Постановка завдання. Метою статті є дослідження передумов формування інституціонального забезпечення, обґрунтування його складових для сприяння розбудові інформаційної економіки, виявлення тенденції та особливості розвитку ринку інформаційно-комунікаційних технологій в Україні

Методологія. Основні наукові результати дослідження базуються на загальних принципах логіки і об'єктивності та отримані на основі використання системного та структурно-функціонального аналізу, що дозволило виявити сутність та місце інституціонального забезпечення в інформаційній економіці.

Результати дослідження. Сучасні тенденції розвитку світової економіки свідчать, що інформаційно-технологічна компонента є визначальною. Найбільш успішною є економіка тих країн, яка має статус інформаційної. Застарілість та відсутність сучасних технологій у практично у всіх галузях матеріального виробництва України зменшує їх потенційну привабливість перед інвесторами, що спричиняє дефіцит інвестицій та уповільнення темпів приросту ВВП держави.

Відсутність інвестиційних альтернатив у вигляді проектів інформаційної економіки призводить до погіршення економічних перспектив України.

Розбудова інформаційної економіки може здійснюватись перед усім шляхом консолідації інформаційно-технологічних і комунікаційних галузей, що розвиваються бурхливими темпами та сучасних високотехнологічних інформаційномістких матеріальних виробництв. Наявні процеси автоматизації, комп'ютеризації та широкого застосування можливостей Інтернету в українському суспільстві є основою започаткування нової економіки, побудованої на поширенні інформаційної технології у сфери матеріального і нематеріального виробництва, перетворення інформації в один з найважливіших чинників соціально-економічного прогресу суспільства.

Для успішного функціонування інформаційної економіки, під якою розуміємо економічну систему країни, де інформаційний сектор посідає чільне місце та визначальним чином впливає на функціонування всіх інших галузей, необхідне застосування висококваліфікованої інтелектуальної праці, висока питома вага витрат на залучення інформаційних ресурсів, створення нової інформації, знань як головного продукту виробничої діяльності [5, 6].

Попит в інформаційній економіці становлять не матеріальні блага, як продукт індустріальної економіки, а інформаційні ресурси, що узагальнюються в інтегральний показник - рівень інформатизації. Матеріальна базу інформаційної економіки ґрунтується на виробництві інформаційного електронного устаткування і використанні комп'ютерних систем.

Про передумови формування засад інформаційної економіки в Україні свідчать високі темпи розвитку всесвітньої інформаційної мережі Інтернет, яка надає послуги з передачі файлів, віддаленого доступу, електронної пошти, телеконференцій, бесіди в реальному часі тощо. Число користувачів Інтернет в Україні становить близько 14,3 млн. осіб, а в світі зросло з 0,5 млн. в 1991 р. до 2,1 млрд. у 2011 р.

В Україні розвиток інформаційної економіки має свої особливості. Застосування та стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних послуг відзначається у містах мільйонниках. В той же час у більш невеликий та районних містах та селах через технічні причини, за умов відсутності необхідних інфраструктурних комплексів, спостерігається відставання в розвитку даної сфери.

Іншою негативною тенденцією є еміграція молоді та кваліфікованих працівників програмно-інформаційного профілю з України в більш розвинені країни, що дозволяє працівникам не тільки збільшити свої доходи, але й вдосконалювати власний професійний рівень.

Особливої актуальності набуває потреба у поєднанні традиційних виробництв з інформаційними технологіями, що уможливить охоплення телекомунікаційними і програмно-інформаційними технологіями усі сфери економіки, а обмін інформацією створить особливі електронні ринки.

Виходячи з того, що інформація як основний ресурс нової економіки значним чином відрізняється від економічних благ індустріальної економіки, тому суттєвих змін зазнають інфраструктура та інститути ринкової економіки. З метою впровадження засад інформаційної економіки, перш за все, потрібне формування відповідного інституціонального забезпечення та внесення змін в існуючи інститути (рис.1).

