Підприємництво на базі громади як особливий вид соціального підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підприємництво на базі громади як особливий вид соціального підприємництва

Ковалевська А.В.

Нечипоренко Я.Є.

Харківськийнаціональнийуніверситетімені В.Н. Каразіна



Анотація

Стаття присвячена визначенню понять соціального підприємництва та підприємництва на базі громади, їх рис, характеристик, особливостей і відмінностей одне від одного та від традиційного (класичного) підприємництва. Наукова розробка цього питання є актуальною у зв'язку з реформою децентралізації, що відбувається в Україні, і, відповідно, з пошуком ефективних засобів розвитку підприємництва в об'єднаних територіальних громадах задля забезпечення їх стійкого зростання. Проаналізовано науковий доробок з цих питань як закордонних дослідників, так і вітчизняних науковців. Встановлено, що хоча в українській науковій літературі поняттю соціального підприємництва в останні роки почала приділятися достатня увага, але підприємництво на базі громади, як окреме поняття, з нього не виділяється. Визначено, що підприємництво на базі громади в кожній країні, або ж регіоні чи місцевості визначається своїми регіональними особливостями, розвиток цього поняття для реалій України набуває важливого значення. В роботі представлено ключові відмінні та об'єднуючі риси трьох видів реалізації підприємницької активності, які досліджуються. Зроблено висновок щодо актуальності та нагальності розробки методичних засад розвитку підприємництва на базі територіальних громад як важливої передумови підвищення економічної життєздатності та стабільності місцевих громад підприємництво громада соціальний

Ключові слова: соціальне підприємництво, підприємництво на базі громади, традиційне підприємництво, об'єднані територіальні громади, місцевий розвиток.



Summary

The article is devoted to defining the concepts of social entrepreneurship and community based entrepreneurship, their characteristics, common features and differences from one another and from traditional (classical) entrepreneurship. The scientific development of this issue is relevant to the decentralization reform taking place in Ukraine and, accordingly, to the search for effective means of developing entrepreneurship in the united territorial communities to ensure their sustainable growth. The scientific achievements on these issues of both foreign researchers and domestic scientists have been analyzed. From the analysis of publications on the topic, it turns out that community-based entrepreneurship and social entrepreneurship are related concepts, but social entrepreneurship is a more general concept than community-based entrepreneurship with a specific focus within territorial communities.

At the same time, community-based entrepreneurship must be distinguished from traditional entrepreneurship as an activity to maximize profit. The article discusses the feasibility of legislative regulation of the concept of social entrepreneurship in Ukraine. It is established that although the notion of social entrepreneurship in recent years has received considerable attention in the Ukrainian scientific literature, community based entrepreneurship, as a separate concept, is not distinguished from it.

It is determined that community-based entrepreneurship in each country, region or locality is determined by its national, regional or local characteristics, and the development of this concept is important for the realities of Ukraine. The paper presents the key distinctive and unifying features of the three types of entrepreneurial activity that are being explored. The conclusion is made on the relevance and urgency of the development of methodological foundations for the entrepreneurship development on the basis of territorial communities as an important prerequisite for improving the economic viability and stability of local communities.

Keywords: social entrepreneurship, community-based entrepreneurship, traditional entrepreneurship, united territorial community, local development.



Постановка проблеми. Розвиток малих і середніх підприємств є одним із ключових чинників, що вирішують питання забезпечення соціально-економічних аспектів зростання багатьох країн. Численні дослідження доводять, що внесок цих підприємств в економічне зростання є значним, це стосується як розвинених країн, так і країн, що розвиваються, а також окремих регіонів, міст, поселень. Реформа децентралізації, яка відбувається в нашій країні, актуалізує питання забезпечення соціально-економічного розвитку міст, поселень, об'єднаних територіальних громад. Одним із важливих завдань у даному контексті постає пошук та реалізація шляхів розвитку підприємництва для підвищення економічної життєздатності та стабільності місцевих громад. Маємо констатувати, що підприємницькі структури на сьогодні власними податками забезпечують основні джерела розвитку місцевих громад -- питома вага єдиного податку в структурі місцевих податків та зборів становить 40,5% і 40,6% відповідно у 2015 та у 2016 рр. Крім того, темп зростання абсолютних сум сплаченого єдиного податку у 2017 р., порівняно з 2016 роком становить 42,3% в бюджетах об'єднаних територіальних громад, а в цілому у місцевих бюджетах України -- 39,3% [1]. Отже розвиток підприємницьких структур безпосередньо обумовлює стан і рівень розвитку тієї територіальної громади, до бюджету якої зараховуються податкові збори;

ріст кількості та зростання ефективності господа-рюванняпідприємницьких структур є одним із вагомих чинників реалізації стратегічних і так-тичних завдань стійкого розвитку міст, поселень, об'єднаних територіальних громад. За останні сорок років з'явилися і набувають все більшого значення такі нові види підприємництва як соці-альне підприємництво і підприємництво на базі громади, які безпосередньо пов'язані з місцевим розвитком. В той же час в українській науковій літературі якщо соціальному підприємництву дослідники почали приділяти увагу, то поняття підприємництва на базі громади, як окреме не виділяється.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Маємо констатувати, що налічується доволі велика кількість наукових робіт та прикладних досліджень, які доводять значущість підприєм-ницької активності задля забезпечення розвитку соціально-економічних систем різних рівнів. Все більше уваги фахівців приділяється саме діагностиці впливу суб'єктів підприємницької ді-яльності на рівень розвитку міст. Серед вітчизня-них науковців, які приділяють увагу даним про-блемам доцільно виділити В.Б. Родченко[2; 3; 4], О.А. Карлову [5; 6], Л.І. Воротіну [7], Т.І. Бала- новську та О.П. Гогулю [8], А.В. Ковалевську [9] та ін. У той же час, закордонні фахівці наголошують, що місцевий розвиток залежить не лише від загального рівня підприємницької активності, а й від особливих видів здійснення підприємницької діяльності -- від рівня розвитку соціального підприємництва та підприємництва на базі громади. Доходимо висновку, що доцільно ви-вчити специфічні риси та особливості даних видів підприємницької діяльності.

