Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Виробничо-фінансова характеристика виробничо-торговельного підприємства «Агропереробка»

Виробничо-торговельне підприємство «Агропереробка» було зареєстровано в 1995 році. Переробка сільськогосподарської сировини, громадське харчування, оптова і роздрібна торгівля - основні види діяльності в 1996-1997 рр.

Засновник і генеральний директор - Рудомська Ольга Юхимівна. Народилась у 1958 році. Закінчила Рівненський державний технічний університет за спеціальністю «Економіка підприємства». Заслужений працівник промисловості України.

В 1997 році підприємство розширює свою діяльність, плануючи власне виробництво. В основу бізнес-проекту була покладена ідея виробництва продуктів харчування на базі комплексної переробки місцевої сировини.

В травні 1997 року підприємство розпочало реконструкцію придбаного у Фонді Держмайна об'єкту незавершеного будівництва овочево-тепличного комбінату площею 6 гектарів в передмісті Рівного.

Протягом двох років було введено в дію мінімолокозавод потужністю 30 т молока в зміну, і завод по переробці ягід, овочів та фруктів потужністю 5000 т в рік. Підприємство було створено на кредитні кошти, надані відділенням Укрсоцбанку м. Рівне.

Основний асортимент молочної продукції:

- сир твердий «Чеддер», бринза, напій кисломолочний «Сніжок», йогурти - виробляються за болгарською технологією. Особливість технології - в застосуванні болгарських заквасок з використанням комбінації штаммів Lbm bulqaricum i Str thermophilum, що визначають смакові та лікувальні властивості продукції.

Передбачена комплексна переробка вторинної сировини і виробництво з неї масла, підсирних вершків, а також дієтичного продукту - альбумінного сиру «Надуги». Знежирена, освітлена сироватка реалізується господарствам для відгодівлі худоби та підприємствам комуненергії для технічних цілей.

Основними видами продукції другого заводу є:

- фруктово-ягідні наповнювачі для морозива, молочних і десертних продуктів, кондитерських виробів;

- топінги, що використовуються як полива для морозива або десертів та як наповнювач у приготуванні молочних коктейлів та напоїв на основі кави;

- сиропи, як універсальний модифікатор для приготування алкогольних та безалкогольних коктейлів, напоїв, лимонадів, молочних коктейлів, кави;

- джеми, соки з м'якоттю, повидло;

- консервована продукція, огірки мариновані, салат «Ніжинський» (СКО, twist банка).

Асортимент наповнювачів налічує більше 130 найменувань. Вони виробляються з місцевих та екзотичних плодів і поділяються на такі основні групи:

- 16 гетерогенні - з шматочками ягід і плодів,

- 17 гомогенні - однорідна плодова маса,

- 28 сиропи, солодкі соуси і поливи, топінги.

Потужність виробництва наповнювачів - більше 200 т плодово-ягідних наповнювачів в місяць в залежності від асортименту. Різноманітність розмірів шматочків фруктів, значень активної кислотності, густини, консистенції, ароматів дозволяють створювати ексклюзивний наповнювач для кожного підприємства-замовника.

Сьогодні ВТП «Агропереробка» є нетиповим прикладом новоствореного підприємства, яке успішно працює в складних умовах становлення ринкових відносин і на протязі п'яти років зберігає щорічний приріст обсягів виробництва на рівні 30%.

Щоб зберегти тенденцію розвитку виробництва керівництво ВТП «Агропереробка» здійснює інноваційну політику, створює творчу атмосферу постійного пошуку, впроваджує нові технології і нові види продукції.

«Хто зупиняється в розвитку - програє, - говорить директор Ольга Юхимівна Рудомська - з нами час.» Продукція ТОВ ВТП «Агропереробка» відома споживачам в Україні, Росії, Молдови, Білорусі, Єгипті, Німеччині.

Про її якість свідчать численні нагороди виставок, медалі і відзнаки конкурсів в Києві, Москві, Одесі, Дніпропетровську і т.д. Мета виробництва під торговою маркою «Агропереробка» - збереження найкращих традицій українського виробника.

Для виробництва наповнювачів заготовлюється сировина в Вінницькій, Рівненській, Житомирській, Закарпатській, Одеській, Херсонській областях, Республіці Крим та в інших регіонах України. Екзотичні плоди експортуються. Зберігаються плоди і ягідки у низькотемпературних камерах ЗАТ «Рівнехолод» та у власному вагоні-холодильнику ємністю 105 м³.

Продукція ТОВ фірми «Агропродукт» відома своєю якістю. Про якість продукції свідчать численні нагороди виставок, медалі і відзнаки конкурсів в Києві, Москві, Одесі, Дніпропетровську і т.д.:

1. Лауреат загальнонаціонального конкурсу «Вища проба» за високу якість наповнювачів плодових, ягідних та овочевих для збагачення молочних продуктів - м. Київ, 2001 рік.

