Економічна діагностика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Економічна діагностика

1. Поняття конкурентоспроможності підприємства. Оцінка конкурентоспроможності підприємства за М. Портером

конкурентоспроможність економічний портер

Рушійними силами ринкової економіки є конкуренція між суб'єктами господарювання.

Конкуренція - суперництво між товаровиробниками при сприятливих, економічно найбільш вигідних умовах виробництва й реалізації продукції.

За змістом, механізмами впливу на ринок у цілому й окремих конкурентів розрізняють такі види конкуренції: чисту, монополістичну, олігополістичну, функціональну, видову, предметну, цінову, сховану цінову, несумлінну й т. п.

Найбільше на діяльність підприємства впливає міжгалузева й внутрішньогалузева конкуренція, що ведеться на основі ключових чинників успіху або конкурентних переваг. Визначення механізмів і прийомів конкурентної боротьби дозволяє підприємству з'ясувати можливості поліпшення власної позиції в середовищі, розробити заходи щодо формування ключових чинників успіху у виробничому потенціалі, які б відповідали вимогам галузевих конкурентних переваг.

М. Портер уважає, що конкурентоспроможність характеризує ефективність використання окремих матеріальних і нематеріальних ресурсів підприємства, тобто мова йде про наявність орієнтації на поліпшення використання виробничо-збутового потенціалу підприємства. Однак не завжди ступінь використання наявних ресурсів дозволяє перемогти в конкурентній боротьбі. Основне тут - конкурентоспроможність підприємства, його здатність до ведення конкурентної боротьби.

Найбільш складним у теорії й практиці менеджменту є визначення сутності й механізмів конкурентоспроможності. Це можливо на основі визначення характеру конкурентної переваги або ключових чинників успіху.

Ключові чинники успіху (або конкурентні переваги) - це перелік характерних для певної галузі чинників, які приносять їй переваги перед іншими галузями (наприклад, у боротьбі за інвестиції за рахунок більшої прибутковості або швидкості обороту капіталу). Це ставиться й до окремих підприємств.

У боротьбі за споживача ці чинники не є постійними, вони змінюються залежно від особливостей галузі; сегментів ринку, що обслуговують, а також часу й етапу «життєвого циклу» галузі й підприємства.

Ключові чинники успіху мають більш-менш стабільні класифікаційні ознаки й, як правило, базуються на належному науково-технічному рівні виробництва й продукту; високорозвиненому маркетингу й менеджменті; на високому організаційно-технічному рівні виробничих процесів; належному фінансово-економічному забезпеченні діяльності підприємства; на високому рівні кваліфікації персоналу й т. п.

Для кожної галузі є свої специфічні вимоги до комбінації наведених ключових чинників успіху, але для процвітаючого підприємства будь-якої галузі кожний з них може стати інструментом перемоги в конкурентній боротьбі. Однак відомо, що конкурентоспроможність, що базується на одному ключовому чинникі успіху, ненадійна. Це повинен пам'ятати кожний менеджер.

Ключові чинники успіху (КЧУ) формують конкурентоспроможність об'єкта досліджень: товару, виробництва, підприємства, області, держави й т. п.

М. Портер велику увагу приділив впливу «детермінанта національного ромба» на формування конкурентоспроможності галузей, регіонів, окремих підприємств. Він сформулював перелік питань, відповіді на які дозволяють визначити рівень конкурентоспроможності галузі певної країни.

У блоці «стратегія підприємств, їх структура й суперництво»:

- чи відповідає стиль менеджменту й переважаючі типи організаційних структур у країні потребам певної галузі?

- які види стратегій ґрунтуються на прийняті в країні організаційних нормах?

- чи є галузь у даній країні привабливої для талановитих людей?

- чи відповідають мети інвесторів потребам збільшення конкурентоспроможності галузі?

- чи є гідні конкуренти на внутрішньому ринку?

В блоці «параметри чинників виробництва»:

- чи має країна особливо розвинені чинники виробництва? Якщо так, то в яких сегментах і для яких конкурентних стратегій вони можуть застосовуватися?

- чи має країна кращі в порівнянні із закордонними механізми створення чинників виробництва для певної галузі (науково-дослідні програми, вищі навчальні заклади й т. п.)?

