Фактори підвищення продуктивності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Запорізька політехніка»

Кафедра управління персоналом і економіка праці

ЗАВДАННЯ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

З дисципліни «Менеджмент продуктивності»

Виконала:

студентка 5 курсу, групи МТЕ-219м Калиуш В.Ю.

Запоріжжя, 2019

1. Характеристика соціальних і демографічних цілей суспільства

Соціальні цілі суспільства можна класифікувати таким чином:

· недопущення бідності;

· постійне підвищення рівня життя населення;

· забезпечення повної зайнятості; соціальна забезпеченість.

Демографічними цілями суспільства є:

· забезпечення духовного й фізичного здоров'я нації і насамперед дітей, молоді, жінок;

· збільшення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;

· оптимізація вікового складу населення, оскільки висока питома вага молоді, працездатного населення позитивно впливає на соціально-економічне зростання й динаміку продуктивності;

· постійна підтримка національного складу й структури населення на оптимальному рівні, зважаючи на те, що в країні мешкають етнічна нація, корінні нації та іммігранти.

Роль продуктивності у досягненні цілей суспільства.

Досвід зарубіжних країн показує, що вирішальну роль у досягненні стратегічних цілей суспільства відіграє продуктивність. Відомо, наприклад, що економічне зростання може відбуватися двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним.

Екстенсивний шлях економічного зростання означає забезпечення приросту продукції, ВВП за рахунок запровадження у виробництво додаткових ресурсів (раці, капіталу, землі тощо). За екстенсивного економічного зростання кожна одиниця товарів і послуг, ВВП супроводжується однаковими або збільшеними масштабами приросту економічних ресурсів. Екстенсивний шлях розвитку економіки, як правило, заводить суспільство у безвихідь. Про це яскраво свідчить сумний приклад планової економіки, яка функціонувала в екстенсивному режимі.

Інтенсивний шлях розвитку економіки означає забезпечення приросту продукції, ВВП за рахунок більш ефективного використання сукупних ресурсів, що на практиці означає зростання продуктивності.

Так зростання НД або ВВП за рахунок продуктивності означає, що витрати при цьому зростають більш низькими темпами порівняно з темпами зростання соціально-економічних результатів.

Продуктивність сприяє розширенню масштабів виробництва та зайнятості за рахунок зекономлених у результаті її зростання економічних ресурсів. А розширення масштабів виробництва підвищує рівень свободи менеджерів і робітників щодо вибору місць свого працевлаштування. Що ж стосується економічної свободи споживачів, то вона також розширюється зі зростанням продуктивності, оскільки зростає обсяг товарів і послуг у роздрібному товарообороті за їх стабільних і навіть більш низьких цін.

Важливим чинником оптимізації торговельного балансу є продуктивність. Справа в тому, що продуктивність значною мірою визначає конкурентоспроможність товарів на міжнародному ринку. Коли продуктивність в одній країні знижується відносно рівня продуктивності в інших країнах, які виготовляють такі самі товари, то створюється конкурентна незбалансованість.

Якщо ж за збільшенням витрат виробництва підвищити ціни, економіка країни втратить у продажах, оскільки покупці звернуться до фірм-постачальників, які пропонуватимуть свою продукцію за більш низькими цінами.

Якщо, підвищуючи загальні витрати, не підвищувати ціни, то загальний прибуток зменшиться за рахунок зниження рентабельності продукції. Світовий досвід показує, що ті країни, які не змогли утримати продуктивність на рівні конкурентів, намагались досягти своїх цілей шляхом девальвації національної валюти. Але це знижує вартість експорту і підвищує вартість імпортних товарів. Отже, щоб досягти за таких умов позитивного сальдо торговельного балансу країни, необхідно нарощувати обсяги експортних товарів у фізичному обсязі, що потребує додаткових витрат ресурсів.

