Аналіз діяльності господарюючого суб'єкта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В умовах розвитку ринкових відносин центр господарської діяльності зміщується до первинної ланки економічної системи -- підприємства. Підприємства як самостійні ланки економіки виробляють продукцію, надають різноманітні послуги як з метою задоволення потреб суспільства, так і для власного виробництва. Сучасне підприємство - це складна система, що обєднує і використовує різноманітні ресурси: людські, матеріальні, фінансові, інформаційні тощо. Ефективнеуправління підприємством неможливе без вивчення їх сутності та взаємозвязків. Від того, як підприємства використовують власні ресурси, наскільки якісною і конкурентоспроможною є вироблена продукція, як вони здійснюють інноваційні перетворення, значною мірою залежить добробут населення й економічна могутність держави загалом.

1. Економічна характеристика діяльності господарюючих суб'єктів

Соціальна інфраструктура і соціальна діяльність підприємства.

Виробництво -- це комплексний процес створення матеріальних благ, невід'ємною складовою якого є люди і взаємовідносини між ними. Тому кожне підприємство становить не лише складну виробничо-економічну, а й не менш складну соціальну систему. На результативність діяльності підприємства помітно впливають соціально-культурні чинники зовнішнього середовища. Тому сучасні підприємства об'єктивно мусять спрямовувати певну частину своїх зусиль і ресурсів на вирішення як внутрішніх, так і зовнішніх проблем соціального характеру.

Характеристика соціальної інфраструктури. Соціальні потреби працівників підприємства охоплюють широке коло питань: поліпшення умов праці та охорони здоров'я, побуту працівників і членів їх сімей, соціально-культурного обслуговування. Забезпечення соціальних потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства, до складу яких можуть входити:

1) їдальні, кафе, буфети;

2) лікарні, поліклініки, медпункти;

3) власні житлові будинки, заклади побутового обслуговування;

4) школи, професійно-технічні училища, факультети та курси підвищення кваліфікації;

5) дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, клуби (палаци культури);

6) бази та будинки відпочинку, спортивні споруди тощо.

Утримання всієї можливої (необхідної) сукупності об'єктів соціальної інфраструктури кожним підприємством потребує чималих коштів. За умов кризового стану і зв'язаної з цим обмеженості фінансових ресурсів багато які підприємства змушені передати створені раніше окремі об'єкти соціальної інфраструктури в підпорядкування місцевих органів влади -- районних, міських та обласних держадміністрацій. Проте й нині існують і навіть створюються нові заклади освіти, охорони здоров'я та відпочинку галузевого підпорядкування.

Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури здійснює заступник директора підприємства (віце-президент фірми) з кадрових і соціальних питань. Йому підпорядковано відділи: кадрів, технічного навчання, адміністративно-господарський та житлово-комунальний, які вже безпосередньо керують діяльністю установ соціальної інфраструктури підприємства.

У формуванні мотивації працівників, підвищення його самовіддачі у виробничій діяльності особливе місце відводиться соціальній діяльності підприємства. На підприємстві реалізуються пільги і гарантії в рамках соціального захисту працівників (соціальне страхування по старості, на випадок хвороби, в разі безробіття і т.д.), встановлені на вищому рівні. Крім того, підприємства надають своїм працівникам та членам їх сімей додаткові пільги за рахунок виділених на ці цілі коштів, зароблених колективом підприємства.

Ініціатором надання додаткових пільг і послуг соціального характеру понад обов'язкових виплат виступає або сама адміністрація, демонструючи добровільне втілення в життя соціальної кадрової політики, або це може бути Результат тарифних угод між адміністрацією і профспілкою (або радою трудового колективу) як захисником інтересів працівників підприємства.

"Добровільно" надаються працівникам пільги і послуги по внутрішньому договором стають для адміністрації настільки ж обов'язковими, як і надаються згідно з трудовим законодавством.

Отже, соціальна політика підприємства як складова частина менеджменту являє собою цілі та заходи, пов'язані з наданням своїм працівникам додаткових пільг, послуг та виплат соціального характеру.

Чим більше таких пільг і послуг, ніж їх сума вище встановленого законом розміру, тим привабливіше виглядає робота на такому підприємстві, то з меншою охотою працівник захоче втрачати ці пільги при звільненні.

