Формування та розподіл прибутку туристичних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування та розподіл прибутку туристичних підприємств

Прибуток є однією з основних економічних категорій, що відображає відносини, які формуються в процесі виробництва. Це узагальнений показник, що синтезує всі сторони, всі аспекти діяльності суб'єктів господарювання і забезпечує їх стабільне функціонування. Аналізуючи сутність прибутку, слід насамперед відзначити його основні характеристики:

o прибуток є формою винагороди підприємця, який вклав свій капітал у певний вид діяльності з метою досягнення певного комерційного успіху;

o прибуток не є гарантованою винагородою підприємця на вкладений капітал у той чи інший бізнес, а наслідком умілого й успішного провадження цього бізнесу. Тому прибуток, певною мірою, - це плата за ризик підприємницької діяльності. Рівень прибутку і рівень підприємницького ризику перебувають між собою у прямо пропорційній залежності;

o прибуток характеризує не весь дохід, одержаний у процесі підприємницької діяльності, а лише ту його частину, яка "очищена" від витрат на провадження цієї діяльності;

o прибуток є вартісним показником, який виражений у грошовій формі;

o прибуток узагальнює результати господарсько-фінансової діяльності і слугує вимірником ефективності використання усіх видів ресурсів;

o прибуток забезпечує формування доходної частини бюджету підприємства, регіону і країни;

o прибуток слугує внутрішнім джерелом інвестування розвитку діяльності підприємств;

o прибуток створює привабливість і надійність для внутрішніх і зовнішніх інвесторів (кредиторів).

З урахуванням основних характеристик прибутку його зміст узагальнено можна сформулювати так:

Прибуток - це виражений у грошовій формі результат підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик провадження підприємницької діяльності та виражає собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами, здійсненими в процесі цієї діяльності.

Прибуток є метою і наслідком економічної діяльності підприємницьких структур як фізичних, так і юридичних осіб, що виступають суб'єктами ринкових відносин. Перехід України до ринкової економіки підсилює багатоаспектність прибутку. Прибуток відіграє визначальну роль у господарському механізмі функціонування країни і в забезпеченні стійкого розвитку підприємств.

Залежно від порядку визначення розрізняють два види прибутку:

o оподатковуваний прибуток, обсяг якого, згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства", визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства - платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань.

Розміри валових витрат і доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку, що оподатковується, фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи і слугує підставою для визначення суми податкових зобов'язань підприємства;

o обліковий прибуток, який визначається за даними бухгалтерського обліку.

Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування є досить умовною величиною, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виторгом від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції.

Бухгалтерський облік повинен відтворювати реальний фінансовий стан підприємства та підсумків його діяльності незалежно від вимог податкового законодавства, тому сума прибутку за період, визначена згідно з податковим законодавством, як правило, відрізняється від облікового прибутку, який відображається у Звіті про фінансові результати (форма 2 фінансової звітності). Така різниця виникає через відмінності у визначенні витрат періоду та валових витрат, облікового доходу та валового доходу. Різниці бувають тимчасові і постійні.

Тимчасовими різницями є різниці в часі, які виникають внаслідок того, що період, за який деякі статті надходжень і витрат включаються в оподатковуваний прибуток, не збігається з тим періодом, в якому вони включаються до облікового прибутку. Різниця в часі виникає в одному періоді, а анулюється в наступних.

Постійні різниці виникають через відмінності у визнанні валових витрат і витрат періоду, валового доходу та облікового доходу.

Такий стан речей зумовлює необхідність відображення наслідків різниць у фінансовому обліку та звітності. Так, у балансі для відображення різниці використовуються дві статті: "Відтерміновані податкові активи" і "Відтерміновані податкові зобов'язання".

За статтею "Відтерміновані податкові активи" відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах у випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений згідно з податковим законодавством.

За статтею "Відтерміновані податкові зобов'язання" показується сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах у тому випадку, коли обліковий податок на прибуток більший за податкове зобов'язання, визначене за чинним податковим законодавством.