Сутність, ознаки та особливості соціального підприємництва досліджуються в роботах за-кордонних та вітчизняних вчених, серед яких Z. Hamid[17], Z. Hengchao[17], J. Mair [10], I. Marti [10], S. Mhd-Sarif [17], A.T. Pierre [11, 27], M. Uddin [22], М.В. Волкової[15], Н.Р. Голуб'як[25], Н.М. Горішної [12], О.В. Довгаль [14], О.Б. Кі- рєєвої [21], С. Сергієнко [13], О.В. Сотули [24], А.В. Толстової [13], В.С. Шевченко [15] та інших. Підприємництво на базі громади досліджується в роботах таких фахівців як L. Bassano [39], K. L. Bierman [30], A. Cardow [33], J.D. Coie [30], L. P. Dana [40], K.A. Dodge [30], Friedrichsvon Y.[27], M. T.Greenberg [30], R. Harding [26], Y.V. Ivano-va[36], H. Johnstone [32], C. Kalantaridis [35], D. Lionais [32], J.E. Lochman [30], J. McConnon [39], R.J. McMahon[30], T.J. Nechyba [29], J.A. Nottingham[28], S. Parwez [37], A.T.Pierre [27], A.Pu- rusottama [38], V. Ratten [40], R.P.Strauss [29],E. P. Strжte [31], M.C. Torri [34], T. Trilaksono [38], J. Wincent [27].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Підприємництво на базі громади, як і соціальне підприємництво завжди має регіональні властивості. Проте, незважаючи на очевидну необхідність, вітчизняних досліджень з виокремленням поняття підприємництва на базі громади немає. Аналіз співвідношення видів підприємництва: традиційного підприємництва, соціального підприємництва та підприємництва на базі громади частково присутній в наукових роботах, але не зібраний в одне ціле.

Метою даної роботи є визначення поняття підприємництва на базі громади і його основних рис, а також зв'язку цього поняття з соціальним і традиційним (класичним) підприємництвом. Отже ключовими завданнями дослідження є:

-- аналіз фахових закордонних робіт з метою з'ясування сутності соціального підприємництва і підприємництва на базі громади;

-- виділення специфічних характеристик та рис даних видів підприємницької активності.

Основні результати дослідження. Соціальне підприємництво в Україні є доволі новим видом бізнесу, який виник на початку 2000-х років, тоді як у європейських країнах і США цей вид діяльності стали відрізняти з 80-х років ХХ століття. Соціальне підприємництво відрізняється від традиційного (класичного) підприємництва тим, що надає більший пріоритет створенню соціальних цінностей через задоволення соціальних потреб, або ж на їх задоволення витрачається значна частка прибутку від діяльності.

Досліджуючи сутність соціального підпри-ємництва J. Mair, I. MarA [10] наголошують, що даний вид підприємницької діяльності спрямо-ваний на реалізацію:

1) діяльності з пошуку альтернативних стра-тегій фінансування та схем управління, які доз-воляють неприбутковим організаціям створювати соціальну цінність;

2) соціально відповідальну практику комер-ційного бізнесу;

3) соціального підприємництва як засіб зняття соціальних проблем і прискорення розвитку суспільства.

На нашу думку такий підхід до визначення сутності соціального підприємництва об'єднує в собі зовсім різні напрямки та види практичної діяльності. У той же час, представлені напрямки доповнюють, а не конкурують одне з одним. Автори запропонували визначення соціального підприємництва як процесу, який передбачає інноваційне використання та комбінацію ресурсів для досягнення можливостей вирішення соціальних потреб і, отже, сприяння розвитку суспільства. Цікавою та важливою є точка зору представлена в роботі A.T. Pierre «дослідження соціального підприємництва розкидані, не до-тримуючись жодної конкретної моделі, і розгля-дають широкий спектр питань проблем соціаль-ного підприємництва з різних точок зору» [11]. Схожа точка зору представлена в роботах вітчиз-няних дослідників Н.М. Горішної, А.В. Толстової, С.Сергієнко [12; 13], де наголошено на наступних наявних рисах соціального підприємництва, як: наявність місії соціального спрямування, інно- ваційність, необхідність взаємодії громадськості, влади та бізнесу, колективна форма власності.

Проведений аналіз джерел інформації дозволяє систематизувати основні виклики перед сус-пільством, які вирішує соціальне підприємництво:

-- соціальна підтримка незахищених верств населення (наприклад, люди з обмеженими мож-ливостями, групи ризику, ВІЛ-позитивні люди, біженці та інші малі групи) [14; 15];

-- підтримка підприємницької діяльності (на-приклад, інформаційно-консультативні агентства для підприємців [16], інтернет-портали з мікрокре- дитування, підприємства із дослідження ринку);?

-- альтернативний підхід до вирішення соці-альних проблем, які є прерогативою державного управління (наприклад, забезпечення стерилі-зованою водою, низька вартість операцій з ка-таракти, вакцинація [17], веб-портал «Громадський проект» [18]);

-- соціально-орієнтований бізнес (наприклад, приватний гомеопатичний кабінет [19], приватний кабінет з психологічної допомоги [20], спортзали).

Відмінність соціального від традиційного під-приємництва полягає і в тому, що традиційне підприємництво керується перш за все загальними принципами ведення бізнесу, в той час як соціальні підприємці завжди враховують націо-нальні, регіональні, або ж місцеві особливості. З цієї причини зарубіжний досвід важливий, але недостатній для розвитку соціального підприєм-ництва в Україні.