Незалежно від того, чи є послуги соціального характеру на підприємстві життєво необхідними (забезпечення існування) або пропонуються тільки на користь залучення кваліфікованого персоналу (ринок робочої сили), вони створюють зацікавленість працівників в економічній діяльності підприємства (організації).

Отже, соціальне забезпечення працівників, розвиток їх особистісних якостей, збереження здоров'я є умовою успіху підприємства (організації, фірми).

Таким чином, соціально орієнтована кадрова політика підприємства і пов'язані з нею соціальні послуги повинні сприяти тому, щоб:

працівник ототожнював себе зі своїм підприємством;

бажання працівників відповідали цілям підприємства;

росли продуктивність праці і готовність працівників до роботи;

працівники були соціально захищені, що надаються в законному порядку або ж за тарифною угодою соціальні послуги при необхідності доповнювалися;

заохочувалася власна ініціатива працівника при вирішенні його проблем;

поліпшувалася атмосфера на підприємстві, формувався сприятливий соціально-психологічний клімат;

у працівників і у громадськості створювалося позитивне уявлення про підприємство.

Соціальна діяльність підприємства має бути:

захисної, що реалізовується через систему пільг і гарантій, наданих державою, а також самим підприємством;

відтворювальної, що реалізовується через організацію оплати праці та її регулювання з метою забезпечення відтворення робочої сили;

стабілізуючою, що реалізовується через узгодження інтересів соціальних суб'єктів (працівник, роботодавець, держава).

Як інструмент мотивації працівників, вона передбачає прийняття рішень, що стосуються:

вибору пріоритетів у спрямованості самої соціальної політики (соціальний захист, соціальне або медичне страхування, пільги за роботу в несприятливих умовах праці як форма залучення та закріплення робочої сили на тих чи інших ділянках роботи і т.д.); вибору форм надання пільг, послуг, виплат і самих їх видів; оцінки величини можливих виплат виходячи з доставлених завдань і фінансових можливостей; вибірковості в наданні пільг і послуг, диференціації розмірів виплат за категоріями персоналу залежно від розв'язуваних з її допомогою завдань.

Виходячи із закордонного та вітчизняного досвіду, складемо укрупнений перелік виплат, пільг і послуг соціального характеру, що надаються в різних формах:

а) грошової: виплати підприємства на придбання власності та майна (наприклад, придбання акцій підприємства за зниженою ціною); оплачуване звільнення від роботи (при вступі в шлюб, важкої хвороби членів сім'ї, смерті батьків тощо);

додаткові відпускні гроші; компенсація укороченого робочого дня літніх працівників; дотації та допомоги по непрацездатності, що виплачуються лікарняною касою; грошову винагороду, що надається в зв'язку з особистими урочистостями або святами, різдвяне винагороду (грошові суми або подарунки);

надання в користування службового автомобіля оплата переїзду при переведенні працівника в інший структурний підрозділ та ін;

б) у формі забезпечення працівника в старості (на додаток до державної пенсії і приватним страховками працівника): додаткове пенсійне забезпечення в рамках фірми (підприємства); одноразова винагорода пенсіонерів з боку фірми (підприємства);

в) у формі користування соціальними установами підприємства: пільги в користуванні столовими; знижена квартплата в службовому житлі; позика під будівництво житла під особливо низькі відсотки; - користування будинками відпочинку, санаторіями; надання на пільгових умовах місць у дитячих дошкільних установах і ін

Соціальна політика є складовою частиною механізму вдосконалення якості робочої сили та умов її ефективної реалізації. Об'єктом впливу соціальної політики є не тільки зайняті працівники підприємства, але певною мірою і колишні працівники підприємства, в тому числі вийшли на пенсію. До чинників, який впливає на величину виплат, відносяться розмір підприємства, його галузева приналежність, фінансово-економічне становище, ступінь впливу профспілок, форма власності та ін

Підприємства надають своїм працівникам можливість вибору пільг і послуг на свій розсуд на певну суму зі своєрідного "меню": заробітної плати, пенсій від фірм, страхування життя, інших пільг, вибір часу роботи, відпустки і т.д. та їх комбінації.