За об'єктами визначення розрізняють:

загалом для підприємства - чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів і зборів, що сплачуються за рахунок прибутку;

для окремих сфер діяльності - операційний, фінансовий, інвестиційний;

для певних структурних підрозділів (центрів відповідальності);

за окремими операціями, пов'язаними з короткостроковими фінансовими вкладеннями, окремими інвестиційними проектами;

для окремих видів продукції - як різниця між ціною і собівартістю.

За джерелами отримання прибутку (збитку) відповідно до видів діяльності, що забезпечують дохід, розмежовують звичайну діяльність і надзвичайні події. Звичайна діяльність поділяється на операційну та фінансову. Кожен вид діяльності повинен забезпечувати прибуток. Однак результатом економічної діяльності може бути збиток.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності - це різниця між чистим доходом від усіх видів операційної діяльності і сумою витрат, пов'язаних з цією діяльністю. Прибуток (збиток) від фінансової діяльності є різницею між доходами і витратами в цій діяльності.

Загальна сума прибутку (збитку) від операційної та фінансової діяльності - це прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподатковування. Після сплати податку на прибуток залишається чистий прибуток. Аналогічно формується прибуток (збиток) від надзвичайних подій.

Залежно від характеру інфляційної "очистки" прибутку, визначають номінальний і реальний прибутки.

Номінальний прибуток характеризує фактично одержаний розмір прибутку.

Реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з урахуванням інфляції. Він характеризує реальну купівельну спроможність прибутку, отриманого підприємством.

За характером використання можна виокремити:

розподілений прибуток (спожитий) - чистий прибуток звітного періоду, який розподілений за напрямами, передбаченими статутними документами;

нерозподілений прибуток (капіталізований) - сума чистого прибутку, не розподілена в звітному періоді.

За регулярністю формування прибуток поділяють на:

o прибуток від звичайної діяльності, що формується регулярно;

o прибуток, що формується епізодично від надзвичайних подій (благодійність на користь підприємства тощо).

За періодом формування розрізняють:

o прибуток звітного періоду;

o прибуток минулих періодів.

Залежно від мети розрахунків виокремлюють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток - це прибуток, розрахований відповідно до вимог бухгалтерського обліку, а економічний прибуток має умовний характер. Він менший від бухгалтерського на суму упущеної вигоди. Упущена вигода характеризується тією сумою прибутку, який власник підприємства (капіталу) одержав би як мінімум від вкладення капіталу в іншу діяльність або в банк на депозити.

За ринкових відносин, як свідчить світова практика, існує три основних джерела одержання прибутку:

перше джерело утворюється за рахунок монопольного становища підприємства з випуску тієї чи іншої продукції (унікальності продукту). Однак таке джерело має нестабільний характер через антимонопольну політику держави і зростання конкуренції з боку інших підприємств;

друге джерело безпосередньо пов'язане з виробничою і підприємницькою діяльністю. Ефективність його використання залежить від знання підприємством кон'юнктури ринку й уміння адаптувати розвиток виробництва до його змін.

Прибуток забезпечує умови розширеного відтворення і тому слугує критерієм ефективності підприємницької діяльності. Для оцінки прибутку як фінансового результату діяльності дохід зіставляється з витратами. Результатом цього є різниця з позитивним або негативним значенням. Позитивне значення - це прибуток, а негативне - збиток. Отже, прибуток є частиною доходу, що залишається підприємству після відшкодування витрат і сплати податків та обов'язкових зборів:

де П - чистий прибуток; Дч - чистий дохід; В - витрати;

Под - податки й обов'язкові збори.

Сукупний прибуток туристичної організації - це грошова сума в касі і на розрахунковому, валютному рахунках туристичної організації, отримана з різних джерел внаслідок провадження статутної діяльності протягом певного періоду часу. Сукупний прибуток туристичної організації (Вс, грн) визначається за формулою

де

Вро - прибуток від реалізації основних продуктів і послуг; В рд - прибуток від реалізації додаткових продуктів і послуг; В рм - прибуток від реалізації майна; В по - прибуток від позареалізаційних операцій; В пр - прибуток від інших операцій.

