Господарська діяльність підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра туризму та готельного господарства

Розрахунково-графічна робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему «Господарська діяльність підприємства»

Харків

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ТА ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Складання балансу робочого часу

2.2 Визначення планової чисельності персоналу

2.3 Оцінка й аналіз руху персоналу підприємства

2.4 Аналіз ефективності використання персоналу

2.5 Розрахунок середньої заробітної плати персоналу підприємства

3. СОБІВАРТІСТЬ ТА ЦІНА ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ)

4. РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

5. ГОСПОДАРСЬКІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

5.1 Основні засоби підприємства

5.2 Оборотні активи підприємства

5.3 Нематеріальні активи підприємства

6. ТОЧКА БЕЗЗБИТКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Метою дисципліни «Економіка підприємства» є формування сучасного економічного мислення та системи спеціальних знань щодо економічного механізму, ресурсного забезпечення та результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, змісту окремих напрямів цієї діяльності та їхнього взаємозв'язку, системи показників, що її характеризують.

Завданням дисципліни «Економіка підприємства» є формування системи спеціальних знань і практичних навичок аналізу показників господарсько-виробничої діяльності підприємства з урахуванням чинників зовнішнього та внутрішнього середовища його функціонування.

Предметом вивчення виступає економічний механізм функціонування підприємства, формування та використання його ресурсного потенціалу з метою оптимізації економічних результатів діяльності

Важливим елементом оволодіння знаннями та навичками, який формує практичні навички роботи зі спеціальною літературою, орієнтує на інтенсивну роботу, критичне осмислення здобутих знань та глибоке вивчення теоретичних і практичних проблем функціонування підприємства є самостійна індивідуальна робота.

Метою розрахунково-графічної роботи є закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних за час вивчення курсу «Економіка підприємства».

Завданням розрахунково-графічної роботи є ґрунтовне ознайомлення з законодавчою базою щодо функціонування підприємства та спеціальною літературою.

1. ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ТА ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

Виробнича потужність - це максимально можливий обсяг випуску продукції при заданих організаційно-технічних умовах.

Виробнича потужність одиниці устаткування:

, (1.1)

де - дійсний фонд часу роботи одиниці устаткування;

- 7 год./од. - трудомісткість виготовлення (обробки одиниці продукції);

- продуктивність роботи одиниці обладнання в визначних одиницях виміру.

, (1.2)

де = 325 - річний ефективний фонд часу роботи обладнання, діб; кількість робочих днів за рік

= 2 - кількість змін на добу;

= 8 - тривалість зміни, год.;

= 0,2; 0,04; 0,3; 0,15 - тривалість регламентованих технологічних перерв за зміну, год.

= 325*2*(8-0,2-0,04-0,3-0,15) =4751,5=4752 год.

Виробнича потужність одиниці устаткування:

= 4752/7 = 678,85=679 од. продукції

Виробнича потужність всього устаткування дорівнюватиме:

, (1.3.)

де = 17 - кількість одиниць устаткування.

= 679*17 = 11543 од. продукції

Виробнича програма - це загальний обсяг продукції від виготовлення до реалізації, прийнятий на певний період, як правило, на рік; тобто це саме та кількість продукції, яку необхідно виготовити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (план реалізації). Розраховується за формулою:

, (1.4)

де = 0,95 - коефіцієнт корисного використання устаткування

= 11543*0,95 = 10965,85=10966 од. продукції

Згідно проведених розрахунків отримуємо результат, коли виробнича потужність перевищує попит. Для забезпечення збалансованості показників виробничої потужності та виробничої програми необхідні заходи щодо підвищення попиту та заходи, спрямовані на створення більш ефективної збутової політики.

Стимулювання збуту - це використання заходів, розрахованих на швидке реагування ринку у відповідь на пропонування підприємством своєї продукції, пряме заохочення споживачів придбати продукти чи послуги підприємства, а сфері послуг - включення цих товарів до свого асортименту для наступного їх продажу.

