Державне регулювання природних монополій на локальних ринках комунальних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Економічні перетворення в Україні супроводжуються реалізацією завдань щодо демонополізації економіки та формування конкурентного середовища, без якого практично унеможливлюється створення ринкових механізмів господарювання. Чим швидшими темпами відбуваються зміни, тим складнішим є регулювання, яке потребує застосування підходів, з врахуванням специфіки функціонування окремих товарних ринків та прогнозуванням майбутніх станів системи.

Особливої гостроти ця проблема набула у сфері державного регулювання діяльності природних монополій на локальних ринках комунальних послуг, які складають основу життєзабезпечення населених пунктів. Регулювання в цій сфері повинно бути ретельно виваженим та сприяти ефективному наданню послуг з точки зору споживачів і стійкому розвитку підприємств галузі. Проте неоднозначність трактувань серед вчених та практиків тих чи інших економічних явищ в господарстві, застосування неадекватних об'єктивній реальності втручань порушують фінансову та виробничу стійкість підприємств галузі, яка знаходиться у критичному стані. Виходячи з цього, актуального значення набуває наукова обґрунтованість нормотворчості, бо саме в законах та підзаконних актах встановлюються правила поведінки господарюючих суб'єктів.

Дослідженню проблем державного регулювання діяльністю монопольних утворень в сучасних умовах присвячені роботи О. Завади, В. Кучеренка, Г. Філюк, В. Полуянова, І. Галиці, Л. Чернишова та інших. Проте недостатньо розкритими в економічній літературі залишаються закономірності функціонування господарюючих суб'єктів на локальних ринках послуг водопостачання і водовідведення та специфічні риси їхніх монопольних проявів. Це обумовило вибір теми та теоретичну значущість дисертаційної роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення специфічних важелів та стимулів стосовно прийнятних механізмів державного регулювання діяльністю природних монополій на локальних ринках комунальних послуг, для забезпечення стійкого функціонування суб'єктів господарювання на цих ринках.

Для досягнення мети поставлені та вирішені такі завдання:

· Визначені та узагальнені фактори, що обумовлюють особливості монопольного характеру виробництва на локальних ринках послуг водопостачання і водовідведення.

· Проведена характеристика інструментів державного регулювання діяльності природних монополій на локальних ринках, з огляду на своєрідний характер функціонування підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (ВКГ).

· Розкрито фактори впливу на соціально-економічні системи з точки зору забезпечення фінансової та виробничої стійкості підприємств ВКГ.

· Удосконалено механізм формування тарифів на послуги підприємств галузі для забезпечення їхнього сталого розвитку, із врахуванням виробничих, соціальних та інших аспектів.

· Обґрунтована виробнича програма та попит на послуги водопостачання і водовідведення.

· Доведена недоцільність роздріблення майнових комплексів водопровідно-каналізаційного господарства.

· Розроблено рекомендації щодо впровадження сценаріїв розвитку підприємств ВКГ.

1. Тенденції державного регулювання природних монополій та їх вплив на стійкість підприємств

Висвітлені фактори впливу на діяльність виробників послуг водопостачання і водовідведення та визначена специфіка їхніх монопольних проявів на відповідних локальних ринках, проведена характеристика інструментів державного регулювання.

Доведено, що відсутність теоретичного обґрунтування деяких специфічних економічних явищ на ринках комунальних послуг призводить до помилок органів державного регулювання під час прийняття рішень та контролю. Зокрема, в комунальному господарстві значного поширення набула практика встановлення для окремої групи споживачів (головним чином - населення) більш низьких тарифів, тоді як різниця між реальною вартістю послуг компенсується іншими споживачами. Це явище сприймається економістами як диференціація тарифів, перехресне субсидування та, навіть, як обмеження прав окремих споживачів в результаті встановлення дискримінаційних цін. На основі порівняння мотивів, можливостей застосування та характерних ознак кожного з названих явищ (табл. 1) зроблено висновок, що встановлення цін за групами споживачів на послуги комунальних підприємств виступає як самостійне соціально-економічне явище.

