Стратегія розвитку промислового виробництва на підставі активізації інноваційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Стратегія розвитку промислового виробництва на підставі активізації інноваційної діяльності

Забарна Елеонора Миколаївна

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

УДК 621:658.5+658.589

Одеса - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному політехнічному університеті на кафедрі економіки підприємств.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, професор

Поповенко Ніна Самуїлівна,

Одеський державний політехнічний університет,

професор кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Редькін Олександр Семенович

Одеський державний економічний університет,

професор кафедри;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Барабаш Олександр Олександрович

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України,

старший науковий співробітник.

Провідна установа:

Хмельницький технологічний університет “Поділля”,

кафедра економіки промисловості.

Захист відбудеться “ 30 ” вересня 1999р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К41.177.01. в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 270044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 270044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “ 25 ” серпня 1999р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Степанов В.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В концепції державної промислової політики України підкреслюється, що забезпечення економічної незалежності та відродження промисловості України можливо лише на підставі розвитку високотехнологічних підприємств та впровадження досягнень науки та техніки. Сучасні напрямки економічного розвитку України визначають необхідність структурних та інституційних перетворювань. Перші базуються на технічному переозброєнні, поліпшенні технологічної структури промислового виробництва з активним сприйняттям науково-технологічних досягнень. Таким чином, значні успіхи в підприємництві сьогодні пов'язують лише з нововведеннями.

До початку загальної кризи більша частина технологічного обладнання морально та фізично застаріла. Виробництво ж конкурентоспроможної продукції на цьому обладнанні, з використанням старих технологій, практично неможливо. Саме це є головним гальмом відродження промисловості України. Стабілізація економіки та її поступовий зріст, як свідчить практичний досвід економічно розвинутих країн, потребує розробки стратегії промислового розвитку інноваційного типу.

Поряд з цим, наукові дослідження в галузі промислової науково-технічної політики, в нашій країні, доки ще не отримали необхідного розвитку. В спеціальній літературі їм відведено недостатньо уваги, а запропоновані розробки не доведені до свого логічного завершення та реалізації. Необхідність теоретичних та практичних розробок з питань підвищення ефективності промислового виробництва шляхом активізації інноваційних процесів, посилення інноваційного спрямування промислової політики зазначили вибір теми та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з тематичними планами науково-дослідних робіт Одеського державного політехнічного університету 1994-1998рр. Її результати використані при виконанні держбюджетних НДР № 308-69 та № 231-71.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в розробці стратегії розвитку промислового виробництва на базі активізації інноваційного процесу та формуванні наукових засад щодо формування стратегії інноваційного типу. У відповідності з метою дисертаційної роботи були поставлені наступні завдання:

- провести змістовний аналіз сучасного стану промислового виробництва і його ролі в стабілізації економіки;

визначити основні фактори формування ефективного функціонування промислового виробництва;

співвставити сучасні методи оцінки ефективності функціонування господарчої системи;

провести економічний аналіз сучасного стану найважливіших факторів розвитку промисловості, зокрема інноваційного;

визначити методичні підходи до оцінки впливу інноваційного фактору на промисловість;

розробити рекомендації щодо формування стратегії інноваційного типу розвитку промислового виробництва.

Мета та задачі роботи визначили основні напрямки та зміст дисертації.

Предмет дослідження складають економічні та організаційні умови формування стратегії розвитку промислового виробництва на базі інноваційного фактору.