Організація продажів є ключовим елементом готельного бізнесу, і тому комерційні служби готельних підприємств прагнуть зробити свою збутову стратегію активнішою та різноманітнішою, широко використовуються прийоми прямого маркетингу-кліентинг, мерчандайзинг, «Cash-refund», активна пропозиція.

Із цією метою зав'язуються широкі контакти з клієнтами зокрема з тими, які вже були гостями; уважно аналізуються дії конкурентів. Однак без ретельно відпрацьованих каналів збуту готель обійтися не може, оскільки передача функцій продажу посередникам дає можливість готелю зосередити увагу на якості й конкурентоспроможності своїх продуктів і дещо зменшити свої витрати на виробництво своїх послуг.

2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Складання балансу робочого часу

Фонд робочого часу - сукупний плановий або фактичний час роботи одного працівника протягом року, кварталу, місяця. Вимірюється в годинах (людино-годинах) або днях (людино-днях).

Розрізняють:

Календарний фонд робочого часу- це кількість календарних днів періоду.

Номінальний фонд робочого часу - це календарний фонд робочого часу, за вирахуванням вихідних і святкових днів за той же період.

Корисний (ефективний) фонд робочого часу визначається шляхом віднімання з номінального фонду робочого часу кількості не виходів на роботу в днях в тому ж періоді.

На підприємствах річний ефективний фонд робочого часу одного працівника визначається за балансом робочого часу, який надається у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Баланс робочого часу середньооблікового працівника

Показники	Значення показника
1	2
1. Календарний фонд робочого часу, дні	365
2. Кількість неробочих днів, в тому числі - святкових - вихідних	10 104
3. Номінальний фонд робочого часу (кількість календ. роб. днів) (п.1-п.2)	251
4. Неявки на роботу, дні, в тому числі - чергові і додаткові відпустки - навчальні відпустки - відпустки у зв'язку з пологами - по хворобі - інші неявки, дозволені законодавством - прогули - цілодобові простої	1 3 2 2 1 2 3
5. Кількість робочих днів за рік (п.3 - п.4)	237
6. Середня (номінальна) тривалість робочого дня	8
7. Втрати часу у зв'язку з скороченням тривалості робочого дня, год., в тому числі - для підлітків - для матерів, що годують дитину - для зайнятих на важких і шкідливих роботах - інші простої (через нестачу сировини, енергії, поломку устаткування або порушення трудової дисципліни)	0,2 0,04 0,3 0,15
8. Середня корисна тривалість робочого дня, год.(п.6 - п.7)	7,31
9. Ефективний (корисний) фонд робочого часу одного праців- ника (п.8 * п.5)	1733

При розрахунку норми тривалості робочого часу на підприємстві керуються Кодексом законів про працю

2.2 Визначення планової чисельності персоналу

Визначаємо планову чисельність персоналу підприємства як сукупності:

- основних працівників - за методом трудомісткості виробничої програми;

- допоміжних працівників (як відсоток від основних працівників);

- керівників, спеціалістів, службовців (як відсоток від сукупності основних та допоміжних працівників).

Планова чисельність основних працівників підприємства () визначається за допомогою методу трудомісткості виробничої програми:

, (2.1)

де - сумарна трудомісткість виробничої програми, нормо-год.;

=1733 - дійсний фонд часу роботи одного робітника (визначається за балансом робочого часу середньооблікового працівника), год.;

=1,1 - середній коефіцієнт виконання норм на підприємстві

Сумарна трудомісткість виробничої програми:

= 7*10966 = 76762 нормо-год.,

= 76762/1733*1,1 = 40,27 = 40 чол.

Розраховуємо планову чисельність допоміжних працівників:

= * % ДП/100% = 40*10/100 = 4 чол.

Розраховуємо планову чисельність керівників, службовців:

= (+ ) * % КС/100% = (40 + 4)*6/100 = 3 чол.

Загальна планова чисельність персоналу буде дорівнювати:

= + + = 40 + 4 + 3 = 47чол.

= 45чол

За результатами розрахунків порівнюємо отримані дані із фактичною чисельністю персоналу: планова кількість перевищує фактичну.