2. Нагорода «Бурштиновий Меркурій» в номінації «Кращий товаровиробник регіону-2002» за випуск високоякісної, конкурентоспроможної продукції, впровадження перспективних технологій.

3. Кубок «За якість та професіоналізм» 6-ї міжнародної спеціалізованої виставки «Смак-2002» - м. Дніпропетровськ, 22-25 жовтня 2002 рік.

4. Срібна медаль 9-ї міжнародної спеціалізованої торгово-промислової виставки «Мороженое. Замороженные продукты. Индустрия-2002» в конкурсі якості сировини та інгредієнтів для морозиво за високу якість фруктових наповнювачів та добавок - м. Москва, 26 лютого-1 березня 2002 рік.

5. Золота медаль 1-ї спеціалізованої виставки «Мир мороженого и холода» за фруктовий наповнювач «Апельсин гетерогенний» - м. Москва, 11-14 лютого 2003 рік.

6. Лауреат 2-го Всеукраїнського конкурсу «Екологічна чистота та безпека» - м. Київ, травень 2003 рік.

Молочні продукти

Йогурт «Столичний»

ТУ У 46.39.066-98

Кисломолочний продукт, який виробляється з натурального молока і вершків сквашених спеціальною бактеріальною закваскою, з додаванням цукру, натуральних плодово-ягідних наповнювачів. Йогурт містить всі цінні речовини молока, плодів і ягід, білки, вуглеводи, жир, вітаміни, ферменти. Вміст білків в йогурті в 1,5 рази більший, ніж в молоці. «Живі» молочнокислі бактерії йогурту виводять шлаки з організму, знищують шкідливу мікрофлору.

Плодово-ягідний йогурт використовується для безпосереднього споживання як дітей, так і дорослих.

Сметана

ТУ У46.39.095-96

Сметана - натуральний високоякісний продукт, вироблений з вершків шляхом сквашування їх закваскою молочнокислих бактерій. Однорідна, густа консистенція, чистий, кисломолочний аромат роблять цей продукт чудовим доповненням до салатів.

Твердий сир «Чеддер»

ТУ У 22572180.001-97

Сир сичужний «Чеддер», вироблений із коров'ячого молока із застосуванням бактеріальних заквасок - це білок і амінокислоти, це мінеральні речовини.

100г сиру покривають добову потребу дорослої людини в кальції, 1/3 - в жирі, 1/3 - в фосфорі.

Сир - джерело вітамінів: А1, В1, В2, Н. Дієтологи включають сир в раціон харчування хворих діабетом, хронічним гепатитом, при захворюваннях печінки і жовчних шляхів, при малокрів'ї. Сир - і здоров'я, сир і сила.

Ряжанка

ТУ У 14275901.034-2000

Цей продукт - різновид простокваші. Кремовий колір в поєднанні з оригінальним смаком роблять цей напій особливо привабливим. Завдяки чистим культурам молочнокислих бактерій ряжанка має профілактичні властивості, а також корисна абсолютно здоровим людям.

Кефір

ТУ У 15.5-21658366.0063-2001

Кисломолочний напій змішаного бродіння - молочного і спиртового. Виробляється шляхом сквашування молока кефірними грибками. Завдяки кисломолочному бродінню в цьому напої виділяються антибіотичні речовини, які вбивають збудників інфекції в шлунку. Кефір впливає на обмін речовин, поліпшує роботу шлунку, нирок, вгамовує спрагу, збуджує апетит, підвищує тонус.

Молоко коров'яче питне

ДСТУ 2661-94

Містить в своєму складі всі необхідні харчові речовини - білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни. За хімічним складом і біологічною цінністю з молоком не може зрівнятись ні один продукт. Білки молока містять всі незамінні амінокислоти. Продукт виробляється з добірної сировини, має чистий, солодкуватий смак з приємним специфічним запахом. Добова потреба людини в молоці - 0,5 л. Молоко завжди використовувалось для лікування серцево-судинних захворювань.

Альбумінний сир «Надуги»

ТУ У 46.39.028-94

Виробляється шляхом нагрівання сироватки з наступним пресуванням згустку. Молочно-білий сир з кремовим відтінком однорідної або зернистої консистенції зі специфічним для альбуміну присмаком пастеризації.

Відомий дієтичний продукт з масовою часткою жиру - 14%, 6% і 3%.

Вживається як самостійний продукт, а також як основа для різноманітних паст:

- солодких - з ваніліном, какао, горіхами;

- гострих - з перцем, часником, соленими огірками, різноманітними спеціями.

Бринза

ТУ У 46.39.069-95

Виготовляється з пастеризованого коров'ячого молока із застосуванням болгарських заквасок і ферментів.

Жирність - 45%.

Строк дозрівання бринзи - 30 днів.

Вміст солі - 2-4%.

