Забезпечення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Житомирський національний агроекологічний університет

УДК 338.43:658

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИСОКОТОВАРНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Місевич Микола Анатолійович

Житомир - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Ткачук Василь Іванович, Житомирський національний агроекологічний університет, декан факультету аграрного менеджменту

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Макаренко Петро Миколайович, Дніпропетровський державний аграрний університет, проректор з наукової роботи

- доктор економічних наук, професор Збарський Василь Кузьмич, Національний університет біоресурсів і природокористування, м. Київ завідувач кафедри аграрної економіки

Захист дисертації відбудеться 27 січня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 504.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського національного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

Автореферат розісланий 26 грудня 2008р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент В.П. Якобчук

Анотації

Місевич М.А. Забезпечення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Житомирський національний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, Житомир, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних та практичних аспектів підвищення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств. Визначено сутність високотоварності та конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств та чинників, що на їх впливають; специфічні риси конкурентного середовища підприємств аграрного сектора економіки. Розроблено методику оцінки індексу конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств за допомогою показників потенційної (ресурсної), поточної конкурентоспроможності, рівня товарності підприємства.

Досліджено особливості конкурентного середовища сільськогосподарських підприємств Житомирської області. Здійснено економічну оцінку ресурсного потенціалу та проаналізовано економічну ефективність виробництва продукції у високотоварних сільськогосподарських підприємствах регіону дослідження.

На основі ефективного забезпечення та реалізації ресурсного потенціалу, формування ефективної системи управління процесу виробництва аграрної продукції, впровадження диверсифікації, здійснення маркетингових заходів з метою підвищення рівня товарності запропоновано шляхи підвищення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств. Визначено організаційно-економічні критерії державної допомоги сільськогосподарських підприємств, що не суперечить вимогам СОТ.

Ключові слова: товарність, високотоварні сільськогосподарські підприємства, потенціал, конкурентоспроможність, конкурентне середовище.

Мисевич Н.А. Обеспечение конкурентоспособности высокотоварных сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук (по видам экономической деятельности) по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями. - Житомирский национальный агроэкологический университет Министерства аграрной политики Украины, Житомир, 2008.

В диссертации исследованы теоретические, методологические и практические аспекты обеспечения конкурентоспособности высокотоварных сельскохозяйственных предприятий. На основе изучения работ отечественных и зарубежных учёных определена сущность высокотоварности и конкурентоспособности, а также сущность понятия потенциальная (ресурсная) конкурентоспособность высокотоварного сельскохозяйственного предприятия.

Установлено, что высокотоварное сельскохозяйственное предприятие - это субъект хозяйственной деятельности с общей площадью земельных угодий не менее 1000 га и не уменьшающимся уровнем товарности предприятия (? 75%) на протяжении нескольких лет (не менее 3 лет). Под потенциальной (ресурсной) конкурентоспособностью высокотоварного сельскохозяйственного предприятия следует понимать экономическую категорию, которая показывает возможность предприятия эффективно использовать ресурсный потенциал для достижения стабильно высоких объёмов реализации конкурентоспособной аграрной продукции. В свою очередь, конкурентоспособность высокотоварного сельскохозяйственного предприятия зависит от существующего уровня обеспеченности ресурсами, эффективности их использования в процессе производства конкурентоспособной продукции. Учитывая особенности функционирования высокотоварных сельскохозяйственных предприятий, разработана методика оценки индекса конкурентоспособности на основе использования показателей потенциальной (ресурсной) и текущей конкурентоспособности (продукции), уровня товарности предприятия.

Проведён анализ конкурентной среды высокотоварных сельскохозяйственных предприятий Житомирской области, проанализированы эффективность использования ресурсного потенциала и производства конкурентоспособной продукции этими предприятиями. В период 2005-2007 гг. в Житомирской области функционировали 124 сельскохозяйственных высокотоварных предприятия, сравнительный анализ деятельности которых и низкотоварных предприятий показал преимущества первых в более эффективном использовании земельных, трудовых, материально-технических ресурсах; в снижении затрат при увеличении объёмов реализации продукции (эффект масштаба).

