Лісові ресурси господарського комплексу України
Значення лісових ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів України. Сучасна компонентна структура лісових ресурсів, регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості лісовими ресурсами. Проблеми збереження лісових ресурсів.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.11.2014 |
| Размер файла | 311,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1
Зміст
лісовий ресурс регіон потенціал
Вступ
1. Значення і місце лісових ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів України
2. Сучасна компонентна структура лісових ресурсів, регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості лісовими ресурсами
3. Вплив лісових ресурсів ну формування галузей спеціалізації господарства регіонів України
4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеристики лісових ресурсів
5. Регіональні проблеми збереження лісових ресурсів України та їх відтворень
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Лісові ресурси є важливою складовою господарського комплексу України, оскільки вони забезпечують населення країни та інші галузі промисловості необхідною деревною сировиною та продукцією деревообробки. Тим самим, вони вносять значну частку у розвиток національної економіки. Хоч вартісний обсяг відтворення та використання лісових ресурсів, порівняно з системоутворюючими галузями економіки України, і не є високим, однак все ж таки без даного виду ресурсів не можуть функціонувати ряд інших галузей, зокрема - хімічна промисловість, легка промисловість, фармацевтична промисловість, будівельний комплекс, тощо.
Отже, дана тема є дуже актуальною і її вивчення дасть можливість значно поглибити знання про особливості розвитку і розміщення розглядуваного стратегічно-важливого комплексу.
Метою написання даної курсової роботи є вивчення особливостей розвитку та розміщення лісових ресурсів України, поглиблення знань студента в області дисципліни «Регіональна економіка».
Об'єктом написання в даній курсовій роботі є розміщення природно-ресурсного потенціалу (в нашому випадку - лісових ресурсів), просторово-територіальна організації їх використання та торгівлі на території України.
Предметом вивчення в курсовій роботі є розміщення та еколого-економічні аспекти використання і відтворення лісових ресурсів України. Зокрема - характеристика основних показників розвитку лісових ресурсів, показників їх територіального розміщення, показників торгівлі, визначення проблем, перспектив, пріоритетів та завдань розвитку, тощо.
Важливою складовою написання курсової роботи є використання певної методології - системи методів, прийомів та підходів до розгляду та вивчення досліджуваних проблем.
При написанні курсової роботи використовує наступні методи дослідження: метод абстрагування; метод аналізу; метод порівняння; метод опису; метод узагальнення; методи статистичного та факторного аналізу: графічний, картографічний, побудова та аналіз таблиць (динамічних рядів), тощо.
1. Значення і місце лісових ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів України
Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів.
До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати грунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.6) м.Київ, 21 січня 1994 року N 3852-XІІ ( Кодекс в редакції Закону N 3404-ІV від 08.02.2008 ). Структуру лісових ресурсів показано на рис. 1.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1
Рис. 1 Структура лісових ресурсів
*Джерело: ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.6) м.Київ, 21 січня 1994 року N 3852-XІІ ( Кодекс в редакції Закону N 3404-ІV від 08.02.2008 )
Значення лісових ресурсів підкреслюється їх важливістю у формуванні зовнішньої та внутрішньої торгівлі України.
У 2011 році з'явилися ознаки пожвавлення економіки країни, що супроводжуються збільшенням попиту на деревину та продукцію її переробки на внутрішньому ринку. Однак до теперішнього часу рівень цін зовнішнього та внутрішнього ринків збуту на аналогічну продукцію відрізняються в 1.3-1.7 раза. Звісно, що фінансовий стан лісогосподарських підприємств та галузі взагалі прямо залежить від можливості реалізації деревини на експорт. В зв'язку з цим, розвиток зовнішньої торгівлі стає одним з пріоритетів господарської діяльності.
За попередньою оцінкою в 2006 році з території України було експортовано близько 1,3 млн. кбм круглого лісу на суму 53,7 млн. доларів США (Для порівняння у 2011 році ці цифри склали 1,2 млн. кбм та 55,6 млн. доларів США). На підприємства системи Держкомлісгоспу припадає більше половини (51% проти 34% в 2011 році) об'єму експорту у грошовому еквіваленті. Решта надходжень отримана іншими експортерами, серед яких переважають приватні фірми (43%) і фізичні особи (5%) (див. картосхему 1, Додаток А).
Міжнародна торгівля привабила підприємства самої різної спеціалізації: від футбольних клубів, фермерських кооперативів і судоремонтних заводів до валютних магазинів і спеціалізованих лісообробних виробництв. В західних областях значні об'єми деревини продаються фізичними особами. В 2011 році надходження від експортних поставок на одне знеособлене державне підприємство Держкомлісгоспу перевищили 100 тис.$, тоді як для інших фірм цей показник був близько 45 тис.$, фізичних осіб -18 тис.$. Проте по кількості, державних експортерів круглого лісу у три рази менше ніж приватних. Це свідчить про те, що серед експортерів українського лісу у круглому вигляді монополістів немає.
У 2006 році оброблених лісоматеріалів було експортовано на суму близько 104 млн. доларів США (66% сумарного експорту лісопродукції в грошовому еквіваленті). Частка підприємств Держкомлісгоспу склала 15,2% (картосхема 1). У порівнянні з 2011 роком експорт помітно збільшився (більш ніж на 30 млн. доларів США, у тому числі по системі Держкомлісгоспу більш, ніж на 4 млн. $). В угодах із продажу лісоматеріалів було задіяно біля 2500 продавців (серед яких 180 держлісгоспів) і майже стільки ж покупців. Більше половини з них продали (чи купили) продукції на суму менше 10 тис. $.
Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, тобто загальне лісовивезення деревини, становить 14-14,5 млн кбм. Щорічний завіз деревини з інших країн становить 21-22 млн кбм в умовно круглому лісі. Отже, щорічно Україна споживає близько 36 млн кбм деревної сировини. За період 2000-2011 років споживання деревини в цілому по країні знизилося приблизно на 2 млн кбм (насамперед у буівництві, промисловості). І все таки велику кількість деревини Україна експортує за кордон (див. табл. 1).
Таблиця 1
Експорт деревини в Україні, млн.кбм
|
Продукція |
2000 |
2001 |
2007 |
2010 |
2011 |
2012* |
|
|
Вивіз всього деревини млн. кбм |
10,5 |
8,9 |
8,3 |
7,8 |
7,4 |
7,0 |
|
|
Ділової млн. кбм |
8,9 |
7,6 |
7,0 |
6,6 |
6,2 |
5,9 |
|
|
Дров млн. кбм |
1,6 |
1,3 |
1,3 |
1,2 |
1,2 |
1,1 |
*Джерело: Дані торгово-промислової палати України.
Основний напрямок експорту оброблених лісоматеріалів - Угорщина (20,2%), Німеччина (11,9%), Італія (9,8%) (рис. 2). Частка реекспорту при торгівлі лісоматеріалами складає більше 30%.
