Механізми ринкового саморегулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський державний університет фізичної культури

Реферат

На тему: «Механізми ринкового саморегулювання»

Підготувала: студентка 22-Т групи

Рішко Богдана

Львів 2016

Зміст

Вступ

1. Механізм ринкового саморегулювання

2. Конкуренція

3. Ринкова ціна

4. Попит та пропозиція

Висновок

Список використаних літературних джерел

Вступ

Нормальне функціонування ринкової економіки передбачає постійне підтримання певної відповідальності між суспільними потребами та економічними ресурсами, необхідними для виробництва благ, якими задовольняються потреби. Його механізм неоднаковий для різних економічних систем.

У командно-адміністративній економіці узгодження здійснюється єдиним органом, роль якого зазвичай виконує держава. Саме вона визначає обсяг потреб, що піддягають задоволенню, та розподіл економічних ресурсів між різними видами створюваних благ.

У ринковій економіці такого органу немає. Кожен її суб'єкт самостійно розв'язує проблему використання своїх ресурсів для створення благ та їх реалізації. Але це не усуває необхідності узгодження потреб і ресурсів у межах усієї економіки.

Тому потрібен механізм, здатний забезпечити таке узгодження. Провідну роль у ньому відіграє ринок з допомогою таких факторів, як попит, пропозиція, ціна та конкуренція. їх взаємодія і створює той механізм узгодження потреб та економічних ресурсів, який є механізмом саморегулювання ринкової економіки. Він означає, що встановлення певної відповідності взаємозв'язку між різними складовими економіки здійснюється силами самої економіки, без втручання зовнішніх щодо до неї факторів,передусім держави.

1. Механізм ринкового саморегулювання

Ринковий механізм - це механізм взаємозв'язку і взаємодії основних елементів ринку: попиту, пропозиції, ціни, конкуренції і основних економічних законів ринку. Ці елементи є найважливішими параметрами ринку, якими користуються виробники і споживачі у своїй економічній діяльності. Це стрижень ринкових відносин, ядро ринку.

Ринковий механізм діє на основі економічних законів: попиту, пропозиції, рівноважної ціни, конкуренції, корисності, вартості, прибутку тощо (див. статті і графіки: "Крива попиту", "Крива еластичності попиту", "Еластичність попиту. Графічне подання", "Перехресна еластичність", "Еластичність попиту від доходу", "Крива пропозиції" "Еластичність пропозиції", "Рівновага попиту і пропозиції", "Миттєва, короткострокова і тривала рівновага", "Стійкість ринкової рівноваги, концепція типу А. Маршалла").

Важливо зазначити, що ринковий механізм проявляється як примусовий механізм, оскільки змушує підприємців, які переслідують одну ціль - отримання прибутку - діяти врешті-решт на користь споживачів.

Дія цього механізму заснована на природному бажанні людини підвищити свій добробут. Тому для реалізації ринкового механізму не потрібно нічого, крім свободи виробників і споживачів. Чим повніша свобода, тим ефективніше функціонує механізм саморегулювання ринкової економіки.

2. Конкуренція

Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Конкуренція являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками продукції, робіт послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

Конкуренція (від латинського "конкурро" - зіштовхуюсь) означає суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого не залежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію - природно і об'єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства.

Конкуренція - органічний елемент ринку. Поза ринком практично неможлива здорова економічна конкуренція, а без використання й розвитку механізму конкуренції неможливі ринкова рівновага і повноцінний ринок. Конкурентне господарювання є ефективним організатором виробництва, найбільш дійовим механізмом відтворення ринкової рівноваги.

Економічна конкуренція є одним з регуляторів пропорцій суспільного виробництва, що стимулює його ефективність, фактором утворення середньої норми прибутку, формування ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників за доходами, реалізації матеріального інтересу товаровиробників.

Конкуренція генерує дійові стимули для того, щоб господарюючий суб'єкт не зупинявся на досягнутому; відкриває реальні можливості для вільного вибору господарського маневру для всіх учасників економічних відносин; культивує саме ринковий компонент практичних навичок та знань.

Глибинне коріння економічної конкуренції як механізму ринкової рівноваги має свій початок в матеріальних потребах та інтересах людини. Переплітаючись і стикаючись, економічні інтереси висвічують усю гамму економічних відносин і механізм, що їх збалансовує, - ринок. Саме в ринково-конкурентному середовищі економічні інтереси формують і ринкову складову суспільної необхідності.

Конкуренція як засіб успішного функціонування ринкової економіки в усіх своїх конкретних проявах спирається на об'єктивні процеси й закономірності, не вступає в суперечності з основними тенденціями прогресу продуктивних сил. Наприклад, об'єктивною необхідністю, що на практиці виступає як наслідок економічної конкуренції товаровиробників, є постійне прискорення процесів оновлення виробництва й продукції. Отже, конкуренція диктує жорстку технологічну дисципліну, вимагає високої якості виробів, сучасного дизайну, здатності передбачати перспективні потреби, а не лише торгувати тим, що виробляється і поки що знаходить попит. ринковий саморегулювання конкуренція попит

Конкуренція забезпечує безвідповідальність і передбачає постійне прагнення бути попереду, досягати успіхів. Ринок переважно шляхом самоорганізації й дійового зворотного зв'язку перманентне підштовхує розвиток суспільного виробництва через персоніфікованих суб'єктів його, наближаючи плани до реальності, ринкові механізми гарантують також, що будь-який продукт буде виготовлений людьми, які вміють робити його якнайкраще і з найменшими витратами.

3. Ринкова ціна

Ціна - це кількість грошей, які потрібно заплатити за право власності на товар. Вона є грошовим вираженням вартості, цінності товару. В ринковій економіці ціна виступає тією ланкою, що пов'язує виробника товару і його споживача, тобто сполучає виробництво і споживання. Від її рівня залежить реалізація інтересів як виробників, так і споживачів

Висока ціна сприяє реалізації інтересів виробника і продавця товару, бо приносить йому високий дохід. Водночас, вона негативно впливає на інтерес споживача, покупця, бо він за придбання товару повинен платити більшу частину свого доходу, ніж за нижчої ціни.

Отже, ціна повинна бути на такому рівні, аби забезпечувати реалізацію інтересів як продавця, виробника, так і покупця, споживача. Тому необхідний механізм, який би дозволив встановлювати ціну саме на такому рівні.

Розрізняють ринкову ціну і ціну рівноваги. Ринкова ціна -- це ціна, яка встановлюється на ринку. Ціна рівноваги -- це ціна, що встановлюється при урівноваженні попиту і пропозиції. Попит, пропозиція, ціни і конкуренція у взаємодії становлять ринковий механізм.

Чим нижча ціна, тим менше товарів надходить для продажу. Це зумовлено тим, що в багатьох виробників витрати на виробництво товарів будуть більшими, ніж ринкова ціна, а це робить збитковим їх виробництво. І навпаки, з підвищенням ціни пропозиція товарів збільшується. За допомогою ціни врівноважуються попит і пропозиція товарів. Унаслідок зміни (коливання) попиту і пропозиції в певний момент вони збігаються.

Формування цін у ринковій економіці здійснюється під впливом багатьох факторів. По-перше, ціна визначається затратами на виготовлення товару. За інших рівних умов збільшення затрат приводить до збільшення ціни товару і навпаки. По-друге, на рівень ціни впливає співвідношення попиту та пропозиції. Якщо товару пропонується багато, а попит з боку покупців невисокий, то ціна, як правило, знижується. І навпаки, якщо охочих придбати товар багато, а пропозиція невелика, то це веде до зростання ціни.

4. Попит та пропозиція

Попит -- це потреба в певному товарі, яка забезпечується грошима. Потреба в товарі, яка не забезпечується платоспроможністю, не є попитом і не впливає на ринкову ситуацію. Розрізняють попит на окремі товари і сукупний попит. З іншого боку, попит не слід змішувати з обсягом закупок. Обсяг попиту часто буває більшим, ніж обсяг закупок. Бо якщо на ринку нема відповідної кількості та відповідного асортименту товарів, то попит задовольнятиметься не повністю.

Розглядаючи закон попиту, необхідно відзначити, що в окремих випадках він не діє. По-перше, він не діє при ажіотажному попиті на товари, коли відбувається масове скуповування товарів, викликане очікуванням підвищення цін, інфляції, конфіскаційної грошової реформи. По-друге, зміна цін, як правило, не діє на ринку дорогих і рідкісних товарів.

На попит впливає ряд факторів. Основними факторами, що впливають на попит, є:

1) ціни на товари та послуги;

2) доходи споживачів;

3) ціни на товари-субститути (замінники).

Поряд із цим на попит роблять вплив деякі нецінові фактори. До них належать:

1) зміни смаків споживачів;

2) кількість споживачів;

3) очікування споживачів,

4) зміна потреб і моди;

5) реклама.

Пропозиція -- це сукупність товарів, які представлені на ринку. Розрізняють пропозицію окремих товарів, певної групи товарів і сукупну пропозицію. Зауважимо, що не можна ототожнювати обсяг пропозиції та обсяг продажу. Продано може бути менше товарів, ніж представлено на ринку. Причинами цього можуть бути недостатній попит, невідповідність асортименту та інші.

На пропозицію також впливає ряд факторів, які значною мірою визначають обсяг пропозиції. До них належать:

1) ціни на ресурси;

2) технології виробництва;

3) податки і дотації;

4) ціни на товари-субститути;

5) кількість покупців;

6) очікування зміни цін.