Якщо продуктивність зростатиме, то на одиницю ВВП витрачатиметься менше ресурсів, а відтак знижуватимуться ціни на споживчі товари, що означатиме зростання реальних доходів населення. Крім того, зростання продуктивності сприятиме вивільненню дефіцитних ресурсів для виробництва нових видів товарів і послуг. У той же час, навіть за умов підвищення продуктивності праці, якщо продуктивність знижується, тобто загальні витрати на одиницю продукції зростають, то це призводить до інфляції, до зниження рівня життя.

Отже, зростання продуктивності - важливий чинник стабільності цін та їх зниження, а відтак підвищення рівня життя населення. Важливим джерелом реального соціально-економічного зростання, більш високого рівня життя є органічна складова продуктивності - продуктивність праці.

Досвід України показує, що падіння продуктивності, яке негативно впливає на розширення масштабів виробництва на рівень життя, є чинником погіршення як вікової, так і національної структури населення, оскільки етнічні українці молодого віку масово від'їжджають за кордон у пошуках кращої долі (за роки реформ за кордоном опинилося понад 7 млн. громадян України), а з бідніших країн прибувають іммігранти.

Екологічні цілі суспільства також не можуть бути досягнуті, якщо не відбувається зростання продуктивності. Так, зменшення рівня забруднення довкілля досягається за рахунок оптимізації економічних параметрів виробів і технологій, тобто підвищення їх якості. А будь-яке підвищення якості продукції означає зростання продуктивності. Зростання продуктивності -- це збільшення товарів і послуг за зменшення обсягу використання природних ресурсів, що означає підвищення рівня екологічності довкілля.

Динаміка продуктивності як на макро-, так і на мікрорівні значною мірою визначається економічною політикою уряду. Негативний вплив на темпи зростання продуктивності економічної політики уряду можна продемонструвати схематично. Ця модель “пастки” спадної продуктивності наочно показує, що заворожене коло бідності, безробіття і низьких темпів соціально-економічного зростання може бути розірване тільки на основі зростання продуктивності в усіх ланках економіки.

Продуктивність відіграє надзвичайно важливу роль у досягненні стратегічних цілей суспільства: економічних, соціальних, демографічних та екологічних. Так, за допомогою поняття продуктивності пояснюються переваги інтенсивного шляху розвитку сучасної економіки. Підвищення продуктивності обов'язково повинно супроводжуватися зростанням заробітної плати, що в підсумку веде до збільшення свободи споживача у виборі товарів та послуг, підвищення загального рівня життя населення. Досвід показує, що падіння продуктивності є чинником погіршення як вікової, так і національної структури населення, а отже цей аспект продуктивності тісно пов'язаний з розв'язанням демографічних проблем суспільства. Нарешті, зменшення рівня забруднення довкілля досягається за рахунок оптимізації економічних параметрів виробів і технологій, тобто підвищення їх якості; а будь-яке підвищення якості продукції означає, по суті, зростання продуктивності.

продуктивність трудомісткість економіка

Рис. 1.1. Модель “пастки” спадної продуктивності

2. Крива виробничих можливостей зростання продуктивності

Кількість товарів, яку фірма намагається запропонувати ринкові, залежить від рівня витрат та ефективності використання ресурсів, що застосовуються у виробництві, з одного боку, та від ціни, за якою товари будуть реалізовуватись споживачам, з іншого.

Розуміння економістами сутності витрат ґрунтується на факті рідкісності ресурсів та можливості їх альтернативного використання. Тому вибір певних ресурсів для виробництва якогось товару означає неможливість виробництва якогось альтернативного товару. Витрати в економіці безпосередньо пов'язані з відмовою виробництва альтернативних товарів і послуг.

З проблемою вибору пов'язана проблема альтернативних витрат. Закон альтернативних витрат був сформульований Ф. Візером так: “реальною вартістю якої-небудь речі є недоодержання корисності інших речей, які могли б бути вироблені за допомогою ресурсів, спрямованих на виробництво даної речі”.

Внаслідок рідкісності виробничих ресурсів та межі, яку окреслює їх рідкісність перед виробничою діяльністю, сам обсяг виробництва обмежений. Саме рідкісність ресурсів зумовлює необхідність управляти ними в процесі виробництва, щоб мінімізувати їх витрачання та максимізувати результативність. Цей процес і виражається у зростанні продуктивності.