Якщо вам смакує несолона бринза - покладіть її на декілька годин в знежирене молоко.

Кисломолочний напій «Сніжок»

ТУ У 22572180.002-97

Кисломолочний продукт «Сніжок» створений на основі технології виробництва болгарського кислого молока.

Молочнокислий «Сніжок» є повноцінною їжею. Білкові речовини, вуглеводи, жири, солі, вітаміни і ферменти в ньому знаходяться в такому поєднанні, яке не зустрічається в інших харчових продуктах. Молочна кислота не тільки надає «Сніжку» певні смакові якості, але й в значній мірі обумовлює його дієтичні властивості. Вона стимулює дію ферментів травлення, гальмує розвиток шкідливих мікроорганізмів, підвищує засвоєння організмом фосфору і кальцію.

Наявність вітамінів В1, В2, В6, В12, РР, С, А, Е і Д, вміст кальцію у формі лактату кальцію, гомогенізація молока і ліполіптичне розщеплення частин жирних гліцеринів, дрібнопластівцева структура дають можливість годувати «Сніжком» дітей починаючи з місячного віку.

Поживність молочнокислого «Сніжку» роблять його корисним в харчуванні дорослих і дітей.

Сиропи (склопляшка 700 мл)

Особливості виготовлення:

Високоякісний продукт, що отримано в поєднанні глюкози і фруктози, підготовленої води та витяжок з спецій і природних трав'яних концентратів.

Сфера застосування:

Універсальний модифікатор для приготування алкогольних та безалкогольних коктейлів, напоїв, лимонадів, молочних коктейлів, кави.

Додається спеціальний дозатор.

Завод плодово-ягідної продукції

Гомогенні наповнювачі

Особливості виготовлення:

Використовуються протерті фрукти однорідної глянцевої маси без збереження структури фруктів, але із відтвореним натуральним смаком. Сухі речовини за бажанням клієнта.

Сфера застосування:

Збагачення молочної продукції: йогурти, морозиво, також використовується для кондитерських виробів як змащування так і випічка при температурі 160-300?С.

Гомогенні джеми

Особливості виготовлення:

Сухі речовини за бажанням клієнта, витримують переходи температур від заморозки до приготування при температурі 300?С. Використовуються протерті уварені фрукти однорідної глянцевої маси без збереження структури, але із відтвореним натуральним смаком.

Сфера застосування:

Використовуються для: оздоблення морозива, кондитерських виробів, млинців, вареників, круасанів, випічки при температурі 160-300?С, застосовуються для наповнення стержнів в сирки.

Гетерогенні наповнювачі

Особливості виготовлення: використані відібрані плоди фруктів із відповідно встановленими розмірами як в цілісному так і в подрібненому вигляді.

Сфера застосування:

Використовуються як інгредієнт в морозиво, йогурти, кондитерські вироби, а саме:

- оздоблення;

- змащування тістечок, тортів;

- випічки при температурі 160-250?С.

Показниками екстенсивного розвитку є кількісні показники використання ресурсів: чисельність працюючих, величина використаних предметів праці, об'єм основних виробничих фондів, величина амортизації та авансованих оборотних засобів.

Показники інтенсивного розвитку - якісні показники використання ресурсів: продуктивність праці, матеріаловіддача, матеріаломісткість, фондовіддача, фондомісткість, кількість оборотів оборотних засобів або коефіцієнт закріплення оборотних засобів.

Процес екстенсивного нарощування виробничого потенціалу є необхідним, але обмежується фінансовими можливостями підприємства. Економічно виправданим є таке нарощування виробничого потенціалу, яке супроводжується більш високим проростом фінансових результатів.

Визначальним напрямком мобілізації резервів виробництва є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності, та використання виробничого потенціалу. Кінцеві результати діяльності формуються під дією як інтенсивних так і екстенсивних факторів. Особливістю інтенсивного і екстенсивного використання ресурсів є їх взаємозамінність. Так нехватку робочої сили можна поповнити підвищенням продуктивності праці.

Оцінка результатів інтенсифікації включає таку систему розрахунків:

а) визначення динаміки показників інтенсифікації;

б) Визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів в розрахунку на 1% приросту обсягу виробництва;

в) розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва;

г) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів;

д) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

Для оцінки інтенсифікації виробництва можна використати наступну аналітичну таблицю.

