Діагностика та підвищення економічної безпеки підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Формування ринкових відносин в Україні та необхідність існування підприємств у жорстких умовах світового та вітчизняного конкурентного середовища суттєво ускладнюють їх функціонування та обумовлюють необхідність забезпечення їх економічної безпеки на всіх стадіях життєвого циклу. Світова фінансова криза та її вплив на стан національної економіки призвели до загострення негативних явищ у фінансовій, комерційній, виробничій та інших сферах діяльності вітчизняних підприємств, більшість з яких опинилися у стані глибокої економічної кризи. Тому необхідність впровадження ефективної антикризової програми, спрямованої на підвищення економічної безпеки підприємства, набуває значної актуальності в сучасних умовах господарювання. Окремим важливим питанням постає діагностика економічної безпеки підприємства, яка визначає необхідність та характер подальших антикризових заходів.

Останнє десятиріччя проблемам антикризового управління та забезпечення економічної безпеки підприємства як в аспекті досягнення фінансової стійкості, так і сталого інноваційного розвитку підприємства приділяється увага з боку таких вчених-економістів як О.І. Амоша, Є.М. Андрущак, Г.В. Баранець, Л. Бартон, М.А. Бендіков, І.А. Бланк, В.М. Геєць, Г. Даулінг, С.Б. Довбня, В.Я. Захаров, С.М. Ілляшенко, К.Ф. Ковальчук, Г.В. Козаченко, Л.О. Лігоненко, Н.М. Літвін, І.О. Макаренко, В.П. Мартиненко, Н.А. Нікіфорова, Е. О'Хіггінс, В.П. Савчук, В.І. Саллі, А.А. Сергєєв, Т.Г. Сухорукова, О.О. Терещенко, Е.М. Трененков, А.М. Турило, Х. Фостер, Р. Хіт, І.І. Циглик, Ю.С. Шембель, В.В. Шликов та інших. Разом з тим дискусійними залишаються важливі питання щодо визначення сутності економічної безпеки підприємства, виділення та оцінки окремих її складових, а також формування відповідної системи індикаторів. В методичному плані недостатньо пророблені питання об'єктивного визначення значущості як окремих індикаторів, так і складових економічної безпеки підприємства при оцінці інтегрального її рівня, інформаційно-методичного забезпечення діагностики економічної безпеки з урахуванням галузевої приналежності підприємства, ідентифікації стану підприємства в залежності від значень окремих складових його економічної безпеки. Крім того в більшості розглянутих методичних підходів до діагностики економічної безпеки оцінюється поточний її рівень, але залишаються поза увагою перспективи подальшого розвитку підприємства, його життєздатність у довгостроковій перспективі. Наявність вище зазначених проблем суттєво обмежує можливість практичного використання існуючого методичного інструментарію та обумовлює необхідність вдосконалення теоретичної та методичної бази діагностики економічної безпеки підприємства, а також обґрунтування напрямів щодо підвищення її рівня.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення теоретичних та методичних підходів до визначення економічної безпеки підприємства, формування комплексної системи її діагностики на металургійних підприємствах та обґрунтування напрямів щодо її підвищення.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені такі задачі:

- уточнено визначення економічної безпеки підприємства;

- обґрунтована класифікація криз підприємства та факторів, що їх обумовлюють;

- проведена класифікація та аналіз методичних підходів до оцінки економічної безпеки підприємства та визначені напрями подальшого їх розвитку;

- розроблено систему індикаторів економічної безпеки підприємства по окремих її складових;

- сформовано комплексну систему діагностики економічної безпеки підприємства з використанням інтегральної оцінки;

- обґрунтовано граничні галузеві значення індикаторів економічної безпеки металургійних підприємств та на цій основі проведено діагностику їх економічної безпеки та обґрунтовано можливі напрями щодо її підвищення.

1. Теоретичні основи економічної безпеки та антикризового управління підприємством

Проведено систематизацію та аналіз теоретико-методичних аспектів антикризового управління та діагностики економічної безпеки підприємства, а також визначено її місце в системі антикризового менеджменту.

