Оцінка спроможності підприємств з позицій сприяння розвитку економіки знань в Україні та її регіонах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка спроможності підприємств з позицій сприяння розвитку економіки знань в Україні та її регіонах

Н.О. Подлужна

кандидат економічних наук

ДВНЗ «Донецький національний

технічний університет»

м. Покровськ

Постановка проблеми. У сучасних наукових дослідженнях визначено та обґрунтовано різні підходи до оцінки стану економіки знань (далі - ЕЗ) на регіональному та державному рівнях, які містять велику кількість різноманітних показників та на основі яких можна узагальнено оцінити стан основних компонентів знаннєвого розвитку. Необхідність формування системи показників оцінки ЕЗ обумовлена прагненням до встановлення тенденцій, що характеризують сучасний стан національної економіки, фіксації у оперативному режимі позитивних і негативних проявів за напрямами знаннєвого розвитку регіонів та країни. При цьому слід зазначити, що більшість показників оцінки ЕЗ на регіональному й національному рівнях сформовані на основі зарубіжного досвіду при застосуванні індексів, які задіяні при розрахунку міжнародних рейтингів країн світу та мають у своїй структурі абсолютні й відносні показники та субіндекси, що характеризують наявні та потенційні можливості у напрямі досягнення конкурентоспроможності та інноваційності, сталого, людського, знаннєвого й наукового розвитку. До того ж сформовані дослідниками композиції показників для оцінки стану ЕЗ характеризують процеси виробництва, використання, розповсюдження і нагромадження знань з різних боків, проте не мають узагальненого й систематизованого виду. Крім того, проблема оцінки спроможності країни та її регіонів до побудови ЕЗ ускладнюється комплексністю й складністю розумових векторів розвитку та недостатністю інформаційної й статистичної бази в Україні. Актуальність обраної тематики дослідження посилюється наявністю різноаспект- них компонентів в структурі ЕЗ, масштабністю їх впливу на розвиток країни та складністю викоренення старих орієнтирів у діяльності на всіх рівнях управління.

Аналіз останніх досліджень. Питанням комплексної оцінки різних аспектів становлення ЕЗ присвячено праці багатьох науковців. У роботі В. Смаль пропонується оцінювати рівень розвитку ЕЗ на основі двох груп показників, серед яких до першої відносять загальний обсяг витрат на наукові дослідження та їх результативність, а до другої - ті коефіцієнти, що характеризують стан високотехно-логічних галузей промисловості і послуг з інтенсивним використанням знань [1]. У роботі Л. Панкової і Т. Потапенко розроблено методичний підхід до кількісної та якісної оцінки інноваційного середовища, який передбачає характеристику інноваційного потенціалу та рівня інноваційної діяльності [2]. В. Коцюбинський і В. Еремкина проаналізували досвід статистики інновацій Євросоюзу та США, здійснили порівняння існуючих світових методичних підходів з національною статистичною системою оцінки інновацій в Україні [3]. Дослідження Л. Семів та У. Гузар присвячено ідентифікації показників Організації економічного співробітництва та розвитку, які відображають й кількісно характеризують розвиток сектору підвищеного попиту на знання, здійснюється їх порівняння із системою показників, що використовуються в українській статистиці [4]. А. Самойленко зосереджує увагу на конкретизації складу та змістовного наповнення показників інтелектуалізації для регіонів України [5, с. 68]. Водночас слід зазначити, що запропоновані підходи до групування показників не є уніфікованими, не враховують повною мірою вплив сфери ІКТ та процесів розвитку інноваційності й науковості у діяльності основних інститутів суспільства. До того для розрахунку більшості показників не вистачає інформаційної бази, яка ґрунтується на статистичній звітності суб'єктів господарювання, освітніх та науково-дослідних установ.

