Особливості застосування основних підходів до оцінювання бізнесу в період кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська державна фінансова академія

Особливості застосування основних підходів до оцінювання бізнесу в період кризи

Доц. Д.В. Попович, канд. екон. наук

Анотація

Розглянуто поняття оцінювання бізнесу, проаналізовано особливості застосування дохідного, витратного та ринкового підходів в оцінюванні вартості бізнесу. Розкрито основні методи в розрізі кожного підходу, виявлено переваги та недоліки їх застосування. Більшість підходів до оцінювання вартості бізнесу ґрунтуються на статистичних показниках і повною мірою можуть бути застосовані в умовах сталого економічного розвитку. Запропоновано врахування низки факторів при використанні кожного з основних підходів оцінювання бізнесу в кризовий період функціонування економіки.

Ключові слова: оцінка бізнесу, підходи та методи оцінки вартості бізнесу, вартість компанії, дисконтування, компанія-аналог, ринкова вартість бізнесу, грошовий потік, кризовий ринок.

Постановка проблеми

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. У науковій економічній літературі питанням оцінювання вартості бізнесу приділяється значна увага. Для теоретико-методологічної розробки питань вартісної оцінки бізнесу важливу роль відіграють праці зарубіжних учених А. Дамодарана, Т. Коллера, Т. Коупленда, М. Міллера, Ф. Модільяні, Дж. Мурина, Г. Харрисона, У. Шарпа та ін. Серед вітчизняних науковців, які працюють у цьому напрямі досліджень, можна виділити зокрема таких як: О. Кириченко, П. Круш, О. Кузьмін, Я. Маркус, Т. Момот, Д. Олексіч, С. Панков, О. Шевчук та ін.

Мета роботи - обґрунтувати особливості оцінювання вартості бізнесу в період кризи, визначити основні проблеми і застосування методів оцінювання.

Виклад основного матеріалу

Оцінювання або визначення вартості різних видів майна та активів має свої корені в класичній та сучасній економічній науці. Принципи та способи оцінювання склалися ще до 40-х рр. ХХ ст., і у багатьох країнах вони здебільшого були подібними. Як професію оцінну діяльність визнали вже дещо пізніше, коли гостро постала проблема пошуку справедливого результату оцінювання певного активу. Не випадково одним з основоположних понять у міжнародних і національних стандартах оцінювання є поняття справедливої ринкової вартості (fair market value) - як найбільш імовірної ціни комерційної угоди на відкритому ринку в умовах конкуренції, коли обидві сторони угоди діють розсудливо та без примусу, у власних інтересах, маючи у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію щодо предмета угоди.

У галузі фінансової оцінки вітчизняна господарська практика та економічна наука перебувають в процесі початкового розвитку. Відбувається адаптація світових стандартів, підходів і методик оцінювання до конкретних умов сучасного етапу розвитку національної економіки, удосконалюється нормативна база та інструменти державного регулювання оціночної діяльності, освоюються нові високоорганізовані об'єкти оцінки. Під час становлення ринкових відносин в Україні проблема оцінювання бізнесу стає дедалі актуальнішою, а її практична значущість стрімко зростає.

Згідно зі ст. 3 Закону України [6], оцінка майна і майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінювання за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Поняття «оцінювання» трактується ширше Національним стандартом № 1 [4]: оцінювання - наука про вартість майна, частина економічного аналізу, що здійснюється на визначених наукових принципах та методологічній базі і є сполученням математичних методів і суб'єктивних міркувань оцінювача, що базуються на його професійному досвіді, мета якого полягає у виявленні найбільш ефективного, з економічного погляду, використання об'єкта через дослідження попиту і пропозиції на відповідному ринку, а також розробці економічної моделі оцінки об'єкта, яка б прогнозувала найбільш вірогідну ціну його продажу.

Слід зазначити, що оцінювання бізнесу та оцінювання ринкової вартості майна далеко не тотожні поняття. Розуміння підприємства як майнового комплексу не збігається з поняттям «бізнес». Бізнес - це підприємство в дії, і його вартість перевищує вартість майнового комплексу на величину так званих «невідчутних активів», що є невід'ємними від кадрового потенціалу підприємства (досвід трудового колективу, налагоджені зв'язки та взаємовідносини з клієнтами тощо). Саме наявністю невідчутних активів можна пояснити ринкову привабливість деяких фірм з від'ємним власним капіталом. Оцінювання бізнесу (визначення вартості бізнесу) підприємства дещо відрізняється від оцінювання підприємства як майнового комплексу. Ця відмінність пов'язана з тим, що бізнес - поняття ширше, ніж майновий комплекс. Підприємство як майновий комплекс містить всі види майна, призначеного для його діяльності: земельні ділянки, будівлі та споруди, машини та устаткування, сировину й продукцію, нематеріальні активи, майнові зобов'язання. Оцінювання ринкової вартості майнового комплексу підприємства (визначення вартості бізнесу) означає визначення в грошовому еквіваленті вартості матеріальних активів підприємства як товару, тобто, їх корисність для потенційного покупця і витрати, необхідні для отримання цієї корисності [5].