Таблиця 1. Характеристика показників інтенсифікації виробництва

Показники	2008 рік	2009 рік	Відхилення, %
1. Валова продукція в співставних цінах	23436	15929	67
2. Промислово-виробничий персонал	3707	3343	90
3. Фонд оплати праці з нарахуваннями	2603	2513	96
4. а) Основні виробничі фонди б) Амортизація	262211 2877	261559 3598	99 125
5. Оборотні засоби	19407	25099	129
6. Матеріальні затрати	13443	12429	92
7. Продуктивність праці	6,3	4,8	76
8. Продукція на 1 грн. оплати праці	9	6,3	70
9. Матеріаловіддача	1,7	1,3	76
10. а) Фондовіддача б) Амортизацієвіддача	0,08 8,1	0,06 4,4	75 54
11. Оборотність оборотних коштів (кількість оборотів)	1,2	0,6	50

В звітному році в порівнянні з минулим продуктивність праці склала 76%, зарплатовіддача - 70%, матеріаловіддача - 76%, фондовіддача основних виробничих фондів - 75%, оборотність засобів - 50%.

За даними показників інтенсифікації визначають її економічний результат.

Таблиця 2. Зведений аналіз показників інтенсифікації

Види ресурсів	Динаміка якісних показників коефіцієнт	Приріст (-) спад (+) ресурсів на 1% спаду продукції, %	Частка впливу на 100% спаду продукції	Відносний перерозхід ресурсів, тис. грн.
			Екстенсивних факторів	Інтенсивних факторів
1. Промислово-виробничий персонал 2. Оплата праці 3. Матеріальні затрати 4. а) ОВФ б) Амортизація 5. Оборотні засоби.	0,76 0,7 0,76 0,75 0,54 0,5	0,3 0,12 0,24 0,03 -0,76 -0,87	-30 -12 -24 -3 +76 +87	-70 -88 -76 -97 -176 -187	859,3 769 3422,2 85877,6 1670,4 12096,3
Комплексна оцінка усесторонньої інтенсифікації.	0,66	-0,042	-4,2	-95,8	102165,1

У звітному році відбулося зменшення обсягу виробництва на 33%. Дані таблиці свідчать, що темпи зниження рівня використання всіх ресурсів повільніші, ніж темпи зменшення обсягів виробництва: зменшення на 1% спаду продукції - промислово-виробничого персоналу на 30%, оплати праці на 12%, матеріальних витрат на 24%, основних виробничих фондів на 3%. Також спостерігається зростання деяких видів ресурсів на 1% спаду виробництва таких як: амортизація на 76%, оборотні засоби на 87%. Дані таблиці свідчать про нераціональне використання всіх видів ресурсів підприємства, що призвело до великої суми перерозходу.

Для подальшої оцінки використання ресурсів і підтвердження зробленого висновку проведемо розрахунок частки впливу інтенсивності і екстенсивності на спад об'ємів виробництва.

В статистиці для кількісної оцінки ролі окремих факторів використовують індексний метод. Вплив кількісних факторів визначається діленням темпу росту на результативний показник і множенням на 100%.

З проведених розрахунків (табл. 2) можна спостерігати, що більший вплив на зменшення обсягів виробництва здійснюють екстенсивні фактори. Використання таких ресурсів як амортизація і оборотні засоби є повністю екстенсивне.

Нераціональне використання всіх видів ресурсів підтверджуються розрахунком відносного перерозподілу ресурсів. Він розраховується наступним чином: від часткового показника звітного року мінусується базовий частковий показник скоригований на коефіцієнт росту обсягу виробництва.

Так найбільший перерозхід відбувся по таких видах як основні виробничі фонди (на 85877,6 тис. грн), оборотні засоби (на 12096,3 тис. грн), що свідчить про погіршення використання майна на підприємстві.

Сукупний відносний перерозхід можна визначити як суму перерозходів по основних видах ресурсів: матеріальні затрати, промислово-виробничий персонал, ОВФ, оборотні засоби. Він складає 102165,1 тис. грн.

Для комплексної оцінки усесторонньої інтенсифікації проведемо розрахунки на сукупні ресурси.

Однозначну оцінку усесторонньої інтенсифікації можна отримати з допомогою зведення різних показників в єдиний інтегральний показник, або з допомогою узагальнюючого показника, який вбирає в себе якісні характеристики часткових показників.

Для розрахунку динаміки сукупних затрат просумуємо затрати по всіх ресурсах:

2008 рік - 2603+262211+19407+13443=297664 (тис. грн.)

2009 рік - 2513+261559+25099+12429=301600 (тис. грн.)

Динаміка сукупних затрат визначається як відношення затрат звітного року до базового:

301600 / 297664=1,013

Співставленням динаміки продукції і динаміки сукупних ресурсів визначається динаміка якісних показників:

0,67 / 1,013=0,66

дані свідчать, що якісне використання ресурсів погіршилося на 34%.

Приріст сукупних ресурсів на 1% спаду обсягів виробництва дорівнює 1,3: (-31)=0,042, що свідчить про нераціональне використання ресурсів.

Відповідно частка екстенсивних факторів на 100% спаду продукції - 4,2% і інтенсивних факторів - 95,8%. З проведених розрахунків можемо зробити висновок, що спостерігається погіршення інтенсифікації виробництва і свідчить про: нераціональне і неефективне використання технологій на підприємстві; погану організацію праці; нераціональне використання сировинних ресурсів і т. п.