Аналіз та узагальнення існуючих у науковій літературі поглядів на сутність кризи підприємства дозволяє визначити її як стан підприємства, що викликаний загостренням внутрішніх і зовнішніх протиріч та ставить під загрозу його існування як цілісної системи в поточний час або в певній часовій перспективі. Криза на підприємстві може бути обумовлена багатьма факторами та мати різні форми прояву, що і визначає характер необхідних антикризових заходів. Дослідження та аналіз існуючих в науковій літературі класифікацій криз підприємства дозволили дійти висновку, що більшість з їх класифікаційних ознак характеризують відмітні риси скоріше не самої кризи, а її причин або факторів. Тому в роботі обґрунтована необхідність чіткого розмежування існуючих класифікаційних ознак кризи відповідно до їх здатності відображати характерні особливості кризи як явища (системна або часткова криза; криза ліквідності, рентабельності або стратегічна криза, інші) або її причин (зовнішні та внутрішні, прогнозовані та непрогнозовані, регульовані та нерегульовані, галузеві та загальногосподарські, тощо). Дослідження та систематизація галузевих факторів кризи металургійних підприємств України дозволили виявити певні передумови фінансової, виробничо-технічної, сировинної та комерційної кризи в металургійній галузі.

Необхідно відзначити, що антикризове управління підприємством повинне бути націлене не тільки на ліквідацію наслідків існуючою кризи, але перш за все її ідентифікацію на ранній стадії та запобігання кризовим явищам (забезпечення успішного розвитку підприємства), що можливо лише при досягненні певної економічної стійкості підприємства, тобто високого рівня його життєздатності. До того ж криза - це системне явище і її подолання потребує не лише усунення певних ризиків та загроз, але й еволюції всієї господарської системи підприємства як окремого цілого та як складової макросередовища. Отже антикризове управління повинне бути спрямоване на підвищення (збереження високого рівня) економічної безпеки підприємства. Тобто антикризовий менеджмент доцільно розглядати як управління економічною безпекою підприємства, яка є об'єктом його впливу.

Розгляд економічної безпеки в аспекті антикризового управління передбачає її визначення як стану, протилежного кризі, який досягається при найбільш ефективному використанні ресурсів підприємства, а також відповідності напряму його розвитку основним тенденціям зовнішнього середовища. Таке визначення економічної безпеки підприємства дозволяє конкретизувати цілі й задачі її діагностики, які полягають у систематизованому дослідженні симптомів кризи за різними її видами.

Відповідно до вище зазначеного антикризове управління повинне починатися з діагностики економічної безпеки підприємства, що є найбільш відповідальним етапом антикризового менеджменту.

Аналіз як окремих методик, так і їх груп дозволив виявити певні недоліки, які суттєво обмежують можливість їх використання. Зокрема методичні підходи, засновані на прогнозуванні банкрутства, враховують здебільшого фінансові ризики та дозволяють виявити кризу, як правило, на останній, найтяжчій її стадії. Методи комплексної оцінки загроз спрямовані, здебільшого, на дослідження загроз і ризиків, не враховуючи при цьому виробничого потенціалу, ресурсної забезпеченості та конкурентоспроможності підприємства, отже унеможливлюють ідентифікацію стратегічної кризи. Необхідно відзначити, що найдоцільнішим є використання класу методик, що базуються на визначенні економічного потенціалу підприємства, та разом із загрозами і ризиками дозволяють оцінити сильні сторони й можливості підприємства. Однак недоліки окремих методик цього класу, а саме недосконалість механізму оцінки окремих складових економічної безпеки підприємства, визначення їх значущості при оцінці загального рівня безпеки та інші свідчать про недосконалість відповідної методичної бази та необхідність формування комплексної системи діагностики економічної безпеки підприємства, адекватної сучасним умовам господарювання.

2. Формування тримірної діагностики економічної безпеки підприємства

Запропоновано та науково обґрунтовано тримірний підхід до визначення рівня економічної безпеки підприємства, а також розроблено відповідні методичні рекомендації.

Систематизація факторів банкрутства як основної загрози життєдіяльності підприємства дозволила зробити висновок, що певні фактори, що носять прихований характер у теперішній час, можуть призвести до загибелі підприємства в майбутньому. Таким чином економічну безпеку підприємства слід розглядати відносно певного часового інтервалу та розрізняти такі поняття як поточна безпека, тобто відсутність явних симптомів банкрутства, та економічна стійкість у середньостроковій та довгостроковій перспективі. У роботі запропоновано виділяти наступні рівні економічної безпеки підприємства: поточна безпека, тактична безпека та стратегічна безпека.

Відповідно до запропонованого підходу, сутність поточної безпеки підприємства полягає у відсутності загроз, здатних призвести до припинення його життєдіяльності в даний момент часу, тобто відсутності явних симптомів банкрутства. Рівень поточної безпеки підприємства визначається як інтегральна оцінка його платоспроможності (фінансово-економічного стану). Поточна безпека полягає у відсутності симптомів кризи ліквідності (фінансової кризи).

