Формування стратегії розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 338.246

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ОБОРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Барановська

Ірина Вікторівна

Київ

2009



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Бандур Семен Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, заступник голови з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Сухоруков Аркадій Ісмаїлович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, завідувач відділу економічної безпеки;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Микитенко Вікторія Володимирівна, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, головний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу.

Захист відбудеться 18 травня 2009 р. о 13 годині 45 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.02 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "_16_" квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук І. К. Чукаєва



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Довгостроковим пріоритетом України визначено інтегрування у світовий економічний простір як високорозвиненої, демократичної, правової держави з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання свого розвитку. Основою його досягнення має стати ефективна державна політика відносно реалізації перспектив національної економіки та її складових, зокрема оборонної промисловості. З метою визначення механізмів забезпечення якісних перетворень у її функціонуванні в ринкових умовах, інструментарій державного втручання, який сформувався, потребує системного оновлення та переходу до моделі, де державне управління поєднується з саморегулюванням.

Даній проблематиці присвячено праці фахівців з державного управління та правознавства, економічних, технічних та військових наук. До них, зокрема, належать зарубіжні вчені М. А. Бендиков, Ж. Ебер, Е. Коген, Б. Н. Кузик, Д. І. Макаренко, А. І. Пожаров, П. Поуст, Р. А. Фарамазян, Є. Ю. Хрустальов, Ю. В. Яковець та ін., вітчизняні дослідники: В. В. Бадрак, В. М. Бегма, Р. В. Боднарчук, В. К. Борохвостов, В. П. Горбулін, С. Г. Згурець, К. Ф. Єфетова, В. В. Микитенко, В. І. Мунтіян, М. В. Сунгуровський, А. І. Сухоруков, А. І. Шев-цов та ін. В наукових дискусіях сформульовано основні проблеми розвитку галузі, проаналізовано стан та особливості фінансового й законодавчого забезпечення її діяльності.

Однак, незважаючи на посилення уваги до майбутнього оборонної промисловості, поза увагою дослідників залишаються питання системного характеру, які пов'язані з низькою ефективністю державного управління, відсутністю дієвої стратегії розвитку галузі, недостатністю наукового обґрунтування методичних підходів до визначення механізмів його забезпечення. Це обумовлює необхідність наукового пошуку основних напрямів удосконалення державної політики щодо функціонування оборонної промисловості на основі формування стратегії її розвитку. Вказане визначає актуальність даної проблеми, а звідси - і теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з тематикою досліджень Ради по вивченню продуктивних сил (РВПС) України НАН України, зокрема з виконанням науково-дослідних робіт: "Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України" (номер державної реєстрації 0101U007882), в межах якої, при виконанні підтеми "Інноваційні трансформації в розвитку оборонно-промислового комплексу" автором обґрунтовано основні джерела та механізм їх фінансового забезпечення; "Схеми (прогнози) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) до 2015 року" (номер державної реєстрації 0104U003168), в межах якої автором визначено місце та роль оборонної промисловості в розвитку економіки Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернігівської областей; "Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України (державні реєстраційні номери 0106U005191 (39), 0106U005264 (48)), де автором здійснено оцінку структурно-динамічних зрушень в розвитку окремих підгалузей оборонної промисловості.

Робота також пов'язана з науковими дослідженнями, які проводилися сектором воєнно-економічних проблем відділу проблем розвитку промисловості РВПС України НАН України на замовлення Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Дніпропетровську за темою "Проблеми вибору та реалізації інноваційної моделі розвитку оборонно-промислового комплексу та шляхи і засоби їх розв'язання" (номер державної реєстрації 0207V005291), в межах якої автором здійснено розробку системи ключових індикаторів розвитку підприємств оборонної промисловості та визначено методичні засоби вибору його сценарію.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування стратегії розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання національної економіки та обґрунтування основних напрямів удосконалення механізму регулювання розвитку цієї галузі в Україні.

Для досягнення цієї мети були поставлені та послідовно розв'язувалися такі завдання:

– розробити теоретико-методологічні підходи до формування стратегії розвитку оборонної промисловості з обґрунтуванням відповідного методичного інструментарію її побудови, оцінки та механізму забезпечення реалізації;

– оцінити сучасний стан розвитку галузі; розробити систему критеріїв формування типології оборонних підприємств з метою визначення основних моделей їх стратегічного розвитку;

– визначити передумови та особливості формування державних та регіональних пріоритетів розвитку галузі;

– оцінити світовий досвід розробки стратегій розвитку оборонного виробництва та обґрунтувати можливості його застосування в Україні;

– визначити напрями впливу зовнішніх факторів на розвиток оборонної промисловості в контексті посилення інтеграційних процесів;

– розробити моделі стратегічного розвитку оборонних підприємств;

– здійснити прогнозну оцінку можливостей реалізації стратегії розвитку оборонної промисловості;

– сформувати механізм державного регулювання розвитку оборонної промисловості відповідно до основних моделей стратегічного розвитку її підприємств;

– розробити напрями удосконалення державної політики щодо розвитку оборонної промисловості України.

Об'єктом дослідження виступають трансформаційні процеси в розвитку оборонної промисловості України та механізм їх регулювання.

Предметом дослідження є проблеми розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання національної економіки та забезпечення її конкурентоспроможності.