Узагальнюючим показником всесторонньої інтенсифікації для умов підприємств виступає рівень загальної рентабельності.

як відношення балансового прибутку (БП) до основних виробничих фондів (ОВФ) та нормованих оборотних засобів (НОЗ).

як бачимо з розрахунків на кінець звітного року рентабельність підприємство дещо зменшилась, а саме на 52%.

Щоб визначити вплив факторів на зміну рентабельності проведемо факторний аналіз за елементами затрат:

, де

МЗ - матеріальні затрати на виробництво;

ЗП - витрати на оплату праці;

Р_р - виручка від реалізації за мінусом ПДВ і акцизного збору;

В - відрахування на соціальні заходи;

А - амортизація;

ІВ - інші витрати.

Вплив факторів на зміну рентабельності.

Таблиця 4

Фактори	Розрахунок	Рівень впливу
1. ОВФ	-	-0,02751
2. НОЗ	-	-0,00833
3. Матеріальні затрати	-	0,01044
4. ЗП	-	-0,00012
5. Відрахування на соціальні заходи	-	-0,00061
6. Амортизація	-	-0,00124
7. Інші витрати	-	0,00308
Загальна зміна рентабельності	-	-0,02426

За даними даної таблиці можна спостерігати зменшення рентабельності за рахунок зміни всіх елементів затрат, за винятком матеріальних затрат і інших витрат, зміна яких привела до збільшення рентабельності. В основному зниження рентабельності відбулося за рахунок зміни основних виробничих фондів і НОЗ, а також таких статей витрат як амортизація, і відрахування на соціальні заходи.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що становище підприємства погіршується. З одного боку на підприємстві знизився обсяг виробництва продукції на 67%, з іншого знизився рівень рентабельності і якісні показники використання ресурсів. Все це веде до погіршення фінансового становища підприємства і змусить його розробляти інші форми організації виробництва, раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, впроваджувати нові технології і т. п.

Дані, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурі власного і позиченого капіталу, скільки запозичено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових позичених коштів; пасив показує, звідки взялись кошти, кому зобов'язане за них підприємство.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і звідки вони вкладені. По мірі власності використовуваний капітал підрозділяється на власний і позичений. По строку використання розрізняють капітал довгостроковий постійний, і короткостроковий.

В залежності від того на скільки оптимально відношення власного і позиченого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. Обгрунтування правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності. В зв'язку з цим важливими показниками, які характеризують ринкову стійкість підприємства є:

Коефіцієнт фінансової автономності, або питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу;

Коефіцієнт фінансової залежності;

Коефіцієнт фінансового ризику (відношення позиченого капіталу до власного).

Таблиця 5. Структура пасивів підприємства

Показники	Рівень показника
	2008 р.	2009 р.	Відхилення +/-
Питома вага власного капіталу з загальній валюті балансу (коефіцієнт фінансової автономності п-мства), %	94,7	94,2	-0,5
Питома вага запозиченого капіталу (коефіцієнт фінансової залежності) в тому числі: Довгострокового короткострокового	5,3 0,04 5,26	5,8 - 5,8	+0,4 -0,04 +0,54
Коефіцієнт фінансового ризику	0,05	0,06	+0,01

Чим вищий рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

З таблиці 5 видно, що власний капітал має тенденцію до пониження. За звітний рік вона зменшилась на 0,5%, так як темпи росту позиченого капіталу вищі темпів росту позиченого капіталу. Збільшився також коефіцієнт фінансового ризику на 1%. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства до зовнішніх інвесторів відносно підвищилась і значить знизилась його ринкова врівноваженість.

При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позиченого капіталу, визначити причини зміни окремих його складових і дати оцінку цим змінам за звітний період.

Таблиця 6. Динаміка структури власного капіталу

Джерело капіталу	Сума, тис. грн	Структура капіталу, %
	2008 р.	2009 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення
Статутний фонд	977	977	0,4	0,4	-
Додатковий капітал	239390	239731	99,38	99,12	-0,26
Резервний фонд	182	182	0,08	0,08	-
Спеціальні фонди і цільове фінансування	160	323	0,07	0,1	+0,03
Реструктизований борг	282	2413	0,11	1,0	+0,89
Збитки Минулих років; Звітного року.	-100 -	-100 -1645	-0,04 -	-0,04 -0,66	- -0,66
Всього	240891	241881	100,0	100,0	-

З даних наведеної таблиці можна зробити висновок, що суттєвих змін в структурі власного капіталу не спостерігається. Єдиним недоліком є те, що в звітному році підприємство зазнало збитків на суму 1645 тис.грн.