Тактична безпека підприємства характеризує його здатність до відтворення, що досягається при певному рівні ефективності використання ресурсів підприємства. Вона характеризується відсутністю симптомів кризи рентабельності. В межах тактичної безпеки доцільно виділити:

- виробничо-технічну складову, що визначається ефективністю використання основних фондів, енергетичних і сировинних ресурсів;

- інтелектуально-кадрову, яка характеризується ефективністю використання трудових ресурсів;

- комерційну, яка визначається надійністю основних комерційних контрагентів підприємства (постачальників і споживачів).

Сутність стратегічної безпеки полягає у здатності підприємства до подальшого розвитку та успішного функціонування. Вона визначається рівнем економічного потенціалу підприємства, ступенем відповідності результатів роботи підприємства основним макроекономічним тенденціям та характеризується відсутністю симптомів стратегічної кризи. Запропоновані такі складові стратегічної безпеки:

- ринкова, яка відображає конкурентне положення підприємства на ринку;

- соціальна, яка характеризує інтелектуально-кадровий потенціал підприємства;

- інноваційно-технологічна, котра характеризує рівень науково-технологічного розвитку та технічної оснащеності підприємства;

- сировинна й енергетична, що відображає забезпеченість підприємства сировинними й енергетичними ресурсами;

- екологічна, що характеризує здатність підприємства до здійснення виробничо-господарської діяльності згідно з екологічними нормами.

Відповідно до тримірного підходу, загальний рівень економічної безпеки підприємства визначається як інтегральна оцінка поточного, тактичного та стратегічного рівнів.

В роботі обґрунтована система індикаторів економічної безпеки підприємства (табл. 1), яка є результатом систематизації існуючих в науковій літературі та практиці техніко-економічних і фінансових показників та доповнення їх такими оригінальними індикаторами, як: загальний показник платоспроможності споживачів; співвідношення темпів зміни обсягів виробництва на підприємстві і в межах галузі; показник забезпеченості підприємства власним ресурсами; коефіцієнти енергетичної та сировинної безпеки підприємства.

Таблиця 1. Система індикаторів економічної безпеки підприємства

Згідно з розробленим методичним підходом, значення поточної безпеки підприємства (П) визначається як середньозважене співвідношення фактичних та граничних значень відповідних індикаторів.

, (1)

де Зі - коефіцієнт значущості і-го індикатора поточної безпеки підприємства; Kі - фактичне значення і-го індикатора поточної безпеки; Nі - граничне значення і-го індикатора поточної безпеки; n - кількість індикаторів поточної безпеки;

Аналогічним чином визначається рівень окремої складової тактичної та стратегічної безпеки підприємства.

Загальне значення тактичної безпеки (Т) визначається як середньозважена оцінка окремих її складових.

, (2)

де Оj - j-та складова тактичної безпеки підприємства; Gj - коефіцієнт значущості j-ої складової тактичної безпеки; m - кількість складових тактичної безпеки.

Аналогічним чином визначається рівень стратегічної безпеки (С).

Підприємство знаходиться у стані економічної безпеки, якщо рівень поточної, тактичної та стратегічної безпеки дорівнює або більше 1.

На базі тримірного підходу розроблений класифікатор можливих станів підприємства (система характеристик підприємства) в залежності від різних комбінацій значень його поточної, тактичної та стратегічної безпеки. Класифікатор дозволяє прийняти об'єктивне рішення щодо економічного стану підприємства, виявити основні області ризику та визначити адекватні напрями антикризових заходів.

Запропонований методичний підхід передбачає також визначення інтегрального рівня економічної безпеки як середньозваженого значення поточної, тактичної та стратегічної складових (формула (3)).

, (3)

де ЕБ - рівень економічної безпеки підприємства; (1), (П), (ПЧТ) - коефіцієнти значущості поточної, тактичної та стратегічної безпеки відповідно.

Підхід до оцінки значущості поточної, тактичної та стратегічної безпеки при визначенні загального рівня економічної безпеки підприємства обґрунтовується виходячи з їх сутності. Підприємство має, в першу чергу, забезпечити свою платоспроможність (необхідний рівень поточної безпеки). Тобто економічна безпека підприємства безпосередньо залежить від рівня його поточної безпеки і значущість показника П дорівнює 1. Оскільки відволікання коштів на подальше освоєння виробничих потужностей та вдосконалення організації виробничо-господарської системи можливе та доцільне при забезпечені необхідного рівня платоспроможності, значущість тактичної безпеки підприємства визначається станом його поточної безпеки і дорівнює значенню П. Наявність високого потенціалу розвитку, а також його подальше нарощення буде мати сенс, якщо підприємство зможе забезпечити раціональне використання економічного потенціалу (наявних ресурсів) у теперішній час. Тому значущість стратегічної безпеки залежить від досягнутого рівня поточної та тактичної стійкості і дорівнює величині (ПЧТ).

