Управління технічним розвитком промислових підприємств

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - "Економіка, організація і управління підприємствами". - Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню проблем технічного розвитку підприємств. В роботі виявлено та систематизовано загальні підходи до розуміння технічного розвитку підприємств будівельної галузі, зокрема цегельних заводів, досліджено еволюцію наукової думки щодо процесів технічного розвитку, визначено методи оцінки технічного рівня основних засобів і підходи до моделювання управління технічним розвитком підприємств. Проведено співставлення відповідності рівнів технічного розвитку підприємств будівельної галузі технологічним укладам, визначено потенціал наближення рівнів технічного розвитку до світових параметрів. Оцінено вплив основних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на параметри технічного розвитку цегельних підприємств.

За результатами аналізу встановлено, що процеси перехідної економіки України негативно позначилися на параметрах технічного розвитку суб'єктів господарювання. Незважаючи на економічне зростання останніх років, зберігається негативна тенденція до старіння машин та обладнання підприємств, рівень спрацювання яких в багатьох випадках досяг критичної межі. Структуровано рівні спрацювання за формами і видами, що дозволяє орієнтувати інвестиції на найбільш ефективні засоби оновлення активного капіталу підприємств.

Визначено показники діагностики рівня технічного розвитку цегельних підприємств з урахуванням закономірностей та особливостей цих процесів в національній економіці.

Розроблено і впроваджено модель управління технічним розвитком цегельних підприємств, яка дозволяє приймати обґрунтоване управлінське рішення та підвищити конкурентоспроможність підприємств завдяки створенню конкурентних переваг новітнього товару з вищими споживчими властивостями. Апробація моделі довела її практичну доцільність і дозволила спрогнозувати параметри технічного розвитку цегельних підприємств.

Ключові слова: технічний розвиток, рівень технічного розвитку підприємства, цегельні підприємства, модель управління технічним розвитком підприємства.

Кужель В.М. Управление техническим развитием промышленных предприятий (по материалам кирпичных предприятий Украины). - Рукопись.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Конкурентоспроможність національної економіки, динамічні темпи її зростання значною мірою залежать від здатності промислових підприємств швидко реагувати на зміни в технічному розвитку, їх можливістю впроваджувати нову техніку та виготовляти високоякісну продукцію. Теоретичні дослідження і прикладні розробки зарубіжних вчених не завжди пов'язані із специфікою національної економіки, а у вітчизняній літературі розробка проблеми управління технічним розвитком має здебільшого фрагментарний характер і здійснюється переважно в межах дослідження проблематики інноваційної діяльності та ефективності використання виробничого потенціалу.

Теоретичні та методичні проблемні питання управління технічним розвитком промислових підприємств і пов`язані з цим конкретні прикладні аспекти постійно знаходяться в полі зору вітчизняних і зарубіжних науковців: В.П. Александрової, Ю.М. Бажала, Д.А. Баранова, І.О. Бланка, В.М. Геєця, О.П. Степанова, М.І. Іванова, О.Ю. Рудченко, О.С. Федоніна, С.М. Ямпольского, В.Н. Кальченко, І.К. Клепко, М.І.Богатирьової, Н.І. Потемкіна, Р.З. Акбердіна, Ю.Ю. Донця, Ю.В. Куренкова, Д.С. Львова, А. Бьюітандама, П. Друкера, Е. Менсфілда, Б. Санто, Й. Шумпетера та ін.

Водночас, недостатньо розробленими залишаються питання формування концепцій управління технічним розвитком, адекватної сучасним умовам господарювання та вимогам забезпечення конкурентоспроможності товарів галузевої специфіки. Не знайшли достатнього висвітлення в науковій літературі теоретичні аспекти та методичні підходи до управління процесами технічного розвитку будівельного комплексу України, відтворювальне значення якого значно зростає.

Сучасний стан розробки проблеми управління технічним розвитком підприємств за умов ринкової економіки потребує систематизації та узагальнення її теоретико-методичних і прикладних аспектів. Актуальність цієї проблеми обумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та логіко-структурну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана за темою: "Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об'єднаннями) у ринкових умовах господарювання" (номер державної реєстрації 0100U004558). Особисто автором досліджені особливості управління технічним розвитком цегельних підприємств України.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у обґрунтуванні теоретико-методичних підходів і практичних засад створення ефективної моделі управління технічним розвитком підприємств в сучасних умовах господарювання.

