Ринок праці в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Ринок праці в Україні

Виконав

студент 12-УП групи

Довгошия Ігор

План

Вступ

1. Особливості формування ринку праці в Україні

2. Аналіз стану ринку праці в Україні

3. Шляхи розвитку ринку праці в Україні на 2013 рік

Література

Вступ

ринок праця розвиток

Рух товарів та послуг у здоровій економіці, орієнтованій на критерії ефективності і здатній до саморегулювання, відбувається на основі ринкових відносин. У ринковій економіці товар-робоча сила купується і продається на ринку праці. Ринок праці - суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів. Як економічна категорія ринок праці представляє собою систему виробничих відносин між працівниками, підприємцями і державою, по-перше, з приводу обміну індивідуальної здібності до праці на фонд засобів, необхідних для відтворення робочої сили, та, по-друге, з приводу розміщення працівників в системі суспільного розподілу праці у відповідності до законів товарного виробництва та обороту.

Сучасні індустріальні та постіндустріальні країни спираються в основному на найману працю. Наймані працівники складають до 80% працездатного населення держави. Таким чином, на ринку праці працівники пропонують свою робочу силу в розрахунку на оплату, формуючи пропозицію, а роботодавці пред'являють попит і платять за неї.

На практиці ринок праці сприймається як механізм виявлення і погодження попиту і пропонування на робочу силу, тобто цей ринок має спільні риси з іншими складовими загального ринку. Це попит, пропозиція, ціна. Водночас ринок праці відрізняється від інших ринків. Суть відмінності в тому, що для робітника продаж робочої сили, її ціна, служать, як правило, основним джерелом життєдіяльності. Тому продаж робочої сили не можна відкласти на тривалий час, чекаючи більш сприятливого співвідношення попит-пропозиція. Рівень заробітної плати може гарантуватися тільки державою, шляхом встановлення граничних правових норм (тарифні ставки, ставки оплати праці, тривалість робочого часу, оподаткування та ін.).

1. Особливості формування ринку праці в Україні

Процес становлення ринку праці в Україні супроводжується посиленням його сегментації. В соціально-економічній структурі працездатного населення відбуваються суттєві зрушення, які трансформують практично однорідну всезагальну зайнятість в сегментований ринок праці. Кожний сегмент як зайнятого, так і не зайнятого населення відрізняється специфікою свого соціального статусу, економічною поведінкою, гарантіями зайнятості, рівнем та стабільністю доходів, конкурентоспроможністю та захищеністю ринку праці. В посиленні сегментації ринку праці на сучасному етапі беруть участь різні фактори, зокрема структурні зміни в економіці, поява альтернативних форм господарювання і власності, спад виробництва і зниження життєвих стандартів українців. Наслідком дій цих факторів стало значне розшарування населення, загострення проблеми безробіття, зубожіння певних соціальних верств.

На відміну від західних ринків, українському ринку праці властива трисекторна модель, яка охоплює: зайнятих в офіційній економіці; зайнятих в неофіційній економіці та зайнятих одночасно в офіційній та неофіційній економіках. Особливу тривогу викликають соціально вразливі сегменти ринку праці, представлені конкурентоспроможними працівниками з нестійкою зайнятістю, спадним попитом на послуги праці, низькими та нестабільними доходами. Це великий масив приховано безробітних, яких налічується до половини зайнятого населення країни, офіційно безробітні, число яких почало інтенсивно зростає з другої половини 1996 року, контингенти незайнятого в офіційній економіці населення, доходи яких не забезпечують достатнього життєвого рівня. Сектор неформальної зайнятості являє собою вкрай неоднорідний за економічними та соціальними показниками сегмент. В українській економіці його характеризують такі риси: Незареєстрованість зайнятості, діяльність тальки на свій власний страх і ризик з повною відповідальністю за результати;

Суперечність з розвитком офіційної економіки, ізольованість, не координованість цих видів діяльності;

Залежність доходів від ступеня ризику, випадкових обставин, відсутність будь-якого соціального захисту.