Методи дослідження. При виконанні роботи автором застосовано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема методи системного аналізу: системно-цільовий - при науковому визначенні цілей розвитку оборонної промисловості та їх взаємоузгодженні; системно-структурний - для вивчення її внутрішньої організації; системно-елементний - для характеристики розвитку оборонних підгалузей; системно-ресурсний - при виявленні ресурсів, необхідних для вирішення питань щодо реалізації стратегії розвитку оборонної промисловості та інші; типології - при визначенні типових схем функціонування оборонних підприємств з метою розробки відповідних моделей їх стратегічного розвитку; сценарний, побудови дерева цілей та аналізу ієрархій - для моделювання варіантів реалізації стратегії розвитку оборонної промисловості, формування її сценарію, прогнозування результативності тощо.

Методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної теорії, загальної теорії систем, теорії управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем функціонування оборонної промисловості, державного регулювання та формування стратегій діяльності організацій на мезо- і мікрорівнях.

Інформаційну базу дослідження склали відкриті матеріали Міністерства економіки України, Міністерства промислової політики України, Міністерства оборони України, Державного комітету статистики України, Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, Національного інституту стратегічних досліджень, Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова, Національного інституту проблем міжнародної безпеки та дані економічних періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розроблено та обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до формування стратегії розвитку оборонної промисловості та практичні рекомендації по її реалізації, які спрямовані на розв'язання важливого науково-прикладного завдання - удосконалення державної політики у сфері розвитку оборонної промисловості. У межах проведеного дослідження одержано такі нові наукові результати:

вперше розроблено:

- теоретико-методологічні підходи до формування стратегії розвитку оборонної промисловості в контексті забезпечення достатнього рівня обороноздатності держави на довгострокову перспективу, збереження та розвитку її високотехнологічних галузей, економічної доцільності створення інтеграційних науково-виробничих структур, раціонального співвідношення державного регулювання та ринкових механізмів;

- моделі стратегічного розвитку підприємств оборонної промисловості на основі запропонованої їх типології: за стратегічним значенням; участю в міжнародному військово-технічному співробітництві; рівнем використання інструментів стратегічного менеджменту та механізмом державної підтримки їх розвитку;

удосконалено:

- системний підхід при формуванні державної політики щодо розвитку оборонної промисловості як стратегічної галузі в умовах трансформації національної економіки та активізації інтеграційних процесів, в якому, на відміну від існуючого, передбачено врахування його домінантних тенденцій та необхідності централізації регулюючого впливу держави;

дістали подальшого розвитку:

- трактування поняття "стратегія" стосовно оборонної промисловості з врахуванням її ролі у забезпеченні обороноздатності держави, оснащенні збройних сил сучасними системами озброєння та особливостей функціонування в умовах ринкової економіки;

- механізм державного регулювання діяльності оборонної промисловості, який базується на комплексному впровадженні відповідних змін у організаційно-економічному, законодавчо-нормативному та інформаційно-аналітичному забезпеченні державного управління її розвитком з метою посилення регулюючого впливу та активності у вирішенні проблем цієї галузі та збереження контролю над її функціонуванням.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертаційній роботі наукові положення, які є особистим доробком дисертанта є теоретично-методологічною основою для подальших досліджень та вагомим підґрунтям формування більш ефективного механізму державної політики щодо розвитку оборонної промисловості.

Результати дисертаційної роботи стосовно визначення та обґрунтування пріоритетів розвитку оборонної промисловості в ринкових умовах та напрямів удосконалення механізму державного регулювання використані в наукових працях РВПС України НАН України, які знайшли практичне застосування, зокрема, автором безпосередньо розроблено і обґрунтовано пропозиції щодо моделей стратегічного розвитку підприємств оборонної промисловості та визначення механізмів їх державної підтримки, які відображені в науковій записці РВПС України НАН України "Концептуальні підходи щодо розробки стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України" Міністерству промислової політики України, яка використана в практичній роботі Департаменту оборонно-промислової політики та військово-технічного співробітництва даного міністерства (довідка 01-11/62 від 22.01.2009 р.).

Крім того, результати дослідження щодо напрямів стратегічного розвитку підприємств оборонної промисловості та визначення механізму їх державної підтримки знайшли практичне використання у діяльності Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Дніпропетровську при виконанні науково-дослідних робіт з проблем розвитку оборонно-промислового комплексу України (довідка № 74 від 01.07.2008 р.). стратегічний організаційний економічний оборонний

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, які викладені в дисертації, належать особисто автору. З наукових праць, виконаних у співавторстві, в дисертації використані лише авторські ідеї. Результати дослідження є внеском у розвиток теорії та практики вдосконалення механізму регулювання розвитку оборонної промисловості.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовано на наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції "Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки" (м. Київ, 19-20 вересня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Географічна наука і освіта в Україні" (м. Київ, 26-27 березня 2003 р.); Міжнародній конференції "Антропогенно-змінне середовище України: ризики для здоров'я населення та екологічних систем" (м. Київ, 25-28 березня 2003 р.); Науковій конференції молодих учених РВПС України НАН України "Актуальні проблеми економічного розвитку України" (м. Київ, 1 листопада 2005 р.); Міжнародній науковій конференції "Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні" (м. Київ, 13-14 квітня 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції "Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (м. Київ, 16-17 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (м. Київ, 20 травня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 17 друкованих працях, з них 14 підготовлено одноосібно. З загальної кількості наукових праць - 7 опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з економічних наук, 8 - у збірниках матеріалів міжнародних та національних наукових та науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 223 стор. комп'ютерного тексту і включає 14 таблиць та 22 рисунки (з них 8 рисунків займають всю площу сторінки). Список використаних джерел, який налічує 180 найменувань, викладено на 17 стор.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади формування стратегії розвитку оборонної промисловості" поглиблено сутність поняття "стратегія" відносно оборонної промисловості з урахуванням специфічності галузі як складової національної економіки; розроблено методологічну схему формування такої стратегії, а також методичний інструментарій побудови, оцінки та механізму забезпечення її реалізації.