Тому метою статті є обґрунтування та систематизація показників, які б дозволили оцінити спроможність України та її регіонів до становлення ЕЗ, визначення достатності інформаційної бази для якісного здійснення цієї процедури та пошук додаткових джерел інформації щодо визначення стану готовності країни до знаннєвого розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Одним із основних інститутів людського суспільства є функціонування різних суб'єктів господарювання, установ та організацій. Для того, щоб відповідати сучасним вимогам ринку та сприяти поступовому формуванню ЕЗ у країні необхідно, щоб суб'єкти господарювання постійно оновлювали професійні знання персоналу, активно використовували ІКТ, виробляли й адаптували інновації, займалися науковими дослідженнями та впроваджували новітні технології й інновації у виробничо-комерційну діяльність. При цьому саме ІКТ дозволяють генерувати та розповсюджувати інформацію прискореними темпами через залучення нових технологій і можливостей, які відкриваються на їх основі. Тому у дослідженні здійснимо спробу відбору та класифікації показників, за допомогою яких можна оцінити спроможність України щодо сприяння розвитку ЕЗ в країні та її регіонах за критеріями іннова- ційності, використання ІКТ у діяльності основних інститутів суспільства, стану освіти та науки.

Поширення принципів інноваційності на всі сфери життя, розробка і впровадження у виробничо-господарську діяльність новітніх заходів, товарів, послуг, підходів та альтернативних управлінських рішень буде сприяти прискореному становленню ЕЗ на регіональному та національному рівнях. Запровадження інноваційних характеристик у діяльність суб'єктів господарювання, органів самоврядування, установ освіти і охорони здоров'я передбачає генерацію нових знань та ідей, трансформацію поглядів, розробку новітніх технологій, що є необхідною умовою поширення та прийняття ЕЗ в суспільстві. Саме тому велике значення для формування знаннєвої економіки має залученість суб'єктів господарювання до інноваційної діяльності, її активізація. При цьому від кількості підприємств, які систематично займаються інноваційною діяльністю, впроваджують інновації та як результат цих процесів - виробляють інноваційні продукти та послуги, будуть залежати загальні тенденції охоплення суб'єктів господарювання інноваційними характеристиками. Тому першою групою показників оцінки спроможності суб'єктів господарювання щодо сприяння розвитку ЕЗ на регіональному та державному рівнях мають бути абсолютні показники, що характеризують кількість підприємств, які займаються, впроваджують, виробляють та реалізують інновації. Окремому обліку має підлягати і кількість творців й інноваторів у структурі населення, що характеризує винахідницьку інноваційну активність регіону.

Відносні показники оцінки спроможності суб'єктів господарювання щодо формування ЕЗ тісно пов'язані з абсолютними показниками кількості інноваційних підприємств. Основне завдання цих показників відобразити частку таких підприємств у загальній кількості суб'єктів господарювання регіону або країни. Акцентується увага також на спроможності малого бізнесу приймати участь в інноваційному процесі регіону, його пожвавленні та активізації. Також має підлягати відносній оцінці стан оновлення основних фондів інноваційно активних підприємств, що дозволить проаналізувати виробничі можливості, спрогнозувати динаміку продуктивності праці, встановити рівень ефективності використання персоналу. Особливу увагу слід також приділяти обліку поширення процесів кластеризації у регіоні, що відображають стратегічний взаємозв'язок між суб'єктами господарювання, науково-дослідними організаціями й закладами освіти.

ІКТ в діяльності суб'єктів господарювання забезпечує широкі додаткові можливості, пов'язані з розвитком мережевої та цифрової економіки. Використання ІКТ у будь-якій сфері сприяє отриманню додаткових знань, підвищенню швидкості передачі інформації у просторі та доведенню її до безпосередньо зацікавлених осіб. Оцінка використання ІКТ в діяльності суб'єктів господарювання включає показники кількості підприємств, які мали доступ до мережі Internet та використовували комп'ютери упродовж року, витрати підприємств та країни на розробку, впровадження та використання ІКТ. Водночас інструментарій аналізу у напрямі виявлення спроможності практичного застосування ІКТ є дуже обмеженим. Так, наприклад, показники розробки і випуску інформаційного та комунікаційного обладнання, програмних продуктів і послуг, що розраховуються у міжнародній практиці не можуть бути використаними для українських підприємств через відсутність відповідної статистичної бази.