Відповідно до мети поставлено та вирішено наступні науково-практичні завдання:

§ досліджено теоретико-методичні засади відтворення технічної бази підприємств в умовах трансформації технологічних укладів, що дозволило обґрунтувати можливість застосування понятійного апарату, адекватного сучасним відтворювальним процесам;

§ на основі узагальнення теоретичних засад формування усталених систем діагностики технічного рівня підприємств вдосконалено методичні основи його економічного оцінювання;

§ сформульовано теоретико-методичні підходи до реалізації процесів трансформації системи управління технічним розвитком підприємств, функціонуючих на різних етапах технологічних укладів, що ґрунтуються на засадах теорії життєвих циклів;

§ проведено діагностику рівня технічного розвитку основних засобів цегельних підприємств;

§ обґрунтовано концептуальні підходи до розробки моделі управління технічним розвитком підприємств на засадах теорії життєвих циклів основних засобів;

§ розроблено модель управління технічним розвитком цегельних підприємств та обґрунтовано пропозиції щодо механізмів її практичного застосування.

Об'єктом дослідження є процеси технічного розвитку підприємств в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідження є організаційно-економічний і методичний інструментарій здійснення управління технічним розвитком цегельних підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методичним підґрунтям дисертації слугували фундаментальні положення класичної та неокласичної економічної теорії підприємств, прикладні здобутки сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених. У роботі використовувались такі методи дослідження: спостереження, порівняння, аналіз і узагальнення емпіричних даних (для постановки проблеми і вивчення об'єкту дослідження); методи економічного аналізу (для дослідження сучасного рівня технічного розвитку підприємств), графічний метод (для ілюстрації динаміки, тенденцій зміни показників і висновків дослідження), економіко-математичне моделювання (для побудови моделі управління технічним розвитком підприємства), базові методи статистичного аналізу даних (для прогнозування рівня технічного розвитку цегельних підприємств).

Інформаційну базу дослідження склали фундаментальні положення та результати теоретичних розробок, які опубліковані у наукових роботах вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчі та нормативні документи органів влади України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали науково-практичних конференцій, періодичних видань, а також фінансово-господарська документація цегельних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Запропонована в дисертації модель управління технічним розвитком підприємств ґрунтується на теоретичних і методичних положеннях стосовно формування управлінського механізму, який створює передумови для прийняття обґрунтованих рішень щодо підвищення ефективності діяльності та зміцнення конкурентних позицій.

вперше:

§ розроблено концептуальні підходи до формування системи управління технічним розвитком підприємств, яка ґрунтується на теорії життєвих циклів основних засобів;

§ розроблено і впроваджено модель управління технічним розвитком цегельних підприємств, яка дозволяє підвищити їх конкурентоспроможність на основі формування конкурентних переваг новітнього товару з вищими споживчими властивостями;

удосконалено:

§ понятійний апарат досліджуваної предметної галузі через уточнення понять "технічний розвиток", "управління технічним розвитком" за критеріями відтворення основних засобів, систему категорій "відтворення основних засобів", "інновації в будівництві", яку адаптовано до динаміки сучасних систем господарювання, що дозволяє чітко класифікувати види, форми та напрями технічного розвитку підприємств;

§ інструментарій економічного оцінювання техніко-технологічної бази з урахуванням особливостей функціонування цегельних підприємств;

одержало подальший розвиток:

§ показники економічної діагностики рівня технічного розвитку цегельних підприємств з урахуванням закономірностей та особливостей цих процесів в ринковій економіці;

§ аналітичний інструментарій на основі економіко-статистичного моделювання, що є основою для прогнозування рівня технічного розвитку цегельних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість дослідження підтверджується використанням отриманих наукових результатів і методичних рекомендацій в управлінні технічним розвитком цегельних підприємств України. Запропоновані у дисертації методичні розробки та прикладні рекомендації можуть бути використані в управлінні технічним розвитком промислових підприємств різних галузей.

Результати дослідження прийняті до впровадження у практичну діяльність ВАТ "Фірма Керамблоки" (довідка № 109 від 10 травня 2005 року), ВАТ "Корчуватський комбінат будівельних матеріалів" (довідка № 272 від 23 грудня 2005 року), Асоціації "Київміськбудматеріали" (довідка № 7/3 від 11 січня 2006 року), Міністерства економіки України (довідка № 97-23/192/1 від 18 січня 2006 року).