Группирование высокотоварных сельскохозяйственных предприятий по показателю конкурентоспособности показала, что часть предприятий (17), неэффективно используют имеющиеся в их распоряжении ресурсы и производят неконкурентоспособную продукцию. Но большинство предприятий (78) имеют значительные резервы для повышения данного показателя, поскольку уже достигли его среднее значение (0,3-0,75). Корреляционно-регрессионный анализ влияния факторов на результат, показал значительное влияние показателей потенциальной (ресурсной), текущей конкурентоспособности, уровня товарности высокотоварного сельхозпредприятия предприятия на его конкурентоспособность, с повышением которых, растёт и конкурентоспособность.

В результате решения задачи по оптимизации составляющих ресурсного потенциала для типичного высокотоварного хозяйства была разработана оптимальная структура хозяйственной деятельности. Согласно оптимального прогноза данное предприятие сможет улучшить состав машинно-тракторного парка и повысить эффективность использования материально-технических ресурсов, как ключевого фактора повышения потенциальной (ресурсной) конкурентоспособности. Сравнительный анализ конкурентоспособности продукции (на примере озимой пшеницы, сахарной свеклы и молока) для 4 высокотоварных предприятий с разным уровнем товарности показал, что система её обеспечения не используются не одним предприятием. Поэтому, одним из путей решения данной проблемы предложена диверсификация процесса производства. Важным фактором повышения конкурентоспособности сельскохозяйственных предприятий есть государственная поддержка. Нами разработаны организационно-экономические критерии её предоставления, которые не противоречат требованиям ВТО, а именно: прозрачность, стабильность, регулярность, адресность, равный доступ всех предприятий независимо от организационно-правовых форм. Учитывая ограниченные возможности государственного бюджета, предложено, в первую очередь, предоставлять помощь сельхозпредприятиям, которые гарантируют продовольственную безопасность, способствуют привлечению рабочей силы и инноваций, есть прибыльными на протяжении нескольких лет, производят экологобезопасную продукцию.

Ключевые слова: товарность, высокотоварные сельхозпредприятия, потенциал, конкурентоспособность, конкурентная среда.

Misevych M.A. The Competitiveness's Raising of Highly Commodity Agrarian Enterprises. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Economics, speciality 08.00.04 - Economics and Management of Enterprises (by types of economic activities). - The Zhytomyr National Agroecological University of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine, Zhytomyr, 2008.

The thesis investigates theoretical, methodological and practical aspects of the problem of competitiveness's raising of highly commodity agrarian enterprises. The meaning of the ratio of commodity and competitiveness, special features of competitive environment of the agrarian enterprises have been determined. The methods of the evaluation of the highly commodity agrarian enterprises's competitiveness with the help of potential (resource) and current competitiveness, the level of the ratio of commodity have been developed.

The features of competitive environment of highly commodity agrarian enterprises of Zhytomyr Region have been investigated. The economic evaluation of the resource potential and the economic efficiency of the agrarian production of highly commodity agrarian enterprises have been done and analyzed. The main factors influencing the competitiveness of these enterprises have been revealed.

The ways of competitiveness's raising of highly commodity agrarian enterprises have been offered on the basis of the effective providing with the resources and their using, the forming of the effective management system of the agrarian production, the ratio of commodity's raising. The criterion of the state supporting of agrarian enterprises which don't contradict desires of WTO have been determined.

Key words: ratio of commodity, highly commodity agrarian enterprises, potential, сompetitiveness, competitive environment.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Існуючі тенденції розвитку аграрних формувань в умовах сучасних ринкових відносин потребують глибоких досліджень проблем конкуренції та конкурентоспроможності в аграрній сфері. Конкуренція виступає ключовим чинником ефективного функціонування ринкової економіки та інструментом забезпечення її рівноваги й гармонійного розвитку. Конкурентні відносини в сукупності з обґрунтованим державним регулюванням можуть стимулювати зростання ефективності аграрного виробництва, збільшити частку сільськогосподарських підприємств у розподілі прибутків від реалізації продукції.

Особливу актуальність питання забезпечення конкурентоспроможності набуло для високотоварних сільськогосподарських підприємств, що є основними виробниками аграрної продукції на вітчизняному ринку, і від ефективної діяльності яких залежить продовольча безпека країни. У зв'язку із цим гостро постає питання формування та ефективного використання наявного ресурсного потенціалу, який необхідний для виробництва конкурентоспроможної продукції, розвиток системи управління маркетинговою діяльністю підприємства, що суттєво позначиться на ринковому просуванні сільськогосподарської продукції та своєчасному доведенні її до кінцевого споживача. В результаті це забезпечить процес розширеного відтворення і розвитку підприємств у гармонійному поєднанні із соціальними потребами суспільства.

Наукові основи конкурентоспроможності, в т.ч. конкурентоспроможності підприємств, закладені такими вітчизняними і зарубіжними авторами як С.Б Авдашев, В.А. Аронін, І.К. Ахполов, В. Балакшин, І.К. Білявський, В.Г. Герасимчук, Л.Є. Довгань, В.К. Збарський, Ю.Б. Іванов, П.Кіхлі, Ж.Ж. Ламбен, П.М. Макаренко, C. Макбрід, І.В. Максимова, М.Й. Малік, А.П. Минка, О.В. Михайлов, В.Д. Нємцов, С. Оборська, T. Парк, Б.Й. Пасхавер, Д. Сінк, Л.В. Целікова, З.Є. Шершньова, К.В. Щиборщ та ін. Однак питання, пов'язані з впливом ресурсного потенціалу, рівня конкурентоспроможності аграрної продукції і товарності підприємства на конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств, опрацьовані недостатньо. Значимість проблеми забезпечення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств як основних виробників продукції на вітчизняному ринку та невирішеність ряду методологічних та прикладних питань й зумовили вибір даної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з планом науково-дослідних робіт Житомирського національного агроекологічного університету за темою: "Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектора Північно-Західного регіону України" (номер державної реєстрації 0104U008697).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка і обґрунтування теоретико-методологічних положень та науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств. Мета дослідження обумовила необхідність вирішення таких завдань:

- уточнити сутність поняття "високотоварне сільськогосподарське підприємство" та методичні підходи щодо визначення показника товарності підприємства;

- на основі теоретичного узагальнення розкрити сутність категорії "конкурентоспроможність високотоварних сільськогосподарських підприємств" та факторів, що її визначають;

- узагальнити методичні підходи до визначення рівнів та факторів конкурентоспроможності, розробити методику її оцінки для високтоварних сільськогосподарських підприємств;

- уточнити методичний підхід до визначення рівня потенційної (ресурсної) конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств;

- визначити основні напрями забезпечення і підвищення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств з врахуванням факторів конкурентного середовища;

- визначити організаційно-економічні критерії державної підтримки сільськогосподарських підприємств, що не суперечить правилам її надання згідно вимог СОТ.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів забезпечення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення фундаментальних положень економічної теорії, а також надбання аграрної економічної науки з проблем забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Розроблені в дисертації теоретичні положення і практичні рекомендації дають можливість формування і систематизації нових знань з питань забезпечення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств, які можуть бути використані державними та регіональними органами влади при розробці довгострокових прогнозів, планів, і програм розвитку аграрного сектора країни та окремих її регіонів, підприємствами аграрного сектора в їх господарській діяльності, а також при читанні лекцій і проведенні практичних занять з економічних дисциплін у вищих навчальних закладах.

Результати дослідження, узагальнені у роботі, знайшли своє втілення в процесі роботи Головного управління агропромислового розвитку Житомирської обласної державної адміністрації при складанні планів соціально-економічного розвитку Житомирської області на 2008-2010 рр. (довідка про впровадження від 04.04.08 p. № 771/3), в практичній діяльності СФГ "Василівське-2005" Житомирської області (довідка про використання від 11.04.08 p. №234).

Розроблені науково-методичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Житомирського національного агроекологічного університету при викладанні дисциплін: "Організація аграрного бізнесу", "Економіка підприємств" та "Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка" (довідка від 14.04.08 р. № 489).

Особистий внесок здобувача. Розроблені у дисертації методологічні підходи до оцінки та забезпечення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств, результати, висновки та пропозиції були отримані автором особисто на основі проведеного наукового аналізу.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення результатів дослідження апробовані у доповідях та виступах на міжфакультетській науково-практичній конференції молодих вчених, магістрів та студентів "Формування стратегії розвитку регіонального АПК" (м. Житомир, 2005 р.), першій всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив" (м. Київ, 2005 р.), всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Простір і час сучасної науки" (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. Результати дисертаційних досліджень опубліковані в 9 наукових працях, з яких - 6 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 2,6 д. а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 164 найменувань. Робота викладена на 156 сторінках, нараховує 41 таблицю, 16 рисунків, 16 формул та 7 додатків на 8 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь розробки наукової проблеми вченими-економістами, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт та предмет дослідження, висвітлено методологію та методику дослідження, наукову новизну, практичне значення та зв'язок роботи з науковими програмами, наведено відомості про апробацію та публікації одержаних наукових результатів, дана загальна характеристика роботи.

У першому розділі "Теоретико - методологічні основи конкуренто-спроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств" досліджено теоретичні і методологічні основи поняття високотоварності і конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, зокрема, визначено економічну сутність високотоварності сільськогосподарського підприємства, його потенційну (ресурсну) та поточну конкурентоспроможність, проаналізовано специфічні риси конкурентного середовища підприємств аграрного сектора економіки; розроблено методичні засади оцінки рівня товарності та конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Процес перебудови структури різних суб'єктів господарювання, що виробляють конкурентоспроможну продукцію - це удосконалення ринкових відносин, а процес формування конкурентоспроможних високотоварних аграрних структур передбачає створення нормальних стартових умов для їх розвитку. У зв'язку із цим в сучасних умовах постає питання формування та ефективного використання наявного ресурсного потенціалу, необхідного для виробництва конкурентоспроможної продукції, розвиток системи управління маркетинговою діяльністю підприємства, що суттєво позначиться на ринковому просуванні сільськогосподарської продукції та своєчасному доведенні її до кінцевого споживача. В результаті це забезпечить процес розширеного відтворення і розвитку високотоварних сільськогосподарських підприємств у гармонійному поєднанні із соціальними потребами суспільства.

Нами пропонується до високотоварних сільськогосподарських підприємств відносити суб'єкти господарської діяльності з загальною площею сільськогосподарських угідь не менше 1000 га, які характеризуються незменшуваним рівнем товарності (? 75%) протягом кількох років (не менше 3 років).

Рівень товарності в цілому по сільськогосподарському підприємству доцільно визначати діленням товарної продукції, оціненої у вартісному виразі за тими самими порівняними цінами, за якими оцінено валову продукцію (наприклад, у фактичних цінах реалізації), виключивши зі складу валової продукції приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних насаджень і малотоварні продукти (солому, гній, зелену масу) за наступною формулою:

(1)

де РТ - рівень товарності підприємства, %;

ТП - товарна продукція у фактичних цінах реалізації, тис. грн.;

ВП - валова продукція у фактичних цінах реалізації, тис.грн.;

ВП (мт) - приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних насаджень, малотоварна продукція, тис.грн.

Конкурентоспроможність високотоварного сільськогосподарського підприємства залежить від існуючого рівня забезпеченості та ефективного використання ресурсів (потенційна (ресурсна) конкурентоспроможність).

Потенційна (ресурсна) конкурентоспроможність високотоварного сільськогосподарського підприємства - це поняття, що характеризує можливість даного підприємства ефективно використовувати власний ресурсний потенціал з метою досягнення стабільно високого обсягу реалізації конкурентоспроможної товарної аграрної продукції.

Для розрахунку показника потенційної (ресурсної) конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства необхідно враховувати процес формування ресурсного потенціалу підприємства. Система формування ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств представлена на рис. 1.

Рис. 1. Формування ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств

В результаті вищезазначеного нами запропоновано розраховувати потенційну (ресурсну) конкурентоспроможність високотоварного сільськогосподарського підприємства за формулою:

, (2)

де R - рейтинговий індекс потенційної (ресурсної) конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств; а 1,2..n - факторні ознаки. Чим ближче значення R до 1, тим вищою є потенційна (ресурсна) конкурентоспроможність високотоварного сільськогосподарського підприємства.

Конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції (C_p) в загальному вигляді прямо пропорційна якості (I_q) й обернено пропорційна ціні (P) і визначається за наступною формулою:

(3)

Інтегральний індекс якості, з огляду на більшу важливість відповідності продукції сільського господарства державним та світовим стандартам якості, санітарно-гігієнічним нормам, нами пропонується визначати за такою формулою:

, (4)

де I_q - інтегральний показник якості продукції; f_i - частка і-го якісного фактора в інтегральному показнику якості; q_i - значення i-го якісного фактора досліджуваної продукції; q_bi - значення і-го якісного фактора продукції, вираженої як базисна; К - коефіцієнт, що має значення від 0 до 1 при відповідності чи, навпаки, невідповідності сільськогосподарської продукції державним та світовим стандартам якості.

Після поетапного розрахунку потенційної (ресурсної), поточної конкурентоспроможності і показника товарності високотоварних сільськогосподарських підприємств є можливість визначити інтегральний показник конкурентоспроможності (C_e) даних підприємств. Для цього корінь квадратний добутку індексів потенційної (ресурсної) (R) та поточної конкурентоспроможностей (C_p) необхідно помножити на показник товарності підприємства (РТ), вираженого у вигляді індексу:

(5)

Отже, запропонована методика розрахунку індексу конкурентоспроможності високотоварного підприємства в органічному поєднанні з показниками потенційної (ресурсної), поточної конкурентоспроможності і рівня товарності дозволить здійснювати комплексний її аналіз з врахуванням особливостей конкурентного середовища.

У другому розділі "Оцінка конкурентного середовища високотоварних сільськогосподарських підприємств" - досліджено особливості конкурентного середовища підприємств аграрного сектору Житомирської області, здійснено економічну оцінку ресурсного потенціалу високотоварних сільськогосподарських підприємств регіону дослідження, проаналізовано сучасний стан та економічну ефективність виробництва конкурентоспроможної аграрної продукції в даних підприємствах, визначено основні проблеми підвищення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств.

Встановлено, що конкурентне середовище аграрного сектора економіки Житомирської області формують зовнішні (правове і економічне регулювання функціонування економіки регіону; відкритість суспільства і ринків; податкові та відсоткові кредитні ставки в країні та регіоні; наявність доступних ресурсів; сприятливі природно-кліматичні умови; високий рівень конкуренції у всіх сферах економіки Житомирської області) і внутрішні (висока потреба в продукції; оптимальний рівень концентрації, спеціалізації і поєднання галузей; високий рівень радикальних нововведень; раціональне використання ресурсів; високий рівень організації і управління виробництвом) чинники.

За період 2005-2007 рр. в Житомирській області функціонувало 548 сільськогосподарських підприємств, рівень товарності яких був не менше 75% протягом 3 останніх років, та 215 сільськогосподарських підприємства з загальною площею сільськогосподарських угідь не менше 1000 га. Проте, одночасно двом вищезазначеним критеріям відповідали 124 сільськогосподарських підприємства Житомирської області, яких необхідно відносити до категорії високотоварних. У структурі високотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області найбільшу питому вагу (37,1%) займають господарські товариства і приватно-орендні підприємства (30,6%). Значна частина (27,4%) припадає на фермерські господарства, кількість яких за останні роки зростає. Серед високотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області найменше представлені такі форми господарювання як сільськогосподарські кооперативи та акціонерні товариства (3,2% і 1,7% відповідно) (рис.2).

Рис. 2. Структура високотоварних сільськогосподарських підприємств за організаційно-правовими формами господарювання в Житомирської області в 2005 -2007 рр., %

Порівняльний аналіз економічної ефективності господарської діяльності низькотоварних і високотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області протягом 2005-2007 рр. свідчить про переваги останніх. Так, в 2007 р. високотоварні сільськогосподарські підприємства отримали більший розмір валового доходу та прибутку в розрахунку на одиницю виробничих витрат на відміну від низькотоварних аграрних формувань відповідно на 0,12 грн. та 0,09 грн. Про дану тенденцію свідчить також показник рівня рентабельності реалізованої продукції в 2007 р., який був вищим у високотоварних сільськогосподарських підприємств на 17,5% в порівнянні з низькотоварними сільськогосподарськими підприємствами (табл.1).