Наведена в табл. 2 шкала оцінок рівня економічної безпеки підприємства сформована в результаті узагальнення та адаптації до розробленої методики існуючих оцінних шкал найбільших рейтингових агентств країн СНД та світу.

Таблиця 2. Шкала оцінок загального рівня економічної безпеки підприємства

3. Діагностика економічної безпеки металургійних підприємств та напрями щодо її підвищення

На підставі аналізу металургійної галузі України, дослідження специфіки виробничо-господарської й фінансової діяльності металургійних підприємств розроблена та обґрунтована сукупність граничних галузевих значень індикаторів економічної безпеки (табл. 1), що дозволяє виконати конкретну кількісну оцінку та визначити стан економічної безпеки підприємства металургійної галузі.

З метою забезпечення об'єктивності визначення коефіцієнтів значущості індикаторів при оцінці загального рівня окремих складових економічної безпеки металургійних підприємств розроблено експертно-аналітичний метод, який базується на запропонованих автором трьох критеріях важливості: дотримання принципу безумовності, який полягає в тому, що позитивна зміна значення індикатора сприяє підвищенню відповідної складової безпеки підприємства без будь-яких додаткових умов; наявність прямого впливу індикатора на результуюче значення відповідної складової безпеки; дотримання принципу винятковості, яке полягає в тому, що істотне відхилення фактичного значення індикатора від граничного взагалі виключає можливість існування безпеки в межах відповідної складової. Кожному з індикаторів в межах певної складової початково проставляється один бал. Відповідність індикатора критерію важливості додає йому ще один бал. Значущість окремого індикатора визначається як питома вага його підсумкового балу у загальній сумі балів всіх індикаторів відповідної складової економічної безпеки.

Розроблений інструментарій діагностики економічної безпеки підприємства доведений до рівня конкретної методики та впроваджений на металургійних підприємствах України. Зокрема проведена діагностика рівня економічної безпеки ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» та трубного заводу ВАТ «Дніпрометалопром» за результатами роботи 2006 року (табл. 3).

Таблиця 3. Діагностика економічної безпеки металургійних підприємств

Факторний аналіз рівня економічної безпеки розглянутих підприємств показав необхідність пошуку варіантів зниження собівартості продукції, зокрема матеріальних витрат, а також підвищення ринкової стійкості та інноваційно-технологічного потенціалу підприємств. В якості можливих напрямів підвищення економічної безпеки в роботі була розглянута програма виробничо-технічної реконструкції ДМЗ ім. Петровського, а також оптимізація закупівель листового прокату для «Дніпрометалопром», що дозволить суттєво знизити собівартість продукції та підвищити рентабельність роботи підприємств. З урахуванням антикризових заходів визначені прогнозні значення показників економічної безпеки відповідних підприємств, які свідчать про істотне підвищення її рівня (табл. 3).

Діагностика економічної безпеки ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» та ВАТ «Дніпрометалопром» дозволила зробити висновок, що основною проблемою в роботі металургійних підприємств є низький рівень їх поточної безпеки. Внаслідок чого була проведена оцінка рівня поточної безпеки восьми металургійних підприємств України в динаміці за 2004-2008 роки, результати якої показали значний контраст фінансово-економічних результатів роботи підприємств (табл. 4).

У галузі, головним чином, функціонують або високорентабельні успішні підприємства, або підприємства, що перебувають у важкому фінансовому становищі. Як правило, недостатні значення мають такі індикатори поточної безпеки: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт фінансування за рахунок стабільних джерел, рентабельність продажів, коефіцієнт достатності грошового потоку.

Таблиця 4. Оцінка поточної безпеки металургійних підприємств

Проведені розрахунки свідчать про об'єктивність і достовірність розробленого методичного підходу та можливість його застосування в якості адекватного сучасним умовам господарювання інструменту діагностики економічної безпеки вітчизняних промислових підприємств, зокрема металургійної галузі.

Висновки

економічний стратегічний безпека

У дисертаційній роботі наведене вирішення актуальної наукової задачі - вдосконалення теоретичної та методичної бази діагностики економічної безпеки підприємства. Отримані такі наукові результати, сформульовані висновки та розроблені рекомендації.

