Інтегральна оцінка ресурсної ефективності промисловості регіонів України

Показники ресурсної ефективності промисловості

¹ Розраховано за джерелом [9] і офіційними даними веб-сайтів Головних управлінь статистики 24 областей України, розділ: статистична інформація / економічна статистика.

Темп приросту складових показників продуктивності праці та фондовіддачі промисловості регіонів України у 2011-2015 рр.,% ¹

Окрім того, збільшення обсягу реалізованої промислової продукції у Сумській області становило 38,02% проти 11,19% у 2014 р., а темп приросту необоротних активів досяг - 6,92% проти - 6,27%. У Черкаській області збільшення обсягу реалізованої промислової продукції у 2015 р. склало 27,88 проти 23,22% у 2014 р., а збільшення необоротних активів - 2,60 проти 2,33%.

Регіони із середнім рівнем ресурсної ефективності промисловості (12 областей України у 2015 р.) умовно можна розділити на три підгрупи.

Перша підгрупа - це сім областей (Вінницька, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Харківська, Херсонська і Чернігівська), для яких характерні середні значення фондовіддачі (від 2,486 у Кіровоградській до 4,117 у Чернігівській), а також середні значення продуктивності праці (від 0,379 у Тернопільській до 0,574 у Вінницькій). Зниження середньої кількості працівників промисловості в областях першої підгрупи (окрім Рівненської) диференціювалось від 1,46% у Вінницькій до 7,99% у Тернопільській, а зростання обсягу реалізованої промислової продукції - від 12,88% у Кіровоградській до 64,29% у Харківській.

До другої підгрупи віднесено три області (Донецьку, Одеську й ІваноФранківську), для промисловості яких характерні низькі значення показника фондовіддачі (1,331, 1,942 і 1,890 відповідно) і середні значення продуктивності праці (0,772, 0,633 і 0,510 відповідно).

Значення наведених показників ресурсної ефективності у 2015 р. зумовлені:

у Донецькій області - найнижчим серед регіонів України темпом приросту обсягу реалізованої промислової продукції ( - 7,71%), одним із найвищих темпів зменшення середньої кількості працівників у промисловості (-41,48%) і середнім темпом приросту необоротних активів ( - 8,06%);

в Одеській області - одним із найвищих темпів приросту обсягу реалізованої промислової продукції ( - 58,87%), середнім темпом зменшення кількості працівників у промисловості (-6,41%) і середнім темпом приросту необоротних активів ( - 11,88%);

в Івано-Франківській області - порівняно високим темпом приросту обсягу реалізованої промислової продукції ( - 38,18%), одним із найнижчих темпів зменшення середньої кількості працівників у промисловості (-0,87%) і одним із найвищих темпів зменшення необоротних активів (-17,33%).

Отже, основним чинником досягнення середнього рівня ресурсної ефективності промисловістю Донецької та Одеської областей стало зменшення кількості працівників, а Івано-Франківської - обсягу необоротних активів.

Третя підгрупа - Дніпропетровська і Запорізька області, для яких характерні низькі значення показника фондовіддачі (1,559 і 1,834 відповідно), але високі - показника продуктивності праці (0,813 і 0,785 відповідно).

Значення наведених показників ресурсної ефективності у 2015 р. зумовлені: у Дніпропетровській області - середнім темпом приросту обсягу реалізованої промислової продукції ( - 20,01%), середнім темпом зменшення кількості працівників у промисловості (-2,89%) і низьким темпом приросту необоротних активів ( - 0,10%);

у Запорізькій області - середнім значенням темпу приросту обсягу реалізованої промислової продукції ( - 33,71%), середнім темпом зменшення кількості працівників у промисловості (3,59%) і високим темпом приросту необоротних активів ( - 17,85%).

Низький рівень ресурсної ефективності у 2015 р. був характерний для промислових секторів економіки 9 областей, які умовно поділено на три підгрупи.

Перша підгрупа - це Київська і Миколаївська області, в яких низькі значення показника фондовіддачі (1,137 і 0,810 відповідно) і середні значення продуктивності праці (0,646 і 0,515). Суттєве зменшення (у 2,6 раза) фондовіддачі у Миколаївській області у 2015 р. спричинене нарощуванням (у 3,5 раза) необоротних активів у промисловості. Водночас зростання продуктивності праці в областях цієї підгрупи стало наслідком збільшення темпів приросту обсягу реалізованої продукції ( - 24,7% у Київській і - 35,8% у Миколаївській) і незначного вивільнення працівників у промисловості (0,15 і 1,17% відповідно).