Дисертантом доведено, що вирішення проблем функціонування та розвитку оборонної промисловості як складної організаційної системи потребує застосування системного підходу з урахуванням внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на діяльність галузі, чіткого визначення цілей, завдань та шляхів її розвитку, а також удосконалення внутрішньої організації (структури) галузі та її складових (підгалузей), обґрунтування ресурсного забезпечення та зв'язків з зовнішнім середовищем тощо.

У дисертації розкрито сутність поняття "стратегія" й процесу її формування. Зокрема, під стратегією розвитку оборонної промисловості слід розуміти узагальнену модель дій, що включає довгострокові цілі, пріоритети та завдання розвитку, що спрямовані на створення політичного, економічного та соціального підґрунтя її функціонування за умов обмеженості ресурсів та необхідності забезпечення достатнього рівня обороноздатності країни. Доведено, що при формуванні стратегії розвитку оборонної промисловості слід враховувати: різноманіття видів діяльності її суб'єктів у стратегічному сенсі; багатоетапність, послідовність і паралельність процесу; ресурсні можливості; потенції розвитку галузі у віддаленій перспективі.

Враховуючи специфічність функціонування оборонної промисловості України, визначено основні принципи формування стратегії її розвитку: обґрунтованості; прозорості; легітимності; адекватності; логічності; структурної довершеності; врахування зовнішніх впливів.

Спираючись на вказані принципи, запропоновано авторське трактування механізму державного регулювання діяльності галузі, під яким слід розуміти сукупність адміністративних та організаційно-економічних методів та інструментів, за допомогою яких здійснюється вплив на її розвиток. Вони, зокрема, передбачають застосування засобів державної підтримки оборонних підприємств (субсидування, пільгове кредитування, лізинг тощо) та важелів державного впливу на їх діяльність (державний протекціонізм, нормативно-правове забезпечення, надання державних гарантій, участь у страхуванні ризиків тощо) з метою підвищення конкурентоспроможності оборонної продукції та більш широке використання науково-технічних досягнень для потреб цивільних галузей національної економіки. В процесі дослідження виявлено, що розподіл управлінських повноважень у сфері діяльності оборонної промисловості, у тому числі військово-технічного співробітництва, здійснено між декількома центральними органами виконавчої влади, а головними методами реалізації державної промислової політики визначено переважно безпосередній (адміністративний) й частково опосередкований (нормативно-правові акти) вплив органів державної влади.

У зв'язку з тим, що в Україні не вироблено державної політики цілісного спрямування щодо діяльності оборонної промисловості, не сформовано однозначного термінологічного апарату, залишаються невизначеними її правовий статус та раціональна структура, а запропоновані критерії віднесення підприємств до оборонних є дискусійними, дисертантом обґрунтовано необхідність цілеспрямованих зрушень у галузі за єдиним комплексним задумом, що передбачає узгоджені й скоординовані зміни фінансових потоків, структури власності та системи управління. Зокрема, в умовах інтеграції України до світової економічної системи актуальним стає не просто збільшення фінансових потоків в оборонну промисловість, а зростання капіталізації. Трансформація ж її має здійснюватися паралельно з реформуванням збройних сил, а зміни у структурі власності не можуть відбуватися локально на рівні одного міністерства або відомства.

На думку дисертанта, стратегія розвитку оборонної промисловості повинна формуватися за чітко визначеною методологічною схемою за відповідними етапами (рис. 1). Суть цих етапів полягає у наступному: оцінка стану розвитку; визначення пріоритетів; обґрунтування напрямів реформування оборонної промисловості, моделювання стратегічного розвитку підприємств, прогнозна оцінка можливостей реалізації стратегії, розробка напрямів вдосконалення державної політики. При цьому, визнано за доцільне застосування методів логіко-лінгвістичного моделювання для дослідження процесів розвитку оборонної промисловості, які, на відміну від традиційних методів формалізації (формально-еквівалентного опису) слабоструктурованих процесів з побудовою занадто абстрактних моделей, дозволяють визначитися з розв'язанням задач, які не підлягають строгому математичному рішенню.