Закони, які регулюють діяльність соціальних підприємців у Західній Європі з'явились у 90-х роках ХХ століття, в країнах Східної Європи та прибалтійських країнах -- на початку 2000-х років. В українському законодавстві на даний час нормативних документів, які б врегульовували питання соціального підприємництва не має. Ця обставина з точки зору деяких вітчизняних авторів [14; 15; 21] є негативним чинником для розвитку соціального підприємництва, що веде до термінологічної невизначеності, в той же час інші дослідники [13] вважають це позитивним фактором, що розширює можливості для соціаль-ного підприємництва. Підтвердження цієї тези можна знайти у роботах зарубіжних авторів. На-приклад, М. иМіп з співавторами [22] досліджу-ють, як громадські установи, такі як приватний сектор, міжнародні установи, фонди та місцеві громади, поступово перейшли від залежності від зовнішнього фінансування до моделі соціальних підприємств. У зв'язку зі збільшенням попиту на основні послуги у віддаленій долині Хунза на півночі Пакистану державний сектор не міг їх задовольнити в повній мірі. Постачальники по-слуг: Комітет з питань охорони навколишнього середовища Хунза, комунальна компанія Хунза та послуги з розвитку дитинства Хайдерабад- ської сільської підтримки отримали підтримку від багатьох учасників -- місцевих організацій громадянського суспільства, агентств Мережі розвитку Ага Хана, включаючи Програму під-тримки сільських районів Ага Хана, а в деяких випадках і від державних установ, але послуги в кінцевому підсумку надаються через приватний сектор з платою за обслуговування.

Не всі провідні країни мають такий закон. За словами Ніколаса Мурігу, засновника платформи для соціальних підприємців «КаІтагСо- workingspace» зі Швеції, шведський уряд спеці-ально не прийняв визначення, що таке соціальне підприємництво, адже якби було прийнято чітке визначення, це було б підставою виключити ряд підприємств з категорії соціального бізнесу і вони б вже не працювали як соціальний бізнес [23]. Карел Вандерпуртен, представник Генерального директорату з питань внутрішнього ринку, промисловості, підприємництва і МСБ Представництва ЄС в Україні, вважає, що введення спеціального терміну та чіткі критерії соціального підприємництва не потрібні і Україні, тому що це може стати обмеженням для соціаль-них підприємців певним колом галузей, напрямів і формами роботи [23].

Соціальне підприємництво відіграє особливу роль в кризові періоди, оскільки це періоди заго-стрення соціальних проблем, виконуючи функції адаптації до кризових умов [24; 25]. Статистика свідчить про порівнянну значущість соціального підприємництва і традиційного підприємництва. Наприклад, Глобальний моніторинг підпри-ємництва у Великобританії за 2003 р. показав, що частка дорослого населення Великобританії, пов'язана з соціальним підприємництвом, трохи вища, ніж у комерційному підприємництві [26].

Отже, у підсумку наголошуємо, що соціальне підприємництво це напрямок підприємництва, який постійно розширюється і включає в свою орбіту весь спектр діяльності, пов'язаний із ви-рішенням соціальних проблем та соціальною підтримкою населення, а також підприємництва і враховує в своїй діяльності регіональні, або ж місцеві особливості.

Проте в світовій науковій літературі поряд з поняттям socialentrepreneurship(соціальне підприємництво) практично одночасно з'явилося поняття community-basedentrepreneurship, що означає підприємництво на базі громади, які час-тіше не розділяються, а ототожнюються одне з од-ним. Незважаючи на безперечне значення для регіональної політики і практики, визначення і дослідження підприємництва на базі громади в світовій науковій літературі розвивалося дуже повільно, хоча перша наукова робота з цієї сфери дослідження, як зазначається у [27], розпочалася з статті Nottingham, яка з'явилася у 1975 р. і була зосереджена на проблемах впровадження підприємництва на базі громади в програми сільського розвитку [28]. Але дійсно бурхливий розвиток цієї галузі відбувається з 2000-х років. В роботі T.J. Nechybaи R.P. Strauss[29] оцінюється вплив місцевих податків і інших факторів на вибір діяльності підприємцями у громадах, K.L. Biermanз співавторами зосереджують увагу на місцевих чинниках, які можуть впливати на сільські програми [30], E.P. Strateрозглядає місцеві підприємницькі можливості як важливі фактори для інновацій та виробництва в місцевих громадах [31], H. Johnstoneта D. Lionaisпоказують, що умови у бідних громадах обмежують можливості для традиційного розвитку, але це не стосується підприємницької діяльності [32], в статті A. Cardowобговорюється роль внутрішнього туризму в економічному відновленні віддалених територій (Чатемські острови) [33], M.C. Torriвизначає, що традиційні концепції підприємництва та економічного розвитку не працюють в контексті інвестування в депресивних регіонах, таких як місцеві громади в країнах, що розвиваються, а також, що інший підхід до підприємництва, такий як підприємницька діяльність на базі громади, може бути значущим для політиків та практиків, з огляду на зростаючий інтерес до підприємництва та сталого розвитку як інструментів місцевого розвитку [34], C. Kalantaridisпоказує, як невеликі міста та сільські райони інтегруються в міжнародні виробничі мережі та наслідки цих зовнішніх впливів [35], Ю.В. Іванова досліджує підприємницьку діяльність у недружньому середовищі з фокусом на Білорусі [36], S. Parwezвизначає детермінанти, що призводять до формування, складу, функціонування та пропозиції підприємницької діяльності на базі громади в маргінальному співтоваристві (мусульманські громади в Індії) [37], A. Purusottamaз співавторами вивчають ефективність програм для розвитку підприємництва на базі громади у сільських громадах, які розробляють, реалізують та супро-воджують університети Індонезії [38], L. Bassanoі J. McConnonдосліджують діяльність та вплив мікро-підприємницької мережі DownEast (DEMN), альянсу трьох організацій з місіями економічного розвитку у створенні високоефективних освітніх програм для сільських підприємців у штаті Мен, США [39].

