Теоретичні основи оцінювання потенціалу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні основи оцінювання потенціалу підприємства

План

1. Особливості, технологія та принципи вартісного оцінювання потенціалу підприємства

2. Види вартості підприємства

3. Основні методичні підходи до оцінювання вартості потенціалу підприємства

1. Особливості вартісного оцінювання потенціалу підприємства, види вартості

Перехід до ринкових форм господарювання, зміна форм власності, приватизація державних підприємств зумовили потребу в експертному вартісному оцінюванні діючих підприємств як цілісних майнових комплексів та їхніх частин, пакетів акцій, часток, паїв, нематеріальних активів. Концепція вартісного оцінювання є достатньо універсальною та методично обґрунтованою, оскільки враховує:

по-перше, комплексність потенціалу та синергійний ефект від взаємодії його окремих елементів;

по-друге, поточні і майбутні результати від реалізації потенціалу;

по-третє, сучасний стан і перспективи розвитку зовнішнього середовища.

За Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року обов'язкове вартісне оцінювання здійснюється у випадках:

· створення підприємств на базі майна, що перебуває у державній або комунальній власності;

· реорганізації, банкрутства, ліквідації підприємств з часткою державного або комунального майна;

· виділення або визначення державної (комунальної) частки спільного майна;

· приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного (комунального) майна, а також при поверненні цього майна на підставі рішення суду;

· переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

· оподаткування майна та визначення розміру державного мита згідно із законом;

· застави майна;

· визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

· в інших випадках за рішенням суду.

Крім цих обов'язкових випадків, оцінювання може здійснюватись з метою:

· формування статутного фонду господарського товариства (без пайової участі держави);

· обґрунтування ціни купівлі-продажу підприємства або його частки;

· розробки плану розвитку підприємства;

· визначення ефективності управління із зміною вартості;

· вибору варіанта розпорядження власністю (використання, продаж, передача в оренду і т. ін.);

· перевірки фінансової дієздатності позичальника;

· визначення страхової вартості майна;

· перевірки доцільності інвестиційних вкладень і т. ін.

Оцінювання вартості підприємства може здійснюватися спеціально підготовленими фахівцями - експертами-оцінювачами та оціночними фірмами. Будь який вартості підприємства не є історичним фактом, а лише науково обґрунтованим судженням експерта-оцінювача.

Міжнародні стандарти оцінювання включають в себе такі розділи:

Загальні поняття і принципи оцінювання.

Ринкова вартість як база оцінювання.

Бази оцінювання, відмінні від ринкової вартості.

Оцінювання для фінансової звітності і побічної документації.

5. Оцінювання позичкового забезпечення, закладу і боргових зобов'язань.

6. Вартість діючого підприємства як база оцінки.

Сучасна технологія оцінювання передбачає виконання таких етапів:

* визначення об'єкта, мети та сфери застосування результатів оцінювання;

* розробка плану оцінювання;

* визначення найбільш ефективного використання оцінюваного підприємства;

* збирання і аналіз необхідної інформації;

* оцінювання вартості підприємства із застосуванням різних методик;

* порівняння вартостей, отриманих за допомогою різних методик, та визначення найбільш вірогідної вартості оцінюваного підприємства з урахуванням мети оцінювання;

* складання звіту та висновку про вартість підприємства.

Принципи оцінювання можна розподілити на чотири групи.

1. Принципи, що базуються на уявленнях користувача:

* принцип корисності;

* принцип заміщення;

* принципи очікування.

2. Принципи, пов'язані з оцінюванням окремих видів активів, які входять до складу цілісного майнового комплексу підприємства:

* принцип продуктивності земельної ділянки;

* принцип вкладу;

* принцип нерівномірного зростання віддачі;

* принцип оптимального розміру;

* принцип економічного поділу та об'єднання майнових прав.

3. Принципи які пов'язані із зовнішнім середовищем бізнесу:

* принцип залежності;

* принцип відповідності ринковим та містобудівельним стандартам, які діють в даному регіоні;

* принцип пропозиції і попиту;

* принцип конкуренції;

* принцип змін.

4. Принцип найбільш ефективного використання майнового комплексу підприємства. Він вимагає визначення вартості на підставі вибору з можливих альтернативних варіантів того варіанту який має максимальну поточну вартість на момент оцінювання.

