Вплив глобального середовища на розвиток національних економічних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 339.9

Вплив глобального середовища на розвиток національних економічних систем

Є.М. Терехов

Постановка проблеми. Процес глобалізації розширює географічну сферу свого впливу за межі національних кордонів тією мірою, якою вона бере участь у формуванні нових, глобальних правил економічної діяльності і призводить до передачі певних функцій держави на глобальний та до інших змін. економічний глобалізація національний

Три основні процеси, які відбуваються під час комплексних глобалізаційних перетворень виділяє Сіденко В.:

- зменшення перешкод для економічної, політичної та культурної взаємодії країн та народів;

- тенденція до утворення більш гомогенного економічного, політичного та культурного просторів;

- утворення структур глобальної керованості [3].

Визначення глобалізації економіки як: а) зростаючого обсягу міжнародних трансакцій, б) поглибленої взаємозалежності національних економік, в) нової стадії інтернаціоналізації господарської діяльності, г) сучасного етапу міжнародної економічної інтеграції, не дають можливості виявити цілісність якісних особливостей глобальної економіки, специфічні риси та ознаки нової світогосподарської реальності.

Тому, сьогодні навряд чи можливо дати вичерпне визначення глобалізації економіки, яке б всебічно охопило багатогранні аспекти суперечливої нелінійної динаміки та багатовекторної трансформації світогосподарського життя, адже глобалізація не є завершеним процесом.

Аналіз останніх досліджень. Економічні трансформації в контексті глобалізації світогосподарських відносин знайшли відображення у творах К. Андерсена, О. Білоруса, А. Ельянова, О. Клочка, Г. Колодки, Н. Косолапова, В. Кушліна, С. Любімцевої, Л. Монахова, Д. Найара, В. Новицького, Ю. Пахомова, С. Соколенка, Дж. Стігліца, Дж. Сороса, Дж. Томпсона, А. Філіпенка, П. Хірста, Ю. Шишкова та інших відомих дослідників.

Єдності у визначенні категорії «глобалізація» в науковому світі на сьогодні не існує, що можна пояснити багатосторонністю та комплексністю процесу глобалізації.

Гіперглобалісти, наприклад Омае К., стверджують, що вже прийшов період кінця існування національних держав і відбувається перехід до світу без кордонів, в якому важливу роль відіграють транснаціональні корпорації.

Інші, такі як Gilpin R., сповідують менш радикальний підхід і схильні неперебільшувати роль процесів глобалізації в економіці держав, де каталізаторами міжнародних економічних процесів виступають все-таки національні економіки.

Що ж розуміють під «глобалізацією»? На наш погляд, глобалізація - це доволі тривалий процес суспільного розвитку, який впливає на становлення нової міжнародної економічної системи, де рівень національної економіки доповнюється глобальним і, не призводить до відчуження національної держави від управління економічними процесами.

O'Rourke K.H., Williamson J.G. вважають її процесом зростання взаємозалежності національних економік і самих держав, який не є чимось новим, а відбувається постійно і простежується і в минулому.

На думку більшості дослідників глобалізація, навпаки, є новітнім процесом, який призводить до появи нової якості економічних зв'язків між державами. Даний напрямок представляють Кувалдін В., Мільїн, Кастельс М. та інші дослідники.

Цілі статті. Мета статті полягає у показі того, що неоліберальна модель глобалізації, яка домінує у сучасному світі, є лише одним з напрямів багатовекторного процесу глобальної трансформації світової економіки.

Виклад основного матеріалу. Під економічною глобалізацією розуміють значне збільшення масштабів усіх процесів міжнародного обміну за відкритості та інтегрованості світової економіки. Основу її функціонування утворює ринковий механізм, закони якого діють у міжнаціональному масштабі -- на світових ринках капіталів, товарів, послуг, праці.

Неоліберальна глобалізація спрямована на "поширення капіталізму вільного ринку на практично всі країни світу" [1] і обмежена рамками капіталістичної системи. Вона направлена на уніфікацію соціально-економічного розвитку та утвердження суто ринкових мотивів і принципів поведінки у всіх сферах суспільного життя. "Не може бути сумнівів у тому, що в кінцевому випадку все зводиться до прибутку і багатства, виражених у грошах" [4].