Подальший розвиток інформатизації суспільства сприяє збільшенню кількості споживачів та розширенню масштабів ринку інформаційно-комунікаційних послуг. Для підвищення попиту на інформаційні послуги необхідно забезпечити широке коло споживачів доступом до комп'ютерної техніки та можливістю виходу в мережу Інтернет за умов надання якісних та оптимальних за ціновою політикою послуг.

Для вирішення означених завдань необхідно створити відповідне інституційне забезпечення. Особливого значення серед інститутів, з яких складається інституціональне забезпечення, набуває інститут держави, основним завданням якого є яка адекватно сприяти змінам, що відбуваються в суспільстві. Саме держава має забезпечити відповідну законодавчу підтримку та захищеність основних суб'єктів інформаційних відносин. В Україні мають бути створені такі умови, в яких забезпечується правова безпека та прозорість в інформаційній сфері.

Перші кроки в означеному напрямі вже зроблені з прийняттям Закону України "Про інформацію" [1] та сформованою законодавчою базою України, яка включає Національну програму інформатизації, а саме [2]:

– Концепцію Національної програми інформатизації;

– сукупність державних програм з інформатизації;

– галузеві програми та проекти інформатизації;

– регіональні програми та проекти інформатизації;

– програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування.

–

Рис.1. Інституціональне забезпечення інформаційної економіки.

Національна програма інформатизації визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.

З метою інтенсифікації переходу до інформаційної економіки доцільною є побудова інформаційних відносин між основними суб'єктами, що мають базуватись на таких принципах.

– гарантованість права на інформацію;

інформаційна економіка інституціональне забезпечення

– відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;

– достовірність і повнота інформації;

– свобода вираження поглядів і переконань;

– правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;

– захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Побудова інформаційних відносин можлива за умови інформатизації економіки. Інформатизація - сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки

Важливим аспектом інформатизації суспільства є персональна інформаційна захищеність. В умовах глобалізації електронного світу досить вразливою щодо захищеності власних персональних даних залишається окрема особа-споживач Інтернет послуг. Ці та багато інших питань мають бути гарантовані та захищені державою із збереженням балансу між транспарентністю та участю осіб в інформаційному просторі, дотриманням особистих прав і свобод учасників електронної мережі.

Україна здійснила стрімкий прорив в процесі становлення інституту корпоративного управління. Хоча все ще існує певний простір для його подальшого розвитку. Інформаційна прозорість - одна з основних вимог корпоративного управління. Низька прозорість більшості компаній, утруднений доступ до інформації про фінансовий стан, реальних власників і афільованості, про умови суттєвих угод стримує розвиток корпоративного управління.

Розвиток корпоративного управління в Україні стримується несприятливою для бізнесу державною політикою. Наприклад, підвищення рівня прозорості для компаній невигідно, оскільки інформаційна відкритість робить компанію більш вразливою перед контролюючими органами та силовими структурами. Існує безліч прикладів, коли не тільки міноритарні, але й мажоритарні акціонери позбавлялися власності за участю корумпованих судів та чиновників.

З метою розвитку інституту корпоративного управління в Україні затверджено Принципи корпоративного управління та прийнято Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах".

Інвестори. Зростання електронного бізнесу, що значно сприятиме розвитку інформаційної економіки потребує вкладення інвестицій в дану галузь. Однак, оскільки розвиток інформаційних технологій, як і будь-якого нового та інноваційного проекту є непередбачуваним, тому на сьогодні практично відсутні інституційні інвестори і головний внесок здійснюють товариства з венчурним капіталом.

З цієї причини та враховуючи специфіку ринку інформаційного капіталу органи державного управління в рамках національної політики розвитку мають приймати рішення, спрямовані на підтримку сприятливого та конкурентного середовища для одержання необхідних інвестицій в інфраструктуру ІКТ і для розвитку нових послуг.

Також важливим є створення сприятливого середовища та на основі значного поширення доступу до Інтернет стимулювати інвестиції з боку приватного сектора, заохочувати створення нових продуктів, а також сприяти співробітництву державного і приватного секторів.

