Економічне регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічне регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві

Питання інвестування аграрної сфери та регулювання інвестиційної діяльності є визначальними для розвитку будь-якої економіки. В умовах економічної кризи ці питання набувають особливої актуальності. Від їх вирішення на сучасному етапі значною мірою залежить подолання кризового стану економіки агропромислового комплексу, відновлення та зростання виробничого капіталу, підвищення рівня виробництва та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, вирішення всього спектра соціально-економічних проблем галузі.

З початку 1992 р. аграрна інвестиційна політика не лише не сприяла залученню додаткових інвестиційних ресурсів у галузь, а й призвела до втрати традиційних внутрішніх й зовнішніх джерел їх фінансування та до процесу «проїдання капіталу» через невідповідність інвестиційних надходжень потребам простого відтворення. Тому відновлення повноцінного аграрного інвестиційного процесу є важливим завданням аграрної політики держави, розв'язання якого забезпечується комплексом економічних важелів регулювання. У зв'язку з цим дослідження механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві та обгрунтування пропозицій щодо його удосконалення має теоретичне й прикладне значення.

В розробку теоретичних, методологічних і методичних питань проблеми інвестування економіки в цілому та аграрної сфери зокрема, впливу інвестиційних процесів на розвиток сільськогосподарського виробництва, а також його окремих галузей, значний вклад внесли вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: Беренс В., Бланк І.О., Герасимчук М.С., Голованов О.М., Діброва А.Д., Кісіль М.І., Коденська М.Ю., Лукінов І.І., Пересада А.А., Підлісецький Г.М., Рогожин П.С., Стецюк П.А., Трегобчук В.М., Хавранек П., Хачатуров Т.С., Шарп У., Шевчук В.Я., Шпак О.П. та інші.

Вивченню регулювання інвестиційної діяльності загалом та впливу окремих важелів на економіку галузі й інтенсивність інвестиційніх процесів присвячені праці Алексейчука В.М., Ведермана Г., Гаврилюка О.В., Герасимчука М.С., Дем'яненка М.Я., Караваєвої І.В., Коссака В.М., Лайка П.А., Саблука П.Т., Сакса Д., Фукса О.Е., Холопова А., Шпичака О.М. та інших.

Здійснені дослідження забезпечили теоретичні й методичні засади визначення ефективності інвестиційних проектів на мікроекономічному рівні, інвестиційного менеджменту, механізму регулювання виробничих та інвестиційних процесів, вибору пріоритетів інвестування та розробки інвестиційних проектів. У той же час, з огляду на соціально-економічні особливості аграрного сектора й трансформацію економічної системи у ринкове середовище, нині недостатньо розроблені питання комплексного застосування важелів державного економічного регулювання процесів відтворення, визначення обсягів державної інвестиційної підтримки сільськогосподарських товаровиробників непрямими важелями, розробки регіональних інвестиційних програм.

Необхідність, теоретична та практична значимість функціонування механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, зроблені в дисертаційній роботі є складовою теми «Аграрна інвестиційна політика та механізм її реалізації в умовах ринкової трансформації економіки» № 019. 74. 016У016579 держреєстрації, що розробляється в Інституті аграрної економіки УААН.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обгрунтування пропозицій щодо удосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві та підвищення рівня інвестиційної активності. Виходячи з мети дослідження були визначені наступні задачі:

визначити економічну сутність інвестицій та особливості їх здійснення в сільському господарстві;

вивчити теоретичні основи та досвід інших країн з питань змісту, принципів і важелів економічного регулювання інвестиційної діяльності;

дослідити сучасний стан аграрного інвестиційного клімату України та основні фактори, що його створюють;

здійснити оцінку стану інвестування сільського господарства України внутрішніми та зовнішніми інвесторами;

визначити особливості здійснення аграрної інвестиційної політики в умовах кризи, її значення й вплив на інвестиційні процеси у виробничій і соціальній сферах сільського господарства;

обгрунтувати напрямки та заходи щодо удосконалення механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності з метою створення сприятливого інвестиційного клімату і підвищення рівня ділової активності;

розробити методику розрахунку витрат держави на підтримку сільського господарства за допомогою непрямих важелів економічного регулювання інвестиційної діяльності;

визначити обсяги коштів, що надійдуть в сільське господарство у разі реалізації розроблених в процесі досліджень пропозицій, щодо удосконалення непрямих важелів механізму економічного регулювання;

обгрунтувати основні принципи та етапи розробки й реалізації інвестиційних програм розвитку регіонів.