Таблиця 1. Порівняння економічної сутності диференціації тарифів за групами споживачів, дискримінаційного ціноутворення, перехресного субсидування та диференціювання цін

Найбільш вагомим є те, що у підприємств відсутні внутрішні мотиви до застосування диференціації тарифів за групами споживачів, оскільки при встановленні як єдиних, так й диференційованих тарифів, виробники комунальних послуг отримують однакову суму прибутків. Така практика зумовлена скрутним економічним становищем населення і неспроможністю держави дотувати подібні витрати, тобто зовнішніми факторами. Запропоновано авторське визначення диференціації цін за групами споживачів, як встановлення різних цін для груп споживачів відповідно із пріоритетами, заданими соціально-економічною системою більш високого рівня.

Необхідність централізованого постачання води, яка не має ніяких замінників, в населених пунктах із значною концентрацією населення позбавляє ці підприємства можливості приймати рішення щодо розміщення виробництва у регіонах з економічними перевагами, а природні та кліматичні умови, притаманні даному регіону, впливають на характер експлуатації мереж, їх спрацювання, а також на технічні й технологічні аспекти виробничої діяльності.

Доведено, що дані чинники є природними і зовнішніми до діючого виробництва, вони впливають на економічне становище підприємств. Насамперед це стосується того, що системи водопостачання і водовідведення вимагають значних капітальних вкладень у період їх освоєння; рівень же економічних витрат значною мірою залежить від вартості факторів виробництва у регіонах його розміщення. Таким чином, зовнішні фактори є визначальними і саме вони призводять до формування єдиного виробничого організму, який надає послуги майже всім споживачам у регіоні, тобто є природним монополістом.

Окрім наведених факторів у роботі розкрита дія технічних, технологічних, ресурсних, збутових, бюджетних, політичних та інформаційних факторів, які також здатні обмежувати виробничо-господарську діяльність підприємств ВКГ та позначаються на специфіці їхніх монопольних проявів, яка, з нашої точки зору, полягає у наступному: на ринку послуг водоспоживання практично унеможливлюється практика обмеження обсягів виробництва з метою створення дефіциту, а тарифи не виконують функції сигналізатора ступеня напруги між потребою у послугах та їхнім задоволенням, тому основними шляхами максимізації прибутку на цих підприємствах може бути підвищення тарифів при заданих затратах чи, навпаки, мінімізація затрат при фіксованих цінах. В цілому діяльність підприємств ВКГ характеризується неоптимальним комбінуванням факторів виробництва, високою енерго- та матеріаломісткістю, низькою інвестиційною активністю, погіршенням умов надання послуг.

Удосконалено класифікацію факторів впливу на соціально-економічні системи, запропоновано виділяти і враховувати вплив їхніх “активних” і “пасивних” груп. В роботі наведені їхні характерні ознаки та значення для систем, з точки зору адаптації до впливів зовнішнього середовища, а також оптимізації внутрішніх параметрів.

Показано, що набір інструментів, які можуть застосовуватися для усунення негативних моментів дії локальних природних монополій, досить обмежений: такі заходи, як роздрібнення існуючих виробництв, пов'язані з порушенням принципу системності та здатні призводити до негативних наслідків; зміна форм власності та управління, хоча й підвищують ефективність роботи, але практично не реалізуються в Україні через відсутність великих компаній, здатних експлуатувати такі складні комплекси. Тому найбільш дієвим є регулювання тарифів з обов'язковим контролем за їхнім застосуванням, параметрами якості послуг та виконанням виробничої програми.

Проведена оцінка діючої практики тарифікації послуг водоспоживання свідчить, що тарифи носять витратний характер, встановлювані рівні рентабельності не мають економічного обґрунтування та не відбивають дійсні потреби виробників у фінансових ресурсах, підприємства не в змозі своєчасно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. Такий механізм формування тарифів не виконує стимулюючої функції зі скорочення собівартості, впровадження ресурсозберігаючих технологій, оптимізації виробничого процесу та потребує докорінної зміни.

2. Важелі та стимули забезпечення стійкості підприємств водопровідно-каналізаційного господарства

З огляду на соціально-значущий характер виробництва питної води та високі вимоги до надійності й безпечності систем водопостачання, якості та відповідності обсягам і характеру споживання, розкриті специфічні риси процесу виробництва, досліджено їхній вплив на хід економічного життя підприємств. Наголошено, що неврахування таких особливостей призводить до помилок під час проведення перевірок органами державного контролю. Проаналізовані найбільш поширені з них та розроблені рекомендації з цього питання для застосування у практиці.