Об'єктом дослідження є фактори розвитку промисловості та інноваційні процеси в цій сфері.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є сучасні концепції керування і організації промислового виробництва; законодавчі акти, прийняті органами державної влади з питань переходу до ринкового механізму господарювання; публікації закордонних та вітчизняних вчених-економістів з проблем економічного розвитку. В роботі застосовувалися методи техніко-економічного аналізу діяльності машинобудівельного комплексу, оперативна та статистична звітність машинобудівельних підприємств Одеського регіону, засоби науково-технічного прогнозування на підставі експертних оцінок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

встановлено функціональну залежність між рівнем розвитку промислового виробництва та станом інноваційної діяльності;

розроблено рекомендації щодо формування промислової політики з урахуванням пріоритетних напрямків інноваційного розвитку;

сформульовано поняття “інноваційного рівня розвитку промисловості”, надано рекомендації щодо вдосконалення системи показників та методику його оцінки;

розроблено рекомендації та пропозиції щодо формування інформаційної бази для визначення стратегії розвитку промисловості;

сформульовано методичні підходи до формування стратегій інноваційного типу;

- визначено основні стратегії інноваційного типу для промислових підприємств;

визначено принципи проведення продуктового маркетингу при формуванні стратегії інноваційного типу.

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації та пропозиції, що були отримані в дисертаційному дослідженні були впроваджені у ВАТ “Одескабель”, прийняті до розгляду в Комітеті з питань науки, техніки та промислової політики Одеської обласної держадміністрації. Матеріали дослідження впроваджені в навчальний процес та використовуються в курсах лекцій “Керування інноваціями”, “Керування інвестиціями”, “Менеджмент наукових досліджень та розробок”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” в м. Одеса, 1996 р. Результати участі в науково-практичних семінарах Одеського регіону викладені у наступних інформаційних листках: “Совершенствование методики оценки эффективности инноваций” №229-96, “Особенности показателей оценки инновационного уровня предприятий” №227-96, “Специфика определения и оценки инновационного уровня предприятия” №274-96, “Экспертные методы в формировании стратегии маркетинга инноваций” № 302-96.

Особистий внесок здобувача. Автором обґрунтовано тезу про необхідність формування стратегії інноваційного типу, як складової частини структурної перебудови промисловості України. На підставі узагальнення міжнародного досвіду, автором пропонується система показників інноваційного рівня промислового розвитку та методика його оцінки; рекомендовано порядок формування стратегій інноваційного типу та класифікацію промислових підприємств, відносно їх стратегії в галузі промислового науково-технічного розвитку.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 робіт, загальним обсягом 15,38 д.а., з яких особисто автору належить 8 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку. Робота містить 139 сторінок, 12 малюнків на 8 сторінках, 24 таблиці на 9 сторінках, 7 додатків. До роботи додається список використаних джерел з 120 найменувань на 11 сторінках.

1. Основний зміст дисертаційної роботи

інноваційний розвиток промисловість

В дисертаційній роботі, на підставі проведених автором досліджень, захищаються теоретичні і науково-методичні розробки стосовно питань стабілізації промисловості України на базі інноваційного фактору.

Розділ 1. Інноваційний процес, як стимулюючий фактор промислового виробництва.

На підставі узагальнення існуючих концепцій розвитку промислового виробництва визначено особливо важне значення технічного та технологічного переозброєння вітчизняного виробництва в економічному розвитку України. В дисертаційній роботі проведено критичний огляд досліджень вітчизняних та закордонних вчених-економістів з питань промислових інновацій. Процес здійснення інноваційної діяльності є, свого роду, наслідком накопиченого інтелектуального потенціалу, до складу якого входять: науково-технічні кадри, інтелектуальна праця та продукти.

В роботі підкреслено, що для ліквідації відставання України від розвинутих країн світу з рівня життя необхідно суттєво підвищити продуктивність суспільного виробництва. Досягнення цієї мети потребує кардинальних змін в функціонуванні ринку промислових нововведень. Для зберігання та збільшення науково-технічного потенціалу України та його мобілізації необхідно створити гнучку державну промислову політику, сформувати важелі керування інноваційними процесами в промисловому виробництві.

Основою інноваційного процесу є нововведення. В світовій літературі не існує єдиного підходу до поняття “нововведення”. Воно розглядається в двох аспектах: як одиничний акт та як процес. Значною особливістю інновацій та промислового інноваційного процесу є те, що вони носять ризиковий характер. Відзначається, що комерційний успіх досягається лише у 10% початих проектів. Ризик, пов'язаний з впровадженням промислових нововведень дуже значний, але також значні і пов'язані з ним прибутки.

