Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ

УДК 330.332:338(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ УКРАЇНИ В ГЛОБАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Спеціальність 08.00.03 - економіка

та управління національним господарством

ДИХА МАРІЯ ВАСИЛІВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства і підприємництва Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Гаврилюк Олег Вікторович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, провідний науковий співробітник відділу глобалістики, геополітики і геоекономіки

Офіційні опоненти: член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Савчук Володимир Софронович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, проректор з наукової роботи

кандидат економічних наук Нагачевська Тетяна Володимирівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародної економіки

Захист відбудеться 11 лютого 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, к. 907.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління Міністерства фінансів України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

Автореферат розісланий _____ січня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Зайчикова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми дослідження. Залучення інвестицій в Україну з часів набуття нею незалежності завжди належало до злободенних проблем теорії та практики. Практика засвідчує, що країни з транзитивною економікою не в змозі вийти з економічної кризи та провести глибокі структурні перетворення без залучення й ефективного використання іноземних інвестицій, які сприяють макроекономічній стабілізації, розв'язанню окремих соціальних та регіональних проблем трансформаційного періоду. Тому, зважаючи на досить обмежені джерела внутрішнього інвестування в Україні, залучення іноземного капіталу, особливо у формі прямого інвестування, давно набуло великої актуальності. Саме тому підвищення інвестиційної привабливості сприятиме залученню інвестицій, забезпеченню конкурентоспроможності й сталому росту національної економіки.

В умовах посилення тенденцій інтеграції, регіоналізації та глобалізації міждержавна конкурентна боротьба (в т.ч. за іноземні інвестиції) загострюється, набуваючи нових форм. Це є цілком логічним, оскільки конкурентоспроможною може бути лише національна економіка, яка ефективно використовує можливості глобалізації. Відкрита для міжнародної конкуренції країна забезпечує гнучкість використання всіх ресурсів для товаровиробників, що зрештою й спричинює підвищення її конкурентоспроможності. Виходячи з цього, остання знаходиться у діалектичному зв'язку з інвестиційною привабливістю. Окрім конкуренції на світових товарних ринках та ринках послуг, наприклад, у сфері аутсорсингу, Україна має конкурентів з країн, що швидко розвиваються (Росії, Індії, Китаю, Бразилії та ін.) за залучення інвестицій. У 2006 р. Китай отримав прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на 69,5 млрд. дол., а Росія - 28,7 млрд. дол., тому формування державної політики щодо трансформації та підвищення інвестиційної привабливості національної економіки в контексті глобалізаційних процесів є гостро актуальною темою.

Проблеми іноземного інвестування та конкурентоспроможності національної економіки доволі широко представлені в українській економічній науці. Різні їх напрями висвітлені провідними українськими науковцями О.Г. Білорусом, О.В. Гаврилюком, А.П. Гайдуцьким, В.М. Гейцем, Ю.В. Макогоном, Т.В. Нагачевською, А.М. Поручником, В.С. Савчуком, В.Р. Сіденком, А.М. Соколовською, А.А. Чухном та іншими. Дослідженню питань національної конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості приділяють увагу відомі зарубіжні вчені М. Портер, Д. Рапкін, Дж. Странд, Д. Сакс та ін.

У цілому багато дослідників тяжіють до теоретичних пошуків, однак досвід країн, що розвиваються в умовах глобалізації та можливості його адаптації для формування ефективної інтеграційної стратегії України часто залишаються поза увагою. Водночас варто віддати належне ґрунтовній розробці вітчизняними дослідниками питань конкурентоспроможності України у глобальному економічному середовищі: її конкурентних та порівняних переваг, сильних та слабких сторін тощо. Свідченням цього є нещодавня поява фундаментального видання Глобальний конкурентний простір: Монографія / О.Г. Білорус та ін. - К.: КНЕУ, 2007. - 680 с., в якому, зокрема, ґрунтовно досліджено головні передумови, чинники і стратегії конкурентного розвитку в умовах постіндустріалізму і глобалізму, міжнародні конкурентні стратегії та конкурентність у глобальній економіці тощо.

Апріорі вважається необхідним акцентувати на двох принципових обставинах і конкретизувати деякі положення.

1. Поява нових, ще недосліджених аспектів, пов'язаних із курсом України на вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) та прагненням набуття членства в Європейському Союзі (ЄС), нових якостей конкуренції, інвестиційно-підприємницького середовища України - злиттів й поглинань (ЗІП), рейдерства тощо - потребують розкриття з одночасним переглядом/удосконаленням вже існуючих положень.

2. Вимагає також конкретизації дефініція “в умовах глобалізації”, що передбачає урахування нових особливостей, як: наростаюча взаємозалежність та цілісність світу; інтеграція та глобалізація; лібералізація економіки й посилення міжнародної конкуренції; підвищення рівня інтеграції інформаційних, комунікаційних і комп'ютерних технологій і як наслідок - розвиток глобальних мереж; засилля транснаціональних корпорацій у світовому господарстві; зростання міжнародної торгівлі та інвестицій; активізація консолідації активів - міжнародних ЗІП, як одного з головних чинників глобалізації, формування ринкової економіки на постсоціалістичному просторі. Саме з урахуванням зазначених реалій і проводилося дане дослідження.

Актуальність зазначених вище проблем, їх недостатнє вивчення і визначили вибір теми дисертаційного дослідження, зумовили його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напрямків держбюджетної наукової роботи кафедри економіки підприємства і підприємництва Хмельницького національного університету “Дослідження проблем управління макро- та мікроекономічними процесами в умовах становлення ринкових відносин” (до 2006 р.), “Дослідження економічних проблем макро- та мікро рівня в умовах динамічного ринкового середовища” (з 2006 р.) та “Методологічні основи і методи планування на промислових підприємствах в умовах ринку” (2006-2007 рр., номер державної реєстрації 0105U000719). У рамках зазначених тем виявлено вплив глобалізації на місце України в системі світогосподарських зв'язків, здійснено оцінку інвестиційної привабливості економіки України та окреслено шляхи вдосконалення державної політики щодо її підвищення.

Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування методичних засад і практичних рекомендацій щодо напрямів посилення інвестиційної привабливості України.

Реалізація даної мети передбачає виконання наступних завдань:

- розкрити суть інвестиційної привабливості національної економіки і поглибити зміст поняття “глобальна конкурентоспроможність”;

- визначити місце України у світовому економічному просторі;

- ідентифікувати сильні та слабкі сторони, можливості й загрози економіки України в контексті глобалізації;

- здійснити оцінку стану та перспектив залучення іноземних інвестицій в економіку України;

- з'ясувати специфіку та суперечливість впливу комплексу чинників на мотивацію та функціонування іноземних інвесторів в Україні;

- дослідити конкурентні переваги української економіки при вступі до СОТ;

- здійснити прогноз впливу вступу до СОТ на зміну інвестиційної привабливості (галузевий аналіз);

- проаналізувати взаємозв'язок між вступом в НАТО, ЄС та підвищенням інвестиційної привабливості економіки на прикладі транзитивних країн;

- розкрити тенденції функціонування оборонних галузей України з точки зору можливостей залучення іноземного капіталу та сформулювати заходи, спрямовані на активізацію інвестиційної діяльності в оборонно-промисловому комплексі України;

- розробити та обґрунтувати шляхи вдосконалення державної політики щодо підвищення інвестиційної привабливості України.

Об'єктом дослідження в дисертаційній роботі є процес становлення та розвитку інвестиційної привабливості України в умовах глобалізації.

Предметом дослідження виступає сукупність економічних відносин на основі взаємодії нормативно-правових, економічних та організаційних засобів (методів) і чинників, що обумовлюють певний стан та можливості покращення інвестиційної привабливості національної економіки.

Методи дослідження. Дисертація базується на загальнонаукових та спеціальних методах пізнання. У дослідженні теоретичних підходів до забезпечення глобальної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості, ідентифікації України у світовому глобальному просторі та конкурентних переваг використано метод аналізу і синтезу, принципи формальної логіки, прийоми індуктивного і дедуктивного аналізу. При виявленні реального та гіпотетичного впливу вступу України в СОТ, функціонування іноземного капіталу застосовано порівняльний аналіз і статистичні методи, методи кількісного та якісного аналізу. На основі методів аналізу і синтезу, прийомів індуктивного і дедуктивного аналізу, оцінювання, принципів формальної логіки, SWOT-аналізу окреслено напрями удосконалення державної політики підвищення інвестиційної привабливості України, розроблено стратегію інтеграції України у світовий економічний простір.

Інформаційною базою дослідження є дані міжнародної статистики і Державного комітету статистики України, офіційні дані Міністерств економіки та фінансів України, законодавчі та нормативно-правові акти з питань конкуренції та функціонування національного та іноземного капіталу в Україні.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає в подальшому розвитку теоретико-методологічних засад регулювання інвестиційної привабливості України в умовах світових інтеграційних процесів. Отримані елементи наукової новизни кваліфікуються наступними рубрикаціями:

вперше:

- розроблено теоретико-методичні основи системи державного регулювання інвестиційної діяльності в частині реалізації інвестиційної політики, що базуються на принципах адекватності існуючій системі державного регулювання сучасної ринкової економіки, ієрархічності формування, системності, спрямованості на розвиток. Вона складається із функціональних взаємозалежних блоків засобів регулювання - цілей і пріоритетних напрямів розвитку інвестиційної привабливості, ключових функцій державного впливу, системи чинників формування інвестиційної привабливості, технологічних засобів державного регулювання, заходів по реалізації;

- сформульовано концептуальні засади формування стратегії інтеграції України в світовий економічний простір на основі підтримки функціонування та розвитку існуючих фінансово-промислових груп (ФПГ) із одночасним забезпеченням умов реінвестування їхнього доходу у інноваційний розвиток. Стратегія орієнтована на розвиток економіки регіонів, росту доходів населення, активізацію інновацій, розвиток інфраструктури, законодавче закріплення захисту капіталу при одночасній лібералізації інвестиційного ринку;

удосконалено:

- сутність поняття “інвестиційна привабливість”, під яким в роботі розуміється інтегральна характеристика/стан економіки/галузі з позицій перспективності розвитку, прибутковості інвестицій і рівня інвестиційних ризиків, що спричинює мотивацію до вкладення коштів. Систему чинників формування інвестиційної привабливості економіки об'єднано в блоки: політична стабільність, нормативно-правове забезпечення, інвестиційна активність країни, стан інвестиційного ринку, статус іноземних інвесторів, грошово-кредитна політика, стан розвитку продуктивних сил, наявність ресурсного забезпечення виробництва товарів і послуг;

- сутність категорії “національна конкурентоспроможність” - на основі концептуальної бази положень класифіковано підходи до них вітчизняних і зарубіжних фахівців. Глобальну конкурентноспроможність національної економіки визначено як здатність національної економіки ефективно функціонувати в умовах глобальної конкуренції (в т.ч. на базі іноземного капіталу), досягати поставлених перед державою стратегічних цілей та адекватно реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому економічному середовищах держави, не піддаючи загрозам національні економічні інтереси.

