Значним повштовхом у становленні і застосуванні табличного методу в статистиці стала поява в першій половині ХІХ ст. славетних праць всесвітньо відомого бельгійського статистика А. Кетле (17961874). У своїх працях А. Кетле широко і вміло використовує табличний метод, переконливо показує можливості його застосування не лише для наглядного представлення результатів статистичного дослідження, а й для проведення самого дослідження, аналізу статистичних даних Крім того, праці А Кетле зробили помітний внесок у розвиток і використання табличного методу в статистиці. Поряд із такими найбільш відомими і широко застосовуваними в той час простими таблицями перелікового, хронологічного і територіального видів він уперше широко використовує групові таблиці, призначені для виявлення зв'язку між досліджуваними явищами, зокрема залежності кількості випадків божевілля від віку, чисельності обвинувачуваних у різних злочинах від віку тощо [1; 2].

Зазначимо також, що А Кетле був першим, хто застосував своєрідний вид таблиць, які характеризують розподіл одиниць статистичної сукупності за значеннями будь-якої ознаки, коли кожному значенню або групі значень цієї ознаки відповідає деяке число одиниць досліджуваної сукупності Наприклад, А. Кетле на основі даних медичних оглядів 5738 новобранців шотландської армії склав таблицю, яка характеризувала розподіл новобранців за об'ємом грудної клітки, і при цьому (що має велике значення) на основі формул теорії ймовірностей довів, що розподіл новобранців за об'ємом грудної клітки відповідає так званому закону нормального розподілу і графічно відображається кривою нормального розподілу [2, c.43]. Такі прості таблиці, які містили розподіл одиниць статистичної сукупності за значеннями будь-якої ознаки, в подальшому отримали назву варіаційних рядів або рядів розподілу. З часом питанням побудови і аналізу варіаційних рядів, як їх називали спочатку, стали приділяти особливу увагу основоположники біометричної англійської школи статистики Ф. Гальтон (1822-1911) і К. Пірсон (1857-1936).

Поряд із нормальним розподілом, який вивчав А Кетле, висувається положення про існування цілого ряду інших видів розподілів; поряд із середньою арифметичною, якою користувався А Кетле, розробляється і застосовується ціла низка узагальнюючих статистичних характеристик рядів розподілу, таких як мода, медіана, показники варіації, асиметрії й есцесу, розвивається вчення про математичні прийоми вимірювання взаємозалежності явищ [3, с.187-205]. Згодом побудова рядів розподілу, їхніх графіків, розрахунок узагальнюючих статистичних характеристик утвердилися в теорії статистики як початкова стадія опрацювання статистичної інформації. Водночас ці ряди стали основою подальшого більш докладного та більш ґрунтовного всебічного розроблення та аналізу цієї інформації.

Слід зазначити, що в працях А. Кетле ще не розглядалися і навіть не ставилися теоретичні питання табличного методу, зокрема про його значення як ефективного засобу вивчення зв'язків між явищами, визначення сутності та ролі статистичних таблиць, розроблення правил складання статистичних таблиць.

Постановка і розроблення теоретичних питань табличного методу розпочалися з другої половини ХІХ ст. у працях німецьких теоретиків статистичної науки, зокрема професора Берлінського університету Адольфа Вагнера (1835-1917), директора Берлінського статистичного бюро професора Ернста Енгеля (1821-1896), професора Дерпт - ського університету А.Ф. Еттінгена (1827-1905). Переклад праць цих авторів з доповненнями і зауваженнями зробив видатний російський теоретик статистики другої половини ХІХ ст., професор Петербурзького університету Ю.Е. Янсон [4]. У працях німецьких статистиків-теоретиків вперше знайшли відображення такі теоретичні питання табличного методу як сутність і призначення статистичних таблиць, їхні можливості та значення в аналізі статистичних даних.

