Соціально-економічний розвиток регіонів України в умовах децентралізації влади: виклики, загрози, нові механізми

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ: ВИКЛИКИ, ЗАГРОЗИ, НОВІ МЕХАНІЗМИ

Соціально-економічний розвиток регіонів України у 2015 -- на початку 2016 рр. демонстрував неоднозначну динаміку. Для початку 2016 р. більш характерними є позитивні тенденції розвитку порівняно із 2015 р. Можна спостерігати поступове відновлення окремих показників розвитку або уповільнення темпів їх падіння, що є свідченням зародження тенденцій до стабілізації стану регіонів. Позитивні тенденції можемо спостерігати у сферах промислового виробництва, будівельних робіт, капітального інвестування, обороту роздрібної торгівлі.

сфері промислового виробництва ситуація стабілізується. У січні-квітні 2016 р. порівняно із січнем-квітнем 2015 р. збільшилася кількість регіонів, у яких спостерігалося зростання обсягів промислового виробництва, із 7 до 18. При цьому дещо прискорилися самі темпи зростання: якщо в січні-квітні 2015 р. максимальний індекс становив 109,9 % (Рівненська область), то в січні-квітні 2016 р. -- вже 230,0 % (Луганська область). Подібно до цієї тенденції мінімальні індекси також зросли: якщо в січні-квітні 2015 р. вони становили 13,0 % (Луганська область), 48,4 % (Донецька область), 83,4 % (Харківська область), то в січні-квітні 2016 р. мінімальний індекс уже досягав 89,9 % (Сумська область). Середні значення по Україні становили 79,4 % у січні-квітні 2015 р. та 103,7 % у січні-квітні 2016 р.

У січні-квітні 2016 р. збільшилася кількість регіонів, у яких зросли індекси будівельних робіт, з 5 до 17. Якщо в січні-квітні 2015 р. найменші величини індексу становили 10,8 % (Луганська область), 22,8 % (Донецька область), 41,4 % (Одеська область), а найбільша -- 116,5 % (Волинська область) порівняно із січнем-квітнем 2014 р. за середнього індексу по Україні 69,7 %, то в січні-квітні 2016 р. відбулося значне покращення показників, і найменша величина індексу становила вже 80,9 % (Чернігівська область), а найбільша - 146,9 % (Вінницька область) при середньому значенні по Україні 108,5 %.

Можемо говорити і про поступову стабілізацію сфери капітального інвестування в регіонах. У січні-березні 2016 р. порівняно із січнем-березнем 2015 р. за темпами росту обсягу капітальних інвестицій при середньому значенні показника по Україні 110,7 % збільшення відбулось у 21 регіоні, зокрема найбільше в Херсонській області, де індекс становив 238,1 %, а найменше - у Чернівецькій (107,7 %); найнижчий індекс був характерний для м. Києва (70,7 % порівняно із січнем-березнем 2015 р.). При цьому в січні-березні 2015 р. зростання обсягів інвестування спостерігалося лише у 5 регіонах (індекси становили від 104,7 % у Черкаській області до 166,6 % у Волинській). Падіння спостерігалося в усіх інших регіонах, індекси варіювали від 5,9 % (Луганська область), 29,1 % (Донецька область), 46,9 % (Херсонська область) до 99,5 % (Київська область), а середнє значення по Україні становило 85,2 %.

У січні-квітні 2016 р. значно зріс оборот роздрібної торгівлі у 21 регіоні, індекси фізичного обсягу обороту роздрібної торгівлі становили від 88,0 % (Чернівецька область) до 112,7 % (Луганська область), по Україні індекс дорівнював 102,5 %. Водночас у січні-квітні 2015 р. порівняно із січнем-квітнем 2014 р. оборот роздрібної торгівлі зменшився у всіх регіонах, індекси становили від 14,5 % (Луганська область), 28,3 % (Донецька область), 78,6 % (Миколаївська область) до 93,6 % (Львівська область), а загалом по Україні індекс дорівнював 75,4 %.