Здійснений аналіз сучасного стану підприємств ВКГ України дозволяє визначити його як критичний, що виражається у збитковому характері виробництва протягом тривалого періоду, суттєвій спрацьованості основних виробничих фондів, зниженні обсягів реалізації, дефіциті фінансових ресурсів. Негативні тенденції в господарстві тривають далі й відбиваються на якості послуг, потребують додаткових витрат на поточне утримання об'єктів у робочому стані, відтак, обумовлюють зростання собівартості та тарифів.

Серед досліджених факторів, які призвели до такого становища, ключовими є: недосконала амортизаційна політика та дефіцит фінансових ресурсів, пов'язаний із недосконалістю тарифної політики, в той час, як саме тарифи є майже єдиним джерелом фінансування; недоліки в системі розрахунків із споживачами; невизначеність механізму обліку споживання води тощо.

Під час обґрунтування попиту на воду, яке базувалося на аналізі динаміки, структури та характеру водоспоживання, виявлена тенденція до суттєвого зниження протягом останніх років обсягів реалізації. У той же час виробництво води майже не скорочується.

Основною причиною формування неврахованих витрат є відсутність у більшості населення, яке споживає до 70% всієї води, приладів обліку та виставлення їм рахунків згідно зі встановленими органами місцевого самоврядування нормами водоспоживання, які не відповідають реальним обсягам поданої у житловий сектор води. В роботі розкрита економічна сутність та ступінь впливу величини неврахованих втрат та витрат води, з одного боку, на рівень тарифів для споживачів, з іншого, на кінцеві показники діяльності водопровідних підприємств.

Розбіжності між плановими (при формуванні тарифів) та фактичними показниками діяльності водопровідних підприємств дозволяють стверджувати, що цілком логічним з економічної точки зору, є доведення подачі води (із врахуванням величини технологічних втрат), відповідно й затрат, до рівня реалізації (Qпод = Qr). Проте, враховуючи відсутність у більшості споживачів приладів обліку, така міра може призвести до штучного дефіциту, тобто виробництво стане меншим за попит (Qпод = Qr < Qs). На цій основі зроблено висновок, що це можливо лише після повного оснащення споживачів приладами обліку, коли обсяг реалізації відбиватиме реальний попит на послуги (Qr = Qs).

Наголошується, що на фоні існуючих протиріч, коли регулюючі органи прагнуть одночасно знизити рівень собівартості (тарифів), скоротити норми водоспоживання для населення та нормативи неврахованих втрат і витрат води, не має під собою економічного підґрунтя та призводить лише до протилежного ефекту: погіршення економічного стану водопровідних підприємств погіршення технічного стану споруд, мереж та обладнання зростання аварійності і величини технологічних втрат у мережах, зниження якості зростання витрат на поточне утримання основних фондів, собівартості послуг відсутність можливостей з усунення негативних тенденцій. Тому, з нашої точки зору, тарифи необхідно формувати згідно із реальними обсягами реалізації, а не на основі встановлюваних нормативів втрат води.

3. Механізми забезпечення сталого розвитку ринків водопостачання та водовідведення

Запропоновані рекомендації щодо впровадження сценаріїв розвитку підприємств галузі, зокрема, розроблені пропозиції з удосконалення механізму формування тарифів.

В період трансформації економіки особливого значення набуває здатність підприємств своєчасно й адекватно реагувати на динамічні процеси в зовнішньому середовищі. Особливо актуально це для виробників соціально-значущих послуг, які вимушені діяти навіть у самих жорстких умовах. Проте державне регулювання діяльності природних монополій позбавляє їх можливості приймати самостійні рішення з багатьох ключових питань, серед яких одним із найважливіших є тарифи. Оцінювання процедури встановлення тарифів на комунальні послуги дозволило виявити такі її основні риси: процедура не містить визначення послідовності, термінів та регламенту розгляду наданих підприємствами документів; сам процес перегляду ускладнюється необхідністю погодження в різних інстанціях, чиї повноваження дублюються та які часто висувають протилежні й неадекватні вимоги.