Так, А. Вагнер, визначаючи цілі і задачі статистичних таблиць, писав: “Реєстрування, збирання, класифікація та групування статистичних спостережень мають на меті, для полегшення пам'яті і спроможності людини до абстрактного мислення, представити фізичному і розумовому його оку систематично зібрані спостереження в більш наочному вигляді. Найкращий спосіб наочного зіставлення й групування спостережень надає таблиця. Таблиця не тільки полегшує можливість загального огляду, особливо числових даних, але в ній дуже легко виступає одноманітність навіть при огляді таблиці одним фізичним оком. Формальна практична перевірка також полегшується табличним зіставленням, тому що відхилення від одино - манітності, що вражають око, найбільш чітко показані в таблиці" [4, с.159]. Як бачимо, А. Вагнер указує на три завдання, які можна розв'язувати за допомогою статистичних таблиць:

1) вони дають змогу найбільш виразно, компактно і наочно викласти результати зведення і групування первинних статистичних даних;

2) дозволяють не тільки легко здійснювати загальний огляд наведених статистичних даних, а й їх порівняння;

3) дозволяють здійснювати контроль правильності і достовірності первинних статистичних даних. Однак, на думку А Вагнера, головне значення статистичної таблиці полягає не у вищезгаданих завданнях, а “в тому, що, будучи правильно побудована, вона дає вираження функціонального відношення, що існує між статистичним об'єктом і впливами, що на нього діють" Вагнер висуває на перший план аналітичне значення таблиці, і саме це складає основу вчення про табличний метод. Він вказує на значення групової таблиці як на засіб аналізу взаємоза - лежностей між явищами і намагається по'яснити, яким способом таблиця дозволяє встановлювати причинні залежності [4, c.159-160].

табличний метод економічний статистичний

Більш ясні міркування про статистичні таблиці як про засіб аналізу взаємозалежностей можна знайти в працях професора Е. Енгеля. Стверджуючи, що статистика повинна арифметично осягати і аналітично виражати взаємний причинний зв'язок і не обмежуватися “лише голим описом числових висновків, які слідують із таблиць" і “вказувати на наявні часові і місцеві розбіжності в числових даних і ретельно досліджувати їх імовірні причини”, Енгель дає таке визначення статистичної таблиці: “Таблиця може бути порівняна із зібранням функцій різного роду, причому дані, поміщені в першому стовпчику, відповідають величинам постійним (факторам), тоді як величини, поміщені в інших стовпчиках, розкладені за ознакою, позначеною в першому стовпчику, являють собою змінні залежні Вони сутність функцій перших” [4, с.227, 230].

Професор А. Еттінген, доповнюючи і уточнюючи дане Е. Енгелем визначення статистичної таблиці, пише: “Таке визначення поняття і мети таблиці цілком відповідає задачі аналітичної роботи, оскільки групування статистичного матеріалу в таблицях не має іншої мети крім тої, щоб у визначеному порядку, наочно й у цифрах представити спостережливому оку дослідника міру тих змін і тих правильностей, що спостерігаються в явищі”. Продовжуючи розкривати аналітичне значення таблиці, він зазначає, що “для основних статистичних обчислень таблицю треба визнати неминучою, оскільки тільки вона одна допускає точне визначення і точне вимірювання як просторових, так і часових відмінностей. ” [4, с.232].

А. Еттінген висловлює також думку, що статистичні таблиці могуть служити засобом контролю повноти і достовірності статистичних даних: “Таблиця унеможливлює дурниці кон'юнктурної статистики або, принаймні, відразу ж дає можливість виявити їх Оманний доказ за допомогою круглих великих чисел негайно ж перетворюється в ніщо перед точністю і розсудливою ясністю таких табличних зображень, у яких солідні офіційні і документовані дані оброблені за правилами добротної аналітики і обчисленні таким чином, що легко можуть бути перевірені кожним“ [4, с 232]

Також інший знаний німецький теоретик статистики, професор Мюнхенського університету Георг Майр (1841-1925) у праці “Закономірність суспільного життя”, що вийшла в 1877р. (російський переклад 1884р. [5]), дає таке визначення статистичної таблиці: ”Статистична таблиця являє собою розчленоване зведення чисел, що виражають явища громадського життя, які спостерігалися” [5, c 42] Очевидно, що таке визначення статистичної таблиці не виражає її сутність і не дозволяє відокремити її від будь-якої таблиці взагалі, а головне, воно не може бути основою для класифікації статистичних таблиць.