Відповідно до запропонованої схеми сформовано методичний інструментарій та алгоритм його застосування. Зокрема, враховуючи специфіку оборонної промисловості та принципову відмінність від інших галузей матеріального виробництва, запропоновано систему індикаторів діагностики ситуації при формуванні стратегії її розвитку, які дають можливість більш ґрунтовно оцінити стан проблем, на вирішенні яких акцентуватиметься увага. Крім того, поглиблено методику прогнозної оцінки можливостей реалізації стратегії з дотриманням загальних принципів прогнозування, адаптованих для цілей дослідження на основі розгляду, виокремлення та поєднання вже відомих домінант формування як економічних, так і політичних прогнозів (наукової обґрунтованості, системності, адекватності, цілеспрямованості, раціонального поєднання методів, синергетичного, зворотного зв'язку та багатоваріантності).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Методологічна схема формування та реалізації стратегії

розвитку оборонної промисловості

У другому розділі дисертації "Сучасний стан розвитку оборонної промисловості та механізм його регулювання" оцінено можливості оборонної промисловості забезпечити обороноздатність країни та економічну доцільність діяльності оборонних підприємств; визначено передумови та особливості формування державних та регіональних пріоритетів розвитку галузі; оцінено світовий досвід розробки стратегій розвитку оборонного виробництва та можливості його застосування в Україні враховуючи посилення інтеграційних процесів.

Визначено проблеми та тенденції у функціонуванні оборонної промисловості на основі аналізу функціонування її підгалузей: ракетно-космічної, авіабудівної, суднобудівної, бронетанкобудування, виробництва систем протиповітряної оборони, радіоелектроніки та засобів зв'язку, боєприпасів, стрілецької зброї та спеціальної хімії. Для узагальнення отриманих результатів сформовано систему індикаторів, яка включає ресурсні та результативні показники, що характеризують функціонування підприємств галузі та їх відтворювальні можливості, й відповідні порогові значення, за межами яких діяльність здійснюється в екстремальному режимі (табл. 1). Це дозволило, порівнюючи фактичне і порогове значення кожного з індикаторів та враховуючи їх сутність, визначити необхідний напрям їх зміни у процесі реалізації стратегії розвитку оборонної промисловості.

Таблиця 1

Індикатори розвитку оборонної промисловості України у 2004-2007 рр.

Індикатор	Рівень, %
	пороговий	фактичний
Завантаженість виробничих потужностей	70	5-80
Знос основних виробничих засобів	40	50-80
Рентабельність виробництва	6-16	5-10
Рівень приватизації	80	10
Завантаженість державним оборонним замовленням	50	5-10
Частка продукції, виробленої на основі кооперації	30	70
Експорт продукції	50-60	80-95
Частка технологічних укладів у виробництві продукції: IV V	70 12	20 5
Фінансування оборонних НДДКР	10	2-3
Рівень "прозорості" діяльності	50	20

Виходячи із завдань дослідження, дисертантом розроблено систему критеріїв для групування підприємств за виявленими особливостями їх функціонування та тенденціями розвитку. На її основі здійснено типологію підприємств оборонної промисловості України й виокремлено три їх типи: до першого віднесено підприємства, які на протязі останніх років не мають оборонного замовлення, утримують надлишкові потужності, займаються конверсією, освоюють виробництво цивільних видів продукції, адаптуючись до ринкових умов; другий включає стратегічні підприємства, які мають функціонувати за будь-яких умов, оскільки є критичними для розвитку вітчизняних видів озброєння та необхідними ланками в замкнених циклах виробництва наукоємної оборонної продукції та сприяють збереженню науково-технічного, виробничого, кадрового та ресурсного потенціалів галузі; до третього входять підприємства, які володіють потужним науково-технологічним потенціалом для створення новітніх зразків озброєння та здатні об'єднатися у науково-виробничі структури для розробки, випуску продукції, її сервісного обслуговування, модернізації та утилізації.

Виявлено домінантні тенденції у формуванні державних та регіональних пріоритетів розвитку оборонної промисловості, які мають орієнтувати діяльність галузі на: створення та виробництво новітніх зразків озброєння; модернізацію, ремонт та супроводження озброєння і військової техніки, іншої оборонної продукції; збільшення обсягів виробництва складної наукоємної продукції цивільного призначення та подвійного використання, конкурентоспроможної на внутрішньому й зовнішньому ринках; збереження, захист та розвиток критичних технологій, підвищення науково-технічного і технологічного потенціалу тощо.

На основі аналізу досвіду США, Франції, Росії, Польщі, Чехії та Угорщини, визначено основні форми та методи державного впливу на функціонування оборонних підприємств. На думку дисертанта, серед них, обов'язковими для застосування в Україні є: розробка програми розвитку озброєння та військової техніки на довгостроковий період з урахуванням інтересів національної безпеки, положень воєнної доктрини та економічних можливостей країни; формування законодавчої бази, яка має створити правове поле для ефективного проведення реформування галузі, у тому числі для забезпечення державного контролю за сферами її діяльності, виконання бюджетних зобов'язань за державним оборонним замовленням, економічного стимулювання оборонних підприємств; надання диференційованої державної фінансової підтримки для їх реформування та розвитку тощо.

Узагальнення результатів аналізу світового досвіду державного регулювання розвитку оборонного виробництва, всебічна оцінка переваг та недоліків можливої європейської та євроатлантичної інтеграції України, дозволили дійти висновку, що у цих процесах переважають політичні міркування, менше звертається увага на економічні аспекти й досить обмежено розглядаються перспективи розвитку вітчизняної оборонної промисловості. На основі вивчення цих матеріалів, дисертантом виокремлено напрями впливу зовнішніх факторів на розвиток оборонної промисловості у процесі посилення світових інтеграційних процесів, а саме: політичний, що пов'язано з дотриманням міжнародних зобов'язань щодо режимів нерозповсюдження та контролю над озброєннями; економічний, за якого враховується характер ринкових змін стосовно функціонування оборонної промисловості; технологічний, що ґрунтується на динаміці сучасних вимог до виробництва та модернізації озброєння і військової техніки.

