Безробіття, як макроекономічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Безробіття, як макроекономічна проблема

Актуальність теми. Безробіття прирікає людину на обмежене існування, а суспільство - на недоотримання суспільного продукту, зниження темпів економічного росту і соціального прогресу. В країнах з невисоким та низьким рівнем економічного розвитку, до яких належить також Україна, проблема безробіття пов'язана з проблемами поширення бідності, маргіналізації, зниження якості трудового потенціалу, загрози національній безпеці та консервує відставання. Подальший розвиток національної економіки цих країн пов'язаний з підвищенням ефективності державного регулювання на основі концепції взаємозв'язку між економічним та соціальним факторами перетворень, у якому зайнятість та соціальні досягнення - провідні чинники. Розв'язання цієї проблеми потребує комплексного підходу до вирішення економічних, соціальних та політичних проблем, які безпосередньо впливають на стан безробіття.

В умовах розбудови ринкових відносин проблеми формування ринку праці набувають статусу першочергових. У зв`язку з цим виникає необхідність вивчення цих проблем з метою визначення можливостей надання цьому процесу регульованих форм. Сьогодні одним з головних напрямків становлення цивілізованого ринку праці є розробка теоретично обґрунтованої політики (концепції) зайнятості. З цієї точки зору особливо актуальним стає комплексний аналіз механізму формування та регулювання зайнятості працездатного населення. Насамперед це зв'язано з потребами переходу від екстенсивного до інтенсивного типу використання трудових ресурсів, формуванням попиту і пропозиції робочої сили та істотною трансформацією відносин зайнятості.

Проблеми зайнятості та, зокрема, причини виникнення безробіття, в умовах ринку постійно досліджуються світовою економічною наукою. Особливо виділяються з цієї точки зору праці А.Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса, А. Маршала, Дж. Кейнса, М.Фрідмана, А. Філліпса, А.Оукена та ін. Проте цей досвід, на жаль, не можна використати без змін у нашій економічній практиці.

Проблема безробіття - одна з найскладніших. Безробіття - це частина населення країни, що складається з осіб, що досягли працездатного віку, які не мають роботи і знаходяться в пошуку роботи протягом певного за законодавством періоду часу.

Безробіття - соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві. Це циклічне явище, що виражається в перевищенні пропозиції праці над попитом на нього.

Для аналізу проблем безробіття необхідно, перш за все, чітко визначити, кого слід вважати безробітним. Критерії визнання людини безробітним звичайно встановлюються законом або урядовими документами і можуть трохи відрізнятися по країнах. Але, як правило, декілька ознак присутні у всіх визначеннях. Це:

- працездатний вік, тобто людина повинна бути старше мінімального віку, з якого законодавство дозволяє працювати за наймом, але молодше віку, після досягнення якого призначається пенсія по старості. Отже, підлітки до працездатного віку або чоловіки старше 60 років і жінки старше 60 років не можуть вважатися безробітними, навіть якщо вони хочуть працювати, але не можуть знайти місце;

- відсутність у людини постійного джерела заробітку протягом деякого часу (наприклад, місяця);

- доведене прагнення людини знайти роботу (наприклад, його звернення до служби зайнятості і відвідини тих роботодавців, до яких його направляють на співбесіду співробітники цієї служби).

Тільки той, хто відповідає цим ознакам, вважається дійсно безробітним і враховується при визначенні загального рівня безробіття в країні, тобто частки безробітних у загальній чисельності її робочої сили. Цей показник визначається наступним чином:

Рівень безробіття = безробітні / робоча сила * 100%.

При цьому безробітних підраховують на основі тих даних, які надають відповідні органи та інститути (наприклад, у багатьох країнах використовується статистика бірж праці), а робоча сила визначається як різниця загального показника чисельності населення країни і окремих груп населення, які становлять:

- особи, які не досягли працездатного віку;

- особи, які перебувають у спеціальних установах (місцях ув'язнення, психіатричних клініках і т.п.);

- особи, які вибули зі складу робочої сили (пенсіонери, втратили працездатність і т.п.).

Слабозахищені групи на ринку праці:

- колишні військовослужбовці та працездатні члени їх сімей;

- жінки, які мають малолітніх дітей, багатодітні;

- молодь і підлітки, вперше вступають в трудову діяльність;

- випускники вузів і технікумів;

- працюючі інваліди та пенсіонери.

Залежно від причин виникнення розрізняють безробіття: фрикційне, структурне, природне, циклічне, сезонне, застійне, інституційне, приховане і технологічне.

Фрикційне (поточне) безробіття - це тимчасове безробіття, яка виникає при добровільній зміні людиною робочого місця (перехід з однієї роботи на іншу, зміна місця проживання тощо) або при зміні "етапів життєвого шляху" (надходження на роботу після армії, закінчення навчального закладу і т.п.).