До другої підгрупи віднесено Волинську, Житомирську і Чернівецьку області, для яких характерні середні значення показника фондовіддачі (від 2,104 грн у Чернівецькій до 2,256 у Житомирській) і низькі -продуктивності праці (від 0,189 у Чернівецькій до 0,382 у Волинській). Зростання у 2015 р. значень показників фондовіддачі та продуктивності праці у цих областях спричинене збільшенням обсягу реалізованої промислової продукції, темпи приросту якого склали: 41,97% у Волинській, 40,95% у Житомирській і 28,14% у Чернівецькій.

Третя підгрупа - це області (Закарпатська, Львівська і Хмельницька) з низькою фондовіддачею (від 1,622 у Закарпатській до 1,911 у Львівській) і низькою продуктивністю праці (від 0,237 у Закарпатській до 0,393 у Львівській). Підвищення у 2015 р. значень показників ресурсної ефективності у Закарпатській, Львівській і Хмельницькій областях обумовлене, з одного боку, нарощенням обсягів реалізованої промислової продукції, відповідно, на 24,38; 47,79 і 25,01%, а з іншого - зменшенням середньої кількості працівників у промисловості - на 1,68; 3,57 і 7,75% відповідно.

Луганську область, ресурсна ефективність промисловості якої впродовж 2014-2015 рр. опустилася до найнижчого рівня, не можна віднести до жодної з підгруп. Така ситуація спричинена подальшим падінням у 2015 р. як обсягу реалізованої промислової продукції (-28,9%), так і необоротних активів (-14,99%), а також зниженням середньої кількості працівників у промисловості (-45,01%).

Підсумовуючи, можна констатувати, що у 2015 р. в Україні зріс рівень ресурсної ефективності промисловості. Основними ознаками цього зростання були: збільшення кількості областей із середнім рівнем ресурсної ефективності до 12 проти 7 у 2014 р. та, відповідно, зменшення кількості областей із низьким рівнем ресурсної ефективності до 9 проти 14 у 2014 р.;

підвищення (порівняно з 2014 р.) значень показника фондовіддачі у 21 області (від 0,04 в.п. у Закарпатській до в.п. у Тернопільській); зростання (порівняно з 2014 р.) значень показника продуктивності праці в усіх областях (від 6,6 в.п. у Кіровоградській до 35,3 в.п. у Донецькій).

Водночас ознаками стримування зростання ресурсної ефективності промисловості в Україні у 2015 р. були:

зменшення (порівняно з 2014 р.) значень показника фондовіддачі у трьох областях - Донецькій (на 0,5 в.п.), Луганській (на 18,3 в.п.) і Миколаївській (на в.п.);

зменшення (порівняно з 2011 р.) значень показника фондовіддачі у 12 областях (від 5,7 в.п. у Київській - до 172,5 в.п. у Луганській);

зменшення (порівняно з 2011 р.) значень показника продуктивності праці у Луганській області на 13,6 в.п.

У результаті поглибленого аналізу показників ресурсної ефективності промисловості (у розрізі їх чисельників і знаменників) у 2015 р. виявлено:

1) зменшення в усіх областях України, окрім Рівненської, середньої кількості працівників промисловості (від 0,15% у Київській до 45,01% у Луганській);

2) зменшення у 6 областях значень показника обсягу необоротних активів (від -0,14% у Рівненській до -37,04% у Тернопільській).

Таким чином, ресурсна ефективність української промисловості формально перебуває на досить високому рівні. За цією конкурентною перевагою вона незначно переважає польську (у 1,004 раза у 2015 р.) внаслідок досягнення вищого рівня продуктивності праці (у 1,24 раза впродовж 2014-2015 рр.) Авторські розрахунки на основі даних Центрального статистичного управління Польщі [11].. Однак варто зауважити, що зростання значень показника продуктивності праці в Україні зумовлене не лише збільшенням обсягів реалізованої промислової продукції, але і зменшенням середньої кількості працівників у промисловості (на 11,2% у 2015 р. порівняно з 2014 р.).