Разом з тим ситуація в регіонах зазнає впливу низки чинників дестабілізуючого характеру (криза в соціально-економічній сфері, зниження рівня доходів населення, повільні кроки у напрямку виходу на ринки країн ЄС, триваюча вже третій рік поспіль зовнішня агресія), які позначаються на показниках розвитку. Така ситуація зумовила те, що на початку 2016 р. соціально-економічний розвиток більшості регіонів України характеризувався продовженням скорочення обсягу прямих іноземних інвестицій, падінням обсягів сільськогосподарського виробництва, зростанням рівня безробіття, посиленням соціальної напруженості, збереженням значної заборгованості з виплати заробітної плати. Ці показники пов'язані між собою: загальна макроекономічна нестабільність посилює непривабливість інвестиційного клімату та відтік іноземних інвестицій, що впливає на рівень виробництва та стан ринку праці і виплати заробітної плати та формує негативні тенденції розвитку регіональної економіки.

Станом на 1 квітня 2016 р. зменшення обсягів прямих іноземних інвестицій відносно 1 січня 2015 р. спостерігалося у 14 регіонах, що свідчить про поступове повільне призупинення відтоку прямих іноземних інвестицій з регіонів, хоча загалом обсяг надходжень залишається низьким. У 2016 р. збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій спостерігалося лише у Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві. Станом на 1 квітня 2015 р. зменшення обсягів прямих іноземних інвестицій спостерігалося у 25 регіонах (порівняно зі станом на 1 січня 2014 р.).

Негативними залишаються показники у сфері сільськогосподарського виробництва. Так, у січні-квітні 2016 р. порівняно із січнем-квітнем 2015 р. при середньому індексі по Україні 98,3 % зростання спостерігалося лише у 5 регіонах: від 100,5 % у Львівській області до 106,9 % у Вінницькій. В інших регіонах зафіксовано падіння: від 99,4 % (Дніпропетровська область) до 83,2 % у Луганській та 85,1 % у Херсонській областях. При цьому в січні-квітні 2015 р. порівняно із січнем-квітнем 2014 р. при середньому індексі по Україні 95,2 % зростання також було незначним і спостерігалося лише в 6 регіонах.

На повільному соціально-економічному відновленні темпів розвитку регіонів позначається нестабільна соціально-економічна ситуація в Донецькій та Луганській областях (можемо аналізувати лише ситуацію на територіях, підконтрольних Україні). Хоча за деякими показниками в Донецькій і Луганській областях почалося нестабільне та повільне відновлення, за іншими зберігається негативна динаміка.

Показники промислового виробництва покращилися. У Донецькій області випуск промислової продукції в січні-квітні 2016 р. порівняно із січнем-квітнем 2015 р. збільшився на 9,6 %, у Луганській - на 130,0 %. Утім, залишаються проблеми значної залежності від ситуації на ринках основних експортних товарів, високої енерго- та матеріалоємності виробництва, відсутності фінансових ресурсів для оновлення основних фондів, скорочення обсягів збуту на внутрішньому ринку через зменшення попиту на продукцію проміжного споживання.

У квітні 2016 р. порівняно з груднем 2015 р. ціни в Донецькій області зросли на 3,7 %, у Луганській - на 3,6 %.

Будівельними підприємствами Донецької області в січні-квітні 2016 р. виконано будівельних робіт на суму 575,6 млн грн; порівняно із січнем-квітнем р. обсяг будівельної продукції зменшився на 2,1 %. Будівельними підприємствами Луганської області в січні-квітні 2016 р. виконано будівельних робіт на суму 121,2 млн грн; порівняно із січнем-квітнем 2015 р. обсяг будівельної продукції збільшився на 110,5 %.

Кількість зареєстрованих безробітних у Донецькій області на кінець квітня р. становила 20,5 тис. осіб, що на 12,7 % менше, ніж на кінець квітня 2015 р. Кількість зареєстрованих безробітних у Луганській області становила 8,5 тис. осіб, що на 2,7 % менше, ніж на кінець квітня 2015 року Дані Державної служби статистики України (www.ukrstat.gov.ua)..

Негативні показники виробництва у Донецькій та Луганській областях спричинили появу несприятливих тенденцій і в інших регіонах, які традиційно мали потужні виробничо-збутові зв'язки з Донбасом.