В розділі проведено огляд теорії та практики формування промислової політики в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Визначено основні напрямки стратегії інноваційного типу розвитку промисловості на базі теорії циклічності. Підкреслено, що аналіз проблем інноваційної діяльності в вітчизняній літературі проводився переважно в рамках тематики чистого НТП, але конкретні структури та механізми інноваційних процесів в промисловості, динаміка життєвого циклу промислових нововведень досліджувалися недостатньо, без необхідного теоретико-методологічного обґрунтовування.

Розділ 2. Економічний аналіз сучасних тенденцій у вітчизняній промисловості та її інноваційній сфері.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1. Взаємозв'язок понять технічний, науково-технічний та інноваційний рівень промисловості

В результаті вивчення та аналізу оцінки технічного та науково-технічного рівня розвитку промислових господарчих систем, а також узагальнення теоретичних основ інноваційної діяльності автором надано теоретичне обґрунтування і запропоновано методичний підхід до оцінки інноваційного фактору розвитку суб'єктів промислового господарювання (мал.1).

Проведений в розділі аналіз свідчить, що сьогодні, в Україні, мають місце негативні тенденції в промисловій сфері. На протязі останніх 5 років машинобудівельна галузь функціонує нестабільно. Рентабельність машинобудування в 1996 році становила 10,4%. Обсяг товарної продукції знизився в 2 рази (у порівнянні з 1990 роком), обсяг капітальних вкладень також має тенденцію до зниження. Простої великих машинобудівельних підприємств звели до скорочення чисельності промислово-виробничого персоналу у 3,2 рази. При цьому, більша частка - це висококваліфіковані та досвідні фахівці. Реальні витрати на промислові науково-технічні розробки за останні 4 роки зменшилися більш ніж в 6 разів. Високий рівень інфляції довів до відказу від впровадження продуктів з великим обсягом інвестицій та значним строком освоєння. Із виробництва і розробок, виключають найбільш складні та високотехнологічні вироби, які потребують широкої комплектації. В сукупності, усі негативні фактори призвели до того, що в 90-х роках різко знизився технічний рівень вітчизняної продукції, а також показники використання та створення винаходів.

Загальна нестабільна ситуація в економіці України є відображенням сучасного стану регіонів країни, зокрема Одеського. Розрив господарчих зв'язків з колишніми партнерами, дефіцит коштів, неплатежеспроможнiсть підприємств призвели до зниження обсягу машинобудівельної продукції (1996 рік в порівнянні з 1990 роком), у середньому, на 87%. Питома вага фактичних витрат на впровадження в промисловість заходів НТП в одержаному національному прибутку становила менше 1%, чисельність спеціалістів, що зайняті в науці зменшилася на 41,9%, а кількість зразків, технічний рівень яких відповідає рівню кращих вітчизняних та закордонних аналогів - на 60,1%. В підсумку, Україна має щодня зростаюче науково-технічне та технологічне відставання від індустріально розвинутих країн.

З метою проведення більш глибокого аналізу сучасного стану інноваційного фактору промисловості та його вплив на розвиток машинобудівельного комплексу Одеси, а також оцінки стану статистичної звітності в цій сфері в роботі використані експертні методи вивчення виробництва.

В наслідок обробки одержаних від спеціалістів промислового комплексу оцінок та їх обробки були зроблені наступні висновки, а саме:

- сьогодні особливу актуальність набувають проблеми стабілізації та поступового зростання промисловості за рахунок інноваційного фактору;

- на машинобудівельних підприємствах практично немає механізму оцінки та формування промислової стратегії інноваційного типу;

форми статистичної звітності з інноваційної діяльності задовольняють лише 35% потреби у подібної інформації. Відповідно, лише 55% інформації про стан ринків нових продуктів та технологій отримають розглянуті суб'єкти господарювання;