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі допустимим, тому що багато працівників, добровільно опинилися "між роботами", переходять з низькооплачуваної роботи на більш високооплачувану і продуктивну роботу. Взагалі психологи вважають, що для збереження життєвого тонусу, працездатності і морально-психологічної рівноваги людина повинна за своє життя не менше шести разів міняти місце роботи.

Структурне безробіття - це неповна зайнятість, тобто робітники, зайняті неповний робочий день або за розпорядженням адміністрації змушені йти у відпустку і т.д. Цьому виду безробіття схильні наймані працівники, власники дрібних підприємств у сфері роздрібної торгівлі і послуг, особливо в період криз і депресії. Але більшою мірою вона проявляється в аграрному секторі, звідки люди готові піти у будь-який час.

Виникнення структурного безробіття означає, що багатьом людям доведеться освоювати нові професії. Уникнути структурного безробіття неможливо. Це пов'язано з тим, що технічний прогрес весь час породжує нові товари, технології і навіть цілі галузі (до них, наприклад, відноситься виробництво персональних комп'ютерів, лазерних дисків і волоконної оптики). У результаті сильно змінюється структура попиту на робочу силу, а люди з непотрібними більше в колишньому кількості професіями виявляються не при справах, поповнюючи ряди безробітних.

Спільне в фрикційного і структурного безробіття полягає в тому, що обидва ці види безробіття неминуче виникають в економіці будь-якої країни. Між фрикційного і структурним безробіттям є і відмінності.

По-перше, структурні кризи важко подолати в короткі проміжки часу.

По-друге, склад структурних безробітних більш стійкий, що може призвести до утворення конфліктних груп, що загострюють соціально-політичну ситуацію в країні.

По-третє, якщо перенавчання для фрикційних безробітних - справа їх власного вибору, то структурні безробітні потребують обов'язкового перенавчанні, якщо вони планують знайти зайнятість протягом структурної кризи.

В цілому слід зазначити, що структурне безробіття - це і для країни в цілому, і для тих осіб, які відносяться до даної категорії безробітних, явище більш хворобливе, ніж фрикційне безробіття.

Природним безробіттям називається сума фрикційного і структурного безробіття.

Це найкращий рівень безробіття, який, з одного боку, не дуже високий, щоб можна було говорити про проблему зайнятості ресурсів, а з іншого боку, достатній для забезпечення гнучкості ринку праці і створення здорових конкурентних елементів.

Природний рівень безробіття іноді називають рівнем повної зайнятості, або нульовим безробіттям. У такому визначенні підкреслюється, що даний рівень безробіття дає можливість досягати потенційного ВВП, тобто ВВП при повній зайнятості. праця безробіття зайнятість заробітний

Циклічне безробіття - це безробіття, викликана фазою спаду економічного циклу. У спаді знижується виробнича активність, закриваються окремі підприємства, а, отже, зростає безробіття. Різниця фактичного і природного рівнів безробіття і складає величину циклічного безробіття.

Циклічне безробіття - негативне економічне явище. Його наявність показує, що економіка не функціонує на рівні повної зайнятості. Показники циклічного безробіття бувають досить різні і коливаються в залежності від інтенсивності спаду.

Сезонне безробіття з'являється з-за природних факторів, легко прогнозується з причини своєї циклічності. Даний вид безробіття характерний для туристичного бізнесу, сільського господарства, деяких промислів, будівельної промисловості. Часто сезонне безробіття відносять до фрикційної.

Застійне безробіття включає працюючих не на фабриках і заводах, а у себе вдома. Специфіка їх у тому, що вони зайняті тільки в певний час, а весь інший час є безробітними. Сюди відносяться людей похилого віку, каліки та інваліди праці, а також злодії, повії, жебраки, бродяги.

Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна: інформація про вакансії неповна, допомога по безробіттю завищена, податки на доходи занижені.

Приховане безробіття характерне для вітчизняної економіки. Її суть полягає в тому, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, не звільняють працівників, а переводять на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у вимушені неоплачувані відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

Технологічне безробіття новітня форма скорочення зайнятості робочої сили, пов'язана з впровадженням малолюдній та безлюдній технології, заснованої на електронній техніці. Наприклад, якщо в даний час 40 друкарських робітників вищої кваліфікації можуть набирати приблизно 170 тис. знаків на годину, то за допомогою комп'ютерних технологій 10 людина спроможні за цей же час набрати близько 1 млн. знаків, в результаті чого технологічне безробіття зростає в 20 разів.

Таким чином, безробіття є характерною рисою ринкової економіки. Вона повинна бути поставлена в певні рамки, в межах яких досягається режим оптимального росту і стан економічної стабільності.