- теорію інвестиційно-підприємницького клімату - за рахунок доповнення та дослідження нових компонентів - тіньова та передвиборча економіка, лобіювання, рейдерство, реприватизація і т.д., що сприяло поглибленню розуміння його стану в Україні. Виділено загрози виникнення криз - валютної (внаслідок нестабільності гривні й валютних законів Нацбанку) і на ринку нерухомості, а також основні ризики - мінливе законодавство та макроекономічний. Обґрунтовано вплив рейдерства на зниження інвестиційної привабливості українських підприємств, в результаті чого сформульовано й запропоновано пропозиції (в т.ч. законодавчого характеру) щодо регулювання та захисту ринку корпоративного контролю;

- методику оцінки інвестиційних інтересів іноземного приватного капіталу в Україні. В цій площині виявлено відсутність тісної кореляції між політичною стабільністю та надходженням іноземних інвестицій внаслідок адаптації іноземних підприємців до реалій України. Основними сприятливими чинниками, що обумовлюють інвестиційний інтерес іноземного приватного капіталу в Україні є відсутність (у більшості галузей) ефективної конкуренції серед вітчизняних виробників, наявність кваліфікованої й відносно дешевої робочої сили, відносно недорогого й ємного ринку сировинних ресурсів, масштабного споживчого ринку і, насамперед - можливості одержання значно вищої норми прибутку в порівнянні з розвинутими країнами;

отримало подальшого розвитку:

- теоретичне обґрунтування тенденцій української економіки, що детермінують як позитивну динаміку інвестиційної привабливості ряду національних секторів (зростання валового внутрішнього продукту, лібералізація фінансового ринку, активізація консолідаційних процесів тощо), так і негативну (монополізація, сировинна спрямованість, мінливість і суперечливість законодавства, наявність макроекономічних ризиків, корумпованість, тінізація економіки, низький рівень впровадження сучасних технологій тощо);

- методологічні засади трансформації зарубіжного досвіду щодо втручання держави в інвестиційно-інноваційну діяльність як дієвого і результативного засобу розвитку економіки, формування конкурентоспроможності країни на внутрішньому і зовнішньому ринках через лібералізацію економіки, політику протекціонізму та використання пільг, оподаткування, приватизацію, амортизаційну, грошово-кредитну політику тощо;

- методологія активізації інвестиційної діяльності на основі раціоналізації державної економічної політики щодо посилення інвестиційної привабливості, інтеграції у світовий економічний простір. Ідентифіковано напрями покращення інвестиційної привабливості ряду галузей України. Виходячи з існуючих реалій, запропоновано можливості посилення конкурентоспроможності ряду галузей, наприклад, хімічної промисловості - за рахунок зниження собівартості внаслідок скорочення енергоємності - через модернізацію.

Практичне значення одержаних результатів полягає у формуванні методологічних рекомендацій щодо підвищення інвестиційної привабливості національної економіки, які базуються на поточному та перспективному аналізі розвитку окремих галузей та економіки України в цілому. Положення та висновки роботи здатні слугувати теоретичною базою для фахівців, які займаються проблемами інвестиційної привабливості України та окремих галузей; пропозиції щодо підвищення інвестиційної привабливості національної економіки на тлі вступу до СОТ можуть бути використані при підготовці державних та регіональних програм реструктуризації економіки та розробці відповідних законодавчих актів, також у навчальних програмах у вищих навчальних закладах.

Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Зовнішньоекономічна діяльність”, “Державне регулювання економіки”, “Економіка підприємств” на економічному факультеті Хмельницького національного університету (довідка № 343 від 12 лютого 2008 р.).

Результати дослідження використано при розробці проекту “Стратегії економічного та соціального розвитку Хмельницької області на 2004-2015 роки” (затверджена рішенням тринадцятої сесії обласної ради четвертого скликання за № 4-13/2004 від 15 вересня 2004 р.), програми сприяння залученню інвестицій в економіку Хмельницької області на 2006-2010 роки (затверджена рішенням двадцять першої сесії обласної ради четвертого скликання за № 4-21/2006 від 1 лютого 2006 р.), середньострокової програми соціально-економічного розвитку Хмельницької області на 2007-2011 роки (затверджена рішенням дев'ятої сесії обласної ради п'ятого скликання від 11 липня 2007 року № 8-9/2007).

Матеріали дисертаційної роботи також використовуються при формуванні щорічних програм соціально-економічного та культурного розвитку Хмельницької області, зокрема, в частині визначення завдань і заходів щодо стимулювання інноваційно-інвестиційної активності підприємств, організацій, установ (довідка № 04-03/211/1 від 4 лютого 2008 р.). конкурентоспроможність глобалізація національний економіка

Положення дисертації, що стосуються проблем функціонування підприємств України в рамках СОТ, використано в роботі ВАТ “ТЕМП” (довідка № 717 від 25 грудня 2007 р.), а пропозиції щодо можливостей використання конкурентних переваг України в процесі інтеграції до світового ринку враховано ТОВ “Укрзернотранс-К” (довідка № 14 від 23 січня 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні розробки та практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема, Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (17-18 жовтня 2003 р., м. Хмельницький), Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (20-21 травня 2004 р., м. Рівне), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна на шляху до ЄС: прогнозування та регулювання політики пріоритетів в інвестиційно-інноваційній та соціально-трудових сферах” (27-28 жовтня 2004 р., м. Хмельницький), 4-ій Міжнародній науковій конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (28-30 вересня 2005 р., м. Алушта), 5-ій Міжнародній науковій конференції “Проблеми планування виробництва в умовах ринку” (29 вересня - 1 жовтня 2006 р., м. Алушта), 6-ій Міжнародній науковій конференції “Проблеми планування виробництва в умовах ринку” (27-29 вересня 2007 р., м. Алушта).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в 15 публікаціях загальним обсягом 6,5 д.а., у тому числі в наукових фахових виданнях - 12 робіт загальним обсягом 5,9 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, 10 додатків на 12 сторінках, списку використаних джерел, що налічує 295 найменування на 28 сторінках. Основний зміст викладено на 197 сторінках друкованого тексту, включаючи 9 таблиць на 9 сторінках та 6 рисунків на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне та практичне значення, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методичні основи забезпечення інтеграції України в систему світогосподарських зв'язків” досліджено теоретичні підходи до забезпечення глобальної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості країни.

