3

молока

0,301

0,239

0,273

90,8

приросту ВРХ

0,036

0,051

0,055

152,8

приросту свиней

0,004

0,004

0,027

683,3

Трудомісткість виробництва 1 ц. продукції, люд.-год.:

зерна

0,989

0,976

0,875

88,5

плоди

1,239

1,484

1,243

100,3

овочі

82,305

1,894

1,840

2,2

молока

3,327

4,180

3,663

110,1

приросту ВРХ

27,746

19,426

18,162

65,5

приросту свиней

250,000

230,769

36,585

14,6

Вартісні показники продуктивності праці у 2006 році порівняно з 2004 покращилися (таблиця 2.2.7), якщо врахувати, що вони використовуються не повністю, то можна твердити, що існує потенціал збільшення виробництва продукції за рахунок наближення коефіцієнта використання робочого часу до одиниці.

Загалом по підприємству спостерігається тенденція щодо підвищення продуктивності праці, а трудомісткість виробництва 1 грн валової продукції за останні 2 роки зменшилась майже на 20%.

Таблиця 2.2.7 Вартісні показники продуктивності праці ПСП „Шевченківське”

...

Назва показників

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Відношення 2006 до 2004 рр,%

Одержано в розрахунку на одного середньорічного працівника за рік, грн:

валової продукції

28213,79

34961,14

30295,92

107,38

валового доходу

29655,17

32531,43

36403,06

122,75

прибутку (збитку)

5006,90

6862,86

5852,04

116,88

Одержано в розрахунку на 1 люд.-год., грн

валової продукції

25,10

39,99

31,25

124,52

в т.ч.рослинництва

27,87

37,35

53,33

191,37

тваринництва

24,73

35,38

27,77

112,31

валового доходу

26,38

37,21

37,55

142,35

прибутку (збитку)

4,45

7,85

6,04

135,54

Одержано в розрахунку на 1 працівника рослинництва, грн

валової продукції

19424,24

20265,96

28318,58

145,79

прибутку (збитку)

11000,00

12776,60

10150,44

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены