Характеристика виробничої структури підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

8

Курсова робота

спеціальність «Економіка підприємства»

1. Розрахункова частина

1.1 Розрахунок кількості обладнання та його завантаження

Розрахунок кількості обладнання слід виконувати на підставі розрахунків такту потокової лінії та тривалості норми штучного часу. (tшт). Розрахунки здійснюють по кожній операції технологічного процесу і в цільму по виробничому дільниці.

- Розрахунок такту потокової лінії:

Розрахунок кількості обладнання: за розрахунком

- Спр - прийнята кількість = Ср закруглене в більшу сторону.

- Розрахунок коефіцієнту використання обладнання слід здійснювати по кожній операції технологічного процесу і в цілому по дільниці.



- Швидкість руху конвеєра розраховують з урахуванням кроку конвеєра і прийнятої кількості обладнання.

;

l - крок конвеєра, прийняти 1,5м.

- Довжина конвеєра

L = ?Спр * l (м.)

L=22*1.5=33

Розрахунок кількості верстатів та їх завантаження заносимо а таблицю 1.

Таблиця 1.1 - Кількість обладнання та його завантаження.

Найменування операцій	Тшт.хв	,хв	Ср	Спр	Квик
1. Токарна перша	17,0	2,795	6,08	7	0,86
2. токарна друга	7,5	2,795	2,68	3	0,89
3. Фрезерувальна	26,4	2,795	9,44	10	0,94
4. свердлувальна	3,5	2,795	1,25	2	0,62
Разом			19,45	22	0,88

1.2 Розрахунок чисельності промислово виробничого персоналу

До складу промислово-виробничого персоналу відносять (ПВП):

- робітників (основних та допоміжних);

- керівників;

- фахівців;

- службовців.

Чисельність основних робітників на підприємствах масового виробництва розраховують як добуток прийнятої кількості обладнання та кількості змін роботи підприємства.

Ро = Спр * 2 (осіб)

Ро=22*2=44

Чисельність допоміжних робітників розраховують у відсотках від чисельності основних робітників.

Рд = Ро * 0,15 (осіб)

Рд=44*0.15=6,6=7

Чисельність керівників, фахівців та службовців розраховують у відсотках від загальної чисельності робітників.

Чк = (Ро + Рд) * 0.07;

Чк=(44+7)*0.07=3,57=4

Чф = (Ро + Рд) * 0.05;

Чф=(44+7)*0.05=2.55=3

Чсл = (Ро + Рд) * 0.03;

Чсл=(44+7)*0.03=1.53=2

Таблиця 1.2 - Склад і структура чисельності ПВП

Категорії працівників	Кількість осіб	Питома вага.%
1. Робітники основні	44	78,5
2. робітники допоміжні	6	11
3. Керівники	3	5,5
4. Фахівці	2	3,5
5 службовці	1	1,5
Разом	56	100

1.3 Розрахунок фонду оплати праці

Основні робітники знаходяться на відрядній формі заробітної плати.

Фонд заробітної плати розраховують на підставі відрядної розцінки і виробничої програми і складається із фонду основної і додаткової зарплати.

Основна зарплата складається із оплати за тарифом і премії за якісні та кількісні показники роботи. Додаткова зарплата розраховується у відсотках від основної зарплати.

Відрядна розцінка



- годинна тарифна ставка. Розрахунок годинної тарифної ставки здійснюють на підставі годинної ставки 1-го розряду і тарифних коефіцієнтів відповідного розряду.

(грн)

- годинна ставка першого розряду;

- тарифний коефіцієнт і-того розряду. (Додаток 1).

Тарифний фонд заробітної плати:

Премія -



Основна заробітна плата -

;

Додаткова заробітна плата -

Загальний фонд заробітної плати основних робітників -

Розрахунки фонду заробітної плати основних робітників заносять в таблицю 1.3

Таблиця 1.3 - ФЗП основних робітників.

Найменування операцій	Тшт Хв..	Тар. Роз ряд	Сг, Грн.	Розцін ка, грн.	Nр, тис.один.	Зтар, тис.грн	Зо, тис.грн.	ФЗП, тис.грн.
1 1.товарна 1	17,0	4	13,276	3,76	85	314,5	440,3	528,36
2.товарна2	7,5	4	13,276	1,65	85	136	190,4	228,48
3.фрезерув	26,4	5	14,707	6,47	85	544	761,6	913,92
4.свердлув	3,5	6	15,45	0,9	85	76,5	107,1	128,52
Разом		х	х	12,78	Х	10,71	1499,4	1799,28

Середня зарплата основного робітника:

Допоміжні робітники знаходяться на погодинній формі оплати праці.