На основі аналізу даних щодо фактичної собівартості та затверджених тарифів була встановлена досить висока залежність кінцевих фінансових результатів підприємств від тривалості процедури перегляду тарифів, зроблений висновок про необхідність автоматичного коригування тарифів при зміні зовнішніх факторів з незалежних від підприємства причин. При цьому акцентовано увагу, що об'єктивного перегляду тарифів можна досягти лише за умови застосування індивідуальних індексів зростання цін за кожним окремим елементом тарифу, а не середніх галузевих або народногосподарських індексів.

У ході розробки порядку індексації тарифів протягом 1997 - 1999 рр. була проведена тривала робота, яка включала: аналіз складу та структури витрат, визначення екзо- та ендогенних факторів впливу на собівартість, їх базисних значень, проведення факторного аналізу, розрахунок індексів зміни цін, індексація кожної індивідуальної складової елементів тарифів, розробка формул.

Запропонований порядок індексації передбачає розрахунок економічно обґрунтованих тарифів за формулами (1-3), при цьому фіксується базовий рівень техніко-економічних показників, цін на ресурси та усіх індивідуальних складових собівартості; безпосередньо індексований тариф розраховується за формулою (4).

Zjбаз = Rjбаз х Цjбаз, (1)

де Zjбаз - індивідуальна складова затрат, грн.; Rjбаз - витрати j-го ресурсу у натуральному виразі, од; Цjбаз - базисна ціна одиниці відповідного ресурсу, грн/од.

Аiбаз = Zjбаз / Q, (2)

де Аiбаз - базисні елементи собівартості, грн/м3; Q - обсяг реалізації послуг, м3.

Тбаз = (А1+А2+…….+Аібаз) + П, (3)

де Тбаз - базовий економічно обґрунтований тариф, грн/м3; П - прибуток, грн/м3; i = (1;n), n - кількість базисних елементів собівартості.

kj = Цjнов / Цjбаз, (4)

де kj - індекс зміни цін за кожною індивідуальною складовою затрат (Zj); Цjнов - нова, підтверджена ціна одиниці j-го ресурсу, грн/од.

Невід'ємною частиною порядку передбачено: затвердження регулюючим органом програми розвитку та фіксація базових тарифів на термін від трьох до п'яти років, залежно від строку окупності капітальних вкладень; обов'язкове погодження розрахованих підприємствами індексів; позачергова зміна базових тарифів відповідно до визначених в дисертації умов.

Запропонований порядок індексації дозволяє запобігти суб'єктивних підходів, суттєво спростити процедуру перегляду, досягти об'єктивного збільшення або зменшення тарифів. Крім того, його використання створює стимули з оптимізації виробництва, проведення заходів з економії ресурсів. Кінцевим результатом повинна стати рентабельна робота підприємств та зниження рівня тарифів в середньо- та довгостроковій перспективі.

Найбільші обсяги води подаються для задоволення питних та господарсько-побутових потреб населення, яке опинилось у скрутному економічному становищі та невзмозі сплачувати повну вартість наданих послуг. Це пояснює, чому незважаючи на прагнення Уряду України підвищити тарифи для цієї групи до 100% вартості послуг, у комунальному господарстві досі встановлюються диференційовані тарифи за групами споживачів.

Обґрунтована недоцільність повної відмови від диференціації тарифів за групами споживачів та розроблені пропозиції з цього питання, які передбачають виконання наступних етапів: розробка n-ї кількості програм розвитку виробництва й, відповідно, n варіантів середніх (єдиних) тарифів - розрахунок для кожного з них m варіантів диференційованих тарифів - оцінка кожного із варіантів сукупності (m x n) з точки зору навантаження на бюджети різних рівнів та платоспроможності споживачів - вибір оптимальної альтернативи.

Поряд із цим, визнано недоцільною диференціацію цін за територіальною ознакою, як чинника зростання тарифів й росту соціальної напруги в окремих населених пунктах.