На основі удосконалення концептуальної бази положень вітчизняних і зарубіжних фахівців глобальну конкурентоспроможність держави визначено як здатність національної економіки ефективно функціонувати в умовах глобальної конкуренції (в т.ч. на базі іноземного капіталу), досягати поставлених перед державою стратегічних цілей та адекватно реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому економічному середовищах держави, не піддаючи загрозам (відстоюючи) національні економічні інтереси.

Глобальні процеси загострюють конкурентну боротьбу, призводять до змін у перерозподілі фінансових та інвестиційних ресурсів, що часто відбувається не на користь країн із низьким та середнім рівнем розвитку, зумовлюючи їхню маргіналізацію у світовому господарстві. За цих умов важливим засобом конкурентної боротьби в сучасному світі, а також формою захисту власних економік від несприятливих перепадів світогосподарської кон'юнктури є фрагментація світової економіки за рахунок формування угруповань та блоків держав, які проводять координовану економічну політику. Це має велике значення для України та ідентифікації головного напряму в рамках її багатовекторної політики - руху в бік конкретного інтеграційного угруповання.

Водночас із глобалізаційними процесами кожна держава здійснює власну політику щодо захисту національних інтересів. Захист національних інтересів, досягнення конкурентоспроможності економіки країни на внутрішньому і зовнішньому ринках, входження в світові економічні спільноти в визначальній мірі обумовлюється сформованою інвестиційною політикою, економічним механізмом державного регулювання інвестиційної діяльності та визначеними функціями державного впливу на цей процес (рис. 1).

Рис. 1 Ключові функції державного регулювання інвестиційної діяльності

В сучасних умовах визначальну роль у створенні конкурентних переваг відіграють специфічні фактори, породжені глобалізацією - телекомунікації, електронна комерція та можливості онлайнового зв'язку, нематеріальні активи, в т.ч. спеціальні знання у вигляді науково-технічних баз даних по окремих галузях і виробництвах, наявність фахівців відповідного профілю тощо. До порівняльних та конкурентних переваг України відносяться: значні запаси корисних копалин, родючі сільськогосподарські угіддя; відносно високий рівень кваліфікації певних категорій робочої сили; вигідне транспортно-географічне становище, наявність транспортної інфраструктури, наявність унікальних технологій, зокрема, в галузі ракетно-космічної техніки, важкого літакобудування, окремі види військової техніки та озброєнь тощо; високий інноваційний потенціал трудових ресурсів.

Інвестиційна привабливість обумовлена насамперед інвестиційно підприємницьким кліматом. Комбінація його складових компонентів і визначає ступінь інтенсивності надходження іноземних вкладень. Детермінантами інвестиційного клімату є загальний стан економіки (зростання, спад, стагнація), її валютної, фінансової та кредитної систем, а також митний режим і режим використання робочої сили. Сюди відноситься і рівень купівельної спроможності населення, який, в свою чергу, залежить від рівня доходів, цін, заощаджень, характеру розподілу доходів тощо. Система чинників по блоках формування інвестиційної привабливості економіки України наведена на рис. 2.

Рис. 2 Система чинників формування інвестиційної привабливості економіки

Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, в т.ч. шляхом зваженого та ефективного управління наявним потенціалом дозволить Україні скористатися можливостями, які несуть з собою глобалізаційні процеси.

У другому розділі “Інвестиційна привабливість України в умовах глобалізації” розглянуто новітні детермінанти інвестиційно-підприємницького клімату України, що сприяло удосконаленню його теорії, доповненню та дослідженню нових компонентів.

Визначені ризики, до яких належать корупція, сильні й антагоністичні лобістські групи, відсутність адекватних законодавчих гарантій, обмеження для імпорту або для експорту, слабкість політичних інституцій, неефективна юридична система, бюрократія й нечіткі норми, що регулюють бізнес.

Актуальну проблему складають консолідаційні процеси в Україні. До визначальних факторів нинішніх ЗІП належать: пошук нових ринків, прагнення домінування на ринку; доступ до приватних активів, підвищення ефективності за рахунок синергізму; збільшення розміру; диверсифікація ризиків, фінансові та персональні мотивації тощо. Їхня необхідність продиктована й тим, що багато дрібних фірм потерпають через брак інвестиційних ресурсів, який не дозволяє розширювати виробництво і розраховувати на виживання в боротьбі з конкурентами.

Неабияку загрозу економічній безпеці держави, її конкурентоспроможності та міжнародному іміджу складає рейдерство, протидія якому буде ефективною за допомогою вдосконалення законодавства й захисту прав міноритарних акціонерів. Для зміни ситуації потрібне скасування вимоги присутності 60% акціонерів для можливості проведення зборів з правом прийняття рішень більшістю акціонерів. Акції ж міноритаріїв повинні викуповуватися за ринковою ціною, а не розмиватися в ході додаткової емісії.

При здійсненнні оцінки стану та перспектив залучення іноземних інвестицій констатується, що незважаючи на наявність конкурентних переваг, Україна не досягла успіхів у залученні іноземного капіталу. Недостатній ступінь довіри іноземних підприємців до України та високий рівень інвестиційного ризику зумовили такий рівень надходжень. Причинами цього є несприятливий інвестиційний клімат: недостатня макроекономічна та політична стабільність, непрозора законодавча база, нерозвиненість інвестиційної інфраструктури.