Тому пропонується включити до статистичного обліку такі показники, як: затребуваність економіки у спеціалістах ІТ-сфери; успішність працевлаштування ІТ-фахівців у відповідних галузях національної економіки; чисельність ІТ-фахівців, які емігрували в інші країни світу; порівняння середнього рівня оплати праці ІТ-фахівців в Україні та розвинених країнах світу; чисельність українських ІТ-фахівців, які дистанційно працюють у інших країнах світу. Ці показники по-перше, є досить інформативними щодо оцінки використання та розповсюдження ІКТ у країні, а по-друге, їх моніторинг дозволить обґрунтовано стверджувати про зростання або скорочення інформаційного й інноваційного потенціалу. Отже, з метою покращення оцінки спроможності формування ЕЗ на регіональному та національному рівнях існує необхідність у запровадженні обов'язкового обліку використання ІКТ в закладах освіти, охорони здоров'я та органах влади.

За критерієм стану освіти у країні треба звернути увагу на витрати, які спрямовуються на навчання дітей, молоді та дорослих. Тобто мають підлягати оцінці витрати держави на процеси навчання населення на протязі усього життя, фізичних осіб - на особисте отримання і оновлення знань та своїх дітей, підприємств - на підвищення кваліфікації, отримання необхідних компетенцій та навичок, розвиток персоналу. Також доцільно оцінювати, яким чином охоплено населення освітою різного рівня підготовки, що буде характеризувати загальний потенціал інтелектуалізації країни. Доволі важливим етапом в оцінці стану і якості освітніх послуг на регіональному та національному рівнях є визначення напрямів працевлаштування випускників навчальних закладів з обов'язковим встановленням відповідності напряму підготовки, набутою компетентністю та робочим місцем випускника.

Оцінка впливу результатів наукових досягнень на стан національної економіки й спроможності побудови ЕЗ у країні та її регіонах ґрунтується на визначенні обсягів витрат на НДДКР у країні, кількості здійснених наукових та науково-технічних розробок, наданих наукових послуг. Іншим напрямом оцінки стану науки є розрахунок чисельності науковців і дослідників, зайнятих у високо- та середньотехнологічних галузях національної економіки, визначення їх структури за критеріями віку, наукового ступеня, статті, галузі науки. Також доцільно більш детально висвітлювати стан результатів наукової діяльності та їх використання у бізнесі та навчанні.

Отже, на основі проведеного аналізу було здійснено систематизацію показників оцінки спроможності становлення ЕЗ у країні та її регіонах. Водночас потребує подальшого дослідження ступень достатності інформації офіційної статистики України для розрахунку виокремлених та систематизованих показників. Основну статистичну звітність підприємств, що дозволяє сформувати інформаційну базу для оцінки процесів становлення ЕЗ в Україні, наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Основна статистична звітність підприємств, що дозволяє сформувати інформаційну базу для оцінки процесів становлення ЕЗ в Україні*

* Систематизовано автором.

Вона згрупована за основними напрямами оцінки стану ЕЗ - дослідження інноваційного стану та розвитку науки, рівня розвитку ІКТ, стану освіти та придбання й оновлення знань.

Слід зазначити, що затверджена статистична звітність суб'єктів господарювання, установ освіти та науки не дає вичерпної інформації щодо оцінки стану спроможності формування ЕЗ в країні та її регіонах. Основну увагу у відображенні процесів знаннєвого розвитку приділено саме підприємствам, тому що їх виробничо-комерційна діяльність спостерігається з боку інноваційності, наукових розробок і впровадження ІКТ. Встановлено, що сучасна статистична звітність не дозволяє здійснити комплексну оцінку тенденцій, на які треба звернути увагу при орієнтації на новітні вектори формування ЕЗ. Але вона дозволяє здійснити огляд даних для діагностики стану готовності суб'єктів господарювання до можливості інноваційного та цифрового розвитку у країні та її регіонах. При цьому статистична звітність установ освіти, наукової діяльності, охорони здоров'я та органів самоврядування має обмежену інформаційну базу щодо визначення характеристик процесів формування ЕЗ з боку інноваційності, науковості, придбання і оновлення знань та впровадження ІКТ в їх діяльність.

