Система методів в наукових дослідженнях

Key words: method, system of methods, economic research.

Постановка проблеми

Обумовлено, що більшість науковців у галузі наукових досліджень притаманне спрощене уявлення щодо місця та ролі системи методів у науковому дослідженні, наслідком чого є формальне ставлення до обґрунтування методу його проведення. Практично усе зводиться до вибору з арсеналу традиційних (або навіть просто популярних на відповідному історичному етапі еволюції науки методів проведення наукового дослідження та встановлення певної відповідності між задекларованими засобами й отриманими науковими результатами.

Метод наукового дослідження має складну структуру, а тому його слід розглядати як систему методологічного забезпечення проведення конкретного дослідження та перший етап зазначеного процесу, що передує створенню предметного знання. Натепер серед дослідників у системі методів немає одностайності у визначені як сутності та структури дослідження, так і змісту його складових. Зокрема, це стосується і такого елементу, як засоби проведення наукового дослідження, включаючи проблему їх класифікації. Таким чином, стосовно системи методів наукового дослідження існує дві теоретичні проблеми методологічного характеру:

- неправомірного ототожнення цих методів наукового дослідження;

- класифікації методів проведення наукового дослідження.

Невирішеність зазначених проблем негативно впливає на повноту й якість методологічного забезпечення конкретних наукових досліджень, а відповідно, й на ефективність організації їх проведення, а також якість отриманих наукових результатів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасні наукові публікації та навчальні посібники, що присвячені основам наукових досліджень, показують різні позиції авторів щодо науково-дослідної термінології взагалі й зокрема щодо системи методів в наукових дослідженнях. Серед них праці В.Г. Андрійчука [1], Г.В. Ковальова [2], А.С. Гальчинського [3], В.І. Ганіна [4], Г.Б. Поліщука [5], А.М. Кандиби [7], М.О. Клименка [8], С.В. Моченого [10], Р.А.Іванухи [6], а також іноземних учених. Проте важливість і дискусійність теми потребує подальших досліджень.

Формування цілей дослідження. Мета дослідження полягає в поглибленні розуміння сутності поняття «система методів» та уточнити їхню класифікацію на рівні функціонування наукових досліджень.

Виклад основного матеріалу дослідження

Методологічний аналіз наукового процесу дозволяє виділити три типи методів дослідження. По - перше, існують методи, властиві людському пізнанню в цілому, на базі яких будується як наукове, так і повсякденне знання. Їх з деякою часткою умовності можна назвати логічні методи. По-друге, виділяють методи, характерні тільки для наукового пізнання і використовуються будь-якою наукою (загальнонаукові методи дослідження). По-третє, існують особливі методи, характерні тільки для наукового пізнання і використовуються конкретною наукою.

Метод - це засіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного

завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності [2].

Рисунок 1 -- Методи дослідження залежно від сфери застосування та рівня узагальнення

Таким чином, методи дослідження виступають як багатофакторні поняття, які описують науку як сферу наукової діяльності, систему наукових знань і соціальний інститут. Сучасні вчені визначають методи дослідження як комплекс теоретичних, методологічних та практичних складових наукового дослідження, а також розглядають їх як систему наукового пізнання. Структуру логічних методів пізнання наведено в табл. 1.

метод наукове дослідження

Таблиця 1 Структура логічних методів пізнання

Джерело: розробка автора

Таким чином, логічні методи дослідження використовуються в рамках сходження від абстрактного до конкретного. Відображають історичний процес в абстрактній і теоретичній послідовній формі. Тобто логічне по своїй суті є звільнене від випадковостей, деталей, зиґзаґів. Логічні методи дослідження єдині, адже з їх допомогою вивчається один і той же об'єкт, генезис його виникнення і розвиток.

Створення єдиної класифікації видів моделювання є дуже складним завданням з огляду на багатозначності самого поняття «модель». Класифікацію можна здійснювати за такими ознаками, як характер моделей і об'єктів, що моделюються, сфера докладання моделювання, глибина моделювання і т.д.