Розглянемо докладніше кожне джерело виторгу. Прибуток від реалізації основних продуктів і послуг - грошові засоби, що надійшли в касу, на розрахунковий, валютний рахунки туристичної організації за реалізовані турпродукти і послуги. Розмір прибутку (В°р, грн) визначається рівнем цін і кількістю реалізованих продуктів (послуг) по формулі

де Ці - ціна і-го продукту (послуги);

()і - кількість реалізованих продуктів (послуг) і-го вигляду.

Прибуток від реалізації додаткових продуктів і послуг визначається аналогічно до виторгу від реалізації основних продуктів і послуг на основі тих, що діють у туристичній організації цін і цінових модифікацій на продукти і послуги різного вигляду.

Розмір прибутку залежить від обсягу реалізації продуктів (послуг), їх асортименту, якості, рівня цін, форми розрахунків та інших чинників. Окрім прибутку від реалізації основних і додаткових продуктів і послуг, туристична організація може отримувати прибуток від іншої діяльності (реалізації основного капіталу, запасів та ін.).

Прибуток від реалізації майна (5^, грн), що належить туристичній організації, розраховується на основі його ринкової вартості у момент продажу (первинної, відновної залишкової) за формулою

де С" вартість 7-го виду майна,

V- кількість одиниць майна 7-го виду.

Туристичні організації, як правило, продають помилково придбане майно або майно, яке стає незатребуваним внаслідок оновлення основного або оборотного капіталу підприємства. Причинами реалізації майна також можуть бути ліквідація, реорганізація або зміна виду діяльності туристичній організації.

Прибуток від позареалізаційних операцій, тобто доходи від здачі майна в оренду і спільної діяльності, доходи від операцій з цінними паперами тощо (Вп), визначаються в кожному конкретному випадку індивідуально, залежно від виду операції. Так, прибуток (дохід) від здачі в оренду приміщень (Щц,, грн) туристичної організації розраховується за формулою

де 50 - площа, що здається в оренду, м2;

Цм - ціна одного квадратного метра, що здається в оренду.

Прибуток від інших операцій (Він) - грошові кошти, що надійшли у касу на розрахунковий або валютний рахунок туристичної організації від видів діяльності, не врахованих раніше. Перелічені вище джерела формують структуру сукупного прибутку туристичної організації. Структура прибутку динамічна, оскільки на неї впливають різні внутрішні і зовнішні чинники туристичного бізнесу. У будь-якому випадку. незалежно від джерела, прибуток засвідчує провадження бізнесу, і туристична організація автоматично стає платником.

Якщо дохід перевищує витрати і податкові платежі, то це свідчить про одержання прибутку. Якщо дохід дорівнює витратам, то забезпечується лише беззбитковість, тобто нульовий прибуток. За витрат, що перевищують дохід, підприємство одержує негативний фінансовий результат, тобто збиток.

Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинно:

o здійснити маркетингові дослідження і обґрунтувати свою виробничу програму;

o нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг (що більший обсяг виробництва, то більша маса прибутку);

o розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і поліпшувати якість продукції;

o упроваджувати заходи з підвищення продуктивності праці своїх працівників;

o зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

o створювати конкурентоспроможні умови продажу своїх товарів і надання послуг (ціна, терміни постачання, обслуговування покупців, рівень сервісу тощо);

o грамотно налагоджувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;

o вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту;

Прибуток є синтетичною категорією, в якій відображаються доходи, витрати, податки й ефективність використання ресурсів.

Прибуток як одна із основних категорій товарного виробництва виконує низку функцій.

Функція оцінки. Прибуток - важливий комплексний показник, що у вартісній формі відображає кінцевий результат роботи підприємства. У ньому акумулюються підсумки всіх сторін його діяльності: зростання обсягів виробництва продукції та її реалізації, ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових результатів, наявних у його розпорядженні. Від рівня виконання плану з прибутку залежить фінансовий стан підприємства, виконання його зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками матеріальних ресурсів. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки за умов ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, вибору постачальника і покупця.

Розподільча функція. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівнів і залишається в розпорядженні підприємства і є джерелом його розширеного відтворення.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка сплачується у формі податків та обов'язкових платежів.

Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнене вираження в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих і соціальних завдань його розвитку.

Економічний інтерес робітників пов'язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на соціальний розвиток.

Власника підприємства цікавить насамперед розмір фонду виплати дивідендів і та частина прибутку, яка пов'язана з виробничим розвитком, реконструкцією і технічним переозброєнням виробництва, удосконаленням технології, приростом капіталу.

Стимулююча функція. Одержання прибутку стимулює найбільш ефективне використання економічних ресурсів, зниження витрат, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, освоєння нових виробництв.

Для туристичної організації прибуток є показником, що визначає сенс бізнесу і створює стимул для його подальшого розвитку (або згортання виробництва). У загальному вигляді прибутком є позитивний фінансовий результат діяльності туристичної організації. У туристичних організаціях формуються три показники прибутку, що істотно різняться за величиною, економічним змістом і функціональним призначенням: балансовий, оподаткований і чистий.

Базою для всіх розрахунків слугує балансовий прибуток (Пб, грн) - основний фінансовий показник діяльності туристичної організації. Він відображається в балансі туристичної організації за звітний період і розраховується за формулою

де Пр - прибуток від реалізації туристичних продуктів і послуг;

Пм - прибуток від реалізації майна туристичної організації;

Ппо - прибуток від позареалізаційних операцій.

Розглянемо зміст кожного з елементів балансового прибутку.

Прибуток від реалізації послуг (Пр, грн) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності туристичної організації, яка може провадитися в будь-яких видах, зафіксованих у її статуті і не заборонених законом.

Прибуток від реалізації послуг розраховується як різниця між виторгом від реалізації (без ПДВ і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію за формулою

де Вр - виторг від реалізації туристичних продуктів і послуг; Кс - кошторисна собівартість туристичних продуктів (послуг); ПДВ - податок на додану вартість.

Прибуток (збиток) від реалізації майна туристичної організації (Пм, грн) є фінансовим результатом, пов'язаним з іншою реалізацією, до якої відноситься продаж на сторону різних видів майна, що перебуває на балансі туристичної організації. Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів розраховується за формулою

де Вм - виторг від реалізації майна (без ПДВ);

З - залишкова вартість майна туристичної організації.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій - це прибуток (збиток) за операціями різного характеру, що не належать до основної діяльності туристичної організації і не пов'язані з реалізацією продуктів (послуг) і майна туристичної організації. До складу нереалізаційних прибутків включаються: доходи від пайової участі в діяльності інших організацій; дивіденди за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що належать туристичним організаціям; доходи від здавання майна в оренду; присуджені або визнані боржниками штрафи, пені, неустойки; позитивні курсові різниці за валютними рахунками тощо. До позареалізаційних збитків відносять: судові витрати; присуджені або визнані штрафи, пені, неустойки, що не компенсуються, втрати від стихійних лих; збитки від розкрадань та ін.

У загальному вигляді прибуток від позареалізаційних операцій (Ппо , грн) розраховується за формулою

де Дпо - доходи від позареалізаційних операцій;

Зпо - витрати, пов'язані з позареалізаційними операціями.

Балансовий прибуток дає змогу туристичній організації визначити розмір чистого прибутку. Процес формування чистого прибутку зображений на рис. 2.14, з якого видно, що для цілей оподаткування організація розраховує балансовий прибуток, а на її основі - прибуток оподаткування і прибуток, не оподатковуваний податком.

Рис. 2.14. Формування чистого прибутку

Частина балансового прибутку, що залишається у розпорядженні організації після внесення податків і інших платежів до бюджету, називається чистим прибутком. Саме вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності організації, отриманий від різниці між балансовим прибутком (скоректованою) і податковими платежами. Чистий прибуток (Пч, грн) визначається за формулою

де Ппр - сума податку на прибуток туристичної організації.