Цей показник сильно варіює для різних країн і фірм.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1
Рис. 2 Територіальна структура експорту продукції лісопромислового комплексу*
*Джерело: Дані торгово-промислової палати України
У структурі експорту по Україні в цілому переважають обрізні і необрізні дошки (39,6%), заготовки пиляні (17,3%), шпон (8,3%), брус (8,3%), палети (9,7%). Підприємства Держкомлісгоспу в основному поставляють заготовки пиляні (49%), палети (33%) і дошки (13% від об'ему експорту у грошовому еквіваленті) (табл. 3). У порівнянні з 2011 роком значно збільшився обсяг експорту шпал і бруса (підприємства ДКЛГ цю продукцію майже не експортують), палет, досок, заготовок пиляних та інших продуктів переробки (сувенірних виробів, комплектуючих і т.д.). Одночасно дещо зменшився обсяг експорту продукції більш глибокої переробки, - шпону, паркету, ламелі, столярних виробів.
В імпорті переважають деревно-стружкові (30%) та деревно-волокнисті плити (14%), пиломатеріали (15%), шпали (6%) та інша лісопродукція /столярні вироби, валики, вішалки, деревне борошно і т.д./ (24% загального обсягу імпорту в ціновому еквіваленті) (табл. 3).
Таблиця 3
Товарна структура експорту-імпорту продукції лісопромисловго комплексу*
|
Товарна група |
Імпорт, % |
Експорт, % |
|
|
деревно-стружкові |
30 |
- |
|
|
деревно-волокнисті плити |
14 |
- |
|
|
Пиломатеріали |
15 |
- |
|
|
Шпали |
6 |
- |
|
|
інша лісопродукція |
35 |
- |
|
|
обрізні і необрізні дошки |
- |
39,6 |
|
|
заготовки пиляні |
- |
17,3 |
|
|
Шпон |
- |
8,3 |
|
|
Брус |
- |
8,3 |
|
|
Палети |
- |
9,7 |
|
|
Інше |
- |
16,8 |
|
|
Всього |
100 |
100 |
*Джерело: Дані торгово-промислової палати України.
Середні ціни імпортованої лісопродукції (у середньому без врахування породи, сортності й умов поставки) приблизно на 30% менші від експортних. Виключення складають ДСП, шпали і заготовки пиляні середня ціна яких приблизно дорівнює експортній. Основні імпортери лісопродукції - Росія, Бєларусь, Польща.
Варто підкреслити, що лісове господарство і лісопиляння - одні з небагатьох видів діяльності, що мають в Україні позитивне співвідношення між експортом і імпортом. Продукти більш глибокої переробки деревини, зокрема плити, целюлозу, газетний папір та папір для письма, паперову тару і картон Україна змушена імпортувати.
Оцінюючи ситуацію в цілому, варто визнати, що лісовий зовнішній ринок України, знаходиться в стадії формування. На цьому етапі торгівля лісопродукцією має ряд особливостей, які в цілому знижують її економічну ефективність:
- Як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку попит на низькоякісну і маломірну деревину (технологічна сировина, баланси, пиловник 3 сорту і т.п.) значно нижче, ніж наявні можливості її заготівлі і продажу. В зв'язку з цим розвиток виробництв, що переробляють низькоякісну деревину (целюлозно-паперових комбінатів, плитні заводи) та пошук зовнішніх споживачів цієї продукції - життєво важливі для лісового сектору України;
- Українські продавці деревини представлені підприємствами, які здатні запропонувати відносно невеликі обсяги продукції. Це ускладнює або виключає контакт із крупними західними кампаніями, зацікавленими у великих і постійних поставках. Відсутність крупних продавців, насамперед, погіршує можливості торгівлі деревиною, використовуваної для глибокої переробки в целюлозно-паперовій і плитній промисловості;
- Українські продавці не мають досвіду торгівлі, погано знають кон'юнктуру, вимоги і традиції західних ринків. Діючі в Україні стандарти поки що не відповідають західним;
- На експортному ринку української лісопродукції, з боку продавців, велика частка посередників, що заробляють на значній різниці між внутрішніми й експортними цінами;
- Відсутні чи слабко розвинені аналітичні та інформаційні служби, які аналізують стан ринку лісопродукції, що є обов'язковим елементом цивілізованого ринку. По суті, інформація про експортну торгівлю фрагментарна і мало доступна, а про внутрішній ринок практично відсутня.
2. Сучасна компонентна структура лісових ресурсів, регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості лісовими ресурсами
Лісистість окремих регіонів значно відрізняється. Зокрема в Карпатах ліси займають 40,2% території, у гірських районах Криму - 32,0%, на Поліссі -26,1%, в Лісостепу - 12,2%, а у Степу - 3,8%. Лісистість Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей є дуже низькою і не перевищує 3,2-3,6%. Така лісистість, безперечно, є недостатньою. Тому ми підтримуємо думку вітчизняних вчених про те, що в найближчі 15-20 років лісистість території України необхідно довести до 20-22%.
Найбільш заліснені Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська області (31-49%). Дуже низька лісистість у степових областях - Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській і Запорізькій (2,0-3,5%) (картосхема 2, Додаток Б)
У лісах України росте 200 деревних та чагарникових порід, переважають молоді та середньовікові дерева.
Вони займають близько 90% лісопокритої площі (цінні хвойні породи становлять 48%, а твердолисті - 42%). Це такі породи, як сосна, ялина, бук, дуб. Крім того є насадження м'яколистих порід (10%): граба, липи, клена, берези, тополі, вільхи тощо (див. рис. 3). Соснові (борові) ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах, бідних на гумос та поживні речовини. На кращих грунтах поширені дубово-соснові ліси.
У лісах України трапляється два види ялини - звичайна, або європейська, і гірська. На окремі ділянки ялини європейської можна натрапити в західних областях і на Чернігівщині. Великі площі ялина займає в Українських Карпатах.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1
Рис. 3 Структура лісистості України*
*Джерело: Маценко Г. Все про ліс. Які вони дерева України. // Магістраль. - 2012. - №42 - 43., спец.випуск
Ялина біла (смерека) поширена в Карпатах, окремих районах Передкарпаття, в карпатських лісах трапляється також модрина. Подекуди в Українських Карпатах і Кримських горах збереглися поодинокі дерева і невеликі насадження реліктового тису ягідного.
На території України поширений бук європейський і кримський. Бук європейський є однією з головних порід лісів Українських Карпат і західних районів Волині, Поділля і Придністров'я. На схід від лінії Володимир-Волинський - Кременець - Кам'нець-Подільський він зникає. Бук кримський поширений у Кримських горах на висотах від 500 до 1300м.