Оцінювання бізнесу - це визначення вартості бізнесу як майнового комплексу, здатного приносити прибуток його власникові. При проведенні експертної оцінки визначають вартість усіх активів компанії: нерухомого майна, машин і устаткування, складських запасів, фінансових вкладень, нематеріальних активів. Окремо оцінюють ефективність роботи компанії, її колишні, сучасні та майбутні доходи, перспективи розвитку і конкурентне середовище на цьому ринку, а потім оцінювану компанію порівнюють з підприємствами-аналогами. На підставі такого комплексного аналізу реально оцінюють бізнес як майновий комплекс, здатний приносити прибуток. Таким чином, оцінювання бізнесу передбачає визначення вартості компанії для її власника. Спрощено можна вважати, що оцінювання бізнесу - це оцінювання ринкової вартості власного капіталу компанії чи якоїсь її частини. Оцінювання ринкової вартості майна можна розглядати як окремий випадок оцінювання бізнесу.

Ціль оцінювання бізнесу полягає у визначенні оціночної вартості, необхідної для прийняття рішення. Водночас сторони, зацікавлені у проведенні оцінки, намагаючись реалізувати свої економічні інтереси, зазначають ціль визначення цієї вартості. Цілями визначення ринкової вартості можуть бути: підвищення ефективності поточного управління підприємством; визначення вартості цінних паперів у випадку купівлі-продажу акцій підприємства на фондовому ринку; визначення вартості підприємства у випадку купівлі-продажу його загалом чи частинами; реструктуризація підприємства; розроблення плану розвитку підприємства; визначення кредитоспроможності підприємства й вартості застави при кредитуванні; страхування; оподаткування; прийняття управлінських рішень тощо. Процес оцінювання залежить від переслідуваних цілей, але й для кожного окремого суб'єкта цілі оцінювання бізнесу можуть бути різними.

Виділяють три основні підходи до оцінювання вартості бізнесу: дохідний, витратний, ринковий. Кожен з цих підходів може бути реалізований різними методами. Інші методи оцінки бізнесу (такі перспективні як моделі Ольсона, Блека-Шоулза, метод реальних опціонів та ін.) трапляються на практиці, на жаль, вкрай рідко, і ми не будемо їх аналізувати. У дохідному підході виділяють: дисконтування грошового потоку, модель Гордона, метод капіталізації доходів. Оцінка вартості підприємства з використанням дохідного підходу - це визначення вартості майбутніх доходів, отриманих внаслідок комерційної діяльності і (можливого) подальшого його продажу. Отже, оцінка з позиції дохідного підходу здебільшого залежить від перспектив оцінюваної компанії.

Однією з основних проблем, що виникають при використанні дохідного підходу, є прогноз майбутніх доходів. Для розрахунку вартості в межах цього підходу важливим є отримання достатньо точних (достовірних і обґрунтованих) даних щодо майбутніх доходів підприємства, що спричинює певні ускладнення у практичному застосуванні. Використання цього підходу дає змогу повніше врахувати цільові значення вартості, узгоджені з показниками економічного та соціального розвитку країни [1].

Оскільки всі юридичні особи володіють достатньо добре встановленими системами обліку та автоматизації своєї діяльності, а їх звітність часто перевіряють аудитори та відповідні державні органи, застосування дохідного підходу базуватиметься на добре структурованій та перевіреній інформації. Це, своєю чергою, сприятиме отриманню обґрунтованих та об'єктивних результатів. Основними складовими цього підходу є метод дисконтування грошового потоку (метод непрямої капіталізації); метод капіталізації (метод прямої капіталізації); метод економічної доданої вартості [2].

Вибір методів у межах дохідного підходу визначається специфікою оцінюваного підприємства та особливостями його діяльності, проте найчастіше це - метод капіталізації прибутку та метод дисконтування грошових потоків. Переваги дохідного підходу підприємства полягають в тому, що в нього з'являється реальна можливість розрахувати вартість свого бізнесу, виходячи з якості поточних фінансових показників, можливості одержання майбутніх доходів, неявного порівняння діяльності з аналогами. Водночас є низка факторів, що ускладнюють застосування цього підходу, зокрема - проблема складання прогнозу на середньо- або довгостроковий період (5-6 років і більше), проблема обчислення норми віддачі капіталу, особливо - проблема визначення альтернативної вартості капіталу. Дохідний підхід характеризує спроможність бізнесу приносити прибуток у майбутньому й теперішню вартість об'єкта, виходячи з очікуваних доходів у майбутньому [1 ].

Беручи до уваги вищезазначене, основна ідея цього підходу полягає в тому, що вартість бізнесу визначається поточною вартістю всіх грошових потоків, які бізнес здатен забезпечити своєму власнику. В умовах фінансової кризи спершу необхідно проаналізувати звітність, виявити причини коливання фінансових показників, перевірити відповідність основних показників рентабельності, ліквідності та боргового навантаження середньогалузевим значенням, а тоді спрогнозувати грошові потоки, враховуючи такі фактори: скорочення попиту на товари, роботи, послуги; відтік грошових засобів через необхідність дострокового погашення зобов'язань і зростання відсоткових ставок; зростання потреби в оборотному капіталі.

