Особливості формування собівартості продукції в енергетиці України: аналіз факторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство молоді та спорту, освіти та науки України

Реферат

Особливості формування собівартості продукції в енергетиці України: аналіз факторів

Виконав:

Селегей Руслан

Харків, 2012 рік

Зміст

Вступ

1. Енергетична сфера України: державне регулювання та загальна характеристика

2. Особливості формування собівартості продукції в енергетиці України: аналіз факторів

Висновки

Використана література

Вступ

Розвиток енергетики має вирішальний вплив на стан економіки в державі та рівень життя населення. Метою соціальної держави, якою відповідно до Конституції є Україна, має бути забезпечення умов для зростання добробуту громадян. Однією з найважливіших складових добробуту в цивілізованих державах є забезпечення громадян і компаній необхідними енергоресурсами. Запорукою реалізації цієї мети має стати надійне, економічно обґрунтоване й екологічно безпечне задоволення потреб населення й економіки в енергетичних продуктах.

Замість забезпечення екстенсивного розвитку, яким економіка України рухалась протягом десятиліть, енергетика повинна перейти на ефективне забезпечення сталого розвитку економіки. Забезпечення економіки та соціальної сфери країни основними видами енергоносіїв.

Протиріччя між наявністю власних енергоресурсів країн та потребами в них, вичерпність запасів паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) і зростання масштабів екологічних проблем, пов'язаних з їх видобутком (виробництвом), транспортуванням, перетворенням та споживанням, обумовлюють тенденцію загострення енергетичних питань в життєдіяльності людства, кожної окремої країни. Внаслідок цього боротьба за володіння енергоресурсами, право їх транспортування, вплив на ринок енергоносіїв стали сьогодні найважливішими чинниками реалізації інтересів держав світу, їх політичної поведінки, базою для політичних та економічних союзів і навіть джерелом міжнародних конфліктів. Найважливішим завданням сьогодення України, для забезпечення її виживання як суверенної держави та повноцінної участі у міжнародних відносинах, є вибір ефективної моделі розвитку, розробка стратегії та системи національної безпеки, які мають бути адекватними геополітичній ситуації, що склалася.

Не останнє місце повинно відводитися особливостям, щодо формування собівартості продукції та їх аналізу, в енергетичному комплексі України. Дана тема є дуже важливою в контексті тих проблем, що існують в нашій енергетиці, тому зробивши певний екскурс, я розгляну її більш детальніше.

1. Енергетична сфера України: державне регулювання та загальна характеристика

Головним базисом електроенергетики України є Об'єднана енергетична система (ОЕС) України, яка здійснює централізоване забезпечення електроенергією внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона поєднує енергогенеруючі потужності, розподільчі мережі регіонів України.

Оперативно-технологічне керування ОЕС і керування режимами енергосистеми здійснюється централізовано державним підприємством НЕК «Укренерго».

Централізоване виробництво електричної енергії в ОЕС здійснюють 14 найпотужніших теплових і вісім гідравлічних електростанцій, які входять до складу шести державних та приватних акціонерних енергогенеруючих компаній: Західенерго, Центренерго, Дніпроенерго, Київенерго, Донбасенерго підпорядкованих Мінпаливенерго України, та чотири АЕС, які входять до складу Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом». Потужність всіх електрогенеруючих станцій України на кінець 2011 р. склала 53 ГВт, з яких 52% припадає на теплові електростанції (ТЕС), 27% - на атомні електростанції (АЕС), 9% - на гідроелектростанції (ГЕС) і гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС), 12% - на теплоелектроцентралі (ТЕЦ), блок-станції й інші об'єкти. А враховуючи потенціал законсервованих блоків, які перебувають на реконструкції, встановлена потужність готових до експлуатації блоків становить 49 ГВт (47 ГВт з урахуванням обмежень електромереж на видачу потужності АЕС).

Основними споживачами електроенергії (дані за 2011 рік) в розрізі категорій є: промисловість 81,9 млрд. кВт/г (55,5%), населення 37,7 кВт/г (25,6%), комунально-побутове господарство 24,5 кВт/г (16,6%) та сільське господарство 3,4 кВт/г (2,3%).

Також хочеться дати оцінку альтернативній енергетиці. Альтернативна енергетика України отримала поштовх до розвитку завдяки ухваленню закону про «зелений» тариф. У 2009 роцi пiсля ухвалення Закону про «Про внесення змiн до деяких законiв України» (щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергiї. Згiдно з законом, вiдтепер вся електрика в країнi, яка виробляється з вiдновлюваних джерел енергiї, має коштувати у кiлька разiв дорожче, анiж отримана у традицiйний спосіб.

