Фінансово-економічний аналіз підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Фінансово-економічний аналіз підприємства

Зміст

Вступ

1. Аналіз формування прибутку та аналіз витрат

2. Аналіз факторів впливу на фінансовий результат

3. Показники прибутковості та рентабельності

4. Поріг рентабельності підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Податок на прибуток стає також головним джерелом формування надходжень бюджету (державного, місцевого). За рахунок прибутку погашають боргові зобов'язання підприємства перед банком та інвесторами.

Отже, прибуток є найважливішим узагальненим показником у системі оцінювальних показників ефективності виробничої, комерційної і фінансової діяльності підприємства. Сума прибутку, яку одержує підприємство, обумовлена обсягом реалізації продукції, її якістю і конкурентоздатністю на внутрішньому і зовнішньому ринках, асортиментом, рівнем витрат та інфляційних процесів, що неминуче супроводжують становлення ринкових відносин. Система показників фінансових результатів містить у собі не лише абсолютні, а й відносні показники ефективності господарювання.

До них належать показники рентабельності. Розраховують й аналізують загальну рентабельність роботи підприємства, рентабельність продукції і ряд інших показників. Чим вищий рівень рентабельності, тим вища ефективність господарювань підприємств як самостійних товаровиробників.

Звідси головними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є:

- оцінювання динаміки абсолютних показників фінансових результатів (прибутку і рентабельності):

- визначення спрямованості і розміру впливу окремих чинників на суму прибутку та рівень рентабельності;

- виявлення й оцінювання можливих резервів зростання прибутку і рентабельності;

- аналіз порогу прибутку.

Узагальнена інформація для аналізу фінансових результатів подана у формі 2 для річної і квартальної бухгалтерської звітності "Звіт про фінансові результати", у формі 1 для річної і періодичної бухгалтерської звітності "Бухгалтерський баланс", у формі 5 для річної і квартальної бухгалтерської звітності "Примітка до балансу".

Методологічною основою аналізу фінансових результатів в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, модель їхнього формування і використання. Розпочинаючи аналіз фінансових результатів, варто розрізнити прибуток (збиток) звітного періоду, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування і чистий прибуток підприємства.

Прибуток (збиток) звітного періоду - це алгебраїчна сума отриманих результатів від основної діяльності плюс фінансові й інші доходи (прибутки) і мінус фінансові та інші витрати (збитки). Насамперед аналізують динаміку показників прибутку. Інформація, що утримується у звітній формі 2, дає змогу проаналізувати фінансові результати, отримані від усіх видів діяльності підприємства, визначити структуру прибутку.

1. Аналіз формування прибутку та аналіз витрат

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом суми власного капіталу (чистих активів), основним джерелом якого є прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також отриманий унаслідок надзвичайних обставин.

Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо одержують підприємства після реалізації продукції як винагороду за вкладений капітал і ризик підприємницької діяльності. Кількісно він становить різницю між сукупними доходами (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань з виручки в бюджетні і не бюджетні фонди) і сукупними витратами звітного періоду. Обсяг прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової, збутової, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Тому ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності є:

- вивчення можливостей одержання прибутку відповідно до наявного ресурсного потенціалу підприємства і кон'юнктури ринку;

- систематичний контроль за процесом формування прибутку і зміною його динаміки;

- визначення впливу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів на фінансові результати й оцінювання якості прибутку;

- виявлення резервів збільшення суми прибутку і підвищення рівня прибутковості бізнесу;

- оцінювання роботи підприємства з використання можливостей збільшення прибутку і рентабельності.

Основними джерелами інформації в аналізі фінансових результатів прибутку є накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку за рахунками результатів, фінансової звітності ф. № 1 "Баланс", ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", ф. № 3 "Звіт про рух грошових коштів", ф. № 4 "Звіт про власний капітал", ф. № б "Примітки до річної фінансової звітності", дані статистичної звітності "Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів", дані внутрішньої управлінської звітності, а також відповідні таблиці бізнес-плану підприємства. Щодо, аналізу складу і динаміки прибутку підприємства, то показники прибутку, використовувані в економічному аналізі. Нейтралізація інфляційного фактора в аналізі фінансових результатів. Вплив облікової політики підприємства на обсяг прибутку. У процесі аналізу використовують різні показники прибутку, які можна класифікувати таким чином.