Таблиця 7. Динаміка структури позикового капіталу

Джерело капіталу	Сума, тис. грн.	Структура капіталу, %
	2008 р.	2009 р.	2008 р.	2009 р.	відхилення
Довгострокові кредити банку	103	-	0,77	-	-0,77
Короткострокові кредити банків	898	1403	6,7	9,43	+2,73
Позикові кошти	1480	80	11,05	0,54	-10,51
Кредити та позики, що не погашені в строк	325	6	2,42	0,04	-2,38
Розрахунки з кредиторами: За товари, роботи і послуги не сплачені в строк; по векселях виданих; з бюджетом; по позабюджетних платежах; по страхуванню; по оплаті праці; з дочірніми підприємствами; з іншими кредиторами.	2962 2 1227 695 824 1165 19 3678	5884 2 3981 163 1561 1192 - 594	22,11 0,01 9,16 5,2 6,16 8,7 0,14 27,45	39,56 0,01 26,77 1,1 10,5 8,02 - 4,0	+17,45 - +17,61 -4,1 +4,34 -0,68 -0,14 -23,45
Позики для працівників	18	5	0,13	0,03	-0,1
Всього	13396	14871	100,0	100,0	-

З даних таблиці видно, що підприємство в звітному році ліквідувало заборгованість по довгостроковим кредитам (103 тис.грн.), що становить 0,77% всього позиченого капіталу. В свою чергу збільшилась заборгованість по короткостроковим кредитам банку (505 тис.грн.). Залучення позикових коштів в оборот підприємства являється нормальним явищем. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану за умови, що кошти не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що приводить до виплати штрафів, санкцій і погіршенню фінансового стану підприємства.

На підприємстві також в значній мірі зменшилась питома вага позичених коштів (10,51% до всього обсягу позикового капіталу), що є позитивним явищем для підприємства і зменшує залежність перед кредитодавцями.

Негативним моментом в діяльності підприємства є те, що в значній мірі збільшилась заборгованість: за товари, роботи і послуги, які не сплачені в строк, розрахунки з бюджетом.

Все що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, який є у розпорядженні підприємства, про вклади його в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про іншу вільну грошову готівку.

Головною ознакою групування статей балансу рахується степінь його ліквідності. По цій ознаці всі активи балансу розділяють на довгострокові або основний капітал і поточні (оборотні) активи.

Розміщення коштів підприємства має дуже велику роль в фінансовій діяльності і підвищенні його ефективності, тому в процесі аналізу активів підприємства в першу чергу належить вивчити зміни в їх складі і структурі і дати їм оцінку.

Таблиця 8. Структура активів підприємства

Засоби підприємства	2008 р.	2009 р.	Приріст
	Тис.грн.	Частка, %	Тис.грн	Частка, %	Тис.грн.	Частка, %
Довгострокові активи (основні засоби)	234880	92,37	231653	90,22	-3227	-2,15
Оборотні активи, в т.ч.: сфері виробництва; сфері обігу.	19407 15575 3832	7,63 6,12 1,51	25099 21176 3923	9,78 8,25 1,53	+5692 +5601 +91	+2,15 +2,13 +0,02
Всього	254287	100,0	256752	100,0	+2465	-

1.1 Економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати на підприємстві

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [9, 156].

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Існують таки види додаткової заробітної плати:

- робота понаднормово;

- сумісництво професій;

- робота в нічний час.

Надбавки доплаті по тарифним ставкам та посадовим окладам:

- кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за високе кваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих, наприклад:

- III розряд - до 12 відсотків;

- IV розряд - до 16 відсотків;

- V розряд - до 20 відсотків;

- VI розряд - до 20 відсотків [8, 47].

Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який повинен враховувати що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначені в генеральній або галузевій угоді.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

До мінімальної заробітної плати не включаються:

- доплати;

- надбавки;

- заохочувальні і компенсаційні виплати.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Заробітна плата - частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата - є одним з елементів виробничих витрат підприємства.

Під словом система слід розуміти сукупність принципів, які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки: організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов'язане з обліком відпрацьованого часу. а друге - з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві форми: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.

Відрядна оплата праці - система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди: пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки.

Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система праці - застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об'єм робіт, виконаний понад норми, сплачується по збільшених розцінках.

При відрядно-преміальній - виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробітку за досягнень результати роботи.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Акордна оплата праці - одна з форм заробітної плати, яка є різновидністю відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.

Для обліку виробітки робочих - підприємців застосовують наступні документи:

- наряд на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним;

- маршрутний лист та інші.

У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової участі у відповідності з яким розраховується премія робочим.

Наряд закривається по мірі виконання завдання: він підписується бригадиром.

Акордний наряд застосовується в бригадах «кінцевої продукції». Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції, що прикладена до акордного наряду [8, 17].

Недоліком наряду є те, що неможливо встановити. хто винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг і можливо прослідити на який операції був зроблений брак. Групуючий розрахунок проводиться у відомості або карточки.

