Нормативно-правовий інструментарій державної підтримки інвестиційної діяльності в аграрному секторі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Академія муніципального управління

Нормативно-правовий інструментарій державної підтримки інвестиційної діяльності в аграрному секторі

С.Л. Клименченко, здобувач

Анотація

Ключові слова: аграрний сектор, аграрне виробництво, державна підтримка, інвестиційна діяльність, інфраструктура, нормативно-правовий інструментарій.

S. Klimenchenko. Tools of the state support investment in agricultural sector

Analysis of legal instruments of state support of investment activity in the agricultural sector. The main advantages and disadvantages of existing mechanisms of direct and indirect government support to the agricultural sector. The emphasis is on positive and negative current tax base in the agricultural sector. Defined as important type of indirect support agricultural production as intensification of engineering and social infrastructure in rural areas.

Key words: аgriculturаl sector, agricultural production, government support, investment, infrastructure, regulatory and legal instruments.

Вступ

Актуальність формування та ефективного здійснення державної підтримки інвестиційної діяльності в аграрному секторі в Україні обумовлюється соціально-економічними та політичними умовами. Для успішного розвитку аграрного сектора необхідно, щоб економічна політика держави визначала найпріоритетніші завдання і участь у підтримці державного аграрного сектора.

Нині в посткризовому економічному просторі України спостерігається грона перешкод, що блокує динамічний розвиток інвестиційної діяльності аграрного сектора. Зокрема брак дієвих фінансових механізмів регулювання інвестиційної діяльності призвів до того, що агроформування фактично позбавлені дієвих важелів розв'язання інноваційно-інвестиційних проблем та не мають можливостей зміцнювати свою матеріально-технічну базу й розгортати та нарощувати капітальні інвестиції.

Ця проблематика постійно входила до орбіти дослідницьких інтересів вчених, з поміжних варто виокремити праці таких відомих визнаних наукових авторитетів, як В. Андрійчука, В. Власова, С. Власюк, В. Губенка, О. Ґудзь, М. Дем'яненка, М. Кісіля, М. Коденської, М. Кропивка, Ю. Лузана, М. Маліка, Т. Мацибори, Ю. Нестерчука, В. Онегіної, Г. Підлісецького, О. Пестрецової, П. Саблука, І. Столярова, П. Стецюка, А. Чупіса, О. Шпикуляка, М. Федорова, В. Юрчишина та ін.

Високо оцінюючі їх зусилля та внесок в осягнення сутнісних взаємозв'язків щодо проблем розвитку механізмів державного регулювання інвестиційної діяльності аграрного сектора, зауважимо, що сучасний контур інвестиційної діяльності та наявність відчутних прогалин і неврегульованих завдань потребують здійснення наукових розвідок щодо уточнення проблем пошуку ефективного інструментарію державної підтримки інвестиційної діяльності в аграрному секторі.

Постановка завдання

Проаналізувати нормативно-правовий інструментарій державної підтримки інвестиційної діяльності в аграрному секторі. Визначити основні переваги та недоліки діючих механізмів прямої та непрямої державної підтримки аграрного сектора. Запропонувати механізм удосконалення доведення бюджетних коштів до аграрного виробництва.

Результати

Для підтримки аграрного сектора економіки України використовують пряму та непряму державну підтримку. Заходи прямої державної підтримки направлені на державне фінансування виробництва суспільних благ. До непрямої державної підтримки належать: дотації, інвестиції аграрних підприємств, спеціальні режими і механізми оподаткування.

Найбільш дієвим джерелом підтримки з боку держави є відповідний Порядок використання сум податку на додану вартість, сплачених переробними підприємствами до спеціального фонду державного бюджету, який затверджений відповідною Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. №246 [1]. Порядок визначає механізм використання сум податку на додану вартість, сплачених переробними підприємствами до спеціального фонду державного бюджету за бюджетною програмою "Державна підтримка галузі тваринництва" (далі - бюджетні кошти). Бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку галузі тваринництва шляхом здійснення виплати:

1) спеціальної бюджетної дотації фізичним особам за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби (далі - дотація за молодняк);

2) часткового відшкодування:

— вартості закуплених племінних телиць, нетелей та корів молочного, м'ясного і комбінованого напряму продуктивності (далі - часткове відшкодування вартості корів);

