Методичний підхід до забезпечення стійкого економічного розвитку торговельного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичний підхід до забезпечення стійкого економічного розвитку торговельного підприємства

О.О. Шубін, К.О. Іванчук

У статті розглянуто засади розробки методичного підходу до забезпечення стій-кого економічного розвитку торговельного підприємства. Запропоновано модель ієрар-хічної діагностики потенційних станів підприємства, в основу якої покладено оцінку потенціалу виживання, потенціалу стійкості та потенціалу стійкого економічного роз-витку підприємства.

Ключові слова: стійкий економічний розвиток, ієрархічна модель потенційних станів, траєкторія розвитку, вектор розвитку, межі стійкого простору.

Опорною конкурентною перевагою торговельних підприємств, особли-во у посткризовий період, має стати здатність ідентифікувати сприятливий момент для здійснення процесів розвитку відповідного вектора й траєкторії, що дозволить максимально використати переваги поточного стану підпри-ємства та здійснювати ефективне управління розвитком на засадах стійкос-ті в межах оперативної, тактичної та стратегічної платформ. В.І. Корсак за-уважує, що торговельне підприємство, яке має певну конкурентну перевагу, мусить інтенсифікувати свій розвиток або шукати іншу перевагу. Адже кон-куренти дуже швидко копіюють та реалізують її у своїх бізнес-процесах, що призводить до зникнення точки диференціації, а відповідно й зниження кон-курентоспроможності [1, с. 69], що обумовлює високу актуальність розроб-ки та адаптації механізмів управління розвитком підприємств торгівлі.

Розвиток підприємства є надскладним процесом, ефективності якого можливо досягнути лише в умовах високого рівня керованості ходом його забезпечення та здійснення ретроспективної та перспективної оцінки. Зо-крема ретроспективна діагностика дає змогу побудувати історичний базис розвитку та визначити початкові умови для зміни підприємством свого якіс-ного стану, а перспективна оцінка формує орієнтири та окреслює горизон-ти розвитку підприємства, що є вихідними положеннями розробки науково- обґрунтованих та практично прийнятних підходів до забезпечення стійкого економічного розвитку торговельних підприємств.

Проблеми розробки механізмів забезпечення розвитку підприємства знайшли відображення у працях вітчизняних вчених-економістів О.М. Гон-чаренко, А.П. Колесникова, О.Ю. Гусєвої, Ю.В. Сидоренко та іноземних, зо-крема, С. Арнолда (S. Arnold, 2001) та Р. Козінеца (R. Kozinets, 2001). Однак певне коло питань залишається невирішеним та потребує уточнень.

Мета статті полягає в обґрунтуванні методичного підходу до забезпе-чення стійкого економічного розвитку торговельного підприємства з ураху-ванням сучасних тенденцій функціонування підприємств торгівлі.

Забезпечення стійкості розвитку, на думку А.П. Колесникова [2, с. 97], повинно відповідати не лише умовам динамічної теорії, а й конкретизова-ним вимогам, а механізму правління стійким розвитком підприємства пови-нен включати такі елементи: оцінка процесів, що тривають на підприємстві, з погляду його стійкого розвитку; вибір стратегічного напряму сталого роз-витку підприємства; визначення додаткових тактичних пріоритетів стійко-го розвитку; оцінка стратегічного й тактичного напрямів розвитку з позиції його стійкості. економічний торгівельний підприємство

О.Ю. Гусєва [3] пов'язує забезпечення розвитку підприємства із стра-тегічними змінами, що, зокрема, виходить з обґрунтування фокусу необхід-них стратегічних змін.

