Інноваційний розвиток сфери виробництва продуктів харчування в умовах імперативу продовольчої безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК СФЕРИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ В УМОВАХ ІМПЕРАТИВУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Чорна Неля Петрівна

Миколаїв 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень Національної академії наук України.

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор Шевчук Любов Теодорівна, Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій, проректор з наукової роботи і міжнародних зв'язків

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Маслак Ольга Іванівна, Кременчуцький національний університету ім. М. Остроградського, завідувач кафедри економіки

доктор економічних наук, професор Шебаніна Олена В'ячеславівна, Миколаївський національний аграрний університет, завідувач кафедри економічної кібернетики і математичного моделювання

доктор економічних наук, професор Кощій Оксана Вікторівна, Луцький національний технічний університет, професор кафедри менеджменту та маркетингу

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївського національного аграрного університету за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А. В. Ключник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах активного розвитку інформаційного суспільства та формування економіки знань особливого значення набуває інноваційна сфера діяльності, з якою пов'язане стійке економічне зростання будь-якої держави. Як свідчить міжнародний досвід, національна безпека зараз усе більше залежить не від природно-ресурсного потенціалу держави, а від прогресивних тенденцій трансформації її інноваційної сфери, яка, охоплюючи різні види економічної діяльності, зумовлює їх постійну модернізацію і перехід до нових моделей розвитку. У цьому контексті особливо актуальними стають проблеми вивчення взаємозв'язків між інноваційним та економічним розвитком держави та оцінки впливу інноваційних факторів на різні компоненти її економічної безпеки.

Продовольча безпека держави в сучасних умовах може розглядатися як одна із найвагоміших складових національної безпеки, оскільки має пряме відношення до забезпечення суспільного здоров'я та відтворення населення. Забезпечення однієї із базових потреб людини - потреби у харчуванні на сучасному етапі розвитку суспільства стає неможливим без використання досягнень науково-технічного прогресу, зокрема, у сільському господарстві та харчовій промисловості. Відповідно, ступінь забезпеченості продовольчої безпеки населення, особливо в умовах становлення постіндустріального суспільства, прямо залежить від обсягу впровадження інновацій у практику діяльності підприємств агропромислового комплексу та у сферу державного регулювання відповідних видів економічної діяльності.

З урахуванням того, що потреба у повноцінному та безпечному для здоров'я харчуванні є однією із першочергових і лежить в основі життєдіяльності людини, очевидно, що саме розвиток сфери виробництва продуктів харчування потребує особливої уваги з точки зору стратегічного планування розвитку національної економіки загалом та окремих видів економічної діяльності.

Забезпечуючи тісні взаємозв'язки між різними секторами економіки, сфера виробництва продуктів харчування може розглядатися як системоформуюча. Саме такий системоформуючий характер зумовлює вагоме значення зазначеної сфери в інноваційному розвитку національної економіки. інноваційний продукт харчування продовольчий

Теоретико-методологічні та прикладні проблеми продовольчої безпеки держави у національній науці неодноразово розглядалися у працях Ю. Білика, П. Борщевського, В. Зянько, В. Гейця, О. Гойчук, Л. Дейнеко, О. Єрмакова, О. Кочеткової, П. Купчака, І. Лукінова, Р. Маркова, О. Маслак, Г. Мостового, О. Пабата, І. Підкамінного, П. Саблука, В. Трегубчука, В. Ціпуринди, І. Червена, В. Шамрая, Л. Шевчук, О. Шебаніної, В. Юрчишина та ін.

Водночас, у працях А. Гончара, В. Гончарова, І. Гончаренко, О. Гудзинського, М. Долішнього, С. Дорогунцова, А. Заїнчковського, О. Кощій, О. Онищенка, Л. Опацького, М. Паламарчука, П. Руснака, М. Сичевського та ін. українських учених викладені також результати досліджень розвитку харчової промисловості в контексті забезпечення продовольчої безпеки. Загалом, можемо відзначити, що достатня вивченість проблематики трансформації сфери виробництва продуктів харчування у поєднанні із розробкою низки концепцій забезпечення продовольчої безпеки держави у вітчизняній науці не вирішує, на наш погляд, першочергової проблеми обґрунтування переходу агропромислового комплексу та харчової промисловості до інноваційної моделі розвитку та впровадження відповідних управлінських, організаційних заходів та технологічних рішень.

У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі виділяється два напрямки аналізу проблем інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування. Перший із них концентрує свою увагу на ролі інноваційних факторів у забезпеченні продовольчої безпеки держави і представлений працями таких науковців, як З. Адаманова, С. Бреус, В. Власов, О. Дацій, Л. Дейнеко, П. Купчак, М. Лисак, А. Лисецький, Б. Макдональд, О. Маслак, Ю. Мельник, В. Саблук, В. Савенко, О. Собкевич, Є. Сухіна, Т. Федоренко, В. Чабан та ін. Другий - робить акцент на вивченні впливу інноваційних технологій на покращення якості харчових продуктів і, як наслідок, стану харчування населення та суспільного здоров'я й об'єднує наукові здобутки таких вчених як В. Амбросов, Т. Воллінгтон, Д. Крисанов, П. Лайко, К. Лайонс, Дж. Лоуренс, М. Маренич, І. Озімек та ін.