У третьому розділі "Стратегія розвитку оборонної промисловості та механізм її реалізації за умов трансформації національної економіки" розроблено та обґрунтовано відповідні пропозиції щодо формування та реалізації такої стратегії, а також напрями удосконалення механізму державного регулювання діяльності цієї галузі з визначенням доцільності внесення конкретних змін у політику держави.

Виходячи з ресурсних обмежень державного фінансування та різного рівня адаптації підприємств до умов ринкової економіки, ступеню втручання держави в їх діяльність, автором розроблено три моделі стратегічного розвитку оборонних підприємств: диверсифікаційна, сталого розвитку та проривна, запровадження яких може стати для частини з них засобом вирішення проблем виживання в ринкових умовах, для інших - можливістю повністю реалізувати свій потенціал. Кожна модель відповідає функціональній спрямованості визначених дисертантом типів підприємств і характеризується видом, сферою та масштабністю здійснення необхідних заходів, стадією впровадження й рівнем їх дії, часом і очікуваним ефектом від реалізації та джерелами фінансування.

Доведено, що для підприємств першого типу доцільно впровадження диверсифікаційної моделі, що пов'язано з їх орієнтацією на використання конверсійних ресурсів для перепрофілювання та освоєння виробництва цивільної конкурентоспроможної продукції. Це дозволить вистояти їм в конкурентній боротьбі, своєчасно реагуючи на зміни в ринковій кон'юнктурі.

Для другого типу підприємств, керуючись вимогами національної безпеки, запропоновано стратегічну модель сталого розвитку, впровадження якої зумовлено необхідністю підтримки тимчасової стабільності, закріплення досягнутих результатів як з точки зору виробництва сучасних видів озброєння та військової техніки, так і збереження відповідних ринкових ніш на найближчу перспективу.

Для третього типу підприємств запропоновано проривну модель стратегічного розвитку, яка орієнтована на формування "ядра" вітчизняного оборонно-промислового сектору шляхом утворення вертикально-інтегрованих структур, діяльність яких охоплюватиме як процеси розробки та виробництва продукції, так і реалізацію менеджменту та торгівлі зброєю.

На основі проведеного дослідження, дисертант дійшов висновку, що впровадження запропонованих моделей потребує у стратегії розвитку галузі окреслити напрями її реформування стосовно: зміни форм власності, створення інтегрованих структур, вдосконалення системи управління, переходу від експорту озброєння і військової техніки до міжнародного військово-технічного співробітництва з врахуванням специфіки кожної підгалузі.

Прогнозну оцінку можливостей реалізації запропонованої стратегії розвитку оборонної промисловості України автором здійснено на основі застосування сценарного підходу з виділенням трьох альтернативних варіантів, вибір яких обумовлено особливостями функціонування оборонної промисловості, вітчизняним досвідом впровадження заходів програмних документів та стратегічними пріоритетами країни в умовах посилення інтеграційних процесів. Перший з них - пасивно-інерційний (песимістичний) - характеризується саморозвитком ситуації й припускає збереження існуючих тенденцій розвитку галузі, дії регулюючих факторів та певним чином екстраполює поточний стан з урахуванням їх взаємних впливів. Другий варіант - найбільш ймовірний (реалістичний) - передбачає розвиток ситуації шляхом цілеспрямованого впливу держави на зміну окремих поточних тенденцій. Третій - інноваційно-активний (оптимістичний) ґрунтується на гіпотезі комплексного вирішення проблем, пов'язаних з майбутніми тенденціями розвитку оборонної промисловості.

За відсутності чітко вираженої математичної залежності, спричиненої одночасним впливом нерівноцінних за напрямом та силою дії факторів, для вибору того чи іншого сценарію реалізації стратегії, дисертантом застосовано метод аналізу ієрархій, який дозволяє кількісно виразити визначені критерії.

Виходячи з результатів проведеного аналізу та спираючись на оцінки експертів визначено, що за домінуванням одного з критеріїв або їх комбінації, таких варіантів може бути більше трьох. Все залежить від того, на чому зосереджується увага: забезпеченні обороноздатності, економічній доцільності функціонування, підвищенні конкурентоспроможності продукції, створенні інтеграційних структур, переході галузі на інноваційну модель розвитку. За умов відповідного інформаційного забезпечення за запропонованою автором схемою можна оцінити будь-яку кількість варіантів. При прийнятті рішень на державному рівні, перелік критеріїв та рівнів їх домінантної ієрархії може бути змінено або доповнено. На рівні державного управління галуззю, маючи повний перелік заходів з їх конкретним змістовним наповненням та обсягами витрат для їх впровадження на основі запропонованої схеми можна більш обґрунтовано та достовірно здійснити вибір варіанту реалізації стратегії та визначити її етапність.