Відсутність принципової основи для класифікації статистичних таблиць у сформульованому Г Майром визначенні статистичної таблиці спонукала його взяти для їх класифікації таку формальну ознаку як форма вираження чисел, що вносяться в таблицю, - абсолютні і відносні величини. “Зібраний матеріал заноситься в статистичні таблиці спершу в абсолютних числах. Цей наданий у табличній формі чисельний матеріал також потім підлягає подальшому рахунковому опрацюванню, головна мета якого - отримати так зване відносне число Можна було б називати таблиці з числами першого роду примарними, або простими, а таблиці з числами другого роду - секундарними або похідними. Таблиця, що показує, наприклад, число жителів держави за провінціями і за віросповіданнями, буде примарною А якщо в наступній таблиці подані не абсолютні числа жителів, що належать до різних віросповідань, а відсоткові частки населення, що належать до кожного віросповідання, то ця буде таблиця буде секундарною. Якщо багато якісних різновидностей зображуються спільно в одній таблиці, то утворюється складна (курсив - Г М.) статистична таблиця. Така, наприклад, таблиця, що подає розподіл народонаселення за статтю, станом і віросповіданням, без розрахунків будь-яких співвідношень між числами, що виражають ці три ознаки” [5. с.41-42].

Отже, запропоноване професором Майром визначення статистичної таблиці має суто формальний характер, воно не має ясного і чіткого формулювання і не створює принципову основу для належної класифікації статистичних таблиць.

Підсумовуючи аналіз праць німецьких ста - тистиків-теоретиків, можна зазначити, що вони висвітлили лише окремі теоретичні питання табличного методу. Зокрема, ними вперше були поставлені і розглянуті питання про необхідність і значення статистичних таблиць як особливого методу числового вираження і аналізу соціально-економічних явищ, наголошено на важливості застосування таких таблиць для вивчення взаємозв'язку між цими явищами. Позитивним моментом є і те, що в їхніх працях було визначено певне коло питань, актуальних для подальшого теоретичного обґрунтування табличного методу, зокрема питання про визначення статистичної таблиці та класифікацію статистичних таблиць і зроблено перші спроби їх розв'язання.

Вагомий внесок у розвиток теорії та практичного застосування табличного методу в економіко - статистичних дослідженнях зробили представники так званої земської статистики, яка виникла в Росії після реформи 1861р. і не мала собі подібних в інших країнах. Основним методом, який застосовувався для опрацювання зібраного в результаті земських обстежень надзвичайно багатого і обширного статистичного матеріалу, що детально висвітлював стан селянства Російскої імперії в останні десятиріччя ХІХ ст. і в перші десятиріччя ХХ ст, став метод групувань селянських дворів як у розрізі адміністративно-територіальних одиниць (община, поселення, волость, уїзд, губернія), так і за різними соціально-економічними ознаками - факторами Головним способом викладу зведених і згрупованих даних були статистичні таблиці різного виду і змісту, які публікувалися в місцевих (губернських) земських виданнях - “збірниках”, “матеріалах”, “підсумках”.

Характерною особливістю табличного опрацювання статистичного матеріалу земськими статистиками була строкатісь, а відтак відсутність порівняності, надмірна деталізація таблиці, що приводило до складання дуже великих таблиць, які містили більш сотні граф.

Відомий знавец земської статистики М. Суханов (1882-1940), зазначав, що “земська статистика відрізняється зайвою роздробленістю способами розроблення, які часто взагалі не зумовлені місцевими особливостями, неоднорідне розроблення даних у межах однієї і тієї самої губернії є досить звичайним і навряд чи завжди виправданим явищем” [6, с.178-179].

Земські статистики на перших порах широко застосовували групові таблиці, за допомогою яких селянські господарства розподілялися на типи і вивчалися визначальні їх фактори Головними визначальними ознаками, на основі яких виділялись типи селянських господарств були: розмір землеволодіння (надільна земля), число голів робочої худоби, робочий склад селянської сім'ї (число дорослих робітників і робітниць), розмір посівної площі тощо.

Перші групові таблиці земських статистиків були дуже прості за побудовою, не містили статистичного опису виділених груп, здебільшого обмежувалися наведенням абсолютних і відносних величин.

Слід також зазначити, що складені за однією, хоча і важливою ознакою-фактором групові таблиці мали суттєві недоліки По-перше, в основу різних групових таблиць було покладено один фактор, чого явно замало для виявлення різних соціально-економічних типів селянських господарств, бо для цього потрібно брати декілька суттєвих ознак у їх сполученні, комбінації По-друге, внаслідок відокремлення окремих ознак від інших у різних групових таблицях неможливо було виявити зміну результативної ознаки залежно не від однієї ознаки, а від їх сполучення.