Основні теоретико-методичні положення використовуються у навчальному процесі Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана при викладанні дисциплін "Економіка підприємств" та "Управління потенціалом підприємства" (довідка КНЕУ ім. Вадима Гетьмана від 17 січня 2006 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій запропоновано авторський підхід до розв'язання проблемних питань управління технічним розвитком вітчизняних цегельних підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та висновки дисертаційної роботи обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання" (м. Донецьк, 2003); "Образование и наука без границ" (м. Белгород, 2003р.); "Управління економікою в ринкових умовах в контексті стратегічних напрямів розвитку України до 2011 року" (м. Київ, 2004р.); "Науковий потенціал світу `2004" (м. Дніпропетровськ, 2004р.); "Підприємництво як соціально-економічна передумова становлення середнього класу" (м. Київ, 2004р.); "Наука і освіта `2005" (м. Дніпропетровськ, 2005р.); "Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти" (м. Запоріжжя, 2005р.); "Динаміка наукових досліджень `2005" (м. Дніпропетровськ, 2005р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 4,7 друк. арк., які належать особисто автору, зокрема: 1 у колективній монографії, 4 наукові статті у фахових виданнях, 10 публікацій в збірниках праць за матеріалами конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 183 сторінках машинописного тексту і складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, списку використаних джерел і додатків. Матеріал дисертації ілюстрований 45 таблицями на 39 сторінках, 17 рисунками на 10 сторінках і 4 додатками на 19 сторінках. Список використаних джерел містить 205 найменувань і займає 18 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено проблемні питання, що потребують подальшого дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і представлено методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.

У розділі 1 "Теоретичні засади управління технічним розвитком підприємств" досліджено еволюцію наукової думки щодо процесів технічного розвитку, визначено методи економічної оцінки технічного рівня основних засобів і підходи до моделювання управління технічним розвитком підприємств.

Встановлено, що матеріальною основою забезпечення конкурентоспроможності підприємств у ринковій системі господарювання є сучасний технічний рівень основних засобів, який за своїми параметрами спроможний забезпечити виготовлення високоякісної продукції.

Результати дослідження еволюції думок представників різних епох становлення економічної теорії щодо технічного розвитку виробництва та науково-технічного прогресу в цілому дозволили зробити певні узагальнення.

Конструктивний аналіз наукової літератури виявив відсутність єдності в поглядах серед вітчизняних науковців і практиків стосовно поняття "технічний розвиток підприємства", "інвестиційна діяльність", " інвестиційний клімат". Посилення конкуренції обумовило потребу активізації підприємств у технічному оновленні виробництва шляхом впровадження стратегії інвестиційного менеджменту. Відповідно до мети дослідження автор дотримується думки, що стратегію інвестиційного менеджменту доцільно розглядати як логічно пов'язану складову управління технічним розвитком, яка охоплює систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності та обґрунтування вибору ефективних шляхів і засобів їх досягнення. На підставі визначеної інвестиційної стратегії (довгострокова, середньострокова та короткострокова) підприємство виробляє конкретні рішення щодо інвестиційного портфеля та реалізації проектів і програм через механізм управління технічним розвитком підприємства. З одного боку, це дозволяє розглядати управління технічним розвитком підприємства як механізм оновлення технічного стану виробництва для підвищення конкурентоспроможності товару підприємства на своєму сегменті ринку, а з іншого, - не відокремлювати цей механізм від інвестиційної стратегії підприємства та формування інвестиційного портфеля, здійснення інвестиційної діяльності. Застосування критерію якісної основи відтворення дозволило визначити технічний розвиток як процес відтворення застарілих і спрацьованих засобів праці на новій технічній основі, поповнення діючих новими, більш прогресивними засобами праці, а також їх удосконалення при функціонуванні з метою усунення наслідків спрацювання.

Для чіткого усвідомлення та однозначного використання термінології, яка використовується в дослідженні, узагальнено різні трактування понять "технічний розвиток", "управління технічним розвитком" і дано авторську версію їх економічного змісту. "Технічний розвиток" розглядається як процес формування та вдосконалення технічної бази підприємства, який зорієнтований на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності. Під "управлінням технічним розвитком" слід розуміти - організаційно-економічний механізм, який включає методи діагностики рівня технічного розвитку, рівня спрацювання основних засобів, охоплює, структурно-управлінські методи, які мають забезпечувати просте та розширене відтворення техніки підприємства. Відзначене дозволяє зробити висновок про взаємозв'язок понять "технічний розвиток" та "управління технічним розвитком".