Результати проведених досліджень дали підстави запропонувати напрями удосконалення механізму державного регулювання розвитку оборонної промисловості, який на відміну від існуючого (орієнтованого переважно на розвиток окремих її підгалузей) має включати комплексні засоби державної підтримки всієї галузі та важелі державного впливу на її діяльність. Крім того, автором запропоновано ряд заходів, спрямованих на вдосконалення державної політики у сфері розвитку оборонної промисловості, насамперед, щодо: впровадження організаційно-економічних змін у галузі, формування ефективного правового поля її функціонування та інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень.

Дисертант дійшов висновку, що організаційно-економічне забезпечення реалізації стратегії розвитку оборонної промисловості не може здійснюватися без необхідних структурних та функціональних змін системи управління. У зв'язку з цим, запропоновано, створення єдиного державного органу при Кабінеті Міністрів України - Національного агентства з питань оборонно-промислового комплексу зі зосередженням у сфері його управління державних оборонних підприємств та корпоративних прав, що належать державі у статутних фондах акціонерних товариств. При цьому функції Міністерства промислової політики та Національного космічного агентства, як незалежних державних структур управління, мають зводитися до виконання оборонних замовлень з боку агентства (як внутрішніх, так і експортних) та управління галузями подвійного призначення - ракетобудуванням, авіабудуванням, суднобудуванням та радіоелектронною галуззю.

Впровадження дієвих засобів організаційно-економічного забезпечення реалізації стратегії розвитку оборонної промисловості безпосередньо залежить від формування правових основ діяльності галузі в цілому, та її підприємств зокрема. У зв'язку з цим, у дисертації обґрунтовано необхідність прийняття ряду законів та внесення змін до чинних нормативно-правових актів.

За умов недостатності інформації, що ускладнює, а часом унеможливлює об'єктивність у виборі та здійсненні необхідних заходів щодо розвитку оборонної промисловості, дисертантом запропоновано Кабінету міністрів України, відповідним розпорядженням, зобов'язати відділ статистики оборонно-промислового комплексу Департаменту статистики виробництва Державного комітету статистики України вирішити питання стосовно забезпечення прийняття рішень відповідною інформацією. На основі її класифікації і кодування стане можливим створення нормативно-довідкових банків даних про функціонування оборонної промисловості, й, відповідно, оцінити можливості реалізації стратегії її розвитку як у прогнозному сенсі, так і у здійсненні поточного її моніторингу для внесення необхідних коректив.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв'язано важливе науково-прикладне завдання - удосконалення державної політики щодо функціонування та розвитку оборонної промисловості України. Результати дослідження дають підстави для наступних висновків:

1. Формування стратегії розвитку оборонної промисловості доцільно здійснювати на основі застосування системного підходу та врахування специфіки її функціонування в контексті забезпечення обороноздатності держави та використання можливостей галузі для економічного зростання країни з дотриманням відповідних принципів.

2. У дисертації виявлено, що дослідженням вітчизняних науковців з оборонно-промислової проблематики бракує системності, а їх результати відносно особливостей державного регулювання діяльності оборонної промисловості впроваджені у практику лише частково й, переважно, на декларативному рівні, тобто не вироблено державної політики цілісного спрямування щодо розвитку галузі як цілісного комплексу; запропоновані критерії віднесення підприємств до оборонних є дискусійними; залишаються невизначеними її правовий статус та раціональна структура. У межах розробки механізму державного регулювання діяльності оборонної промисловості запропоновано базувати його формування на застосуванні засобів державної підтримки оборонних підприємств та важелів державного впливу на їх діяльність, що означає утворення таких організаційно-економічних умов, які стимулюють зацікавленість у виконанні поставлених завдань з певним ступенем індикативності.

3. Сформовано методичний інструментарій формування стратегії розвитку оборонної промисловості та оцінки можливостей її реалізації, який передбачає такі етапи: аналітичний, визначення пріоритетів розвитку, напрямів реформування галузі, моделювання стратегічного розвитку оборонних підприємств, прогнозної оцінки реалізації стратегії та її забезпечення. Прогнозну оцінку запропоновано здійснювати з дотриманням загальних принципів, адаптованих для таких цілей згідно з особливостями функціонування даної галузі на основі застосування сценарного підходу, методів побудови дерева цілей та аналізу ієрархій.

4. Розроблено систему критеріїв формування типології оборонних підприємств за виявленими особливостями функціонування галузі з метою визначення основних моделей їх стратегічного розвитку. За певними критеріями виокремлено три їх типи, а також обґрунтовано пріоритети розвитку оборонної промисловості з урахуванням завдань забезпечення обороноздатності країни та ефективного використання наявного ресурсного потенціалу.

5. Результати аналізу міжнародного досвіду державного регулювання розвитку оборонного виробництва, дозволили визначити основні обов'язкові та можливі форми і методи державного впливу на функціонування оборонних підприємств та напрями впливу зовнішніх факторів на розвиток оборонної промисловості в контексті посилення інтеграційних процесів (політичний, економічний, технологічний).

6. Дисертантом розроблено моделі стратегічного розвитку підприємств оборонної промисловості на основі запропонованої їх типології. Виділено, виходячи з ресурсних обмежень державного фінансування, різного рівня адаптації підприємств до умов ринкової економіки та ступеню втручання держави, три моделі, максимально адаптовані до відповідних груп підприємств: диверсифікаційну, сталого розвитку та проривну.