Предмет та об`єкт дослідження. Предметом дослідження є механізм економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві.

Об`єктом дослідження є сільське господарство України. Поглиблені дослідження здійснені на матеріалах сільськогосподарських підприємств Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з проблем інвестування та регулювання інвестиційної діяльності, законодавчі та нормативні акти органів державної влади України з питань економічної політики в агропромисловому комплексі.

У процесі дослідження застосовувалися наступні методи: монографічний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний, розрахунково-конструктивний, статистичних групувань, графічний.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає наступному:

уточнено поняття «інвестиційний клімат»;

застосовано комплексний підхід в досліджені механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності, його впливу на процеси відтворення та ефективність використання інвестиційних ресурсів;

виявлено причини й наслідки зниження обсягу капіталовкладень у виробничу і соціальну сфери сільського господарства та агропромислового комплексу загалом;

визначено залежність ефективності виробництва від рівня інвестування;

обгрунтовано основні засади державної інвестиційної політики в агропромисловому комплексі та важелі активізації інвестиційних процесів;

запропоновано комплекс заходів щодо активізації інвестиційного процесу засобами непрямого економічного регулювання;

розкрито вплив непрямих важелів регулювання на інвестиційну діяльність сільськогосподарських товаровиробників;

розроблено основні методичні підходи до розробки та реалізації регіональних інвестиційних програм.

Практичне значення дослідження. Впровадження пропозицій щодо удосконалення державного механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності створить умови для відновлення повноцінного аграрного інвестиційного процесу та підвищення рівня ефективності використання ресурсного потенціалу в агробізнесі.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що уточнено поняття «інвестиційний клімат»; застосовано комплексний підхід дослідження системи важелів економічного регулювання інвестиційної діяльності; встановлено тенденції динаміки інвестиційного клімату і характер його впливу на інтенсивність та ефективність процесів вкладання капіталу; розроблено пропозиції щодо удосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві; розроблено методику розрахунку обсягів коштів непрямої державної інвестиційної підтримки аграрних товаровиробників; розраховано розміри додаткових грошових потоків, що надійдуть у сільське господарство внаслідок удосконалення окремих економічних важелів регулювання інвестиційної діяльності; обгрунтовано основні методичні підходи до розробки та реалізації аграрних інвестиційних програм регіонального рівня.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження апробовані на щорічних звітах у відділені фінансів та фінансової інфраструктури Інституту аграрної економіки УААН, на науково-практичних конференціях Подільської державної аграрно-технічної академії у 1996 та 1999рр., на науково-практичній конференції Національного аграрного університету у 1999р. Результати досліджень впроваджені Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією, Міністерством АПК України.

Публікації. Основні результати дослідження по темі дисертації опубліковані у п'яти наукових роботах загальним обсягом 1,6 друкованих аркушах. З них - 4 у фахових наукових журналах («Економіка АПК» - 2, «Агроінком» - 2). Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 164 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 181 найменувань, містить 19 таблиць, 7 рисунків, 19 додатків, 21 формулу.

Основний зміст дисертаційної роботи

В першому розділі дисертаційної роботи «Інвестиційна діяльність та економічний механізм її регулювання в сільському господарстві» визначено поняття «інвестиції», «інвестиційна діяльність», «суб`єкт та об`єкт інвестиційної діяльності», «інвестиційний ринок», «інвестиційний клімат». Розглянуто теоретичні аспекти та досвід інших країн світу щодо основних принципів й важелів економічного регулювання інвестиційної діяльності, запропоновано методику оцінки непрямої державної підтримки сільського господарства через дію важелів механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності.

Визначено, що інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій називають інвестиційною діяльністю. Під інвестиціями в аграрну сферу економіки слід розуміти вкладення на просте та розширене відтворення основних засобів, а також чистий приріст оборотних фондів. Основними класифікаційними ознаками інвестицій є: об`єкти вкладання, характер участі в інвестуванні, мотиви й завдання здійснення, період інвестування, форма власності на інвестиційні ресурси, регіональна ознака, напрямок дії тощо.