Вартiсть кВт/год встановлюється Нацiональною комiсiєю регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Розмiр «зеленого» тарифу: найвищий - 4,4-4,6 (505,09 коп. за кВт/год, станом на жовтень 2011 року) встановлений для об'єктiв сонячної енергетики як найбiльш капiталомiсткої. У вiтровiй енергетицi - 1,2-2,1 (122,77 коп. за кВт/год). Електрика, вироблена станцiями, що працюють на бiомасi, обчислюється за коефiцiєнтом 2,3 (134,46 коп. за кВт/год). Найнижчий коефiцiєнт - 0,8 - у малих ГЕС (84,18 коп. за кВт/год).

Але, якщо змістовно проаналізувати оприлюднений в 2012 році Міністерством енергетики та вугільної промисловості проект оновленої «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», в якому не були враховані вимоги стосовно збільшення частки відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі країни,то можна сказати, що вона спрямована на розвиток традиційної енергетики. В той час як питання розвитку відновлюваної енергетики виносяться на останнє місце. Тому поки що не зрозуміло як буде розвиватися дана підгалузь в контексті прийнятих державою рішень.

2. Особливості формування собівартості продукції в енергетиці України: аналіз факторів

Собівартість продукції (виробів, робіт, послуг) - це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Таблиця 1. - Напрямки врахування витрат:

Собівартість товарної продукції характеризує витрати на виробництво продукції. Собівартість реалізованої продукції характеризує витрати на виробництво і збут. Собівартість валової продукції включає витрати підприємства протягом планового періоду (рік, квартал, місяць) на виробництво і реалізацію продукції на всіх стадіях виробничого циклу (реалізована/товарна продукція, незавершене виробництво). Витрати плануються і враховуються за двома основними напрямками (табл. 1).

Кошторис витрат використовується для контролю загальних витрат підприємства або цеху за економічно однорідними елементами. Калькуляція використовується головним чином для розрахунку собівартості одиниці продукції і подальшого формування базової ціни на продукцію.

За етапами формування можна виділити такі види собівартості:

технологічну - це сума витрат на здійснення технологічного процесу;

виробничу - витрати на виробництво продукції;

повну - витрати на виробництво і збут.

Розрізняють такі види калькуляції:

1) планову, яка визначає середню собівартість на черговий плановий період (рік, квартал) і використовується для встановлення оптових цін, що базуються на прогресивних нормах витрат робочого часу, матеріалів, електроенергії й інших витрат;

2) нормативну, яка є різновидом планової і розраховується на усі види виробів виробничої програми, виходячи з реально досяжних в умовах діяльності підприємства найбільш прогресивних норм і нормативів, можливостей використання найбільш сучасних технологічних процесів, прогресивних видів сировини, матеріалів тощо;

3) звітну, яка складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат;

4) кошторисну калькуляцію, що розробляється на освоювані види нової продукції або на продукцію, не передбачену планом.

Таблиця 2. - Класифікація витрат на виробництво:

Таблиця 3. - Класифікація статей калькуляції:

Специфіка енергетичної галузі є такою, що у складі собівартості одиниці енергетичної продукції відсутні витрати на сировину і матеріали, замість витрат на паливо й енергію калькулюють просто витрати на паливо, самостійним елементом є витрати на поточний ремонт і послуги, які виконуються допоміжними службами і сторонніми організаціями. Основним елементом витрат в енергетиці є вартість палива, а частка амортизації внаслідок високої капіталомісткості енергетичного виробництва значно вища, ніж у цілому по промисловості і її базовим галузям. Більш низькою є частка заробітної плати, що обумовлюється високим ступенем автоматизації основних виробничих фондів та механізацією допоміжних енергетичних виробництв. Оскільки більшість енергетичних підприємств випускають лише один вид продукції, розрахунок витрат на виробництво проводиться тільки за економічними елементами.

Ціна реалізації продукції розраховується за формулою:

Де:

Ц - ціна;

ВС - виробнича собівартість продукції (робіт, послуг);

Ва - визнані адміністративні витрати;

Вз - витрати на збут продукції;

П - сума прибутку;

ПДВ - сума податку на додану вартість.

Рентабельність виробництва продукції можна визначити за формулою:

Де:

Р - рентабельність виробництва продукції;

П - сума прибутку;

ВС - виробнича собівартість продукції;

Ва - розподілені адміністративні витрати на даний вид продукції;

Вз - розподілені витрати на збут даного виду продукції.

Собівартість енергії на ТЕС і котельнях. Основні елементи собівартості енергії, яка виробляється на ТЕС і котельнях.