Даний перелік свідчить про те, що підприєм-ництво на базі громади є складним та багатомір- ним явищем. В той же час в цих дослідженнях точно не визначається, що таке підприємництво на базі громади і як воно пов'язане з традиційним підприємництвом чи відмінне від неї. Rattenі Danaвизначають підприємництво на базі громади як ключову частину суспільного життя корінних народів, завдяки якому громади можуть розвивати свій соціальний і культурний капітал для сприяння економічній активності [40].Y. Friedrichsз співавторами характеризує під-приємництво на базі громади як явище, яке має місцеву основу і охоплює некомерційні організації, місцеві підприємства, приватні особи, проекти та мережі, орієнтовані на громаду, які разом чи окремо прагнуть створити стабільну та про-цвітаючу громаду, працюючи з нею у вирішенні проблем та підвищення її соціально-економічної цінності [27].

В роботі [27] також окреслюється коло питань, які ставляться в рамках досліджень з підприєм-ництва на базі громади:

-- впровадження інноваційних ідей у підприєм-ницькій діяльності, інновації продуктів і послуг;

-- створення соціальних пільг для громад у та-ких сферах як планування охорони здоров'я, зай-нятість та освіта;

-- створення довготривалих кооперативних та спільних відносин на території громади, орга-нізація товариств та установ, партнерств, підви-щення ефективності управління;

-- розвиток процесів, за допомогою яких ство-рюються нові підприємства в межах існуючої соціальної структури, питання підвищення со-ціального капіталу, розвитку політики, мереж і сталого розвитку;

-- здатність створювати нові робочі місця за до-помогою розвитку малого бізнесу, самозайнятості;

-- реалізація програм розвитку в сільській міс-цевості -- зменшення бідності, розширення прав і можливостей, культурні чинники, економічна діяльність;

-- співпраця між державним і приватним секторами.

Наголосимо, що важливого значення в Україні набуває соціальне підприємництво і підпри-ємництво на базі громади у зв'язку з реформою децентралізації, даючи можливість створеним об'єднаним територіальним громадам як знайти нові підходи до самофінансування, так і забезпечити соціальний розвиток громад. Вітчизняні дослідники відмічають важливість соціального підприємництва у контексті впровадження адміністративно-територіальної реформи [12], вирішення проблем громад, які ігнорує приватний сектор [21], як чинника підвищення госпо-дарського потенціалу регіональних соціально- економічних систем [14], соціальне підприємни-цтво визнається особливо дієвим в контексті міс-цевої громади [13], але поняття підприємництва на базі громади як самостійне не виділяється.

В той же час у вітчизняних наукових роботах, в яких досліджується мале і середнє підприємни-цтво у контексті територіальних громад відсутнє відокремлення підприємництва на базі громади від традиційного підходу до бізнесу, як діяльності виключно з метою максимізації прибутку. Досліджуючи сутність, особливості та специфіку традиційного підприємництва, соціального під-приємництва та підприємництва на базі громади, доходимо висновку, що:

-- по-перше, спостерігаються суттєві ототож-нюючи риси соціального підприємництва та під-приємництва на базі громади;

-- по-друге, традиційне підприємництво має критичні концептуальні відмінності від соціального підприємництва і підприємництва на базі громади;

-- по-третє, підприємництво на базі громади і соціальне підприємництво -- це пов'язані поняття, адже вони створюють соціальні вигоди для на-селення, але соціальне підприємництво є більш загальною концепцією, ніж підприємництво на базі громади, яке має специфічну спрямованість діяльності в межах територіальних громад.

Отже, з одного боку підприємництво на базі громади є однією з складових поняття соціальне підприємництво, з другого боку воно не підпадає під класичне визначення підприємництва, як такого, так як має все ж таки вектор суспільної користі для конкретної громади.

Проведений аналіз дозволяє представити авторську точку зору щодо визначення сутності та специфіки означених видів реалізації під-приємницької активності. Схематично співвідно-шення соціального підприємництва, підприєм-ництва на базі громади і традиційного поняття підприємництва показано на рис. 1.

Маємо відзначити, що можна виділити най-більш загальні риси, що об'єднують різні види підприємництва. Так саме використання класичних принципів ведення бізнесу (пошук цільових ринків, задоволення потреб представників цих ринків, максимізація прибутку) об'єднує класичне підприємництво і підприємництво на базі громади.

У свою чергу, спрямування на вирішення саме соціальних проблем поєднує соціальне підприєм-ництво із підприємництвом на базі громади.

Досвід розвинених країн останніх сорока років показує ефективність підприємництва на базі громади в умовах структурних змін в економіці цих держав щодо їх просторової складової [41]. Підприємництво на базі громади є також меха-нізмом, за допомогою якого, європейські країни вирішують проблеми відтоку населення з сіль-ських районів у великі міста, особливо молоді, проблеми зменшення соціальних послуг в сіль-ських районах, таких як охорона здоров'я, школи, банки та ремонт доріг. Сталий розвиток місцевих громад потребує інноваційних ідей, розробки можливих рішень у вигляді програм, продуктів, сервісів, залучення нових індивідуальних прак-тик, які набувають більш релевантного значення в рамках підприємництва на базі громади.

Висновки і перспективи подальших досліджень. На рівні урядів європейських країн визна-но здатність соціального підприємництва та підприємництва на базі громади трансформувати на регіональному і місцевому рівні суспільство у напрямі уникнення кризових соціально-економічних явищ та стабільного розвитку в умовах нових глобальних тенденцій. Про це свідчить підтримка цих напрямів в рамках таких великих європейських програм як Europe-2020 і OECD.

Проте в наукових дослідженнях щодо регіонального розвитку в Україні поняття підприємництва на базі громади відсутнє. Відповідні соціально-економічні процеси досліджуються в рамках поняття соціального підприємництва. Ця обставина затримує науковий аналіз підприємницької діяльності в об'єднаних територіальних громадах, що є чи не найважливішим чинником їх фінансової спроможності. Саме ці питання є напрямком подальших наукових досліджень авторів.