Інвестуванню в сільське господарство України притаманний ряд відмінностей, обумовлених особливостями аграрної сфери економіки як галузі матеріального виробництва, можливостями і традиціями сільського господарства, його роллю в національній економіці, рівнем технологічного розвитку, наявністю різних типів господарських структур та їх співвідношенням, станом реформування тощо.

На рівень інвестування в країні найбільш вагомий вплив справляє інвестиційний клімат. В роботі визначено поняття «інвестиційний клімат» як сукупність внутрішніх й зовнішніх факторів політичного, економічного, правового та соціально-психологічного характеру, що впливають на інтенсивність інвестиційних процесів і визначають умови інвестування в країні.

Створення сприятливого інвестиційного клімату та підвищення рівня ділової активності товаровиробників є кінцевою метою впровадження механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності в агробізнесі України. Дослідженнями встановлено, що економічне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється через систему важелів впливу держави на умови та ефективність інвестування, що базується на певних принципах. Досвід країн ЄС, США, Канади, країн СНД, східної й центральної Європи та інших свідчить, що система важелів економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві України повинна включати політику державних капітальних вкладень, амортизаційну й кредитну політики, стимулюючу функцію податкової системи, цінове та митне регулювання, заходи щодо залучення іноземних інвестицій, інноваційну політику, індикативне планування, сприяння реформуванню економіки тощо. Зазначена система наведена на рис. 1.

економічний інвестиційний клімат

Рис. 1. Важелі економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві

Впровадження системи важелів економічного регулювання вимагає від держави певних витрат на забезпечення дії кожного важеля. Тому поряд з утворенням сприятливої для інвестування ситуації та підвищенням активності приватних інвесторів внаслідок застосування системи важелів регулювання виникатимуть грошові потоки, які, з одного боку, являють собою витрати держави, а з другого - потенційні інвестиційні ресурси аграрних товаровиробників. Адже ресурси, що потрапляють в сільське господарство через дію непрямих важелів економічного регулювання, можуть використовуватись на інвестиційні цілі.

Враховуючи відсутність загальноприйнятого порядку розрахунків обсягів державної інвестиційної підтримки сільського господарства за допомогою непрямих важелів в процесі досліджень розроблена відповідна методика. Зокрема, запропоновано обсяги державних витрат та можливого збільшення інвестиційних ресурсів товаровиробників визначати з урахуванням вдосконалення амортизаційної політики з метою забезпечення повних обсягів простого відтворення основних засобів, удосконалення податкової системи з метою зниження податкового тягаря й активізації стимулюючої функції податків, забезпечення кредитної підтримки сільського господарства, покращання цінового та зовнішньоекономічного регулювання з метою захисту і підтримки вітчизняних аграрних товаровиробників, стимулювання платоспроможного попиту населення.

В другому розділі роботи «Умови здійснення та ефективність інвестиційної діяльності в сільському господарстві» досліджено сучасний стан аграрного інвестиційного клімату України, інтенсивність інвестиційної діяльності внутрішніх й зовнішніх інвесторів та ефективність інвестування.

Агропромисловий комплекс України є найбільш вагомим сектором національної економіки. Його основною ланкою є сільське господарство, де зосереджено майже 20% основних виробничих фондів, зайнято близько п'ятої частини працездатного населення, за рахунок сільськогосподарської продукції та товарів, що виробляються з неї, формується 2/3 роздрібного товарообігу країни. Однак в період з 1991 по 1998 р. у сільському господарстві погіршились умови інвестиційної діяльності. Результати дослідження свідчать, що зазначене погіршення відбулось у розрізі кожного фактора, що визначає інвестиційний клімат. Так, виникла й поглибилась економічна криза, політична та законодавча нестабільність, приховане безробіття, дефіцит державного бюджету і зовнішній борг країни, криза платежів. В динаміці років стало зменшувалось виробництво валового внутрішнього продукту та валової продукції сільського господарства, знижувалась прибутковість і рентабельність виробництва й капіталу, погіршувався фінансовий стан товаровиробників, виникла нестача обігових коштів. Крім того, до руйнівних наслідків призвела інфляція, суттєво знизились доходи населення, його купівельна спроможність, знизився рівень заміни основних фондів та фактично розпочалось їх «проїдання», повільно відбувається реформування сільського господарства й становлення інфраструктури інвестиційного ринку, звужуються ринки засобів виробництва та збуту готової продукції.

