Аналіз зовнішнього середовища підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В курсовому проекті наводиться аналіз зовнішнього середовища підприємства, розраховуються ресурси, витрати та економічні показники роботи підприємства.

Теоретична частина курсового проекту розглядає актуальну в Україні тему банкрутства. Причому тенденції банкрутства поширюються навіть і на фармацевтичні підприємства. Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. У разі порушення процедури банкрутства підприємства може стати можливість навіть звільнення працівників. Для функціонування підприємства слід вчасно приймати ефективні рішення щодо своїх внутрішніх змінних.

У ході даної роботи розраховуються важливі економічні показники: необхідна кількість основного технологічного устаткування та виробничої потужності цеху, основні виробничі фонди та амортизація, чисельність та оплата праці персоналу, собівартість продукції, точка беззбитковості.

Встановлення вище перерахованих показників є необхідним для нормального функціонування кожного підприємства. Адже за допомогою них можна, наприклад, встановити необхідну кількість коштів для створення конкретного підприємства (за даними про чисельність та оплату праці персоналу та необхідну кількість основного обладнання).

У третій частині розраховуються витрати виробництва, на основі цих даних визначається точка беззбитковості, за допомогою якої можна визначити критичний обсяг виробництва, при якому підприємство не буде мати збитків.

В економічних частині розраховують: основні показники використання основних фондів та обігових коштів; показники продуктивності праці та рентабельність. Показники рентабельності характеризують дохідність продукції, виробництва, основних виробничих фондів.



1. Теоретичний розділ

1.1 Поняття банкрутство та причини його виникнення

Банкрутство підприємств -- це нове явище в сучасній українській економіці, яке, на жаль, з кожним роком набуває все більшого розповсюдження. Воно спричиняється як зовнішніми факторами (загальною економічною ситуацією в країні, інфляцією, взаємними неплатежами, ціновими факторами, змінами в податковій системі, зростанням банківських процентних ставок, підвищенням мінімальної заробітної плати і неоподаткованих мінімумів та ін.), так і внутрішніми факторами (неконкурентоспроможністю продукції, помилками керівництва, низьким рівнем кваліфікації персоналу, неефективною фінансовою та інвестиційною політикою тощо). Сьогодні в Україні, в умовах переходу до ринку, зовнішні фактори перевищують внутрішні, що значною мірою ускладнює можливість контролю за ситуацією з боку підприємств. В розвинених країнах, навпаки, внутрішні фактори банкрутства мають перевагу над зовнішніми [1], що значною мірою полегшує задачу підприємств з контролю та управління власним фінансовим станом.

Під банкрутством розуміють пов'язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи -- суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього термін вимоги з боку кредиторів і виконати обов'язки перед бюджетом [2]. Банкрутство настає лише після визначення факту неспроможності підприємства арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства згідно закону є юридичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи -- підприємства, які є об'єктами права державної власності, фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності. Слід відзначити, що на якій би стадії розвитку не перебувала фірма, завжди можуть виникнути ймовірні причини, які обумовлять банкрутство.

Поняття банкрутства характеризується різними його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства підприємств:

1. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, унаслідок чого воно з'являється банкрутом юридично.

2. Технічне банкрутство. Цей термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санування, звичайно не призводить до юридичного його банкрутства.

3. Навмисне банкрутство. Воно характеризує навмисне створення (чи збільшення) керівником чи власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються в карному порядку.

4. Фіктивне банкрутство. Воно характеризує свідомо помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань чи знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку



1.2 Банкрутство в фармацевтичній промисловості

У вітчизняній фармацевтичній промисловості ситуація погіршується тим, що крім загальних для всіх галузей деструктивних факторів діють і специфічні фактори, пов'язані з особливостями функціонування цієї галузі, а саме:

-- наявність на більшості підприємств застарілого, практично повністю амортизованого обладнання, яке залишилося "в спадщину" від залишкового принципу фінансування фармацевтичної промисловості в умовах адміністративно-командної економіки;

-- відсутність власної сировинної бази і виробництва субстанцій, що значно знижує конкурентні позиції українських фармацевтичних підприємств у виробництві якісної продукції;

-- висока соціальна значущість продукції, яку виробляють фармацевтичні підприємства, і внаслідок цього необхідність проведення зваженої ці нової політики і підтримки рентабельності препаратів на "розумному" рівні;

-- особлива привабливість вітчизняного ринку лікарських засобів для зарубіжних фірм і, як наслідок, гостра конкурентна боротьба, що розгорнулася на вітчизняному ринку лікарських засобів.

1.3 Запобігання банкрутства

Процедура реорганізації і банкрутства, проведена у відповідності до певного законодавства, значною мірою пом'якшує несприятливі наслідки краху для підприємств-партнерів, створює правові основи для реорганізації "прогорівшого" підприємства і стимулює подальший розвиток підприємницької діяльності і прийняття підприємствами на себе ризику.

В Україні умови і порядок визначення юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами регулюється "Законом про банкрутство" від 14 травня 1992 року зі змінами від 17 червня 1993 року. Законом передбачаються певні міри стосовно підприємств-боржників:

1. Реорганізація (ліквідація), якщо після виплати всіх боргів у суб'єкта підприємницької діяльності майнових активів залишається менше, ніж необхідно для його функціонування згідно з законодавством.

Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності без переходу прав і обов'язків до правонаступника. Припинення за юридичними підставами, як зазначалося вище, може бути двох видів: добровільним і примусовим.

Рішення про ліквідацію фармацевтичного підприємства має право прийняти:

1.Самостійно власник (власники) підприємства - добровільна ліквідація. Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути:зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.

До передбачених законом чи установчим договором обставин належать:

а) закінчення строку, на який створювалось підприємство;

б) досягнення мети, поставленої засновниками під час створення підприємства

Установчі документи підприємств можуть включати й інші підстави цього виду. Рішення про припинення діяльності підприємства з цих підстав приймає його вищий орган. Підприємці зобов'язані припинити свою діяльність також "у разі закінчення строку дії ліцензії" (ст. 11 Закону України "Про підприємництво").

2.Таке рішення може бути обумовлено чинним законодавством, якщо вартість чистих активів товариства стає менше визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, таке товариство підлягає ліквідації. Товариство з обмеженою відповідальністю повинне винести рішення про ліквідацію (або при зменшенні свого статутного капіталу) і у випадку, якщо його учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили цілком суму своїх внесків.

3. Таке рішення може винести суд - примусова ліквідація. При цьому державна реєстрація юридичної особи визнається недійсної. Це може бути здійснене черездопущені при створенні такої особи порушень, які не можна усунути, а також в інших випадках, установлених законом. Розповсюджений приклад, скасування державної реєстрації фіктивних фірм у зв'язку зі здійсненням реєстрації на підставі загубленого документа, що засвідчує особу, чи на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності.

4. Ліквідація підприємства може здійснюватися в процесі визнання підприємства банкрутом, відповідно до Закону про банкрутство.

При визнанні боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців.

2. Продовження діяльності, якщо коштів банкрута вистачило для задоволення всіх вимог кредиторів і залишається достатньо майнових активів для його функціонування у відповідності до законодавства.

3. Санація - система заходів, які здійснюються для запобігання банкрутства (з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації) і фінансового оздоровлення підприємств і банків за допомогою держави і крупних банків. Спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі, або частково вимог кредиторів

При цьому слід мати на увазі, що право вибору умов проведення санації залишається за боржником у випадку, якщо він сам звернувся до арбітражного суду із заявою про визнання його банкрутом.

За умов кризового економічного стану кожне підприємство може виявитися банкрутом з причини дії зовнішніх факторів, впливати на які воно не має можливості, а також стати жертвою "стороннього" банкрутства. Тому вельми важливо керівникам підприємств оволодіти методами своєчасного виявлення ознак погіршення власного фінансового стану і розпізнання ненадійних партнерів.

1.4 Діагностика фінансового стану підприємства

Для фармацевтичної промисловості ці проблеми набувають особливої актуальності. В галузі, яка виробляє товари високої соціальної значущості, не може бути мови про автоматичну "відбраковку" неспроможних підприємств. Діагностика фінансового стану фармацевтичних підприємств повинна проводитися систематично з метою, перш за все, запобігання "загрози їх банкрутства" і своєчасного опрацювання системи антикризового фінансового управління на підприємствах, які опинилися в скрутному становищі.

Сутність цієї системи полягає в тому, що загроза банкрутства повинна діагностуватися ще на ран ніх стадіях, що дозволить заздалегідь привести в дію спеціальні механізми захисту або обгрунтувати необхідність певних реорганізаційних процедур. Діагностика банкрутства дозволяє виявити симптоми несприятливих процесів у діяльності підприємства, оцінити міру його неплатоспро можності, зпрогнозувати імовірність банкрутства з ряду показників, виявити засоби забезпечення беззбиткової діяльності.

Такий аналіз, в першу чергу, базується на даних, що відображаються в бухгалтерській звітності: "Балансі підприємства" (форма №1), "Звіті про фінансові результати" (форма №2), "Звіті про фінансово-майновий стан" (форма №3). Ці документи містять достатньо інформації про проведення поточного експрес-аналізу, який дає уявлення про надійність фінансового стану підприємства і дозволяє своєчасно виявити симптоми економічних ускладнень в його діяльності.

Оскільки під неспроможністю підприємства розуміють його нездатність фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов'язання, для виявлення загрози банкрутства, перш за все, необхідно оцінити задовільненість структури балансу [3]. Для цього можуть використовуватися наступні показники:

1) коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл), який обчислюється за формулою:

(1.1)

де: ІІА та ІІІА -- відповідно підсумки II та III розділів активу балансу;

ІІІП -- підсумок III розділу пасиву балансу;

рядок 450 -- відповідний рядок пасиву балансу.

2) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, який обчислюється за формулою:

(1.2)

де ІП -- підсумок І розділу пасиву балансу.