Визначення підприємництва на базі громади в умовах України повинно наповнитися новим змістом, актуальним для українських реалій, що дасть поштовх для кращого використання потенціалу підприємництва для соціально-економічного розвитку об'єднаних територіальних громад, а також для формування в громадах середнього класу, без чого неможливий сталий регіональний розвиток.



Список літератури

1. Казюк Я., ВенцельВ. Об'єднані громади більшмотивованінарощуватимісцевіподатки та збори, -- вис-новкиекспертів. 26.10.2017. Gov.ua. ДержавнісайтиУкраїни. Децентралізаціядаєможливості.иКЬ: https://decentralization.gov.ua/news/7402 (дата звернення:: 15.07.2019).

2. Родченко В.Б., Проскурня С.С. Методический подход к оценке уровня развития территорий региона (на примере Харьковской области). Экономика и управление. 2010. № 3-4. С. 39-43.

3. Родченко В.Б. Асиметрія процесів соціально-економічного розвитку національної економіки та її регулювання. ВісникХарківськогоуніверситетуімені В.Н. Каразіна. 2013. № 1068. С. 100-106.

4. Родченко В.Б. Методологіярегулюваннясоціально-економічногорозвиткуміськихкомплексівУкраїни. Дисертація на здобуттянауковогоступеня доктора економічних наук. Харків 2012. Харківськанаціональнаака-деміяміськогогосподарства. 453 с. иКЬ: http://www.mydisser.com/search.html(дата звернення: 24.07.2019).

5. Карлова О.А., Гуляк Р.Е. Функціонуванняміста як складноїсоціально-економічноїсистеми. Коммунальное хо-зяйство городов: научно-технический сборник. 2008. № 80. С. 3-11. иБ^: https://khg.kname.edu.ua/index.php/khg/artide/view/2132/2117 (дата звернення: 30.07.2019).

6. Карлова О.А., Гуляк Р.Е. Сталийрозвитокміськогогосподарського комплексу та системижиттєзабезпеченняміст. ЧасописХмельницькогоуніверситетууправління та права «Університетськінаукові записки». 2008. №3 (27). С. 426-431.

7. Воротіна Л.І. Можливостізбереженняпідприємств сектору малого бізнесуекономікиУкраїни. иКЬ: http://tppe.econom.univ.kiev.ua/data/2009_19/zb19_05.pdf(дата звернення: 25.07.2019).

8. Балановська Т.І., Гогуля О.П., Тужик К.Л. Особливостіфункціонування малого підприємництва в Україні. Інноваційнаекономіка. 2012. № 8. С. 22-31.

9. Ковалевська А.В., Поспєлов О.В. Тенденції розвитку малих підприємств харківської області. Бізнес-Інформ. 2012. № 2. С. 93-98.

10. Mair J., Marti I. Social entrepreneurship research: A source of explanation, prediction, and delight. Journal of World Business. 2006. Vol. 41 (1). P. 36-44.

11. Pierre А.Т. The influence of wicked problems on communitybased entrepreneurship in rural Sweden. Department of Economic Science & Law Mid Sweden University. Thesis for the degree of Doctoral, Ostersund 2017. Mid Sweden University, Sundsvall, Sweden, 2017. 116 p. URL: http://www.diva-portal.org/smash/get/diva2:1149570/ FULLTEXT02.pdf (датазвернення: 4.11.2018).

12. Горішна Н.М. Феномен соціальногопідприємництва: сутність і критерії. НауковийвісникУжгородськогоУніверситету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота». 2016. Випуск 2 (39). С. 58-61.

13. Толстова А.В., Сергієнко С. Розвитоксоціальногопідприємництва в Україні: проблеми і можливості. Вісникекономікитранспорту і промисловості. 2018. № 62. С. 384-391.

14. Довгаль О.В. Проблемирозвиткусоціальногопідприємництва. Електронний журнал «Ефективнаекономіка». 2014. № 1. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2666(дата звернення: 4.02.2019).

15. Волкова М.В., Шевченко В.С. Роль соціальногопідприємництва у забезпеченністалогорозвиткуУкраїни. Журнал «Соціальнаекономіка». 2016. Том 51, № 1. С. 25-29.

16. Полякова К. Ярмоленко І.: «Ми працюємо з інформацією та створюємо дієві комунікаційні програми». Ресурсний центр Гурт. Рецептиуспіху.URL: https://gurt.org.ua/recipes_success/27734(дата звернення: 23.03.2019).

17. Hamid Z., Hengchao Z., Mhd-Sarif S. Economic Theories of Social Entrepreneurship. International Journal of Accounting, Finance and Business (IJAFB). 2017. 2 (6). P. 110-122.

18. Моша. А. Про стан впровадженнягромадського (партиципарного) бюджету в Сумах. Ресурсний центр Гурт. Статті.URL: https://gurt.org.ua/articles/49416(дата звернення: 24.03.2019).

19. Полякова К. Алевтина Рекрученко: «Моя місія - допомагати людям зберігати та примножуватиїхнєздоров'я». Ресурсний центр Гурт. Рецептиуспіху.URL: https://gurt.org.ua/recipes_success/28276(дата звернення: 24.03.2019).

20. Полякова К. Людмила Проценко: «Бізнес не тількизабезпечує мене матеріально, але йдозволяє бути са-модостатньою». Ресурсний центр Гурт. Рецептиуспіху.URL: https://gurt.org.ua/recipes_success/28410(дата звернення: 24.03.2019).

21. Кірєєва О.Б. Соціальнепідприємництво як інструментдержавноїсоціальноїполітики. URL: www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011-02(6)/11kobdsp.pdf. (дата звернення: 4.02.2019).