1. В результаті дослідження наукових джерел виявлено, що криза підприємства викликана загостренням внутрішніх і зовнішніх протиріч та ставить під загрозу його існування як цілісної системи в поточний час або в певній часовій перспективі. Тому в діагностиці стану підприємства необхідна систематизована оцінка явних та прихованих (потенційних) ризиків і загроз.

Обґрунтована необхідність розмежування класифікації криз підприємства та класифікації факторів кризи. Систематизація галузевих факторів кризи металургійних підприємств України показала наявність симптомів фінансової, виробничо-технологічної, сировинної та комерційної кризи у цій галузі.

2. В результаті дослідження основних задач антикризового управління доведено, що антикризовий менеджмент необхідно розглядати як управління економічною безпекою підприємства. Таким чином економічну безпеку підприємства слід розуміти як стан, протилежний кризі, тобто здатність підприємства до ефективного функціонування у поточний час та успішного розвитку в майбутньому.

3. Класифікація існуючих у науковій літературі та практиці методик діагностики економічної безпеки підприємства дозволила виділити три їх основні класи: методики оцінки ймовірності банкрутства, методи комплексної оцінки загроз і методики, засновані на оцінці економічного потенціалу підприємства. Аналіз окремих методик та їх класів в цілому показав, що існуюча методична база діагностики економічної безпеки підприємства потребує вдосконалення: діагностику необхідно спрямувати на визначення саме ознак кризи підприємства, потрібне формування інтегрального показника економічної безпеки та механізму інтерпретації стану підприємства в залежності від значення інтегрального показника економічної безпеки, відповідна методика повинна передбачати чітке визначення значущості окремих індикаторів економічної безпеки при оцінці загального її рівня.

4. Обґрунтовано, що фінансово-економічна стійкість, відсутність якої є передумовою банкрутства підприємства, є основним, першорядним оцінним критерієм рівня його економічної безпеки. Систематизація різних факторів банкрутства підтвердила існування загроз, які мають відстрочений вплив на життєздатність підприємства. У зв'язку з чим економічну безпеку підприємства слід визначати відносно певного часового горизонту та розрізняти такі поняття як поточна, тактична та стратегічна безпека підприємства. Таким чином, запропонований тримірний підхід до визначення економічної безпеки підприємства, який передбачає діагностику поточної, тактичної та стратегічної безпеки як її складових. На відміну від інших підходів, виділення трьох рівнів безпеки забезпечує можливість оцінки життєздатності підприємства в теперішній час та його економічної стійкості в середньостроковій та довгостроковій перспективі, диференціації оцінних критеріїв безпеки за цими трьома напрямами, що дозволяє сформувати більш придатну, адекватну систему показників для визначення кожної зі складових безпеки.

5. Розкрито сутність:

поточної безпеки як відсутності симптомів банкрутства, рівень якої слід визначати за допомогою інтегральної оцінки платоспроможності підприємства;

тактичної безпеки як здатності підприємства до відтворення, яку необхідно оцінювати як ефективність використання ресурсів підприємства в процесі його основної діяльності;

стратегічної безпеки як довгострокової економічної стійкості підприємства, що визначається положенням підприємства на ринку, забезпеченістю сировинними ресурсами, інноваційно-технологічним потенціалом та іншими параметрами.

Обґрунтовано, що необхідно виділяти такі складові тактичної безпеки підприємства: виробничо-технічна, інтелектуально-кадрова й комерційна; а також складові стратегічної безпеки: ринкова, соціальна, інноваційно-технологічна, сировинна й енергетична, екологічна.

6. Вдосконалено систему індикаторів економічної безпеки підприємства шляхом систематизації традиційних фінансових та техніко-економічних показників відповідно до їх здатності охарактеризувати поточну, тактичну чи стратегічну безпеку підприємства, а також доповнення їх іншими індикаторами. Зокрема в межах комерційної складової тактичної безпеки запропоновано використання загального показника платоспроможності споживачів, що у сукупності з іншими показниками дозволяє отримати комплексну оцінку комерційних ризиків підприємства. В межах стратегічної безпеки запропоновано використання таких додаткових показників ринкової складової як співвідношення темпів зміни обсягів виробництва у галузі та на підприємстві, що дозволяє визначити відповідність виробничо-господарської діяльності підприємства загальним ринковим тенденціям. Сировинну й енергетичну складову запропоновано оцінювати за допомогою показника забезпеченості підприємства власними ресурсами та коефіцієнтів сировинної та енергетичної безпеки, які визначаються як добутки питомої витрати сировинного (енергетичного) ресурсу та індексу цін відповідного ресурсу.