Привабливість України як об'єкта іноземного інвестування можна охарактеризувати на основі наступного сценарію вкладення коштів - найбільшою популярністю користуються галузі, які переживають піднесення й спрямовані на внутрішнє споживання - зв'язок, банки й страхування, будівництво готелів і офісів, складів і доріг, імідж країни як глобального виробника поки невеликий. Інвестори здебільшого уникають вкладень в основний капітал. Зберігається тенденція спрямування їх коштів в основному в галузі зі швидким оборотом капіталу або непромисловий сектор, зокрема, покупку нерухомості. У регіональному плані основний потік ПІІ спрямовується в Київ і східні регіони і постає проблема більш рівномірного їх зосередження у т.ч. за рахунок залучення в Західну Україну, де констатується наявність інтересу інвесторів з Польщі, Румунії й країн Балтії, особливо представників дрібного й середнього бізнесу.

Ідентифіковано напрями покращення інвестиційної привабливості ряду галузей України для іноземних підприємців з поясненням причин, зокрема, машинобудування - за рахунок створення вертикально-інтегрованих структур та можливості формування внутрішнього попиту на металопродукцію внаслідок придбання машинобудівних активів, а також виникнення в Росії експансії металургійних підприємств в дану галузь, сталеливарної промисловості - через недооціненість активів, нестачу сировини для світового сталеливарного виробництва та наявність найбільших запасів залізної руди в Україні; ринку офісної, торговельної та комерційної нерухомості - високого рівня прибутковості, дефіциту приміщень та перетворення їх на високоліквідне джерело доходів, будівельного сектора й виробництва будівельних матеріалів - нерозвиненості попередніх галузей, можливостей використання так званих “нішових проектів”, наприклад, побудови спеціалізованої структури (лізингової компанії, іпотечного банку або компанії споживчого кредитування) або проведення секьюритизації кредитного портфеля; фінансового сектора - із-за перспективності динамічно зростаючого українського роздрібного ринку тощо.

У третьому розділі “Напрями удосконалення державної політики інвестиційної привабливості України” проведено SWOT-аналіз для розробки ефективної державної стратегії інтеграції у світовий економічний простір на основі забезпечення глобальної конкурентноздатності країни (яка, як вже зазначалося, включає в себе й інвестиційну привабливість).

У рамках проведеної ідентифікації перспективних проблем і резервів визначено сценарії розвитку економіки на середньострокову перспективу, що включають чотири основних варіанти: “помірно-консервативний”, “інноваційний”, “інвестиційний”, “проектно-консервативний”. Виходячи з виконаного SWOT-аналізу вищевказаних чотирьох базових варіантів (сценаріїв) розвитку економіки, з огляду на позитивні моменти, ризики й негативні наслідки кожного варіанту, можна зробити наступні висновки:

Варіант “Помірно-консервативний”, при своїх локальних перевагах, є мало перспективним у середньостроковому й абсолютно безперспективним у довгостроковому періодах, оскільки базується на політиці хронічного відставання економіки областей (і України в цілому) від економіки провідних країн світу. Він сприяє маргіналізації України від світових товарних ринків і посиленню сировинної спрямованості експорту, тобто - зростанню залежності від кон'юнктури зовнішніх ринків.

Варіант “Інноваційний” є привабливим у чистому вигляді, але досить умовним через брак інноваційної культури й досвіду. Внаслідок слабкості державної і недержавної науково-інноваційної бази варіант потребує серйозних фінансових і кадрових уливань для створення системи розробки, патентування й впровадження інновацій. Вагомою проблемою є також нестабільність економічного середовища.

Варіант “Інвестиційний” може бути прийнятим у якості базового, однак у найближчій перспективі призведе до розпорошення дефіцитних фінансових ресурсів і неможливості реалізації навіть тих інвестиційних проектів, що могли б забезпечити економічний ефект; потребує значної підтримки з державного бюджету, що малоймовірно через те, що запропоновані при його реалізації проекти носять локальний характер і тому конкурують з великою кількістю собі подібних у різних регіонах.

“Проектно-консервативний” варіант є занадто важким для реалізації насамперед через наявність значних політичних протистоянь, що, в свою чергу, обумовлює високу мінливість внутрішнього середовища в країні.

Усе викладене вище дає можливість сформулювати елементи державної стратегії інтеграції у світовий економічний простір та забезпечення глобальної конкурентноздатності України, яка полягатиме у поєднанні двох варіантів розвитку: “помірно-консервативного” та “інноваційного”. Дана стратегія базуватиметься на вже задекларованій державній стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку і будується на таких основних засадах: забезпечення ефективних умов функціонування існуючих ФПГ з метою розвитку регіонів, росту доходів населення та реінвестування прибутку в інноваційну діяльність; розвиток ринкової інфраструктури з боку ФПГ, що буде використано для розвитку інноваційної діяльності; стабільність та прогнозованість макросередовища, законодавче закріплення захисту капіталу при одночасній лібералізації інвестиційного ринку; в якості стратегічно важливого джерела інвестицій розглядаються заощадження населення, залучення в інвестиційний процес яких потребує розробки та реалізації відповідної державної програми.

Розроблено комплекс заходів раціоналізації державної політики щодо підвищення інвестиційної привабливості України, зокрема, заходи щодо: захисту вітчизняних товаровиробників та забезпечення конкурентоспроможності їх продукції; державної політики, здатної знизити ризики; економічної та спеціальної державної підтримки експортерів; підвищення відповідальності регіонів у прийнятті й реалізації інвестиційних рішень, удосконалення методичних підходів до визначення депресивних регіонів тощо.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало можливість зробити наступні висновки.