У лісах України росте дуб звичайний. Він поширений в усіх природних зонах рівнинної частини країни, в горах до висоти 900 метрів. Дуб скельний росте в Карпатах і кримських горах, а також на заході лісостепової зони. Граб входить до складу дубових, дубово-букових і букових лісів, утворюючи в них другий ярус. На сході він доходить до лінії Гомель (Білорусь) - Ромни - Полтава - Кременчук. У Криму поширені граб кавказький та граб східний. У лісах трапляється в'яз та берест. Вони проникають далеко на південь у степові байрачні ліси і заплави річок. На узліссях байрачних лісів росте дрібнолистий берест - карагач. Типовою природою для України є липа серцелиста, а в Карпатах і в західних областях - липа широколиста, в придніпровських лісах - липа срібляста, в Кримських горах - липа кримська. Ясен звичайний трапляється у всіх лісових районах України. Росте клен кількох видів (явір гостролистий, польовий і татарський). Клен гостролистий поширений скрізь, явір - у Карпатах та західному лісостепу, клен польовий і клен татарський - в лісостепових і байрачних степових лісах.
Майже в усіх типах лісів України як домішка трапляється береза бородавчаста. На вирубках, згарищах, по схилах балок і ярів вона часто утворює чисті насадження. Поширені також в Україні біла і чорна тополя, осика, вільха.
Вікова структура лісів вкрай нерівномірна (у державних лісах) переважають молодняки і середньо-вікові насадження- 76,1%, пристигаючі 12,7%, стиглі і перестиглі - 11,2%. Таким чином, вікова структура лісів дещо здеформована, оскільки стиглих і перестиглих лісів майже удвічі менше норми, що значно зменшує можливості лісокористування, яке базується на зіставлені обсягів рубання лісу з величиною приросту, обсягами і темпами лісовідновлення. Залишається стабільною тенденція зменшення обсягів використання лісових ресурсів. Обсяги заготівель деревини скоротились з 14.3 млн. куб. м. у 1990 р. до 11.8 в 2002 р., зокрема від рубок головного користування - 36,5 млн. куб. м. до 5.5 млн. куб. м. (таблиця 4). Розрахункова лісосіка в наслідок неплатоспроможності лісоспоживачів недовикористовується.
Таблиця 4
Динаміка обсягу відпуску деревини в лісах України млн.куб.м.*
|
Види рубок |
1990 |
2000 |
2007 |
2011 |
2011р в % до 1990р. |
|
|
Головне користуван-ня, всього: у тому числі в держлісфонді |
6,5 5,6 |
5,1 4.06 |
5,5 4,5 |
5,5 4,5 |
84,6 80,4 |
|
|
Проміжне користуван-ня, всьово: у тому числі в держлісфонді |
7,8 7,5 |
5,7 5,2 |
6,10 5,8 |
6,3 5,8 |
80,7 77,0 |
|
|
Разом: У тому числі в держлісфонді |
14,5 13,1 |
10,8 9,3 |
11,6 10,3 |
11,8 10,3 |
82,5 79,0 |
* Джерело: Звіт Держкомлісгоспу України за 2011р
Загальна площа лісів України - близько 10 млн гектарів, що становить близько 14% її території. Найбільшою є лісистість в Українських Карпатах (40,5%) і Кримських горах (32%). Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 26,1% (зона мішаних лісів) до 12,5% (Лісостеп) і 3,8% (Степ) (див. рис. 4)
Размещено на http://www.allbest.ru/
1
Рис. 4 Структура лісистості України*
*Джерело: Маценко Г. Все про ліс. Які вони дерева України. // Магістраль. - 2012. - №42 - 43., спец.випуск
Таким чином, лісові ресурси - невідємна складова частина природних ресурсів, які використовуються разом з іншими ресурсами в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людства. В звязку з величезними обсягами використання природних ресурсів і енергії, проблема раціонального використання ресурсів лісу і їх відтворення є однією з важливих проблем сучасності і носить глобальний характер.
3. Вплив лісових ресурсів ну формування галузей спеціалізації господарства регіонів України
Що стосується використання лісових ресурсів в промисловості, то тут їх внесок дуже незначний. Вартість продукції та послуг лісового господарства становить 3,1% від сумарного валового випуску. Частка деревини в загальному експорті -- близько 1,5% (рис. 5).
Размещено на http://www.allbest.ru/
1
Рис. 5 Питома вага лісопромислового комплексу в структурі валового випуску та експорту України*
*Джерело: Україна у цифрах у 2011 році: Корот. стат. довід. Державний комітет статистики України: Під. Ред. О. Г. Осауленка
Лісопромисловий комплекс України має свою специфіку розвитку виходячи з його галузевої структури. Зважаючи на те, що обсяг вирубки лісу, порівняно з деякими іншими країнами світу, в Україні є незначним, то основна орієнтація комплексу спрямована на переробку деревної сировини.
Нижче на рис. 6 показано сучасну галузеву структуру лісопромислового комплексу.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1
Рис. 6 Галузева структура лісопромислового комплексу*
*Джерело: Україна у цифрах у 2011 році: Корот. стат. довід. Державний комітет статистики України: Під. Ред. О. Г. Осауленка
Лісозаготівельна промисловість, яка проводить лісоосінні роботи, вивозить і сплавляє деревину, здійснює її первинну обробку. Продукцією цієї галузі є ділова деревина, яку використовують у лісопилянні, фанерному, тарному і целюлозно-паперовому виробництві, у будівництві, в гірничодобувній промисловості, а також дрова, що вживаються як паливо і сировина у лісохімічній промисловості. Заготівлею деревини займаються в основному лісгоспзаги. Частину деревини заготовляють у лісовому господарстві (рубки догляду і санітарні).
З 1961 року провідне місце у заготівлях деревини здобули рубки догляду за лісом, щорічна частка яких у 1985-2000 роках зросла у порівнянні з 1961-1965 роках більше ніж як у 4 рази. Фактично це призвело до порушення технології рубок догляду за лісом - заміни рубок головного користування рубками проміжного (вирубування найбільших дерев і дерев майбутнього) користування.
В умовах дефіциту деревини проблематичною стала орієнтація на виключення їх з експлуатації захисних лісів. Правда, цей резерв в Україні порівняно з іншими країнами Європи використовується дуже слабо. Однак, необхідно сказати, що на сьогодні використання резерву захисних лісів має досить високий ступінь актуальності, зокрема у районах Закарпаття. Як свідчать останні статистичні дані, протягом останніх десяти років кількість зсувів грунтів збільшилась за своєю інтенсивність на рік в середньому в 2-2,5 рази. Ступінь ерозійного пошкодження рельєфу зріс на 15%.
У результаті безсистемної рубки і використання зайнятих лісом земель для потреб землеробства швидко зменшувалися площі лісових масивів на західноукраїнських землях. Протягом ХІХ ст заліснена площа тут скоротилася на 250-300 тис га. Причому, змінювався видовий склад лісів: у Карпатах за рахунок зменшення площ бука і ялиці розширювалися площі смереки, на Поділлі замість дуба зросли площі граба, берези, осики.