7. Здійснено прогнозну оцінку можливостей реалізації стратегії оборонної промисловості на основі застосування сценарного підходу за трьома варіантами: пасивно-інерційним (песимістичним), найбільш ймовірним (реалістичним) та інноваційно-активним (оптимістичним) та апробацію вибору варіанту реалізації стратегії, що базується на застосуванні методу аналізу ієрархій за умовно визначеними критеріями та оцінками інтенсивності їх прояву й рекомендовано його використання при прийнятті відповідних рішень на державному рівні з залученням фахівців та розширенням й поглибленням деталізації критеріїв.

8. Розроблено напрями удосконалення механізму державного регулювання процесів розвитку оборонної промисловості, до якого включено комплексні засоби державної підтримки галузі та важелі впливу на її діяльність. Вибір механізму державної підтримки запропоновано визначати типом моделі стратегічного розвитку підприємства з врахуванням його відповідності пріоритетам національної промислової політики.

9. Основні наукові результати дослідження дають підстави для висновку, що вдосконалення державної політики стосовно розвитку оборонної промисловості має здійснюватися, насамперед, в контексті організаційно-економічного, законодавчо-нормативного та інформаційно-аналітичного її забезпечення. Зокрема, з метою удосконалення існуючої системи управління необхідно створити єдиний координуючий орган на державному рівні; внести зміни до існуючих та розробити нові нормативно-правові акти; вирішити питання по створенню нормативно-довідкових банків даних щодо діяльності оборонних підприємств, тенденцій розвитку світового оборонного виробництва та стану зовнішніх ринків озброєння і військової техніки.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи у колективних наукових виданнях

1. Системний підхід щодо забезпечення інноваційних трансформацій в оборонно-промисловому комплексі України / [Лодзянов А. Д., Єфетова К. Ф., Бара-новська І. В. та ін.]. -- К. : РВПС України НАН України, 2004. -- 48 с.

(Особистий внесок: формування державних та регіональних пріоритетів як основи інноваційних трансформацій в оборонно-промисловому комплексі; розробка системи забезпечення реалізації інновацій в оборонній промисловості)

2. Барановська І. В. Система державних пріоритетів розвитку оборонного виробництва / І. В. Барановська // Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи / [Тарасова Н. В., Калініченко І. С., Романенко В. А. та ін.] ; під заг. ред. Б. М. Данилишина. -- Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. -- С. 252--263.

Статті у наукових фахових виданнях

3. Барановська І. В. Основні напрямки вирішення проблеми раціонального співвідношення оборонного і цивільного промислового виробництва / К. Ф. Єфетова, М. Ю. Завгородня, І. В. Барановська // Економіка промисловості : [зб. наук. праць / відп. ред. П. П. Борщевський]. -- К. : РВПС України НАН України, 2000. -- С. 165--175.

(Особистий внесок: класифікація наслідків конверсії оборонного виробництва)

4. Барановська І. В. Концептуальні основи підвищення ефективності оборонно-промислового комплексу з урахуванням регіональних можливостей / І. В. Барановська // Економіка промисловості : [зб. наук. праць / відп. ред. П. П. Борщевський]. -- К. : РВПС України НАН України, 2002. -- С. 242--253.

5. Барановська І. В. Системний підхід до аналізу стану і шляхів розвитку експортного потенціалу оборонної продукції і послуг в Україні / К. Ф. Єфетова, М. З. Пономаренко, І. В. Барановська // Продуктивні сили і регіональна економіка : [зб. наук. праць / відп. ред. С. І. Дорогунцов]. Ч. 1. -- К. : РВПС України НАН України, 2002. -- С. 107--118.

(Особистий внесок: розробка шляхів розвитку експортного потенціалу оборонної продукції та послуг в Україні)

6. Барановська І. В. Спеціальне економічне районування України та вдосконалення механізмів розвитку оборонної промисловості / І. В. Барановська // Економіка промисловості : [зб. наук. праць / відп. ред. Л. В. Дейнеко]. -- К. : РВПС України НАН України, 2004. -- С.98--104.

7. Барановська І. В. Методологічні основи спеціального економічного районування території / І. В. Барановська // Продуктивні сили і регіональна економіка : [зб. наук. праць / відп. ред. С. І. Дорогунцов]. Ч. 2. -- К. : РВПС України НАН України, 2004. -- С. 17--20.

8. Барановська І. В. Концептуальні засади стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України / К. Ф. Єфетова, М. Ю. Завгородня, І. В. Барановська // Проблеми науки. -- 2007. -- № 6. -- С. 28--37.

(Особистий внесок: визначення принципів формування та структури стратегії розвитку оборонної промисловості)

9. Барановська І. В. Проблеми та перспективи розвитку суднобудування в Україні / І. В. Барановська // Економіка промисловості : [зб. наук. праць / відп. ред. Л. В. Дейнеко]. -- К. : РВПС України НАН України, 2007. -- С. 120--127.

Тези доповідей

10. Барановська І. В. Проблеми збереження та подальшого формування робочих місць при конверсії оборонної промисловості / І.В. Барановська // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки : наукові доповіді міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 вересня 2000 р., м. Київ. Т. 1 / відп. ред. С. І. Дорогунцов. -- К. : НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2000. -- С.264--268.