В основі зрушень на ринку праці України лежить декілька процесів. В Україні тривають процеси формування багатоукладної економіки, створення нових організаційних форм, задіяння нових механізмів управління. Працівники одержали більше можливостей у виборі виду, сфери та форми діяльності, джерел та видів доходів. Економіка в цілому стала більш відкритою.

Найбільшого поширення приватна власність набуває у сфері торгівлі, де зосереджено 54% працюючих, охоплених даною формою. Весь комплекс галузей промисловості охоплює лише 12% працюючих у приватному секторі. Основна частка працюючих в умовах приватної власності займається посередницькою діяльністю. Це справляє своєрідний вплив на ринок праці. Найбільш захищеними на ньому є особи, пов'язані з комерційною, посередницькою діяльністю, тоді як традиційні робочі місця в державній економіці стають менш привабливими.

У приватних організаціях регламентація трудових режимів доповнюється більшою самостійністю і ширшим простором виявлення ініціативи. Такі організації мають більші можливості для диференціації та підвищення заробітної плати. Однак процес української приватизації веде й до негативних наслідків. Насамперед - це поширення нелегальної діяльності. Тіньовий сектор в Україні становить до 40% ринку праці.

2. Аналіз стану ринку праці в Україні

Зміни в економіці України за останні роки вимагають вирішення проблеми формування конкурентоспроможного ринку праці. Саморозвиток і пристосування ринку праці до сучасної економічної ситуації створили в Україні досить суперечливий клубок соціально-трудових відносин. У ньому сполучені масштабна нерегламентована зайнятість, низька мотивація до праці і заробітна плата, регрес у структурі зайнятості і погіршення якості робочої сили, текучість кадрів, приховане безробіття.

Проблеми і перспективи розвитку вітчизняного ринку праці та його вплив на всі сфери суспільного життя українців досліджується багатьма науковцями: В. Герасимчук, С. Дзюба, А. Колот, І. Кравченко, В. Онікієнко, В. Петюха.

Ринок праці в Україні являє собою складну систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється. Впродовж останніх років ситуація на національному ринку праці формувалась під впливом позитивної динаміки макроекономічних показників, вона є наслідком послідовного здійснення заходів державного регулювання зайнятості і характеризується зростанням зайнятості населення та зменшенням безробіття.

Україна зараз перебуває на етапі переходу до ринку. Під перехідним періодом слід розуміти ті часові межі в яких у державі відбуваються докорінні перетворення в економічному базисі, в зміні виробничих відносин, в упорядкуванні власності, адаптації суспільства до цих відносин, у запровадженні та розвитку ділової конкуренції виробників і відносної стабілізації економічних і соціальних процесів з переструктуризацією суспільства. Ринок праці охоплює всі категорії працездатного населення, яке готове працювати за наймом або в режимі само зайнятості, підприємництва. Він є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників. Водночас ринок є складовою системи відносин, що формуються в суспільстві з питань купівлі-продажу робочої сили. Суб'єктами, які входять до ринкових відносин, є роботодавці, наймані працівники, безробітні, різні посередники.

Аналіз показує, що в Україні ринкові реформи до цього часу майже не реалізовані, а соціально-економічна криза поглиблюється, про що свідчать:

? різкий спад реального ВВП, промислового і сільськогосподарського виробництва;

? розбалансованість бюджетних доходів і витрат;

? поглиблення руйнівних інфляційних процесів, які деформують систему грошово-кредитного обігу та підривають валютно-фінансову і економічну стабільність держави;

? темпи зростання індекса споживчих цін;

? зростання негативних тенденцій у демографічних процесах, які призводять до скорочення населення України.

Сучасний стан ринку праці характеризується наявністю низки проблем, які є бар'єром для нормального соціально-економічного розвитку як всієї країни, так і її окремих регіонів. Актуальними залишаються проблеми економічної активності населення, кількісно-якісного балансу між пропозицією та потребою уу робочій силі, низького кваліфікаційного рівня незайнятого та працюючого населення, а також проблеми зайнятості молоді та інвалідів, нелегальні зовнішні трудові міграції та тіньовий ринок праці.