Така нова і дуже слушна постановка питання виявлення типів селянських господарств за декількома ознаками-факторами в їх комбінації і його вдале вирішення за допомогою побудови “комбінаційних” таблиць є заслугою чернігівських земських статистиків і насамперед О.П. Шлікеви - ча (1849-1909), якого по праву вважають винахідником комбінаційних таблиць

Комбінаційну таблицю, яка давала можливість характеризувати селянські двори на основі сполучення декількох ознак за принципом послідовного утворення груп і підгруп, вперше було побудовано в 1882р. за матеріалами подвірного обстеження Козелецького повіту Чернігівської губернії, причому в розробку було включено тільки його чорноземний район, у межах якого було відібрано 20 селищ, а в них - тільки три стани селян: козаки, державні селяни і колишні поміщицькі селяни; усього було відібрано 8717 дворів із населенням близько 47, 5 тис осіб.

Комбінаційна таблиця, побудована О Шлі - кевичем і названа “Сполучення окремих господарських елементів у чорноземному районі (8717 дворів) (землі, худоби, робоча сила) ” містила 600 підгруп, які, на його думку, мали представляти 600 “типів” селянських дворів Кожний такий виділений “тип” характеризувався за 19 ознаками, зокрема такими: кількість дворів; загальна кількість душ обох статей; загальна кількість землі (власної, надільної й орендованої, а також за видами угідь); загальна чисельність худоби (за видами); способи оброблення землі" [7, с.1-156].

Слід зазначити, що вперше ідею побудови комбінаційної таблиці було висловлено київським професором М.І. Зібером (1844-1888) у роботі “Досвід програми для збирання статистико-еко - номічних відомостей”, виданій Південно-західним відділом Російського географічного товариства в 1875 р.М. Зібер запропонував ознаки соціальних явищ вивчати не кожну окремо, а так, щоб систематично з'ясовувалися найрізноманітніші сполучення різних ознак [8, c.3-4].

Однак М. Зібер не надав ідеї комбінаційної таблиці завершенної форми, не дав її обгрунтування, а головне, його ідея до 1882 р. не втілилася в статистичній практиці. Тому пріоритет у створенні комбінаційної таблиці по праву належить О. Шлікевичу.

Теоретичне обгрунтування комбінаційної таблиці О. Шлікевич дав тільки в 1890 р. у статті “Що дають і що можуть дати подвірні переписи? ”. У цій статті він зазначає, що “вимірювання особливостей двору однією ознакою і самими статистиками незабаром виявилося не зовсім точним Знаючи, що двору властиві не одна, а багато важливих ознак: земля, робоча сила та ін., вони вирішили послідовно розрізняти двори: спочатку за землею, потім за рабочою силою чоловіків, потім за мертвим інвентарем, потім за способом користування землею і, нарешті, за розмірами цього користування (“посівна площа" у таврійських статистиків) Статистик був задоволений; йому здавалося, що з матеріалу опису витягнуто усе що можна. Не варто дивуватися тому, що в усіх без винятку статистиків, зайнятих накопиченням подвірних даних, “групування" зустрічають незаперечне схвалення Їх так глибоко шанують, що саму гідність статистичної праці готові оцінювати числом групувань Дати зайве групування, яке ще не запроваджене в статистичний побут, вважається позитивною заслугою. Але всі групування, поодинці і разом узяті, результат багатьох аналітичних операцій статистика, не дають нам ані складу окремих дворів, ані навіть їх однотипових категорій" [9, с.16-17]. Виходячи з цього він пише: “Переконання, що матеріал подвірного описування в руках статистиків значно знецінюєтся, і бажання уберегти його для користування майбутніми дослідниками спонукали мене запропонувати до уваги статистиків таблицю сполучень (комбінаційну).

Основна ідея таблиці полягає в розподілі всіх обстежених дворів за типами (курсив О. Ш.) їх елементарного складу Для цього в якості причини об'єднання дворів у групи потрібно брати однакову належність кожного з них за всіма ознаками: земля, худоба, робоча сила та ін." [9, с.18].

О. Шлікевич сформулював такі три завдання комбінаційних таблиць:

1. З'ясувати взаємний зв'язок основних елементів.

2. Визначити причинність різних виявів життя селянського двору.

3. Загальний результат дій усіх причин поділити на ряд окремих результатів [9, с. 19-24].