Підвищення або зниження економічної активності є основними причинами зростання і зниження зайнятості і рівня безробіття в країні.

Можна виділити наступні основні причини безробіття:

1. Надлишок населення (в цілому світова економіка трудонадлишкових, і стрімке зростання народонаселення сприяє цьому);

2. Встановлення ставок заробітної плати вище рівноважного рівня під тиском дій профспілок та соціально-економічної активності населення;

3. Низький платоспроможний попит (відсутність попиту на товари і послуги знижує попит на працю, оскільки попит на працю носить похідний характер, а в результаті цього виникає безробіття).

Також можна виділити ряд причин виникнення безробіття:

1. Географічні переміщення населення: людина переїжджає на нове місце і може опинитися в момент переїзду і протягом якогось часу до і після переїзду безробітним;

2. Зміна професійних інтересів, перенавчання, перекваліфікація;

3. Настання нових етапів у персональної життя людини: навчання, народження дітей і т.п.

Гострота проблеми безробіття породжується рядом причин.

По-перше, людина - економічний ресурс особливого типу. Втрачений робочий час невідновний, і той обсяг благ, який не був сьогодні зроблений через безробіття, вже не можна компенсувати в майбутньому.

По-друге, навіть якщо людина не працює вона не може перестати споживати і їй все одно потрібно годувати свою сім'ю. Тому суспільство змушене шукати кошти для порятунку безробітних від голодної смерті.

По-третє, зростання безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому ринку. Люди, які не одержують зарплату, змушені задовольнятися лише самим мінімумом засобів існування. В результаті ускладнюється збут товарів на внутрішньому ринку країни ("ринок стискається").

По-четверте, безробіття загострює політичну ситуацію в країні. Причиною тому зростаюче озлоблення людей, що позбулися можливості гідно утримувати свої сім'ї і провідних день за днем в виснажливих пошуках роботи.

По-п'яте, зростання безробіття може вести до зростання числа злочинів, які люди роблять, щоб добути потрібні блага.

Найбільшого поширення в західній економічній науці отримали класична і кейнсіанська теорії безробіття.

Класична теорія зайнятості, (А. Сміт, Д. Рікардо, а також Дж.Мілль, А Маршалл), будується на переконанні в тому, що ринок володіє достатніми можливостями для ефективної координації всіх процесів, що відбуваються в області зайнятості, у забезпеченні повного використання ресурсів праці, які є в суспільстві. На думку класиків, причина безробіття в занадто високій заробітній платі, що породжує надлишок пропозиції праці. Це результат певних вимог самих найманих працівників. Вільна гра ринкових сил - попиту, пропозиції, заробітної плати - забезпечить необхідну координацію в сфері зайнятості. Економісти-класики стверджували, що ставки заробітної плати повинні і будуть знижуватися.

Загальне зменшення попиту на продукцію виразиться в зниженні попиту на працю та інші ресурси. При збереженні ставок заробітної плати це моментально приведе до появи надлишків робочої сили, тобто викликає безробіття. Однак, не бажаючи наймати всіх робітників з початковим ставками заробітної плати, виробники вважають вигідним наймати цих робітників за нижчими ставками заробітної плати. Попит на працю падає, і робітники, які не зможуть найнятися за старими, більш високими ставками, повинні будуть погодитися на роботу за новими, більш низькими ставками. Якщо існує надлишкова пропозиція праці, то зниження заробітної плати повинно зменшити його, але, в той же час, підняти попит на працю. Якщо ж заробітна плата в цій ситуації не знижується, цьому перешкоджають самі працівники, їх профспілки, то тим самим вони "добровільно" погоджуються на існування будь-то кількості безробітних. Конкуруючи за вільні робочі місця, безробітні будуть сприяти зниженню ставок заробітної плати до тих пір, поки ці ставки не будуть настільки низькими, що підприємцям представиться вигідним наймати всіх наявних робочих. Тому економісти-класики прийшли до висновку, що вимушене безробіття неможливе. Будь-який бажаючий працювати по обумовленою ринком ставкою заробітної плати може легко знайти роботу.

Робимо два важливих висновки:

- гнучкість цін на товарному і грошовому ринках, а також заробітної плати на ринку праці не є умовою повної зайнятості; навіть якщо б вони й знижувалися, це не привело б до скорочення безробіття, як вважали неокласики, тому що при зниженні цін падають очікування власників капіталу щодо майбутніх прибутків;

- для підвищення рівня зайнятості в суспільстві необхідно активне втручання держави, оскільки ринкові ціни не в змозі підтримати рівновагу при повній зайнятості. Ліки від безробіття - експансіоністська політика держави, яка спирається головним чином на використання фіскальних інструментів. Змінюючи податки і бюджетні витрати, держава може впливати на сукупний попит і на рівень безробіття.

Размещено на Allbest.ru