Таблиця 1. Економічна ефективність високотоварних та низькотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області

Групування високотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області за рівнем конкурентоспроможності здійснено, використовуючи формули 2-5. Згідно даних таблиці можна зробити висновок, що на рівень конкурентоспроможності високотоварного с.-г. підприємства впливає обсяг виробництва валової продукції та обсяг реалізації товарної продукції (рівень товарності) Так, частина високотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області (18) в 2007 р. досягла низького рівня конкурентоспроможності (до 0,3), що стало наслідком або низького рівня потенційної (ресурсної) конкурентоспроможності чи конкурентоспроможності продукції, або двох показників одночасно (рівень виробництва валової продукції в розрахунку на 100 га с.-г. угідь складає 48,9 тис.грн., а рівень товарності підприємства - 88,9%). Проте, велика кількість цих підприємств (78) мають резерви до подальшого підвищення власної конкурентоспроможності, оскільки досягли середнього значення показника конкурентоспроможності підприємства за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів та збільшення обсягів реалізації виробленої сільськогосподарської продукції (табл. 2).

Таблиця 2. Групування високотоварних сільськогосподарських підприємств за показником конкурентоспроможності підприємства

З метою виявлення взаємозв'язку між показниками конкурентоспроможності високотоварного підприємства (y) та його рівня товарності був проведений кореляційно-регресійний аналіз для визначення факторів, що впливають на зазначений результат (табл. 3).

Таблиця 3. Результати кореляційно-регресійного аналізу впливу факторів на коефіцієнт конкурентоспроможності високотоварного с.-г. підприємства

Даний взаємозв'язок показує, що збільшення показника забезпеченості власними транспортними засобами на одиницю зумовлює підвищення рівня конкурентоспроможності на 0,02 (проте збільшення транспортних засобів повинно відбуватись до певної межи, оскільки залучення нового ресурсу зумовлює збільшення витрачання коштів на його утримання та використання). Значний вплив на підвищення рівня конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств регіону здійснює асортимент продукції, оскільки диверсифікація виробничого процесу дає можливість випуску нових видів продукції, а отже, це сприяє виходу на нові сегменти ринків, залученню потенційних споживачів тощо. Так, збільшення даного показника на одиницю зумовлює підвищення рівня конкурентоспроможності на 0,01. Проте, такий показник, як середня відстань до найближчих центрів реалізації продукції, навпаки, є оберненим до показника рівня конкурентоспроможності, а його зростання в середньому на 1км призведе до зниження рівня конкурентоспроможності на 0,007. Показник товарності справляє найбільший вплив на рівень конкурентоспроможності серед досліджуваних факторів. Підвищення рівня товарності високотоварного сільськогосподарського підприємства в середньому на 0,1% призведе до збільшення показника рівня конкурентоспроможності на 0,05. Це зумовлено значним впливом показника конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, що, в свою чергу, суттєво впливає на показник товарності підприємства.

Таким чином, очевидним є взаємозв'язок між показниками конкурентоспроможності високотоварного сільськогосподарського підприємства, потенційної (ресурсної) та поточної конкурентоспроможності, рівнем товарності даного підприємства. Тому, з метою підвищення рівня конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області, доцільним вбачається поетапне підвищення показників потенційної (ресурсної) та поточної конкурентоспроможності, рівня товарності підприємства за рахунок здійснення маркетингових, особливо логістичних, заходів високотоварними підприємствами з метою пошуку нових ринків збуту продукції, вивчення потенційних покупців, посередників та конкурентів; створення служб маркетингу з метою формування попиту та стимулювання збуту сільськогосподарської продукції тощо.

У третьому розділі "Шляхи підвищення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області" розроблено пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств регіону дослідження за рахунок поетапного підвищення потенційної (ресурсної) і поточної конкурентоспроможності, запропоновано організаційно-економічні критерії державної підтримки сільськогосподарських підприємств, що не суперечить вимогам СОТ. Використовуючи результати проведеного аналізу впливу складових ресурсного потенціалу на ефективність функціонування високотоварного сільськогосподарського підприємства встановлено, що ключову роль у формуванні потенційної (ресурсної) конкурентоспроможності відіграє забезпеченість матеріально-технічними ресурсами.