22. Uddin M., Ahmed M., Khan N. Provision of basic services in the Hunza Valley: Transition from social mobilization to social entrepreneurship.Enterprise Development & Microfinance. 2010. 21 (3). P. 216-228.

23. Романюк А. В Украине хотят развивать социальное предпринимательство. Сегодня. URL: https://www.segodnya.ua/ economics/enews/v-ukraine-hotyat-razvivat-socialnoe-predprinimatelstvo-1226206.html (датазвернення: 27.02.2019).

24. Сотула О.В. Соціальне підприємництво як інноваційна модель розвитку економіки. Електронненауковефа-ховевидання «Ефективнаекономіка». 2013. № 4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1988(дата звернення: 04.02.2019).

25. Голуб'як Н.Р. Соціальнепідприємництво як механізмвирішеннясоціально-політичних проблем.

S.P.A.C.E. Society, Politics, Administration in Central Europe: електроннийнауково-практичнийжурнал. 2017. Вип. 2. С. 16-20. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/7341/Golubyak%20SPACE%20 2-2017.pdf?sequence=1&isAllowed=y (датазвернення: 26.07.2019).

26. Harding R. Social Enterprise the New Economic Engine. Business Strategy Review. 2004. 15 (4). P. 39-43.

27. Friedrichs von Y., Pierre A., Wincent J. Entrepreneurship in Society: A Review and Definition of Community- Based Entrepreneurship Research. URL: https://www.researchgate.net/publication/300041850 (датазвернення: 25.03.2019).

28. Nottingham J.A. Solving community entry problems: Flotsam and jetsam. Professional Psychology: Research & Practice. 1975. 6 (3). P. 299-309.

29. Nechyba T.J., Strauss R.P. Community choice and local public services: A discrete choice approach. Regional Science & Urban Economics. 1998. 28 (1). P. 51-73.

30. Bierman K.L., Coie J.D., Dodge K.A., Greenberg M.T., Lochman J.E., McMahon R.J. Implementing a comprehensive program for the prevention of conduct problems in rural communities: The fast track experience. American Journal of Community Psychology. 1997. 25 (4). P. 493-514.

31. Str®te E.P. Innovation and changing ``worlds of production'': Case-studies of Norwegian dairies. European Urban & Regional Studies. 2004. 11 (3). P. 227-241.

32. Johnstone H., Lionais D. Depleted communities and community business entrepreneurship: Revaluing space through place. Entrepreneurship & Regional Development. 2004. 16 (3). P. 217-233.

33. Cardow A. Indigenous tourism operators: The vanguard of economic recovery in the Chatham Islands. International of Journal Entrepreneurship & Small Business. 2010. 10 (4). P. 484-498.

34. Torri M.C. Community entrepreneurship among lower castes in India: A grassroots contribution towards poverty alleviation and rural development under conditions of adversity and environmental uncertainty. Journal of Developmental Entrepreneurship. 2009. 14 (4). P. 413-432.

35. Kalantaridis C. Between the community and the world market: Garment entrepreneurs in rural Greece. Entrepreneurship & Regional Development. 1997. 9 (1). P. 25-44.

36. Ivanova Y.V. Belarus: entrepreneurial activities in an unfriendly environment. Journal of East-West Business. 2004. 10 (4). P. 29-54.

37. Parwez S. Community-based entrepreneurship: evidences from a retail case study. Journal of Innovation and Entrepreneurship. 2017. 6:14. URL: https://innovation-entrepreneurship.springeropen.com/articles/10.1186/ s13731-017-0074-z (датазвернення: 09.03.2019).

38. Purusottama A., Trilaksono T. Community-based entrepreneurship: a community development model to boost entrepreneurial commitment in rural micro enterprises. JurnalIlmiahManajemen. 2018.Volume 8. No.2. Р. 429-448. URL: https://www.researchgate.net/publication/326912365 (датазвернення: 9.03.2019).

39. Bassano L., McConnon, J. Strategic Partnerships That Strengthen Extension's Community-Based Entrepreneurship Programs: An Example from Maine. Journal of Extension. 2011. Volume 49. Number 5. URL: https://www.joe.org/joe/2011october/a3.php (датазвернення: 10.03.2019).?

40. Ratten V., Dana L.-P. Indigenous food entrepreneurship in Australia: Mark Olive `Australia's Jamie Oliver' and Indigiearth. Int. J. Entrepreneurship and Small Business. 2015. Vol. 26. No. 3. Р. 265-279. URL: https://www.researchgate.net/publication/283867965_IndLgenous_food_entrepreneurship_in_Australia_Mark_ Olive_'Australia's_Jamie_Oliver'_and_Indigiearth (датазвернення: 27.10.2018).

41. Building more and better jobs. How the OECD's Local Economic and Employment Development (LEED) Programme can help. URL: http://www.oecd.org/employment/leed/OECDLEEDBOOKLET2012lowresII.pdf(дата звернення: 28.04.2019).

References:

1. KazyukYa., Vencel V. (2017). Ob'yednanigromadybilshmotyvovaninaroshhuvatymiscevipodatky ta zbory, -- vysnovkyekspertiv [The united communities are more motivated to increase local taxes and fees, -- experts' conclusions]. Gov.ua. DerzhavnisajtyUkrayiny. Decentralizaciyadayemozhlyvosti. Available at: https://decentralization.gov.ua/news/7402 (accessed 15 July 2019).

2. Rodchenko V.B., Proskurnya S.S. (2010). Metodycheskyjpodxod k ocenkeurovnyarazvytyyaterrytoryjregyona (naprymereXarkovskojoblasty) [Methodical approach to assessing the level of development of the territories of the region (on the example of the Kharkiv region)]. Economics and management, no. 3--4, pp. 39--43.