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства -- неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов: коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2; коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

При незадовільній структурі балансу для перевірки реальної можливості підприємства відновити свою платоспроможність слід обчислити коефіцієнт відновлення платоспроможності (Квід) строком на 6 місяців:



(1.3)

де: К'ші, К"пл -- відповідно коефіцієнти по точної ліквідності на кінець і початок звітного періоду; Т -- тривалість звітного періоду в місяцях.

Якщо значення коефіцієнта (КВІД) перебільшує 1, це свідчить про те, що у підприємства є реальна можливість протягом 6 місяців відновити свою платоспроможність.

При задовільній структурі балансу для підтвердження стійкості фінансового стану слідро зрахувати коефіцієнт втрати платоспроможності (Квт) на строк 3 місяці:

(1.4)

Якщо значення коефіцієнта (Квт) менше 1, це свідчить про те, що в найближчий час у підприємства можуть виникнути складнощі при виконанні своїх зобов'язань перед кредиторами, імовірна втрата платоспроможності [4].

Головна роль в системі антикризового управління підприємством повинна відводитися вико ристанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації, які мають три рівні: оперативний, тактич ний і стратегічний. Комплекс мір, який впровад жується на кожному з рівнів, зумовлений фінансовим станом певного підприємства і задачами, що виникають внаслідок цього.

Оперативний механізм фінансової стабілізації має за мету усунення неплатоспроможності підприємства за рахунок заходів, спрямованих як на "відтинання зайвого", тобто скорочення розміру поточних потреб, так і на збільшення грошових активів, які забезпечують термінові зобов'язання. Тактичний механізм фінансової стабілізації являє собою систему заходів, націлених на досягнення фінансової рівноваги в довгостроковому періоді.

В роботах французьких економістів [5,6] категоріальний зміст фінансової рівноваги визначається як рівновага фінансових потоків, тобто ко ли обсяг позитивного грошового потоку за всіма видами господарчої діяльності (виробничої, інвестиційної, фінансової) в конкретному періоді дорівнює обсягу негативного грошового потоку.

Принципова модель фінансової рівноваги в довгостроковій перспективі має вигляд:

, (1.5)

де: ЧП -- чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток;

АВ -- сума амортизаційних відрахувань;

?Ка -- зростання акціонерного капіталу (при додатковій емісії акцій), якщо підприємство є акціонерним товариством;

? Кв --зростання власних фінансових ресурсів за рахунок інших джерел;

?ПА -- зростання позаоборотних активів;

?ЧРК -- зростання чистого робочого капіталу (оборотних активів за мінусом поточних зобов'я зань).

Мета цього етапу фінансової стабілізації досягається завдяки проведенню ефективної цінової і податкової стратегії підприємства, спрямованої на зростання чистого прибутку, на досягнення зваженої амортизаційної політики; відмові від початку реалізації інвестиційних проектів, з довгостроковим періодом реалізації та окупності; залученню до використання необхідних видів основних фондів і нематеріальних активів на умовах лізингу та селенгу; прискоренню обігу оборотних активів та ін.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації припускає зміну фінансової стратегії з метою прискорення економічного росту. Модель фінансової підтримки прискореного економічного рос ту підприємства має наступний вигляд:



, (1.6)

де: J -- поставлений за мету темп економічного росту, який обчислюється через співставлення виручки від реалізації в майбутньому і базовому періодах;

R -- рентабельність продажу;

dчп -- частка чистого прибутку, яка спрямову ється на виробничий розвиток;

Кзо -- коефіцієнт загальної обіговості капіталу;

Кфл -- коефіцієнт фінансового левериджу, який характеризує обсяг позикового капіталу, що припадає на одиницю власного капіталу підприємства.

Як свідчить наведена модель, поставлений за мету темп економічного зростання підприємства може бути досягнутий шляхом підвищення рентабельності продажу, збільшення частки чистого прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток, прискорення загальної обіговості капіталу і використання ефекту фінансового левериджу.

Розглянуті методи антикризового управління свідчать про наявність досить широкого діапазону можливостей фінансової стабілізації за рахунок використання внутрішніх механізмів і недопущення фінансової неспроможності та банкрутства фармацевтичних підприємств[7].



2. Ресурси підприємства

2.1 Розрахунок необхідної кількості основного технологічного устаткування і потужності цеху

Необхідно визначити розрахункову кількість основного технологічного устаткування (Np) для виконання потрібної річної програми випуску продукції (Пр), Додаток А.

Розрахунок необхідної кількості основного технологічного устаткування здійснено за формулою:

Np==49,25=50 од

деПр - річна програма випуску продукції, тонн;

- паспортна продуктивність обладнання за одну годину, т/год;

- ефективний фонд часу роботи обладнання протягом року, годин;

Показник Np вимірюється виключно в цілих числах і завжди округлюється в більшу сторону.