— відсоткової ставки за кредитами, залученими на будівництво і реконструкцію тваринницьких та птахівничих ферм і комплексів, придбання технологічного обладнання та механізмів, закупівлю тварин і птиці;

— вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів та підприємств з виробництва комбікормів, а також придбаного обладнання та механізмів вітчизняного виробництва для тваринництва і птахівництва;

— витрат на закупівлю установки індивідуального доїння (далі - часткове відшкодування витрат на установку);

3) бюджетної дотації фізичним особам, фізичним особам - членам виробничих або обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, а також фермерським господарствам за вирощені та продані на забій і переробку суб'єктам господарювання, які мають власні (орендовані) потужності для забою тварин, молодняк великої рогатої худоби та свині (крім свиноматок і кнурів) (далі - дотація за продану на забій худобу);

4) спеціальної бюджетної дотації за поголів'я корів м'ясного напряму продуктивності;

5) дотації та часткового відшкодування вартості товарів і робіт для реалізації проекту "Село майбутнього" як складової національного проекту "Відроджене скотарство" - розроблення та реалізація програми розвитку скотарства" [1].

З метою розвитку ринкових відносин у аграрній сфері Урядом та президентом розглянуто та затверджено такі основні документи, які регулюють аграрне виробництво: Указ Президента України "Про заходи щодо державної підтримки сільськогосподарського виробництва" від 23 березня 1998 р. №215, Постанову Кабінету Міністрів України "Про особливості проведення санації підприємств агропромислового комплексу". Самі ці законодавчі акції дозволяли державі звільнити від сплати податків аграрне виробництво та створити сприятливі умови для проведення державної фінансової підтримки.

Важливим кроком державної підтримки аграрного виробництва є запровадження загальнодержавного фіксованого сільськогосподарського податку замість податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, який дає можливість аграрним формуванням розширювати види діяльності, стимулює розвиток на території села різних сфер підприємницької діяльності. Це служить основою соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів.

У ринковій економіці кожний товаровиробник, власник товару сам визначає рівень ціни під впливом дії вищезазначених чинників. Причому жорстка конкуренція змушує їх постійно вишукувати резерви зниження витрат, а одержаний прибуток співвідносити передусім з авансованим капіталом [2].

Аграрним виробникам, які займаються реалізацією молока і м'яса в живій вазі переробним підприємствам, використовується нульова ставка ПДВ. У такому випадку, переробні підприємства не сплачують сум ПДВ до бюджету, а перераховують виробникам.

Протягом кожного місяця переробні підприємства перераховують на спеціальний рахунок розраховану суму ПДВ за придбані обсяги аграрної продукції. У відповідності до правильного розрахунку держава перераховує на рахунки аграрних виробників суми дотацій.

Дотації виплачуються на вартість продукції, яка має дві складові - ціну і обсяги реалізації, на першу товаровиробник практично не в змозі вплинути, тому залишається друга складова, а це стимулює збільшення обсягів реалізації за рахунок як власного виробництва, так і закупівлі продукції від населення з подальшою здачею на переробні підприємства для отримання дотацій.

З іншого боку, розмір дотацій значною мірою залежить від господарської діяльності переробних підприємств [3].

Оподаткування аграрних товаровиробників через спеціальні режими та механізми є непрямою державною підтримкою аграрних виробників. Дана підтримка здійснюється за рахунок податку на додану вартість (ПДВ) та фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП).

Основний недолік механізму акумуляції ПДВ характеризується жорсткістю цільового призначення. Підприємства, які забезпечені матеріальними ресурсами, мають змогу акумулювати більші суми на спецрахунках.

Але ці кошти необхідно спрямовувати лише на придбання матеріально-технічних ресурсів, тому в деяких підприємств утворюються значні суми податкового кредиту, що знижує ефективність використання зазначених коштів.

Спеціальним режимом прямого оподаткування аграрних товаровиробників є фіксований сільськогосподарський податок (далі - ФСП). ФСП віднесено до спеціального податкового режиму, що визначає особливий порядок його справляння та інші його складові й елементи і регламентується розділом XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) [4]. державний інвестиційний аграрний інженерний соціальний

Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Кодексом (стаття 11 Кодексу).

Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів (підпункт 14.1.256 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Базою оподаткування ФСП для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року (пункт 303.1 статті 303 Кодексу).

Розмір ставок ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування і становить у відсотках бази оподаткування, тобто до їх нормативної грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, у відповідності до вимог статті 304 Кодексу.

Із запровадженням ФСП тією чи іншою мірою було вирішено такі завдання: знижено податкове навантаження на аграрне виробництво; запроваджено прозорий механізм оподаткування; спрощено механізм адміністрування податків; розширено можливості для виплати заробітної плати без проведення нарахувань на фонд оплати праці, що сприяє проведенню вчасних розрахунків з працівниками в аграрному виробництві.

Важливим видом непрямої підтримки аграрного виробництва є активізація розвитку інженерної та соціальної інфраструктури в сільській місцевості. Саме соціальна інфраструктура забезпечує сприятливі умови для реалізації ефективної аграрної політики шляхом забезпечення взаємодії ресурсного потенціалу та розвитку науково-технічного прогресу в аграрному секторі.

Головними проблемами сільської соціальної інфраструктури України на сьогодні є: старіння і деградація переважної частини сільського житлового фонду, погіршення стану і забезпеченості сіл інженерними комунікаціями і спорудами (окрім газопостачальних), згортання мережі закладів соціально-культурного і торговельно-побутового обслуговування.

Незважаючи на те, що формально середня забезпеченість житлом на селі вища, ніж у містах, сільський житловий фонд не задовольняє сучасних потреб у ньому населення, особливо молодого і середнього віку. Нині значна частина нового житла (причому підвищеної комфортності) споруджується міськими жителями у приміських та рекреаційних зонах. У той же час на істинно сільських територіях нове житлове будівництво майже не ведеться. Можливості селян споруджувати нове житло вкрай обмежені їх низькими доходами, відсутністю дешевих кредитів, допомоги тощо.

Слід зазначити, що бюджетування розвитку сільської інфраструктури мало б здійснюватися на нормативній базі, яка включає Закони України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" (стаття 5 цього закону вимагає спрямування на будівництво об'єктів невиробничого призначення в сільській місцевості державних інвестицій у розмірі, не меншому 0,5% ВВП України) та "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року"; "Основні засади розвитку соціальної сфери села", схвалені Указом Президента України в грудні 2000 р.; Державну програму розвитку українського села на період до 2015 року, затверджену Кабінетом Міністрів України у вересні 2007 р. Однак, оскільки можливості бюджетної системи обмежені, соціальна інфраструктура села опинилася серед сфер, для підтримки яких постійно не вистачає коштів. У 1990-ті рр., особливо в першій їх половині, виділялися деякі кошти на будівництво інфраструктурних об'єктів на селі, відшкодування витрат суб'єктів господарювання на ці цілі; було сформовано організаційний механізм підтримки розвитку сільської інфраструктури через органи державного управління аграрним сектором [3]. Також створено інформаційно-консультаційні служби для аграрного виробництва, які фінансуються з державного бюджету.

Діагностика регулювання і державної підтримки аграрного сектору дає можливість визначити наступні напрями удосконалення. В першу чергу необхідно зупинитися на механізмі удосконалення доведення бюджетних коштів до аграрного виробництва, бо останнім часом реалізується принцип виділення їх "ефективно працюючим господарствам".

Кошти пільгового кредитування і лізингового фонду направляються, як правило, в сильні господарства, які мають можливість забезпечити їх повернення. Дотації на продукцію тваринництва диференціюються в залежності від рівня продуктивності тварин, який більш високий в економічно міцних господарствах.

Концентрація засобів державної підтримки в передовій групі суперечить задачі відновлення платоспроможності основної маси господарств та виходу їх з економічної кризи. Такий підхід до розподілу засобів державної підтримки також суперечить принципу оптимізації економічної ефективності. Більша кількість підприємств з розрахунку слабих при створенні необхідних умов мають можливість забезпечити більш високу віддачу на гривну державної підтримки, ніж передові господарства.

Висновки

Для створення ефективної системи державної підтримки необхідно звернути увагу на антикризову направленість, і зосередити увагу не тільки на фінансових ресурсах, а й управлінських ресурсах.