Характерною ознакою ринку праці України є рівень безробіття. Безробіття, зростання кількості безробітних за статусом, зміни соціально-класової структури суспільства за рахунок формування мафіозно-номенклатурної еліти суспільства на тлі збіднення основної маси населення. Кількість зареєстрованого безробіття у вересні 2011 р. становила 586, 6 тис. осіб, що на 40,7 тис. осіб більше, ніж у грудні 2010 р. Цей показник зріс і порівняно з січнем 2010 р. на 11,8 %. В Україні в січні 2012 р. рівень безробіття виріс на 1,9%. За даними Держстату, на 1 лютого 2012 р. в Державній службі зайнятості було зареєстровано 520,9 тис. безробітних (482,8 тис. у грудні), з них 398,4 тис. (365,3 у грудні) тис. отримують допомогу з безробіття. Середній розмір допомоги на безробітного склав 917 грн (845 грн у грудні 2011 р.).

В Україні катастрофічно високий рівень зовнішньої трудової міграції - близько 7 млн. громадян, що складає майже третину українців працездатного віку. Він обумовлений низкою причин, серед яких проблема знайти роботу відповідно до здобутої освіти і кваліфікації з адекватною винагородою за працю, зменшення попиту на робочу силу у зв'язку з надмірним імпортом товару, низький рівень оплати праці в середньому по країні та заборгованість з її виплати, недостатні соціальні гарантії та захист - усе це спонукає громадян до пошуку кращого життя з межами України.

Для легалізації ринку праці, подолання регіональної диспропорції , для підвищення якості та попиту на національну робочу силу, доцільно запровадити таку систему заходів:

- створити комфортні умови для роботодавців;

- забезпечення гідних соціальних гарантій;

- збільшити фінансові надходження до служб зайнятості.

3. Шляхи розвитку ринку праці в Україні на 2013 рік

Кількість вакансій в кінці 2012 року скоротилася майже в двічі від попереднього періоду, а в березні поточного року становила 59 тисяч, один з самих низьких показників. Кожна четверта вакансія, що пропонується - з мінімальним розміром оплати праці. Попит на висококваліфіковану робочу силу майже в 10 разів перевищував попит на некваліфіковану робочу силу.

Середньооблікова кількість штатних працівників продовжує скорочуватися (за 2012 рік на 219 тисяч осіб) та в лютому 2013 року становила 10,2 млн. Скорочення чисельності працюючих спостерігалося в усіх регіонах України.

Станом на 1 березня 2013 року кількість зареєстрованих безробітних становила 589,1 тис. осіб.

В грудні службою зайнятості України були отримані списки на працівників, які попереджені про майбутнє звільнення майже на 300 тисяч осіб.

Така ж тенденція зберігається і в цілому в світі. Число безробітних людей в 2013 році збільшиться на 5,1 мільйона осіб та досягне рівня 202 млн., ще на 3 мільйони збільшиться число безробітних в 2014 році, прогнозує Міжнародна організація праці (МОП).

Зростає безробіття і серед молоді. Приблизно 73,8 мільйони або 12% молодих людей залишаються без роботи. Очікується. що в 2014 році цей показник може зрости ще на 500 тисяч осіб.

В лютому 2013 року рівень безробіття в евро зоні становив 12%. Не мали роботу 19 мільйонів громадян у евро зоні та 26,3 мільйони громадян Європейського Союзу (ЕС-27). Найнижчий рівень безробіття був зареєстрований в Австрії - 4,8%, Німеччині - 5,4%, Люксембурзі - 5,5%, Нідерландах - 6,2%. Найвищий рівень безробіття зареєстрований у Греції - 26,4%, Іспанії - 26,3% та Португалії - 17,5. В останніх двох країнах працює багато трудових мігрантів з України (по різним оцінкам майже 360 тисяч осіб).

Для забезпечення регулювання ринку праці та соціального захисту громадян на випадок безробіття, в 2012 році ВРУ прийняті Закони України «Про зайнятість населення», «Про професійний розвиток працівника», «Про стимулювання інвестиційної діяльності в пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць», «Про соціальний діалог».