Таким чином можна зробити висновок, що інформаційна база для якісного здійснення процедури оцінки процесів становлення ЕЗ в Україні є недостатньою, тому потребується пошук додаткових джерел інформації щодо визначення стану готовності країни до знаннєвого розвитку. Великий обсяг неосвітленої інформації, яку можна використати для визначення потенціальних можливостей становлення ЕЗ, ґрунтується на даних, що розкривають якісні аспекти процесів навчання у ВНЗ. Тому автором було проведено дослідження щодо оцінки ВНЗ за критерієм використання ІКТ у процесі основного виду його діяльності - навчання студентів. Базою для отримання даних в межах проведеного дослідження була офіційна інформація щодо результатів рейтингу ТОП-200 українських ВНЗ у 2017 р. та відомості, які отримані з їх Web-сайтів та сторінок у соціальній мережі Facebook [559].

До вибірки було відібрано 15 навчальних закладів, які у 2017 р. зайняли 5 позицій лідерів, 5 середніх та 5 останніх позицій у рейтингу ТОП-200 українських ВНЗ, тобто відповідно у ньому займають місця 1-5, 96-100, 196200. При цьому рейтингування українських ВНЗ у 2017 р. відбувалося на основі інтегральної оцінки на основі трьох критеріїв, до яких було віднесено міжнародне визнання, якість науково-педагогічного потенціалу та навчання [14]. Оцінку використання ІКТ у ВНЗ України наведено у табл. 2.

Таблиця 2. Порівняльна оцінка рівня використання ІКТ у ВНЗ України Оцінено автором на основі аналізу інформації, поданої на сайті https://osvita.ua/vnz/rating/55849/, офіційних сайтах ВНЗ та соціальній мережі Facebook станом на 13.03.2018 р.

Умовні позначення:

+++ - високий рівень оцінки критерію;

++ - середній рівень оцінки критерію;

+ - низький рівень оцінки критерію;

- - незадовільний рівень оцінки критерію; н. д. - дані відсутні.

Порівняльна оцінка рівня використання ІКТ у ВНЗ України проводилася на основі врахування таких характеристик:

наявності дистанційної та/або екстернатної форми навчання;

наявності на сайті ВНЗ методичних рекомендацій, лекцій, аудіо-, відеоматеріалів для навчальних дисциплін;

існування електронної бібліотеки та доступності джерел в неї;

простота, навігація, зручність використання сайту;

наявність сторінок ВНЗ в соціальній мережі Facebook з встановленням кількості їх учасників або осіб, які підписані на новини;

наявність медіа ресурсів на сайті ВНЗ, у соціальних мережах (телебачення, відеокамер, радіо, потокового відео).

Отже, за результатами дослідження встановлено, що найвищий рівень по використанню ІКТ демонструють технічні ВНЗ України, які знаходяться у першій п'ятірки лідерів ВНЗ. Так, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» дає можливість отримання освіти на дистанційній та екстернатній основах, має найкращий серед інших ВНЗ стан застосування медіа-ресурсів. До того ж цей виш реалізує проект «Електронний кампус КПІ», який на основі е-спілкування дозволяє «об'єднати вчених, викладачів, інженерів та аспірантів університету, які займаються інтелектуальною творчою діяльністю, проводити фундаментальні та прикладні наукові дослідження, впроваджувати отримані результати у виробництво, займаються навчальною, методичною і організаційною роботою» [15]. Реалізація цього проекту дозволяє реалізовувати основні процеси, в яких приймають участь знання при формуванні ЕЗ, а саме поширювати знаннєві ресурси, робити обмін досвідом, встановити взаємозв'язок між зацікавленими представниками освітнього простору.