Негативні зміни в аграрному інвестиційному кліматі є, з одного боку, причиною, а з другого - наслідком зниження обсягів інвестування в країні та ефективності інвестиційної діяльності.

Інвестиційна сфера найбільш чутлива до будь-яких змін або потрясінь. За період з 1991 по 1998 рр. різко скоротились обсяги капітальних вкладень (табл. 1).

Зокрема, 51,4% сільськогосподарських підприємств Кам'янець-Подільського району в 1998 р. не здійснювали капітальних вкладень взагалі, середній розмір вкладень у 35,1% господарств становив 38,5 тис. грн., у 5,4% - 264 тис. грн., у 2,7% - 390 тис. грн. і лише у 5,4% обсяг капітальних вкладень перевищував 450 тис. грн.

Таблиця 1. Капітальні вкладення в економіку України за рахунок всіх джерел фінансування (в порівняльних цінах, млн. грн.) 1

За допомогою статистичних групувань було виявлено залежність між рівнем концентрації капіталу та результативністю виробництва (табл. 2).

В сільському господарстві нині жодного джерела фінансування інвестицій недостатньо для здійснення повноцінного інвестиційного процесу. Так, питома вага довгострокових кредитів у сумарній величині капіталу за балансом у період з 1992 по 1998 р. знизилася з 0,66 до 0,00%, а короткострокових - відповідно з 4,61 до 0,10%. Частка капітальних вкладень, здійснених за рахунок централізованого фінансування, в загальних обсягах капітальних вкладень у зазначений період скоротилась з 35,0 до 6,3%.

Таблиця 2. Вплив концентрації капіталу на рівень ефективності використання землі й трудових ресурсів у колективних сільськогосподарських підприємствах Кам`янець-Подільського району у 1998 р.

Водночас інвестування за рахунок іноземних джерел є незначним. Внаслідок збитковості переважної більшості підприємств (88,3% у 1998 р.), прибуток перестав відігравати роль основного джерела фінансування інвестицій. За останні роки зросла роль амортизаційних відрахувань у фінансуванні капітальних вкладень аграрних товаровиробників. Так, в колективних сільськогосподарських підприємствах Кам`янець-Подільського району в 1997-98 рр. її питома вага у загальному обсязі фінансування зросла до 95-97%. Істотне підвищення ролі амортизації відбулось внаслідок зниження обсягів інвестування з альтернативних джерел. Однак, як свідчать дослідження, амортизаційні відрахування недостатні для забезпечення простого відтворення основних засобів.

Водночас, протягом 1991-1998 рр. у сільському господарстві фактично не було приросту оборотних засобів. Тому інвестиційні процеси як у виробничій так і в соціальній сферах села знаходяться в стагнаційному стані. Однією з основних причин цього стало неадекватне до ситуації економічне регулювання інвестиційної діяльності.

В третьому розділі «Вдосконалення економічного механізму регулювання інвестиційної діяльності в агробізнесі та його результативність» обгрунтовано основні заходи щодо удосконалення механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві України, зокрема по кожному окремому важелю; розраховано можливі обсяги непрямої державної інвестиційної підтримки сільського господарства; запропоновано основні підходи до розробки й реалізації регіональних інвестиційних програм.

Встановлено, що скорочення обсягів прямої державної інвестиційної підтримки сільського господарства в умовах переходу до ринкової економіки є закономірним процесом. Пріоритетами державного фінансування має стати розвиток аграрної науки (насінництво, ветеринарія, механізація, захист рослин і тварин тощо), утримання доріг, комунікацій зв'язку, тепло-, електро-, водопостачання, утримання контролюючих органів, часткове фінансування аграрної освіти, інформаційного забезпечення, утримання та розвиток соціальної сфери села. Перехід до переважно приватного інвестування має відбуватись поступово, забезпечуючи нормальне функціонування сільського господарства при зміні методів впливу. Держава повинна забезпечувати активізацію приватного інвестування через економічне регулювання інвестиційної діяльності. Вона має контролювати дані процеси та реагувати на будь-які зміни в аграрному інвестиційному ринку. Однак зниження інвестиційних потоків з централізованих джерел в сільському господарстві України відбулось занадто різко, а умови для активізації недержавного інвестування в необхідних розмірах не були створені.