Як бачимо, для національної економічної науки характерний «ухил» у напрямку дослідження особливостей забезпечення продовольчої безпеки держави, розглядаючи, її, переважно, як здатність до самозабезпечення, ефективного протистояння зовнішнім і внутрішнім загрозам та адекватного реагування на відповідні виклики. Водночас, малодослідженим у вітчизняній науці є «гуманоцентричний» аспект забезпечення продовольчої безпеки шляхом інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування.

Гуманоцентричний підхід до забезпечення продовольчої безпеки у роботі трактується як першочергове врахування потреб людини (суспільства) у контексті впровадження інновацій у сферу виробництва продуктів харчування. Іншими словами, йдеться про роль інноваційного розвитку досліджуваної сфери у забезпеченні продовольчої безпеки населення, яка у цьому випадку має бути більш вагомою, ніж у контексті забезпечення продовольчої безпеки держави загалом.

З урахуванням сучасних тенденцій інноваційного розвитку сільського господарства та харчової промисловості, а також ключових проблем забезпечення продовольчої безпеки нашої держави, варто наголосити на важливості розроблення і реалізації національної концепції інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування. Обґрунтування окремих положень цієї концепції, пов'язаних із факторами та принципами інноваційного розвитку відповідної сфери, є одним із актуальних завдань вітчизняної економічної науки.

Водночас, у вітчизняній науці підходи до трактування та дослідження питань продовольчої безпеки досі перебувають у традиційному «пострадянському» руслі, мало взаємодіючи із актуальними «західними» напрямками наукових пошуків. Очевидно, що назріла необхідність актуалізації вітчизняної наукової думки із урахуванням кращих світових здобутків у досліджуваній сфері.

Таким чином, виникає необхідність нових досліджень сектора національної економіки, що забезпечує виробництво продуктів харчування, з метою окреслення теоретичних і практичних проблем його функціонування та обґрунтування перспектив розвитку.

Вищезазначені положення і зумовили вибір теми дослідження та дозволили визначити його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематичній спрямованості наукових розробок та є складовою науково-дослідної роботи в Інституті регіональних досліджень НАН України, зокрема з НДР «Просторовий вимір територіально-структурних процесів у регіоні» ДР №0108U010367 (автором обґрунтовано заходи активізації інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування в регіоні) та НДР «Оцінка сучасного стану та систематизація проблем соціально-економічного розвитку малих міст регіону (на прикладі Карпатського регіону)» ДР №0111U000709 (автором здійснено оцінку інноваційного потенціалу продовольчого комплексу регіону та розроблено пропозиції щодо її врахування при визначенні стратегічних орієнтирів регіонального розвитку).

Робота виконана відповідно до Держбюджетної теми кафедри економіки, організації і планування в АПК Тернопільського національного економічного університету «Шляхи підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу АПК в ринкових умовах» ДР №0110U001134 (автором запропоновано напрями інноваційного розвитку підприємств АПК для забезпечення продовольчої безпеки).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є обґрунтування теоретико-методологічних основ дослідження інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування в контексті забезпечення продовольчої безпеки держави та розробка положень концепції активізації інноваційних процесів у сфері виробництва продуктів харчування в Україні.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких наукових і практичних задач:

- обґрунтувати теоретичну сутність сфери виробництва продуктів харчування та інших понять, що використовуються у дослідженні;

- охарактеризувати суть та обґрунтувати принципи інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування;

- проаналізувати сучасні підходи до трактування категорії продовольчої безпеки в контексті дослідження сфери виробництва продуктів харчування;

- вивчити структуру та особливості прояву факторів інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування;

- обґрунтувати шляхи використання ризикологічного підходу у дослідженнях продовольчої безпеки;

- охарактеризувати проблеми міжнародної та вітчизняної стандартизації і сертифікації у сфері виробництва продуктів харчування;

- оцінити переваги та недоліки різних організаційно-правових форм господарювання у сфері виробництва продуктів харчування;

- здійснити статистичний та картографічний аналіз перебігу сучасних процесів розвитку сфери виробництва продуктів харчування на державному та регіональному рівнях в Україні;

- проаналізувати особливості функціонування сфери виробництва продуктів харчування в Україні в умовах глобалізації та міжнародної інтеграції;

- запропонувати шляхи зниження інвестиційного дефіциту у сфері виробництва продуктів харчування та її переходу на інноваційне самозабезпечення в умовах загроз продовольчій безпеці;

- обґрунтувати положення концепції активізації інноваційних процесів у сфері виробництва продуктів харчування в умовах імперативу продовольчої безпеки;

- окреслити шляхи інтенсифікації розвитку екологічного аграрного виробництва та модернізації сільського господарства у сфері виробництва продуктів харчування України;

- запропонувати ключові напрямки державного регулювання інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування в Україні;

- окреслити стратегічні орієнтири міжнародної співпраці у сфері інноваційного розвитку виробництва продуктів харчування; запропонувати шляхи вдосконалення нормативно-правового поля інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування.

Об'єктом дослідження є процеси інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування.

Предметом дослідження - теоретико-методологічні та прикладні основи дослідження процесів інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування в умовах імперативу продовольчої безпеки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної теорії, концепції забезпечення продовольчої безпеки, теорії інноваційної економіки, наукові праці українських і зарубіжних учених, в яких висвітлено проблеми інноваційного розвитку сільського господарства та харчової промисловості у контексті забезпечення продовольчої безпеки.