Оцінювання вартості підприємства базується на усвідомленні того, що підприємство є товаром, і тому йому притаманні усі властивості товару:

- підприємство повинно бути корисним для покупця, тобто, мати споживчу вартість;

- підприємство є інвестиційним товаром, тобто, віддача від вкладень в нього очікується в майбутньому і є імовірною;

- вартість підприємства як товару визначається попитом на нього. Попит формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів;

- альтернативою придбання підприємства як товару є створення аналогічного нового підприємства.

Оцінювання вартості підприємства може здійснюватись і фахівцями самого підприємства. Наприклад, для розроблення антикризових заходів або при загрозі банкрутства. Експерт-оцінювач має спиратися на такі знання:

? знання економіки підприємства, всіх закономірностей використання активів, способів оптимізації організації виробництва й управління, галузевої специфіки;

? знання правового оточення сучасного бізнесу;

? знання законів і особливостей функціонування ринку;

? знання обліку і звітності на підприємстві;

? володіння прийомами і методами фінансового аналізу;

? професійні знання методів і прийомів оцінювання.

Основними джерелами інформації при здійсненні оцінки вартості підприємства є :

? бухгалтерський баланс підприємства, досліджений в ретроспективі і

інтерпретований в економічний баланс;

? звіт про фінансові результати господарської діяльності підприємства;

? звіт про рух грошових коштів, стан дебіторської і кредиторської заборгованості;

? результати оцінювання реального стану і вартості активів підприємства;

? статистична і прогнозна інформація про стан ринку, на якому функціонує підприємство.

Піддаючи обробці і аналізу накопичену інформацію, слід зважати на таке:

* ретроспективна фінансова і бухгалтерська звітність застаріває на момент оцінювання;

* залишкова вартість активів, зазначена в балансі, не відображає їхнього дійсного морального і фізичного зношення;

* вартість товарно-матеріальних запасів, зазначена в балансі, оцінена за витратами на придбання і може не відповідати ринковим цінам;

* дебіторська і кредиторська заборгованість можуть потребувати переоцінки з позицій можливостей їхнього повернення;

* вартість деяких активів, зокрема нематеріальних, може бути не відображена в балансі.

2. Види вартості підприємства

Процесу оцінювання потенціалу підприємства передує вибір виду та величини вартості, які найбільшою мірою будуть відповідати цінності об'єкта угоди купівлі-продажу. Оскільки уявлення про цінність об'єкта залежить від конкретних інтересів покупця, оцінювачу доводиться визначати різні види вартості, які можна класифікувати за низкою ознак.

За ступенем ринковості розрізняють ринкову та неринкову вартість. За Національним стандартом №1 «Загальні принципи оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440: «Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу».

Ринкова вартість визначається як найбільш вірогідна ціна за умов виконання таких вимог:

* мотивації покупця і продавця мають типовий характер;

* обидві сторони добре проінформовані і діють відповідно до власних інтересів;

* оплата купівлі-продажу здійснюється в грошовій формі;

* ціна угоди є нормальною, тобто, на неї не впливають специфічні умови фінансування або продажу.

До неринкових видів вартості належать: вартість заміщення; вартість відтворення; залишкова вартість заміщення (відтворення); вартість у використанні; споживча вартість; інвестиційна вартість; спеціальна вартість; ліквідаційна вартість та інші види вартості.

За цілями оцінювання розрізняють споживчу, інвестиційну, спеціальну, страхову, заставну, оподатковувану, утилізаційну вартість.

Залежно від характеру аналога розрізняють вартість відтворення та вартість заміщення.

Залежно від перспектив розвитку підприємства розрізняють вартість діючого підприємства та ліквідаційну вартість.

Вартість діючого підприємства визначається як вартість цілісного комплексу, тобто системи цінностей, корисність якої полягає в здатності до ведення господарської діяльності з певною ефективністю. Цей вид вартості враховує:

* ефект синергиїзму;

* вартість нематеріальних активів, яка не відображена в бухгалтерському балансі;

* перспективи подальшого розвитку підприємства, потенційні майбутні доходи і прибутки.

Оцінювання ліквідаційної вартості підприємства проводиться у випадку орієнтації на закриття підприємства та поелементну реалізацію його активів. В економічній літературі прийнято виділяти три види ліквідаційної вартості підприємства:

упорядковану;

вимушену;

вартість припинення існування активів.

Ліквідаційна вартість підприємства формується під впливом багатьох факторів, серед яких, крім базових, які визначають ринкову вартість підприємства, виділяють специфічні фактори - терміновість реалізації активів, психологічну привабливість, їхній зовнішній вигляд, місце і час продажу, ступінь рекламної підготовки, відсутність гарантійних зобов'язань або часткову комплектацію та інше. Найважливішим специфічним фактором є час реалізації активів.