Сутність витратного підходу полягає в тому, що підприємство являє собою майновий комплекс, який використовується для здійснення комерційної (виробничої, торгівельної тощо) діяльності. При цьому вартість визначається шляхом переоцінки ресурсів, що були витрачені на створення бізнесу, тобто оцінюється з позиції втрат. Для розрахунку при цьому використовують дані балансу на дату оцінювання.

Найбільш поширеними методами витратного підходу є метод чистих активів та метод ліквідаційної вартості фірми. Актуальність витратного підходу полягає у можливості оцінити балансову вартість юридичної особи незалежно від прибутковості її діяльності. Це здебільшого зумовлено наявністю достовірної інформації для розрахунків, а також використанням традиційних для вітчизняної економіки витратних методів до оцінки вартості бізнесу. Але з іншого боку, коли діяльність компанії починає «набирати обертів», некоректно використовувати методи оцінювання, що базуються на ретроспективних даних і не враховують перспективи розвитку - майбутній прибуток [2].

Щодо використання такого підходу в умовах кризи, то слід враховувати, що вартість бізнесу буде визначатися як вартість заміщення активів і зобов'язань компанії, тому достовірність оцінки в цих умовах може бути достатньо низькою. Це зумовлено, в першу чергу тим, що доволі часто важко обчислити достовірну вартість заміщення низки активів (наприклад, нематеріальних активів і спеціалізованого майна, яке активно не представлено на ринку). Окрім цього, необхідно також враховувати зменшення більшості активів. Часто заміщення в короткі строки є фізично нездійсненним (наприклад, відтворення торгової марки, ділової репутації, відносин з клієнтами тощо) або єдиною альтернативою є відтворення аналогічного бізнесу на базі нових активів.

Ринковий підхід передбачає аналіз цін продажу та пропозиції схожих об'єктів з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та оцінювання. Головною перевагою ринкового підходу є те, що він найпростіший у використанні, а також статистично обґрунтований, що забезпечує отримання достовірних даних, придатних для застосування в інших підходах. Головним обмеженням у застосуванні цього підходу є обов'язкова наявність активного ринку. До недоліків можна віднести те, що підхід потребує внесення поправок, більшість з яких впливає на достовірність результатів. Причому дані не завжди є порівнюваними. Крім цього, застосування ринкового підходу можливе лише за наявності доступної різносторонньої фінансової інформації не лише по підприємству, яке оцінюють, але і за його аналогом, які відібрані оцінювачем під час аналізу. Інформація про угоди між юридичними особами в Україні, що може бути використана за базу порівняння, не завжди доступна. Реальна ціна та умови проведення угод часто відомі лише інсайдерам [7].

Сама ж ідея ринкового підходу базується на дотриманні принципу заміщення (наявності еквівалентного замінника), відповідно до якого вартість оцінюваного бізнесу не може перевищувати вартість іншого доступного об'єкта оцінки зі схожими властивостями. Цей підхід можна розглядати ширше з урахуванням поправок на особливості діяльності підприємства та ринкової вартості всіх подібних до нього підприємств, повні або часткові права власності, які є доступними для купівлі-продажу в даний момент часу.

Принциповою відмінністю між цими поняттями є виокремлення в останньому варіанті двох істотних ознак: урахування повної специфіки роботи оцінюваного об'єкта та права власності на нього (повне чи часткове). Залежно від типу економічних відносин, покладених в основу розрахунку вартості ринкових аналогів, розрізняють два основних методи порівняльного підходу: закритих угод і котирувань. Ці методи базуються на порівнянні вартості аналогічних об'єктів власності, яка зафіксована в угодах закритого типу при злитті або поглинанні, придбанні значних пакетів акцій тощо і визначається за даними котирувань акцій компанії на відкритому ринку [3].

Виходячи з міжнародної практики, оцінювання вартості бізнесу з використанням ринкового підходу часто ототожнюють з оцінюванням вартості акцій компанії. Проте на сучасному етапі, застосовуючи ринковий підхід для оцінювання інвестиційної привабливості компанії, слід використовувати інші показники, в першу чергу ті з них, які можна взяти з агрегованого балансу компанії (боргове навантаження, власний капітал тощо). Наприклад, можна застосовувати інформацію щодо показника відношення вартості компаній-аналогів до показника ефективності їх діяльності (зокрема ЕБШТЛ). Володіючи інформацією про аналогічний показник оцінюваної компанії, можна обчислити вартість оцінюваного бізнесу, скоригувавши отримані дані на необхідну норму дохідності. При цьому під час оцінювання слід застосовувати декілька мультиплікаторів (ЕУ/ ЕБГОТЛ, ЕУ/8аіез). Окрім цього, слід робити поправки на значення низки спеціалізованих мультиплікаторів.

оцінювання бізнес вартість криза