У блоці «параметри попиту»:

- чи є покупці продукції в країні вимогливими? Якщо так, то в яких саме сегментах ринку?

- чи існують у країні незвичні потреби в продукції даної галузі, які, між іншим, можуть бути ініційовані в інших місцях?

- чи випереджають потреби покупців у даній країні потреби в інших країнах?

- чи існують у країні досить розвинені канали розподілу й збуту, чи випереджають вони світові тенденції?

У блоці «аналіз родинних і підтримуючих галузей»:

- чи має країна постачальні галузі світового рівня? Якщо так, то для яких сегментів галузі?

- чи має країна сильні позиції у важливих суміжних і підтримуючих галузях?

Відповіді на поставлені питання вимагають глибокого аналізу ситуації в країні, щодо якої ведуться дослідження. Для цієї цілі залучається весь арсенал підходів і методів аналізу середовища.

Детермінанти «національного ромба» характеризують чинники, що формують конкурентне середовище, де діють всі організації країни - об'єкта аналізу. Всі складові перебувають у взаємодії й підсилюють або послабляють конкурентні переваги підприємств, які працюють у межах певної економіки. Можна відстежити й зворотний зв'язок: підвищення КЧУ й випуск конкурентоспроможної продукції, вибір конкурентних стратегій, розвиток, як окремих підприємств, так і окремих галузей, умови для зростання конкурентоспроможності держави.

Конкурентоспроможність підприємства забезпечується досягненням і розвитком конкурентних переваг, які виникають в економічних, технічних, організаційної сферах діяльності підприємства.

Найчастіше конкурентоспроможність розглядається у двох аспектах:

- конкурентоспроможність товару (продукції), тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або вибраного ринку по найважливіших характеристиках: технічних, економічних, екологічних і т. п.

- конкурентоспроможність підприємства - це рівень його компетенції щодо інших підприємств-конкурентів у нагромадженні й використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо - стратегічного й поточного планування), досвіду й знань персоналу й т. п., що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність і т.п.

2. Види економічної діагностики

Існує велика розмаїтість видів економічної діагностики, які класифікуються за багатьма ознаками. Основні з них наведені в таблиці.

Різновиди економічної діагностики

Процес діагностики - це постійна систематична діяльність, ефективність якої значною мірою обумовлена накопиченим досвідом. Доцільно виділяти внутрішню й зовнішню діагностику - залежно від явищ, які підлягають вивченню; етіологічну й симптоматичну діагностику - залежно від характеру дослідження.

Під етіологічною діагностикою варто розуміти систему аналізу економічної діяльності підприємства, що будується за принципом «від причини до симптому», тобто за принципом зосередження основної уваги дослідника на встановленні причинно-наслідкових зв'язків між подіями внутрішнього й зовнішнього середовища господарювання. Така система діагностики дає можливість передбачати розвиток позитивних або, навпаки, негативних процесів на підприємстві.

Симптоматична діагностика - це система аналізу, що насамперед фіксує позитивні або негативні прояви різних чинників, а потім досліджує їх причинно-наслідкові зв'язки. При створенні такої системи на підприємстві аналітики основну увагу приділяють вірогідності й повноті фіксації змін внутрішнього й зовнішнього середовища, тобто система працює за принципом «від симптому до причини». Таким чином, процес діагностики економічної діяльності підприємства передбачає побудову системи аналізу, що уможливлює задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.

Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають або не відповідають управлінські рішення реальному стану ринкового середовища господарювання (з урахуванням власного потенціалу підприємства). Базою для обґрунтування й прийняття оптимальних управлінських рішень може бути глибокий комплексний аналіз підприємства. У ході такого аналізу всі сфери діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимально ефективного (у тому числі й з погляду ліквідності, запобігання ризику банкрутства) використання наявних ресурсів. Економічний аналіз виступає переважно як інструмент контролю й планування, або точніше сказати, він створює зворотний зв'язок у постійному циклі управлінських рішень.

3. Практичне завдання

Ініціативною групою дослідників була розроблена спеціальна матриця конкурентоспроможності деяких зарубіжних фірм, які діють на вітчизняному ринку промислових АТС:

Матриця конкурентоспроможності зарубіжних фірм

* Рейтинг за показником «Портфель товарів» визначається в залежності від наявності в асортименті продукції фірми великих, середніх та малих АТС і додаткових послуг.