У наш час виникає необхідність у розробці методичних підходів до розподілу розмірів державної підтримки аграрного виробництва України. Діючі закупівельні ціни на аграрну продукцію не завжди покривають витрати на його виробництво і не забезпечують отримання прибутку, який би міг використовуватися на розширене відтворення виробництва. Збільшення закупівельних цін на аграрну продукцію, а, виходячи з цього, і роздрібних цін на продукти харчування до розмірів, які б забезпечили необхідний рівень рентабельності аграрного виробництва, не можливо по причинам соціально-політичного характеру.

Ціни на основні види аграрної продукції повинні бути такими, щоб населення мало можливість придбати необхідну кількість продуктів, тому у розвинених країнах ціни на продукти підтримуються на рівні, нижче собівартості, товаровиробникам для відшкодування нормативних затрат і отримання прибутку виділяють відповідні субсидії. Тому можна говорити про об'єктивну необхідність державної підтримки аграрного виробництва.

Необхідною умовою при розподілі розмірів державної підтримки є цільові установки аграрного сектору регіону. Вони полягають у тому, щоб забезпечити населення країни в цілому і регіону зокрема основними продуктами харчування власного виробництва високої якості і з низькою собівартістю, що дасть можливість збільшити конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Сучасний стан аграрного виробництва України такий, що обсяги і рівень виробництва основних видів аграрної продукції не дозволяють задовольнити потреби населення в продуктах харчування за рахунок власного виробництва.

Щоб вирішити цю задачу, необхідно значно збільшити виробництво. Для цього потрібне забезпечення аграрних товаровиробників фінансовими ресурсами, а нестача власних коштів повинна бути компенсована за рахунок державної підтримки в формі надбавок до закупівельних цін на продукцію.

Найбільш актуальною в наш час є також проблема удосконалення земельних відносин і вибору ефективних форм господарювання. Землі аграрного призначення необхідно включити в пільгову категорію по орендній платі, оскільки, по-перше, земля в сільськогосподарському виробництві являється основним засобом виробництва, і збільшенням орендної плати за землю приведе до погіршення фінансового стану аграрного виробництва, по-друге, оскільки аграрному виробництву надається державна підтримка з бюджету України і місцевих бюджетів областей, то збільшення орендної плати за землю приведе до збільшення собівартості аграрної продукції.

Крім того, необхідно переорієнтувати бюджетні кошти на посилення інвестиційної активності в аграрному секторі на середньострокове кредитування в зв'язку з тим, щоб в період перебування України в СОТ, забезпечити модернізацію аграрного виробництва, збільшити конкурентоспроможність, адаптувати його до жорстких вимог і умов на зовнішньому ринку.

Література

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. №246 "Питання нарахування податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати" // Офіційний вісник України. - 2011. - №20. - Ст. 824. - №38.

2. Лошкарьова О.О. Система кредитної та фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств України / О.О. Лошкарьова // Фінанси підприємств. - №5 - 2005. - С. 94.

3. Малік М.Й. Підприємництво у розвитку аграрного ринку / М.Й. Малік, О.Г. Шпикуляк // Економіка АПК. - 2007. - №11. - С. 38-49.

4. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2011. - №13-14, №15-16, №17. - Ст. 112.

References

1. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 2 bereznia 2011 r. № 246 (201 1) "The issue of charging value added tax paid to the state budget processing enterprises for sales of milk, raw milk and dairy products, meat and meat products, other products processing animals purchased in live weight, as well as payment and application of funds received from paying", Ofitsijnyj visnyk Ukrainy, vol. 20, pp. 824, vol. 38, pp. 1557.

2. Loshkar'ova, O.O. (2005), "The system of credit and financial support agri-business enterprises of Ukraine", Finansy pidpryiemstv, vol. 5, pp. 94.

3. Malik, M.J. (2007), "Entrepreneurship in the development of agricultural market", Ekonomika APK, vol. 11, pp. 38-9.

4. Podatkovyj kodeks Ukrainy vid 2 hrudnia 2010 roku № 2755-VI (2011), "Tax Code of Ukraine", Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), vol. 13-14, 15-16, 17, pp. 112. Размещено на allbest.ru