Слід зазначити, що у 1991-98 рр. здійснювалися окремі заходи економічного регулювання: впровадження системи податкових пільг, проведення трикратного списання та реструктуризації податкової заборгованості, зміна системи нарахування амортизації й впровадження системи прискореної компенсації витрат, виділення державних кредитних ліній і товарних кредитів, стимулювання інноваційної діяльності, компенсаторні виплати й індексація виручки сільськогосподарських товаровиробників з метою підтримки паритетності цін і еквівалентності обміну, спроби створення інтервенційного фонду регулювання сільськогосподарського ринку, заходи щодо експортно-імпортного регулювання аграрної сфери та стимулювання іноземних інвесторів тощо. Проте аграрна інвестиційна політика носила безсистемний і непослідовний характер, здійснювані заходи не завжди стимулювали інвестиційну активність.

Лише з другої половини 1998 р. в Україні намітилися позитивні результати вдосконалення механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності. Перш за все це стосується впровадження фіксованого сільськогосподарського податку із застосуванням мораторію на його сплату протягом 2-х років, звільнення аграрних товаровиробників від сплати податку на додану вартість з обов`язковою інвестиційною спрямованістю даних коштів, запровадження з 1998 р. нарахувань та виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко й м`ясо, підтримки починаючи з 1998 р. в межах певних квот цін і доходів вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності з метою забезпечення продовольчої безпеки держави і експорту окремих видів продукції відповідно до міжнародних договорів України; запровадження з 1999р. ринкових механізмів гарантованої закупівлі сільськогосподарської продукції в межах програм, спрямованих на забезпечення регулювання попиту та пропонування сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку, державна підтримка льонарства, коноплярства, виноградарства, садівництва, хмелярства, птахівництва і спеціалізованих підприємств з виробництва свинини. Проте механізм економічного регулювання потребує трансформації та вдосконалення.

В першу чергу слід ввести в дію нову, більш ефективну систему нарахування амортизації. Діючий порядок передбачає: нарахування амортизації так званим прямолінійним методом до балансової вартості основних фондів, яка дорівнює залишковій вартості корегованій на суму витрат капітального ремонту, що призводить до скорочення щорічних обсягів відшкодувань; індексацію балансової вартості основних засобів лише при індексу інфляції за попередній квартал більшому ніж 110% та зниженні коефіцієнта індексації на 10 відсоткових пунктів у порівнянні з індексом інфляції; заборону індексації балансової вартості основних засобів, до яких нараховується амортизація прискореним методом, що в умовах високої інфляції не дає ефекту; застосування такої системи індексації вартості основних засобів, яка сприяє вилученню до бюджету додаткових грошових ресурсів платників податків. За нашими підрахунками, таке вилучення через сплату податку на прибуток становить: для І групи основних засобів - ?Под = 0,285 х Сі; для ІІ групи - ?Под = 0,225 х Сі; для ІІІ групи - ?Под = 0,255 х Сі, де ?Под - приріст податку на прибуток; Сі - приріст вартості основних засобів внаслідок індексації.

Нарахування амортизації прискореним методом невиправдано розтягнуто на 7 років. З точки зору права власності економічно невиправданим є вилучення до бюджету частини амортизаційних відрахувань (наприклад, у 1999 р. - 10%), адже в даному випадку вилученню підлягають раніше здійснені інвестиції. Далеко не завжди позитивним моментом є застосування понижуючих коефіцієнтів.

Амортизаційні відрахування мають забезпечувати поступове повернення інвестицій, здійснених в основний капітал, подальше використання яких знаходиться лише в компетенції інвестора. Тому держава не повинна здійснювати нагляд та контроль за використанням амортизаційного фонду. Метою держаної амортизаційної політики є створення умов, за яких подальше інвестування амортизаційного фонду є економічно виправданим та вигідним для інвестора. У зв`язку з цим необхідно:

припинити процес вилучення частини амортизаційних відрахувань, закріпивши це законодавчо;

знизити норматив індексу інфляції, за якого здійснюється індексація вартості основних засобів, із 110 до 105%. При цьому доцільно застосовувати наступну формулу: К (і) = І (а-1) / 100