Почасова заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми почасової оплати праці - проста почасова та почасово-преміальна.

При простій почасовій оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з почасовою заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

Впровадження ринкових відносин і відповідні структурні зміни в економіці потребують розроблення нових заходів щодо удосконалення системи оплати праці. Серед них важливе місце посідає впровадження погодинної оплати праці.

Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення. Не зайнятого на постійній основі, такого як: жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

Погодинна оплата праці є однією із систем почасової форми оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

Інженерно-технічні робітники отримують заробітну плату нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно відпрацьованого часу. Дні, в які робітник виконує державні або суспільні обов'язки, оплачуються в загальному порядку.

При почасово-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов'язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робітниками-погодинниками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання.

Премії робочим-погодинникам нараховуються по місячним результатах роботи пропорційно відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках.

Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками з почасовою заробітною платою є табель. Табель служить для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при почасовій формі оплати праці, складання звітності про чисельність і склад працівників.

Існують слідуючи види заробітної плати: основна та додаткова.

При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена підрядна оплата праці, крім табелю необхідно мати відомості про виробітку та розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата - що працівниками, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов'язок тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за поєднання професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

При розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при підрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).

Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) - це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У зв'язку з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі [9, 176].

Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об'єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов'язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

Основою обліку чисельності робітників є кваліфікація персоналу: по сфері застосування праці - промислово-виробничого персонал, персонал непромислового господарства, по категоріях персоналу - робочий (основного та додаткового виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, робітники охорони. Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах, як для цього використовується єдина документація по прийому, звільнення та переміщення робітників та уніфіковані регістри обліку особистого складу. Регістри обліку особистого складу є особиста картка робочого та службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи переводі на іншу роботу реєструється у особистій карточці на основі наказу. По даних картотеки особистого складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та службовців підприємства. Облік робочого часу та контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.

Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу присвоюється табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На знов прийнятого робітника відкривається особиста картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по службі. Бухгалтерія на кожного робітника відкриває лицевий рахунок. Табельний облік може вестись наступними способами: жетоном - з використанням табельних марок; карточним - при використанні контрольних годинників; пропуску - шляхом здачі та видачі пропусків; за допомогою контрольно-пропускних засобів. На багатьох підприємствах безпосередньо передається введення виробничих підрозділів, що сприяє укріпленню дисципліни. Табельні номери встановлюються на підприємстві в цілому, при чому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів. Оперативний облік явок робітників та облік їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству або по кожному виробничому підрозділу в спеціальній книзі обліку використання робочого часу (форма №Т-12 або форма №Т-13). По формі №Т-12 крім обліку використання робочого часу проводиться розрахунок заробітної плати, а форма №Т-13 - тільки для обліку робочого часу. В табель вносять прізвища всіх робітників, незалежно від форм оплати праці. Відображаються в ньому тільки відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул тощо). У верхній частині відповідний робітник, у якого є відхилення від нормального використання робочого часу, записують кількість годин відхилення, а в кожній частині рядка - повне зазначення відхилення. У кінці місяця у табелі по кожному робітнику підраховується та зазначається загальний календарний фонд робочого часу, кількість неявок по різних причинах, інші втрати, а також фактично відпрацьований час. Все це робиться за допомогою комп'ютера. Пізніше повністю оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства [10, 85].

1.2 Облік особового складу працівників підприємства

Облік особового складу працівників є одним з інформаційних джерел збереження бухгалтерського обліку заробітної плати та відповідних розрахунків. Зазначений вид обліку перебуває у віданні відділу кадрів і охоплює облік осіб, що приймаються на роботу, облік поточного особового складу та облік осіб, що звільняються з відповідної посади. Своєчасність надання відомостей щодо кадрових змін та пересувань безпосередньо впливає на якість обліку нарахування та розрахунків із заробітної плати. Водночас чіткість бухгалтерського обліку зазначеного напрямку є результатом продуманої класифікаційної системи обліку особового складу. Отже, варто говорити про організацію обліку особового складу працівників установи чи організації як складову організації бухгалтерського обліку заробітної плати.

Організація обліку особового складу здійснюється за такими напрямками:

- визначення нормативної бази;

- визначення складу та чисельності працівників;

- розробка класифікаційної системи щодо особового складу;

- організація носіїв інформації щодо обліку особового складу працівників.

До інструктивної бази належать такі нормативні документи:

До носіїв обліку особового складу працівників, які виступають носіями інформації щодо первинного етапу бухгалтерського обліку, відносять:

- наказ про прийом на роботу ф. П-1;

- наказ про переведення на іншу роботу (ф. П-5);

- наказ про переведення на іншу посаду (форма вільна);

- наказ про припинення трудового договору (контракту) (ф. П-8).