Для вирішення поставлених завдань у роботі використано низку загальнонаукових методів: аналіз та синтез (для деталізації об'єкта і предмета дослідження, при проведенні аналізу вітчизняного і зарубіжного теоретичного досвіду щодо досліджуваних проблем); системно-структурний (у процесі аналізу особливостей функціонування сфери виробництва продуктів харчування та факторів й суперечностей її інноваційного розвитку); узагальнення (при обґрунтуванні поняттєво-термінологічної системи сфери виробництва продуктів харчування); статистичний метод (для розрахунків індексів інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування та здійснення кластерного і факторного аналізу) та ін. Використовувалися також спеціальні методи, такі, як програмно-цільовий - для розробки положень концепції активізації інноваційних процесів у сфері виробництва продуктів харчування; моделювання (у процесі розробки прогнозних моделей розвитку сфери виробництва продуктів харчування України).

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, міжнародно-правові документи, статистичні дані Державної служби статистики України та міжнародних організацій, а також результати наукових пошуків українських та зарубіжних вчених за темою дослідження, Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації обґрунтовано новий напрямок дослідження у сфері управління національною економікою, суть якого полягає у розробленні теоретико-методологічних основ дослідження формування і розвитку сфери виробництва продуктів харчування в Україні, який базується на розробленому автором понятійно-термінологічному апараті, сформованій теоретичній та методичній базі, нормативно-правовому полі та стратегічних орієнтирах.

У процесі дослідження одержано наукові результати, що характеризуються новизною, а саме:

вперше:

- розроблено теоретико-методологічні основи комплексного економічного дослідження сфери виробництва продуктів харчування, які полягають в обґрунтуванні виділення окремого міжгалузевого господарського комплексу, об'єднаного спільною функцією - гарантуванням продовольчої безпеки шляхом формування внутрішнього самозабезпечення держави продуктами харчування; запропоновано визначення сфери виробництва продуктів харчування як системи, в якій, на відміну від агропромислового комплексу, інтегруючу роль відіграє харчова промисловість (С. 8 - 9);

- обґрунтовано принципи інноваційного розвитку, які покладені в основу функціонування системи інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування та запропонованої концепції активізації інноваційних процесів в сфері виробництва продуктів харчування в умовах імперативу продовольчої безпеки - пріоритетність, збалансованість, диференційованість та гуманоцентричність (С. 10);

- обґрунтовано методологічні підходи до розроблення моделей розвитку сфери виробництва продуктів харчування в Україні, які базуються на твердженні, що в сучасних умовах економічного розвитку прогресивні тенденції трансформації сфери виробництва продуктів харчування можуть забезпечуватися лише в контексті інноваційного розвитку; розроблено дві прогнозні моделі розвитку сфери виробництва продуктів харчування - прогресивну (інноваційно-орієнтовану, високопродуктивну, гуманоцентричну, екобезпечну) та регресивну (структурно і територіально розбалансовану, ресурсно-орієнтовану, низькопродуктивну) (С. 29);

удосконалено:

- теоретико-методологічні підходи до розуміння категорії продовольчої безпеки, зокрема: окреслено та проаналізовано основні суперечності забезпечення продовольчої безпеки; констатовано, що традиційний підхід до трактування продовольчої безпеки як складової міжнародної конкурентоздатності держави не є актуальним, натомість у сучасному розумінні категорії продовольчої безпеки ключову роль повинен відігравати принцип гуманоцентричності; введено в обіг вітчизняної економічної науки поняття інноваційного самозабезпечення продуктами харчування (С. 11 - 12);

- методологічні засади управління якістю продуктів харчування у вітчизняних умовах, зокрема, запропоновано впровадження дворівневого контролю якості (сировини і готової продукції), який повинен здійснюватися незалежними експертними організаціями та під наглядом галузевих державних інституцій (С. 29);

- організаційно-економічний механізм стимулювання інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування шляхом обґрунтування використання традиційних та сучасних методів управління якістю та оптимального поєднання різних форм господарювання; запропоновано підходи до реформування організаційної структури управління сферою виробництва продуктів харчування з метою уникнення дублювання повноважень (С. 17 - 18);

дістали подальший розвиток:

- концепції управління інноваційним розвитком національної економіки, зокрема, обґрунтовано положення та визначено цілі концепції активізації інноваційних процесів в сфері виробництва продуктів харчування в умовах імперативу продовольчої безпеки; запропоновано напрямки удосконалення нормативно-правового забезпечення якості продуктів харчування та інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування в Україні (С. 25 - 27);

- підходи до гарантування продовольчої безпеки в контексті дотримання балансу між продовольчою безпекою держави і людини, зокрема: обґрунтовано доцільність застосування ризикологічного підходу, суть практичного застосування якого полягає у мінімізації ризиків продовольчої безпеки, у структурі яких виділяються соціальні, економічні, політичні та екологічні ризики (С. 13).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертаційній роботі теоретичні та методичні розробки і пропозиції можуть бути використаними у практиці державного та галузевого управління у сфері агропромислового виробництва.