При відсутності конкретних даних для розрахунку ефективного фонду часу роботи установки, слід використовувати інформацію Додатку А та формулу Теф для безперервного виробництва:

ТЕФ=365*6*4-80-148=8532 год

де Тк - календарний фонд часу (365днів);

Тзм - тривалість однієї зміни, год;

Nзм - число змін роботи цеху на добу;

Ттз - сумарна тривалість технологічно неминучих зупинок (перерв) протягом року, що не перекриваються зупинками на вихідні і святкові дні, годин;

Тппр - сумарна тривалість планово-попереджувальних ремонтів протягом року, що не перекриваються зупинками на вихідні і святкові дні, годин;

Базуючись на отриманих даних та використовуючи наступну формулу, розрахуємо річну виробничу потужність підприємства Мпр:

МПР=0,5*8532*50=213300 т

Після встановлення виробничої потужності цеху, варто перевірити ступінь завантаження і використання основного технологічного устаткування. Необхідно розрахувати та занести до таблиці 2.1 такі показники:

- коефіцієнт екстенсивного використання обладнання;

- коефіцієнт інтенсивної роботи обладнання;

- коефіцієнт інтегральної роботи обладнання, який характеризує завантаження устаткування в цілому;

- резерв потужності.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання розраховується за формулою:

КЕКС=

деТНОМ - номінальний фонд часу, годин;

У разі встановлення безупинного процесу виробництва ТНОМ відповідає календарному фонду часу, та розраховується за формулою:

ТНОМ=365*6*4=8760 год

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання розраховується за наступною формулою:

КІНТ = =0,9846

де РПР - проектована годинна продуктивність одиниці даного устаткування, т/год.

РПР= т/год

Коефіцієнт інтегральної роботи обладнання, який характеризує завантаження устаткування в цілому, розраховується а формулою:

КІНТЕГР= 0,9740*0,9846=0,9590

Резерв потужності буде дорівнювати:



РП= 1-0,9590=0,041

Таблиця 2.1 - Показники завантаження і використання основного технологічного устаткування

Показники	Од. вим.	Абс. знач.
1. Коефіцієнт екстенсивної роботи обладнання	-	0,9740
2. Коефіцієнт інтенсивної роботи обладнання	-	0,9846
3. Коефіцієнт інтегральної роботи обладнання	-	0,9590
4. Резерв потужності	-	0,041

2.2 Розрахунок основних виробничих фондів та амортизації

Основні виробничі фонди поділяються на 16 груп (Додаток А). Витрати на амортизацію (Аі) розраховуються, з огляду на середньорічну вартість основних виробничих фондів певної групи (Фсрі) та встановленої для даної групи норми амортизації (На) за формулою:

, грн.

А1=0,067*36015=2413,005 грн

А2=0,2*29360=5872 грн

А3=0,2*17450=3490 грн

A4=0,25*7250=1812,5 грн

де Наі - норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства.

Норма амортизаційних відрахувань визначається прямолінійним методом за формулою:



, грн.

HA1= грн

HA2= =0,2 грн

HA4= =0,2 грн

HA5= 0,25 грн

де Тсл - термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних фондів, в роках.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства ФСР, розраховується за даними Додатка А за формулою:

, грн.

ФСР1= грн

ФСР2=29360+0-0=29360 грн

ФСР3=17450+0-0=17450 грн

ФСР4=7250+0-0=7250 грн

де ФПР - вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах, грн;

ФВВ - вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах, грн.;

ФВИВ - вартість виведених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах, грн.;

Т1 - кількість місяців з моменту введення основних фондів до кінця року, місяців;

Т2 - кількість місяців з моменту виведення основних фондів до кінця року, місяців.

Річна сума амортизації дорівнює сумі амортизації всіх груп основних виробничих фондів.

, грн.

А=2413+5872+3490+1812,5=13587,505 грн

Вихідні дані та результати розрахунків наведені у вигляді таблиці.

Таблиця 2.2 - Розрахунок середньорічної вартості основних виробничих фондів і амортизаційних відрахувань.

№ групи ОВФ	Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн.	Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта, років	Норма амортизаційних відрахувань, %	Амортизація, тис. грн.
Група 3	36015	15	6,7	2413,005
Група 4	29360	5	20	5872
Група 5	17450	5	20	3490
Група 6	7250	4	25	1812,5
?ФСР	90075	Х	Х	Х
Річна сума амортизації	Х	Х	Х	13587,505

2.3 Розрахунок чисельності та оплати праці персоналу

В цьому розділі розраховуємо такі групи промислово-виробничого персоналу: кваліфіковані робітники з інструментом; робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин; найпростіші професії, технічні службовці, фахівці, керівники.

Для виконання розрахунку чисельності персоналу необхідно використати дані балансу робочого часу одного середньооблікового робітника і занести їх до таблиці 2.3. Вихідні дані для складання балансу наведено в додатку А.

Таблиця 2.3 - Баланс робочого часу робітника

Показник	Баланс робочого часу
	Дні	години
Календарний фонд часу,	365	8760
- вихідні	104	2496
- святкові	10	240
Номінальний фонд часу	251	6024
Невиходи, разом	34	816
- неявки за хворобою	7	168
- відпустки	24	576
- виконання державних обов'язків	3	72
Ефективний фонд часу	217	5208

Ефективний фонд часу необхідно визначити як різницю номінального часу і невиходів на роботу за всіма причинами. На підставі даних балансу робочого часу визначають коефіцієнт облікового складу (Ко), тобто переходу від штатної чисельності до облікової. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.