Будь-яка класифікація видів моделювання приречена на неповноту, тим більше що термінологія в цій області, на думку ряду вчених, орієнтується не на суворі правила, а на мовні, наукові та практичні традиції, а ще частіше визначається в рамках конкретного контексту і поза ним ніякого стандартного значення не має.

Емпіричні методи пов'язані з тими прийомами, які є змістом практики або безпосереднім її результатом. А зміст теоретичних методів пов'язано з переважанням розумової діяльності, тобто. З осмисленням емпіричного матеріалу і його переробкою. Якщо на емпіричному рівні пізнання спостерігаються явища, збираються та узагальнюються факти, то на теоретичному рівні розкриваються внутрішня структура і закономірності розвитку цих явищ, їх взаємодія і обумовленість.

До загальнонаукових методів емпіричного дослідження відносяться спостереження, опис, вимірювання, експеримент.

Спостереження - цілеспрямоване вивчення предметів і явищ, в ході якого дослідник отримує знання про зовнішні сторони, властивості і відносини об'єкта [2]. До структурних компонентів спостереження відносяться сам спостерігач, об'єкт дослідження, умови спостереження і засоби спостереження - установки, прилади, вимірювальні інструменти. Спостереження є активною (цілеспрямованої, виборчої, теоретично обумовленої) діяльністю.

Опис - метод, пов'язаний з закріпленням і передачею результатів спостереження за допомогою певних знакових засобів (природного і штучного мов) [2]. За допомогою опису вихідна інформація перекладається на мову знаків, схем, малюнків, графіків і цифр, беручи тим самим форму, зручну для подальшої обробки. Опис підрозділяється на якісне і кількісне. В останньому випадку опис здійснюється із застосуванням мови математики і передбачає проведення різних вимірювальних процедур.

Вимірювання відноситься до кількісних методів, в основі яких лежать кількісні відносини, що дозволяють встановити числові співвідношення між властивостями об'єктів. Вимірювання можна також визначити як діяльність, спрямовану на застосування вимірювальної техніки. При цьому сама техніка (вимірювальні прилади, установки і т. д.) Створена на основі тих чи інших емпіричних і теоретичних концепцій, що дозволяє піти від суб'єктивізму, присутнього при повсякденному спостереженні, істотно підвищити точність результатів.

Експеримент - активний цілеспрямований метод вивчення явищ в точно фіксованих умовах їх протікання, які можуть відтворюватися і контролюватися самим дослідником [2]. Експеримент має перед наглядом ряд переваг:

- досліджуване явище може не тільки спостерігатися, але і відтворюватися за бажанням дослідника;

- можливе виявлення таких властивостей явищ, які не можна спостерігати в природних умовах;

- дозволяє ізолювати досліджуване явище від ускладнюють обставин шляхом варіювання умов і вивчати явище в чистому вигляді;

- різко зростає роль і розширюється арсенал використовуваних приладів, інструментів, установок.

До загальнонаукових методів теоретичного дослідження відносяться ідеалізація, формалізація, аксіоматичний метод, гіпотетико-дедуктивний метод, метод сходження від абстрактного до конкретного, історичний і логічний методи дослідження.

Ідеалізація - уявне освіту абстрактних об'єктів в результаті відволікання від принципової неможливості здійснити їх практично. В ході ідеалізації об'єкту приписуються властивості, можливі лише в граничному, чистому випадку [2]. Результатами ідеалізації є такі абстрактні об'єкти, як матеріальна точка, пряма в геометрії, абсолютно чорне тіло або ідеальний газ у фізиці, ідеальну державу в соціальній науці і т. д., Які в дійсності не існує. Ці об'єкти називають ще ідеальними або ідеалізованими об'єктами, теоретичними конструкціями. Дані об'єкти не є чисті фікції, вони служать опосередкованим вираженням реальних процесів, засобом їх аналізу та побудови теорій про них.

Формалізація - узагальнення форм різних за змістом процесів, абстрагування цих форм від їх змісту [2]. За допомогою формалізації відбувається відображення результатів мислення в точних поняттях і твердженнях. При формалізації досліджуваних об'єктів, їх властивостей і відносин ставляться у відповідність деякі стійкі, добре доступні для огляду конструкції, що дають можливість виявити і зафіксувати істотні сторони об'єктів. На думку В. М. Шейко [16], формалізований опис якісно спрощує отримання необхідних висновків, робить їх надійніше і точніше, подесятеряє сили талановитого дослідника.