1. Глобалізаційні процеси є об'єктивною рисою сучасного етапу розвитку суспільства і несуть для економіки кожної держави як можливості (вихід на нові ринки, залучення інвестиційних ресурсів, диверсифікацію імпорту тощо), так і загрози (витіснення з ринків вітчизняних виробників потужними іноземними підприємствами, недружні поглинання, часткова втрата державою інструментів впливу на економічні процеси). Тому слід усвідомлювати, що економічна інтеграція для України ніяким чином не може розглядатися як детермінанта обов'язкового економічного зростання. Для того, щоб скористатися тими можливостями, які несе економічна інтеграція, необхідно, перш за все, забезпечити національну конкурентоспроможність, інакше глобалізація може спричинити деформацію національної економіки.

2. На основі удосконалення концептуальної бази вітчизняних і зарубіжних фахівців глобальну конкурентоспроможність держави можна визначити як здатність національної економіки ефективно функціонувати в умовах глобальної конкуренції (в т.ч. на базі іноземного капіталу) та адекватно реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому економічному середовищах держави, не піддаючи загрозам (відстоюючи) національні економічні інтереси. Використання принципів теорії систем дає можливість стверджувати, що конкурентоспроможність країни пов'язана з дієвою реалізацією власних стратегічних цілей розвитку в умовах глобалізаційних процесів. Водночас глобальна конкурентоспроможність перебуває у щільному взаємозв'язку з інвестиційною привабливістю національної економіки. Під останньою розуміється інтегральна характеристика/стан економіки/галузі з позицій перспективності розвитку, прибутковості інвестицій і рівня інвестиційних ризиків, що спричинює мотивацію іноземних інвесторів до вкладення коштів. Інвестиційна привабливість зумовлена насамперед інвестиційно-підприємницьким кліматом країни вкладення капіталу. Комбінація його складових і визначає ступінь інтенсивності надходження іноземних вкладень.

3. Порівняльний аналіз економічних показників та видів забезпечення розвитку дозволив виявити основні сильні (потужний ресурсний потенціал, вигідне географічне розташування, високий кваліфікаційний рівень при низькій вартості трудових ресурсів, науково-технічний та унікальний технологічний потенціал) та слабкі (низька платоспроможність попиту, корумпованість, нестабільність політичного та економічного внутрішнього середовища, зношеність основних виробничих фондів, значні енерго- та матеріалоємність продукції) сторони України в контексті світових глобалізаційних процесів. Констатується незначна роль України у світових економічних процесах. За кількома загальновизнаними методиками визначення конкурентоспроможності, умов ведення бізнесу, економічної свободи (зокрема, Всесвітнього економічного форуму у Давосі, Лозаннського інституту менеджменту розвитку, Всесвітнього банку та міжнародної фінансової корпорації Doing Business) Україна опинилася в несприятливому становищі у світових рейтингах. Відсутність системного розуміння власної конкурентоспроможності та стратегії її формування створює ризик залишитися інвестиційно непривабливою й неконкурентоспроможною державою.

4. Аналіз головних чинників інвестиційно-підприємницького середовища України дає можливість охарактеризувати його як триваюче несприятливе. Однак, виявлено парадоксальну обставину, яка зводиться до того, що політична нестабільність практично не впливає на надходження прямих і портфельних інвестицій. Аналіз/усвідомлення історії й наслідків політичних криз в Україні дозволяє дійти висновку, що іноземні інвестори перестали серйозно сприймати вплив політичних ризиків на інвестиційні рішення щодо України. Серед ряду загроз для інвесторів в Україні відзначається можливість ряду ризиків: мінливого законодавства, макроекономічних, так званого репутаційного збитку (від можливих ототожнень із кримінальним бізнесом) тощо. Водночас Україна перебуває перед загрозою виникнення двох криз: валютної та на ринку нерухомості, в основі яких лежить монетарна й фіскальна політика.

5. У рамках внутрішньої економічної політики до застосування пільг слід підходити диференційовано, вони можуть бути припустимими, коли мова йде про такі форми спеціальних режимів, як технопарки, вільні порти і, можливо, окремі виробничі зони, пов'язані з експортним виробництвом. Створення ж зон вільної торгівлі в Україні носить гіпертрофований характер, оскільки надання пільг у дуже широкому масштабі є помилковим. З урахуванням цього необхідно провести селекцію пільг, критерієм чого має бути реальне виконання інвестиційних зобов'язань.

6. Потребує вирішення ситуація на національному ринку корпоративного контролю, в якому, на відміну від розвинутих країн, поки що мало прикладів цивілізованого поглинання компаній. Особливості національного поглинання, при усій своїй розмаїтості, мають спільні риси (проходять, як правило, поза біржовим ринком цінних паперів, є закритими й непрозорими). Водночас неабияку загрозу економічній безпеці держави, її конкурентоспроможності, інвестиційній привабливості та міжнародному іміджу складає рейдерство. Протидія останньому буде ефективною за рахунок вдосконалення законодавства й захисту прав міноритарних акціонерів, а також інших заходів, зокрема: здійснення постійного моніторингу всіх угод з акціями компанії, відстеження й, по можливості, припинення скупки акцій однією особою у міноритаріїв; демонстрації готовності скуповування акцій міноритаріїв за ринковою ціною й максимального обмеження доступу до всіх документів компанії (установчих, фінансово-господарських, реєстру та ін.).