Тарифна зарплата допоміжних робітників розраховується на підставі балансу робочого часу, кількості допоміжних робітників і середньої годинної ставки, яку розраховують на підставі середнього тарифного розряду. Середній тарифний розряд прийняти в межах 4,2 - 4,9.

Премія складає 25-30 % до тарифу. Основна зарплата складається із тарифної зарплати та премії.

Додаткова зарплата допоміжних робітників складає 15% від основної зарплати. Фонд заробітної плати допоміжних робітників складається із фонду основної зарплати і додаткової.



Фонд заробітної плати керівників, фахівців та службовців розраховують як добуток місячних окладів, чисельності відповідної категорії працівників і кількості місяців за рік.

Місячні оклади дивись Додаток 2.

Розрахунки фонду заробітної плати промислово-виробничого персоналу занести в таблицю 1.4

Таблиця 1.4 - Фонд заробітної плати ПВП

Категорії працівників	Кількість осіб	Зо, тис.грн.	ФЗП, тис.грн.	Зсер. Грн.
1. Робітники, в т.ч.:
1.1. основні	44	1499,4	1790,24	3407,72
1.2. допоміжні	7	247361,15	284,47	3386,4919
2. Керівники	3	х	10,8	3000
3. Фахівці	2	х	67,2	2800
4. Службовці	1	х	14,4	1200
разом	56	х	2167,11	563,48

Середня заробітна плата одного працівника:

Нарахування на заробітну плату ПВП 37,5% до загального фонду заробітної плати.

1.4 Розрахунок вартості основних матеріалів

Розрахунки слід виконувати на одиницю продукцію і на виробничу програму

Вартість основних матеріалів на одиницю продукції розраховують на підставі маси заготовки, маси відходів, оптової ціни матеріалів та відходів та коефіцієнту транспортних витрат.



Примітка. Ціни матеріалів і ціни відходів дивись Додаток 3.

Коефіцієнт використання матеріалів :

1.5 Розрахунок вартості основних виробничих фондів

До основних виробничих фондів виробничої дільниці відносять вартість:

- виробничого обладнання (верстатів) (Вобл);

- силового обладнання (Всил);

- транспортного обладнання (Втр) ;

- інструментів та пристосування (Вінстр.);

- робочого та господарського інвентарю (Вінв.);

- виробничої будівлі (Вбуд.).

Вартість виробничого обладнання розраховують на підставі кількості верстатів, яка розрахована в розділі 1 КР, їх оптової ціни з урахуванням витрат на транспортування і монтаж на робочому місці (Ктр = 1,1).



Вартість силового обладнання - 10% від вартості виробничого обладнання:

Транспортні засоби - 10% від загальної вартості виробничого обладнання:

Вартість інструментів та пристосування - 7% від загальної вартості виробничого обладнання :

Вартість робочого та господарського інвентарю -5% від загальної вартості виробничого обладнання:

Вартість виробничої будівлі розраховують на підставі виробничої площі, висоти виробничого приміщення, ціни за 1мз будівлі.



Прийняти Н = 8м. ;Ц1м3 = 500грн. за 1м3.

При розрахунках виробничої площі прийняти 25м3 в середньому на один верстат.

Вартість основних виробничих фондів:

1.6 Розрахунок собівартості виробу та його оптової ціни

Собівартість - це витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції. виробничий фонд оптовий собівартість

Калькуляцію собівартості виробу розраховують за окремими статтями, перелік яких наведено в таблиці 5.

Калькуляція - це процес підрахунку витрат на виготовлення продукції за окремим статтями

Таблиця 1.5 - Калькуляція собівартості виробу.

Статті витрат	Величина витрат, грн.	Методика розрахунку
1. Основні матеріали	51,24	Дивись роздіз3 (Мод)
2. Енергія і паливо технологічне	12,2	Дивись Додаток 4.
3. Основна зарплата виробничих робітників	17,64
4. Додаткова зарплата виробничих робітників	3,528
5. нарахування на зарплату виробничих робітників	7,9
5. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	16,7	;
6. Загальновиробничі витрати	8,82	;
7. Собівартість виробнича	109,2	Сума витрат з 1-ї по 6-у включно
8. Адміністративні витрати	8,7	;
9. Збутові витрати	2,1
10. Собівартість повна	120
11. Прибуток	18
12. Оптова ціна підприємства	138

1.7 Розрахунок техніко-економічних показників підприємства

Таблиця 1.6 - Зведена таблиця техніко-економічних показників.