Аксіоматичний метод - метод побудови теоретичного знання, пов'язаний з прийняттям вихідних положень, які не потребують доказів (аксіом або постулатів), і з виведенням на їх основі за правилами логіки наслідків [2]. Логічний висновок дозволяє переносити істинність аксіом на виведені з них слідства.

Гіпотетико-дедуктивний метод - специфічний метод побудови і розвитку теоретичного знання, пов'язаний з висуванням гіпотез, з яких дедуктивно виводяться слідства, що підлягають перевірці [2]. В ході перевірки

гіпотеза може уточнюватися, конкретизуватися, підтверджуватися або спростовувати.

Емпіричне обґрунтування гіпотези включає спостереження або вимірювання явищ, описуваних гіпотезою, а також експериментальне підтвердження наслідків, що випливають з неї. Ці дії можна назвати емпіричною верифікацією (перевіркою або підтвердженням), яка буває прямий і опосередкованої.

Метод сходження від абстрактного до конкретного - метод, який передбачає рух думки від абстрактних, бідних змістом понять, до багатого (системному) знання про об'єкт. Іншими словами, суть методу полягає в такому вивченні дійсності, при якому здійснюється послідовний перехід від абстрактних і однобічних уявлень про неї до все більш конкретному її відтворення [2].

Висновки

Виходячи з результатів проведеного дослідження, можна зробити висновок, що якщо наукова емпірія, її методи дають уявлення про світ через науковий факт, то теоретичні методи дослідження дозволяють вивчати так званий світ ідеальних об'єктів. Але наукове пізнання, що розвивається не може обмежитися рухом тільки в замкнутому просторі теоретичного світу. У літературі обговорюється проблематика застосування вироблених на теоретичному рівні коштів до освоєння інформації ззовні, проблема співвідношення емпіричного і теоретичного.

Описані методи в реальному науковому дослідженні (економічному, соціологічному, фізичному і т. д.) працюють у взаємодії. В процесі розвитку науки розвивається і система її методів, формуються нові прийоми і способи дослідницької діяльності.

Список використаних джерел

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприемств: підруч., 2-ге вид. К.: КНЕУ. 2012. 624 с.

2. Ковальова Г.В. Великий тлумачний словник української мови. Х.: Фоліо, 2015. 768 с.

3. Гальчинський А.С. Економічна методологія. Логіка оновлення: Курс лекцій. К.:«АДЕФ- Україна», 2014. 572 с.

4. Ганін В.І. Методологія соціально-економічних досліджень: навч. посіб,. К.:«Центр навчальної літератури», 2017. 224 с.

5. Ермаков О.Ю. Основи методології наукових досліджень: навч. посіб. - Тернопіль: «Підручники і посібники», 2015. 290 с.

6. Іванух Р.А. Аграрна економіка і ринок. Тернопіль: 2013. 306 с.

7. Кандиба А.М. Менеджмент наукового дослідження: навч. посіб. К.: Arpapxa наука, 2017. 220 с.

8. Клименко М.О. Основи та методологія наукових досліджень: навч. посіб. К.: Аграрна освіта, 2014. 352 с.

9. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посіб. К.: Кондор, 2016. 206 с.

10. Мочерний С.В. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. Т.1. Львів: Світ, 2015. - 616 с.

11. Новий словник іншомовних слів. уклад. і передм. О.М. Сліпушко. 20000 слів. К. : Аконіт, 2017. 848 с.

12. Сурмін Ю.П. Майстерня вченогае підруч. для науковця. К.: навч.-метод. центр «Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2016. 302 с.

13. Суслов Н.П. Методология экономического исследования (общие вопросы). М.: Мысль, 1974. 334 с.

14. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень: навч. посіб. К.: Видавничий дім «Слово», 2013. 240 с.

15. Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підруч. К.: Знання, 2016. 310 с.

Размещено на Allbest.ru