Ко=

Чисельність персоналу цеху визначається виходячи з особливостей обслуговування техніки, організації праці і виробництва, обраної структури керування.

У разі відсутності власних даних приймаємо наявну чисельність основних робітників (кваліфіковані робітники з інструментом) у зміну, з розрахунку по 2 робітника на одну одиницю основного технологічного устаткування Nр.

Визначаємо кількість робітників по утриманню та обслуговуванню обладнання (робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування), як 10% від кількості основних робітників виробництва.

Чисельність персоналу вимірюється виключно в цілих числах та у разі її розрахунку завжди округлюється в більшу сторону.

Персонал найпростіших професій працює в 1 зміну на добу, його кількість відповідає кількості виробничих дільниць.

Кількість дільниць виробництва розраховується виходячи із технології виробництва продукції з урахувавнням вимог з техніки безпеки. Кожну дільницю очолює майстер, який працює позмінно з відповідною групою основних робітників. Орієнтовно на одного майстра припадає від 10 до 20 робітників в залежності від складності технологічних операцій.

Наявна чисельність робітників у добу ЧДЕН визначається виходячи з наявної чисельності у зміну ЧЗМ і числа робочих змін протягом доби:

(2.15)

ЧДЕН=100*4=400 ос

де NЗМ - чисельність змін протягом доби;

Облікова чисельність ЧОБЛ розраховується за формулою:

Чобл=500*1,027=514 ос

де КО - коефіцієнт облікового складу.

Склад керівних посад підприємства поділяється на лінійних та функціональних керівників.

До першої категорії відносяться:

начальник цеху, режим роботи в 1 зміну на добу;

заступник з питань основного виробництва, режим роботи в 1 зміну на добу;

заступник з питань підготовки виробництва, режим роботи в 1 зміну на добу;

начальники зміни по 1 на одну зміну з урахуванням режиму роботи підприємства;

змінні майстри, їх кількість відповідає кількості дільниць виробництва з урахуванням режиму роботи підприємства;

механік цеху, режим роботи в 1 зміну на добу;

До складу функціональних керівників підприємства належать керівники функціональних підрозділів, таких як технологічне, планово-диспетчерське бюро, бюро контролю якості та бюро нормування. Для здійснення розрахунків, при відсутності даних, приймаємо склад функціональних керівників у кількості 4 осіб із режимом роботи в одну зміну.

Розрахунок чисельності фахівців підприємства поєднує кількість працюючих наведених функціональних підрозділів (планово-диспетчерське бюро, бюро нормування, бюро контролю якості та технологічне бюро). Орієнтовні дані з кількості фахівців стосовно перших трьох підрозділів, наведені у Додатку А. Наявна кількість працівників технологічного бюро, у зміну, відповідає кількості дільниць виробництва. Режим роботи даної категорії персоналу - в 1 зміну на добу.

У разі відсутності лабораторій в цеху всі досліди з якості продукції проводяться в центральних службах. До складу технічних службовців підприємства відносимо посади секретаря та табельника. Приймаємо кількість технічних службовців у розмірі 2-х осіб, які мають режим роботи в 1 зміну по 8 годин.

Для розрахунку штатної кількості керівників, фахівців та технічних службовців підприємства необхідно заповнити відсутні значення в таблиці 2.5 згідно з наявними власними даними або при їх відсутності

Чисельність промислово-виробничого персоналу () складається з чисельності робітників (), керівників, фахівців і технічних службовців ():

=591+31=622 ос

Розрахунок річного фонду заробітної плати (грн/рік) здійснюється за категоріями працівників, виходячи із середньомісячної заробітної плати.

Фонд заробітної плати для окремої професійно-кваліфікаційної групи працівників визначають за формулою:

деЗПСРМІС - середньомісячна заробітна плата конкретної професійно-кваліфікаційної групи працівників, грн/місяць;

ЧОБ - облікова чисельність працівників даної професійно-кваліфікаційної групи, чол.;

Т - тривалість періоду, за який працівникам даної професійно-кваліфікаційної групи нараховується заробітна плата, місяці.

Результати розрахунків занести до таблиць 2.6 та 2.7.

При відсутності фактичних даних з обсягу середньомісячної заробітної плати по підприємству, використовуються рекомендації наведені у таблицях.

Фонд оплати праці на підприємстві складається з фонду заробітної плати робітників (), керівників, фахівців і технічних службовців ():

грн

Таблиця 2.6 - Розрахунок річного фонду заробітної плати робітників

Групи персоналу і професії	Середньомісячна заробітна плата, грн/міс.	Облікова чисельність, чол.	Місяців за рік	Річний фонд заробітної плати, грн/рік
Основні робітники	3000	514	12	18504000
Робітники по утриманню та обслуговуванню обладнання	2500	52	12	1560000
Найпростіші професії	1800	25	12	540000
Всього:	-	591	-	20604000

Таблиця 2.7 - Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників, фахівців та технічних службовців