Показано, що подібні негативні тенденції можуть посилюватися при поділі існуючих підприємств ВКГ на самостійні господарські одиниці - у цьому разі ще й знижується оперативність у роботі, а виробничий процес стає дедалі нестабільним. Наголошується на необхідності підтримки цілосності єдиного виробничого організму, який надає соціально-значущі послуги.

Кінцевим результатом проведеного дослідження стала розробка рекомендацій щодо впровадження сценаріїв стійкого розвитку підприємств ВКГ, які передбачають підсилення ролі наукового та техніко-економічного обґрунтування під час прийняття органами державного регулювання і контролю рішень та містять рекомендації щодо вдосконалення нормативної бази та практичних заходів, ранжированих за їх пріоритетністю та послідовністю відповідно принципу системності.

Висновки

монопольний майновий локальний

У дисертації наведено теоретичні дослідження та практичні розробки, що стосуються механізмів державного регулювання діяльністю природних монополій на локальних ринках послуг водопостачання та водовідведення.

1. Дослідження показало, що специфіка функціонування господарюючих суб'єктів на локальних ринках комунальних послуг є недостатньо вивченою. Зокрема, на основі порівняння мотивів, можливостей застосування та характерних ознак таких явищ, як диференціація тарифів, перехресне субсидування та дискримінаційне ціноутворення, зроблено висновок, що встановлення цін за групами споживачів на послуги комунальних підприємств виступає як самостійне соціально-економічне явище. Розкрита економічна сутність та сформульоване авторське визначення диференціації цін за групами споживачів, як встановлення різних цін для груп споживачів відповідно із пріоритетами, заданими соціально-економічною системою більш високого рівня. При застосуванні диференційованих тарифів за групами споживачів в цілому по підприємству забезпечується така ж сума прибутків, як і при встановленні єдиних цін.

2. Встановлені компоненти диференційованих за групами споживачів тарифів. Це дозволяє уникнути помилок, пов'язаних із сприйманням компенсації невідшкодованої населенням вартості послуг у складі тарифу для інших споживачів як рівня рентабельності і трактування цього явища як встановлення дискримінаційних цін.

3. На основі визначення обмежень з боку зовнішнього середовища на діяльність підприємств ВКГ на регіональних ринках, у дисертації висвітлена специфіка монопольних проявів підприємств галузі, яка заключається в тому, що на ринках послуг водоспоживання практично унеможливлюється обмеження обсягів виробництва з метою створення дефіциту, а тарифи не виконують функцію сигналізатора ступеня напруги між потребою в послугах та їх задоволенням, тому основними шляхами максимізації прибутку є підвищення тарифів при заданих витратах або мінімізація витрат при фіксованих тарифах. Доведено, що з огляду на специфічні риси функціонування комунальних підприємств, набір інструментів, які можуть застосовуватися до них, досить обмежений і найбільш дієвим серед них є регулювання тарифів з обов'язковим контролем за їх застосуванням, параметрами якості та виконанням виробничої програми.

4. В умовах трансформації економіки особливого значення набуває необхідність підтримання фінансової і виробничої стійкості підприємств. Наголошено, що діяльність підприємств повинна бути спрямована не лише на адаптацію до впливів з боку зовнішнього середовища, але й на оптимізацію внутрішніх параметрів, які здебільшого випадають із поля зору, тим самим обмежується процес задіяння потенційних можливостей. Тому запропоновано додатково до існуючих класифікацій факторів впливу на соціально-економічні системи розглядати також “пасивні” і “активні” фактори. Активні фактори в основному формуються у зовнішньому середовищі, не залежать від господарської діяльності підприємств та практично не піддаються контролю, вони найбільш динамічні та характеризуються високим ступенем впливу, пасивні - здебільшого, внутрішні фактори, які не змінюються протягом тривалого часу, проте продовжують здійснювати “пасивний” вплив на показники роботи системи, стримуючи розвиток потенційних можливостей.