** Рейтинг наявності сертифікату визначається в межах від 0 до 2 і дорівнює: 0 - продукція не сертифікована, 1 - сертифікат відповідності мають деякі продукти фірми, 2 - уся продукція фірми сертифікована згідно з законодавством України.

За даними таблиці:

1) провести загальну оцінку конкурентоспроможності кожної фірми;

2) визначити двох найбільше сильних зарубіжних конкурентів на вітчизняному ринку АТС.

Рішення

Для визначення конкурентоспроможності підприємства аналітичним способом скористаємося формулами (3.1-3.3).

I_і = g_і • R_і (3.1)

Так, для першого підприємства, для якого параметрична одинична експертна оцінка наведена в таблиці 3.1, інтегровані (групові) факторні показники розраховуватимуться і виглядатимуть так:

І_{якості продукції1} = g _{якості продукції1} • R _{якості продукції1} = 4 • 0,3 = 1,2

І_{каналів збуту1} = g _{каналів збуту1} • R _{каналів збуту1} = 2 • 0,2 = 0,4

І_{портфелю товарів1} = g _{портфелю товарів1} • R _{портфелю товарів1} = 3 • 0,2 = 0,6

І_{наявн. сертиф. Мінзв'язку1} = g_{наявн. сертиф. Мінзв'язку1} • R _{наявн. сертиф. Мінзв'язку1} = 4 • 0,15 = 0,6

І_{реклама та стим. збуту1} = g _{реклама та стим. збуту1} • R_{реклама та стим. збуту1} = 4 • 0,15 = 0,6

Сумарна оцінка за всіма інтегрованими факторними показниками для першого підприємства на ринку здійснюється за формулою (3.2) і складатиме:

S₁ = І_{якості продукції1} + І_{каналів збуту1} + І_{портфелю товарів1} + І_{наявн. сертиф. Мінзв'язку1} + І_{реклама та стим. збуту1}

S₁ = 1,2 + 0,4 + 0,6 + 0,6 + 0,6 = 3,4

Аналогічно виконуються розрахунки показників конкурентоспроможності для інших трьох підприємств.

Обчисливши всі сумарні факторні показники чотирьох підприємств, можна спостерігати, що максимальною з цих оцінок є оцінка першого підприємства, яка дорівнює S₄ = 3,4. Отже, перше підприємство є лідером на ринку і за формулою, вираженою співвідношенням (3.3), його конкурентоспроможність дорівнюватиме 1 (одиниці).

КС = 1 для S_max підприємство-лідер

КС = для інших підприємств (3.3)

За результатами розрахунків заповнимо таблицю.

Матриця оцінки конкурентоспроможності підприємств на ринку

Для того, щоб віднайти конкурентоспроможність кожного з оцінюваних підприємств, необхідно, користуючись формулою (3.3), співвіднести кожну сумарну факторну оцінку з максимальною оцінкою підприємства-лідера.

Так, наприклад, для другого підприємства конкурентоспроможність (КС_і) складатиме:

КС_і = = = 0765

Аналогічно розраховуються показники конкурентоспроможності інших підприємств.

Ранжирування результатів розрахунку коефіцієнтів конкурентоспроможності підприємств при використанні аналітичного методу представлено в таблиці.

Стратегія підвищення конкурентоспроможності підприємств

За результатами ранжирування видно, що лідером при застосуванні аналітичного методу оцінки конкурентоспроможності виступає перше підприємство.

Всі інші підприємства розташовані у таблиці 3.3 в порядку зменшення їх конкурентоспроможності на ринку.

Два найбільших конкуренти Alcatel на вітчизняному ринку АТС - Zucent technologies, рейтингова оцінка якого 3,3 проти 3,4 і Kapsch, рейтингова оцінка якого 3 проти 3,4.

Список використаних джерел

конкурентоспроможність економічний портер

1 - Економічна діагностика. Конспект лекцій / Укладач: доц. Овчаренко Г.М., ас. Завойських Ю.А. - Рубіжне: РФ СНУ ім. В. Даля, 2011

Размещено на Allbest.ru