де К (і) - коефіцієнт індексації,

І (а-1) - індекс інфляції попереднього кварталу;

дозволити індексацію вартості основних засобів, до яких застосовуються норми прискореного відшкодування витрат;

залежно від виду та темпів морального старіння машин й устаткування диференціювати термін амортизації прискореним методом на три-, п`яти- та семирічний строки;

для прямолінійного методу списання витрат нараховувати амортизацію до початкової вартості основних засобів;

не визнавати доходом збільшення вартості основних засобів, що відбулось внаслідок індексації, та не відносити це збільшення до складу валових доходів і, таким чином, не оподатковувати.

З метою подальшого удосконалення системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників та активізації стимулюючої функції податків вважаємо за необхідне до 1 січня 2001 року законодавчо визначити порядок сплати фіксованого сільськогосподарського податку аграрними товаровиробниками, для яких перехід на даний податок є невигідним. Пропонується дозволити таким підприємствам сплачувати податки на загальних підставах або справляти фіксований податок із застосуванням понижуючих коефіцієнтів від 0,7 до 0,9. Окрім того, з 1 січня 2001 року доречним є запровадження інвестиційних податкових знижок з метою стимулювання інноваційних та інвестиційних процесів. З 1 січня 2004 року необхідним є відхід від майнового типу оподаткування в аграрній сфері.

Нагальною стає потреба в утворенні спеціального фонду кредитної підтримки сільськогосподарського виробництва. Такий фонд повинен виступати гарантом повернення основної частини боргу перед установами банків та сплачувати частину відсотків за користування кредитами.

З метою покращання цінової підтримки аграрної сфери необхідним є відновлення інтервенційного фонду регулювання сільськогосподарського ринку, запровадження цінової підтримки найбільш важливої сільськогосподарської продукції. Для ринкового регулювання ціноутворення в сільському господарстві необхідним є стимулювання платоспроможного попиту населення. Важливими умовами відродження та розвитку сільськогосподарського виробництва є трансформація експортно-імпортного регулювання відповідно до вимог ГАТТ/СОТ та з урахуванням перспектив і тенденцій змін у світовій торгівлі; регулювання експортно-імпортної політики з метою оптимізації структури зовнішньої торгівлі та недопущення дестабілізації внутрішнього ринку; стимулювання зростання частки готової продукції у структурі експорту та зниження сільськогосподарської сировини; захист внутрішнього ринку і підтримка національних товаровиробників тощо.

Окрім того, необхідно визначити коло об`єктів аграрної сфери, до яких доцільно залучати іноземні інвестиції, також спростити доступ зовнішніх інвесторів до даних об`єктів. При цьому оподаткування підприємств за участю іноземних інвестицій необхідно здійснювати на загальних підставах.

Необхідною є державна підтримка інноваційного бізнесу з метою підтримки й координації дій всіх учасників, інформаційного забезпечення, фінансової підтримки та пільгового оподаткування.

Основною умовою запровадження механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві є комплексність дій усіх важелів. Адже удосконалення лише окремих з них не призведе до суттєвого покращання інвестування агробізнесу, його ефективності, а в окремих випадках може зумовити втрату та «проїдання» витрачених ресурсів.

Активізація комплексу важелів економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві вимагає певних державних витрат та, як наслідок, до утворення додаткових інвестиційних ресурсів аграрної сфери. На основі методики, поданої у розділі І, й основних напрямків удосконалення, запропонованих у розділі ІІІ, розраховано можливі щорічні обсяги непрямої державної інвестиційної підтримки сільського господарства на 1999-2000 рр. (табл. 3.).

Обсяги підтримки, що пропонуються для впровадження в Україні, з розрахунку на одного працівника та одного мешканця в декілька разів менші, ніж в країнах ЕС (табл. 4).

Механізм державної підтримки сільського господарства України, що пропонується, має регіональні особливості. Тому надалі необхідно поширити практику розробки та впровадження регіональних інвестиційних програм. При цьому важливого значення набуває питання обгрунтованості таких програм. З цією метою програми слід розробляти поетапно, виконуючи: аналіз умов здійснення виробничо-господарської діяльності, оцінку фінансового стану підприємств та результативності їх роботи, дослідження стану інвестиційної діяльності, виявлення потенційних джерел інвестування і шляхів залучення ресурсів під програми, визначення потреби в інвестиційних ресурсах й реальних обсягів нестачі коштів, розробку та впровадження конкретних заходів щодо забезпечення підприємств інвестиційними ресурсами, розробку і впровадження режиму найбільшого сприяння. На регіональному рівні є доцільним утворення та розвиток лізингових компаній, кредитних установ тощо.