Окремі положення щодо інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування враховані Комітетом з питань науки і освіти Верховної Ради України при підготовці матеріалів та обговоренні проблем щодо інноваційного розвитку на парламентських слуханнях та опрацюванні в пропозиціях до законодавчих актів (довідка № 04-24/11-1030 від 17.10. 2013р.).

Пропозиції щодо активізації інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування та забезпечення імперативу продовольчої безпеки використані Департаментом економічного розвитку і торгівлі Волинської обласної державної адміністрації при розробці прогнозно-планової документації, пов'язаної з перспективами розвитку Волинської області (довідка № 1021/02-11/2-13 від 31.10. 2013р.).

Рекомендації щодо обґрунтування використання традиційних та сучасних методів управління якістю та оптимального поєднання різних форм господарювання у сільському господарстві та харчовій промисловості враховані Департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації при розробці плану соціально-економічного розвитку Волинської області на 2014 рік (довідка № 9-17/2901 від 31.10. 2013р.).

Характеристика сучасних трансформацій у сфері виробництва продуктів харчування окреслила пріоритетні напрямки і види економічної діяльності, що враховано при обґрунтуванні перспектив розвитку міст та в плановій діяльності Асоціації міст України (довідка №3-203/3 від 04.12. 2013р.).

Основні результати наукових досліджень впроваджені у навчальний процес Нововолинського факультету Тернопільського національного економічного університету, зокрема при викладанні дисциплін «Макроекономіка» та «Національна економіка» (довідка № 126-52/2855 від 17.12. 2013р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримано автором особисто, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційному дослідженні використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих напрацювань. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення, пропозиції дисертації пройшли апробацію на міжнародних, всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема, на: Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в Світове співтовариство» (м.Тернопіль, 18 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Створення інтелектуальної системи обліку для економіки України» (м.Тернопіль, 21-22 листопада 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м.Київ, 20 травня 2008 р.); Шостій Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м.Тернопіль, 26-27 лютого 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м.Київ, 20 березня 2009 р.); Сьомій Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м.Тернопіль, 25-26 лютого 2010 р.); Восьмій Міжнародній науково-практичної конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м.Тернопіль, 24-25 лютого 2011 р.); Науковій конференції професорсько-викладацького складу Тернопільського національного економічного університету «Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в умовах проведення системних реформ» (м.Тернопіль, 14 квітня 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль науки у підвищенні технологічного рівня і ефективності АПК України» (м.Тернопіль, 18-20 травня 2011 р); Десятій Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м.Тернопіль, 21-23 лютого 2013 р.); V международной научно-практической конференции «Проблемы и перспективы развития менеджмента и предпринимательства в России» (г.Ростов-на-Дону, 30 ноября 2012 г.); Першій науково-практичній конференції Інституту продовольчих ресурсів НААН «Проблеми ринку продовольчих ресурсів України» (Київ, 10 квітня 2013 р.); щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського національного економічного університету (м.Тернопіль, 2009-2013 рр.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 50 наукових праць загальним обсягом 39,6 д. а., з яких 1 монографія, 4 публікації у закордонних виданнях, 28 статей у наукових фахових журналах, 1 препринт, 16 - у матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладено на 361 сторінці комп'ютерного тексту. Дисертація містить 23 таблиці (на 16 сторінках) та 54 рисунки (на 29 сторінках), з них 11 займають площу сторінки. Список використаної літератури включає 300 найменувань на 35 сторінках, 3 додатки на 10 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування в умовах імперативу продовольчої безпеки» обґрунтовано сутність та принципи інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування, проаналізовано сучасні підходи до трактування категорії продовольчої безпеки у контексті дослідження сфери виробництва продуктів харчування та окреслено роль імперативу продовольчої безпеки в процесі інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування.

Обґрунтовано застосування у науковій термінології поняття сфери виробництва продуктів харчування. До цієї сфери можна віднести сукупність підприємств, основною функцією яких є організація виробництва продовольчих товарів і забезпечення ними населення. У структурі сфери виробництва продуктів харчування виділено кілька ключових складових частин: сировинне забезпечення, первинна переробка і зберігання сировини, вторинна переробка, пакування, зберігання готової продукції, транспортування та реалізація. Цільовою функцією системи перелічених складових є забезпечення потреб споживачів - як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Водночас, кожен із елементів системи також має свої організаційно-економічні і технологічні потреби, які через зворотні зв'язки передаються до попередніх стадій виробничого процесу (рис. 1).



Рисунок 1 - Компоненти та основні функціональні зв'язки сфери виробництва продуктів харчування

З урахуванням вищевикладеного, сферу виробництва продуктів харчування визначено як сукупність видів економічної діяльності, об'єднаних у комплекс галузей економіки, основною функцією яких є організація виробництва продовольчих товарів і забезпечення ними населення.

На відміну від поширеної у вітчизняній науці концепції агропромислового комплексу, у центрі якої традиційно перебуває сільське господарство, пропонована для розгляду сфера виробництва продуктів харчування концентрує увагу не стільки на виробничих процесах та міжгалузевих зв'язках, як на гарантуванні продовольчої безпеки населення, держави, регіону. У контексті сучасних тенденцій розвитку світової економіки, пов'язаних із формуванням економіки знань, поширенням інформаційного суспільства, перманентною гуманізацією і соціалізацією економічних процесів, на передній план під час аналізу сфери виробництва продуктів харчування виходить соціальне значення цієї складової національної економіки, а основним засобом досягнення поставлених цілей стає інноваційний розвиток.