Групи персоналу і професії	Середньомісячна заробітна плата, грн/міс.	Загальна чисельність, чол.	Місяців за рік	Річний фонд заробітна плати, грн/рік
Керівники лінійні: начальник та заступники цеху начальник зміни змінні майстри механік цеху Керівники функціональні	4500 3500 3200 3500 4000	3 5 25 1 4	12 12 12 12 12	162000 126000 460800 42000 192000
Фахівці:	2600	11	12	343200
Технічні службовці:	2000	2	12	48000
Всього:	-	51	-	1957200



Після розрахунку фонду оплати праці підприємства визначають середню заробітну плату за місяць по формулі:

Таблиця 2.8 - Показники чисельності та оплати праці промислово-виробничого персоналу підприємства

Показники	Од. вим.	Абсолютні значення
1. Чисельність ПВП	чол.	622
2. Фонд оплати праці ПВП	грн./рік	22561200
3. Середня заробітна плата за місяць	грн./місяць	3022,669



3. Витрати виробництва

3.1 Розрахунок собівартості виробництва продукції

Розрахунки виробничої собівартості обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються на підставі наведеної інформації в таблиці 3.1 та шляхом сумування всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення. Студент доповнює таблицю 3.1 та виконує відсутні розрахунки для формування повної собівартості продукції підприємства.

Розрахунки до таблиці 3.1

Статті 1-7 мають бути розраховані за вихідними даними таблиці 3.1.

Стаття 8 „Заробітна платня основних виробничих робітників” відповідає даним попереднього розрахунку фондів оплати праці основних робітників.

Стаття 9 „Відрахування від заробітної плати” розраховується як 22% від статті 8 „Заробітна платня основних виробничих робітників”.

Стаття 10 „Витрати на утримання і експлуатацію обладнання”:

а) на амортизацію робочих машин і основного технологічного устаткування, засобів КВП, автоматики та обчислюваної техніки 4,5,6 група ОВФ;

б) на поточний ремонт приймаємо у розмірі 5% від вартості зазначених вище (у пункті „а” статті 10);

в) на утримання устаткування; приймаємо у розмірі заробітної плати з відрахуваннями (22%) групи робочих по утриманню та обслуговуванню обладнання.

Стаття 11 „ Загальновиробничі витрати ” складаються з таких витрат:

а) на утримання цехового персоналу і охорону праці приймаємо у розмірі річного фонду заробітної плати з відрахуваннями (22%) керівників, фахівців, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу, а також витрат на охорону праці як 15% до фонду заробітної платні всього цехового персоналу;

б) на амортизацію будинків, споруджень (сума амортизаційних відрахувань від вартості зазначених груп основних фондів, 3 група ОВФ);

Найменування продукції - А

Річний випуск продукції -210 тис. тон/рік

Калькуляційна одиниця - 1 тонна

Таблиця 3.1 - Калькуляція собівартості продукції.

Найменування статей затрат	Од. вим.	Ціна за одиницю ресурсів, грн	Витрати
			на одиницю продукції	на річний випуск
			в натуральному вираженні	сума, грн.	в натуральному вираженні	сума, грн.
Сировина та основні матеріали	Т	570	0,856	487,92	179760	102463200
Допоміжні матеріали	Т	260	0,144	37,44	30240	7862400
Напівфабрикати	Т	150	0,165	24,75	34650	51975000
Електроенергія	кВт•год	0,9	56	50,4	11760000	10584000
Паливо	Т	630	0,043	27,09	9030	5688900
Вода	тис. м3	0,65	15	9,75	3150000	2047500
Пара	Гкал	53,6	0,252	13,50	52920	2836512
Заробітна плата основних робітників	Х	х	х	88,114	Х	18504000
Відрахування від заробітної плати основних виробничих робітників	Х	х	х	17,623	Х	3700800
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання:	Х	х	х	54,8486	Х	11518258,725
- амортизація (4, 5, та 6 груп ОВФ)	Х	х	х	53,2119	Х	11174500
- поточний ремонт	Х	х	х	0,00266	Х	558,725
- утримання устаткування	Х	х	х	1,634	Х	343200
Загальновиробничі витрати	Х	х	х	31,101	Х	6531609
- на утримання персоналу та охорону праці	Х	х	х	18,731	Х	3933564
- амортизація (3 група ОВФ)	Х	х	х	11,49	Х	2413005
-інші загальновиробничі витрати	Х	х	х	0,88	Х	185040
Виробнича собівартість	Х	х	х	842,5454	Х	176934679,725
Загальногосподарські витрати	Х	х	х	11,65	Х	2446500
-адміністративні витрати	Х	х	х	6,99	Х	1467900
-витрати на підготовку кадрів	Х	х	х	1,398	Х	293580
-витрати на дослідно-конструкторські роботи	Х	х	Х	3,262	Х	685020
Загальногосподарська собівартість	Х	х	х	854,1953	Х	179381179,725
Позавиробничі витрати	Х	х	Х	39,652	Х	8326800
Витрати на збут	Х	х	х	17,652	Х	3700800
Інші операційні витрати	Х	х	х	22,029	Х	4626000
Повна собівартість	Х	х	х	893,847	Х	187707979,725

Витрати на збут в складі позавиробничих витрат приймаємо як 20% від фонду заробітної плати основних робітників.