3. Основні методичні підходи до оцінювання вартості потенціалу підприємства

вартість оцінювання потенціал інвестиція

Оцінювання вартості потенціалу підприємства та його складових елементів ґрунтується на розумінні того, що їхнє створення та використання супроводжуються необхідними витратами. Підприємство загалом чи його частка можуть виступати об'єктами купівлі-продажу на ринку, тому з'являється можливість оцінити їхню вартість на основі статистичної ринкової інформації. До того ж, будь-яке придбання в умовах ринку передбачає оцінювання з огляду на очікувану ефективність інвестицій.

Для оцінювання вартості підприємства найчастіше використовується формульний метод. Джерел появи формули для розрахунку вартості може бути два:

- формула, розроблена оцінювачем самостійно, на основі накопиченого досвіду оцінювання об'єктів певного виду;

- формула, запозичена з ринкової практики оцінювання.

Методологія оцінювання потенціалу підприємства поєднує три загальновизнані підходи:

· майновий (витратний);

· доходний (результатний);

· порівняльний (аналоговий).

Сутність майнового підходу полягає у визначенні вартості об'єкта власності на основі підсумовування вартості його окремо оцінених власних або чистих активів. Оцінювання активів полягає в калькулюванні всіх витрат, пов'язаних з відтворенням активів. При цьому не враховується доходність використання активів та синергійний ефект від їхньої спільної взаємодії. Майнові методи оцінювання ґрунтуються на визначені вартості активів підприємства, які залишаються в його власності після виконання усіх зобов'язань. Вартість активів, що знаходяться на момент оцінювання в розпорядженні підприємства, може бути обчислена по різному.

На підставі бухгалтерської оцінки, тобто, в розмірі відображеному в балансі підприємства.

На підставі експертного коригування бухгалтерської інформації.

На підставі розрахунку відновлювальної вартості, виходячи із сучасних ринкових цін та врахування фізичного і морального зношення активів.

Зовнішні зобов'язання підприємства оцінюються на підставі балансових даних про заборгованість за кредитами і позиками перед постачальниками, банками, бюджетом, споживачами, персоналом та іншими кредиторами.

Оцінювання вартості підприємства не може обмежуватись лише вартісним оцінюванням його матеріальних активів. Підприємства однакової майнової вартості спроможні приносити різний дохід і різняться правом привласнення цього доходу. Тому доходові методи враховують при оцінюванні вартості розмір доходів, які можуть бути отримані в майбутньому в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства. При цьому можна використовувати два методи:

* метод капіталізації,

* метод дисконтування прибутку.

Метод капіталізації використовується для стабільно працюючих підприємств, у яких темп зростання прибутку є сталим або незначно коливається.

При дисконтуванні прибутку враховується не тільки поточна норма і маса прибутку, але й перспективи його зростання в майбутньому. Цей метод більш придатний для підприємств, які розвиваються.

В процесі оцінювання з позицій доходного підходу за допомогою спеціальних коефіцієнтів (ставка дисконту, коефіцієнт капіталізації) прогнозуються майбутні доходи від використання об'єкта оцінювання з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість об'єкта.

За порівняльним підходом вартість об'єкта оцінювання визначається на основі інформації про купівлю-продаж аналогічних об'єктів. Така інформація повинна включати в себе відомості про фізичні характеристики об'єкта, час продажу, місце розташування, умови продажу та фінансування і т. ін. Розбіжності в характеристиках порівнюваних об'єктів враховуються за допомогою коефіцієнтів коректування. Підприємства-аналоги визначаються за профілем діяльності, місцем розташування, орієнтацією на певну групу покупців, розміром підприємства, тривалістю роботи на ринку, фінансовими характеристиками. На основі інформації про підприємства-аналоги прогнозують ринкову вартість оцінюваного підприємства.

Кожна група розглянутих методів має власну сферу застосування. Майнові методи використовуються при визначені мінімальної ціни підприємства, тобто, його заставної, відновлювальної, ліквідаційної вартості. Доходові методи дають змогу визначити інвестиційну вартість, за якої окупляться витрати на придбання та забезпечення отримання необхідної норми прибутку. Аналогові методи дозволяють визначити найбільш імовірну вартість купівлі-продажу підприємства.

Оцінювання має бути комплексним, ґрунтуватися на базі використання різних методичних підходів. Це дозволить використати переваги окремих методів і мінімізувати властиві їм недоліки.

Размещено на Allbest.ru