На обсяг пропозиції можуть впливати і деякі інші фактори, наприклад, зміни погоди, кліматичних умов, стихійні лиха.

На боці попиту знаходяться покупці, а на боці пропозиції -- виробники (продавці) товарів та послуг. Вільна ринкова ціна виступає як економічний механізм координації і узгодження економічних інтересів як покупців, так і продавців і визначає їх економічну поведінку на ринку.

Механізм ринкового ціноутворення розкриває теорія попиту і пропозиції. Графічно попит відображає залежність між ціною та величиною попиту. Величина попиту -- та максимальна кількість товару, яку погоджуються придбати споживачі за певною ціною при певних умовах за одиницю часу. Ціна попиту -- це та найвища ціна, яку згодні заплатити споживачі за ту чи іншу кількість товарів.

Залежність величини попиту від факторів, що його визначають, називається функцією попиту. Перш за все величина попиту на товар визначається його ціною. За інших рівних умов величина попиту на товар більша, чим нижча його ціна (і навпаки). Ця залежність називається законом попиту.

Зворотний зв'язок між ціною попиту та величиною попиту можна пояснити через аналіз таких факторів:

1. Ціна є своєрідним бар'єром, який заважає споживачам купувати товар у необмеженій кількості. Зростання висоти цього бар'єру знижує можливість і бажання купувати даний товар.

2. Закон спадної граничної корисності, який описує цю ситуацію, твердить, що всі наступні одиниці даного товару приносять споживачеві меншу корисність. Отже кожну наступну одиницю товару (збільшуючи величину попиту) споживачі погодяться купувати при умові, що ціна товару зменшуватиметься.

3. На більш високому рівні закон попиту можна пояснити ефектами доходу та заміщення. Ефект доходуговорить про те, що при нижчій ціні людина може купити більше даного товару, не зменшуючи при цьому закупки інших необхідних продуктів. Тобто наслідки від зниження ціни можна порівняти із наслідками від підвищення рівня доходів. Ефект заміщення виражається у тому, що із зниженням ціни у споживачів з'являється бажання придбати дешевші товари замість аналогічних дорожчих. Наприклад, при зниженні цін на яловичину багато споживачів захочуть замінити нею більш дорожчу свинину, покупка якої не виглядає тепер такою привабливою.

Висновок

Отже, слід зробити висновок, що нормальне функціонування ринкової економіки забезпечується її саморегулюванням, що здійснюється через механізм, який включає попит, пропозицію, ціну і конкуренцію. Взаємодія цих елементів гарантує постійну підтримку рівноваги ринку. Він функціонує таким чином, що надає економіці певної стрункості, забезпечує усталений порядок у взаємодії всіх суб'єктів, що здійснюють економічну діяльність.Саме цей механізм, попри зовнішню невпорядкованість, здійснює неусвідомлену координацію дій людей і фірм, забезпечує, насамперед, узгодження між обмеженими ресурсами суспільства та його потребами. Тому такий механізм класик політичної економії А. Сміт назвав "принципом невидимої руки".

Механізм саморегулювання ринкової економіки має суттєві позитивні риси. Він грунтується на особистій свободі суб'єктів економічної діяльності, що дозволяє координувати економічну діяльність суб'єктів без примусу.

Важливою позитивною рисою механізму саморегулювання ринкової економіки є те, що він забезпечує ефективний розподіл ресурсів. Він скеровує ресурси у виробництво тих благ, в яких суспільство має нагальну потребу.

Водночас цьому механізму притаманні і суттєві вади. По-перше, його функціонування на певному етапі розвитку ринкової економіки приводить до виникнення сили, що суттєво гальмує його дію. Нею стає монополія, що є антиподом вільної конкуренції і суттєво обмежує один з основоположних принципів ринкової системи - економічну свободу її суб'єктів і таку форму виявлення її, як вільна конкуренція.

По-друге, механізм саморегулювання ринкової економіки породжує соціально-економічну нерівність. Як уже зазначалося, конкуренція зумовлює розподіл доходів залежно від ефективності. По-третє, механізм саморегулювання ринкової економіки породжує її нестабільність, що проявляється у безробітті, інфляції та циклічному.

Список використаних літературних джерел

1. Е.Б. Бедрин, О.А Козлова., Т.А. Саламатова, А.В. Толпегін//Введення в економічну теорію - 2009 рік.

2. Є. Н. Лобачова. Економічна теорія - 2012 р.

3. А. В. Довгялло. Економічна теорія - 2012 р.

4. Г. Вечканова, Г. Вечканов. Економічна теорія - 2010 р.

5. А. І. Салов. Економіка. Конспект лекцій - 2009 р.

Размещено на Allbest.ru