Виділена сфера виробництва продуктів харчування має складну структуру, тісні взаємозв'язки із багатьма секторами економіки, а також характеризується значним потенціалом для інноваційного розвитку, проблеми якого мають як загальносвітовий, так і специфічний (локальний) характер. З урахуванням стратегічного значення досліджуваної сфери для забезпечення національної безпеки держави, загалом, та продовольчої, зокрема, очевидною є необхідність обґрунтування програм та заходів державного регулювання цієї сфери.

Виділено кілька ключових принципів інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування - пріоритетність, збалансованість, диференційованість та гуманоцентричність.

Пріоритетність полягає у першочерговому значенні розвитку досліджуваної сфери для життєзабезпечення населення. Відповідно, саме сфера виробництва продуктів харчування вимагає активного впровадження інновацій та найбільш динамічних структурно-територіальних трансформацій у контексті постіндустріальної економіки.

Збалансованість передбачає наявність балансу між очікуванням надприбутку від впровадження інновацій і зростанням якості та безпечності вироблених продуктів. Очевидно, що очікування швидкого ефекту від впровадження інновацій саме у сфері виробництва продуктів харчування може бути виправданим досить швидко, однак у випадку нехтування критеріями якості та безпечності такий ефект буде нетривалим і призведе до швидкого скорочення обсягів реалізації інноваційної продукції.

Диференційованість зумовлено тим, що інноваційний розвиток сфери виробництва продуктів харчування є багатоаспектним процесом і передбачає впровадження інновацій на всіх етапах діяльності підприємств сфери виробництва продуктів харчування - від сировинного забезпечення до реалізації.

Гуманоцентричність полягає у першочерговому врахуванні потреб людини (суспільства) у контексті впровадження інновацій у сферу виробництва продуктів харчування. Тобто роль інноваційного розвитку досліджуваної сфери у забезпеченні продовольчої безпеки населення має бути більш вагомою, ніж у контексті забезпечення продовольчої безпеки держави загалом.

На основі названих принципів розроблено модель інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування (рис. 2).

Рисунок 2 - Система інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування

Окреслено два основні підходи до трактування категорії продовольчої безпеки у вітчизняній науці - економікоцентричний і гуманоцентричний. Економікоцентричний підхід характерний для наукових праць більшості вітчизняних дослідників-економістів і полягає у концентрації уваги на продовольчій безпеці на рівні держави та її регіонів, а також на взаємодії між національною і міжнародною системами продовольчої безпеки. Гуманоцентричний підхід до розуміння продовольчої безпеки розглядає людину та сім'ю (домогосподарство) як ключові елементи системи продовольчої безпеки (рис. 3). Відповідно, всі інші рівні забезпечення продовольчої безпеки - від регіонального і до міжнародного спрямовані на якомога повніше задоволення потреб ядра досліджуваної системи (людини).

Рисунок 3 - Складові продовольчої безпеки відповідно до гуманоцентричного підходу

Вагоме значення має проблема поширення (трансферу) інновацій у сфері виробництва продуктів харчування. На більшості підприємств харчової промисловості нашої держави та й загалом в агропромисловому комплексі впроваджуються інновації, що уже досить давно апробовані і поширені у розвинутих країнах, однак на актуальному етапі замінені більш ефективними та безпечними.

Сучасні підходи до забезпечення продовольчої безпеки повинні розроблятися і впроваджуватися в руслі інноваційного розвитку. Власне, сфера виробництва продуктів харчування як така, що забезпечує базові потреби населення і, водночас, характеризується чи не найбільш динамічними та диференційованими виробничими процесами, має інтенсивно використовувати сучасні технологічні рішення та розробки як щодо забезпечення сировиною, її переробкою, виробництвом готових продуктів, так і стосовно просування на ринок нових товарів та їх безпосередньої реалізації.

Запропоновано ввести у науковий обіг поняття інноваційного самозабезпечення продуктами харчування, яке слід розуміти як оптимальний стан системи продовольчої безпеки держави, при якому формується оптимальний зовнішній торговельний баланс з акцентом на забезпечення населення основними групами продуктів харчування за рахунок внутрішнього виробництва із активним впровадженням інноваційних технологій.

Розглянуто питання концепції факторів інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування. Виділено галузеві (макроекономічні, структурні, правові, управлінські, працересурсні, технологічні) і територіальні фактори інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування. Галузеві фактори стосуються особливостей функціонування конкретних галузей економіки, які задіяні у процесі виробництва продуктів харчування і визначають, насамперед, їх ефективність. Територіальні фактори дуже диференційовані і мають у собі як власне територіальну, так і соціальну складову.

У другому розділі «Методологічні основи дослідження інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування та продовольчої безпеки» узагальнено вітчизняний та зарубіжний теоретичний досвід дослідження інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування та продовольчої безпеки, розглянуто особливості використання сучасних методологічних підходів та методів у дослідженнях інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування.