Т.Фрідман трактує процес глобалізації як «інтеграцію ринків, націй-держав і технологій, що дозволяє індивідуумам, корпораціям, націям-державам досягати будь-якої точки світу швидше, дальше, глибше і дешевше, ніж раніше» [6].

За процесу глобалізації змінюються функції та можливості держави -- зусилля її зосереджуються на фінансовому, інституційному і корпоративно-правовому регулюванні задля створення сприятливих бізнесових умов, які можливі за ефективної економічної політики. Адже капітал у будь-якому разі намагається знайти конкурентоспроможні «ділові моделі».

Глобальні процеси еволюційно створили загальнопланетарні контури оберненого зв'язку, які уможливлюють відновлення планетарної рівноваги при відносно незначних зовнішніх збуреннях, що відбуваються в тому чи тому регіоні. Це свідчить про виникнення нової ситуації в світовому господарстві, котре становить єдину глобальну економічну систему, яка саморегулюється на основі механізмів оберненого зв'язку. Так, глобалізація високих технологій, виробництва, споживання, фінансування, призводить до зростання обсягів реалізації продукції, зниження цін, підвищення продуктивності праці суб'єктів господарювання та їх ефективності.

В.Д. Базилевич вважає, що "феномен глобалізації порушив стратегічний консенсус між економічним універсумом і вільною людською особистістю, в результаті чого попередні логічно структуровані концепції економічної теорії і практики опинилися перед загрозою масштабної системної кризи" [2]. Підтвердженням цього є локальні та глобальні фінансово-економічні кризи, суперечності між конкуруючими центрами світової економічної динаміки, поділ світу на розвинене ядро та відсталу периферію, падіння життєвого рівня переважної більшості населення планети, безробіття, соціальне розшарування населення та глобальні проблеми.

Відомо, що глобалізація має як кількісні, так і якісні характеристики. Якщо до кількісних, здебільшого, відносять обсяг зовнішньої торгівлі, прямих та портфельних інвестицій, темпи зростання ВВП та інші, то до якісних -- процеси регіоналізації та глобальної інституалізації (утворенні міжнародних економічних і торгівельних організацій).

Регулятори, що набирають силу в глобальному масштабі, все чіткіше визначають віхи руху інвестиційних потоків, а отже -- ресурсів, технологій, готової продукції. Синхронно з глобальним рухом капіталу, особливо з його якісною специфікою, відбувається прискорення економічного зростання окремих країн і перспективних регіонів. Рушійними силами економічної глобалізації виступають: нові технології, лібералізація торгівлі, глобалізація попиту та пропозиції, тенденція до зростання кількості суб'єктів міжнародних економічних відносин та транснаціональних мереж, котрі здійснюють безпосередній вплив на розвиток конкуренції.

Позитивні явища глобалізації виявляються в тому, що вона сприяє інтернаціоналізації виробництва і технологій внаслідок диверсифікації господарських зв'язків різних виробничих структур. Товаровиробники отримують можливість застосовувати будь-які ресурси, розширювати ринки збуту товарів, підвищувати ефективність. Глобалізація забезпечує стандартизацію ділових процесів, розширення методів виробництва товарів, що зумовлює зростання конкурентоспроможності суб'єктів господарювання.

Поступ у технологіях, системах телекомунікацій, інформації та фінансовому секторі спричинив формування єдиного світового глобального ринку товарів, капіталу і праці. Наукомісткі сфери дедалі повніше характеризуються високим рівнем глобалізації, швидким переходом від одного технологічного рішення до ще досконалішого, скороченням часу між винаходом нового товару та його впровадженням, стрімким поширенням інновацій по каналах світової торгівлі.

До негативних явищ глобалізації можна віднести виникнення міжнародних конфліктів, вплив світових криз на економіку однієї держави, зниження міжнародної конкурентоспроможності країни, поява загрози економічної, екологічної безпеки для національних економік.