Найвищий рівень використання ІКТ демонструє Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». У ВНЗ є структурні підрозділи, які займаються процесом управління функціонування та системи дистанційного навчання. Управління процесом е-навчання здійснює Центр дистанційної та доуніверситетської підготовки, а технологічну підтримку - Інформаційно-обчислювальний центр. Практичне застосування ІКТ в навчальний процес відбувається під керівництвом Центру дистанційної освіти НТУ «ХПІ». Дистанційна освіта відбувається на основі діючих систем-оболонок: «Веб-клас ХПІ», «Система інформаційного менеджменту», «Moodle», у яких створено та розміщено понад 540 е-курсів [16].

Ще одним ВНЗ України, який демонструє найвищий рівень використання ІКТ, є Національний університет «Львівська політехніка». Для дистанційного навчання студентів та їх спілкування з викладачами створено «Віртуальне навчальне середовище» [17]. До того ж функціонує Національний контактний пункт «Інформаційно-комунікаційні технології», який передбачає багато заходів щодо активізації інноваційності та інформаційності у науці, бізнесі і освіті, діяльність якого прискорює процеси становлення знаннєвого розвитку.

Отже за результатами дослідження було встановлено, що у більшості ВНЗ, які було оцінено з метою визначення їх рівня застосування ІКТ, існує дистанційна форма навчання та на сайті запропоновано електронне методичне забезпечення дисциплін. Однак оцінка наявності та наповнення матеріалів на сайті ВНЗ ускладнюється процедурою авторизації, що дає змогу звертатися до таких ресурсів тільки авторизованим користувачам.

Оцінка за критерієм наявності е-бібліотеки дозволила встановити, що у восьми ВНЗ вона існує, та має у цілому задовільний стан. Лідером по використанню медіа-ресурсів є Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», який має радіо і телебачення, використовує потокове відео на сторінці Facebook. Інші досліджені ВНЗ використовують мало або зовсім не застосовують медіа-ресурси у навчальному та організаційному процесах під час здійснення освітньої діяльності.

Наступним критерієм оцінки є наявність сторінки у соціальній мережі Facebook. Практично усі ВНЗ, які досліджувалися, мають сторінки у соціальній мережі. Встановлено, що кількість підписчиків на новини або учасників групи коливається від 10 до 12929 осіб. Лідерами по кількості підписчиків є Київський національний університет ім. Тараса Шевченка та Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. Треба відзначити, що об'єктивну оцінку використання соціальних мереж ВНЗ можна посилити завдяки врахуванню характеристик частоти публікацій нових записів, наявності коментарів, фотографій, відео, корисних посилань та сторінок в інших Intemet-мережах.

Отже, проведене дослідження дозволило встановити, що ті університети, які займають лідируючі позиції у ТОП-200 у 2017 р. мають найкращий стан використання ІКТ в діяльності. Визначено, що лідерами у дистанційному навчанні, використанні медіа-ресурсів є технічні університети, за критерієм кількості учасників груп ВНЗ у соціальній мережі Facebook - класичні університети. Таким чином, додатковим джерелом інформації щодо визначення стану готовності ВНЗ та суб'єктів господарювання до знаннєвого розвитку може бути офіційні міжнародні, національні, галузеві та інші рейтинги, офіційні web-сайти в Internet та сторінки в соціальних мережах.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, у дослідженні систематизовано показники, які дозволяють оцінити спроможність України та її регіонів до становлення ЕЗ на основі акцентуації груп показників за критеріями інноваційності, ступенем використання ІКТ, рівнем розвитку науки і розвитку високотехнологічних галузей та освіти дітей, молоді, дорослих. Систематизовано спеціальні статистичні форми звітності суб'єктів господарювання, установ освіти і науки та визначено достатність інформаційної бази для процедури оцінки стану готовності та спроможності формування ЕЗ в Україні та її регіонах. Встановлено, що сучасна статистична звітність суб'єктів господарювання, установ освіти та науки не дає вичерпної інформації щодо оцінки стану спроможності формування ЕЗ на регіональному та національного рівнях. Найбільший обсяг інформації щодо можливості формування ЕЗ дає статистична звітність підприємств, тому що їх виробничо-комерційна діяльність спостерігається з боку інноваційності, наукових розробок і впровадження ІКТ. Тому була обґрунтована необхідність пошуку додаткових джерел отримання інформації щодо визначення стану готовності університетів до знаннєвого розвитку за рахунок використання ІКТ. Проведено аналіз діяльності п'ятнадцяти вишів України, відбір яких було здійснено за результатами рейтингу ТОП-200 у 2017 р., на основі інформації, викладеної на їх офіційних сайтах і сторінок в соціальній мережі Facebook. Подальшим напрямом наукового дослідження є вдосконалення переліку систематизованих і розробка необхідних показників оцінки готовності та спроможності країни та її регіонів до стану ЕЗ, які підвищать якість моніторингу та ефективність прийняття управлінських рішень для забезпечення перспективного знаннєвого розвитку України.