Процеси перехідної економіки України негативно позначилися на параметрах технічного розвитку суб'єктів господарювання. Незважаючи на позитивні зрушення в економіці протягом останніх років, зберігається негативна тенденція старіння машин та обладнання підприємств, рівень спрацювання яких в багатьох випадках досяг критичної межі.

В роботі визначено наступні тенденції технічного розвитку цегельних підприємств: зростання частки застарілого обладнання, брак коштів на початковому етапі ринкових перетворень галузі; збільшення частки власних коштів суб'єктів господарювання в структурі інвестицій в основні засоби; збереження значної частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію порівняно з придбанням сучасного прогресивного обладнання. До основних особливостей технічного розвитку вітчизняних цегельних підприємств відноситься зменшення обсягів виведення з експлуатації основних засобів за наявності значної кількості фактично бездіяльних або непридатних для подальшого використання виробничих потужностей на підприємствах і пожвавлення ділової активності переважно за рахунок залучення будівельних матеріалів підприємствами, які забезпечують будівництво житла та промислових об`єктів.

Перехід до ринкової системи господарювання вимагає формування нових підходів до управління технічним переозброєнням. У зв'язку з цим, запропоновано модельний підхід до управління технічним розвитком, який, на нашу думку, має ґрунтуватися на домінуючому в теперішній час погляді на організацію як на відкриту соціально-економічну систему, що обумовлює необхідність стратегічної спрямованості технічного розвитку підприємств виробників будівельних матеріалів. Відповідно до цього розроблено модельні основи управління технічним розвитком підприємств виробників будівельних матеріалів та обґрунтовано "Концепцію розробки і впровадження моделі управління технічним розвитком підприємства", яка дозволяє приймати обґрунтовані рішення щодо напрямів технічного розвитку.

У розділі 2 "Тенденції управління технічним розвитком підприємств виробників цегли" здійснено аналіз конкурентного середовища підприємств галузі, результатів господарювання та перспектив розвитку цегельних підприємств України, проведено діагностику рівня технічного розвитку підприємств і системи управління цими процесами.

Розробка адекватної моделі управління технічним розвитком підприємств виробників керамічної цегли вимагає визначення реального стану основних засобів підприємств, динаміки зміни їх технічного рівня та оцінки ефективності управління технічним розвитком. Для забезпечення об`єктивності зазначеної моделі необхідним є визначення умов зовнішнього середовища. будівництво цегельний технічний управління

В Україні виробляються всі основні види стінових будівельних матеріалів, у структурі яких обсяги виробництва та споживання керамічної цегли є найбільшими. Переважна більшість підприємств, що виробляють керамічну рядову цеглу, функціонують у вигляді акціонерних товариств.

За період з 2000 по 2004 р. споживання цегли вітчизняного виробництва збільшилось в цілому на 80% (або на 1182 млн. шт. ум. цегли), завдяки тому, що починаючи з 2000 року, обсяги монтажно-будівельних робіт щорічно зростали (в середньому на 21%). В 2004 році порівняно з 2003 роком темпи росту обсягів споживання керамічної цегли становили 25%. Щодо силікатної цегли, - обсяги її споживання зменшились на 3%.

Таблиця 1. Динаміка споживання цегли у 2000-2004 рр., млн. шт. ум. цегли

Як свідчать дані табл.1, темпи росту споживання цегли за досліджуваний період складали в середньому 14%. Позитивне значення середнього темпу росту споживання по силікатній цеглі (12 %) досягнуто завдяки періодичним сплескам в 2001 та 2004 роках.

Основний обсяг споживання керамічної цегли (99%) припадає на сегмент житлового будівництва. Споживання керамічної лицьової цегли дещо відрізнялось від її виробництва. що пов`язане не з динамікою експорту-імпорту, а перш за все, з тим, що потреба в лицьовій цеглі забезпечувалась за рахунок рядової цегли.

За досліджуваний період обсяги споживання керамічної цегли зросли на 82%, лицьової на 96%, що засвідчує стабільність попиту та споживчих вподобань. Випереджаючи темпи росту ринку керамічної лицьової цегли у порівнянні з рядовою цеглою, пов`язані з відносною новизною даного продукту для ринку України та ростом обсягів елітного будівництва - основного напряму її використання.