Потребу у деревині за рахунок власних ресурсів Україна задовольняє лише на 20-25%, а решту - за рахунок доставки лісу з північної частини європейської території Росії та Сибіру.
Обсяги лісозаготівель за 2000-2011 рр. показано в табл. 5:
Таблиця 5
Обсяги лісозаготівель за 2001-2012 рр.*
|
Показник |
2001 |
2007 |
2011 |
2012* |
|
|
хвойні |
25,2 |
16,8 |
20,6 |
19,7 |
|
|
твердолисті |
22,1 |
14,7 |
18,1 |
17,2 |
|
|
м'яколисті |
5,3 |
3,5 |
4,3 |
4,1 |
|
|
Всього |
52,5 |
35,0 |
43,0 |
41,0 |
2012* - прогноз
*Джерело:Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопромислового комплексу : приорітети, структура, ефективність. // Економіка України 2011. №1
Щорічний обсяг деревини, що заготовляється в Україні, тобто загальне лісовивезення деревини, становить 14-14,5 млн кбм. Щорічний завіз деревини з інших країн становить 21-22 млн кбм в умовно круглому лісі. Отже, щорічно Україна споживає близько 36 млн кбм деревної сировини. За період 2000-2011 років споживання деревини в цілому по країні знизилося приблизно на 2 млн кбм (насамперед у будівництві, промисловості).
Оскільки, господарство країни відчуває гостру нестачу деревини, найважливішим напрямом вишукування її резервів є підвищення ефективності використання наявних лісових ресурсів на основі її більш глибокої хіміко-механічної переробки.
У лісах України останнім часом щороку заготовляють близько 25 тис т березового соку, 150 т товарного меду, понад 7 тис т сухих грибів, 7 тис т дикорослих плодів і ягід, а також понад 5 тис т лікарських рослин. У зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС з господарського обороту вибули великі площі центральної частини північних регіонів України і прилеглих до них територій. Це, по-перше, майже на третину скоротило площу для заготівлі дикорослих плодів і ягід, і, по-друге, збільшило навантаження на лісові площі інших областей країни, що в свою чергу посилює необхідність охорони їх рослинних ресурсів.
Деревообробний підкомплекс займає провідне місце в лісовиробничому комплексі. Він представлений рядом галузей, підприємства яких розташовані у всіх областях України, причому як у районах заготівлі лісу, так і в місцях споживання виробленої продукції. Але основна частина продукції виробляється на території областей Західного регіону і Полісся.
Виробництво деревно-стружкових плит виникло в Україні відносно недавно - наприкінці 50 років. У 2011 році було виготовлено 23,4 кбм деревно-стружкових плит на кожну тисячу жителів (у Польші - 34,2, США - 37,3, Швеції - 108,1, Канаді - 110,6, Фінляндії - 141,7) (таблиця 3).
Виробництво будівельних матеріалів з дерева особливо інтенсивно розвивалося в останні 25-30 років і пов'язано зі стрімким ростом житлового будівництва (таблиця 6).
Таблиця 6
Динаміка виробництва продукції деревооборобної промисловості*
|
Показник |
2001 |
2007 |
2011 |
2012* |
|
|
дерево-стружкові плити |
21,7 |
32,6 |
26,5 |
23,4 |
|
|
паркет |
11,3 |
17,0 |
13,8 |
12,2 |
|
|
плитка |
12,4 |
18,5 |
15,1 |
13,3 |
|
|
штакет |
11,0 |
16,4 |
13,4 |
11,8 |
|
|
заготовки |
36,9 |
55,3 |
45,0 |
39,7 |
|
|
інші |
17,1 |
25,6 |
20,9 |
18,4 |
*2012 - прогноз
*Джерело:Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопромислового комплексу : приорітети, структура, ефективність. // Економіка України 2011. №1
Целюльозно-паперовий підкомплекс вимагає для свого розвитку поєднання таких факторів, як наявність сировини, води і електроенергії. Головним компонентом для одержання целюлози є низькоякісна деревина хвойних і листяних порід дерев, відходи лісопиляння і деревообробки. У спеціальному апараті деревину піддають обробці і вона перетворюється в целюлозу. За новими технологіями целюлозу можна виготовити з оцту і соломи. Целюлозу використовують для виробництва паперу та картону.
Свого паперу Україні не вистачає. Тому його доводиться купувати в інших країнах, головним чином в Росії. Вихід із цього становища - будувати целюлозні заводи, які б працювали на соломі.
Велику роль у збільшенні кількості целюлози відіграє збір макулатури. Так, якщо 200 чоловік принесуть по 5 кг паперових відходів, то це дасть змогу зекономити 4 кбм деревини. Крім того, це позитивно позначається на екології довкілля, оскільки під час виробництва паперу й картону з макулатури забруднення атмосфери зменшується на 86%, води витрачається на 25 - 44% менше, кількість твердих відходів знижується майже до 40%.
Лісохімічний підкомплекс об'єднує галузі, підприємства яких виготовляють деревне вугілля, оцтовий порошок, оцтову кислоту, метиловий спирт, формалін, антиокислювачі, флотаційні масла, карбомідні смоли, каніфоль, скипидар, ефірну олію тощо. Для виготовлення цієї продукції використовують дрова листяних порід, соснову живицю, пневий сосновий осмал, дубову кору.
Перспективи розвитку лісопромислового комплексу пов'язані передусім із резервами деревної сировини, причому в першу чергу через вивільнення ділової деревини шляхом використання у тарному, целюлозно-паперовому та інших виробництвах найрізноманітніших замінників.
Розглянемо особливості регіонального розміщення використання лісових ресурсів.
Лісозаготівельна промисловість
Основні лісозаготівельні райони України -- Українські Карпати (Івано-Франківська і Закарпатська області) і Полісся (Волинська, Житомирська, Київська, Чернігівська області).
Обсяг лісозаготівельвель в Україні в 2011 р. становив 10,5 млн. м3, у тому числі к млн. м3 -- ділової деревини.
У лісозаготівельній промисловості України переважають комплексні комбіновані підприємства -- лісгоспзаги (у Карпатах -- лісокомбінати, які, крім лісогосподарської і лісозаготівельної діяльності, здійснюють фабрично-заводську переробку деревини). основу деревини заготовляють у лісовому господарстві (рубки огляду і санітарні). У заготовленому лісі переважає деревина хвойних порід (смереки, сосни).