При обґрунтуванні механізму забезпечення стійкого розвитку підпри-ємства О.М. Гончаренко акцентує увагу на необхідності адаптивного управ-ління, яке покликане підвищити «прозорість» середовища для своєчасного маневру ресурсами й запобігання втраті його стійкості. Досягнення цієї мети передбачає виокремлення в системі управління стійкістю підприємства та-ких блоків: прогнозування зміни зовнішнього середовища; структурна й па-раметрична адаптація системи управління на основі прогнозної інформації, що надійшла; формування плану проведення із застосуванням налаштова-них на необхідний режим моделей планування та імітації виконання пла-нових рішень; оцінка й аналіз стійкості підприємства при реалізації розроб-леного плану діяльності; діагностика діяльності підприємства; коригуван-ня умов планування (при виявленні нестійкості показників); розгляд, затвер-дження й виконання плану діяльності; аналіз реалізації плану діяльності й ухвалення рішення [4, с. 133].

На основі наведеного автором підходу незрозумілим залишається пи-тання координації та інтеграції визначеної системи управління стійкістю з цілями підприємства та його стратегією. До того ж діагностика діяльності підприємства не передує моделюванню та імітації процесу розвитку підпри-ємства, а проводиться лише у тому випадку, якщо отримана модель вклю-чає незадовільні значення показників, що може призвести до втрати стійкос-ті. Однак, на наш погляд, таке управління носить не превентивний, а реак-ційний характер, що знижує рівень адаптивності підприємства до змін умов господарювання.

Механізм забезпечення стійкого розвитку, що пропонується Ю.В. Си-доренко [5], базований на визначенні внутрішнього та зовнішнього контурів функціонування підприємства та визначенні напрямів їх ефективної взаємо-дії. У рамках цього підходу наголошується, що управління розвитком, перш за все, має бути спрямоване на забезпечення керованості розвитку та мож-ливості утримувати рівноважний стан підприємства. Для цього механізм забезпечення стійкого розвитку реалізується шляхом управління чотир-ма блоками, зокрема, аналітичний блок, який включає дослідження вхо-дів механізму, визначення тенденцій процесів розвитку та оцінку стійкос-ті; блок формування управлінських рішень; мотиваційний блок; блок реа-лізації управлінських рішень. На нашу думку, уточнення потребує аналі-тичний блок, оскільки нераціональним є проведення оцінки стійкості на етапі аналізу, тому що можливість збереження стійкого стану при реалізації процесів розвитку має бути досліджена після того, як сформовано комплекс управлінських рішень. Також вважаємо, що цей підхід недостат-ньо розкриває етап дослідження вихідного стану підприємства при ініціа-ції процесів розвитку, що безпосередньо впливає на ефективність розвитку та його стійкість. Особливо важливим при оцінці початкових умов функці-онування, на наш погляд, є аналіз волатильності основних показників стій-кого економічного розвитку, що дозволить виявити здатність підприєм-ства до відновлення рівноваги.

Таким чином, визначені підходи до забезпечення розвитку підприєм-ства з позицій стійкості неповною мірою розкривають специфічність та комплексність цього процесу, що обмежує можливість їх практичного за-стосування.

Методичний підхід до забезпечення стійкого економічного розвитку розкривається через низку гармонізованих у просторі й часі етапів (рис. 1).

Передусім відбувається усвідомлення необхідності розвитку та форму-лювання цілей розвитку (І етап), тобто визначаються загальні пріоритети в діяльності підприємства, формується бачення результату здійснення проце-сів розвитку та потенційного стану підприємства як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах.

ІІ етап зводиться до дослідження поточного стану підприємства, що включає аналіз факторів впливу зовнішнього й внутрішнього се-редовища, результатом якого є побудова SWOT-матриці, та експрес- діагностика основних показників фінансово-господарської діяльності. Такий аналіз надає вихідну інформацію для виявлення переваг поточ-ного стану та прогнозування здійснення комплексу змін у просторово- часовому аспекті.

Побудова моделі ієрархічної діагностики потенційних станів (ІДПС- модель) (ІІІ етап) базована на тому, що поняття розвитку підприємства не-розривно пов'язане з його потенціалом, оскільки при управлінні стійким економічним розвитком мають бути враховані не тільки наявні можливості зміни якісного стану, а й потенційні, викликані певною сукупністю факторів внутрішнього й зовнішнього оточення.

Виходячи із сутнісних характеристик потенціалу виживання, потенціа-лу стійкості та потенціалу стійкого розвитку, можна казати про трирівневу модель забезпечення стійкого економічного розвитку.