Доступність продуктів харчування, їх якість та безпеку для здоров'я населення в сучасних умовах покликана забезпечувати, насамперед, національна харчова промисловість. Однак у реаліях української економіки таке завдання у найближчій перспективі вирішити малореально. Незважаючи на сприятливі умови для ведення ефективного сільського господарства та розгалужену мережу підприємств харчової промисловості, загальна ситуація у сфері виробництва продуктів харчування у нашій державі є незадовільною, що зумовлює необхідність суттєвої трансформації цього сектора економіки відповідно до сучасних зарубіжних моделей.

У зарубіжній науці питання продовольчої безпеки розглядаються у двох аспектах - як власне продовольча безпека, а також як забезпеченість продовольством населення. Перший підхід переважно застосовується у дослідженнях продовольчої безпеки на міжнародному та національному рівні, у той час як другий - використовується для характеристики продовольчого забезпечення домогосподарства чи людини (рис. 4). Слід зауважити, що вказані аспекти часто змішуються у вітчизняних дослідженнях.

З урахуванням основних підходів до трактування категорії продовольчої безпеки у сучасній світовій науці, а також актуальних напрямків інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування у розвинутих країнах світу, можна констатувати зміщення акцентів концепції забезпечення продовольчої безпеки у напрямку від держави до людини, а отже, зростання її гуманоцентризму. Відповідно, сучасні напрямки наукових пошуків у вітчизняній науці доцільно розвивати саме у цьому контексті.

Рисунок 4 - Продовольча безпека населення у системі підвищення національної конкурентоздатності у контексті сучасних підходів зарубіжної науки

У структурі ризиків продовольчої безпеки можна виділити соціальні, економічні, політичні та екологічні ризики. Найсуттєвішими у контексті забезпечення продовольчої безпеки населення є соціальні ризики, до яких можна віднести і демографічні ризики, ризики захворюваності тощо. Економічні ризики продовольчої безпеки безпосередньо пов'язані із роллю сфери виробництва продуктів харчування у національній економіці. До групи політичних ризиків продовольчої безпеки можна віднести ризики виникнення експортно-імпортних воєн. Екологічні ризики продовольчої безпеки є найменш чутливими для управління, характеризуються неконтрольованістю та кумулятивним ефектом, а, отже, потребують найбільш прискіпливої уваги з боку фахівців щодо забезпечення продовольчої безпеки держави чи регіону.

Виявлено, що застосування інноваційних технологій у сфері виробництва харчових продуктів, поряд із швидким економічним ефектом, містить ряд прихованих і віддалених в часі загроз. Інтенсивне підвищення врожайності агрокультур у сучасних умовах не завжди передбачає екстенсивні форми господарювання або не завжди відповідає раціонально обґрунтованим нормам збільшення продуктивності у сучасному рослинництві та тваринництві.

Охарактеризовано використання форсайтних методів для обґрунтування стратегічних напрямків інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування. Констатовано, що якомога повніше запровадження європейських директив в законодавство має бути пріоритетним у подальшому реформуванні національного законодавства у досліджуваній сфері.

Проаналізовано основні напрями інноваційного розвитку за видами економічної діяльності у сфері виробництва продуктів харчування (табл. 1).

Таблиця 1 Основні напрями інноваційного розвитку за видами економічної діяльності у сфері виробництва продуктів харчування

Основні види економічної діяльності у сфері виробництва продуктів харчування	Напрями інноваційного розвитку
Виробництво м'яса та м'ясних продуктів	- налагодження системи контролю якості кормів та м'яса; - покращення зовнішнього вигляду та смакових якостей м'ясних продуктів; - збільшення термінів зберігання м'ясопродуктів; - розробка нових видів фасування продукції; - підвищення продуктивності праці та рентабельності виробництва на підприємствах; - перехід до органічного екобезпечного виробництва; - вирішення проблеми утилізації відходів тваринництва та м'ясопереробки; - застосування нових методів ( в т.ч ресурсозберігаючих) виготовлення продукції
Вирощування, перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків	- підвищення продуктивності рибного господарства; - удосконалення технологій виробництва рибних напівфабрикатів; - налагодження ефективного контролю над якістю сировини
Вирощування, перероблення та консервування картоплі	- впровадження сучасних екобезпечних технологій вирощування картоплі та боротьби із шкідниками; - розширення асортименту продуктів переробки картопляної сировини; - освоєння нових технологій зберігання картоплі
Виробництво фруктових і овочевих соків	- впровадження нових технологій фасування та консервування соків; - посилення контролю за якістю сировини; - розширення асортименту продукції за рахунок соків прямого віджиму та продуктів дитячого харчування
Виробництво олії та тваринних жирів	- впровадження нових технологій очищення рослинних жирів; - оптимізація використання відходів олійно-жирового виробництва
Виробництво маргарину і подібних харчових жирів	- підвищення якості та розширення асортименту продукції
Виробництво молока та молочних продуктів	- збільшення частки сільськогосподарських підприємств у виробництві молока; - налагодження уніфікованої системи вхідного контролю якості молока і молочної продукції; - впровадження нових технологій утримання й відгодівлі тварин та доїння молока; - застосування нових технологій фасування та очистки молока
Перероблення молока, виробництво масла та сиру	- підвищення якості масла та сиру відповідно до міжнародних стандартів; - розширення асортименту сирної продукції; - впровадження нових вимог до фасування продукції
Виробництво морозива	- розширення асортименту продукції; - удосконалення фасування та способів зберігання готової продукції
Вирощування зернових, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості	- впровадження сучасних екобезпечних технологій вирощування зернових та боротьби із шкідниками; - підвищення частки дрібних і середніх сільгоспвиробників; - налагодження системи контролю якості зерна; - покращення умов зберігання зерна, круп та борошна; - підвищення якості продукції борошномельно-круп'яної промисловості
Виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів	- розширення асортименту продукції; - впровадження уніфікованої системи контролю за якістю сировини на підприємствах; - впровадження нових технологій у виробництво борошняних виробів
Вирощування цукрових буряків та виробництво цукру	- впровадження сучасних екобезпечних технологій вирощування цукрових буряків та боротьби із шкідниками; - розширення асортименту продукції; - підвищення рентабельності цукробурякового виробництва
Виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів	- забезпечення належного контролю якості продукції; - розширення асортименту продукції
Виробництво чаю та кави	- уніфікація вимог щодо якості сировини та готової продукції відповідно до світових стандартів; - розширення асортименту продукції
Виробництво прянощів і приправ	- розширення асортименту продукції; - зменшення частки синтетичних складників у продукції; - впровадження нових методів збору обробки сировини
Виробництво готової їжі та страв	- налагодження гнучкої і оперативної системи контролю якості продукції; - удосконалення умов зберігання і реалізації продукції; - впровадження екобезпечних фасувальних матеріалів
Виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів	- розширення асортименту продукції; - забезпечення диференційованого контролю якості дитячого харчування; - удосконалення технологій фасування продукції.