Деревообробна промисловість
Особливістю деревообробної промисловості є споживання у великій кількості хімічної продукції (карбамідні смоли, лаки і фарби, пластмаси, хімічні волокна та ін.). Проектування і виробництво меблів потребує також високої естетичної культури. Це типова «міська» галузь деревообробки. Основними видами продукції деревообробної промисловості є пиломатеріали, деревні лити для потреб будівництва, заготовки і деталі для вагоно-, авто-, суднобудування, а також машинобудівна дерев'яна тара, меблі та ін. Сировинна база деревообробної промисловості України сладається з місцевої деревини, яку заготовляють у лісах, та довізної деревини з Росії. Особливу цінність становить місцева деревина (хвойні та твердолистяні породи), яка широко використовується в меблевій промисловості при виготовленні музичних інструментів та портивного інвентарю. Довізна деревина задовольняє потреби в сировині при виробництві масової продукції деревообробки.
Лісопильне виробництво представлене такими центрами: Берегомет (Чернівецька область), Чернівці, Надвірна, Вигода, Рожнятів (Івано-Франківська область), Рахів, Тересва (Закарпатська область), Сколе, Стрий, Турка (Львівська область), Ковель, Камінь-Каширський (Волинська область), Костопіль, Сарни (Рівненська область), Овруч, Коростень, Малин (Житомирська область). У 2003 р. виробництво пиломатералів в Україні становило 2,3 млн.м3 (в 1985 р. -- 7,6 млн. м3).
Основною галуззю деревообробної промисловості України с меблева, підприємства якої виробляють меблі для житлових, культурно-побутових, адміністративних та інших громадських приміщень. Висока концентрація виробництва меблів склалася у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях, які виготовляють понад 25% загальної кількості меблів. В інших регіонах осередками меблевого виробництва є обласні центри. Найбільшими підприємствами меблевої промисловості є Свалявський, Хустський (Закарпатська область), Болехівський і Брошнівський (Івано-Франківська область), Тереснянський (Закарпатська область), Чернівецький, Броварський (Київська область) деревообробні комбінати; дніпропетровські «Дніпромеблі», львівські «Карпати», Івано-Франківська, Чернівецька, Запорізька меблеві фабрики; Мукачівський, Берегівський, Прикарпатський, Снятинський, Вінницький, Дніпропетровський, Кіровоградський, Дрогобицький, Сумський меблеві комбінати.
Серед спеціалізованих підприємств по виробництву меблів виділяється Івано-Франківська, Житомирська, Київська імені В. Н. Боженка меблеві фабрики, а також Дрогобицький, Львівський, Молочанський меблеві комбінати.
З відходів лісової і деревообробної промисловості України виробляють деревностружкові і деревноволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів, Ковель, Сарни та ін.).
Целюлозно-паперова промисловість
На території України вперше паперове виробництво виникло в XXVII ст. Більшість підприємств споруджено у XVIII--XIX ст. 1913 р. вже працювало 43 підприємства. Найбільші з них були розміщені у Понінці, Славуті, Малині, Рогані. Нині целюлозно-паперова промисловість України представлена 25 великими підприємствами, серед яких виділяються: Малинська і Дніпропетровська паперові фабрики, Понінківський паперовий комбінат, Херсонський целюлозно-паперовий та Ізмаїльський целюлозний заводи, Жидачівський картонно-паперовий комбінат, Корюківська фабрика технічного паперу.
Лісохімічна промисловість
В Україні лісохімічні Промисли відомі з XII ст. (смолокуріння і вуглевипалювання на Поліссі), пізніше на Поліссі та у Карпатах розвивалося виробництво поташу, який використовували як мінеральне добриво. Заводська лісохімія виникла у другій половині XIX ст. -- на початку XX ст. У 1923--1924 pp. в Україні вперше організовано промислове підсочування сосни, а у 1934 р. введено в дію Київський (хімічний комбінат з каніфольно-терпентинним виробництвом. Основні центри лісохімії: Київ, Коростень (Житомирська область), Великий Бичків, Свалява, Перечин (Івано-Франківська область).
На картосхемі 2 показано основні центри розвитку лісопромисловго комплексу України (Додаток В).
У гірських, поліських і лісостепових районах розвивається переробка хвої на хвойно-вітамінне борошно, ефірну олію, хлорофіло-аротинову пасту тощо, а також Галузь кооперується з олійно-жировою й консервною та іншими виробництвами лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості. До підприємств цієї галузі належать Верхньодніпровський гідролізно-фурфуроловий завод, цех по виробництву гідролізних кормових дріжджів з нехарчової сировини на Бєлгород-Дністровській картонній фабриці, Запорізький гідролізно-дріжджовий завод, Вознесенський (Миколаївська область), Вінницький, Слов'янський (Донецька область) та Васильківський (Київська область) дріжджові заводи.
4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеристики лісових ресурсів
Лісогосподарську діяльність традиційно розглядають як таку, що спрямована на відтворення і примноження лісових ресурсів та корисних властивостей лісів, тобто посилення здатності лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровлювати населення.
Негативні наслідки хибної стратегії природокористування у планетарному масштабі зумовили нагальну потребу екологізації суспільного виробництва як невід'ємної компоненти концепції сталого розвитку. В.Є. Мішенін [24] справедливо відзначає, що проблема раціонального використання лісових ресурсів здебільшого розглядали у контексті раціоналізації лісокористування: збільшення виходу промислових сортиментів під час лісозаготівель; мінімізація впливу на ґрунтовний покрив тощо. Наприклад, у процесі лісокористування пропонується виділяти такі види екологічної шкоди: пошкодження лісових ґрунтів, пошкодження рослинності, забруднення природного середовища і понаднормативне добування ресурсів. Водночас як системний характер взаємодії людини і навколишнього середовища вимагає комплексного, надгалузевого і міжрегіонального підходу у вирішенні проблем гармонізації соціально-економічного розвитку і збереження біосферо-репродуктивної якості навколишнього природного середовища. Актуальною стає проблема екологізації не тільки лісозаготівель, яку традиційно розглядають основним деструктивним чинником екологічного стану лісових екосистем, але й лісовідновлення [24].
Недосконала стратегія лісокористування зумовила формування сільськогосподарського підходу у веденні лісового господарства: "посадка - збір урожаю". Спрощені та схематичні рішення, які повною мірою не враховували складність об'єкта управління, призвели до погіршення санітарного стану лісів, антропогенної трансформації від природних до напівприродних і штучних лісів, збіднення біорізноманіття в лісах.