Ключовою ланкою методичного підходу до забезпечення стійкого еко-номічного розвитку торговельного підприємства є діагностика складових визначеної трирівненевої моделі з метою подальшого обґрунтування векто-ра розвитку та його найбільш оптимальної траєкторії.

Відповідно до цього в основі методичного підходу до забезпечення стійкого економічного розвитку лежить модель ієрархічної діагностики по-тенційних станів підприємства, яку наведено на рис. 2.

IV етап передбачає визначення атрибутивних характеристик розвитку. По-перше, на основі проведеної діагностики визначається вектор розвитку, тобто його спрямованість. Первинно термін «вектор» виник як геометрич-на абстракція об'єктів, які одночасно характеризуються напрямом та вели-чиною [6].

Сьогодні поняття «вектор» використовується в різних науках, які уточ-нюють його трактування відповідно до цілей та галузі застосування. З огля-ду на природу застосування векторів в економічних дослідженнях, можна сказати, що вектор розвитку являє собою впорядковану сукупність показни-ків, які характеризуються певним напрямом. Деталізуючи наведене визна-чення, слід сказати, що досягнення підприємством визначених шкалою чис-лових значень показників, згрупованих певною системою, дозволяє зробити висновок про напрям розвитку - вектор. Як зазначалося, ми вважаємо хибною думку про те, що розвиток передбачає рух лише за висхідним напря-мом. Узагальнюючи основні риси трансформаційного та адаптивного під-ходів до сутності розвитку підприємства, зазначимо, що розвиток підприєм-ства як проекція його цілей і можливостей може відбуватися за висхідним, спадним та нейтральним (стагнаційним) вектором. Окрему увагу слід приді-лити нейтральному вектору, оскільки такий напрям розвитку може мати міс-це лише в короткостроковому періоді як перехідна, вичікувальна фаза, необ-хідна для того, щоб віднайти найбільш сприятливий момент для здійснення «якісного стрибка» або ж сформувати необхідний для цього базис.

Наступною атрибутивною характеристикою розвитку підприємства є його траєкторія. Класично під траєкторією розуміється крива, яку описує точка при своєму русі щодо обраної системи координат [7]. О.В. Раєвнєва та

І.В. Чанкіна [8, с. 99] траєкторію розвитку визначають як напрям розвитку, що описується комплексом показників та характеристик. Однак таке визна-чення майже ототожнює поняття вектора й траєкторії розвитку. Траєкторія розвитку визначається відповідно до обраного вектора і характеризує шлях, за яким відбувається зміна якісного стану. Опис траєкторії розвитку дозво-ляє визначити наскільки близько в процесі розвитку підприємство набли-зиться до меж стійкого простору та розробити перелік заходів щодо запобі-гання втраті рівноважного стану або його відновлення.

Важливу роль у забезпеченні стійкого економічного розвитку відіграє обґрунтування меж стійкого простору, тобто знаходження верхньої і ниж-ньої границі динамічної рівноваги. Стійкий простір передбачає наявність де-кількох значень показників, яких може досягати підприємство в процесі сво-го розвитку без втрати стійкості. Межі стійкого простору можуть визнача-тися з огляду на закономірність еквіфінальності системи, тобто оцінювання граничних можливостей системи. Зазвичай властивість еквіфінальності сис-теми зводиться до досягнення системою конкретного кінцевого стану не-залежно від траєкторії руху та розглядається відокремлено від початкових умов, в яких перебуває система, і флуктуацій зовнішнього середовища. Од-нак, в умовах агресивного фону зовнішнього середовища площина стійкого простору має бути визначена як функція граничних можливостей підприєм-ства, вихідного базису процесів розвитку (початкових умов діяльності під-приємства), факторів зовнішнього середовища:

ПСП = F (ГМ; ВБПР; ФЗС), (1)

де ПСП - площина стійкого простору;

ГМ - граничні можливості підприємства;

ВБПР - вихідний базис процесів розвитку;

ФЗС - фактори зовнішнього середовища.