не дивлячись на високий науковий потенціал, виробничі структури виконують лише 17% власних НДДКР і до 20% НДДКР залучаються у сторонніх організацій. Це пов'язано з тим, що лише 55% виробничих потужностей відповідають вимогам НДДКР, що впроваджують. На 60% машинобудівельних підприємств міста Одеси менш 30% завантажених виробничих потужностей, на 30% підприємств - від 31 до 50%;

основні інноваційні зусилля в промисловості зосереджені на впровадженні часткових новин (65-75%), на обсяг принципово нових продуктів та технологій припадає приблизно 40%. Частка фундаментальних досліджень в загальному обсязі НДДКР становила менш ніж 10%, прикладних розробок - 65%. Однак, визнано необхідним підвищення обсягу прикладних досліджень до 75-80%;

термінова орієнтація НДДКР розподілена таким чином: призначені до впровадження в найближчі 3 роки - 73%; 3-7…8 років - 17%; більш 8 років - 10 %;

кожне з розглянутих підприємств є монополістом, обсяг основної продукції на вітчизняному ринку становить 70-75%, на світовому рівні конкурентоспроможність оцінюється в 57-65%;

частка зайнятих НДР в загальній чисельності персоналу складає 25%, існує думка про необхідність підвищення цієї частки до 33-35%;

частка прибутку, що одержана додатково при проведенні інноваційної діяльності, становить 35%. Однак, розмір вказаної частки оцінюється в 55% від загальної маси прибутку.

Аналіз функціонування промислових підприємств свідчить, що витрати, які пов'язані з промисловими інноваціями, обмежуються технологічною підготовкою виробництва за рахунок власних коштів. Практично відсутні роботи, що пов'язані з НДР, ДКР, придбанням та продажем патентів, ліцензій. Маркетингові дослідження, у найкращому випадку, проводяться лише на рівні регіону. Серед факторів, що стримують інноваційну діяльність в промисловості першочергове значення мають: відсутність фінансових коштів - власних та у замовника, високі кредитні ставки, нестача інформації про стан ринку, недосконалість законодавчої бази.

Розділ 3. Основні напрямки підвищення ефективності промислового виробництва на базі інноваційної діяльності.

В дисертаційній роботі розроблено порядок формування стратегії інноваційного типу промисловими суб'єктами господарювання (мал.2).

Додатково до традиційної класифікації промислових підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність розроблено систему класифікації підприємств відносно їх стратегії в плані науково-технічного розвитку за типом створених нововведень.

У залежності від переважаючого типу промислових інновацій підприємства мають бути розподілені на:

- інноватори-лідери та інноватори-послідовники;

- підприємства, що створюють базові інновації та інновації-видозміни;

- що створюють замінні інновації;

- що створюють інновації для однієї галузі та для усього народного господарства;

- що розроблюють основні та додаткові інновації;

- що створюють інновації-продукти та інновації-процеси;

- що розроблюють інновації для нових ринків та ті, що створюють нові сфери застосування на старих ринках.

Мал.2. Процес формування промислової стратегії інноваційного типу

Підприємства можуть бути класифіковані і по глибині нововведень, що створюються - це підприємства, що ініціюють інновації по регенерації властивостей продуктів та процесів; що створюють інновації по збільшенню продуктивності та кількісній інтенсивності діючих процесів; що створюють новини, які пов'язані з перегрупуванням окремих елементів діючої виробничої системи; що створюють адаптивні інновації; інновації, які спрямовані на часткове поліпшення елементів виробничої системи без суттєвих змін функціональної системи взагалі; що розроблюють нові покоління технологій та продукції без змін їх базових принципових конструкцій і структур; ініціюючі нові види виробничих систем (продуктів та технологій), що мають якісні зміни первісних концепцій, але зберігають функціональний принцип; що створюють нові покоління техніки та технології.

Використання цієї системи класифікації є важливою складовою частиною формування стратегії інноваційного типу суб'єктом промислового господарювання.