Кабінет Міністрів України схвалив 30.05.2011 року Концепцію державної міграційної політики, завершується розробка проекту Закону України «Про зовнішню трудову міграцію». 15.10 2012 прийнята Постанова КМУ № 1008, якою схвалена Державна програма сприяння зайнятості населення і стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року.

Прийнятий Закон України «Про зайнятість населення», що набув чинності з 1 січня 2013 року, містить статті 36-40 Закону, які регулюють діяльність приватних кадрових агентств, що дозволяє Україні розпочати підготовку до ратифікації Конвенцію МОП №181 про приватні агентства зайнятості.

Для ратифікації Конвенцію МОП №88 про організацію служби зайнятості необхідно найближчим часом вирішити питання забезпечення утримання Державної служби зайнятості України та її територіальних органів за рахунок коштів Державного бюджету.

Для забезпечення збалансування ринку праці та ринку освітніх послуг:

ВРУ прийняла 20.11.2012 року Закон України «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових. науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів».

КМУ затвердив План організації виконання цього Закону, якими передбачено затвердити Порядок формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових. науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів.

Законопроект (реєстр. № 9625) «Про систему професійних кваліфікацій» прийнятий ВРУ в першому читанні та готується до другого читання.

Подальша імплементація Закон України «Про зайнятість населення». уповільнюється не створенням Державної служби зайнятості України (що вперше отримав статус центрального органу і на який Указом президента України покладено реалізацію державної політики в сфері зайнятості та трудової міграції), неприйняттям Кабінетом Міністрів України, Міністерством соціальної політики та іншими ЦОВВ відповідних нормативно - правових актів. ЦОВВ вкрай незадовільно виконується План організації підготовки проектів актів. необхідних для забезпечення реалізації Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 3 жовтня 2012 року.

Станом на 1.04.2013 року КМУ з 18 внесених відповідно до цього плану нормативно-правових актів КМУ прийнято 6.

1. Постанова КМУ № 175 від 20 березня 2013 року «Про затвердження Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру».

2. Постанова КМУ № 198 від 20 березня 2013 року «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу».

3. Постанова КМУ № 207 від 20 березня 2013 року «Про затвердження Порядку видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці».

4. Постанова КМУ № 153 від 13 березня 2013 року «Про затвердження Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов'язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

5. Постанова КМУ № від 17.04.2013 року «Про затвердження Порядку видачі , продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства».

6. Постанова КМУ № від 15.04.2013 року «Про затвердження Порядку формування та використання резерву коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття».

Ще 2 Порядку схвалених на засіданні КМУ від 17 квітня 2013 року, знаходяться в стадії реєстрації.

У зв'язку з невизначеністю термінів розгляду КМУ решти нормативно-правових актів здійснення активних дій щодо впровадження та роз'яснення норм статей Закону України «Про зайнятість населення» безпідставно зволікається та унеможливлює внесення пропозицій та змін для удосконалення законодавчої бази.

Реалізація заходів програми сприяння зайнятості населення і стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року дозволить збільшити чисельність занятого населення до 21,4 млн. людей, з яких рівень офіційно працюючих складе не менше 17 млн. осіб, а рівень зайнятості збільшиться до 64,8%. Це дасть можливість зменшити рівень безробіття, розрахований за методологією Міжнародної організації праці до рівня 6,3%, а кількість нових високотехнологічних робочих місць може збільшитись майже на 6 млн.

Література

1. Ринок праці України: від кризи до продуктивної зайнятості / Ю.М. Маршавін // Ринок праці та зайнятість населення. - 2010. - № 1. - С. 17 - 21

2. Машика Ю.В. Сучасний стан ринку праці України в умовах світової фінансової та економічної кризи / Ю.В. Машика // Економіка, планування та управління в галузях. - 2012. - № 22 (1). - С. 250 - 254

3. Ревякін О.С. Аналіз стану сучасного ринку праці в Україні: проблеми та перспективи розвитку / О.С. Ревякін // Економіка та управління. - 2011. - № 13. - С. 29 - 32

Размещено на Allbest.ru