Становище постконфліктних територій, зруйноване господарство впливають на те, що відновлення темпів розвитку Донецької та Луганської областей залишається незадовільним. Невпевненість у завтрашньому дні серед жителів постраждалих територій, відсутність перспектив покращити своє становище, зубожіння населення, дефіцит ресурсів для забезпечення життєдіяльності, занепад соціально-побутової сфери поблизу зони розмежування -- ці чинники формують на постраждалих територіях осередки напруження, соціальної незахищеності, зумовлюють подальшу стагнацію і неможливість усунення негативних тенденцій без втручання органів влади. Господарство окремих територій Донецької та Луганської областей перебуває в занепаді, потребує додаткових капіталовкладень і відповідного управління відновленням територій.

Не можна не сказати кілька слів щодо реалізації державної регіональної політики в Україні з реформування територіальної організації влади на засадах децентралізації. Успішне запровадження цієї системної реформи є тією амбітною метою, досягнення якої не лише кардинально змінить підходи до управління територіями, а й є важливою передумовою реалізації інших системних реформ в Україні.

Пріоритети реформування територіальної організації влади на засадах децентралізації визначено в основних чинних документах стратегічного характеру - Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020”, схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. Про Стратегію сталого розвитку “Україна - 2020”: Указ Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/5/2015, та Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 385 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0 %ВБ. Концептуальні засади реформи встановлено Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (схваленою Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р.) Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 р. № 333-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1 %80. Затверджена нещодавно Програма діяльності Кабінету Міністрів Про програму діяльності Кабінету Міністрів України: Постанова Верховної Ради України від 14.04.2016 р. № 1099ЛШ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/1099-19 серед головних пріоритетів визначає децентралізацію влади та реформу публічної адміністрації. В основу побудови нової системи управління покладено принцип субсидіарності - передачі владних повноважень на найнижчий рівень управління, де ці повноваження можуть бути реалізовані. У центральних органів державної влади залишаються лише ті повноваження, які потрібні для вирішення загальнодержавних завдань (національна безпека, великі інфраструктурні проекти, розвиток науки тощо), тоді як завдання забезпечення життєдіяльності громад вирішуються безпосередньо на місцях.

Реформа територіальної організації влади передбачає зміцнення фінансових засад і компетенції місцевого самоврядування, запровадження дієвих механізмів стимулювання економічної активності, розробку ефективних стратегій регіонального та місцевого розвитку з метою досягнення головної цілі - підвищення якості життя населення і забезпечення його високим рівнем соціальних та адміністративних послуг незалежно від місця проживання.

У процесі реалізації реформи децентралізації проведено значну роботу щодо посилення інституційної спроможності регіонів, формування і запровадження нових механізмів стимулювання регіонального та місцевого розвитку, бюджетної децентралізації, формування спроможних територіальних громад. Зокрема, помітних здобутків досягнуто за такими напрямами. децентралізація регіон економічний розвиток

Інституціалізація стратегічного планування регіонального та місцевого розвитку.

У рамках реалізації цього напряму зроблено суттєві кроки з упорядкування процесу стратегічного планування розвитку регіонів. Зокрема, затверджено Порядок розроблення Державної стратегії регіонального розвитку України і плану заходів з її реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених Стратегії і плану заходів Про затвердження Порядку розроблення Державної стратегії регіонального розвитку України і плану заходів з її реалізації, а також проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації зазначених Стратегії і плану заходів: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 931 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/931-2015-п. Розроблено і затверджено План заходів на 2015-2017 роки з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 рокуДеякі питання реалізації у 2015-2017 роках Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 р. № 821 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/821-2015-п/print1446542150663211, схвалено програми регіонального розвитку на виконання Стратегії. З метою виявлення проблем розвитку регіонів та формування відповідних управлінських рішень запроваджено моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів, який проводиться відповідно до затвердженого урядом Порядку та Методики проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики Про затвердження Порядку та Методики проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. № 856 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/856-2015-п.

Бюджетна децентралізація та підвищення фінансової спроможності місцевих бюджетів.