З метою оптимізації співвідношення між складовими аграрного ресурсного потенціалу, зокрема матеріально-технічних ресурсів, і на цій основі підвищення потенційної (ресурсної) конкурентоспроможності типового високотоварного сільськогосподарського підприємства Житомирської області, розроблено економіко-математичну модель для ПАФ "Єрчики", чий показник рівня товарності наближується до середнього по регіону (95,6 %) і складає 95,2 % (табл. 4) .

Таблиця 4. Оптимізація основних параметрів виробничої діяльності ПАФ "Єрчики"

Це дозволило дати відповідь на питання щодо якісних і кількісних показників матеріально-технічної бази як ключового чинника підвищення потенційної (ресурсної) конкурентоспроможності досліджуваного високотоварного сільськогосподарського підприємства. Збільшення обсягів виробництва у галузях рослинництва і тваринництва сприятиме поліпшенню господарської ситуації в ПАФ "Єрчики". Згідно оптимального прогнозу господарство матиме можливість покращити склад машинно-тракторного парку, зокрема придбати зернозбиральний комбайн іноземної марки, що забезпечить одержання додаткового прибутку від зменшення витрат на експлуатацію та від скорочення строків збирання урожаю.

Іншим важливим етапом підвищення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств є підвищення конкурентоспроможності продукції (поточної конкурентоспроможності). Тому, з метою оцінки рівня конкурентоспроможності продукції згідно існуючих стандартів було обрано 3 види продукції (озима пшениця, цукрові буряки, молоко), виробництво яких є типовим для більшості високотоварних підприємств Житомирської області. Дана оцінка здійснювалась на базі 4 високотоварних сільськогосподарських підприємств Житомирської області з різними показниками рівнів товарності (табл.5).

Таблиця 5. Конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції високотоварних підприємств Житомирської області порівняно із стандартами якості на озиму пшеницю, цукрові буряки, молоко

Проведене дослідження виявило, що система забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції не застосовується в повній мірі на жодному з досліджуваних високотоварних сільськогосподарських підприємств, а процес управління стосується лише збільшення виробництва валової продукції та вирішення оперативних питань. Тому, на нашу думку, одним з основних шляхів підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції є диверсифікація процесу виробництва, дослідження можливостей та наслідків якої на зазначених 4 високотоварних сільськогосподарських підприємствах Житомирської області показало, що її впровадження має економічне значення в ПАФ "Єрчики" та ПСПО "Браженське" за рахунок можливостей придбання високопродуктивних млинів, що забезпечить процес переробки пшениці на борошно безпосередньо на даних підприємствах. Впровадження диверсифікації є недоцільним для ПСП "Кремнянське" та ПОСП "Малоп'ятигірське" через відтік великої кількості фінансів з процесу основного виробництва продукції, на якій спеціалізуються дані підприємства, витрати додаткових коштів на перекваліфікацію персоналу та оволодіння ним новітніх технологій, значні витрати на пошук та дослідження нових ринків збуту тощо.

У світлі набуття Україною членства в СОТ важливим є питання державної підтримки сільськогосподарських підприємств згідно встановлених вимог і рекомендацій СОТ. Дана державна підтримка повинна бути однаковою і прозорою для всіх сільськогосподарських підприємств незалежно від організаційно-правових форм, масштабів та видів діяльності тощо. Зважаючи на недоліки використання бюджетних коштів сільськогосподарськими підприємствами в останній час, пов'язаних з відсутністю дієвого механізму селективної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, непрозорістю розподілу бюджетних коштів між підприємствами аграрного сектору, низькою віддачею від вкладених коштів в порівнянні з отриманими результатами діяльності тощо, нами пропонується виділити організаційно-економічні критерії державної підтримки даних підприємств, зокрема: гарантованість, рівноправність, рівнодоступність, стабільність, адресність. Іншими словами, необхідним є перехід на збалансовану систему державної підтримки, що включатиме прямі виплати сільськогосподарським підприємствам. Зважаючи на обмежені можливості державного бюджету, пропонується розподіляти державну допомогу між сільськогосподарськими підприємствами, які є прибутковими, гарантують продовольчу безпеку країни, забезпечують зростання зайнятості населення сільських територій, мають інноваційний напрямок розвитку виробництва, виробляють екологобезпечну продукцію, що відповідає міжнародним стандартам якості. Результати дослідження виявили, що саме високотоварні сільськогосподарські підприємства, на відміну від низькотоварних, відповідають вищезазначеним критеріям.