Рис. 7 Співвідношення суцільних і вибіркових рубань головного користування
*Джерело: Мішенін Є.В. Еколого-економічні проблеми природокористування у лісовому комплексі/ За ред. д-ра екон. наук, акад. УЕАН Я.В. Коваля. - Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2011. -272 с
Прикладом цього може слугувати динаміка співвідношення частки суцільних і вибіркових рубань головного користування за більш ніж півстолітній період (рис. 7). Характер виявленого тренду має більше антропогенне, аніж природне походження. Частка вибіркових рубань головного користування змінюється в межах 5-20 %, за винятком 60-х років минулого століття. Незважаючи на багаторазове зростання площі лісів багатоцільового призначення (захисні, рекреаційні, заповідні тощо), технологія проведення основних лісогосподарських заходів, пов'язаних із найбільшим впливом на лісові екосистеми, залишається незмінною - суцільно-лісосічні рубки. Сплеск екологічно орієнтованих рубань у 60-ті роки не підтверджується динамікою природного поновлення за аналізований період (рис. 8). Навпаки, саме в цей період відбувається чи не найбільше зниження поновлення лісів природним шляхом.
Рис. 8 Динаміка природного поновлення в лісах України
*Джерело: Мішенін Є.В. Еколого-економічні проблеми природокористування у лісовому комплексі/ За ред. д-ра екон. наук, акад. УЕАН Я.В. Коваля. - Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2011. -272 с
За вказаний період істотно, майже вдвічі, змінилося також співвідношення частки деревини, яка вилучається у порядку рубань головного користування (в експлуатаційних лісах) та рубань, пов'язаних з веденням лісового господарства з 0,83:0,17 - у 50-ті роки минулого століття до 0,44:0,56 - на початку нинішнього.
Це опосередковано вказує на переорієнтацію вилучення деревини з експлуатаційних лісів на увесь лісовий фонд не залежно від функціонального призначення лісів.
Додатковим свідченням цього може слугувати динаміка частки санітарних рубань у загальному обсязі лісозаготівель, яка у 50-роки минулого століття становила від 5 % до 10 %, останніми роками вона стабільно перевищує 30 %-ий бар'єр (рис. 9).
Трьохкратне збільшення частки санітарних рубань вказує на ситуацію, яка може характеризуватися як негативний і надзвичайний санітарний стан лісів.
Рис. 9 Частка санітарних рубань у загальній структурі лісозаготівель
*Джерело: Мішенін Є.В. Еколого-економічні проблеми природокористування у лісовому комплексі/ За ред. д-ра екон. наук, акад. УЕАН Я.В. Коваля. - Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2011. -272 с
Про низьку ефективність заходів, які вживаються з метою покращення санітарного стану, свідчить той факт, що за період з початку 80-х років минулого століття до теперішнього часу площа загиблих лісів внаслідок несприятливих біотичних і абіотичних чинників та пожеж також зросла майже втричі. Таким чином, здійснення санітарних рубань означає ліквідацію наслідків, а не попередження явищ, які можуть призвести до погіршення екологічного стану лісів.
Спостерігається поступова трансформація природних лісів в антропогенні шляхом заміни лісостанів природного походження лісами штучного походження. За період з 1940 по 2002 рр. частка лісових культур зросла з 25 %. до більш ніж 50 % (рис. 4). За дослідженнями С.Ю. Поповича [5], така заміна багатодомінантних корінних лісів на похідні однодомінантні культури з нестійкою ценотичною структурою позначилася на деструкції екологічних зв'язків, спрощенні ценотичної структури, збідненні флористичного складу, та призвела до зникнення низки рідкісних видів.
Інструменти екологічної політики мають традиційний поділ та групування за ознаками, які, зазвичай, є універсальними для регулювання економічних відносин у всіх сферах природокористування [7, 8]. З метою врахування таких особливостей лісогосподарського виробництва, як надзвичайно тривалий період виробництва з вирощування деревини та інших продуктів і корисностей лісу (від 40 до 120 і більше років), незначна участь матеріального і людського капіталу у створенні продукції лісового господарства, виробництво значної кількості товарів і корисностей, які не мають ринкової вартості, пропонується класифікувати інструменти екологізації лісового господарства за величиною впливу на економічну систему: "сильний"; "середній"; "м'який". Своєю чергою, величина впливу зумовлює характер дії інструменту, тривалість відгуку його дії, визначає придатний тип системи управління тощо (див. таблицю 7).
Таблиця 7
Класифікація економічних інструментів екологізації лісогосподарського виробництва за ознакою величини впливу
|
№ з/п |
Вплив |
Дія |
Тривалість відгуку |
Система управління |
|
|
1. |
сильний |
пряма |
короткостроковий |
кризовий менеджмент |
|
|
2. |
середній |
пряма і непряма |
середньостроковий |
оперативний менеджмент |
|
|
3. |
м'який |
опосередкована |
довгостроковий |
стратегічний менеджмент |
*Джерело: Мішенін Є.В. Еколого-економічні проблеми природокористування у лісовому комплексі/ За ред. д-ра екон. наук, акад. УЕАН Я.В. Коваля. - Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2011. -272 с
Інструменти "сильного" впливу характеризуються прямою дією на систему господарювання та передбачають встановлення прямих економічних обмежень і санкцій: фіксовані ціни; експортні та імпортні мита; відшкодування втрат, шкоди і збитків. Ця група інструментів має лімітоване використання, і застосовується як логічне продовження адміністративно-контрольних інструментів екологічної політики. Вона вживається, зазвичай, у системі кризового менеджменту, коли метою є отримання швидкого відгуку економічної системи в умовах неефективного та виснажливого природокористування.
Група інструментів "середнього" впливу пов'язана з побудовою системи стимулів і мотивів економічної поведінки господарюючих суб'єктів у се-редньостроковій стратегії екологізації і представлена традиційними економічними важелями: збори за спеціальне використання природних ресурсів; збори за забруднення навколишнього природного середовища; кредитування; субсидування; застава; прискорена амортизація. Ця група займає вагому частку у системі економічних інструментів екополітики, хоча у практиці їх застосування поширення набули збори за спеціальне використання природних ресурсів і забруднення, а також субсидування. "М'якими" інструментами є засоби впливу, які зумовлюють розвиток екологічно орієнтованого ринку лісових товарів і послуг: купівля-продаж прав на забруднення навколишнього природного середовища; лісова сертифікація. Ця група пов'язана з підготовкою і реалізацією довгострокової стратегії природокористування, ефективність якої залежатиме від розвитку інституційної структури їх підтримки.
Комбінація групи економічних інструментів визначає напрям і характер економічного типу розвитку держави. Застосування переважно інструментів сильного і середнього впливу визначає техногенний тип економічного розвитку, якому притаманний "компенсаційний" характер інструментів. Вони зорієнтовані переважно на відшкодування негативних наслідків господарської діяльності, аніж попереджати виникнення останніх. Переважання в наборі середніх та м'яких інструментів впливу спричиняє формування типу економічного розвитку - "слабка сталість".
Запропонована система удосконалення економічних інструментів еко-логізації може бути реалізована у разі її синхронізації та адаптації з окремими управлінськими, технологічними та нормативними аспектами ведення лісового господарства. Управлінський аспект передбачає трансформації системи ведення лісового господарства як сукупності господарських заходів, спрямованих на формування деревостанів із заданими господарськими параметрами до впровадження рамкових принципів побудови інтегральних систем менеджменту. Вони полягають у реалізації методології управлінських рішень на основі циклу "плануй - виконуй - контролюй - коригуй".