Література

економіка регіональний індекс

1. Смаль В. До вивчення економіки знань: формування системи показників. Часопис соціально-економічної географії. 2012. Вип. 13(2). С. 21-26.

2. Панкова Л.І., Потапенко Т.П. Методичні аспекти оцінки ефективності інноваційного середовища як умова розвитку бізнес-інкубації. Інтелект ХХІ. 2016. № 6. С. 187-197.

3. Коцюбинский В.А., Еремкин В.А. Измерение уровня инновационного развития: мировая практика и российский опыт. Москва: Издательский дом «Дело», РАНХиГС, 2014. 194 с.

4. Семів Л.К., Гузар У.Є. Трудова діяльність в економіці знань: підходи до оцінки впливу знаннєвих факторів. Регіональна економіка. 2011. № 3. С. 131140.

5. Самойленко А.О. Глобальна інтелектуалізація міжнародного руху людських ресурсів: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. Дніпропетровськ, 2016. 271 с.

6. Лігоненко Л. Оцінка інноваційності економіки України в міждержавних рейтингах. Вісник КНТЕУ. 2012. № 3. С. 5-22.

7. Knowledge Assessment Methodology 2012. URL: http://web.worldbank.org/WBS ITE/EXTERNAL/WBI/WBIPROGRAMS/KFDLP/EX TUNIKAM/0,,menuPK: 1414738~pagePK:64168427~ piPK:64168435~theSitePK:1414721,00.html.

8. Гурова И. Высокотехнологичный экспорт СНГ: проблема измерения. Евразийская экономическая интеграция. 2014. № 4 (25). С. 31-46.

9. Україна у цифрах. Статистичний щорічник України за 2015 рік / Держкомстат України; [за ред. І.М. Жук; відп. за ред. О.А. Вишневська]. Київ: Консультант, 2016. 239 с.

10. Україна у цифрах у 2016 році. Статистичний щорічник України / Держкомстат України; [за ред. І.Є. Вернера; відп. за ред. О.А. Вишневська]. Київ: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2017. 240 с.

11. Україна у цифрах. Статистичний щорічник України за 2008 рік / Держкомстат України; [за ред. О.Г. Осауленка; відп. за ред. Н.П. Павленко]. Київ: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. 258 с.

12. Україна у цифрах у 2011 році. Статистичний щорічник України / Держкомстат України; [за ред. О.Г. Осауленка; відп. за ред. О.Е. Остапчук]. Київ: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2012. 250 с.

13. Психология и педагогика / под ред. П.И. Пидкасистого. Москва: ИД Юрайт, 2011. 714 с.

14. «Топ 200 Україна» 2017: Інноваційність і суспільна затребуваність - головні критерії діяльності університетів. URL: http: // www.euroosvita.net/index.php/?category=1&id=5209.

15. Офіційний сайт Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». URL: http://kpi.ua.

16. Офіційний сайт Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». URL: http://www.kpi.kharkov.ua/ukr/562.

17. Офіційний сайт Національного університету «Львівська політехніка». URL: http://lp.edu.ua.

18. Волобуєв Г.С. Сутність та передумови інноваційного розвитку підприємств. Економічний вісник Донбасу. 2016. № 3 (45). С. 213-217.

Размещено на Allbest.ru