В цілому, собівартість виробництва 1 кВт/год енергії ТЕС, коп./(кВт/год), визначається за формулою:

Де:

Евідп - кількість відпущеної із шин станції електроенергії, кВт/год;

Евир - кількість виробленої енергії, кВт/год;

Ев.п - енергія, спожита на власні потреби, кВт/год.

Собівартість енергії на АЕС. Укрупнено річні витрати виробництва енергії на АЕС визначаються за формулою:

Де:

К - сумарні капіталовкладення в АЕС;

kам - коефіцієнт, який враховує відрахування на амортизацію;

kрем - коефіцієнт, який враховує витрати на поточний ремонт;

k - коефіцієнт, який враховує всю суму витрат, прийнятих в укрупнених розрахунках пропорційно капіталовкладенням;

Ny - встановлена потужність АЕС;

Ф - середній питомий річний фонд заробітної плати персоналу АЕС.

Таблиця 4. - Елементи собівартості енергії, яка виробляється на ТЕС і котельних:

Собівартість енергії в системах транспортування. Річні витрати виробництва на ПЕМ (Вмер) можна розрахувати як:

Де:

Векспл - річні витрати на експлуатацію, дорівнюють сумі витрат на заробітну плату Взп, допоміжні матеріали Вд.м, вартості послуг Вп, витратам на поточний ремонт Вп.р, іншим Він і загально-мережним витратам Взм.

Собівартість передачі електроенергії, (кВт/год), визначається за формулою:

Де:

Еспож - корисний відпуск електроенергії споживачам, дорівнює різниці кількості електроенергії, відпущеної із шин електростанції Евідп, і втрат електроенергії в мережах Евтр.

Повні витрати виробництва електроенергії в енергосистемах складаються з 3 складових: виробничих витрат електростанцій, які входять у систему, витрат на передачу і розподіл енергії і загальносистемних витрат Вз.сист.

Отже, повна собівартість енергії в енергосистемі визначається так:

Метод обліку виробничих витрат - це визначення складу і розміру витрат за окремими виробами, видами, групами виробів, переділами, замовленнями тощо. Характеристика основних методів обліку витрат подані в табл. 5.

Таблиця 5. - Основні методи обліку витрат

Резерви зниження собівартості - це об'єктивні можливості зниження собівартості на підприємствах.

Під факторами зниження собівартості розуміють умови, рушійні сили, які забезпечують зниження собівартості. Склад основних факторів і резервів зниження собівартості продукції поданий в табл. 6.

Таблиця 6. - Резерви і фактори зниження собівартості продукції:

Висновки

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників ефективності виробництва. У процесі її зниження виявляються майже всі складові підвищення ефективності виробництва: зростання продуктивності праці, економія матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, поліпшення використання основних фондів.

Водночас цей показник не є кінцевим у характеристиці ефективності діяльності, оскільки в ньому не відбивається результативність невиробничої, та позавиробничої діяльності. економіка електроенергетика собівартість

При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витрати необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку.

Згідно з зазначеним до собівартості продукції (робіт, послуг) входять витрати на підготовку, освоєння та обслуговування виробництва, охорону праці й безпеку праці, оплату праці та підготовку кадрів, інші витрати.

Значення собівартості величезне. По-перше, зниження витрат на одиницю продукції дає змогу збільшити обсяг виробництва при наявних ресурсах, забезпечити тим самим прискорення оборотності оборотних засобів. По-друге, зниження собівартості є істотним джерелом зростання прибутковості виробництва, а отже, підвищення конкурентоспроможності. По-третє, зниження собівартості продукції - реальна основа зниження цін, а отже, підвищення життєвого рівня населення.

І на останок хочеться сказати, що стабільне функціонування енергетичної галузі є запорукою успішного розвитку економіки будь-якої країни. Враховуючи стратегічне значення енергетики для безпеки держави, діяльності інших галузей народного господарства, існування природних монополій в ПЕК, досягнення високої економічної ефективності роботи енергетичного сектору є важливим завданням державного регулювання. Виконання такого завдання неможливе без ґрунтовного ознайомлення з основами економіки енергетики, а питання, щодо формування собівартості продукції є одним з фундаментальних та ключових. Тому ми повинні приділити багато уваги вивченню проблем пов'язаних з формуванням собівартості, виходячи з економічних закономірностей функціонування енергетичної галузі.

Використана література

1. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. д. е. н., проф. Л.Г. Мельника. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. - 648 с.

2. Мельник Л.Г., Карінцева О.І., Сотник І.М. Економіка енергетики: Навч. посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 238 с.

3. Федишин Б.П. Економіка енергетики: Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2003. - 160 с.

4. Закон України «Про електроенергетику».

5. Закон України «Про альтернативні джерела енергії».

Размещено на Allbest.ru