Та все ж найважливіший аспект глобалізації -- розширення конкуренції між господарюючими суб'єктами при ефективній системі зовнішньоекономічних зв'язків країни. В цьому контексті гостро постає проблема забезпечення високої конкурентоспроможності національних виробників. Адже за глобальної взаємозалежності держав існує жорстка конкуренція не лише між окремими товаровиробниками, але й державами і регіонами. Формування глобального ринку значно посилилось в останні роки ХХ ст., а сучасний етап його консолідації проходить через розвиток економічних регіональних об'єднань на які припадає біля 80 % світового ВВП і 85 % світового експорту.

Щоб адаптуватися до процесів глобалізації та інтернаціоналізації, недостатньо використовувати економічні стимули. Економічна глобалізація проходить поряд із революційними змінами в технологічних процесах, які стають причиною значних зрушень в ієрархії націй.

Інтенсивний розвиток комп'ютерної індустрії, інформаційних технологій, засобів нагромадження і обробки знань у всіх сферах діяльності на базі їх інформаційної інтерпретації та комп'ютерної обробки призвели до утворення постіндустріального інформаційного суспільства у високорозвинених країнах. Основною рушійною силою «нової економіки» є інформаційні технології, як високопродуктивний інструмент, що може будь-яку проблему представити у вигляді системної моделі при будь-яких поєднаннях умов, ресурсів та інших факторів з отриманням найобґрунтованіших рішень.

Нині формується глобальне середовище постіндустріальної інформаційної цивілізації, у якій роль основного виробничого фактору відіграє інформація, а вирішального чинника -- нові знання, що, безперервно нагромаджуючись, виливаються в принципово нові виробничі можливості. Інформація і знання, як фактори виробництва, мають змогу подолати відносну обмеженість природних ресурсів, здійснювати швидкі і ефективні маневри у будь-яких сферах фінансової й економічної діяльності. Тому ефективність економіки, зростання її конкурентоспроможності залежать від підвищення інтелектуального капіталу нації. Адже на ринку виступає вже не власне товар у чистому вигляді, а комбінований пакет товарів, послуг та інформації як вид реалізації інтелектуальної здібностей індивіда. Саме тому ефективність економіки, економічне зростання залежать не стільки від поступу матеріального виробництва, скільки від розвитку здібностей індивіда.

Як зазначає М. Портер: «в складних галузях, які складають основу будь-якої розвиненої економіки, країна не наслідує, а створює найістотніші фактори виробництва -- такі як кваліфікована робоча сила або науково-технічна база виробництва. Більше того, набір факторів, якими володіє держава в деякий певний момент часу, виявляється менш значним, ніж швидкість і ефективність їх створення і оновлення, а також застосування в конкретних сферах» [5]. Таким чином, держава, яка інтенсивно конвертує наукові знання в нові технології та товари, набуває можливості забезпечення стійких темпів економічного розвитку, здатності зосереджувати національні зусилля на пріоритетних напрямках науково-технічного, соціально-економічного розвитку в межах державних інноваційних систем і розпочинає посилювати свою конкурентоспроможність на світових ринках.

Висновки. Місце країни в сучасному світі сьогодні все більше визначається якістю людського капіталу, станом освіти і ступенем використання науки і технологій у виробництві. Тому не випадково витрати на науково-технічну діяльність в середині 90-х у нових індустріальних країнах були вищі, ніж у більшості високорозвинених країн світу.

Джерела

1. Friedman Th. Understanding Globalization // The Lexus and the Olive Tree. -- N.Y., 2000. -- р. 9.

2. Базилевич В. «Метафізика економіки»: ідея, смисл, призначення // Банківська спарва. - 2006. - № 1. - с. 29.

3. Сіденко В. Зовнішні аспекти макроструктурних зрушень // Макроструктурна політика та ринкова трансформація: досвід Польщі та України / За ред. Я. Кліха,І. Крючкової та В. Сіденка. -- К: Вид-во «Заповіт», 2004.- с. 44.

4. Сорос Дж. Криза глобального капіталізму. Відкрите суспільство під загрозою: Пер. з англ. - К., 1999. -- с. 114.

5. Ушакова Н.Г., Помінова І.І. Соціально-економічні типи країн: Навч. посіб. - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 304 с.

6. Фридман М. Могучая рука рынка // Фридман и Хайек о свободе. - Минск, 1990. - с. 33

Размещено на Allbest.ru