Зміни до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин: Закон України від 28.12.2014 р. № 79-19 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/79-19 та до Податкового кодексу України і деяких законів щодо податкової реформи Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи: Закон України від 28.12.2014 р. № 71-19 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/71-19 та запровадження норм цих законів у практику бюджетування у 2015 р. дали змогу помітно зміцнити фінансову базу місцевого самоврядування, підвищити рівень фінансової самостійності місцевих бюджетів, запровадити механізми стимулювання територіальних громад до добровільного об'єднання. Відбулися суттєві зрушення у міжбюджетних відносинах та наповненні місцевих бюджетів за рахунок перерозподілу джерел податкових надходжень між різними рівнями бюджетної системи. Територіальні громади також отримали додаткові ресурси для свого розвитку за рахунок коштів з Державного фонду регіонального розвитку.

За результатами 2015 р. забезпечено надходження до загального фонду місцевих бюджетів 99,8 млрд грн, що становить 116,0 % до річних призначень, затверджених місцевими радами. Приріст надходжень до загального фонду місцевих бюджетів у 2015 р. порівняно з 2014 р. становив 29,6 млрд грн, або 42,1 %. Зросла частка видатків на виконання самоврядних повноважень, запроваджено новий механізм бюджетного регулювання.

На 2016 р. передбачено фінансування із загального фонду державного бюджету субвенції місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад - 1 млрд грн; фінансування Державного фонду регіонального розвитку в обсязі 3 млрд грн. Передбачено 1,94 млрд грн субвенції місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток та 0,95 млрд грн для капітальних видатків за програмою “Підтримка державних та регіональних інвестиційних проектів”.

Удосконалено механізм розподілу субвенції на соціально-економічний розвиток регіонівДеякі питання надання у 2016 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 199 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/199-2016-%D0 %ВБ. Субвенцію буде спрямовано на: будівництво та реконструкцію освітніх і медичних закладів із ступенем будівельної готовності не менше 90 %; будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт доріг; реалізацію проектів з енергоефективності й енергозбереження. Кошти субвенції пропонується спрямовувати на об'єкти з терміном введення їх в експлуатацію у 2016 р. Таким чином, прийняття документа сприятиме ефективному використанню бюджетних коштів та завершенню будівництва чи реконструкції об'єктів з високим ступенем готовності.

Формування спроможних територіальних громад шляхом їх об'єднання.

Основним механізмом формування спроможних територіальних громад обрано їх об'єднання, процес якого регламентується законом “Про добровільне об'єднання територіальних громад” Про добровільне об'єднання територіальних громад: Закон України 05.02.2015 р. № 157ЛШ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/157-19. У 2015 р. розпочався практичний етап створення об'єднаних територіальних громад. Станом на червень 2016 р. утворено 172 об'єднані територіальні громади, в яких обрано нові органи місцевого самоврядування. Найбільше таких громад створено в Тернопільській, Хмельницькій, Дніпропетровській, Львівській, Рівненській, Полтавській, Чернівецькій областях. 159 об'єднаних територіальних громад, у яких 25 жовтня 2015 р. відбулися місцеві вибори, отримали нові повноваження та ресурси і з 1 січня 2016 р. перейшли на прямі бюджетні розрахунки з Державним казначейством.

У 2016 р. створено нові фінансові можливості для об'єднаних територіальних громад. Зокрема, унормовано питання формування та виконання бюджетів об'єднаних територіальних громад, розширено повноваження об'єднаних громад на участь у податкових відносинах, у тому числі із встановлення місцевих податків і зборів, надання податкових пільг. У рамках державної фінансової підтримки розвитку об'єднаних територіальних громад Уряд визначив порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам об'єднаних територіальних громад на формування їхньої інфраструктури.

Запровадження форм співробітництва територіальних громад.

Додаткові можливості для підвищення спроможності територіальних громад створює запроваджений у 2015 р. механізм співробітництва територіальних громад, що передбачає можливість об'єднання їхніх фінансових та матеріальних ресурсів для вирішення спільних соціально-економічних проблем, реалізації інвестиційних проектів, створення інфраструктури тощо. Фінансова підтримка проектів співробітництва територіальних громад забезпечується як державою, так і за рахунок коштів закордонних донорів у рамках фінансування програм сприяння місцевому розвитку. Реєстр договорів про співробітництво територіальних громад станом на 1 червня 2016 р. містив дані про 38 договорів щодо реалізації спільних проектів, які діють у 7 областях: Івано-Франківській, Полтавській, Хмельницькій, Чернігівській, Вінницькій, Житомирській, Черкаській, Дніпропетровській. У перспективі різні форми співробітництва можуть знайти широке використання для поєднання зусиль і ресурсів об'єднаних територіальних громад ву реалізації інвестиційних проектів.

Співпраця з міжнародними фінансовими організаціями щодо реалізації проектів регіонального та місцевого розвитку.

Вагому допомогу у справі зміцнення потенціалу місцевого і регіонального розвитку забезпечує механізм співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями та організаціями, що надають донорську допомогу проектам місцевого розвитку. Серед партнерів України слід назвати Міжнародний банк реконструкції і розвитку, у рамках співпраці з яким за рахунок коштів позики МБРР впроваджуються проекти “Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України” та “Другий проект розвитку міської інфраструктури” - інвестиційний проект у сфері водопостачання та водовідве- дення, учасниками якого є 10 міст; фінансування проекту передбачається в сумі 350 млн дол. США впродовж 5 років Мінрегіон продовжує співпрацю з міжнародними фінансовими установами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/international-cooperation/ intemat-cooperation/minregion-prodovzhuye-spivpratsyu-z-mizhnarodnimi-finansovimi-ustanovami/.

У співпраці з Європейським інвестиційним банком реалізуються проекти “Програма розвитку муніципальної інфраструктури України” та проект “Надзвичайна кредитна програма для відновлення України” ЄІБ презентує посібник “Процедура закупівель. Конкурсні торги за національними процедурами” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/ international-cooperation/internat-cooperation/pres-anons/ - сума позики, наданої в рамках співпраці за цим проектом, становить 200 млн євро; проект буде реалізуватися на території Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та Луганської; кошти будуть спрямовані на модернізацію об'єктів для тимчасового розміщення внутрішньо переміщених осіб; відбудову та відновлення систем водопостачання, електричної і теплової генерації; відновлення та реконструкцію громадських будівель; відновлення автомобільних і залізничних шляхів тощо.

Але, підсумовуючи, необхідно констатувати, що регіональна політика у 2016 р. формується під впливом викликів, які у разі недостатнього на них реагування можуть перерости в загрози стабільного розвитку регіонів. Такими викликами є:

- недостатність коштів Державного та місцевих бюджетів для реалізації окремих заходів регіональної політики. Попри те, що у 2015 р. відбулися значні зміни в системі формування місцевих бюджетів (передання до місцевих бюджетів єдиного податку, запровадження податку на нерухомість як місцевого, зміна розподілу основного доходного джерела місцевих бюджетів - податку на доходи фізичних осіб - на користь бюджетів місцевого самоврядування, введення субвенції на підтримку інфраструктури об'єднаних територіальних громад), продовжує зростати дотаційність місцевих бюджетів. У 2015 р. частка міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів зросла до 59,1 % (на 2,7 в.п. з 2014 р.), однак трансферти спрямовувалися переважно на соціально-культурну сферу (субвенції із соціального захисту населення становили 38,3 %, інші субвенції - 12,4 %) Дані Міністерства фінансів України (www.minfin.gov.ua).;

- проблеми у використанні коштів Державного фонду регіонального розвитку. До цього часу значна кількість проектів, поданих регіонами починаючи з 2012 р. (з моменту започаткування дії ДФРР), вирішували лише поточні проблеми, не були спрямовані на розвиток і не завжди відповідали регіональним стратегіям розвитку. У 2015 р. значна кількість проектів була відхилена внаслідок їх невідповідності вимогам, і кошти ДФРР взагалі не були освоєні. Жоден регіон України не використав у повному обсязі виділені кошти, найменший рівень використання - 55,94 % - спостерігався у Запорізькій області. У 2015 р. було відкрито асигнувань по ДФРР на суму 2889,7 млн грн, відповідно нерозподілений залишок становив 11,132 млн грн. Загалом у 2015 р. реалізовувалося 876 проектів, з них у 2015 р. завершено 532. Найбільше проектів реалізовувалось у Донецькій області (112), а найменше - в Одеській (5) та м. Києві (1) Дані Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (www.minregion.gov.ua).;