Інші поза виробничі витрати приймаємо як 25% від фонду заробітної плати основних робітників.

Наведені співвідношення у вигляді відсотків, які використовуються для визначення окремих статей калькуляції мають орієнтовний характер. Сума всіх статей калькуляції складає повну собівартість продукції.

3.2 Розрахунок точки беззбитковості

Після виконання розрахунків собівартості необхідно визначити критичний обсяг виробництва аналітично та графічно.

Визначення критичного обсягу виробництва виконати за формулою:



,

QКР= од

де Упост - умовно-постійні витрати у собівартості продукції, грн/рік;

Узм - умовно-змінні витрати у собівартості одиниці продукції, грн/т;

ЦОД - оптова ціна підприємства, грн/шт. Розраховується виходячи з собівартості одиниці товарної продукції, з урахуванням середньогалузевої рентабельність продукції. (Додаток А)

Оптова ціна продукції розраховується виходячи з повної собівартості одиниці товарної продукції з урахуванням середньогалузевої рентабельності продукції (додаток А), за наступною формулою:

(3.2)

Де - повна собівартість одиниці товарної продукції, грн.;

R - середньогалузевої рентабельності продукції, в частках від одиниці.

Вартість річного випуску продукції розраховується виходячи з оптової ціни та річної програми випуску продукції, при розрахунку використовується наступна формула:

(3.3)

ТП=210000*1099,432=230880,720грн

Де - річна програма випуску продукції, тонн.

Для побудування графіку беззбитковості скласти таблицю 3.2.



Таблиця 3.2 - Дані для побудови графіку беззбитковості

Найменування показників	Од. вим.	Значення
Умовно-постійні витрати у собівартості річного випуску продукції	тис. грн.	28823167,725
Собівартість річного випуску продукції	тис. грн.	187707979,725
Вартість річного випуску продукції	тис. грн.	230880720

Рисунок 3.1 - Залежність збитків та прибутків від обсягів виробництва та ціни продукції



4. Розрахунок економічних показників роботи підприємства

Для оцінки ефективності використання основних виробничих фондів підприємства розраховуємо фондовіддачу, фондомісткість і фондоозброєність. Фондовіддача розраховується за формулою:

Фв =, грн./грн.,

деТП - вартість річного випуску продукції, тис. грн.;

ФСР - середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.

Фондомісткість - це показник, зворотний фондовіддачі і його розрахунок має наступний вигляд:

(4.2)

ФМ= 1/2,56=0,39, грн./грн..

Фондоозброєність - це вартість основних виробничих фондів, що припадає на одного працівника. Вона обчислюється за формулою:

(4.3)

ФОЗБ =

Поряд з основними фондами для роботи підприємства має велике значення наявність оптимальної величини обігових коштів. Ефективне використання обігових коштів характеризується такими основними показниками: коефіцієнт обіговості, період оберту обігових коштів та коефіцієнт завантаження обігових коштів.

Коефіцієнт обіговості показує, скільки здійснили обігові кошти за певний період часу. Цей показник розраховується за формулою:

Коб=

деРП - обсяг реалізованої продукції, тис. грн.; Пр - річна програма випуску продукції в натуральному вимірі, т/рік; ЦОД - ціна одиниці продукції; НО - норматив обігових коштів, тис. грн.

Період оберту обігових коштів визначається за формулою:

Тоб=, дні,

деt - кількість днів за аналізований період. Приймаємо 360 днів (умовно за рік тільки для обігових коштів).

Основним показником продуктивності праці на рівні підприємства є показники виробітку в натуральному та вартісному вимірах.

Продуктивність праці в натуральному вимірі обчислюється а формулою:



W=, т./чол.,

деПр - річна програма випуску продукції в натуральному вимірі, т/рік;

- середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Продуктивність праці у вартісному вимірі визначається а формулою:

WBAPT=, грн.чол.,

деЦОД - ціна одиниці продукції, грн./т.

За результатами розрахунків, виконаних в попередніх розділах, студент повинен розрахувати балансовий прибуток, фактичну рентабельність продукції, рентабельність основних виробничих фондів і рентабельність виробництва.

Прибуток від реалізації продукції:

ПБ=(1099,432-893,847)*210=43172,850, грн.

деЦ - ціна за одиницю товарної продукції, грн.;

С - собівартість одиниці товарної продукції, грн.;

Пр - річна програма випуску продукції в натуральному вимірі, т/рік;

Рентабельність продукції визначається за формулою:

,



RП=

Рентабельність основних виробничих фондів розраховується за формулою:

,

RФ=47,93%

Рентабельність виробництва розраховується за формулою:

RПР=

Результати розрахунків занести до таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 - Зведені економічні показники