7. Кількість країн, економіка яких демонструє зростання в останні роки, збільшується, а це означає, що вони стають потенційними конкурентами України на світовому ринку капіталів. Інвестиційний інтерес до України з боку іноземного приватного капіталу обумовлений рядом досить суперечливих факторів. Відсутність (у більшості галузей) ефективної конкуренції серед вітчизняних виробників, кваліфікована і дешева робоча сила, відносно недорогий і ємний ринок сировини, неосяжний споживчий ринок і, насамперед, можливість одержання значно вищої норми прибутку в порівнянні з розвинутими країнами - головні чинники привабливості української економіки для іноземних підприємців. Привабливість України як об'єкта для іноземного інвестування можна охарактеризувати на основі наступного сценарію вкладення коштів: найбільшою популярністю користуються галузі, які переживають піднесення й спрямовані на внутрішнє споживання; імідж країни як глобального виробника поки невеликий. До перших належить зв'язок, банки й страхування, будівництво готелів і офісів, складів і доріг. Інвестори уникають вкладень в основний капітал. Зберігається тенденція спрямування їх коштів в основному в галузі зі швидким оборотом капіталу або непромисловий сектор, зокрема, покупку нерухомості.

8. Серед привабливих галузей можна виділити машинобудування (зокрема, за рахунок створення вертикально-інтегрованих структур, наявного стабільного попиту на продукцію машинобудування, можливістю формування внутрішнього попиту на металопродукцію внаслідок придбання машинобудівних активів).

Рішення щодо проведення футбольного Чемпіонату Європи-2012 в Україні може викликати подорожчання акцій будівельних компаній, підвищення інтересу до готельного бізнесу, ресторанів швидкого обслуговування. А розвиток будівельного сектора призвів до того, що виробництво будівельних матеріалів потрапило до категорії найбільш привабливих активів. Не дивлячись на досить великі ризики та труднощі (непрозорість ринку, складна система оформлення прав на землю та її дефіцит, надмірний бюрократизм місцевих органів влади, невизначеність регуляторних процедур, великі потоки національного капіталу) вигідні інвестиції в нерухомість. Найбільшу привабливість представляють офісна й торговельна нерухомість внаслідок високого рівня прибутковості.

Аксіоматична привабливість фінансового сектора (за рахунок можливості залучення дешевих фінансових ресурсів з боку західних банків, які розміщують їх в Україні під набагато вищі, порівняно з їх країною, відсоткові ставки тощо). Досить ризикований напрям представляє український нафтогазовий сектор - за рахунок надмірної бюрократизації й низького рівня прозорості. В облаштуванні інфраструктури існують істотні інвестиційні перспективи сектору цивільної авіації України в світлі підписання угоди “Про відкрите небо”, а приватизація основних аеропортів забезпечила б їх модернізацію згідно європейських стандартів безпеки. Насамперед ці чинники вплинули б на виникнення серйозної зацікавленості до українських регіональних аеропортів з боку як вітчизняних, так і закордонних підприємців. До цього додається збільшення кількості авіаперевезень в Україні та величезний потенціал вітчизняного ринку авіаційних послуг.

9. Членство в СОТ передбачає створення належної законодавчої бази, привабливого інвестиційно-підприємницького середовища, що започаткує проведення глибоких структурних перетворень в економіці. Послідовна гармонізація законодавства до вимог СОТ забезпечить поступовий перехід національної економіки до функціонування за уніфікованими стандартами. Недискримінація, передбачуваність, прозорість процедур та рівноправна торгівля - основні вимоги і водночас переваги СОТ, які ведуть до підвищення якості управління як приватними, так і державними підприємствами, а також значно зменшують можливості для корупційних дій на всіх рівнях. Україна отримає конкретні переваги від вступу в СОТ (безпечний, стабільний та недискримінаційний доступ для експорту (в формі режиму найбільшого сприяння та національного режиму) до ринків країн-членів СОТ, контроль за обмеженнями експорту в інших країнах, створення умов, сприятливих для розвитку конкурентоспроможного виробничого сектору та сектору послуг, у т.ч. за рахунок зростання інвестицій.

10. Для країн з менш розвиненими ринковими економіками в новій глобальній системі залишаються значні перешкоди для реалізації національних переваг вільної торгівлі та підвищення інвестиційної привабливості економіки. Окрім цього лібералізація інвестиційного ринку відповідно до вимог ТРІМС несе ряд вагомих загроз національній економічній безпеці. Тому, задля забезпечення інституціональної конкурентоспроможності була запропонована інтеграція в глобальне середовище на базі стратегії “керованої інтеграції” з мінімально можливою лібералізацією інвестиційного ринку. У рамках проведеної ідентифікації перспективних проблем і можливостей було визначено сценарії розвитку економіки на середньострокову перспективу, що включають чотири основних варіанти, які можуть бути найбільш прийнятними і реально здійсненними в існуючих економічних умовах і в перспективі (помірно-консервативний, інвестиційний, інноваційний та проектно-консервативний). Вважається доцільним сформувати державну стратегію інтеграції у світовий економічний простір та забезпечення глобальної конкурентноздатності України, яка полягатиме у поєднанні двох варіантів розвитку: “помірно-консервативного” та “інноваційного”. Дана стратегія базуватиметься на вже задекларованій державній стратегії інвестиційно-інноваційного розвитку, однак усуватиме основні перешкоди для її реалізації. Сутність пропонованої стратегії зводиться до державної підтримки функціонування та розвитку існуючих ФПГ із одночасним забезпеченням умов для реінвестування прибутку в інноваційний розвиток.