В останні роки для України характерною особливістю у структурі будівництва є переважання висотного та котеджного будівництва (74%). Причому, якщо брати у розрізі регіонів Україні, то в Центральному переважає висотне будівництво, в Західному - найбільш активно ведеться будівництво будинків у сільській місцевості, а на Сході України - будівництво індивідуальних будинків у містах і передмістях.

Зміна вподобань споживачів, підвищення вимог до якості продукції, збільшення попиту на керамічну лицьову цеглу посилили конкуренцію серед виробників керамічної рядової цегли. Останнє призвело до того, що обсяги виробництва цих підприємств знаходяться значно нижче точки беззбитковості, що обумовлює застосування переважно простих форм відтворення основних засобів.

Досліджено особливості протікання процесів технічного розвитку на підприємствах виробниках цегли за період 2001-2004 рр. з використанням загальновідомих показників ефективності відтворення основних засобів. Зокрема у табл.2 наведено розрахунок середньорічної вартості основних засобів, а також абсолютні відхилення та темпи приросту за кожним з наведених показників. Дані таблиці свідчать, що за досліджуваний період зміни в обсягах основних засобів майже не відбулися.

Слід зазначити, що мало місце високе зростання нових основних засобів та незначне зростання їх частки у загальних надходженнях (41,1% та 7,0% відповідно).

Таблиця 2. Розрахунок середньорічної вартості основних засобів підприємств виробників цегли за 2001-2004 рр., млн. грн.

Зважаючи на складні умови господарювання, більшість підприємств спрямовують капітальні вкладення на технічне переозброєння основних засобів, оновлюючи у першу чергу парк машин та обладнання. Основними джерелами фінансування капітальних вкладень є накопичені амортизаційні відрахування та кредити банків. У галузі виявлено стійку тенденцію до нецільового використання амортизаційних відрахувань, що зумовлено необхідністю прискорення оборотності всього авансованого капіталу.

На основі проведеного аналізу спрогнозовано, що підприємства у зв`язку з подвійним перевищенням попиту над споживанням цегли мають можливості для активізації своєї діяльності, що створює передумови для залучення інвестицій у галузь.

Під час аналізу виявлено, що для досліджуваних підприємств характерним є перевищення частки пасивної частини основних засобів над галузевим рівнем, що негативно впливає на фондовіддачу, і, що найбільш дорогими елементами у структурі основних засобів підприємств виробників цегли є печі, які за бухгалтерським обліком відносяться до групи будівель і споруд, хоча за своїм технологічним призначенням мають відноситись до обладнання. Отже для підприємств виробників цегли трактування оптимальності співвідношення активної та пасивної частки основних засобів має свою специфіку.

На основі аналізу даних за 2001-2004 рр. зроблено такі висновки відносно тенденцій у технічному розвитку основних засобів досліджуваних підприємств: підвищення питомої ваги активної частини основних засобів, покращення вікової структури основних засобів лише на деяких підприємствах, стабілізація високої частки витрат на фінансування простих форм технічного розвитку, уповільнення темпів оновлення основних засобів, збереження не високих темпів технічного розвитку основних засобів підприємства.

Встановлено, що на сьогодні більшість підприємств виробників керамічної цегли України використовують технологію пластичного формування. Остання поступається технології напівсухого пресування за трудомісткістю виготовлення, витратам палива, чисельністю робітників, можливістю автоматизації та механізації виробничих процесів. Однак головним чинником, який вплинув на її розповсюдження, є відсутність сировинної бази належної якості.

Визначено рівень технічного розвитку кожного з досліджуваних підприємств за наступними показниками: фондоозброєність праці, прогресивність технологій, технічний рівень парку устаткування, механізація та автоматизація робіт. Виявлено коливальну тенденцію технічного розвитку цегельних підприємств, визначено чинники, які вплинули на таку тенденцію. Останні вказують на відсутність цілеспрямованих ефективних управлінських дій.

В результаті проведених досліджень встановлено, що для забезпечення ефективного управління технічним розвитком необхідною є наявність відповідної дієвої системи управління. На цегельних підприємствах через низку окреслених факторів така система та її елементи за сучасних умов господарювання ефективно функціонувати не спроможні.

У розділі 3 "Концепція розробки і впровадження моделі управління технічним розвитком підприємства" запропоновано багатофакторну модель управління технічним розвитком підприємств, яка визначає місце та перспективні напрями розвитку підприємства.