Деякі зарубіжні фірми використовують додаткові виплати до заробітної плати для стимулювання зацікавленості працівника у зміцненні здоров'я. Це виплати у вигляді грошової винагороди за відмову від куріння, виплати особам, які не проболевшім жодного робочого дня протягом року, виплати працівникам підприємства, постійно займаються спортом. Всі кошти виплачуються в кінці року і вельми значні. Такі додаткові пільги, виплати та гарантії, безсумнівно, збільшують витрати підприємства на робочу силу, здорожуючи вартість одиниці праці. Однак є й позитивні сторони соціальної політики (підвищення мотивації, стабілізація колективу та ін.) Таким чином, соціальна політика, що реалізується на підприємстві, вигідна і для працівників, і для адміністрації.

2. Складання кошторису витрат на виробництво

Необхідні теоретичні відомості

В процесі своєї діяльності підприємство здійснює витрати.

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Підприємства для групування та визначення загальної суми витрат складають кошторис виробництва - це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться еони на собівартість чи ні.

Витрати, що входять до кошторису виробництва, класифікуються за економічними елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів і матеріальних активів;

- інші витрати, пов'язані з основною діяльністю.

Таке групування для всіх підприємств промисловості є ідентичним.

Поелементна класифікація витрат, яку містить кошторис виробництва, дає змогу визначити ресурсну структуру собівартості, що є важливим для аналізу чинників формування та зниження собівартості продукції. На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

а) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промисловості);

б) енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

в) фондомісткі (капіталомісткі) виробництва (підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії);

г) трудомісткі виробництва (підприємства вугільної та металообробної промисловості, машинобудування, точне приладобудування).

Завдання

Діяльність новоствореного підприємства характеризується рядом показників які наведено в таблиці 1.

За наведеними даними скласти кошторис витрат на виробництво за формою, що наведено в таблиці 1 та зробити висновки про структуру витрат підприємства та до якого типу воно відноситься.

Вихідні дані

Таблиця 1 --Показники діяльності підприємства

Показники Значення

Обсяг виробництва і-го виду, тис. шт. 12

Ціна одиниці, грн. 300

Змінні витрати на одиницю, грн. 220

Постійні витрати на одиницю, грн. (10% від змінних витрат) 22

Вартість основних фондів, тис. грн. 300

Залишки оборотних коштів, тис. грн. 120

Витрати:

- матеріальні, тис. грн. 160

- оплата праці, тис. грн. 170

- нарахування на фонд заробітної плати, в % від оплати праці 37

- Нарахування на фонд заробітної плати, тис. грн. 0,37*170=62,9

Амортизація, норма % 17

Доход від реалізації майна, тис. грн. 12

Відсотки сплачеш за кредит, тис. грн. 11

Податки, що сплачуються з прибутку, середня ставка, % 27

Відсоток за строковими депозитами, % 14

Витрати на роботи та послуги, що не входять до виробничої собівартості 95

Зміна залишків витрат майбутніх періодів +37

Зміна залишків резервів майбутніх платежів +34

Зміна собівартості залишків незавершеного виробництва +25

Зміна собівартості залишків нереалізованої продукції +130

Розрахунок:

Відрахуванням на соціальні заходи відповідає витратам пов'язаними з нарахуванням на фонд заробітної плати, тобто 62,9 тис. грн.

Амортизація основних фондів та нематеріальних активів:

А=ОФ*На/100

ОФ - Вартість основних фондів;

На - Амортизаційна норма у %;

А= 300 тис.грн.*(17 %/100%) = 51 тис. грн.

До інших витрат відносяться відсотки сплачені за кредит у розмірі 11 тис.грн

Усього витрат на виробництво:

?Р = Рмат.+ Ропл.пр + Рсоц. зах.+ А+ Рін

?Р = 160+170+62,9+51+11=454,9тис.грн.

Собівартість валового випуску продукції:

Сввп = ?Р + Р невироб с + ?Рмайб т + ?Пл майб

Сввп = 454,9 + 95+ 37 + 34 = 620,9 тис.грн.

Виробнича собівартість виготовленої продукції:

Свир = С ввп +Снез. вир. з.п і п.п.

свир= 620,9+ 25 = 645,9 тис.грн.

Собівартість реалізованої продукції:

С = Свир + ?Снез.вир.