1. За видами господарської діяльності розрізняють прибуток від основної (операційної) діяльності, прибуток від інвестиційної діяльності, прибуток від фінансової діяльності.

2. За складом включених елементів розрізняють маржинальний (валовий) прибуток, загальний фінансовий результат звітного періоду до виплати процентів і податків (брутто-прибуток), прибуток до оподатковування, чистий прибуток.

Маржинальний прибуток - це різниця між виручкою (нетто) і прямими виробничими витратами на реалізовану продукцію. Брутто-прибуток включає фінансові результати від опера* дійної, фінансової й інвестиційної діяльності, позареалізаційні і надзвичайні доходи і витрати (до виплати процентів і податків). Характеризує загальний фінансовий результат, зароблений підприємством для всіх зацікавлених сторін (держави, кредиторів, власників, найманого персоналу).

Прибуток до оподатковування - це результат після виплати процентів кредиторам.

Чистий прибуток - це та сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, виплата за економічними санкціями та інших обов'язкових відрахувань.

3. Залежно від характеру діяльності підприємства розрізняють прибуток від звичайної (традиційної) діяльності і прибуток від надзвичайних ситуацій, незвичайних для цього підприємства.

4. За характером оподаткування розрізняють оподатковуваний і неоподатковуваний (пільговий) прибуток відповідно до податкового законодавства, що періодично переглядається.

5. За ступенем обліку інфляційного фактора розрізняють номінальний прибуток і реальний прибуток, скоригований на темп інфляції у звітному періоді.

6. За економічним змістом прибуток поділяють на бухгалтерський і економічний. Бухгалтерський прибуток визначають як різницю між доходами і поточними явними витратами, відображеними в системі бухгалтерських рахунків. Економічний прибуток відрізняється від бухгалтерського тим, що в розрахунку його величини враховують не лише явні витрати, а й неявні, не відображувані в бухгалтерському обліку (наприклад, витрати на утримання основних засобів, що належать власнику фірми).

7. За характером використання чистий прибуток поділяють на капіталізований і споживаний.

Капіталізований прибуток - це частина чистого прибутку, який спрямовують на фінансування приросту активів підприємства. Споживаний прибуток - та його частина, яку витрачають на виплату дивідендів акціонерам і засновникам підприємства. У процесі аналізу необхідно вивчити склад прибутку, його структуру, динаміку і виконання плану за звітний період. Під час вивчення динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни його суми. Для цього виручку коригують на середньозважений індекс зростання цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а витрати на реалізовану продукцію зменшують на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період. Аналізуючи склад і динаміку прибутку, слід мати на увазі, що його обсяг багато в чому залежить і від облікової політики підприємства. Закон про бухгалтерський облік та інші нормативні документи надають право суб'єктам господарювання самостійно обирати деякі методи обліку, що здатні істотно вплинути на формування фінансових результатів. Чинні нормативні акти допускають такі методи регулювання прибутку суб'єктом господарювання.

1. Зміна вартісних меж віднесення майна до основних засобів чи до оборотних активів, що спричиняє зміну суми поточних витрат і прибутку у зв'язку з різними способами віднесення їх на витрати.

2. Зміна методу переоцінки основних засобів: шляхом індексації первісної вартості з використанням середньостатистичних коефіцієнтів чи прямим перерахуванням первісної вартості в ціни, що склалися на дату переоцінки на відповідні види основних засобів. Від обраного методу переоцінки основних засобів залежать фонд переоцінки майна (додатковий капітал), сума амортизаційних відрахувань і як результат - величина прибутку і власного капіталу підприємства.

3. Використання методу прискореної амортизації активної частини основних засобів також призводить до збільшення собівартості продукції і зменшення суми прибутку, а отже, і податків на прибуток.

4. Застосування різноманітних методів оцінювання нематеріальних активів і способів нарахування амортизації за ними.