На особливу увагу заслуговує оцінка факторів зовнішнього середови-ща, оскільки, спираючись на засади інституціональної теорії, підприємство є невід'ємною складовою оточення, що обумовлює стійкий взаємозв'язок між підприємством та його оточенням [9].

Зауважимо, що площина стійкого простору може змінюватися в процесі розвитку підприємства, оскільки межі стійкого простору визначаються не постійними величинами. Це обумовлено динамізмом зовнішніх умов госпо-дарювання, зміна яких коигує фазовий простір забезпечення стійкого розви-тку підприємства. Обґрунтоване визначення площини стійкого простору ді-яльності підприємства забезпечує необхідний рівень гнучкості та адаптив- ності підприємства, оскільки в межах стійкого простору вектор розвитку за-лишається незмінним, а траєкторія, за якою підприємство здійснює зміну якісного стану відповідно до обраного вектора, можуть змінюватися через певні зміни як у внутрішніх бізнес-процесах підприємства, так і в зовнішніх потокових процесах. Забезпечення стійкого розвитку підприємства має су-проводжуватися постійним моніторингом відповідності стану підприємства визначеній площині стійкого простору, що має на меті завчасне розпізнаван-ня збудників, які можуть призвести до виходу підприємства за межі стійко-го простору. У процесі стійкого розвитку та досягнення підприємством но-вого якісного стану можуть бути сформовані нові атрактори - сфері тяжін-ня, що забезпечують стійкий стан, до якого прагне система. Якщо зміна якіс-ного стану підприємства одразу спричинила перехід з визначеної заздале-гідь площини стійкого простору до нового атрактора, то можемо казати про ефективність стійкого розвитку, результатом якого є новий якісний стан, що відповідає критерію стійкості.

Зазначимо, що взаємна інтеграція вектора, траєкторії розвитку та пло-щини стійкого простору дозволяє не тільки активно реагувати на будь-які динамічні зміни середовища функціонування підприємства, спричинені тур-булентним характером цього середовища, а й розробляти політику здійснен-ня випереджальних заходів втрати рівноваги та виходу підприємства з гра-ниць стійкого функціонування.

Наступним етапом (V етап) є обґрунтування стратегії стійкого еконо-мічного розвитку, яка передбачає розробку комплексу стратегічних заходів щодо здійснення переходу з вихідної точки (поточного стану підприємства) до нового якісного стану відповідно до обраного вектора за визначеною тра-єкторією, що лежить у межах стійкого простору.

На завершальному VI етапі відбувається формування тактичної та опе-ративної платформ управління стійким економічним розвитком, що являє собою декомпозицію визначених на попередньому етапі стратегічних захо-дів. У рамках цього етапу доцільною є розробка адекватних умовам функ-ціонування підприємства бізнес-моделей, що перш за все мають забезпечу-вати адаптивність підприємства до ринкового середовища та реалізацію об-ґрунтованих стратегій розвитку. Відповідно до специфіки діяльності під-приємства може бути розроблена комплексна бізнес-модель, яка забезпе-чить формування стійких компетенцій підприємства в контексті забезпе-чення стійкого економічного розвитку, або запропоновані бізнес-моделі окремих функціональних напрямків діяльності підприємства. Особли-ва увага на цьому етапі має бути приділена раціональному використанню ресурсів підприємства, оскільки раціональний розподіл, ефективне вико-ристання ресурсів усіх видів та формування необхідного обсягу ресурсно-го потенціалу є об'єктивною умовою для здійснення «якісного стрибка». Важливого значення набуває формування системи управління зв'язками підприємства з його мікрооточенням, що обумовлене значним впливом цього бізнес-середовища на функціонування підприємства. Взаємодія тор-говельного підприємства із зовнішнім мікросередовищем несе в собі най-більшу кількість ризиків, які при ефективній системі управління можуть бути вчасно ідентифіковані, що дозволить розробити низку заходів запобі-гання втраті стійкості через виявлені ризики при ініціації та здійсненні про-цесів розвитку підприємства.