У статті [9] О. Шлікевич зупинився на питанні вибору території, для якої складалися комбінаційні таблиці Він думав, що складати комбінаційні таблиці необхідно за одноріднми районами через те, що в різних за особливостями районах будуть неоднорідними за якістю і самі елементи селянського господарства Він не пояснює, яким способом варто утворювати однорідні райони при складанні комбінаційних таблиць, а тільки зазначає: “Встановлення таких районів можливо або за допомогою центральної статистичної установи, або сукупними зусиллями самих земських статистиків Райони ці можуть бути досить великими, за подробицями ганятися особливої потреби немає, а для їх обмежування досить вже і наявних тепер у нас даних" [9, с.28].

Слід зазначити, що в більшості випадків комбінаційні таблиці складалися за цілими повітами без поділу на райони, “але в жодному зі збірників, які містять комбінаційні таблиці, не наведено обгрунтування зведення за повітами. У тих випадках, коли комбінаційні таблиці складалися за районами, райони здебільшого були утворені за природно-історичними і, насамперед, навіть ґрунтовими умовами. У 80-х роках ХІХ ст. при складанні комбінаційних таблиць іноді повіти розбивалися за економічними районами: суто землеробський, кустарний, із переважанням відхожих промислів і т. ін." [10, с.391].

Одним із найважливишіх методологічних питань побудови комбинаційних таблиц є вибір ознак для їх побудови О Шлікевич вважав, що необхідно розрізнювати основні ознаки, фактори (елементи селянського двору) і похідні (загальні власівості двору), причому потрібно брати їх усі враховуючи їх значення і роль для побудові та аналізу комбинаційної таблиці На жаль, у нього немає чіткого визначення того, що варто розуміти під терміном “основний" і ”похідний" [9, с 30-32]

Відомий економіст В.П. Воронцов (18471918), завзято пропагуючи застосування комбінаційних таблиць для вивчення явищ селянського господарства, пропонував статистикам не обмежуватися загальнопоширеними тоді ознаками, а розширювати таблиці, вводячи нові й нові ознаки Він рекомендував статистикам, поклавши в основу групування насамперед такі ознаки, що відіграють роль безумовної причини (наділи, робочий склад сім'ї, робоча худоба і т ін), потім вводити і такі, зв'язок яких з іншими недостатньо зрозумілий, які, можливо, не входять у загальний ланцюг, але все-таки є її наслідками, перебувають у відомій за - лежності з іншими явищами, наприклад, письменність, кредит і т. ін. [11, с.166].

Що стосується утворення груп при побудові комбінаційних групувань, тобто величини інтервалів за кожною ознакою, то при складанні першої комбінаційної таблиці вони утворювалися так, аби надати групам господарського характеру, а не включати їх до суто арифметичних границь. Тому в основу утворення груп за розміром землеволодіння було покладено економічну важливість землеволодіння. З погляду на те, що значення землеволодіння не пропорційне його розміру, було прийнято нерівні інтервали

Слід зазначити, що поряд з утворенням груп з урахуванням економічної важливості в статистичній літературі були вказівки на необхідність утворення дрібних груп.О. Шликевич зауважував, що чим більш важливим є економічне значення певної ознаки, тим більше потрібно відводити їй місця в комбінаційній таблиці, тим більш дрібними повинні бути інтервали Тому розподіл землеволодіння і капіталу на малу кількість категорій, на думку О. Шлікевича, буде завжди ''безсумнівним погіршенням таблиці, оскільки в результаті утвориться дуже значна різнорідність типів" [9, с.41-42].

Комбінаційні таблиці незабаром стали поширюватися у практиці земської статистики. У 1884р. вони були застосовані при розробленні даних подвірного перепису в Таврійській губернії, у 1885р. - у Воронезької і Саратовській губерніях, у 1886р. - в Орловській і Новгородській, у 1888р. - у Пермській. За підрахунками відомого знавця земської статистики М.А. Сва - вицького (1873-1923), до кінця 80-х років вже було складено 51 комбінаційних таблиць з даними про двори і кожен повіт губерні і в цілому для губернії [10, c.468-469].

“Однак, - як зазначає М. Свавицький, - у всіх цих роботах увагу було звернено тільки на вивчення впливу окремих чинників селянського господарства на різні його сторони, найчастіше на розмір оренди, посевної площі і склад сім'ї. Для вирішення іншого завдання комбінаційних таблиць - для характеристики типів селянських господарств - комбінаційні таблиці не були використані. Тільки в Шлікевича зроблено спробу побудови типів селянських господарств на підставі даних комбінаційних таблиць" [10, с.404-405].