5. Вибір методу оцінювання спожитих виробничих запасів (NIFO, FIFO, UFO).

6. Зміна порядку списання витрат на ремонт основних засобів на собівартість продукції (за фактичними або витратними рівномірними частинами за рахунок створеного ремонтного фонду).

7. Зміна термінів погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до зростання собівартості продукції звітного періоду.

8. Зміна методу визначення прибутку від реалізації продукції (на момент відвантаження продукції або момент її оплати).

Таким чином, облікова політика, формована адміністрацією, відкриває великий простір для вибору методологічних прийомів, здатних радикально змінювати всю картину фінансових результатів і фінансового стану підприємства. У процесі аналізу необхідно встановити відповідність прийнятої облікової політики підприємства чинним нормативним положенням з ведення бухгалтерського обліку і визначити вплив змін в обліковій політиці на суму брутто-прибутку, оподатковуваного і чистого прибутку, а також на обсяг споживаного і капіталізованого прибутку. Для цього слід відобразити в спеціальній таблиці рівень перелічених показників до і після зміни кожного методу облікової політики суб'єкта господарювання.

2. Аналіз факторів впливу на фінансовий результат

Організація являє собою відкриту систему, що складається з численних взаємозалежних частин, тісно переплітаються із зовнішнім світом. На фінансові показники впливають зовнішні і внутрішні чинники, які входять до складу зовнішнього і внутрішнього середовища організації.

Внутрішні перемінні - це ситуаційні фактори всередині організації. Оскільки організації являють собою створені людьми системи, то внутрішні змінні в основному є результатом управлінських рішень. Це, однак, зовсім не означає, що всі внутрішні змінні повністю контролюються керівництвом. Часто внутрішній фактор є щось «дане», що керівництво повинно перебороти у своїй роботі. Основні змінні в самій організації, це цілі, структура, завдання, технологія і люди. Організація, за визначенням, це, принаймні, 2 особи з усвідомленими загальними цілями. Організацію можна розглядати як засіб досягнення цілей, що дозволяє людям виконати колективно те, чого вони не могли б виконати індивідуально. Цілі є конкретні кінцеві стану або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом. Структура організації відображає склалося в організації виділення окремих підрозділів, зв'язки між цими підрозділами та об'єднання підрозділів у єдине ціле.

Структура організації - це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей, побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації. Ще одним напрямком поділу праці в організації є формулювання завдань. Завдання - це запропонована робота, серія робіт або частина роботи, яка повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом у заздалегідь обумовлені терміни. З технічної точки зору завдання пропонуються не працівнику, а його посаді. На підставі рішення керівництва про структуру кожна посада включає ряд завдань, які розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей організації. Вважається, що, якщо завдання виконається таким способом і в такі терміни, як це запропоновано, організація буде діяти успішно.

Завдання організації традиційно поділяються на три категорії. Це робота з людьми, предметами, інформацією. Наприклад, на звичайному заводському конвеєрі робота людей складається з роботи з предметами. Завдання ж майстри - це в основному робота з людьми. У той же час завдання скарбника корпорації в основному пов'язані з інформацією. Технологія як фактор внутрішнього середовища має набагато більше значення, ніж багато хто думає. Більшість людей розглядають технологію як щось, пов'язане з винаходами і машинами, наприклад з напівпровідниками і комп'ютерами. Проте соціолог Чарльз Перроу, який багато писав про вплив технології на організацію та суспільство, описує технологію як засіб перетворення сировини - будь то люди, інформація чи фізичні матеріали - у шукані продукти і послуги.