Для забезпечення збалансованості показників планової та фактичної чисельності персоналу потрібно провести детальний аналіз чисельності за структурою персоналу, який дає змогу виявити тенденцію в зміні чисельності працівників та знайти найкращий варіант рішення завдання при заданих вимогах і обмеженнях, тобто провести оптимізацію потреби в персоналі.

Чисельність персоналу, необхідну підприємству для виконання запланованого обсягу робіт потребує кількості працівників, яку необхідно залучити в планованому періоді додатково до наявної чисельності.

2.3 Оцінка й аналіз руху персоналу підприємства

Рух (оборот) працівників на підприємстві характеризують такі показники:

- коефіцієнт обороту за прийомом ();

- коефіцієнт обороту за вибуттям ();

- коефіцієнт плинності кадрів ().

Коефіцієнт обороту за прийомом - це відношення чисельності всіх прийнятих працівників за даний період до середньооблікової чисельності працівників за той же період:

, (2.2)

де = 2 - чисельність всіх прийнятих працівників, чол.;

= 45 - середньооблікова чисельність працівників, чол.;

= 2/45 = 0,04

Коефіцієнт обороту за вибуттям - це відношення чисельності всіх працівників, які вибули з підприємства () до середньооблікової чисельності працівників ():

, (2.3)

де =1 - чисельність всіх працівників, вибувших з підприємства чол.;

= 45 - середньооблікова чисельність працівників, чол.;

= 1/45 = 0,02

Коефіцієнт плинності кадрів - це відношення кількості працівників, які вибули з підприємства з неповажних причин (з ініціативи працівника, через прогули, порушення трудової дисципліни тощо) до середньооблікової чисельності, який визначається за певний період:

, (2.4)

де =0 - чисельність працівників, які вибули з підприємства з неповажних причин, чол.;

= 45 - середньооблікова чисельність працівників, чол.

= 0/45= 0

Коефіцієнт загального обороту кадрів визначається за формулою:

К заг.об = ( + ) / (2.5)

де = 2 - чисельність всіх прийнятих працівників, чол.;

= 1 - чисельність всіх звільнених працівників, чол.;

= 45 - середньооблікова чисельність працівників, чол.;

К заг.об = (2+1) / 45 =0,067

Для того аби плинність кадрів в організації зменшилась насамперед необхідно провести аналіз, дати рекомендації, як підтримати або підвищити задоволеність працівників своїм робочим місцем. Для цього додатково необхідно використовувати дані про середню заробітну плату по галузі, інформація, отриману в результаті співбесід, спостережень і т. д. У результаті послідовного аналізу всіх чинників, що впливають на задоволеність працівника роботою і системою стимулювання праці, повинні бути запропоновані заходи, такі як: розробка стандартів нагород (грамоти, нагороди та ін.), програма навчання менеджерів і фахівців, нові посадові інструкції із зазначенням цілей, завдань, вимог і критеріїв оцінки; додатково розробити Положення про преміювання, яке ґрунтується на якості, продуктивності і прибутку підприємства, переглянути розцінки, норми праці для "відрядників" і заробітну плату для "погодинників"; скорегувати норми щодо відпочинку, наприклад, оплата санаторної путівки, пакет соціальних виплат і пільг; скласти план проведення корпоративних свят, привітань, залучати менеджерів і фахівців до обговорення стратегічних рішень.

2.4 Аналіз ефективності використання персоналу

Ефективність використання трудових ресурсів, тобто ефективність роботи персоналу, полягає в досягненні підприємством максимальних результатів при використанні наявної кількості працівників певних професій, кваліфікацій тощо.

Безпосередньо ефективність роботи персоналу оцінюють за допомогою показників, які відображають рівень продуктивності праці на підприємстві.

Продуктивність праці - це показник ефективності, результативності праці, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу.

Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин маємо два показники рівня продуктивності праці:

Трудомісткість - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг)

Середньорічний виробіток одного середньооблікового працівника - це прямий показник рівня продуктивності праці, який характеризує кількість продукції (робіт, послуг), вироблену одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується як співвідношення кількості виробленої продукції (виробнича програма) до середньооблікової чисельності персоналу.