7. Запропоновано експертно-аналітичний підхід до визначення значущості індикаторів в оцінці загального рівня окремих складових економічної безпеки підприємства, який базується на розроблених автором критеріях важливості індикаторів: дотримання принципу безумовності, винятковості та наявність прямого впливу індикатора на рівень відповідної складової економічної безпеки.

8. Запропоновано методичний підхід до ідентифікації стану підприємства, який базується на розробленому тримірному класифікаторі станів підприємства в залежності від комбінації інтервальних значень його поточної, тактичної та стратегічної безпеки.

9. Обґрунтовано, що значущість поточної, тактичної та стратегічної безпеки у забезпеченні загального рівня економічної безпеки підприємства слід визначати відповідно до такого принципу: першочерговим у забезпеченні економічної безпеки підприємства є досягнення необхідного рівня платоспроможності (поточної безпеки), однак у міру її підвищення зростає значущість тактичної та стратегічної складових безпеки.

10. На підставі аналізу металургійної галузі та дослідження специфіки виробничо-господарської й фінансової діяльності металургійних підприємств сформована система граничних галузевих значень індикаторів економічної безпеки підприємства, що істотно підвищує практичну цінність розроблених методичних рекомендацій.

11. Розроблений інструментарій діагностики рівня економічної безпеки підприємства доведений до рівня конкретної методики та впроваджений на металургійних підприємствах: ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» та ВАТ «Дніпрометалопром». Проведена діагностика рівня їх економічної безпеки та обґрунтовані можливі антикризові заходи, з урахуванням яких розрахункове значення економічної безпеки ДМЗ ім. Петровського підвищується з 0,43 до 1,03 та Дніпрометалопром - з 0,44 до 0,72.

Діагностика економічної безпеки зазначених підприємств дозволила виявити, що гострою проблемою в їх діяльності виступає, перш за все, незадовільний рівень їх поточної безпеки. Оцінка рівня поточної безпеки восьми металургійних підприємств України в динаміці за 2004-2008 роки показала значний контраст фінансово-економічних результатів роботи підприємств. Зокрема за результатами 2008-го року значення поточної безпеки варіювалося від 0 для ДМЗ ім. Петровського до 2,44 для Арселор Міттал Стіл Кривий Ріг.

Результати апробації розробленої «Тримірної діагностики економічної безпеки підприємства» свідчать про її об'єктивність і достовірність. Запропонований методичний підхід може використовуватися як ефективний інструмент діагностики економічної безпеки та обґрунтування антикризових заходів для вітчизняних промислових підприємств, зокрема металургійної галузі. Розроблені методичні рекомендації можуть бути також застосовані в оцінці загального рівня конкурентоспроможності підприємства та його інвестиційної привабливості.

Література

1. Гичева Н.Ю. Интегральная оценка финансового состояния металлургических предприятий / Н.Ю. Гичева, С.Б. Довбня // Металлургическая и гронорудная промышленность. - 2005. - №4. - с. 97-101.

2. Гичева Н.Ю. Классификация и анализ методических подходов диагностики уровня экономической безопасности предприятия / Н.Ю. Гичева // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - Вип. 231, Т.9. - с. 1715-1723.

3. Довбня С.Б. Діагностика економічної безпеки підприємства як інструмент визначення напрямків його інноваційного розвитку / С.Б. Довбня, Н.Ю. Гічова // Економічний вісник НГУ. - 2008. - №3. - с. 36-42.

4. Довбня С.Б. Діагностика рівня економічної безпеки підприємства / С.Б. Довбня, Н.Ю. Гічова // Фінанси України. - 2008. - №4. - с. 88-97.

5. Гичева Н.Ю. Оценка уровня экономичсекой безопасности металлургических предприятий / Н.Ю. Гічова // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ,2009. - Вип. 247, Т.3. - с. 634-644.

6. Гичева Н.Ю. Определение значимости показателей экономической безопасности предприятия / Н.Ю. Гичева // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ,2009. - Вип. 252, Т.6. - с. 1589-1594.

7. Гичева Н.Ю. Интерпретация состояния предприятия в зависимости от уровня его текущей, тактической и стратегической безопасности / Н.Ю. Гичева // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - Вип. 256, Т.6. - с. 1591-1601.

Размещено на Allbest.ru