Наказ (розпорядження) про прийом на роботу (ф. П-1) застосовується для обліку прийнятих на роботу, заповнюється у відділі кадрів на всіх працівників. Укладений та завізований начальником відділу кадрів або особою, відповідальною за прийняття на роботу, проект наказу в необхідних випадках є направленням на переговори і перепусткою у структурних підрозділах для ознайомлення з умовами роботи. Керівник структурного підрозділу робить висновок про можливість зарахування: з відміткою у проекті наказу (ким може бути прийнятий на роботу той, хто наймається; з яким окладом і тривалість строку випробування). Згода працівника з умовами праці, результати переговорів, у разі необхідності медичного огляду, відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежного мінімуму та інші відмітки проставляються на зворотному боці форми.

Проект наказу по прийом на роботу працівника, якому встановлюють оклад, візується у відповідній службі підприємства (організації) для підтвердження вакантної посади і окладу, що встановлюються за штатним розписом. Підписаний керівником підприємства (організації) наказ (розпорядження) оголошується працівникові під розписку.

На підставі підписаного наказу відділ кадрів заповнює документ первинного обліку ф. П-2 «Особова картка» і робить відповідні записи у трудовій книжці. Один примірник наказу передається до бухгалтерії для відкриття особового рахунка.

Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (ф. П-5) застосовується при оформленні переведення працівника із одного структурного підрозділу до іншого. Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Наказ (розпорядження) завізовує начальник структурного підрозділу попереднього і нового місця роботи та підписує керівник організації чи установи. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії для проведення відповідних записів у особовому рахунку.

Наказ про переведення на іншу посаду має вільну форму і застосовується при переведенні працівника на іншу посаду. Порядок його оформлення аналогічний порядку щодо попереднього наказу.

Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (ф. П-8) використовується при звільненні працівників, заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників, за винятком тих, які звільняються вищим органом. Підписується керівником структурного підрозділу та керівником організації чи установи. Один лишається у відділі кадрів, другий передається в бухгалтерію. На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору бухгалтерія робить розрахунок із працівником.

Перелічені носії інформації щодо обліку особового складу в день їх оформлення повинні бути передані працівником відділу кадрів до відповідного сектора (групи) бухгалтерської служби для здійснення перевірки та фіксації даних у реєстрах аналітичного і синтетичного обліку.

1.3 Форми і види оплати праці

Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна тата - це винагорода, визначена, як правило, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові оклади). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До додаткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством: премії працівникам, керівникам, спеціалістам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно із законодавством, компенсацій за невикористану відпустку тощо.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 №323.

Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні вести окремий облік:

фонду заробітної плати робітників і службовців:

- спискового складу;

- позаспискового (позаштатного) складу;

- разових та інших премій, які не включаються до фонду заробітної плати;

- інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям.

Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності; в бюджетних установах асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності.

У підприємствах недержавної форми власності й об'єднаннях громадян (кооперативах, спільних підприємствах з іноземними інвестиціями, акціонерних та інших господарських товариствах) оплата праці здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, з дотриманням норм і гарантій в оплаті праці відповідно до чинного законодавства.

Держава згідно з Законом України «Про оплату праці» здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, а також шляхом прогресивного оподаткування доходів громадян [3, 117].

На підприємствах застосовують дві форми оплати праці - відрядну і погодинну. Кожна з цих форм має різновиди (системи). Так, відрядна форма оплати праці має системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна. При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).

Відрядно-преміальна система передбачає, що робітникам, крім основного заробітку, нараховуються премії (за виконання норм виробітку, економію матеріалів, якість продукції тощо). Ця система стимулює покращення кількісних і якісних показників роботи, тому широко застосовується на підприємствах. При відрядно-прогресивній системі виконані роботи оплачуються: в межах норми - за твердими розцінками, понад норми - за підвищеними прогресивно-зростаючими розцінками. Ця система має обмежене застосування (на найважливіших ділянках господарської діяльності), оскільки при її застосуванні темпи зростання заробітної плати можуть випереджати темпи росту продуктивності праці, що може призвести до перевитрати фонду оплати праці, підвищення собівартості продукції.

При акордній системі оплати праці норма і розцінка визначаються на весь комплекс виконуваних робіт (ремонтних, будівельних тощо).

Погодинна форма оплати праці має дві системи: проста погодинна і погодинно-преміальна. При простій погодинній системі праця працівників оплачується виходячи тільки з кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (посадового окладу) відповідно до їх кваліфікації. При погодинно-преміальній системі до погодинної ставки (посадового окладу) за досягнення визначних показників працівникам виплачується премія. Економічна доцільність застосування тих або інших форм і систем оплати праці визначається їх стимулюючою роллю в підвищенні ефективності діяльності кожної ділянки і підприємства в цілому.

1.4 Аналітичний і синтетичний облік розрахунків з оплати праці

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вих...