Технологія передбачає стандартизацію і механізацію. Тобто використання стандартних деталей може істотно полегшити процес виробництва та ремонту. У наш час існує дуже мало товарів, процес виробництва яких не стандартизований. На початку століття з'явилося таке поняття як складальні конвеєрні лінії. Зараз цей принцип використовується майже повсюдно, і дуже сильно підвищує продуктивність підприємств. Технологія, як фактор, що сильно впливає на організаційну ефективність, вимагає ретельного вивчення і класифікації. Існує кілька способів класифікації, в даній курсовій буде приведена класифікація за Вудворд. Класифікація технології по Джоан Вудворд користується найбільшою популярністю. Вона виділять три категорії технологій:

Одиничне, дрібносерійне або індивідуальне виробництво, де одночасно виготовляється тільки один виріб. Масове або велико-серійне виробництво застосовується при виготовленні великої кількості виробів, які ідентичні один одному або дуже схожі. Безперервне виробництво використовує автоматизоване обладнання, яке працює цілодобово для безперервного виготовлення однакового за характеристиками продукту у великих обсягах. Приклади - переробка нафти, робота електростанцій. Люди є основою будь-якої організації. Без людей немає організації. Люди в організації створюють її продукт, вони формують культуру організації, її внутрішній клімат, від них залежить те, чим є організація.

Люди, що працюють в організації, дуже сильно відрізняються один від одного за багатьма параметрами: стать, вік, освіта, національність, сімейний стан, його здатності і т. п. Всі ці відмінності можуть впливати як на характеристики роботи та поведінка окремого працівника, так і на дії і поведінку інших членів організації. На відміну від машини людина має бажання, і для нього характерна наявність відносини до своїх дій і дій оточуючих. А це може серйозно впливати на результати його праці.

Слід пам'ятати, що в управлінні внутрішні змінні ніколи не повинні розглядатися окремо. Всі внутрішні змінні взаємозв'язані і впливають один на одного. Зовнішнє середовище організації включає такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації та джерела трудових ресурсів, релевантні по відношенню до операцій організації. Фактори зовнішнього середовища поділяються на дві основні групи - мікросередовище і макросередовище, або прямого і непрямого впливу. Середовище прямого впливу ще називають безпосереднім діловим оточенням організації. Це оточення формує такі суб'єкти середовища, які безпосередньо впливають на діяльність конкретної організації - постачальники, споживачі, профспілки, закони і державні органи, конкуренти.

Постачальники.

З точки зору системного підходу організація є механізм перетворення входів у виходи. Головними різновидами входів є матеріали, обладнання, енергія, капітал і робоча сила. Постачальники забезпечують введення цих ресурсів. Отримання ресурсів з інших країн може бути вигідніше з точки зору цін, якості або кількості, але одночасно небезпечним посиленням таких чинників рухливості середовища, як коливання обмінних курсів або політична нестабільність. Всіх постачальників можна поділити на декілька груп - постачальники матеріалів, капіталу, трудових ресурсів.

Закони та державні органи.

Багато закони і державні установи впливають на організації. Кожна організація має певний правовий статус, будучи одноосібним володінням, компанією, корпорацією або некомерційної корпорацією, і саме це визначає, як організацій може вести свої справи і які податки повинна платити. Як би не ставилося керівництво до цих законів, мусить дотримуватися їх або пожинати плоди відмовитися від законослухняності у вигляді штрафів і навіть повного припинення бізнесу. Держава в ринковій економіці надає на організації як непрямий вплив, насамперед через податкову систему, державну власність і бюджет, так і пряме - через законодавчі акти.

Все різноманіття зовнішніх факторів знаходить відображення у споживачі і через нього впливає на організацію, її цілі та стратегію. Необхідність задоволення потреб покупців впливає на взаємодії організації з постачальниками матеріалів та трудових ресурсів. Багато організацій орієнтують свої структури на великі групи споживачів, від яких вони в найбільшій мірі залежать. Важливе значення набувають у сучасних умовах і різні асоціації та об'єднання споживачів, що впливають не тільки на попит, але й на імідж фірм. Необхідно враховувати фактори, що впливають на поведінку споживачів, на їх попит. Вплив на організацію такого фактору як конкуренція неможливо заперечувати. Керівництво кожного підприємства чітко розуміє, що якщо не задовольняти потреби споживачів так само ефективно, як це роблять конкуренти, підприємству довго не протриматися на плаву. У багатьох випадках не споживачі, а конкуренти визначають, якого роду результати діяльності можна продати, і яку ціну можна запросити.