Таблиця 3. Розрахунок щорічних обсягів непрямої державної інвестиційної підтримки сільського господарства в 1999-2000 рр.

Таблиця 4. Рівень підтримки аграрного сектору в ЄС та пропонована підтримка сільського господарства України 1

Таким чином, запропоновані заходи щодо удосконалення економічного регулювання інвестиційної діяльності можуть створити сприятливий інвестиційний клімат у сільському господарстві України, активізувати діяльність приватних інвесторів та забезпечать додаткові грошові потоки в галузь.

Висновки

На підставі проведених в дисертаційній роботі досліджень зроблено наступні висновки:

Інвестиції займають ключове місце в соціально-економічному розвитку сільського господарства, а їх обсяги обумовлюються станом інвестиційного клімату. Пропонуємо поняття «інвестиційний клімат» визначати як сукупність внутрішніх й зовнішніх факторів політичного, економічного, правового та соціально-психологічного характеру, що впливають на інтенсивність інвестиційних процесів та визначають умови інвестування в країні.

Сучасний стан аграрного інвестиційного процесу позначається різким скоренням усіх видів капітальних вкладень як у виробничу, так і в соціальну сфери агропромислового комплексу. Знижується рівень їх ефективності. Обсяги зовнішнього інвестування не набрали необхідних розмірів, щорічні надходження іноземних інвестицій не відповідають потребам економіки. Проблема відновлення повноцінного аграрного інвестиційного процесу набула першочергового значення. Хоча упродовж 1990-1998 років були задіяні усі можливі важелі регулювання, аграрна інвестиційна політика України носила епізодичний, безсистемний характер, не було досягнуто оптимального впливу на економічну ситуацію. Різке скорочення обсягів державних капітальних вкладень не було компенсоване зростанням інвестицій з альтернативних джерел. Основною причиною занепаду аграрного інвестиційного процесу стала невідповідна до ситуації інвестиційна політика, безсистемний підхід до впровадження окремих елементів економічного регулювання та неврахування їх взаємодії.

Система економічного регулювання інвестиційної діяльності містить у собі важелі прямого (політика державних капітальних вкладень) та непрямого (амортизаційна політика, стимулююча функція податкової системи, кредитне забезпечення, цінове та митне регулювання, а також інноваційна політика, заходи по залученню іноземних інвестицій, індикативне планування та сприяння реформуванню) впливу. Метою економічного регулювання інвестиційної діяльності є створення сприятливого інвестиційного клімату та активізація інвестування. Основною умовою удосконалення механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності та його запровадження є комплексність дій усіх важелів, урахування їх взаємозалежності. В умовах трансформації економіки України в ринкове середовище переважного значення набувають непрямі важелі регулювання. Знижуючи свою роль у прямому фінансуванні інвестиційних процесів, держава повинна забезпечувати активність приватних інвесторів важелями непрямого впливу.

Пріоритетами прямого державного інвестування в умовах переходу до ринкової економіки повинен залишитись розвиток аграрної науки (насінництво, ветеринарія, механізація, захист рослин і тварин тощо); утримання доріг; комунікацій зв'язку, тепло-, електро-, водопостачання; утримання контролюючих органів; часткове фінансування аграрної освіти, інформаційного забезпечення; утримання та розвиток соціальної сфери села тощо.

В умовах переходу до ринку важливим важелем економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві має стати амортизаційна політика. Її метою є забезпечення процесу простого відтворення шляхом створення умов, за яких подальше інвестування накопиченого амортизаційного фонду є економічно виправданим та вигідним для інвестора. Для удосконалення амортизаційної системи необхідно: дозволити індексацію основних засобів при досягненні квартального індексу інфляції 105%; прийняти порядок розрахунку коефіцієнта індексації, за якого він відповідатиме індексу інфляції; не обкладати податками приріст вартості основних засобів, що утворюється при застосуванні даного коефіцієнта; надати дозвіл застосовувати коефіцієнт індексації для перерахунку вартості основних засобів, до яких нараховується амортизація прискореним методом; знизити терміни компенсації витрат прискореним методом та диференціювати їх залежно від видів основних засобів на 3-, 5- та 7-річні; нараховувати амортизаційні відрахування до відновлювальної вартості основних засобів, яка дорівнює початковій, корегованій на суму витрат на капітальний ремонт.