11. Попри те, що Україна завжди вирізнялася значною кількістю декларованих концепцій та стратегій назріла потреба формування державної Стратегії економічної інтеграції для досягнення стратегічних показників соціально-економічного розвитку України. Для раціоналізації державної політики в контексті забезпечення інвестиційної привабливості України запропоновано систему заходів щодо: захисту вітчизняних товаровиробників: формування чіткої економічної політики, диференціація тарифної політики, прийняття антидемпінгового законодавства; забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників: податкові пільги, стимулювання кредитування, регулювання цін і тарифів на продукцію природних монополістів, розробка ефективної промислової політики; державної політики, здатної знизити ризики, нейтралізувати можливі негативні наслідки і прискорити реалізацію переваг від лібералізації торговельних режимів: зниження податку на додану вартість, державна підтримка фінансово-промислових груп, система заходів галузевого спрямування; економічної та спеціальної державної підтримки експортерів; підвищення відповідальності регіонів у прийнятті й реалізації інвестиційних рішень за рахунок перегляду чинної нормативно-правової бази, що регламентує умови функціонування прикордонної торгівлі, удосконалення методичних підходів до визначення депресивних регіонів за рахунок ідентифікації критеріїв депресивності тощо.

12. На даний час в Україні не існує нагальної необхідності повномасштабної приватизації усіх державних об'єктів, до зміни форми власності необхідно підходити зважено і з повною відповідальністю, оскільки надмірна зацікавленість іноземців в українських підприємствах несе в собі кілька загроз (втрата окремих галузей або деградація реприватизованих об'єктів). Неодмінною умовою передачі державної власності приватним власникам мають бути стратегічні інвестзобов'язання нових власників перед державою із зазначенням пріоритетних шляхів розвитку підприємства на декілька років вперед, обсягів майбутніх інвестицій, напрямів та джерел інвестування. У разі невиконання зобов'язань необхідно у договорі передбачити відповідні санкції (компенсація втрат держави від невиконання умов договору або навіть зміна власника). Це змушуватиме нових володарів відповідальніше ставитися до розвитку свого підприємства в інтересах української держави.

Реалізація розробленого комплексу заходів дозволить державі системно сформувати потужний потенціал інвестиційної конкурентоспроможності національної економіки у контексті інтеграції до світового співтовариства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Диха М.В. Інвестиційно-підприємницький клімат України / М.В. Диха // Вісник Технологічного університету Поділля. - 1999. - № 5, Ч. 1. - С. 172-173. - 0,24 д. а.

2. Диха М.В. Вільні економічні зони як важливий фактор покращення підприємницького середовища України / М.В. Диха // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2001. - № 1, Ч. 2. - С. 182-188. - 0,6 д. а.

3. Диха М.В. Формування сприятливого інвестиційного клімату під егідою міжнародних економічних організацій / М.В. Диха // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2002. - № 5, Ч. 2, Т. 3. - С. 120-124. - 0,66 д. а.

4. Диха М.В. Лізинг як перспективна форма фінансування вітчизняного виробництва / М.В. Диха // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект. Збірник наукових праць. Донецьк: ДонНУ. - 2002. - Ч. 1. - С. 169-172. - 0,3 д. а.

5. Диха М.В. Надходження прямих іноземних інвестицій через злиття і поглинання компаній в умовах глобалізації / М.В. Диха // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2003. - № 5, Ч. 2, Т. 2. - С. 294-298. - 0,7 д. а.

6. Диха М.В. Вдосконалення законодавчої бази України щодо регулювання іноземних інвестицій - діючий інструмент покращення інвестиційного клімату / М.В. Диха // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. - Рівне. - 2004. - Випуск 2 (26), Ч. 2. - С. 636-642. - 0,4 д. а.

7. Диха М.В. Можливості застосування SWOT-аналізу для розробки ефективної державної стратегії інтеграції у світовий економічний простір та забезпечення глобальної конкурентноздатності України / М.В. Диха // Вісник Хмельницького національного університету. - 2005. - № 5, Ч. 2, Т. 1. - С. 205-209. - 0,45 д. а.

8. Диха М.В. Визначення місця України у світовому економічному просторі / М.В. Диха // Вісник Хмельницького національного університету. - 2006. - № 4, Т. 1. - С. 144-148. - 0,5 д. а.

9. Диха М.В. Ідентифікація сильних і слабких сторін економіки України, можливостей і загроз у контексті глобалізації / М.В. Диха // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - № 2. - С. 170-174. - 0,55 д. а.

10. Грипинська Н.В. Використання математичного моделювання та сучасних інформаційних технологій в управлінні інвестиційною діяльністю / Н.В. Грипинська, М.В. Диха // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - № 2. - С. 28-32. - 0,41 д. а. (частка здобувача - 0,2 д. а. - розроблено рекомендації щодо активізації інвестиційної діяльності та створення системи управління інвестиційними процесами).

11. Диха М.В. Конкурентні переваги української економіки при вступі до СОТ / М.В. Диха // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - № 4, Т. 1. - С. 168-172. - 0,6 д. а.

12. Диха М.В. Теоретичні основи дослідження глобальної конкурентоспроможності країни / М.В. Диха // Вісник Хмельницького національного університету. - 2008. - № 1, Т. 1. - С. 96-101. - 0,7 д. а.

В інших виданнях:

1. Проблеми структурної перебудови та інвестування економіки: матеріали наук.-прак. конф. [Проблеми постприватизації], (Хмельницький, 23-24 травня 1996 р.) / Технологічний університет Поділля. - Хмельницький: ТУП, 1996. - Ч. 2. - С. 53-55. - 0,1 д. а.

2. Скринник Н.В. Необхідність та внутрішні резерви інвестицій в економіку України. / Н.В. Скринник, М.В. Федчишин (Диха) // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: Економічні науки, фізико-математичні науки. - 1998. - № 5. - С. 251-255. - 0,35 д. а. (частка здобувача - 0,25 д. а. - обґрунтовано, що, з огляду на дефіцит власних інвестиційних ресурсів, національне господарство гостро потребує залучення капіталу іноземних інвесторів для проведення структурних перетворень національної економіки, зниження рівня безробіття, модернізації застарілого обладнання тощо).