Технологічний аспект удосконалення ведення лісового господарства торкається проблем переходу від технічних і технологічних рішень щодо мінімізації впливу на довкілля до системи адаптивного (екологічно орієнтованого) лісового господарства, зокрема: збереження біорізноманіття в лісах; слідування природним процесам розвитку лісових екосистем; імітації природних порушень (механічне пошкодження надґрунтового покриву, регульований пал на вирубках тощо).
Нормативний аспект стосується концептуальних проблем екологічного нормування. Поелементне нормування антропогенного і техногенного навантаження (максимальна площа зрубів, пошкодження надґрунтового покриву, ліміти вилучення ресурсу тощо) має бути замінено на систему комплексного нормування екологічної ємності територій, яка враховує кумулятивний, синергетичний та інші ефекти притаманні природним динамічним системам.
5. Регіональні проблеми збереження лісових ресурсів України та їх відтворень
Екологічна криза, дефіцитність лісосировинних ресурсів в Україні (лісистість території - 14,3%, при оптимальній у 19-23%; за рахунок власного виробництва потреба в деревині щороку задовольняються на 25-27%) завжди спонукали її фахівців до пошуку внутрішніх сировинних резервів для підвищення рівня самозабезпечення потреб країни за рахунок місцевих ресурсів, поліпшення показників навколишнього середовища.
Перевантаженість лісового відомства виробничими функціями, відсутність належних машин, механізмів і технологічних ліній (а останнім часом - і робочої сили) призвели не тільки до погіршання стану лісового фонду і, як наслідок, до зменшення продуктивності лісових земель, але й до його самовідсторонення від виконання надзвичайно важливої державної функції: відповідальності за піднесення рівня або повне забезпечення потреб держави в послугах лісу, в лісосировинних (і в першу чергу - деревних) ресурсах власного виробництва. Формуванню такого ставлення сприяли гарантовані в минулому поставки деревини з інших регіонів, а також відповідний унітарному режимові господарський механізм - з його фінансово-кредитною системою, плануванням і ціноутворенням, - який в цілому не стимулює виробника, не сприяє використанню госпрозрахункових підойм.
Незважаючи на державну самостійність України і становлення ринкових умов господарювання, керівництво лісового відомства України і сьогодні всілякими методами намагається утриматися на старих позиціях концепції відтворення лісів і користування і користування деревними ресурсами, які явно входять у суперечність з ринковими умовами. Підтвердженням цьому є наукові праці співробітників Мін лісгоспу України і Лісовий Кодекс України, що орієнтовані на закріплення за цим відомством виконання лісозаготівель і первинної дерево переробки, тобто на за ним права визначати лісосіку, давати їй матеріально-грошову оцінку, проводити лісозаготівлю та реалізацію деревини.
Господарчий механізм, створений в умовах партійно-командної системи, не міг не вплинути на характер концепції ведення лісогосподарського виробництва і на стан лісів: в Україні на базі практично постійного лісофонду відведено в захисні насадження і виключено з експлуатації майже половину дерево станів, в експлуатаційних лісах здійснювалися виснажливі головні рубки, а після доведення вікової структури до критичної відбулося штучне “перекачування” головних рубок у рубки догляду шляхом збільшення у (3-3,5 рази) обсягу вирубки за масою. Негативні результати не забарилися: через вирубування при рубках догляду кращих дерев (дерев “майбутнього”) продуктивність середньовікових, достигаючих і стиглих деревостанів є на 20-40% (а в окремих випадках і на 50%) нижчою від нормальної, оптимальної, встановленої за таблицями ходу росту.
Негативні тенденції склалися і в промисловій переробці деревини. Аналіз матеріаломісткості продукції цієї підгалузі лісового комплексу показав, що із загального обсягу перероблюваної деревної продукції на продукції використовується 42%, а решта йде на паливно-енергетичні потреби або у відходи. Структура використовування деревних ресурсів і випуску продукції на деревній основі взагалі є незадовільною. В Україні з кубометра заготовленої деревини, а також у розрахунку на душу населення виробляється менше деревностужкових (у 2 рази) і деревоволокнистих (у 6) плит, фанери (у 8), целюлози (в 10), паперу і картону (майже в 20 раз), ніж у Фінляндії, Франції, Швеції, Італії та Німеччині.
Також - одна з основних проблем українського лісового комплексу є те що, ліс офіційно не визнається нерухомим майном, він вилучений із фінансового і товарного обігу. Основний лісовий закон України - Лісовий кодекс - не визнає і не визначає ліс, як об'єкт економіко-правових стосунків, не передбачає просторової обмеженості такого об'єкта.
Не сприяє покращанню ситуації в лісовому господарстві система фінансування та методологія формування державного лісового доходу, за якими лісовирощування виявляється збитковим внаслідок переливу рентних коштів у інші галузі, що є споживачами деревини. Це зумовлено саме невизнанням лісових угідь нерухомим майном та вилученням даних природних об'єктів з цивільного та товарного обігу.
Виникає такий економічний казус, що ліс як угіддя офіційно не визнається носієм вартості. Після вирубки (знищення або порушення цілісності лісового угіддя) заготовлена деревина набуває вартості, стає товаром. Наслідком такої “державної економічної політики” є бажання всіх суб'єктів вирубувати ліс, надаючи йому ”товарного вигляду”, а не займатись лісовирощуванням.
За сучасних умов адаптації всіх господарюючих суб'єктів до ринкової моделі господарювання, особливого значення набувають дослідження і перспективи розвитку галузевої та інституціональної структур де визначальний вплив мають фактори зміни форм власності в процесі приватизації пошук власного місця у ринковому середовищі.
Для визначення перспективних напрямків розвитку лісової промисловості необхідно обгрунтувати напрямки формування сучасного лісопромислового комплексу на основі галузевої та регіональної структури з орієнтацією на задоволення попиту економіки держави та ринку на його продукцію при повному і ефективному використанні власного виробниче-ресурсного потенціалу Досягнення поставленої ме ти можна забезпечити шляхом порівняння світового досвіду з становищем у лісовій галузі України.
Досвід структурної політики у країнах з розвинутою економікою показує, що вона була спрямована на зростання і підвищення ефектив- ності функціонування промислового комплексу, на реалізацію кінцевої мети -- забезпечення усталеної конкурентноспроможної національної економіки. Наприклад, на початку 70 х років продукція США була низької якості і низької конкурентоспроможності, через що торгівельний баланс країни був від'ємним, сталося зниження експорту, а частка промислової продукції на світовому ринку скоротилася на третину. Промислова політика США передбачала подолання зазначених негативних явищ.