Сутність проблеми економії, тобто зростання продуктивності, можна чітко проілюструвати, використовуючи для цього криву виробничих можливостей. (рисунок 2.)

Як зазначалося вище, ресурси є рідкісними відносно безмежних потреб, для задоволення яких ці ресурси можуть бути використані. Тому доводиться робити вибір між альтернативним їх використанням. Виготовлення більшої кількості інвестиційних товарів означає виготовлення меншої кількості споживчих товарів. У нашому прикладі кількість інвестиційних товарів, від виробництва яких потрібно відмовитися, щоб одержати додаткову одиницю споживчих товарів, і є вміненими витратами виробництва одиниці споживчих товарів.

Рисунок 2 - Крива виробничих можливостей

Пересуваючись по кривій від альтернативи А до В, ми бачимо, що витрати на виробництво одиниці інвестиційних товарів дорівнюють витратам одиниці споживчих товарів. Однак простежуючи рух витрат під час переходу до додаткових виробничих можливостей від В до С, від С до D і т. д., ми відкриваємо важливий економічний принцип. У процесі руху від альтернативи А до Е вартість інвестиційних товарів, якими доводиться жертвувати, щоб одержати кожну додаткову одиницю споживчих товарів, збільшується. Під час переходу від А до В на одержання однієї додаткової одиниці споживчих товарів у жертву приноситься одна одиниця інвестиційних товарів, але під час переходу від В до С на одержання однієї додаткової одиниці споживчих товарів потрібно жертвувати вже двома одиницями інвестиційних товарів, потім відповідно на одну одиницю споживчих товарів - три одиниці інвестиційних товарів і, насамкінець, на одну одиницю споживчих товарів - чотири одиниці інвестиційних товарів. І навпаки, виявляється, що у разі переміщення від Е до А витрати на виробництво додаткової одиниці інвестиційних товарів дорівнюють відповідно витратам на виробництво 1/4, 1/3, 1/2 і однієї одиниці споживчих товарів для кожного з чотирьох переміщень.

Очевидною є різниця між витратами на виробництво додаткової одиниці товару і загальними, або сукупними, витратами.

Виходячи з закону зростаючих витрат, уряд країни повинен встановити оптимальну структуру виробництва, яка б забезпечувала за всіх інших однакових умов максимальні темпи зростання національної продуктивності. Так, наприклад, в середині 1960-х рр. у США спостерігалось зниження темпів підвищення продуктивності. Американські економісти рекомендували виправити таке становище шляхом збільшення інвестицій відносно обсягів споживання. Іншими словами, пропонувалося переміщення з точки D до точки С по кривій на рисунку 1. Щоб полегшити таке переміщення відповідною політикою, необхідним вважається запровадження спеціальних пільг, які б сприяли забезпеченню більш високих темпів зростання продуктивності інвестицій, що з часом привело б до зростання всієї економіки (тобто крива виробничих можливостей переміститься праворуч).

Задача.

Визначте за рахунок яких факторів, на скільки процентів по кожному фактору та в цілому по підприємству підвищилась продуктивність праці за даним таблиці

Таблиця 1

Розв'язок

На продуктивність праці впливає трудомісткість продукції, структури кадрів на підприємстві та використання робочого часу.

Задля підрахунку змін, що відбулися у даних показниках у звітному періоді відносно до базисного побудуємо нову таблицю:

Таблиця 2

Таким чином, продуктивність одного робітника ПВП зменшилась на 20,5%.

А продуктивність одного основного робітника зменшилась на 19,6%.

Втрата робочого часу = (Трудомісткість - Затрати праці основних робітників)/Трудомісткість

Вплив факторів:

За рахунок підвищення трудомісткості:

Пп = (Тм/Тн) • 100-100

Де, Пп - величина підвищення продуктивності праці, %

Отже, продуктивність праці збільшилась за рахунок трудомісткості(збільшилось на 7,39%),та за рахунок чисельності робітників.

Размещено на Allbest.ru