З урахуванням того, що у 23 областях України у 2015 р. спостерігалося зменшення середньої кількості працівників промисловості, у 6 - зменшення обсягу необоротних активів, а також того, що у зростанні обсягу реалізованої промислової продукції суттєвий вплив мав ціновий чинник (що і відобразилось на значенні показників продуктивності праці та фондовіддачі), доцільним є вдосконалення організаційно-економічних механізмів стимулювання розвитку промисловості всіх регіонів шляхом підвищення інвестиційної привабливості промислово сектору економіки, створення умов для вирішення проблем кваліфікованості працівників, матеріальної мотивації працівників, а також модернізації виробничих ресурсів.

Підвищенню кваліфікованості працівників, а отже, потенційному зростанню обсягу високотехнологічної продукції, а отже, заробітної плати працівників промисловості сприятиме створення та організація діяльності навчальнонауково-виробничих центрів галузевого і регіонального спрямування (ННВЦГС). Мета функціонування таких центрів - підвищення рівня кваліфікації працівників та інноваційної складової технологічного розвитку галузей і регіональних економік відповідно до потреб ринку. ННВЦГС можуть функціонувати на матеріально-технічних базах виробничих підприємств і навчальних закладів за умови їх модернізації або відповідності потребам сучасного виробництва. Навчання має здійснюватися за програмами, розробленими внаслідок співпраці науковців і практиків та відповідати стратегіям регіонального розвитку. Інтерес до функціонування ННВЦГС може виникнути у таких сторін:

виробничі підприємства - для підвищення кваліфікації працівників з метою освоєння технологічних новинок й упровадження інновацій (нових видів та зразків продукції чи послуг), модернізації виробничих процесів, зростання продуктивності праці;

навчальні заклади - для посилення практичної складової навчального процесу (якості виробничих практик);

наукові установи - для посилення інформаційного та матеріально-технічного забезпечення наукових розробок, винаходів та інновацій і їх випробувань й упроваджень;

обласні державні адміністрації - для забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів.

Для експертної участі у функціонуванні центрів можуть залучатися зарубіжні практики і науковці, а для налагодження зовнішніх і внутрішніх зав'язків - обласні державні адміністрації. Джерела фінансування ННВЦГС: центральні та місцеві бюджети, кошти навчальних і виробничих підприємств та об'єднань, надходження від реалізації винаходів, розробок і послуг та ін.

Модернізації виробничих ресурсів, а також реальному зростанню промислової продукції сприятиме створення та організація діяльності державно-приватних підприємств у секторі переробної промисловості (ПДПП), що здійснюватимуть виробництво найбільш повного циклу, з використанням вітчизняної сировини і матеріалів.

Метою створення ПДПП є відновлення підприємницької та інвестиційної активності у виробництвах, що мають високою додану вартість. Започатковувати діяльність ПДПП можна у тих промислових виробництвах, які можуть базуватися на вітчизняній сировині або ж є найбільш необхідні умови для їх функціонування. Зокрема, йдеться про такі сектори переробної промисловості (за КВЕД), як: виготовлення виробів із деревини, виробництво паперу та поліграфічна діяльність; текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції; машинобудування, крім ремонту та монтажу машин і устаткування. Найбільш необхідними потребами для функціонування названих виробництв є сучасне матеріально-технічне забезпечення, кваліфіковані працівники і фінансові ресурси. Для фінансового забезпечення потреб функціонування ПДПП і стимулювання вітчизняного промислового виробництва пропонується підвищити ставки вивізного (експортного) мита, податку на прибуток на операції з експорту сировини. Акумульовані за переліченими інструментами кошти можуть направлятися на підготовку і перепідготовку працівників, зайнятих у промисловості, виробництво або придбання матеріально-технічного забезпечення, заготівельну діяльність.

Підвищення кваліфікованості працівників та модернізації виробничих ресурсів сприятиме імпортозаміщенню виробничих ресурсів, технологій виробництва, готової продукції та реалізації експортного потенціалу промисловості.

Ключовим завданням у промисловій політиці держави має стати створення умов для задоволення внутрішнього попиту на промислову продукцію. Цьому сприятиме створення або вдосконалення функціонування заготівельної діяльності та державних замовлень і закупівель. Заготівельна діяльність, а також система державних замовлень може стати стимулом для виробництва сировинних ресурсів для функціонування м'ясо-молочної та текстильної промисловості, зокрема, відновлення функціонування льо...