Розраховуємо показник середньорічного виробітку одного середньооблікового працівника за формулою:

СВпр =ВП / (2.6)

де ВП = 10966 - виробнича програма,

= 45чол - фактична загальна чисельність, чол.

СВпр = 10966/45 =243,69 = 244

Для підвищення продуктивності праці персоналу рекомендуємо підвищення технічного рівня виробництва, а саме підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів; вдосконалення технології і підвищення технологічної оснащеності виробництва; підвищення якості продукції; зміна технічно-конструктивних характеристик виробництва; введення нових видів і покращення використання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива і енергії.

2.5 Розрахунок середньої заробітної плати персоналу підприємства

Однією з головних форм мотивації працівників підприємства є заробітна плата - оцінка внеску працівника в результати діяльності підприємства;

Фонд заробітної плати (ФОП) - сума всіх видатків підприємства на оплату праці в грошовій, натуральній і змішаної формах незалежно від джерел виплат.

До складу фонду оплати праці (ФОП) відносять:

- фонд основної заробітної плати;

- фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не відносяться до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо).

Фонд основної заробітної плати - це заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами, у тому числі преміальні доплати працівникам за перевиконання норм виробітку (крім одноразових премій), доплати за роботу в нічний час, у понаднормовий час, оплати простоїв не з вини працівників.

Фонд додаткової заробітної плати - це виплати, пов'язані з надбавками і доплатами, які передбачені чинним законодавством, а також оплата передбачених законодавством щорічних і додаткових відпусток та робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків.

Фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати разом складають загальний фонд заробітної плати підприємства.

Показник середньої заробітної плати характеризує середньорічну чи середньомісячну заробітну плату працівника, нараховану за видами економічної діяльності, за окремими категоріями працівників та на одного середньооблікового працівника.

Середню заробітну плату обчислюють за формулою:

, (2.7)

де - середня заробітна плата одного працівника;

- сума фонду оплати праці працівників підприємства (сукупність фондів основної та додаткової оплати праці);

-середньооблікова чисельність працівників на підприємстві, чол.

= ФОП осн + ФОП дод (2.8)

де ФОП осн = 181963- фонд основної заробітної плати, грн.;

ФОП дод - фонд додаткової заробітної плати, грн

ФОП дод = ФОП осн * % ФОП дод /100 = 181963*10/100 = 18196 грн.

= 181963 + 18196 = 200159 грн.

= 200159 / 45 = 4447,97 грн = 4448 грн.

Загальні витрати на персонал розраховуємо за формулою:

ФОП заг = *1,22 (2.9)

де - сума фонду оплати праці працівників підприємства, грн;

1,22 - урахування ЄСВ (єдиний соціальний внесок 22%).

ФОП заг = 200159 * 1,22 = 244193,98 = 244194 грн.

Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

З 1 січня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати складає 4723 гривень.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. З 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму становить на одну особу в розрахунку на місяць - 2027 гривень.

Середня заробітна плата на підприємстві склала 4448 грн., що більше розміру прожиткового мінімуму на 2421,00 грн, але на 275 грн. менше мінімальної заробітної плати.

При визначенні відрахувань, які здійснюють з заробітної плати проводимо наступний розрахунок:

середня заробітна плата (4448,00 грн.) * 19,5% (18%-податок на прибуток та 1,5% війсковий збір) = 867,36 грн.;

Визначаємо розмір заробітної плати, який підлягає виплаті одному працівнику підприємства.

4448,00 грн. - 867,34 грн. = 3580,66 грн.

Підприємство щомісячно проводить відрахування до Фонду соціального страхування (ЄСВ), тому:

4723 грн.* 22%= 1039,06 грн.

Сума у розмірі 1039,06 грн. буде відрахована до Фонду соціального страхування за рахунок коштів підприємства.