Наведений фрагментарний аналіз структурних перетворень у розвинутих країнах дає можливість виділити типові елементи промислової політики, які доцільно започаткувати і розширити в Україні. Основні з них:
- законодавче прийняття стратегічних, рішень щодо розвитку структурної переорієнтації промисловості, забезпечення контролю за ключовими галузями, внутрішнім ринком та інвестиціями;
- використання фінансової підтримки вітчизняного виробництва;
- формування зовнішньоекономічної політики у відповідності з національними інтересами, розробка і реалізація інноваційно- інвестиційних проектів;
- формування сітки фінансових інститутів господарського спрямування ринкового типу;
- державна підтримка вітчизняного бізнесу виробництва та ринку.
До основних пріоритетів розвитку та розміщення лісопромисловго комплексу України належать:
- підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;
- досягнення оптимальної структури виробництва деревних ресурсів;
- розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей;
- підвищення продуктивності функціонуючих деревостанів;
- реконструкція діючих і будівництво нових підприємств, заводів за рахунок усіх можливих джерел фінансування;
...Подобные документы
Значення і місце мінерально-сировинної безпеки у господарстві України. Сучасна компонентна структура, регіональні відмінності в розміщенні, забезпеченості ресурсами. Вплив на формування галузей спеціалізації господарства, проблеми ресурсозбереження.
курсовая работа [56,8 K], добавлен 30.11.2014Значення та сутність комплексу соціальної інфраструктури у розміщенні продуктивних сил регіонів. Передумови розвитку і розміщення соціальної інфраструктури. Територіальна структура та регіональні відмінності забезпеченості соціальною сферою населення.
курсовая работа [187,5 K], добавлен 18.12.2009Регіональні відмінності у формуванні трудоресурсного потенціалу в Київській області. Сучасні соціальні, економічні та екологічні проблеми зайнятості населення та перспективи ефективного використання трудових ресурсів регіону, динаміка структурних змін.
курсовая работа [288,2 K], добавлен 17.03.2013Сутність і класифікація економічних ресурсів, причини їх обмеженості. Межа виробничого потенціалу суспільства і проблеми економічного вибору. Характеристика природних ресурсів України. Розрахунок цін на нафту та природний газ, які видобуваються в державі.
курсовая работа [927,5 K], добавлен 05.11.2011Плата за забруднення водних ресурсів. Загальна характеристика природно-ресурсного потенціалу Луганської області. Аналіз мінеральних, водних, земельних, лісових, фауністичних, рекреаційних ресурсів області. Еколого-економічна оцінка природного середовища.
курсовая работа [186,5 K], добавлен 08.02.2013Значення населення в економіці і соціальному розвитку господарства України. Аналіз формування та розвитку трудових ресурсів. Демографічна ситуація в країні та її характеристика. Аналіз показників руху населення. Оцінка трудових ресурсів України.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 29.04.2019Економічна сутність ресурсного потенціалу підприємства. Матеріальні і нематеріальні ресурси, формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Проблеми та перспективи підвищення ефективності формування і використання ресурсів підприємства.
курсовая работа [71,0 K], добавлен 15.02.2011Економічна сутність зайнятості трудових ресурсів в умовах інноваційних змін. Передумови і фактори впливу на розвиток потенціалу Донецької області в умовах реструктуризації зайнятості. Регіональні особливості в розміщенні трудових ресурсів області.
курсовая работа [596,2 K], добавлен 02.05.2014Теоретичні основи та принципи статистичного вивчення забезпеченості водними ресурсами регіонів України. Головні показники для вивчення даного параметру. Критерії проведення оцінки та аналізу забезпеченості водними ресурсами різних регіонів України.
контрольная работа [31,3 K], добавлен 07.12.2014Організація економічного аналізу матеріальних ресурсів, джерела інформаційної бази. Матеріаломісткість продукції: поняття, порядок визначення. Значення аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами. Виконання плану постачання продукції.
курсовая работа [227,1 K], добавлен 23.04.2014Сутність понять з проблематики трудових ресурсів. Особливості методики дослідження трудових ресурсів в історичному плані. Умови та фактори впливу на формування та розміщення населення Хмельниччини, як передумови розвитку трудових ресурсів України.
дипломная работа [82,1 K], добавлен 09.09.2012Структура ринку позичкових капіталів. Сутність та функції ринку кредитних ресурсів. Накопичення грошового капіталу. Банківська система України як основний елемент ринку кредитних ресурсів. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути.
курсовая работа [37,6 K], добавлен 27.11.2010Сутність і зміст поняття "трудові ресурси" Суб’єкти і об’єкти формування працездатного населення. Показники економічно активного населення країн світу. Аналіз статево-вікової структури трудових ресурсів Західної України. Проблеми українського ринку праці.
реферат [35,6 K], добавлен 16.11.2009Сутність, значення та основні функції залізничного транспорту України; передумови регіонального розміщення; його сучасна структура та рівень розвитку. Територіальна структура та регіональні відмінності залізничного транспорту: проблеми і перспективи.
курсовая работа [60,1 K], добавлен 19.03.2013Сутність та характеристика виробництва. Аналіз виробництва у ринкових умовах на прикладі рослинництва в Україні та проблема вибору ресурсів. Тіньове виробництво у ринкових умовах України. Зростання ефективності виробництва. Проблема "вибору ресурсів".
курсовая работа [46,1 K], добавлен 17.12.2007Людина як основне джерело і критерій соціально-економічного прогресу, головний фактор виробництва. Специфіка людських ресурсів. Відтворення населення. Відтворення ресурсів для праці, розвиток засобів виробництва. Фази відтворення трудових ресурсів.
контрольная работа [28,9 K], добавлен 27.10.2008Ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Основні види економічних ресурсів. Фізичні й розумові здібності людей для здійснення виробництва. Земля, надра, водні, лісові, біологічні, агрокліматичні та всі інші види природних ресурсів.
презентация [186,6 K], добавлен 26.10.2013Визначення трудових ресурсів економіки. Чинники зростання трудового потенціалу підприємства. Формальна оцінка досконалої трудової діяльності і методи її проведення. Шляхи підвищення ефективності використання ресурсів. Аналіз фонду заробітної плати.
курсовая работа [89,5 K], добавлен 28.04.2011Сезонність використання трудових ресурсів, шляхи її подолання. Динаміка забезпеченості, складу і структури трудових ресурсів в СВК "Нива". Фактори подальшого підвищення продуктивності праці в сільському господарстві. Удосконалення організації виробництва.
курсовая работа [108,3 K], добавлен 19.11.2011Сутність та роль демографічних передумов розміщення продуктивних сил. Характеристика трудових ресурсів. Демографічна політика держави. Аналіз показників руху населення України та забезпечення раціонального використання трудових ресурсів України.
курсовая работа [939,4 K], добавлен 12.03.2016