Залежно від величини прибутку підприємство може бути збитковим, з мінімальним, максимальним або цільовим прибутком. Якщо доходи підприємства менші від витрат, то утворюється збиток. У випадку збитковості не можна допускати, щоб сума змінних витрат перевищувала дохід від усіх видів діяльності. За такої ситуації варто припинити діяльність або провести санацію. Рубежем для припинення діяльності є ситуація, за якої чистий дохід від реалізації турпродукту менший або дорівнює сумі змінних витрат:

де Уч - чистий дохід від реалізації турпродукту (послуг); Взм - сума змінних витрат.

Під мінімальним прибутком розуміється така величина чистого прибутку, яка дорівнює середній відсотковій ставці за поточний період на депозитні внески в банках. Для забезпечення такого чистого прибутку підприємець повинен одержати відповідну суму прибутку, що підлягає оподатковуванню. Розмір мінімального прибутку, що підлягає оподатковуванню, можна розрахувати за формулою

де Птт - мінімальний прибуток, що підлягає оподатковуванню;

ІН - сума капіталу, інвестованого в діяльність підприємства;

СдЄП - середня за поточний період відсоткова ставка на банківські депозити;

Сп - ставка податку на прибуток та інших обов'язкових платежів з прибутку.

Максимальний прибуток виступає метою підприємницької діяльності. Він визначається доцільністю нарощування обсягів реалізації туристичних послуг за мінімізації витрат. Основною вимогою одержання максимального прибутку є умова, за якої сума граничного доходу (МК) дорівнює сумі граничних витрат (МС):

Цільовий прибуток - це сума чистого прибутку, яка відповідає можливостям підприємства одержувати обсяг прибутку, що відповідає потребам підприємства в забезпеченні економічного та соціального розвитку. Вважається, що за нормальних умов цільовий прибуток повинен перевищувати мінімальний.

До прибутку підприємства виявляють макро- і мікроінтерес.

Макроінтерес полягає в тому, що держава і регіон зацікавлені в тому, щоб підприємства одержували прибуток, оскільки частина його через податки та обов'язкові платежі надходить до відповідних бюджетів, а мікроінтерес виявляється в зацікавленості самого підприємства, його власників, кредиторів і працівників в одержанні такого прибутку, який забезпечить умови для самофінансування підприємства, стимулювання праці та винагороди власників капіталу. З цими інтересами пов'язаний процес розподілу прибутку.

Порядок розподілу прибутку туристичної організації багато в чому визначається її організаційно-правовою формою. Головна вимога, яка висунута сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається в організації, полягає в тому, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що спрямовуються на споживання і накопичення. При розподілі прибутку, тобто визначенні основних напрямів його використання, передусім враховується стан конкурентного середовища, яке може диктувати необхідність істотного розширення та оновлення виробничого потенціалу туристичній організації.

Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку до фондів виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, впровадження нових технологій переходу на прогресивні методи праці тощо.

Система розподілу прибутку підприємства повинна враховувати як інтереси суспільства, так і інтереси самого підприємства, його власників і працівників. Це вимагає дотримання низки принципів:

1. Першорядності виконання фінансових зобов'язань перед суспільством в особі держави через сплату податку на прибуток.

2. Забезпечення за рахунок прибутку потреб розширеного відтворення.

3. Винагородження власників капіталу, авансованого в діяльність підприємства.

4. Матеріального стимулювання працівників.

5. Задоволення соціальних потреб трудового колективу.

Метою (напрямами) розподілу прибутку виступають його капіталізація і споживання.

Капіталізований прибуток використовується для реінвестування, тобто для розвитку діяльності підприємства, для формування резервного фонду та для інших цілей розвитку. Резервний капітал забезпечує збільшення акціонерної власності, характеризує готовність підприємства до економічного ризику, а також, за відсутності прибутку поточного року, забезпечує можливість виплати дивідендів на привілейовані акції. Резервний фонд надає підприємству фінансової стійкості. Особливо важливим є використання засобів резервного фонду на розширення діяльності підприємства, приріст власного оборотного капіталу та покриття його нестачі.

Прибуток, що використовується на споживання, спрямовується на соціальні потреби, витрачається на утримання та експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що перебувають на балансі підприємства, на фінансування будівництва об'єктів оздоровчого та культурно-масового характеру. Зі споживаної частини прибутку виплачуються премії за досягнення в праці, надається матеріальна допомога, здійснюються одноразові виплати ветеранам праці, пенсіонерам тощо.