Визначено систему та методику оцінки показників інноваційного рівня розвитку підприємств. Відзначною особливістю показників є те, що вони дають можливість оцінити здібність господарчої одиниці розвиватися на власній основі у майбутньому з урахуванням усього обсягу накопиченого промислового, науково-технічного та інтелектуального потенціалу. Серед показників, які дають можливість оцінити інноваційний рівень підприємства, галузі, національної економіки можливо виділити:

науковий, інженерний та робочий потенціал, що визначається як відношення фактичної частки робітників, зайнятих НДР (ДКР, НДДКР та в досвідному виробництві відповідно) в загальній чисельності персоналу до нормативної величини цієї частки;

структура НДДКР, що складається з частки витрат на НДР (ДКР); відношення суми витрат на НДР до суми витрат на ДКР (цей показник може мати нормативне навантаження: вказувати розмір витрат на НДР, що потрібні для повної реалізації потенціалу ДКР, або навпаки, скільки коштів необхідно вкласти в ДКР для інженерної реалізації одиниці витрат на НДР); частки витрат на фундаментальні НДР у загальній сумі витрат на НДДКР відповідно за нормативом та фактично; відношення продуктових та технологічних НДДКР; відношення НДДКР, що орієнтуються на отримання короткочасних, середньо - і довгострокових результатів. Нормативне значення показників для підприємства може бути задано експертним шляхом з урахуванням даних по найкращим та середнім аналогічним підприємствам;

науково-технічний рівень робіт;

частка головного продукту у загальному обсязі продукції;

частка продукції підприємства на ринку;

відношення обсягу продукції підприємства, що розглядається та продукції основних конкурентів.

Аналіз діяльності машинобудівельних підприємств та науково-дослідницьких організацій дозволив встановити потрібні для вказаних показників емпіричної залежності.

Запропонована система показників дає змогу отримати достатньо повну картину інноваційного рівня розвитку суб'єктів промислового господарювання. Однак, система звітності, що існує не дозволяє визначити усю сукупність показників, що пропонуються . В роботі розроблено основні форми звітності щодо формування інформаційної бази в промисловій сфері. Необхідна інформація може накопичуватися на машинних носіях і формувати банки даних, що, таким чином, не призведе до ускладнень в обсязі роботи.

Розроблено рекомендації для формування стратегій інноваційного типу. Залежно від рівня інноваційного розвитку підприємства має бути розроблена відповідна стратегія:

традиційна - реалізація інновацій по підвищенню якості промислових товарів, що існують. Тут мають переважати роботи, що орієнтовані на удосконалення виробництва в діючому періоді, частка головного продукту має бути не менше 70%, частка продукції на ринку - достатньо висока;

опортуністична - відновлення асортименту за рахунок випуску продукції, що не потребує значних витрат на НДР з послідуючою одноособовою присутністю. Може бути реалізована за рахунок відновлення асортименту через випуск достатньо простих нових виробів, модифікації існуючих виробів, узагальнення виробництва за рахунок відновлення обладнання, використання нових матеріалів, модернізації технологічних процесів;

залишкова - прагнення залишитися на ринку зі старим продуктом. У цьому випадку, продукція реалізується на стабільному ринку, підприємство має значну частку ринку та знаходиться попереду основного конкурента і на стадії зрілості;

імітаційна - придбання нової технології у інших фірм. Характерна для підприємств, що ще не мають достатню базу та потенціал для проведення власних НДДКР;

оборонна - має мету придбання нових промислових технологій у інших фірм. Необхідність цієї стратегії пояснюється низькою часткою фундаментальних робіт, однак є достатня чисельність дослідників, конструкторів, технологів та інших, що зайняті НДДКР;

залежна - підприємство орієнтується на розробки і технології крупних фірм, що мають зв'язок з діяльністю цього підприємства. Передбачається наявність потужної конструкторсько-технологічної служби та служби підготовки виробництва, практично не проводять фундаментальні дослідження, висока частка поточних НДДКР, висока залежність від основного конкурента;