- потреба в додаткових ресурсах для реалізації заходів регіональної політики в умовах несприятливого інвестиційного клімату та відпливу інвестицій. Збільшенню обсягів залучення інвестицій може сприяти діяльність міжнародних організацій з надання технічної та дослідницької допомоги органам місцевого самоврядування під час реалізації проектів;

- передання на рівень громад питань забезпечення повсякденних потреб і відповідальності за соціально-економічний розвиток території. Децентралізація влади значно розширила можливості громад, однак для їх успішного втілення необхідні значні фінансові ресурси. Передання до місцевих бюджетів нових податків і нові субвенції можуть лише частково сприяти зміцненню фінансової спроможності громад. Головний фінансовий ресурс громад криється у використанні результатів освоєння внутрішнього виробничого та ресурсного потенціалу. Галузі, які в першу чергу можуть стати каталізаторами зростання економіки регіонів, - це сільське господарство, будівництво, хімічна промисловість, гірничодобувна промисловість, транспортна сфера (вантажо- і пасажи- роперевезення), туризм;

- існування постконфліктних територій у Донецькій та Луганській областях, які потребують застосування оновлених інструментів регулювання свого розвитку. Без вирішення проблеми постконфліктних територій зростає загроза появи нових депресивних територій, постраждалих від бойових дій. Для вирішення цих проблем наразі недостатньою є інституційна база для проведення комплексних заходів з відбудови: відсутні державні програми з комплексної відбудови території, не сформована система дій органів влади щодо проведення відбудови, надання допомоги в соціальній сфері характеризується хаотичністю та неперіодичністю, а завдання із соціального забезпечення громадян перекладається на волонтерські організації та рухи. Крім того, перед органами влади й самоврядування постала потреба вирішення питань економічного характеру (відновлення діяльності суб'єктів господарювання) та соціального (забезпечення нормальної життєдіяльності громадян) у короткостроковому періоді та на більш далеку перспективу, необхідність одночасного вирішення питань стратегічної відбудови господарства та забезпечення повсякденної життєдіяльності громадян на постраждалій території;

- наявність стислих і жорстких умов відбудови зруйнованої території, таких як нестача коштів державного та місцевих бюджетів для реанімування регіону Донбасу, перетин і конфлікт повноважень місцевих органів влади щодо проведення відбудови, відсутність досвіду ведення робіт на постконфліктних територіях та взаємодії з окупованими територіями (зокрема, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України тільки розпочинає свою роботу). До цих умов додається неможливість виокремлення або фізичного розділення інфраструктурних та виробничих об'єктів на такі, що розташовані на деокупованій території, і такі, що залишилися за зоною зіткнення або розташовані в "сірій зоні”, насамперед це стосується інфраструктурних об'єктів (мереж енергопостачання та залізниць). У такій не- визначеній і слабко керованій з боку органів влади та самоврядування ситуації має відбуватися формування системи відбудови постконфліктних територій.

Такі рамкові умови регіональної політики звужують можливості традиційного використання інструментів регулювання регіонального розвитку. Отриманий регіонами в попередні роки запас стійкості може швидко вичерпатися, що зумовлює необхідність діяти у стислий час, зважаючи на продовження соціально-економічної кризи та неочевидні перспективи появи нових ринків збуту товарів і нових торговельних партнерів.

Перед органами влади та самоврядування ще два роки тому постало завдання віднайти нові інструменти регулювання регіонального розвитку, які були б спроможні забезпечити стабілізацію розвитку й поступове соціально-економічне відновлення.