Для оцінювання ефективності розподілу чистого прибутку використовується коефіцієнт капіталізації (Ккг), що розраховується за формулою

де Пкап - прибуток, що капіталізується; Пч - чистий прибуток.

Розподіл чистого прибутку вважається раціональним, якщо коефіцієнт його капіталізації становить не менше ніж 25% (Кк" > 25%).

Загальна схема розподілу прибутку туристичної організації може бути представлена таким рівнянням:

де Фр - резервний фонд; Фн - фонд накопичення; Фс - фонд споживання.

Фонд накопичення, що утворюється за рахунок прибутку, використовується на розширення туристичного бізнесу.

Засоби фонду витрачаються на придбання і будівництво будівель, споруд, техніки та технологій і ін. Витрати мають переважно поворотний характер: засоби, вкладені в основний капітал, призводять до збільшення вартості майна туристичної організації.

Фонд споживання використовується на фінансування соціальних потреб і матеріальне стимулювання працівників: виплату премій, не пов'язаних з виробничими показниками (за довголітню працю, з приводу ювілею тощо); надання матеріальної допомоги; оплату турпутівок, харчування, лікування, підвищення кваліфікації працівників і ін. Витрати з фонду безповоротні. чистий прибуток управління туристичний

Резервний фонд призначений для покриття непередбачених втрат, викликаних стихійними лихами, і балансових збитків. Формування резервних фондів на підприємствах різних організаційно-правових форм має деякі відмінності. Так, розміри резервного фонду акціонерного суспільства повинні відповідати засновницьким документам і становити не менше 15% статутного капіталу. Саме у цих розмірах відбувається зменшення оподаткування прибутків акціонерного суспільства. Існує простіший варіант використання чистого прибутку - без утворення планових фондів накопичення і споживання. Проте в великих туристичних організаціях їх наявність допомагає раціонально розподіляти фінансові кошти і здійснювати контроль за їх ефективним використанням. Важливо те, що кожна туристична організація самостійно розподіляє чистий прибуток з урахуванням внутрішньої бізнесполітики.

Ринкова стратегія фірми визначає напрями використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а також структуру статей використання стратегій. Порядок розподілу і використання прибутку туристичної організації фіксується в її статуті і визначається положенням, яке розробляється підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом туристичної організації.

Стратегія управління прибутком підприємства пов'язана з визначенням головної мети його діяльності. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і одержання бажаної маси чистого прибутку.

Послідовність етапів обґрунтування стратегії економічного управління прибутком підприємства ілюструє рис. 2.15.

Рис. 2.15. Етапи обґрунтування стратегії управління прибутком туристичного підприємства

На першому етапі визначається цільова сума прибутку підприємства, як залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань і тактики їх вирішення. Визнаючи обсяг цільового прибутку, виходять з того, що він повинен забезпечити заплановане самофінансування розвитку підприємства.

На другому етапі для туроператора визначаються обсяги реалізації турпродукту і послуг, а для турагента - обсяги агентської винагороди, які забезпечать одержання цільового прибутку за заданих розмірів витрат.

Розрахований обсяг реалізації турпродукту (послуг) узгоджують з ринковим попитом на підставі результатів маркетингових досліджень і розробляють асортиментну структуру турпродукту (послуг). Маркетинговий підхід до вивчення ринкового попиту охоплює і систему цін (тарифів), яка використовується як основа розробки цінової політики. Метою цінової політики є визначення оптимальних цін реалізації турпродукту і послуг на основі маркетингу. На цих етапах розробки стратегії увагу зосереджують на маркетингу, оскільки розмір прибутку залежить від:

- правильності вибору напрямків маршрутів і комплектування пакетів туристичних послуг;

- створення конкурентоспроможних умов продажу своїх туристичних послуг (ціна, якість обслуговування);

- системи надання знижок та ін.