- проміжна - пошук незайнятої ніши, уникнення прямої конкуренції. Необхідність використання такої стратегії пояснюється зайнятістю традиційних ринків, що викликає потребу пошуку незайнятої ніши;

стратегія створення нового ринку - вихід на ринок з продуктами, що ніхто ще не виробляє. Тут необхідна достатньо сильна служба НДДКР, відсутність конкурентів;

гостро-наступальна - прагнення бути першим при впровадженні промислових нововведень на ринок. Реалізується в умовах жорсткої конкуренції;

помірно-наступальна - спрямована на створення другого місця в групі лідерів. Зменшується ризик, тому що товар вже пройшов опробування на ринку.

В роботі запропоновано методичний підхід до визначення додаткового прибутку, що отримається від входження у нішу; додаткового сукупного обсягу продукції; прибутку, що отримається за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції.

Розроблено комплекс заходів по проведенню маркетингу НТПр. Класична схема проведення маркетингу, що запропонована Ф. Котлером, доповнена та скоректована автором з урахуванням особливостей інноваційного процесу. В ході проведення маркетингових досліджень формується маркетингова сфера науково-технічної організації, що характеризується станом мікро- та макросередовища; проводяться заходи по чіткому позиціонуванню на відповідних сегментах ринку.

Здійснення усього комплексу маркетингу НТПр є зобов'язанням маркетингових служб усіх суб'єктів господарювання. Серед основних завдань цих служб можна виділити:

збір та аналіз інформації про стан мікро- та макросфери;

організація та координація проведення прогнозних досліджень тенденцій науки та техніки;

розробка планів, політики цін, проведення реклами, комерційна реалізація виконаних НДДКР;

патентно-ліцензійна діяльність.

Відділ маркетингу може бути самостійним підрозділом, або групою у складі планового або планово-виробничого відділу.

В розділі визначено, що для активізації інноваційного фактору в промисловості можуть бути застосовані нові організаційні форми керування циклом “наука-техніка-виробництво” до яких відносять технопарки і технополіси. Ці прогресивні форми пропонуються автором для практичного використання.

Запропоновано формулу для розрахунку інтегральної оцінки економічного ефекту від прискорення розвитку промисловості за рахунок інноваційних процесів в (Эij):

n m

Эij = Dij Ii Tij ,

i=1 j=1

де Dij - приріст національного прибутку за рахунок впровадження j-го науково-технічного заходу в i-му році;

Ii - індекс інфляціі в i-му році;

Тij - зміни темпів освоєння j-го науково-технічного заходу;

n - кількість років;

m - кількість науково-технічних заходів, що освоюються в i-му році.

Висновки

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження проблем розвитку промислового виробництва на підставі активізації інноваційної діяльності дозволяє зробити наступні висновки:

Стабілізація функціонування промисловості та її поступовий зріст можливі лише при урахуванні тенденцій розвитку інноваційної сфери. У вітчизняній літературі питанням дослідження інноваційної складової в промисловості, формування ринку промислових нововведень не додано належної чинності. Як свідчить досвід передових країн світу, промислові інновації є одним з основних джерел економічного розвитку та росту.

Складовою частиною державної промислової політики має бути підтримка та збільшення інтелектуального та виробничого потенціалу України. Методологічною підставою для формування стратегії інноваційного розвитку промисловості раціонально використати теорію циклічності М.Д. Кондратьєва та Й. Шумпетера.

Аналіз тенденцій розвитку промислової інноваційної сфери та її взаємозв'язок з макроекономічними показниками по Україні, взагалі, і по Одеському регіону показав, що для забезпечення незалежності України необхідно задовольнити потреби в продукції машинобудування за рахунок власного виробництва ні менш ніж на 70%. Це можливо лише при повному використанні накопиченого виробничого, наукового та кадрового потенціалу, впровадженням промислових нововведень. Сьогодні, систематично знижуються розміри ресурсів, що призначені для мобілізації інноваційного фактору промислового виробництва. Падає ефективність нововведень, що пропонуються і впроваджуються. Ці процеси є наслідком відсутності чітко розробленої, та яка жорстко проводиться, промислової науково-технічної політики. Як наслідок - усе більш зростаюче технічне та технологічне відставання від індустріально розвинутих країн.