Показники	Одиниці виміру	Величина показника
1. Виробнича програма	Тис. одиниць	85
2. Товарна продукція в оптових цінах підприємства	Тис.грн	11730
3. Сума прибутку	Тис.грн.	1530
4. Витрати на 1грн. ТП	Коп	0,86
5. СОЧ ПВП В т.ч. робітники	Осіб Осіб	56 50
6. Загальний ФЗП	Тис.грн	2273,305
7. Середньомісячна зарплата одного працівника	грн	3382.89
8. Продуктивність праці (середньорічний виробіток одного працівника)	Тис.грн	209,46
9. Матеріальні витрати	Тис.грн	4355,4
10. Основні виробничі фонди	Тис.грн	2699,12
11.Собівартість виробу	грн	120
12.Коефіцієнт використання обладнання	-	0,88
13. Коефіцієнт використання матеріалів	-	0,6
14. Фондовіддача	грн	4,34
15. Фондоозброєність	Тис.грн	48,19
15. Матеріаломісткість	грн	0,37
16. Загальна рентабельність	%	21,6
17. Рентабельність виробу	%	15
18. Коефіцієнт економічної ефективності	грн	0,56
19. Термін окупності капітальних вкладень	років	1,76

Методика розрахунку деяких техніко-економічних показників.

- Вартість товарної продукції -

;

- Сума річного прибутку -

;

- Витрати на 1 грн.

ТП -

- Продуктивність праці на одного працівника

;

- Фондовіддача -

- Фондоозброєність

- ;

- Загальна рентабельність виробництва -

- Рентабельність виробу -

- Термін окупності капітальних вкладень -

Коефіцієнт економічної ефективності -

К - капітальні вкладення (ОФ);

П - прибуток.

- Матеріалоємність

Розраховані показники економічної ефективності слід порівняти з нормативними показниками для виявлення ефективності використання капітальних вкладень.

У висновку студент здійснює порівняння нормативних показників економічної ефективності капітальних вкладень з розрахунковими,що дає можливість обґрунтувати впровадження технологічного проекту у виробництво.

Для обґрунтування розміру виробничої програми необхідно розрахувати критичну програму (точку беззбитковості), яка показує величину виробничої програми, яка забезпечує отримання прибутку.

умовно - постійні витрати (тис.грн. на рік);

- оптова ціна одиниці продукції,грн.;

- змінні витрати, (грн. на одиницю продукції).

Величина змінних витрат складається із прямих матеріальних витрат та прямих трудових витрат, до яких відносять витрати на основні матеріали, витрати на енергію і паливо технологічні, основну, додаткову зарплат та нарахування на зарплату виробничих робітників.

Прибутковість підприємства буде забезпечена, якщо величина критичної програми не перевищує річну програму.

Висновок: прибуток буде забезпечений, тому що величина критичної програми не перевищує річну програму.

2. Виробнича структура підприємства

2.1 Виробнича структура цеху

Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи, або самостійні дільниці.

Цехом називається відособлена в адміністративно-господарчому плані виробнича дільниця підприємства, що складається із декількох дільниць та спеціалізується на випуску певної продукції (заготівок, деталей, вузлів, виробів) або на виконанні однорідних технологічних процесів (термічних, гальванічних, оздоблюваних і т. ін.).

Вирізняють такі види цехів:

Основні, у котрих здійснюється основний виробничий процес із випуску продукції, що розчленовується на три стадії-- заготівельну, обробну та складально-оздоблювану. До основних цехів також належать цехи, що випускають продути іншого призначення, ніж ті, на яких спеціалізується підприємство, але з того ж основного матеріалу (не з його відходів), та цехи, що випускають напівпродукти (наприклад, цех нормалей -- гвинтів, шайб, гайок і т. д.).

Допоміжні, безпосередньо ті, що не беруть участі у виробництві готової продукції, але забезпечують основним цехам безперебійне виконання виробничого процесу: інструментальний, модельний, ремонтно-механічний і т. п.

Обслуговуючі, що сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів: транспортування та зберігання сировини, напівфабрикатів, готової продукції, подача енергії і т. п.

Побічні (ширвжитку), ЩО займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленням товарів народного споживання. Побічне виробництво може бути організовано і як самостійна галузь роботи підприємства, що виконує частину його основної виробничої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізків деревини).

Експериментальні, призначення який _ них зразків виробів та виконання різних експериментальних даних.

Виробнича структура цеху - це склад його дільниць та допоміжно-обслуговуючих ланок, форма їх зв'язків, характер їх спеціалізації та кооперування за сумісним процесом виготовлення продукції.