Таким чином, лише поетапне підвищення потенційної (ресурсної) і поточної конкурентноздатності, рівня товарності підприємства поряд з виваженою політикою державної підтримки, що не суперечить вимогам СОТ, сприятиме підвищенню ефективності і конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств.

Висновки

високотоварність аграрний конкурентоспроможність диверсифікація

Результатом дисертаційного дослідження є наукове обгрунтування теоретико-методологічних та прикладних засад процесу підвищення конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств, яке дало змогу сформулювати низку висновків і пропозицій щодо перспектив його ефективної реалізації:

1. Конкуренція як основний рушійний елемент ринку розвивається за законами попиту і пропозиції, впливає на забезпеченість ринку товарами та стимулює розвиток економічної системи в цілому. До її особливостей в аграрній сфері відносяться: по-перше, локальний сільськогосподарський ринок, де товаровиробники реалізовують свою продукцію дрібними партіями за ціною, що встановлена під дією попиту та пропозиції, є прикладом досконалої конкуренції; по-друге, для сучасного типу конкуренції в аграрній сфері більш характерні риси монополістичної конкуренції, оскільки продукція, що виробляється сільськогосподарськими підприємствами: цукрові буряки, соняшник, зерно, м'ясо, молоко, хоча і є стандартизованою, але реалізується великими партіями, які відрізняються якістю, ціною й умовами поставки; по-третє, олігополія характерна переважно для недиверсифікованих підприємств з переробки сільськогосподарської продукції спиртових і цукрових заводів, масложирових комбінатів, консервних заводів і т.д., а науково-дослідні підприємства з виробництва елітних сортів рослин та виведення високопродуктивних порід тварин займають монопольне становище на ринку.

2. Ключового значення конкурентна боротьба набуває для високотоварних сільськогосподарських підприємств, до яких відносяться суб'єкти господарської діяльності з загальною площею сільськогосподарських угідь не менше 1000 га, які реалізують власну продукцію на рівні 75% і вище, оцінену у вартісному виразі в поточних цінах реалізації, за виключенням приросту незавершеного виробництва, приросту вартості молодих багаторічних насаджень і малотоварних продуктів (соломи, зеленої маси, гною), характеризуються незменшуваним рівнем товарності (? 75%) протягом кількох років (не менше 3 років).

3. Конкурентоспроможність високотоварного сільськогосподарського підприємства залежить від рівня товарності підприємства, конкурентоспроможності продукції й потенційної можливості забезпечити цю конкурентоспроможність у довгостроковому періоді. Саме потенційна можливість утримувати (завойовувати) конкурентні переваги в майбутньому є вирішальною для реальної оцінки конкурентної позиції даного підприємства порівняно з існуючими або потенційними конкурентами, оскільки визначає б наскільки одне підприємство має більше можливостей розвити свою реальну конкурентоспроможність порівняно з іншими.

4. За період 2005-2007 років в Житомирській області функціонувало 548 сільськогосподарських підприємств, рівень товарності яких був не менше 75% протягом 3 останніх років, та 215 сільськогосподарських підприємства з загальною площею сільськогосподарських угідь не менше 1000 га. Проте, одночасно двом вищезазначеним критеріям відповідали 124 сільськогосподарських підприємства Житомирської області, яких необхідно відносити до категорії високотоварних. Серед зазначених господарств найбільшу питому вагу склали господарські товариства (37,1%), приватно-орендні підприємства (30,6%) та фермерські господарства (27,4%).

5. Високий рівень конкурентоспроможності високотоварних сільськогосподарських підприємств забезпечується ефективним використанням наявного ресурсного потенціалу та налагодженою системою збут...