Визначено поняття “інноваційний рівень розвитку промисловості” - здібність господарської одиниці розвиватися на власній основі у майбутньому, з урахуванням усього обсягу накопиченого промислового, науково-технічного та інтелектуального потенціалу. Це поняття містить елемент динамізму і відповідно до цього різняться показники, що визначають інноваційний, науково-технічний та технологічний розвиток.

З урахуванням міжнародного досвіду та практики роботи вітчизняних підприємств, автором розроблено рекомендації щодо формування стратегій інноваційного типу в промисловості:

додатково до традиційної, запропоновано класифікацію підприємств відносно їх стратегії в плані науково-технічного розвитку;

розроблено систему показників і методику оцінки інноваційного рівня розвитку промислових суб'єктів господарювання;

відповідно встановленого рівня розвитку промисловості визначається стратегія інноваційного типу.

Безперечно, Україні, як незалежній державі, необхідно формувати свою економічну політику, яка буде спрямована на комплексний розвиток промисловості. Стабілізація економіки та вихід з кризи невід'ємно пов'язані з пожвавленням інноваційної діяльності в промисловості. Розвиток промислового виробництва залежить від правильного вибору стратегії інноваційного типу промисловими підприємствами.

Основні положення дисертації відображено у наступних роботах

Поповенко Н.С., Бельтюков Е.А., Забарная Э.Н. и др. Инновационный менеджмент: Допущено Министерством высшего образования Украины в качестве учебного пособия для студентов высших учебных заведений. - Одесса: Одесский государственный политехнический университет, 1998.-196с. Особисто автора - Глава 2. Понятие инновационной сферы и уровня инновационного развития. Глава 3. Организация управления инновационным процессом. Глава 8. Методы определения экономической эффективности инноваций.

Поповенко Н., Забарна Е. - Стан інноваційної діяльності в машинобудуванні Одеської області // Економіка України. - 1999. - №1. - С.92-93. Особисто автора - Аналіз показників інноваційної діяльності в промисловості м. Одеси.

Поповенко Н.С., Забарная Э.Н. Критерии выбора инновационных стратегий // Труды Одесского государственного политехнического университета. - Одесса.-1997.- Вып.2.- С.184-186. Особисто автора - Виды инновационных стратегий.

Поповенко Н.С., Забарная Э.Н. Оценка инновационного потенциала хозяйственной системы // Бизнес-информ.-1998.-№3.-С.51-53. Особисто автора - Показатели оценки инновационного уровня.

Забарная Э.Н. Применение прогрессивных форм организации инновационного процесса // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем. - Одеса: Одеський державний економічний університет - 1998. - Вип.2.- Ч.2. - С.125-134.

Анотація

Забарна Е.М. Стратегія розвитку промислового виробництва на підставі активізації інноваційної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 - економіка промисловості. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 1999.

Дисертація присвячена питанням розвитку промислового виробництва на базі активізації інноваційних процесів. В роботі вивчено та узагальнено вітчизняний та світовий досвід формування промислової політики, з урахуванням інноваційного фактору. Сформульовано поняття інноваційного рівня розвитку суб'єктів промислового господарювання. Запропоновано додаткову класифікацію промислових підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність, за визначенням глибини та переважаючого типу промислових нововведень.

Розроблено систему показників і методику оцінки інноваційного рівня промисловості та надано рекомендації щодо розробки на цій підставі стратегії інноваційного типу. Визначено комплекс заходів стосовно проведення маркетингу науково-технічної продукції.

Ключові слова: промислова політика, промислове виробництво, інноваційний фактор, науково-технічна продукція, стратегія розвитку.

Аннотация

Забарная Э.Н. Стратегия развития промышленного производства на основе активизации инновационной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 - экономика промышленности. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 1999.