Дільниця являє собою первинний виробничий підрозділ промислового підприємства. Початковим його елементом є робоче місце. Дільниці можуть входити до складу цехів або бути самостійними структурними ланками. Підприємства, що мають без- цехову структуру, складаються тільки із самостійних дільниць.

Залежно від масштабів виробництва та характеру спеціалізації дільниця може мати різну назву: майстерня -- це відносно велика та слабо спеціалізована дільниця; відділення цеху -- це велика дільниця або декілька функціонально пов'язаних дільниць; у поточному виробництві вузько спеціалізовану дільницю називають лінією, у серійному -- конвеєром.

Дільниця має оперативну та організаційну самостійність: отримує окреме виробниче завдання та виділяється в оперативному обліку; госпрозрахункова дільниця характеризується оперативно-плановою самостійністю. Керівництво дільницею здійснює майстер, старший майстер або начальник дільниці.

Виробничі дільниці (отже, і цехи) можуть бути організовані за технологічним або предметним принципом.

При технологічній спеціалізації кожна дільниця (цех) виконує технологічні операції певного виду. Дільниці у цеху сполучені між собою таким чином, що кожна наступна виконує доробку продукції, що отримується від попередньої. Номенклатура виробів-- різноманітна, але з однорідним технологічним процесом. Через постійну зміну номенклатури виробів міняється і послідовність операцій, тому устаткування розташовується не за ходом технологічного процесу, а за групами однорідних агрегатів. Це призводить до збільшення часу на транспортування виробів, переналагодження устаткування, а також до подовження виробничого циклу.

Цехи та дільниці, що спеціалізуються за технологічними ознаками, є переважними на підприємствах металургійної, хімічної та текстильної промисловості. На машинобудівних та металообробних підприємствах вони характерні для одиничного та дрібносерійного виробництва.

При предметній спеціалізації на дільниці (у цеху) здійснюються різнорідні технологічні процеси, що утворюють замкнутий повна, без окремих операцій), у результаті котрої виходить закінчена продукція (заготівка, деталь, виріб).

Предметна спеціалізація у порівнянні з технологічною має ряд переваг:

1) забезпечує прямо точність виробничого процесу завдяки розміщенню обладнання протягом технологічного процесу;

2) спрощуються міждільничі зв'язки, що покращує та полегшує оперативно-виробниче планування, скорочує внутрішньоцехові переправи;

3) скорочує виробничий цикл, тому що оброблювані вироби не мають зворотних маршрутів;

4) створюються широкі можливості втілення групових методів обробки та поточних методів виробництва;

5) зростає роль та відповідальність майстра, бо перед ним ставиться конкретне виробниче завдання -- виконання плану в точно вираженій номенклатурі: деталях, комплектах і т. д.

У випадках, коли неможливо організувати предметну спеціалізацію у зв'язку з невеликим виготовленням продукції, застосовують спеціалізацію цехів та ділянок за змішаним предметно- технологічним принципом.

2.2 Виробничий процес та принципи його організації

Виробництво -- це сукупність процесів виробництва з використанням суттєвих елементів, техніки та природних процесів (висихання, старіння, бродіння), в результаті яких первинні матеріали та напівфабрикати перетворюються у готові вироби.

Виробничий процес розподіляється на основні процеси, у результаті яких виробляється товарна продукція, передбачена планом підприємства, та допоміжні, результати яких або безпосередньо використовуються в основних процесах (наприклад, власне виробництво енергії*), або забезпечують їх здійснення.

Процеси виробництва більшості продуктів є складними та складаються із ряду окремих процесів, які, у свою чергу, поділяються на виробничі операції.

Операція-- частина виробничого процесу, що виконується на одному робочому місці одним або кількома робочими над одним і тим самим предметом праці. Основні (технологічні) опера- ції полягають у безпосередній зміні геометричних форм, хімічного складу, фізико-механічних властивостей предметів праці або з'єднань частин виробу. До допоміжних операцій належать: транспортні, контрольні, завантажувальні, маркірувальні, налагоджувальні, ремонтні та ін.

Залежно від способу впливу на предмети праці операції розподіляються на ручні, машинні, автоматизовані (апаратні).

Виробничий цикл широко використовується в оперативно-виробничому плануванні. Важливою умовою запровадження прогресивних методів організації виробництва є використання науково обґрунтованих нормативів організації виробничого процесу. До числа цих нормативів відноситься виробничий цикл, який характеризує проміжок часу від моменту запуску сировини або матеріалу у виробництво до здачі готової продукції на склад. Виробничий цикл визначає розподіл робіт за окремими виробничими підрозділами у часі.

Робочий час-- час процесу праці, що розподіляється на час основних операцій та час допоміжних операцій.