Поширення інформаційної економіки вимагає розвитку інституту вищої школи, зокрема введення в навчальну програму предметів, які забезпечать в майбутніх фахівців комплексну систему знань, вмінь та навичок активних та досвідчених користувачів електронного простору.

В Україні вже розпочато роботу з поширення доступу до мережі Інтернет для усіх членів суспільства. На рівні держави необхідно створювати стійко функціонуючі багатоцільові публічні пункти колективного доступу до мережі Інтернет, що надають для громадян за прийнятними цінами або безкоштовно доступ до різних ресурсів. Ці пункти доступу повинні володіти достатньою пропускною здатністю для надання допомоги користувачам у бібліотеках, навчальних закладах, державних структурах, поштових відділеннях та інших громадських місцях, причому особливу увагу слід приділяти сільській місцевості, заохочуючи використання інформації та обмін знаннями.

Інститут інтелектуальної власності та правові норми його захисту потребує особливої уваги в Україні. Функціонування знань та інформації в економіці спричиняє появу нової проблеми, пов'язаної з розвитком прав власності на інформацію. Інформація та знання, що лежать в основі інтелектуальної власності, мають значення суспільних благ, і розглядати їх необхідно в рамках економіки суспільного сектора. Доступ і володіння інформацією та знаннями, їх використання необхідні не лише для прогресу науки і техніки, а й для будь-якої іншої сфери суспільної діяльності. Тобто, володіння знаннями чи інформацією є володінням комерційною таємницею, так званим ноу-хау.

Активізація діяльності в інформаційному суспільстві потребує забезпечення захисту інтелектуальної власності. Сприяння свідомій участі всіх учасників економічних відносин у вирішенні питань захисту інтелектуальної власності і спільному використанні знань за допомогою повномасштабного інформування і нарощування потенціалу є одним з основоположних елементів відкритого для всіх інформаційного суспільства.

В Україні необхідно створити законодавчу базу, в якій чітко прописано основні поняття з питань захисту прав інтелектуальної власності та виробити концепцію правової охорони використання комп'ютерних програм і баз даних відповідно до основних засад вирішення проблем захисту інтелектуальної власності.

Формування інформаційної економіки в Україні потребує розвитку інституціонального забезпечення, до складу якого входить корпоративна соціальна відповідальність (КСВ). Еволюція економіки та суспільства України, викликана стрімким розвитком секторів інформаційних та комунікаційних технологій, призвела до переосмислення ролі корпоративної соціальної відповідальності. На основі проведених досліджень формується висновок щодо проблем, які постають перед КСВ у інформаційній економіці. Зокрема, це низький рівень прозорості та транспарентності, недоступність знань з КСВ та корпоративного громадянства. Тому одним з важливих завдань КСВ у інформаційній економіці є формування та надання доступу до наявних електронних ресурсів (веб-сайтів), присвячених КСВ.

Веб-доступність в контексті КСВ. Одним з напрямів реалізації інституту КСВ в контексті формування інформаційної економіки Україні є створення рівних умов доступу до електронних ресурсів для всіх користувачів, включаючи осіб з обмеженими можливостями та людей похилого віку.

Необхідно підкреслити, що веб-доступність дозволяє людям з обмеженими можливостями сприймати, розуміти, проводити пошук і взаємодіяти з мережею Інтернет [7]. Також, веб-доступність здійснює позитивний ефект на діяльність усіх осіб, що користуються мережею Інтернет, у тому числі літніх людей зі зміною можливостей у зв'язку зі старінням.

Виходячи з того, що офіційний сайт, який належить компанії або організації є її частиною, тому він є інститутом, що має заінтересованих сторін. Заінтересованими сторонами є особи, які аналізують та розглядають дану веб-сторінку та для яких доступність до неї є критичною, що, в свою чергу, актуалізує питання веб-доступності в контексті КСВ.