С= 645,9+130 = 775,9 тис.грн

Висновок

Співвідношення елементів витрат характеризує структуру витрат:

1) матеріальні витрати - 35,2%;

2) витрати на оплату праці - 37,4%;

3) амортизація основних засобів - 13,9%;

4) відрахування на соціальні заходи - 11,2%;

5) інші витрати - 2,4%.

Тому дане підприємство за своєю структурою витрат відноситься до матеріаломістких і трудомістких підприємств.

3. Визначення результатів господарювання підприємства

Необхідні теоретичні відомості

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

Він служить джерелом сплати податків.

Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини, або хоча б стабілізувати її на певному рівні.

Розрізняють види прибутку:

- валовий;

- чистий;

- економічний.

Завдання

При створенні підприємства власник вклав коштів X тис. грн. Виробництво здійснюється в будівлі, яку до цього власник здавав в оренду. Орендні платежі складали У тис. грн. на рік.

До моменту створення власного бізнесу його засновник був найманим менеджером з річною зарплатою 2 тис. грн. (дані наведено в таблиці 2).

За наведеними даними та за результатами розрахунків другого розділу, визначити:

- прибуток валовий;

- прибуток чистий;

- прибуток економічний.

Зробити висновок про доцільність відкриття власної справи.

Вихідні дані

Таблиця 2 -- Показники діяльності підприємця (власника)

Показники Значення

X 260

Y 90

Z 25

Розрахунок:

Валовий прибуток:

Пбв = Всі доходи - Всі розходи

Пбв = ТR + Дреаліз. майна - X - ?P

Пбв = 12000 шт. * 0,3 тис. грн.+ 12 тис.грн.- 260 тис.грн.- 454,9 тис.грн = 2897,1 тис.грн

Чистий прибуток:

Пбч = Пбв - Тпр

Пбч = Пбв -(27%/100%)* Пбв

Пбч = 2897,1 тис.грн - 2897,1 тис.грн.*0,27 = 2114,88 тис.грн.

Економічний прибуток:

Пбе = ТR - Явні витрати - Неявні витрати

Пбе = Пбч - У - Z - Удеп

Удеп = (14%/100%)* x

Пбе=2114,88 - 90 - 25 - 0,14 * 260

1,14* Пбе= 1963,48

Пбе = 1722,35 тис. грн.

Висновок

Валовий прибуток дорівнює 2897,1 тис.грн; чистий прибуток дорівнює: 2114,88 тис.грн.; економічний: 1722,35 тис. грн.. Таким чином оцінюючи ці показники прибутків можна стверджувати, що вигідно розпочинати запропоновану справу, оскільки видно, що прибутки дуже високі.

4. Розрахунок показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта

Необхідні теоретичні відомості

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці та за наявності сучасного четвертого чинника - підприємницького ресурсу. Тому оцінити віддачу задіяних ресурсів, прийняти рішення щодо розширення бізнесу чи навпаки згортання діяльності, можна за допомогою розрахунку показників ефективності. Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

Проблема підвищення ефективності виробництва полягає у тому, щоб на кожну одиницю витрат -- трудових, матеріальних, фінансових -- досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має ряд модифікацій:

1) Рентабельність виробничих фондів (RВФ) -- традиційний показник на наших підприємствах, який називають на практиці рентабельністю виробництва.

2) Рентабельність сукупних активів (RA) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства.

3) Рентабельність власного (акціонерного) капіталу (Rв.А) показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів,

4) Рентабельність продукції характеризує: ефективність витрат на її виробництво і збут.

Розрахунок беззбиткового рівня виробництва

Беззбитковий рівень виробництва можна розрахувати аналітичне з графічною інтерпретацією. Аналітичне рівень беззбитковості розраховується за формулою:

А = Спост /(ЦІ - Спит.зм.)

де А --беззбитковий рівень виробництва, шт.;

Спост -- постійні витрати, грн.;

ЦІ -- ціна одиниці продукції, грн.; .

Спит.зм -- питомі змінні витрати (витрати на одиницю продукції), грн.

Завдання

- визначити критичний обсяг виробництва аналітичне і графічно;

- рентабельність продукції;

- рентабельність виробництва;

- рентабельність капіталу;

- часткові показники ефективності.

Вихідні дані

Завдання виконується на основі попередніх розрахунків отриманих при виконанні другого та третього розділів роботи.

Розрахунок

1. Розрахую аналітичне рівень беззбитковості:

А = Спост /(ЦІ - Спит.зм.)