Час природних процесів -- час, на протязі якого предмет праці видозмінюється під впливом природних умов.

Час перерв-- час, що обумовлюється режимом праці підприємства (вихідні та святкові дні, неробочі зміни, внутрішньозмінні перерви), а також організаційно-технічними причинами (зайнятість робочих відпрацюванням інших предметів, затримки з транспортуванням готових деталей і т. п.).

Показником виробничого циклу є коефіцієнт робочого періоду, що визначається як відношення його довжини до величини всього циклу.

Довжина виробничого циклу скорочується за рахунок:

1. комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів;

2. вдосконалення конструкції виробу та технологічного процесу (уніфікація деталей та вузлів, отримання точних відливок та штампувань, що не потребують додаткової обробки);

3. підвищення рівня організації підприємства (впровадження поточних методів в умовах масового та серійного виробництва);

4. скорочення міжопераційних перерв;

5. ліквідація непропорційності виробничої потужності та «вузьких місць», нечіткості у плануванні, несправності устаткування, перебоїв у постачанні матеріалами, напівфабрикатами, інструментами;

6. запровадження передових методів технічного контролю;

7. сумісність у часі технологічних та контрольних операцій;

8. скорочення часу на переміщення деталей шляхом перепланування робочих місць;

9. використання внутрішньозмінних перерв для виконання допоміжних операцій.

Принципи організації виробничого процесу. При всьому різноманітті організаційних форм виробничого процесу основними є такі: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність.

Спеціалізація характеризується обмеженою та стабільною номенклатурою продукції, що виготовляється у кожній виробничій ланці. Залежно від специфіки процесу виробництва спеціалізація буває декількох видів:

1) технологічна, при котрій за кожною ділянкою (цехом) закріплюється певна частина виробничого процесу (ливарні, термічні, ковально-пресові цехи);

2) предметна, коли за окремими цехами закріплюється обмежена номенклатура виробів (моторний цех, паркетний цех і т. п.);

3) подетаїьна, що забезпечує закріплення за виробничими підрозділами виготовлення групи конструктивно та технологічно однорідних деталей;

4) функціональна, при котрій допоміжні та обслуговуючі виробництва відокремлюються в самостійні підрозділи.

Пропорційність передбачає рівне виробництво в одиницю часу всіх ланок виробництва, узгодженість у виробництві окремих деталей та вузлів одного виробу, з тим щоб на збірні операції всі вони потрапляли комплектно.

Паралельність-- одночасне виконання окремих операцій при виготовленні деталей або паралельна обробка виробів на різних етапах та стадіях технологічного процесу. Паралельність виявляється також у сумісності у часі виконання основних та допоміжних процесів та операцій.

Прямоточність-- забезпечення найкоротшого шляху проходження виробу по всіх операціях виробничого процесу та виключення зустрічних та зворотних рухів у масштабі підприємства, цеху, дільниці.

Безперервність позначає ліквідацію всілякого типу перерв (міжзмінних, внутрішньозмінних, міжо пера цій них та внутрішньо- операційних) у виробництві певного виробу. Перехід предмета праці з одного робочого місця на інше повинен здійснюватися без затримки. цикл із виробництва окремого виробу або його складових частин, що потім надходять до складального цеху.

Додатки

Додаток 1

Тарифні коефіцієнти:

- 1-го розряду = 1,0;

- 2-го розряду = 1.35;

- 3-го розряду = ;1.50

- 4-го розряду = ;1.67

- 5-го розряду = ;1.85

- 6-го розряду =2.06

Додаток 2

Місячні оклади:

- керівників - 3000 - 4500 грн/міс;

- фахівців - 1800 - 2700 грн/иіс;

- службовці - 1200 - 1500 грн/міс.

Додаток 3

Оптові на основні матеріали та відходи.

Вид матеріалів	Ціна матеріалу, грн/т.	Ціна відходів, грн/т.
1. Сталь легована	5700	2600
2. Сталь вуглецева	4460	2020
3. Чавун	3000	1670
4. бронза	10600	7200

Додаток 4

Витрати на енергію та паливо технологічні на одиницю продукції за варіантами.

Варіант	Грн/од	Варіант	Грн/од	Варіант	Грн/од
1	12,6	9	12,6	17	10,0
2	10,4	10	13,2	18	17,4
3	14,1	11	11,2	19	13,8
4	9,4	12	14.6	20	14,8
5	11,8	13	9,8	21	12,4
6	9,0	14	12,2	22	12,8
7	12,4	15	8,6	23	10,6
8	10,4	16	12,6	24	13,8

Размещено на Allbest.ru

...