5. На основі наведених результатів удосконалено механізм формування тарифів, який полягає в наступному. Розраховані на деякий час тарифи фактично відбивають існуючий рівень технології, стан основних засобів та інші аспекти виробничої діяльності конкретних підприємств, а також вартість факторів виробництва на момент формування тарифів. Стимулом до зміни внутрішніх параметрів має стати фіксування економічно обґрунтованих тарифів на період від 3-х до 5-ти років, залежно від терміну окупності капітальних вкладень та з метою отримання протягом деякого часу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Проте високі темпи зміни зовнішніх (активних) факторів у трансформаційній економіці практично спотворюють такі стимули, для подолання чого запропонований порядок індексації на основі розроблених формул (1) - (4) та який базується на виділенні індивідуальних складових собівартості, розрахованих на 1 м3 послуг. Це дозволяє проводити об'єктивну індексацію конкретних елементів тарифів у бік збільшення або у бік зменшення. При цьому під час визначеного терміну дії базових тарифів не враховуються зміни внутрішніх параметрів. Саме це і є тим стимулом, який дозволяє підприємству отримувати прибуток після проведених заходів з економії ресурсів. Після закінчення дії базового тарифу підприємство повинно сформувати нові тарифи, але вже із врахуванням отриманої річної економії. Таким чином, підприємства стабільно функціонують та зацікавлені у розвитку виробництва, а для споживачів після закінчення терміну дії базових тарифів здійснюється їхнє зниження на обсяг річної економії.

6. Обґрунтована недоцільність повної відмови від диференціації тарифів за групами споживачів у комунальному господарстві, запропоновано приймати рішення з цього приводу із врахуванням таких критеріїв: навантаження на бюджети різних рівнів, платоспроможність груп споживачів, варіанти розвитку підприємств та інших аспектів; рішення щодо встановлення диференційованих тарифів доцільно приймати на місцевому рівні.

7. Поряд із цим, обґрунтована недоцільність диференціації тарифів за територіальною ознакою, як чинника зростання тарифів й росту соціальної напруги в окремих населених пунктах.

8. Показано, що при поділі існуючих підприємств ВКГ на самостійні господарські одиниці знижується оперативність у роботі, а виробничий процес стає нестабільним. Зроблено висновок, що сталий розвиток підприємств галузі може бути забезпечений лише за умови підтримання єдиного виробничого організму, який надає соціально-значущі послуги.

9. Розроблено рекомендації щодо впровадження сценаріїв розвитку підприємств ВКГ в умовах трансформації економіки України, які передбачають підсилення ролі наукового та техніко-економічного обґрунтування під час прийняття органами державного регулювання рішень та містять рекомендації щодо вдосконалення нормативної бази та практичних заходів, ранжированих за їх пріоритетністю та послідовністю відповідно принципу системності.

Література

1. Дзезик С.С. Проблема динамічної стійкості фірми щодо впливу зовнішнього середовища // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих сиcтем. - Одеса: ІРЕНТ, 1997.- С. 95-99.

2. Дзезик С.С. Реформування системи обліку основних засобів на промислових підприємствах України // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем. Вип. 2 / Одес.держ.екон.ун-т; Редкол.: акад. В.П. Бородатий та ін. - Одеса: АТЗТ ІРЕНТТ, 1998. - С.294-298.

3. Дзезик С.С. Проблема влияния внешних факторов на экономическое состояние водопроводно-канализационного хозяйства Украины // Питна вода - 98: Матеріали науково-технічної конференції. - Одеса: Астропринт, 1998. - С.26-30.

4. Дзезик С.С. Про регулювання тарифів на водопостачання та водовідведення в період ринкової трансформації // Збірник наукових праць Одеського державного економічного університету. Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем. Вип. 5 / Одес.держ.екон.ун-т; Редкол.: акад. В.П. Бородатий, акад. О.С. Редькін та ін. - Одеса: АТЗТ ІРЕНТТ, 1999. - С.154-158.

5. Дзезик С.С., Михайлистый А.Л., Ларкина Г.М. Методические указания по расчету себестоимости воды и тарифов на водопроводных предприятиях. - Одесса: Астропринт, 1999. - 64 с.

6. Дзезик С.С. Альтернативні методи регулювання тарифів на комунальні послуги //Вісник соціально-економічних досліджень. Збірник наукових праць. Вип. 7 /Одес. держ. екон. ун-т; Редкол.: проф. Звєряков М.І., Редькін О.С., проф. Валуєв Б.І. та ін. - Одеса: АТЗТ ІРЕНТТ, 2000. - С. 111 - 115.

Размещено на Allbest.ru