Показники	Од. вим.	Абсолютне значення
1. Випуск продукції	Х	Х
- у натуральному вимірі	тис. т	210
- у вартісному вимірі	тис. грн.	230880,720
2. Середньорічна вартість ОВФ	тис. грн.	90075
3. Середньорічна вартість обігових коштів	тис. грн.	16280
4. Чисельність ПВП	чол.	622
5. Продуктивність праці: - в натуральному вимірі - у вартісному вимірі	т./чол. грн./чол.	371190,868
6. Фондовіддача	грн./грн.	2,56
7. Фондомісткість	грн./чол.
8. Фондоозброєність	грн./грн	144815,11
9. Коефіцієнт оборотності	Разів/рік
10. Період оберту обігових коштів		25,384
11. Фонд заробітної плати	тис. грн.	22561,200
12. Середня заробітна плата (за місяць)	грн./грн.	3022,669
13. Повна собівартість одиниці продукції	грн./т.	893,847
14. Прибуток від реалізації продукції	тис. грн.	43172,850
13.Рентабельність	Х	Х
- основних фондів	%	47,93%
- продукції	%
- виробництва	%	40,59%

банкрутство фінансовий амортизація економічний



Висновок

В умовах погіршення економічного стану в Україні існує чимало факторів, які роблять загрозу фінансової неспроможності для підприємств фармацевтичної промисловості вельми імовірною.

Підприємства повинні систематично проводити експрес-аналіз фінансової звітності з метою своєчасного виявлення погіршення фінансового стану.

У відповідності з діючим законодавством загроза банкрутства являє собою кризовий стан підприємства, коли воно нездатне здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Подолання такого стану потребує розробки спеціальних методів антикризового управління підприємством.

Головна роль в системі антикризового управління повинна відводитися широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації, які мають три рівні: оперативний, тактичний і стратегічний.

На підставі вихідних даних роботи підприємства було проведено розрахунок основних показників ефективності підприємства.

Об'єкт даної курсової роботи являється підприємство, яке виробляє товарну продукцію в натуральному вимірі в обсязі 210 тис. тон, що у вартісному вимірі складає 230880,720 тис. грн. Техніко-економічні характеристики конкретного підприємства створюють інформаційну базу для розробки економічних показників.

Засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань називаються основними виробничими фондами підприємства, які становлять 90075 тис. грн., при цьому, мінімальна сума коштів, яка постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності становить 16280 тис. грн.. Аналіз показав, що оборотні кошти підприємства на протязі одного року здійснюють 25,384 оборотів.

На підприємстві основне технологічне обладнання працює в неперервному режимі, без зупинок на свята та вихідні. Проведення технологічного процесу не вимагає постійної присутності персоналу, тому робочий день організовано у три зміни, тривалістю 6 год. кожна. Враховуючи ці умови, розрахунки показали, що для продуктивної роботи підприємству необхідно 622 чол.

Ефективність використання трудових ресурсів підприємства характеризує продуктивність праці, яка визначається кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції.

Основним показником продуктивності праці на рівні підприємства є показники виробітку які становлять у натуральному виразі 337,62 т/чол.. Фондовіддача на підприємстві складає 2,56 грн./грн., вона показує кількість виручки яка приходиться на одиницю основних фондів підприємства. На кожного працівника підприємства припадає 371190,868 грн./чол. від вартості основних фондів. Фонд заробітної плати всього промислово-виробничого персоналу становить 22561,200 тис. грн., при цьому середня заробітна плата становить 3022,669 грн./місяць. Собівартість продукції, яку випускає дане підприємство, становить 893,847 грн./тон.

Після отримання необхідних даних ми визначили критичний обсяг виробництва, як аналітичним так і графічним методом. Точка беззбитковості або критичний обсяг виробництва - це об'сяг або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків. За розрахунками курсового проекту критичний обсяг виробництва складає 84072,267 тони/рік., це значить, що починаючи з цього значення випуск товарної продукції повинен приносити прибуток. Річний випуск продукції на підприємстві значно перевищую критичну кількість, тому воно отримує чистий прибуток від реалізації виробленої продукції, який складає 43172,85 тис. грн.. Ефективність від реалізації товарної продукції підприємства становить 23 %. Розрахунки показали відносно показники рентабельності основних фондів 47,93% та виробництва 40,59 %, які свідчать про ефективність використання основних виробничих фондів та виробництва в цілому.



Список джерел

1. Финансовый анализ деятельности фирмы. -- М., "ИСТ-СЕРВИС", 1995. -- С. 67-69.

2. Закон України "Про банкрутство", Відомості Верховної Ради України. -- 1992, №31. -- Ст. 1440; "Голос України " від 6 липня 1993 р.

3. Червяков ИМ., Посылкина О.В. Методические указания по финансовому анализу деятельности предприятий (всех форм собственности). -- Харьков, 1996. -- С. 28-32.

4. Афанасьев Н.В., Гончаров А.Б. Экономика предприятия: Учеб.пособие. - Х.: ИНЖЭК, 2004. - 528 с.

5. Bjulton J.L., Jolibet J. Uanalyse financiere // Publi-Union. Paris, 1991. -- P. 9-11.

6. Causse G., Chvalier F., Hirsch G. / Management Financier. Analyse, decision, cjntrjle. // Sirey. -- 1995. - P. 15-16.

7. Экономика химической промышленности: учебник для вузов/В.Л. Клименко, П.П. Табурчак, С.Н. Иванова и др.; Под ред. В.Л. Клименко.- Л.: Химия, 1990. - 228 с.

Размещено на Allbest.ru

...