Для планомірної реалізації заходів зі стабілізації соціально-економічного розвитку регіонів необхідним є значне посилення ролі інституційних інструментів та інституцій регулювання регіонального розвитку, які опікуються питаннями відносин органів місцевого самоврядування регіонів і громад з органами влади, бізнесом та громадськими організаціями, спрощують процедуру доступу до фінансових ресурсів підтримки. З іншого боку, у контексті децентралізації влади на органи місцевого самоврядування первинного рівня покладається низка завдань щодо забезпечення розвитку підпорядкованої території, зокрема за рахунок достатнього обсягу фінансових ресурсів, передусім бюджетних. Фінансовими інструментами стабілізації соціально-економічного розвитку регіонів та громад є Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР) і кошти місцевих бюджетів.

Так само значна увага у регіональній політиці має бути приділена іншим інструментам регулювання розвитку регіонів та громад (регіональним стратегіям, інструменту державно-приватного партнерства) й інституціям (офіси реформ, агенції регіонального розвитку, Міжвідомча координаційна комісія з питань регіонального розвитку та Рада регіонального розвитку). Разом вони підтверджують свою вагому роль у сенсі спрямування розвитку регіонів у загальнонаціональному руслі та приведення системи існування регіонів до спільного знаменника - загальнонаціональних цінностей.

Унаслідок дії таких інструментів та діяльності інституцій вдалося досягти певної стабілізації соціально-економічного розвитку регіонів. У напрямі децентралізації влади та фінансових ресурсів було значно збільшено ресурс підтримки регіонів та громад: у 2016 р. на державну підтримку розвитку регіонів передбачено близько 6 млрд грн (3 млрд грн - кошти ДФРР, 1 млрд грн - субвенція для розвитку інфраструктури об'єднаних територіальних громад, 1,94 млрд грн - субвенція на заходи соціально-економічного розвитку окремих територій, причому ці субвенції є новим фінансовим джерелом). При цьому проекти, які фінансуються з бюджетів, повинні відповідати пріоритетам, визначеним у регіональних стратегіях розвитку.

Іншим ефективним інструментом, який поступово набуває поширення для стимулювання розвитку регіонів, стає державно-приватне партнерство. В Україні станом на 1 січня 2016 р. на засадах державно-приватного партнерства реалізуються 177 проектів (146 договорів концесії, 31 договір про спільну діяльність) у таких сферах: оброблення відходів, збір, очищення та розподілення води, будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури тощо. Найбільша кількість проектів реалізується на території Полтавської (113), Миколаївської (15) та Одеської (14) областей у сфері надання житлово-комунальних послуг: збір, очищення й розподілення води, збір/вивезення та утилізація побутових відходів.

Найпоширенішою формою співробітництва між державним та приватним секторами залишається концесія Дані Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua).. Світова ж практика свідчить, що існують й інші форми: контракти як адміністративний договір між органом місцевого самоврядування та приватним партнером, оренда, управління майном, угода про розподіл продукції. Застосування таких форм не унормоване законодавством України, що значно звужує можливості приватного бізнесу на місцях сприяти активізації економічної діяльності.

У 2015 р. було відновлено роботу Міжвідомчої координаційної комісії з питань регіонального розвитку, яка сприятиме узгодженню довгострокових стратегій, планів і програм розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях, визначенню механізмів та інструментів вирішення питань розвитку регіонів. Вагому роль у процесі координації розвитку регіонів продовжує відігравати і Рада регіонального розвитку як консультативно-дорадчий орган при Президентові України, одне із завдань якої - сприяння налагодженню ефективної взаємодії державних органів органами місцевого самоврядування щодо удосконалення державного будівництва, напрацювання новітніх підходів у регіональному розвитку.

Тому на сьогодні перед регіональною політикою постає завдання оновлення інструментів реалізації та інституційної міцності організацій, що займаються питаннями регіонального розвитку. Необхідним є вжиття рішучих заходів щодо оновлення системи інституційного забезпечення регіонального розвитку та розвитку громад і стимулювання економічного розвитку територій. Регіональна політика має базуватися на оновленні чинних інструментів регулювання регіонального розвитку, удосконаленні механізмів їх використання та пошуку нових інструментів, а також зміцненні інституцій, які опікуються питаннями регіонального розвитку.