Проведені дослідження дозволили встановити, що методичні документи, які б надавали можливість характеризувати процес технічного розвитку і спрощували розрахунки на перспективу, в теперішній час не розробляються. Тому одержання більшої частини інформації щодо рівня технічного розвитку можливе тільки безпосередньо на підприємствах, оскільки чинна статистична звітність не повністю відображає логіку процесів, які реально відбуваються в даному секторі економіки взагалі і на окремих підприємствах зокрема.

В роботі зроблено висновок, що управління технічним розвитком складних багатокомпонентних об'єктів, до яких відносяться цегельні підприємства, вимагає використання сучасного науково-методичного апарату, в якому найбільш дієвим і адекватним об'єкту дослідження, на нашу думку, є моделювання.

Встановлено, що основні засоби підприємства мають свій життєвий цикл, якій складається з наступних етапів: планування, фінансування, проектування, виготовлення, введення і освоєння, обслуговування, модернізація, реконструкція та виведення. На кожному з названих етапів життєвого циклу фактично здійснюється управління технічним розвитком основних засобів виходячи зі специфіки завдань і особливості етапів.

На основі аналітичних результатів автором зроблено висновок, що управління рівнем технічного розвитку цегельних підприємств доцільно здійснювати із врахуванням взаємодії чотирьох параметрів: фондоозброєність праці, прогресивність технологій, технічний рівень парку устаткування, механізація та автоматизація робіт.

Дана управлінська модель представлена системою рівнянь регресії, які акумулюють вплив на рівень технічного розвитку всіх названих параметрів.

Рівняння (1.1) дозволяє встановити залежність рівня технічного розвитку від рівня фондоозброєності праці:

Y(X1)= 0,334X1+0,319, (1.1)

де - X1 - рівень фондоозброєності праці.

Залежність рівня технічного розвитку від прогресивності технологій встановлюється наступним рівнянням:

Y(X2)= 0,754X2+0,330, (1.2)

де - X2 .- прогресивність технологій, устаткування.

Встановити залежність рівня технічного розвитку від технічного рівня парку устаткування допомагає рівняння (1.3):

Y(X3)= 0,526X3+0,080, (1.3)

де - X3 - технічний рівень парку устаткування.

За допомогою рівнянням 1.4 уявляється можливим встановити залежність рівня технічного розвитку від рівня механізації та автоматизації робіт:

(X4)= 0,918X4-0,044, (1.4)

де - X4 - механізація та автоматизація робіт.

На основі розрахованих рівнянь зроблено наступні висновки:

- найсильніше на рівень технічного розвитку підприємств виробників керамічної цегли впливають рівень фондоозброєності праці та загальний коефіцієнт механізації та автоматизації робіт, - значення парного коефіцієнту кореляції за двома показниками становить 0,81. Це означає, що за умови елімінування впливу усіх інших факторів, між вказаними показниками та рівнем технічного розвитку є сильний зв`язок (81%);

- другим за силою впливу виступає коефіцієнт технічного рівня парку устаткування та (значення парного коефіцієнту кореляції дорівнює 0,73);

- найменше впливає на рівень технічного розвитку підприємств коефіцієнт рівня прогресивності технологій (парний коефіцієнт кореляції 0,45).

Розраховані рівняння дозволяють кожному підприємству відстежувати "свій" рівень технічного розвитку і приймати управлінські рішення щодо його покращання за рахунок одного із рекомендованих параметрів (рівняння парної регресії), або їх сукупності (рівняння множинної регресії). Розраховані рівняння регресії дозволяють згрупувати виробників цегли за рівнем залежності рівня технічного розвитку від кожного з параметрів впливу (табл. 3).

Таблиця 3. Групування підприємств за параметрами технічного розвитку

Результати групування виявили своїх лідерів та аутсайдерів як в межах кожного параметру, так і в межах всіх чотирьох параметрів. Можна стверджувати, що лідером за всіма параметрами рівня технічного розвитку є ЗАТ "Слобожанська будівельна кераміка", аутсайдером є ВАТ "Фірма Керамблоки". Для підвищення рівня доказовості результатів моделювання розраховано рівняння множинної регресії, яке дозволяє відслідковувати ступінь впливу на рівень технічного розвитку цегельних підприємств сукупності (всіх чотирьох параметрів). Рівняння множинної регресії має вигляд:

Y (Xm) = 0,069+0,153Х 1+0,248Х 2+0,256Х 3+0,335Х 4, (1.5)

де - X1 - рівень фондоозброєності праці; X2 - прогресивність технологій, устаткування; X3 - технічний рівень парку устаткування; X4 - механізація та автоматизація робіт.