Диссертация посвящена вопросам развития промышленного производства на базе активизации инновационных процессов. В работе обоснована необходимость разработки механизма реализации стратегии инновационного типа в промышленности на различных уровнях иерархии в рамках формирования промышленной политики. Изучен и обобщен опыт отечественной и зарубежной практики формирования экономической политики в промышленной сфере.

Проведен анализ инновационной сферы в промышленности Украины и Одесской области. С целью более глубокого изучения инновационного уровня развития промышленных субъектов хозяйствования, в работе использованы экспертные методы изучения производства, которые дают возможность получить наиболее точные и обоснованные выводы в современных экономических условиях. Среди экспертов - технические директора, главные инженеры ведущих машиностроительных предприятий города Одессы.

Анализ функционирования промышленных предприятий свидетельствует, что среди факторов, сдерживающих инновационную деятельность в промышленности, первостепенное значение имеют: отсутствие финансовых средств - собственных и у заказчика, высокие кредитные ставки, недостаток информации о состоянии рынка, несовершенство законодательной базы. Затраты, связанные с промышленными инновациями сводятся к технологической подготовке производства за счет собственных средств.

Дано четкое определение понятия “инновационный уровень развития субъектов промышленного хозяйствования”. Выделены основные показатели, характеризующие технический, научно-технический и инновационный уровни промышленного производства. Проведена их сравнительная характеристика.

Дополнительно к традиционной, предложена классификация промышленных предприятий осуществляющих инновационную деятельность. Выделены группы предприятий в соответствии со степенью и глубиной разрабатываемых нововведений. Такая классификация ориентирует промышленные предприятия на формирование той или иной стратегии.

Разработаны формы отчетности по новой технике и технологиям, позволяющие собрать всю необходимую информацию для оценки инновационного уровня развития промышленности. Сведения могут накапливаться на машинных носителях и формировать банки данных, что не приведет к увеличению объемов работы.

В диссертации предложена система показателей и методика оценки инновационного фактора в промышленности. Анализ деятельности различных субъектов хозяйствования в промышленности позволил установить эмпирические зависимости для указанных показателей.

Разработано десять наиболее приемлемых стратегий инновационного типа в промышленности: традиционная, остаточная, промежуточная, имитационная, зависимая, оппортунистическая, оборонительная, создания нового рынка, умеренно- и остронаступательная. Каждая из предложенных стратегий может реализовываться параллельно с другими, в зависимости от конкретных экономических условий на производстве.

Определен порядок проведения маркетинга научно-технической продукции, учитывающий технологические возможности производителя и рыночные потребности. В ходе проведения маркетинговых мероприятий формируется макро- и микросреда предприятия, проводятся мероприятия по четкому позиционированию на соответствующих сегментах рынка.

Предложена формула для расчета интегральной оценки экономического эффекта от ускорения развития промышленности за счет инновационных процессов.

Ключевые слова: промышленная политика, промышленное производство, инновационный фактор, научно-техническая продукция, стратегия развития.

Summary

Zabarna E. The strategy of industry production development on the basis of the intensification of innovative activity. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of Candidate of economical sciences ( Ph.D. in economics ) under 08.07.01 specialty - Economics of industry. - Market problem institute and economic-ecology researches of National Science Academy of the Ukraine, Odessa, 1999.

This work is devoted to the problems of the development of industrial production on the basis of innovative activity. In this work it was learned and generalized the native and foreign experience of the formation of industrial policy. The concept of the level development innovation of economie's members is formulated. In this reseach there were suggested classification of the enterprises, which carry on innovative activity. These classifications add to the traditional classification with such signs: predominate type of innovations and depth of elaborations innovations.

The index system and methodic of this level eppraisement were worked out and recommendations were given to innovative strategies forming. The complex of measures on marketing of the scientific-technical results was defined in this work.

Key words: industrial policy, industry production, innovative factor, scientific-technical product, development strategy.

Размещено на Allbest.ru

...