Однак задачу виділення і вивчення економічних типів селянського господарства фактично не було вирішено У земських комбінаційних таблицях, складених до 90-х років ХІХ ст., число “типів” селянських дворів доходило до багатьох сотень - 600 у О. Шлікевича. Не дивно, що в багатьох комбінаційних таблицях рядки для багатьох “типів” виявлялися без цифрових даних, “пустими” Десятки інших “типів” були представлені настільки невеликим числом дворів, що було ризиковано мати скільки-небудь надійні судження про такі “типи" дворів.

Безсумнівно, що О. Шлікевич та інші земські статистики приймали кожний із десятків і сотень формально утворених у їхніх комбінаційних таблицях “типів” за деякий дійсний, особливий економічний тип селянських господарств, і питання зводилося до вивчення лише кількісних розходжень в ознаках різних “типів”. Як справедливо писав О.А. Кауфман: “У прагненні до деталізації, до комбінування ознак створювалися таблиці з багатьма сотнями і навіть тисячами граф, де матеріал розпорошувався аж до цілковитої втрати статистичного значення, і які, саме через їхню надмірну детальність, що надається в переважній частині матеріалу, ніколи і ніким не використовувалися Розподіл ознак за варіантами скрізь страждав недостатньо продуманістю, а іноді цілком не відповідав дійсному змісту явищ, що характеризуються цифрами" [12, с.80].

Важливим фактором, що сприяв вираженню колективної думки земських статистиків щодо розроблення проблем статистичної методології взагалі і до табличного методу зокрема, стали наради та з'їзди земських статистиків, які регулярно відбувалися з другої половини 80-х років ХІХ ст за участю представників академічної статистики Їх натхненниками й організаторами були Вільне економічне товариство, засноване в 1765р., Статистичне відділення Московського юридичного товариства, створене в 1882р.

У постанові, прийнятій статистичним відділенням Московського юридичного товариства на основі результатів роботи комісії, спеціально створеної в січні - лютому 1887р, було зазначено: “Зважаючи на те значення, яке має для практичних цілей земства визначення найбільш важливих економічних чинників, що впливають на становище населення досліджуваних місцевостей, вважається за дуже потрібне складання і публікація комбінаційних таблиць Комбінаційний підрахунок, що здійснюється при складанні зазначених таблиць, служитиме засобом і для перевірки даних. Бажано, щоб комбінаційні таблиці складалися не тільки за повітами, а й за однорідними районами” [13, с.5].

На нараді статистиків, яка була скликана в 1900р. Вільним економічним товариством, вперше спеціальною підкомісією з питань розроблення матеріалів подвірних переписів було детально розглянуто питання про застосування групових і комбінаційних групувань для вивчення економічних та соціальних процесів на селі. Цією комісією вперше було дано чітке визначення двох основних задач групових і комбінаційних таблиць: “а) з'ясування значень окремих умов або чинників у житті селянського двору, за більшої або меншої рівності інших умов” - аналітична задача; “б) з'ясування історично сформованої до цього моменту диференціації селянських господарств на типи і групи в даній місцевості” - типологічна задача.

Внаслідок розмаїтості думок спеціальна підкомісія не винесла конкретних рекомендацій щодо прийомів складання групових і комбінаційних таблиць. Вона висловила тільки побажання, що при розв'язанні “обох задач не можуть і не повинні створюватися будь-які загальні й апріорні схеми групування”, необхідно застосування “ різноманітних способів групувань господарств за різним сполученням ознак" [14, с.53].

У грудні 1901 р. - січні 1902 р. те ж саме питання широко обговорювалося в підсекції статистики ХІ з'їзду природознавців та лікарів. Зазначимо, що “підсекції статистиків" на з'їздах природознавців та лікарів (з ІХ по ХІІІ з'їзд, з 1894 по 1913 р.) були в Російській імперії фактично з'їздами найвизначніших російських статистиків, здебільшого земських.

Підсумовуючи досягнення земськой статистики стасовно розроблення теоретичних проблем табличного методу, О. Кауфман писав: “. колективна думка земських статистиків невпинно працювала над створенням того, що можна назвати, у повному сенсі, теорією табличного опрацювання матеріалу, зокрема теорією групових і комбінаційних таблиць. Готової теорії вона не створила, але безсумнівно дала багато елементів, як критичних, так і позитивних, для побудови такої теорії” (курсив - О. К.) [12, с.81].

Список використаних джерел