Особливої актуальності в сучасних умовах набуває питання кредитного забезпечення аграрних товаровиробників, що зумовлено специфікою виробничих процесів галузі. Вирішення цього питання необхідно здійснювати шляхом створення спеціальних фондів кредитної підтримки, які поряд із наданням гарантій кредитним установам щодо повернення основних сум кредитів, сплачуватимуть частину відсотків за користування ними.

Незважаючи на те, що сучасна податкова система виконує функцію стимулювання інвестиційної активності в сільському господарстві, деякі аспекти оподаткування потребують подальшого удосконалення та законодавчого визначення. Так, необхідним є законодавче визначення порядку сплати податків підприємствами, для яких перехід на фіксований сільськогосподарський податок є невигідним. Після закінчення строку звільнення сільськогосподарських підприємств від сплати основних видів податків (з 01.01.2001), слід забезпечити поступове збільшення податкового навантаження до економічно обгрунтованих меж, які не призводитимуть до вилучення інвестиційних ресурсів товаровиробників, застосовувати систему пільг, стимулюючих інвестиційну діяльність, в тому числі її інноваційний аспект.

Формуванню власних інвестиційних ресурсів сільськогосподарських товаровиробників будуть сприяти досягнення паритетності цін та еквівалентності товарообміну між галузями агропромислового комплексу засобами цінового регулювання, а саме: шляхом відновлення інтервенційного фонду регулювання ринку сільськогосподарської сировини та продовольства, компенсаційних виплат підтримки цін та доходів сільськогосподарських товаровиробників. Ринкове регулювання процесів ціноутворення в аграрній сфері повинно досягатись підвищенням платоспроможного попиту населення через зростання доходів населення. За допомогою заходів митного регулювання необхідно досягти захищеності внутрішнього ринку від дестабілізації та сприяти захисту інтересів власного товаровиробника.

Необхідно посилити роль органів місцевого самоврядування в регулюванні інвестиційної діяльності. Цьому буде сприяти розробка та реалізація інвестиційних програм регіонального рівня.

Запровадження механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності вимагає від держави певних витрат. Ці кошти можуть використовуватись товаровиробниками на інвестиційні цілі, тому являють собою непряму державну інвестиційну підтримку сільського господарства. Кількісну оцінку такої підтримки доцільно здійснювати на підставі запропонованої методики.

Впровадження пропозицій щодо удосконалення механізму економічного регулювання інвестиційної діяльності, розроблених в результаті досліджень, забезпечить непряму державну інвестиційну підтримку сільського господарства в обсягах, що дорівнюють 11 млрд. грн. в рік, з розрахунку на 1 господарство - 903 тис. грн. і на 1 працюючого - 4,7 тис. грн. В порівнянні з країнами ЄС обсяги такої підтримки значно нижчі. Впровадження запропонованого механізму сприятиме активізації інвестиційної діяльності, створенню сприятливого інвестиційного клімату.

Список публікацій

1. Пріб К.А. Відновлення інвестиційного процесу в сільському господарстві району // Економіка АПК. - 1997. - № 8. - С. 45-48.

2. Пріб К.А. Інвестування розвитку соціальної сфери села // Агроінком. - 1998. - № 7-8. - С. 45-47.

3. Пріб К.А. Важелі непрямого регулювання інвестиційної діяльності // Економіка АПК. - 1998. - № 11. - С. 71-75.

4. Пріб К.А. Умови діяльності іноземних інвесторів у сільському господарстві України // Агроінком. - 1999. - № 3-4-5. - С. 52-56.

5. Пріб К.А. Економічне регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві // Аграрна наука - селу / Науковий збірник Подільської державної аграрно-технічної академії, випуск 7, т. 2. - Кам'янець-Подільський, 1999. - С. 141-145.

6. Размещено на Allbest.ru