3. Rodchenko V.B. (2013). Asymetriyaprocesivsocialno-ekonomichnogorozvytkunacionalnoyiekonomiky ta yiyiregulyuvannya [Asymmetry of the processes of socio-economic development of the national economy and its regulation]. Bulletin of V.N. KarazinKharkiv University, no. 1068, pp. 100--106.

4. Rodchenko V.B. (2012). Metodologiyaregulyuvannyasocialno-ekonomichnogorozvytkumiskyxkompleksivUkrayiny [Methodology of regulation of social and economic development of urban complexes of Ukraine]. (Dissertation for obtaining a scientific degree of the doctor of economic sciences). Xarkiv: Xarkivskanacionalnaakademiyamiskogogospodarstva. Available at: http://www.mydisser.com/search.html (accessed 24 July 2019).

5. Karlova O.A., Gulyak R.E (2008). Funkcionuvannyamista yak skladnoyisocialno-ekonomichnoyisystemy [Functioning of city as difficult socio-economic system]. Kommunalnoexozyajstvogorodov: nauchno-texnycheskyjsbornyk, no. 80, pp. 3--11. Available at: https://khg.kname.edu.ua/index.php/khg/article/view/2132/2117 (accessed 30 July 2019).

6. Karlova O.A., Gulyak R.E. (2008). Stalyjrozvytokmiskogogospodarskogokompleksu ta systemyzhyttyezabezpechennya mist [Steady development of municipal economic complex andsystem of life-support of cities]. ChasopysXmelnyczkogouniversytetuupravlinnya ta prava "Universytetskinaukovizapysky", vol. 3 (27), pp. 426--431.

7. Vorotina L.I. (2009). MozhlyvostizberezhennyapidpryyemstvsektorumalogobiznesuekonomikyUkrayiny [Possibilities of maintenance of enterprises to the sector ofsmall business of economy of Ukraine]. Available at: http://tppe.econom.univ.kiev.ua/data/2009_19/zb19_05.pdf (accessed 25 July 2019).

8. BalanovskaT.I., GogulyaO.P., TuzhykK.L. (2012). Osoblyvostifunkcionuvannyamalogopidpryyemnycztva v Ukrayini [Features of functioning of small entrepreneurship are in Ukraine]. Innovacijnaekonomika, no. 8, pp. 22--31.

9. Kovalevska A.V., Pospyelov O.V. (2012). Tendenciyirozvytkumalyxpidpryyemstvxarkivskoyioblasti [Progress of small enterprises of the Kharkiv area trends]. Biznes-Inform, no. 2, pp. 93--98.

10. Mair J., Marti I. (2006). Social entrepreneurship research: A source of explanation, prediction, and delight. Journal of World Business, vol. 41(1), pp. 36--44.

11. Pierre А.Т. (2017). The influence of wicked problems on community-based entrepreneurship in rural Sweden. Department of Economic Science & Law Mid Sweden University. (Thesis for the degree of Doctoral) Ostersund. Mid Sweden University, Sundsvall, Sweden, 116 p. Available at: http://www.diva-portal.org/smash/get/diva2:1149570/ FULLTEXT02.pdf (accessed 4 November 2018).

12. Gorishna N.M. (2016). Fenomensocialnogopidpryyemnycztva: sutnistikryteriyi [The phenomenon of social entrepreneurship: the essence and criteria]. Scientific herald of Uzhgorod University. Series: "Pedagogy. Social work", vol. 2 (39), pp. 58--61.

13. Tolstova A.V., Sergiyenko S. (2018). Rozvytoksocialnogopidpryyemnycztva v Ukrayini: problemyimozhlyvosti [Development of Social Entrepreneurship in Ukraine: Problems and Opportunities]. Bulletin of the Economy of Transport and Industry, no. 62, pp. 384--391.

14. Dovgal O.V. (2014) Problemyrozvytkusocialnogopidpryyemnycztva [Problems of social entrepreneurship development]. Efektyvnaekonomika (electronic journal), no. 1. Available at: http://www.economy.nayka.com.ua/ ?op=1&z=2666 (accessed 4 February 2019).

15. Volkova M.V., Shevchenko V.S. (2016). Rolsocialnogopidpryyemnycztva u zabezpechennistalogorozvytkuUkrayiny[The Role of Social Entrepreneurship in Ensuring Sustainable Development of Ukraine]. Journal "Social Economy", vol. 51, no. 1, pp. 25--29.

16. Polyakova K. (2015). Yarmolenko I.: «My pracyuyemo z informaciyeyu ta stvoryuyemodiyevikomunikacijniprogramy» [Yarmolenko I.: «We work with information and create effective communication programs»]. ResursnyjcentrGurt. Receptyuspixu. Available at: https://gurt.org.ua/recipes_success/27734 (accessed 23 March 2019).

17. Hamid Z., Hengchao Z., Mhd-Sarif S. (2017). Economic Theories of Social Entrepreneurship. International Journal of Accounting, Finance and Business (IJAFB), vol. 2 (6), pp. 110--122.

18. Mosha. A. (2018). Pro stanvprovadzhennyagromadskogo (partycyparnogo) byudzhetu v Sumax [On the state of implementation of public (participative) budget in Sumy]. ResursnyjcentrGurt. Statti. Available: https://gurt.org.ua/ articles/49416 (accessed 24 March 2019).

19. Polyakova K. (2015). AlevtynaRekruchenko: «Moya misiya -- dopomagatylyudyamzberigaty ta prymnozhuvatyyixnyezdorov'ya» [AlevtinaRekruchenko: "My mission is to help people to maintain and increase their health" ]. ResursnyjcentrGurt. Receptyuspixu. Available at: https://gurt.org.ua/recipes_success/28276 (accessed 24 March 2019).

20. Polyakova K. (2015). LyudmylaProcenko: «Biznes ne tilkyzabezpechuyemenematerialno, ale j dozvolyayebutysamodostatnoyu» [Lyudmila Protsenko: "Business not only provides me with material, but also allows to be self-sufficient"]. ResursnyjcentrGurt. Receptyuspixu. Available at: https://gurt.org.ua/recipes_success/28410 (accessed 24 March 2019).