Реалізація V і VI етапів відбувається на основі інтегрованого підходу до управління стійким економічним розвитком, який передбачає управління в розрізі оперативної, тактичної та стратегічної платформ управління, кожній з яких притаманний окремий управлінський підхід, зокрема, процесний під-хід (оперативна платформа), функціонально-домінантний підхід (тактична платформа), системний підхід (стратегічна платформа).

Використання запропонованого методичного підходу до забезпечення стійкого економічного розвитку торговельного підприємства в тріаді «вихід-ний базис розвитку - наявні та потенційні можливості - зміна якісного ста-ну» уможливлює управління окремими підсистемами розвитку підприємства, які становлять цілісну систему, що дозволяє ефективно реалізувати визначе-ну стратегію стійкого економічного розвитку підприємства, проводити перма-нентний моніторинг дотримання підприємством обраної траєкторії розвитку та запобігати «виходу» підприємства за межі стійкого простору.

Таким чином, управління стійким економічним розвитком торговель-ного підприємства дозволяє підвищити адаптивність підприємства до мін-ливих умов зовнішнього середовища та забезпечити ефективність його ді-яльності в несприятливих умовах, а також є запорукою задоволення інтер-есів власників підприємства - отримання дивідендного доходу; працівни-ків підприємства - вчасне отримання заробітної плати створення умов для кар'єрного розвитку; партнерів та контрагентів - ефективне довготривале співробітництво; органів місцевого та державного управління - забезпечен-ня довгострокового розвитку торговельної галузі та поповнення бюджету податковими надходженнями.

Список використаних джерел

1. Корсак В.І. Теоретичні аспекти розвитку торговельних організацій та їх значення для регіональної економіки / В.І. Корсак // Економічний часопис- XXI. - 2012. - № 5-6. - С. 67-70.

2. Колесніков А.П. Засади механізму забезпечення стійкого розвитку підпри-ємств / А.П. Колесніков // Інноваційна економіка. - 2013. - № 3(41). - С. 97-100.

3. Гусєва О.Ю. Розвиток підприємства і стратегічні зміни: сутність, принципи, взаємозв'язок / О.Ю. Гусєва // Сталий розвиток економіки. - 2012. - № 6(16). - С. 85-89.

4. Гончаренко О.М. Прогнозування стійкого розвитку підприєм-ства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/ natural/Vnulp/Menegment/2010_691/21.pdf

5. Сидоренко Ю.В. Особливості управління стійким розвитком місько-го наземного електротранспорту / Ю.В. Сидоренко // Экономика и управле-ние. - 2011. - №1. - С. 103-110.

6. Вікіпедія. Вектор (математика) [Електронний ресурс]. - Режим досту-пу: http://m.wkipedia.org/wki/%D0%92%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B E%D 1 %80_(%D0%BC%D0%B0%D 1 %82%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1% 82%D0%B8%D0%BA%D0%B0)#.D0.92.D0.B5.D0.BA.D1.82.D0.BE.D1.80_. D0.BA.D0.B0.D0.BA_.D0.BF.D0.BE.D1.81.D0.BB.D0.B5.D0.B4.D0.BE.D0.B2. D0/B0.D1.82/D0/B5.D0.BB/D1.8C.D0.BD/D0/BE.D1.81.D1.82/D1.8C

7. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь: Словарь со-временной экономической науки / Л.И. Лопатников. - 5-е изд., перераб. и доп.- М.: Дело, 2003.- 520 с.

8. Раєвнєва О.В. Діагностика та прогнозування стану розвитку промис-лового підприємства з урахуванням впливу трансформаційних ефектів наці-ональної економіки / О.В. Раєвнєва, І.В. Чанкіна // Бізнес Інформ. - 2011. - № 7(1). - С. 98-101.

9. Arnold S. Home to wnideology and retailer legitimation: the institutional semiotics of Wal-Mart flyers / S. Arnold, R. Kozinets, J. Handelman // Journal of Retailing, 2001. - 77(2), Summer. - Р. 243-271.

Размещено на Allbest.ru