А = (12000 шт.* 22 грн.)/ (300грн. - 220грн.) = 3300 шт.

Постійні витрати:

Спост.1 = Q1 * Спит.пост

Спост.1 = 12000 шт.* 22 грн. = 264 тис;

Зміннні витрати:

Сзмін.1 = Q1 * Спит.зм

Сзмін.1 = 12000 шт.* 220 грн. = 2640 тис;

Сумарні витрати:

Ссум1 = Спост1 *Сзмін1

Ссум1 = 264 тис.грн. + 2640 тис.грн = 2904 тис.грн

Виручка від реалізації товару в обсязі 12 тис. шт.:

ВР1 = 12000 шт.* 300 грн.= 3600 тис. грн.

Ціна рівня беззбитковості:

Ц* = 3300 шт.* 300 грн.= 990 тис.грн.

Дійсно графічний рівень беззбитковості співпадає з рівнем беззбитковості, який був розрахуваний аналітично.

2. Значення прибутків візьму із попередніх розрахунків, попередньої роботи.

3. Фондовіддача:

Фв = Q1 /ОФ;

Q1 - обсяг виготовленої продукції;

Фв= 12000 шт./ 300 000грн. = 0,04

4. Матеріаломісткість:

Мм = Рмат. /( Q1 * Ц) *100%

Мм = ( 160 тис.грн./ 12000 * 300) *100% = 4,4%

5. Рентабельність продукції:

R = (Пбв/С) * 100%

R пр.= ( 2897,1 тис.грн./ 880,9 тис.грн.) *100%= 328,88%

6. Рентабельність виробництва:

Rв. = Пбв./(Фосн. + Фоб.) * 100%

Rв. = (2897,1 тис.грн. / ( 300 тис. грн. + 190 тис.грн. )) * 100% = 722,67%

7. Рентабельність капіталу:

Rк. = Пбч./(Фосн. + Фоб.) * 100%

Rк. = (2897,1 тис.грн. / ( 410 тис.грн. + 120 тис.грн. )) * 100% = 546,62%

Висновки

Проаналізувавши діяльність господарюючого суб'єкта, мною було визначено, що підприємство за своєю структурою витрат відноситься до матеріаломістких і трудомістких підприємств. Для зменшення витрат я пропоную:

1. Підвищення технічного рівня виробництва, зокрема впровадження нової.

2. Поліпшення організації виробництва і праці, тобто удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього.

3. Зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва.

4. Зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції.

Валовий прибуток дорівнює: 4336 тис. грн. ; чистий прибуток дорівнює: 3382,08 тис. грн.; економічний: 2805,197 тис. грн. Таким чином оцінюючи ці показники прибутків можна стверджувати, що вигідно розпочинати запропоновану справу, оскільки видно, що прибутки оцінюються мільйонами.

Показники ефективності діяльності господарюючого суб'єкта також задовільні:

Рентабельність продукції: 1416,99%.

Рентабельність виробництва: 722,67%.

Рентабельність капіталу: 563,68%.

Ці показники свідчать, що величина прибутків на сотні відсотків більші за величину витрат, а це свідчить про перспективи даного виробництва, бо даний прибуток зможе покрити значні непередбачені витрати і тому дане виробництво є більш стійким до не прогнозованих ситуацій.

Сутність проблеми підвищення ефективності виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат -- трудових, матеріальних, фінансових досягти максимально можливого збільшення обсягів виробництва або доходу.

собівартість витрати беззбитковий економічний

Використана література

1. Гетьман О. О., Шаповал В. М, Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: ЦНЛ, 2006. - 488с.

2. Економіка підприємства: Підручник / за заг. ред. С. Ф. По кропивного. - К.: КНЕУ, 2005. - 528с.

3. Економіка підприємства: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Г. О. Швиданенко, С. Ф. По кропивний - К.: КНЕУ, 2000. - 248с.

4. Економіка підприємства: Навчальний посібник / за ред.. А. В. Шегди. - К.: Знання, 2005. -431с.

5. Основи економічної теорії: Підручник /За ред.. С. В. Мочерного. - Тернопіль, 2003. - 686с.

6. Виробництво і собівартість: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -Дніпропетровськ. - 2006. - 247с.

Размещено на Allbest.ru

...