Фактори середовища непрямого впливу або загальне зовнішнє оточення зазвичай не впливають на організацію також помітно, як фактори середовища прямого впливу. Проте керівництву необхідно враховувати їх. Середа непрямого впливу звичайно складніше, ніж середовище прямого впливу. Тому при її дослідженні зазвичай спираються, перш за все, на прогнози. До основних факторів середовища непрямого впливу відносяться технологічні, економічні, соціокультурні та політичні чинники, а також взаємовідносини з місцевими громадами.

3. Показники прибутковості та рентабельності

Рентабельність є одним із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Рентабельність - це співвідношення прибутку з понесеними витратами (один із основних показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання різних форм власностей, який характеризує інтенсивність їх роботи).

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства. З цієї причини вони є важливими обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

На короткострокову ліквідність або платоспроможність підприємства впливає його здатність генерувати прибуток. У цьому зв'язку розглядається такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це і якісний і кількісний показник ефективності діяльності всякого підприємства.

До основних показників рентабельності, які використовуються у ході аналізу фінансового стану підприємства, належать:

- Коефіцієнт рентабельності активів;

- Коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

- Коефіцієнт рентабельності діяльності;

Коефіцієнт рентабельності активів(економічна рентабельність) характеризує - рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом. Даний показник розраховується за формулою:

Кра = Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування/ Валюта балансу;

Згідно балансу:

Кра=ф. 2 ряд. 220/(ф. 1 ряд. 280 гр 3 + ф. 1 ряд. 280 гр. 4)/2); (Для підприємств України).

Кра=ф. 2 ряд. 150/(ф. 1 ряд. 280 гр. 3+ ф. 1 ряд. 280 гр. 4)/2); (Для суб'єктів малого підприємництва України).

Зменшення рівня рентабельності активів може свідчити про падаючий попит на продукцію підприємства й про пере нагромадження активів. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для наявних і потенційних власників й акціонерів й є одним з основних показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень показує верхню межу дивідендних виплат.

Крвк= Чистий прибуток/ Власний капітал;

Згідно балансу:

Крвк=ф. 2 ряд. 220/(ф. 1 ряд. 380 гр. 3 + ф. 1 ряд. 380 гр. 4)/2); (Для підприємств України).

Крвк=ф. 2 ряд. 150/(ф. 1 ряд. 380 гр. 3 + ф. 1 ряд. 380 гр. 4)/2); (Для суб'єктів малого підприємництва України).

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) . Збільшення цього показника свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства, а зменшення навпаки.

Згідно балансу розраховується за формулою:

Крд = ф. 2 ряд. 220/ф. 2 ряд. 035; (Для підприємств України).

Крд = ф. 2 ряд. 150/ф. 2 ряд. 030; (Для суб'єктів малого підприємництва України).

4. Поріг рентабельності підприємства

Кожне підприємство у своїй комерційній діяльності прагнути отримати найбільший прибуток і знизити свої витрати. Щоб організація була прибутковою, її діяльність повинна бути рентабельною, тобто виручка від реалізації виробленої (або продається, якщо це торговельне підприємство) фірмою продукції повинна компенсувати витрати і витрати підприємства. У сучасному конкурентному середовищі без ретельного аналізу своєї діяльності та її планування на підставах цього аналізу, неможливе функціонування жодного господарюючого суб'єкта. У сучасній капіталістичній економіці, щоб успішно зміцнитися на ринку, підприємство перед кожним звітним періодом повинна планувати свої показники. Зрозуміло, метою роботи будь-якого комерційного господарюючого суб'єкта є прибуток. Вона ж служить, безперечно, і першопричиною будь-якої комерційної діяльності в принципі. Але планувати свій прибуток фірма може, тільки грунтуючись на інші економічні показники, такі як постійні та змінні витрати та ін.