11. Барановська І. В. Географічні інформаційні системи / І. В. Барановська // Географічна наука і освіта в Україні : зб. тез доповідей II міжнар. наук.-практ. конф., 26-27 берез. 2003 р., м. Київ / гол. ред. В. П. Гондюл. -- К. : ВГЛ "Обрії", 2003. -- С. 253--254.

12. Барановська І. В. Вплив на навколишнє середовище результатів діяльності оборонної сфери суспільства / І. В. Барановська // Антропогенно-змінне середовище України: ризики для здоров'я населення та екологічних систем : матеріали міжнар. конф., 25-28 берез. 2003 р., м. Київ. -- К. : Чорнобиль-інтерінформ, 2003. -- С. 572. -- (Спецвип. журналу "Екологічний вісник").

13. Барановська І. В. Інноваційні трансформації в оборонно-промисловому комплексі / І. В. Барановська // Актуальні проблеми економічного розвитку України : матеріали наук. конф. молод. учених РВПС України НАН України, 1 листоп. 2005 р., м. Київ / відп. ред. Б. М. Данилишин. -- К. : НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2006. -- C. 30--32.

14. Барановська І. В. Проблеми відновлення земельних ресурсів у воєнній сфері / І. В. Барановська // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні : матеріали між нар. наук. конф., 13-14 квітня 2006 р., м. Київ. Ч. 2. / відп. ред. Б. М. Данилишин. -- К. : НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2006. -- С. 249--251.

15. Барановська І. В. Особливості формування стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України / І. В. Барановська // Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України : матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конф., 16-17 травня 2007 р., м. Київ / гол. ред. Я. Б. Олійник. -- К. : ВГЛ "Обрії", 2007. -- С. 64--65.

16. Барановська І. В. Функціонування оборонної промисловості в контексті забезпечення сталого розвитку регіонів / І. В. Барановська // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: міжнар. наук.-практ. конф., 20 травня 2008 р., м. Київ. Ч. 1 / відп. М. А. Хвесик. -- К. : НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2008. -- С. 110--112.

17. Барановська І.В. Вплив оборонно-промислового комплексу на формування регіональної стратегії інноваційного розвитку / І. В. Барановська // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р., м. Київ, Ч. 3 / відп. М. А. Хвесик. -- К. : НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2008. -- С. 56--57.



АНОТАЦІЯ

Барановська І.В. Формування стратегії розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання національної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методологічних засад та розробці практичних рекомендацій щодо формування стратегії розвитку оборонної промисловості в контексті забезпечення достатнього рівня обороно-здатності держави на довгострокову перспективу, економічної доцільності діяльності її підприємств та раціонального співвідношення державного регулювання та ринкових механізмів.

У роботі здійснено оцінку сучасного стану розвитку оборонної промисловості та механізму його регулювання; розроблено моделі стратегічного розвитку оборонних підприємств; сформовано механізм його державного регулювання відповідно до запропонованих моделей; розроблено напрями вдосконалення державної політики щодо розвитку оборонної промисловості на основі внесення відповідних змін у організаційно-економічне, законодавчо-нормативне та інформаційно-аналітичне забезпечення державного управління галуззю.

Ключові слова: стратегія розвитку, оборонна промисловість, механізм державного регулювання, стратегічні моделі розвитку.



АННОТАЦИЯ

Барановская И.В. Формирование стратегии развития оборонной промышленности в контексте государственного регулирования национальной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена углублению теоретико-методологических основ и разработке практических рекомендаций по формированию стратегии развития оборонной промышленности в контексте обеспечения достаточного уровня обороноспособности государства на долгосрочную перспективу, экономической целесообразности деятельности ее предприятий и рационального соотношения государственного регулирования и рыночных механизмов.

В работе рассмотрены основные теоретические и прикладные аспекты исследования проблем функционирования оборонной промышленности и государственного регулирования ее развития. Исходя из результатов ретроспективной оценки теоретических взглядов и подходов, получил развитие термин "стратегия" относительно оборонной промышленности с учетом роли отрасли в обеспечении обороноспособности государства, оснащении вооруженных сил современными системами вооружения и особенностей функционирования в условиях рыночной экономики; разработана методологическая схема формирования стратегии развития оборонной промышленности и оценки возможностей ее реализации.

В диссертации осуществлена оценка современного состояния развития оборонной промышленности Украины и механизма его регулирования; разработана система критериев типологии оборонных предприятий с целью определения основных моделей их стратегического развития; выявлены доминантные тенденции в формировании государственных и региональных приоритетов развития отрасли и возможности применения положительного международного опыта государственного регулирования развития оборонного производства; определены возможные направления влияния внешних факторов на ее развитие в контексте усиления интеграционных процессов.

В результате анализа условий и особенностей функционирования оборонной промышленности в контексте государственного регулирования национальной экономики разработаны модели стратегического развития предприятий отрасли на основе предложенной их типологии по функциональному направлению деятельности соответствующей группы предприятий; осуществлена прогнозная оценка возможностей реализации стратегии оборонной промышленности на основе применения сценарного подхода.

Проведенное исследование позволило сформировать направления усовершенствования механизма государственного регулирования развития оборонной промышленности в соответствии с типом модели стратегического развития предприятия; разработать и предложить направления усовершенствования государственной политики относительно развития отрасли на основании внесения соответствующих изменений в организационно-экономическое, законодательно-нормативное и информационно-аналитическое его обеспечение.

...