21. Kiryeyeva O.B. (2011). Socialnepidpryyemnycztvo yak instrument derzhavnoyisocialnoyipolityky [Social entrepreneurship as an instrument of state social policy]. Available at: www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011-02(6)/ 11kobdsp.pdf. (accessed 4 February 2019).?

22. Uddin M., Ahmed M., Khan N. (2010). Provision of basic services in the Hunza Valley: Transition from social mobilization to social entrepreneurship. Enterprise Development & Microfinance, vol. 21 (3), pp. 216-228.

23. Romanyuk A. (2019). V Ukraynexotyatrazvyvatsocyalnoepredprynymatelstvo [In Ukraine, want to develop social entrepreneurship]. Cegodnya. Available at: https://www.segodnya.ua/economics/enews/v-ukraine-hotyat- razvivat-socialnoe-predprinimatelstvo-1226206.html (accessed 27 February 2019).

24. Sotula O.V. (2013). Socialnepidpryyemnycztvo yak innovacijna model rozvytkuekonomiky [Social entrepreneurship as an innovative model of economic development]. Elektronnenaukovefaxovevydannya "Efektyvnaekonomika" (electronic journal), no. 4. Available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1988 (accessed 2 February 2019).

25. Golub'yak N.R. (2017). Socialnepidpryyemnycztvo yak mexanizmvyrishennyasocialno-politychnyx problem [Social entrepreneurship as a mechanism for solving socio-political problems]. S.P.A.C.E. Society, Politics, Administration in Central Europe: electronic scientific and practical journal, no. 2, pp. 16-20. Available at: http://dspace.onua.edu.ua/ bitstream/handle/11300/7341/Golubyak%20SPACE%202-2017.pdf?sequence=1&isAllowed=y (accessed 26 July 2019)

26. Harding R. (2004). Social Enterprise the New Economic Engine. Business Strategy Review, vol. 15 (4), pp. 39-43.

27. Friedrichs von Y., Pierre A., Wincent J. (2014). Entrepreneurship in Society: A Review and Definition of Community-Based Entrepreneurship Research. Available at: https://www.researchgate.net/publication/300041850 (accessed 25 March 2019)

28. Nottingham J.A. (1975). Solving community entry problems: Flotsam and jetsam. Professional Psychology: Research & Practice, vol. 6 (3), pp. 299-309.

29. Nechyba T.J., Strauss R.P. (1998). Community choice and local public services: A discrete choice approach. Regional Science & Urban Economics, vol. 28 (1), pp. 51-73.

30. BiermanK.L., CoieJ.D., DodgeK.A., GreenbergM.T., LochmanJ.E., McMahonR.J. (1997). Implementing a comprehensive program for the prevention of conduct problems in rural communities: The fast track experience. American Journal of Community Psychology, vol. 25 (4), pp. 493-514.

31. Strmte E.P. (2004). Innovation and changing ``worlds of production'': Case-studies of Norwegian dairies. European Urban & Regional Studies, vol. 11 (3), pp. 227-241.

32. Johnstone H., Lionais D. (2004). Depleted communities and community business entrepreneurship: Revaluing space through place. Entrepreneurship & Regional Development, vol. 16 (3), pp. 217-233.

33. Cardow A. (2010). Indigenous tourism operators: The vanguard of economic recovery in the Chatham Islands. International of Journal Entrepreneurship & Small Business, vol. 10 (4), pp. 484-498.

34. Torri M.C. (2009). Community entrepreneurship among lower castes in India: A grassroots contribution towards poverty alleviation and rural development under conditions of adversity and environmental uncertainty. Journal of Developmental Entrepreneurship, vol. 14 (4), pp. 413-432.

35. Kalantaridis C. (1997). Between the community and the world market: Garment entrepreneurs in rural Greece. Entrepreneurship & Regional Development, vol. 9 (1), pp. 25-44.

36. Ivanova Y.V. (2004). Belarus: entrepreneurial activities in an unfriendly environment. Journal of East-West Business, vol. 10 (4), pp. 29-54.

37. Parwez S. (2017). Community-based entrepreneurship: evidences from a retail case study. Journal of Innovation and Entrepreneurship, vol. 6:14. Available at: https://innovation-entrepreneurship.springeropen.com/ articles/10.1186/s13731-017-0074-z (accessed 9 March 2019).

38. Purusottama A., Trilaksono T. (2018). Community-based entrepreneurship: a community development model to boost entrepreneurial commitment in rural micro enterprises. JurnalIlmiahManajemen, vol. 8, no. 2, pp. 429-448. Available at: https://www.researchgate.net/publication/326912365 (accessed 9 March 2019).

39. Bassano L., McConnon J. (2011). Strategic Partnerships That Strengthen Extension's Community-Based Entrepreneurship Programs: An Example from Maine. Journal of Extension, vol. 49, no. 5. Available at: https://www.joe.org/joe/2011october/a3.php (accessed 10 March 2019).

40. Ratten V., Dana L.-P. (2015). Indigenous food entrepreneurship in Australia: Mark Olive `Australia's Jamie Oliver' and Indigiearth. Int. J. Entrepreneurship and Small Business, vol. 26, no. 3, pp. 265-279. Available at: https://www.researchgate.net/publication/283867965_Indigenous_food_entrepreneurship_in_Australia_Mark_ Olive_'Australia's_Jamie_Oliver'_and_Indigiearth (accessed 27 October 2018).

41. Giguere S. (2012). Building more and better jobs. How the OECD's Local Economic and Employment Development (LEED) Programme can help. Available at: http://www.oecd.org/employment/leed/OECDLEEDBOOKLET2012lowresII.pdf (accessed 28 April 2019).

Размещено на Allbest.ru

...