Незважаючи на те, що прибуток є найважливішим економічним показником роботи туристичної організації, він не характеризує ефективність її роботи. Для визначення ефективності роботи організації необхідно зіставити результати (у даному випадку - прибуток) з витратами або ресурсами, які забезпечили ці результати, тобто визначити рентабельність бізнесу. Показники оцінки рентабельності туристичної організації представлені в розділі 4.

Загалом можна зробити такі узагальнені висновки щодо ролі прибутку:

1. Прибуток підприємства - база економічного розвитку держави загалом. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дає змогу "наповнити" доходну частину державних бюджетів усіх рівнів, що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції і втілювати в життя програми розвитку економіки.

2. Прибуток підприємства є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється передусім у тому, що засоби, які перераховуються у бюджети різних рівнів у процесі його оподаткування, служать джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, які забезпечують "виживання" окремим соціально незахищеним (чи недостатньо захищеним) членам суспільства. Загалом, соціальна роль прибутку проявляється у тому, що він служить джерелом зовнішньої благодійної діяльності підприємства, яка спрямована на фінансування окремих неприбуткових організацій, закладів соціальної сфери, надання матеріальної допомоги окремим категоріям громадян.

3. Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток: що вищий рівень генерування прибутку у процесі його господарської діяльності, то менша його потреба у залученні фінансових засобів із зовнішніх джерел, то вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей його розвитку, зміцнення конкурентних позицій на ринку.

4. Прибуток є основним механізмом, який захищає підприємство від загрози банкрутства. Підприємство набагато успішніше виходить з кризового становища при високому потенціалі генерування прибутку.

5. Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства у порівнянні з середньогалузевим характеризує ступінь уміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно провадити господарську діяльність за умов ринкової економіки. При цьому капітал переміщується, як правило, у ті сегменти ринку, які характеризуються значним обсягом незадоволеного попиту, що сприяє більш повному задоволенню суспільних та особистих потреб.

6. Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Можливість самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини одержаного підприємством прибутку, тобто його спрямування на приріст цих активів: що вищі суми і рівень капіталізації отриманого підприємством прибутку, то більшою мірою зростає вартість його чистих активів, а, відповідно, і ринкова вартість усього підприємства, яка визначається при його продажі, злитті, поглинанні тощо.

7. Основним спонукальним мотивом провадження будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою метою є зростання добробуту власників підприємства. Для менеджерів, які не є власниками фірми, якою вони керують, прибуток - це основне мірило успіху їхньої діяльності. Зростання прибутку підприємства підвищує "ринкову ціну" цих менеджерів, що відображається на рівні їх заробітної плати, і навпаки.

8. Прибуток, одержаний від спекулятивних комерційних операцій, є результатом кращої інформованості підприємців про ціни на різноманітних регіональних ринках, вигідні комерційні умови тощо. Як наслідок, спекулятивний прибуток є окупністю підвищеного підприємницького ризику і служить дійовим механізмом вирівнювання рівня цін на окремих регіональних ринках.

9. Прибуток, одержаний підприємством завдяки його монопольному становищу на ринку за рахунок встановлення невиправдано високих цін на продукцію, створює активні стимули для переливання капіталу на такі ринки і зростання обсягу пропозицій, що, в підсумку, приводить до природного формування конкурентного середовища на таких ринках і зниження рівня цін на них.

10. Прибуток, одержаний підприємцем від "тіньової" діяльності, певною мірою є захисною реакцією підприємців на встановлені державою суворі "правила гри" в економіці, передусім на невиправдано високий рівень оподаткування окремих видів підприємницької діяльності.

Отже, прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку діяльності підприємства, це сума перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків, одна з форм його власних нагромаджень.

Прибуток сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту продукції, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання.

Отже, прибуток як головна рушійна сила ринкової економіки, забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств. Тому одним з актуальних завдань сучасного етапу є оволодіння керівниками і фінансовими аналітиками модернізованими методами ефективного управління процесами формування, розподілу і використання прибутку. Грамотне, ефективне управління прибутком передбачає побудову на підприємстві відповідних організаційно-методичних систем його планування, обліку, аналізу і контролю.

Размещено на Allbest.ru

...