Серед інтересів заінтересованих сторін в мережі Інтернет, можуть бути представлені такі:

– мережа Інтернет є інфраструктурою - в інформаційному суспільстві мережа Інтернет є однією з основних інфраструктур, де всі члени суспільства можуть отримати інформацію та здійснити соціальну та економічну діяльність;

– права людини - Організація Об'єднаних Націй встановила, що до прав людини відноситься доступ до інформації та комунікацій з використанням інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) та ІКТ-систем;

– населення потенційних бенефіціарів - питання веб-доступності охоплює значну кількість людей. Орієнтовні дані проведених досліджень дозволяють приймати розрахункові припущення щодо кількості користувачів Інтеренет в Україні та світі. Використання Інтернет поширюється в Україні стрімкими темпами. За даними Київського міжнародного інституту соціології [7] у 1997 р. користувачі Інтернет в Україні становили 1% дорослого населення. Протягом 2002-2010 рр. відбувалося повільне збільшення кількості користувачів (від 1% до 6%). За 2011 р. кількість користувачів Інтернет різко зросла на 11 відсотків (з 32% у березні 2011 до 43% - у лютому 2012 р.). Таким чином, темп приросту протягом 2011-2012 рр. склав 34%. Незважаючи на існуючі інфраструктурні обмеження зростає кількість користувачів в малих містах та селах. Так, за 2011-2012 рр. в малих містах спостерігалося зростання кількості користувачів з 24% у березні 2011 р. до 30% у лютому 2012р. і в сільській місцевості - з 14% до 22% за відповідний період;

– перспективи в діяльності компаній - виходячи з того, що більшість існуючих доменних імен були зареєстровані комерційними організаціями до кінця 2009 р. можна припустити, що компанії, як юридичні особи, створюють більшість веб-сайтів в мережі Інтернет. Таким чином, компанії, ймовірно, здійснюватимуть значний внесок в забезпечення глобальної веб-доступності, якщо кожна з них зробить свій власний офіційним веб-сайт доступним.

Переваги та витрати веб-доступності. Реалізація інституту КСВ через підвищення компаніями рівня веб-доступності власних сайтів може втілюватись в такі позитивні наслідки:

– покращення комунікаційного процесу з основними акціонерами та учасниками;

– створення, удосконалення та спрощення веб-інтерфейсу сайту Інтернет-магазину сприяє збільшенню кількості покупців (зокрема з обмеженими можливостями).

З метою формування високого рівня веб-доступності в Україні для кожної з заінтересованих осіб пропонується ряд дій, що допоможуть скоротити розрив між бажаним рівнем та існуючою реальністю (табл.1) [8].

Втілення запропонованих заходів вимагатиме постійних консультацій і співробітництва усіх заінтересованих сторін, оскільки прийняття одного заходу учасником впливатиме на дії інших заінтересованих сторін, що в цілому забезпечить позитивний ефект в результаті спільних дій у довгостроковій перспективі. Особлива роль фахівців з КСВ буде полягати в перегляді концепції КСВ в зв'язку з новими потребами, створеними триваючими трансформаціями у напрямку переходу до інформаційної економіки. Саме з цієї причини для забезпечення відповідальності компаній за власні дії перед суспільством КСВ фахівці повинні залишатися відкритими для активного виявлення та прийняття нових викликів інформаційної економіки, що динамічно розвивається.

Таблиця 1. Рекомендації щодо підвищення рівня веб-доступності в Україні

В багатьох великих українських компаніях сформовані корпоративні інформаційні системи (КІС) - управлінська ідеологія, яка об'єднує бізнес-стратегію підприємства та передові інформаційні технології. Основну роль при цьому відіграє відпрацьована структура управління, автоматизація виконує другорядну, інструментальну роль.

Впровадження КІС на підприємстві надає йому такі переваги:

– можливість приймати більш обґрунтовані рішення;

– покращення якості обслуговування клієнтів;

– вдосконалення взаємовідносин із постачальниками;

– підвищення продуктивності праці;

– зниження собівартості продукції;

– вдосконалення обліку фінансових і товарно-матеріальних цінностей поліпшення оборотності товарів і, відповідно, збільшення доходів і прибутку підприємства.

Висновки