Розрахунок показників порогу рентабельності і запасу фінансової міцності дозволяє керівництву організації зрозуміти, який обсяг продукції йому необхідно випустити і продати, щоб вийти в "нуль", тобто повністю окупити свої витрати. Далі, на основі цих розрахункових даних, керівництво фірми може планувати випуск продукції і ціни реалізації для того, щоб отримати той прибуток, на яку організація розраховує. Запас фінансової міцності дозволяє оцінити, наскільки підприємство далеко пішло від порога рентабельності в зону прибутку. Чим більше запас фінансової міцності, тим підприємство більш підготовлено до різних несприятливих економічних явищ. У разі будь-яких непередбачених збоїв в роботі організації, або ж погіршення стану зовнішнього середовища - у фірми є шанс залишитися в зоні прибутку або ж збитки будуть менше ніж вони могли б бути, якби організація була близька до зони збитковості і запас фінансової міцності був б невеликим.

Поріг рентабельності (точка беззбитковості, критична точка, критичний обсяг виробництва (реалізації)) - це такий обсяг продажів фірми, при якому виручка від продажів повністю покриває всі витрати на виробництво і реалізацію продукції. Для визначення цієї точки, незалежно від застосовуваної методики необхідно передусім розділити прогнозовані витрати на постійні та змінні.

Постійні витрати - це витрати, величина яких не змінюється зі зміною ступеня завантаження виробничих потужностей, або зміни обсягу виробництва (орендна плата, послуги зв'язку, зарплата адміністрації та ін.). Змінні витрати зростають або зменшуються пропорційно обсягу виробництва продукції (надання послуг, товарообігу), тобто залежать від ділової активності організації. Змінний характер можуть мати як виробничі, так і невиробничих витрат. Прикладами виробничих змінних витрат служать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, витрати на допоміжні матеріали і покупні напівфабрикати. Практична користь від запропонованого поділу витрат на постійні та змінні (величиною змішаних витрат можна нехтувати або пропорційно віднести їх до постійних і змінних витрат) полягає в наступному:

По-перше, можна визначити точно умови припинення виробництва фірмою (якщо фірма не окупає середніх змінних витрат, то вона повинна припинити виробляти).

По-друге, можна вирішити проблему максимізації прибутку і раціоналізації її динаміки при даних параметрах фірми за рахунок відносного скорочення тих чи інших витрат.

По-третє, такий розподіл витрат дозволяє визначити мінімальний обсяг виробництва і реалізації продукції, при якому досягається беззбитковість бізнесу (поріг рентабельності).

Для розрахунку порога рентабельності застосовуються:

- Математичний метод (метод рівняння);

- Метод маржинального доходу (валового прибутку);

- Графічний метод.

Висновки

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом суми власного капіталу (чистих активів), основним джерелом якого є прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також отриманий унаслідок надзвичайних обставин.

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Отже, прибуток є найважливішим узагальненим показником у системі оцінювальних показників ефективності виробничої, комерційної і фінансової діяльності підприємства.

Методологічною основою аналізу фінансових результатів в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, модель їхнього формування і використання. Розпочинаючи аналіз фінансових результатів, варто розрізнити прибуток (збиток) звітного періоду, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування і чистий прибуток підприємства.

Рентабельність є одним із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Рентабельність - це співвідношення прибутку з понесеними витратами (один із основних показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання різних форм власностей).

Список використаних джерел

витрати прибуток рентабельність

1. Управління організацією: Підручник / Підред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. - М.:ИНФРА-М, 2009. -412 с.

2. Лисенка Д.В. Теорія економічного аналізу / Д.В. Лисенка // Аудит і фінансовий аналіз. - 2009. - № 2. -с. 45.

3. Абротина М.С., Грачов А.В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства / Учебно-практическое посібник. - М.: Вид. "Річ навіть і сервіс", 2008. -730 с.

4. Пласкова М.С. Економічний аналіз: підручник. - М.: Эксмо, 2009. - 465 с.

5. Шекшня С.В. Економічний аналіз підприємства - М.: Видавництво Бізнес-школа". Интел-синтез", 2007. -329 с.

6. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2009. -415 с.

7. Ковальов В.В. Фінансова звітність. Аналіз фінансової звітності. Навчальний посібник. - М.: Проспекта, 2009. -864 с.

8. Савицкая Г.В. Аналіз господарську діяльність підприємства: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2008. -423 с.

Размещено на Allbest.ru