Оцінка надійності розрахованих рівнянь свідчить, про те, що: загальний коефіцієнт детермінації становить 0,9, а це означає, що модель враховує близько 90% впливу всіх факторів на показник рівня технічного розвитку підприємств; з надійністю 0,95 можна вважати, що дана функція адекватно відображає спостережувані дані.

Визначено, що найбільший вплив на рівень технічного розвитку підприємства спричиняють рівень фондоозброєності праці та рівень механізації та автоматизації робіт, на що й мають звернути увагу цегельні підприємства. Розроблена модель і результати її апробації дозволили сформувати прогноз технічного розвитку цегельних підприємств до 2010 року.

Висновки

У дисертації викладено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо управління технічним розвитком промислових підприємств на основі побудови моделі управління технічним розвитком цегельних підприємств. Основні результати дисертаційної роботи дають змогу дійти таких висновків теоретичного та практичного спрямування:

1. Узагальнення теоретичних поглядів на проблемне поле технічного розвитку дає можливість стверджувати, що матеріальною основою забезпечення конкурентоспроможності підприємств у ринкових умовах виступає сучасний технічний рівень основних засобів, який за своїми параметрами спроможний забезпечити задоволення сучасних потреб споживачів у високоякісній продукції.

2. Систематизація наукових підходів щодо трактування сутності поняття "технічний розвиток підприємства" дозволяє на засадах критерію якісної основи відтворення визначити його як процес відтворення застарілих і спрацьованих засобів праці на новій технічній основі, поповнення діючих новими, більш прогресивними засобами праці, а також їх удосконалення при функціонуванні з метою усунення наслідків спрацювання. Для чіткого уявлення і більш повного розкриття сутності поняття "управління технічним розвитком" його слід розглядати як організаційно-економічний механізм, що включає методи діагностики рівня технічного розвитку, рівня спрацювання основних засобів, охоплює структурно-управлінські методи, які мають забезпечувати просте та розширене їх відтворення і визначати відповідність його певному технологічному укладу.

3. Технічний розвиток підприємств виробників будівельних матеріалів в перехідній економіці має такі закономірності: зростання частки застарілого обладнання, брак коштів на початковому етапі ринкових перетворень галузі; збільшення частки власних коштів суб'єктів господарювання в структурі інвестицій в основні засоби; збереження значної питомої ваги витрат на технічне переозброєння і реконструкцію порівняно з придбанням сучасного прогресивного обладнання. Специфіка перехідного періоду в Україні обумовила зменшення обсягів ліквідаційних списань спрацьованих засобів за наявності значної кількості фактично бездіяльних або непридатних для подальшого використання виробничих потужностей на підприємствах, а також пожвавлення їх активності переважно за рахунок залучення будівельних матеріалів підприємствами, які забезпечують споживчий ринок.

4. Ідентифікація рівня адаптації вітчизняних цегельних підприємств до існуючої системи господарювання дозволила встановити, що ринкові умови радикально змінюють мету, завдання, принципи і характер технічного розвитку підприємств і вимагають формування нових підходів до управління даними процесами. У зв'язку з цим, в роботі обґрунтовано необхідність використання модельного підходу до управління технічним розвитком, який має ґрунтуватися на домінуючому в теперішній час погляді на організацію як на відкриту соціально-економічну систему, що обумовлює необхідність стратегічної спрямованості технічного розвитку цегельних підприємств.

5. Доведено, що оцінку технічного рівня підприємств слід проводити періодично з використанням сучасних методів аналізу та системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва. Обґрунтовано, що за сучасних умов технічний розвиток підприємств значною мірою визначається його організаційною складовою, що потребує відповідного управлінського механізму і відповідних управлінських структур.

6. Нормативні документи, які б надавали можливість не тільки характеризувати процес технічного розвитку, а тим більше приймати відповідне управлінське рішення і спрощували розрахунки на перспективу поки в Україні не розробляються. Одержання більшої частини інформації щодо технічного стану розвитку можливе тільки безпосередньо на підприємствах, оскільки чинна статистична звітність не повністю відображає ситуацію процесів, які реально відбуваються в даному секторі економіки взагалі і на окремих підприємствах зокрема.