За результатами узагальнення міжнародного та вітчизняного досвіду управління інноваційним розвитком сфери виробництва продуктів харчування виділено три основні напрями, в яких найбільш необхідним є впровадження інновацій:

- удосконалення контролю якості сировини та кінцевої продукції;

- збільшення асортименту та зростання доступності харчових продуктів для населення;

- підвищення продуктивності праці та зростання рентабельності виробництва продуктів харчування.

У третьому розділі «Нормативно-правове та інституційне забезпечення інноваційних процесів у сфері виробництва продуктів харчування України» проаналізовано вітчизняне нормативно-правове забезпечення процесу підвищення якості продуктів харчування та інноваційного розвитку, охарактеризовано організаційно-економічні інструменти забезпечення процесу підвищення якості продуктів харчування та підприємницької діяльності, досліджено особливості розвитку сфери виробництва продуктів харчування України на сучасному етапі на державному та регіональному рівнях.

Проаналізовано нормативно-правове забезпечення процесу підвищення якості продуктів харчування в Україні, у якому базовим є Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів», що регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються чи експортуються.

Виявлено, що станом на кінець 2013 року повноваження щодо регулювання сфери виробництва продуктів харчування у державі мають три центральні органи виконавчої влади Міністерство охорони здоров'я, Міністерство аграрної політики та продовольства та Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Досить багато контролюючих функцій має Міністерство охорони здоров'я. Зокрема, під його егідою діють Державна санітарно-епідеміологічна служба та Державна ветеринарна та фітосанітарна служби. Водночас, реально питаннями розвитку агропромислового комплексу та забезпеченням продовольчої безпеки населення займається Міністерство аграрної політики та продовольства.

Для структури управління інноваційною діяльністю в Україні характерне суттєве дублювання функцій різними центральними органами влади у інноваційній сфері. До того ж, окремі органи влади, які повинні бути самостійними, виявилися насправді підконтрольними керівникам певних міністерств. Державне регулювання в інноваційній сфері України здійснює Міністерство освіти і науки. Водночас, подібні функції також має Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації, діяльність якого координує міністр освіти і науки.

Отже, нормативно-правове забезпечення інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування в Україні, загалом, є досить розрізненим та нестабільним. Стратегічні документи, що визначають основні цілі розвитку відповідної сфери, переважно, не виконуються, а нереалізовані завдання механічно переносяться у стратегії на наступні періоди. Загалом, положення, що пов'язані з інноваційним розвитком сфери виробництва продуктів харчування, якщо і присутні у нормативно-правових актах, то мають декларативний характер. У той же час, у державі функціонує розгалужена система регулювання розвитком агропромислового виробництва, яка націлена, насамперед, на створення зовнішньоекономічного ефекту та забезпечення економічної безпеки держави.

Охарактеризовано класичні і сучасні методи управління якістю продуктів харчування (рис. 5).

Рисунок 5 - Методи і завдання управління якістю продуктів харчування

Встановлено, що для підвищення якості продукції харчової промисловості слід реалізовувати наступні заходи:

- створення сприятливих умов для високопродуктивної діяльності науково-дослідних установ - відповідна законодавча база, належне фінансування для проведення наукових досліджень з проблем забезпечення та підвищення якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки;

- виробництво екологічно чистої продукції рослинництва та тваринництва за прогресивними енерго- та ресурсозберігальними технологіями;

- переробка сільськогосподарської продукції за сучасними технологіями без використання шкідливих інгредієнтів;

- ефективний контроль державних контролюючих органів за якістю споживання продуктів харчування населенням відповідно до вимог міжнародних стандартів.