Відновлення соціально-економічного розвитку регіонів та громад означає зростання значення безпосередньої ініціативи населення територій у визначенні стратегії розвитку як прояв децентралізації влади за необхідності зміцнення ініціативи саме громад, а не регіонів. На користь цього свідчить те, що у ДСРР- 2020, на відміну від ДСРР-2015, не визначено чітко й однозначно пріоритетні напрями розвитку кожного регіону, а лише зазначено орієнтовні завдання. Через це значно зростають вимоги до регіональних стратегій. Подоланню різного характеру стратегій може сприяти ухвалення методики формування регіональних стратегій, яка б створила можливості для здійснення єдиної оцінки таких стратегій та можливостей їх порівняння, дала б змогу більш ефективно розробляти план заходів з реалізації стратегій.

Економічний розвиток територій стимулюється за рахунок формування точок зростання, пошуку нових торговельних партнерів, переходу на інноваційне виробництво. Практика засвідчила, що інструментами, які здатні найшвидше підвищити ефективність розвитку регіонів та громад, є ДФРР, агенції регіонального розвитку та державно-приватне партнерство. З метою підвищення ефективності витрачання коштів ДФРР доцільно встановити чіткі критерії стосовно того, який саме проект фінансується за кошти ДФРР, чи є він каталізатором зростання, чи сприяє підвищенню конкурентоспроможності регіону. Дотримання таких критеріїв дасть змогу уникнути розпорошення коштів ДФРР.

У зв'язку з розширенням можливостей виходу на ринки ЄС зростає потреба в пошуку нових зовнішньоторговельних партнерів для регіональних виробників. З цією метою необхідно упорядкувати процедури та прискорити перехід на технічні стандарти ЄС задля розширення географії ринків збуту товарів українських виробників у регіонах, розробити пропозиції для місцевих органів виконавчої влади стосовно перегляду асортименту продукції, що виробляється для експорту, з метою розширення зовнішніх ринків збуту та уникнення "пастки квот” (обмеження обсягів експорту), розширення ринків збуту для продукції важкої промисловості, машинобудування (у тому числі транспортного), хімічної промисловості, інноваційних технологій. Унаслідок того, що кошти Державного та місцевих бюджетів є обмеженими, виникає потреба в широкому залученні такого інструменту, як державно-приватне партнерство. Цей інструмент дає змогу залучати з приватних джерел значний обсяг коштів на реалізацію проектів регіонального та місцевого значення (розбудова виробничої, транспортної, соціальної інфраструктури, освоєння природних ресурсів тощо), впроваджуючи довгострокові високовитратні проекти.

Усі вищезазначені інструменти стимулювання розвитку регіонів варто використовувати для реалізації проектів з відбудови територій на сході України, постраждалих у результаті бойових дій. Задля інституційного забезпечення проектів відбудови найбільші показники ефективності передбачається отримати від діяльності Агенцій регіонального розвитку, а найбільш реалістичним є виділення коштів на фінансування проектів ДФРР та міжнародними фінансовими організаціями. Органам місцевого самоврядування доцільно докласти зусиль задля освоєння потенціалу і таких інструментів, як міжрегіональне співробітництво, особливо для відновлення порушених коопераційних зв'язків підприємств сходу України та інших регіонів, і реалізація проектів у рамках державно-приватного партнерства. Використання переваг названих інструментів має стати профільним для роботи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та сектору громадських організацій.

Можемо констатувати, що на сучасному етапі одні регіони проходять період переоцінки усталених традицій і формування нових шляхів розвитку та виходу з кризових ситуацій, інші ще не спромоглися вийти на новий рівень існування. Крім того, поява нових територій - постконфліктних - зумовлює необхідність пошуку шляхів їх реінтеграції до господарського простору країни. Перед регіонами постає завдання діяти ефективно в умовах скорочення джерел ресурсів, недосконалої інституційної бази, слабкості політичної волі на місцях для реалізації політики соціально-економічної відбудови. Такі чинники значно перешкоджають відновленню соціально-економічної стабільності в державі.

Размещено на Allbest.ru