7. Управління технічним розвитком складних багатокомпонентних об'єктів, до яких відносяться цегельні підприємства, вимагає використання сучасного науково-методичного апарату, серед якого дієвим і адекватним об'єкту дослідження є моделювання. Встановлено, що динаміка технічного розвитку підприємств останнім часом значно прискорилася. Фактично це знаходить своє відображення у зростанні ролі технічних укладів у перехідних процесах і формуванні відповідних структур управління технічним розвитком. Саме на цих складових сучасного технічного розвитку розроблено управлінську модель.

8. Встановлено, що сучасне підприємство повинно мати відповідний організаційно-економічний, аналітичний і управлінський інструментарій, який дозволяє приймати обґрунтоване рішення стосовно розвитку підприємства взагалі і виробників цегли зокрема. Світова практика свідчить, що саме моделювання є тим надійним інструментом, який дозволяє швидко реагувати на зміни і враховувати їх при прийнятті рішення. А оскільки цегельні підприємства розвиваються вкрай динамічно, їх технічний розвиток визначає багато взаємопов`язаних і взаємозалежних показників, більшість з яких розрахувати традиційними кількісними методами неможливо та й неефективно.

9. З метою прийняття обґрунтованого управлінського рішення щодо напрямів підвищення технічного розвитку цегельних підприємств розроблено багатофакторну управлінську модель, апробація якої довела її практичну корисність і дієвість. Обґрунтовано, що саме розроблена модель є найбільш універсальною модельною конструкцією, яка дозволяє реалізувати сформовану ідею про врахування при управлінні технічним розвитком цегельних підприємств ключових параметрів основних засобів та їх життєвих циклів.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

Монографія:

1. Новий формат стратегії ї тактики соціально-економічного розвитку України: людина, громада, держава / І.К. Бондар, М.В. Чечетов, О.І. Жадан та ін. - К.:Видавничий дім "КОРПОРАЦІЯ", 2005. - 384с. (особистий внесок автора розділ 1.9. Стратегія технічного розвитку підприємств. - С.121-130. - 0,5 д.а.)

У наукових фахових виданнях:

2. Кужель В.М. Альтернативні підходи до оцінки технічного рівня обладнання // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. - К., 2004. - № 44. - С.115-121. - 0,6 д.а.

3. Кужель В.М. Моделювання ключових показників технічного розвитку підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - № 201, том 1. - С.157-163. - 0,3 д.а.

4. Кужель В.М. Розвиток техніки та особливості її економічної оцінки // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - № 205, том 1. - С.174-179. - 0,3 д.а.

5. Кужель В.М. Оновлення техніко-технологічної бази підприємства в умовах трансформаційної економіки // Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. - К.:КНЕУ, 2004. - № 13. - С.34-43. - 0,5 д.а.

В інших виданнях:

6. Кужель В.М. Стан інноваційних процесів в Україні // Праці Четвертої Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання". - Донецьк: ДонНУ, 2003. - Т. 1. - С.127-129. - 0,1 д.а.

7. Кужель В.М. Концептуальні підходи до вибору стратегії управління технічним розвитком підприємства // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції "Науковий потенціал світу `2004". Економіка підприємства. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 20. - С.69-72. - 0,2 д.а.

8. Кужель В.М. Сучасні тенденції управління техніко-технологічним розвитком підприємств // Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки: Зб. наук. пр. / НАН України. Об`єдн. ін-т економіки. - Київ, 2004. - С.129-137. - 0,6 д.а.

9. Кужель В.М. Інновації - рушійна сила відновлення потенціалу підприємств України // Збірник доповідей та тез Першої Міжнародної наукової-практичної конференції "Підприємництво як соціально-економічна передумова становлення середнього класу". - Київ, 2004. - С.60-64. - 0,3 д.а.

10. Кужель В.М. Пріоритети оновлення техніко-технологічної бази // Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації. - К.:Видавничий дім "КОРПОРАЦІЯ", 2004. - С.137-145. - 0,5 д.а.

11. Кужель В.Н. Методические подходы к разработке программы технического обновления строительных предприятий // Материалы Международной научно-практической конференции "Образование и наука без границ". Экономика. - Белгород: Руснаучкнига; Днепропетровск: Наука и образование, 2004. - Т. 6. - С.44-48. - 0,2 д.а.

12. Кужель В.М. Динаміка багатоваріантних технічних систем // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. 1. - С.77-79. - 0,1 д.а.

13. Кужель В.М. Розвиток технічної бази підприємств в аспекті технологічних укладів // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта `2005". Економіка підприємства. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. 87. - С.70-71. - 0,1 д.а.