Визначено наявність багатьох причин кризового становища в сільському господарстві України, серед яких посилений розвиток на початку реформування аграрної економіки малих підприємств. Як свідчить досвід, дрібнотоварне виробництво в аграрній сфері економіки має низку недоліків. Переважно, виробництво сільськогосподарської продукції ані в особистих підсобних, ані в дрібних фермерських господарствах не може бути прибутковим.

Як показав територіальний аналіз середніх площ земель домогосподарств у сільській місцевості (рис. 6), найбільші площі характерні для південних степових Миколаївської та Херсонської областей, які відомі своїм високоефективним розвитком низки видів агропромислового виробництва. Водночас, у низці центральних областей середні площі земель домогосподарств майже у 2,5 рази менші. Навіть таке територіальне порівняння дає можливість оцінити ступінь диференціації форм сільськогосподарського виробництва в Україні.



Рисунок 6 - Диференціація регіонів за показником загальної площі земель домогосподарств у сільській місцевості

Можна стверджувати, що великотоварні агропідприємства мають кращий доступ до фінансових ресурсів, що дає можливість впроваджувати сучасні технології на всіх стадіях виробничого процесу - від сільського господарства до торговельних мереж продуктами харчування. Цей чинник є їх безперечною конкурентною перевагою перед іншими формами ведення аграрного бізнесу.

З метою аналізу регіональних відмінностей інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування в Україні розраховано індекси низки показників інноваційного розвитку (рис. 7). Для аналізу обрано як загальні показники, що ілюструють особливості інноваційної діяльності в державі, так і спеціальні, що стосуються інноваційного розвитку власне сфери виробництва продуктів харчування.



Рисунок 7 - Інноваційна активність підприємств сфери виробництва продуктів харчування в Україні

До статистичного аналізу також були залучені показники окремих факторів інноваційного розвитку, такі як валовий регіональний продукт у розрахунку на особу, кількість суб'єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, роздрібний товарооборот підприємств. На основі конкретних індексів розраховано загальний індекс інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування. Отриманий показник, на наш погляд, дає змогу оцінити сучасну регіональну диференціацію інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування.

У четвертому розділі «Активізація інноваційних процесів у сфері виробництва продуктів харчування для забезпечення населення України продовольством» проаналізовано особливості інноваційного розвитку сільського господарства та харчової промисловості у контексті забезпечення продовольчої безпеки, висвітлено міжнародно-економічні проблеми функціонування сфери виробництва продуктів харчування в Україні, досліджено роль дефіциту інвестиційних ресурсів та специфіку інноваційного самозабезпечення продуктами харчування в умовах загроз продовольчій безпеці.

Сільське господарство є основною сировинною базою сфери виробництва продуктів харчування, тому саме на його рівні відбувається розробка та впровадження базових для функціонування сучасного агропромислового комплексу інновацій. Інновації у сфері аграрного виробництва можна поділити на управлінські, технологічні та маркетингові. Управлінські інновації спрямовані на оптимізацію сфери управління агропромисловим комплексом як на загальнодержавному й регіональному, так і на локальному рівнях. Технологічні інновації мають першочергову роль у забезпеченні продовольчої безпеки, оскільки дозволяють забезпечити усі її аспекти шляхом використання досягнень сучасного науково-технічного прогресу. Маркетингові інновації пов'язані із доведенням агропромислової продукції до споживача і включають як засоби ціноутворення, логістики, так і власне рекламу.

В сучасних умовах функціонування сфери виробництва продуктів харчування спостерігається тенденція, пов'язана із широким впровадженням і популяризацією екобезпечного виробництва як у сільському господарстві, так і в харчовій промисловості, яке покликане забезпечувати населення екологічно чистими та безпечними для здоров'я продуктами харчування. З одного боку, таку тенденцію можна вважати поверненням до традиційних технологій виробництва харчових продуктів. З іншого боку, в сучасних умовах у такому виробництві часто використовуються і нові досягнення науково-технічного прогресу, тому, відповідно, такий напрям розвитку сфери виробництва продуктів харчування у сучасній економіці можна вважати найбільш перспективним і, водночас, таким, що вимагає особливої уваги в контексті інноваційного розвитку.

Виявлено, що специфіка сфери виробництва продуктів харчування у контексті описаних тенденцій полягає у трьох аспектах:

- необхідність збалансованого поєднання традиційних та нових підходів у виробництві продуктів харчування;

- важливість здешевлення виробництва органічних продуктів харчування і, відповідно, забезпечення їх максимальної соціальної доступності;

- необхідність створення системи ефективного контролю якості органічної продукції харчової промисловості та сільського господарства.

Одним із шляхів інноваційного розвитку харчової промисловості є широке використання у цій сфері нанотехнологій.

За результатами статистичного факторного аналізу показників виробництва основних груп товарів у регіонах України за період 2003-2012 рр. за даними Державної служби статистики України виділено 2 ключові фактори, що пояснюють у сукупності майже 85% варіації даних (табл. 2).

Таблиця 2 Загальні результати факторного аналізу

Фактори	Власне значення	Загальна варіація, %	Кумулятивне власне значення	Кумулятивна варіація, %
Фактор 1	14,53	53,84	14,53	53,84
Фактор 2	8,36	30,97	22,90	84,82

Оскільки для аналізу були взяті дані у розрізі регіонів, то, відобразивши на карті отримані факторні навантаження, можна прослідкувати територіальну складову виявлених факторів і спробувати їх інтерпретувати.

...