Підприємство може проводити відрахування до фонду соціального страхування з суми 4448 грн., але підприємство є добропорядним платником податків і відрахування проводяться з суми мінімальної заробітної плати - 4723 грн.

3. СОБІВАРТІСТЬ ТА ЦІНА ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ)

Найважливішим узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва є собівартість продукції підприємства, адже ототожнювати поняття «витрати» та «собівартість» не можна, оскільки витрати є складником собівартості, а під собівартістю варто розуміти важливу економічну категорію, яка відображає рівень понесених поточних витрат на виробництво та реалізацію продукції, виражених у грошовому вимірнику.

Витрати - це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових і інших видів ресурсів на виробництво і реалізацію продукції за певний період часу.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - вартісна оцінка природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, що використовують в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), а також інших витрат на їхнє виробництво і реалізацію.

Класифікація витрат по статтях калькуляції дає змогу визначити собівартість одиниці продукції, розподілити витрати за асортиментними групами, встановити обсяг витрат за кожним видом робіт, виробничими підрозділами, апаратом управління, виявити резерви зниження витрат. Калькуляція собівартості одиниці виробу наведена в таблиці 3.1

Згідно з п. П(С)БО 16, підприємство самостійно встановлює перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості.

виробничий собівартість потужність

Таблиця 3.1

Калькуляція собівартості одиниці виробу

Статті витрат	Витрати	Питома вага, %
1	2	3
1. Витрати на матеріали, в тому числі	49,37	50,26
- сировина та матеріали	13,55	13,80
- послуги сторонніх організацій	30	30,54
- паливо та енергія на технологічні цілі	3,52	3,58
- транспортно-заготівельні розходи	2,30	2,34
2. Заробітна плата основних працівників на одиницю виробу	8,5	8,65
3.Відрахування із зарплати	1,87	1,90
4. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування	9	9,16
5. Цехові витрати	4	4,07
6. Загальнозаводські витрати	7	7,13
7. Збитки від браку	8	8,14
8. ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ (пп. 1-7)	87,74	89,31
9. Позавиробничі витрати	10,5	10,69
10. ПОВНА СОБІВАРТІСТЬ (п. 8+ п. 9)	98,24	100

Ціна - виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.

Розраховуємо роздрібну ціну реалізації одиниці продукції:

Прибуток виробника на одиницю виробу (грн.) = повна собівартість *планова рентабельність /100% = 98,24*26/100% = 25,54 грн.

Ціна виробника на одиницю виробу = Прибуток виробника на одиницю виробу + повна собівартість = 98,24+25,54 = 123,78 грн.

Ціна виробника на одиницю виробу з ПДВ (ПДВ складає 20%) = Ціна виробника на одиницю виробу*1,2 = 123,78*1,2 = 148,54 грн.

Роздрібна ціна на одиницю виробу (з торговельною націнкою) = Ціна виробника на одиницю виробу з ПДВ * (100+торговельна націнка) / 100% =

= 148,54*(100+25) / 100% = 185,68 грн. =186 грн.

Зниження собівартості продукції - одна з важливих задач підприємства, тому що це дозволяє збільшити прибуток, покращити фінансовий стан, збільшити конкурентоздатність продукції.

Існує багато напрямків зменшення собівартості продукції:

- підвищення технічного рівня виробництва;

- комплексне, повне використання сировини і матеріалів, зменшення ви

рат на доставку і зберігання сировини;

- зменшення витрат на використання енергії різних видів;

- збільшення продуктивності праці і в зв'язку з цим зменшення питомих

витрат на заробітну плату в собівартості продукції;

- зменшення витрат на управління та організацію виробництва;

- зменшння невиробничих витрат.

Собівартість знижується за рахунок скорочення поточних витрат виробництва на одиницю продукції до і після проведення організаційно-технічних заходів.

4. РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Під доходами підприємства мається на увазі збільшення економічних вигід унаслідок надходження грошових коштів, іншого майна та (або) погашення зобов'язань, що призводить до збільшення капіталу.

Валовий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це сума грошей, що надійшли на рахунок підприємства, чи в касу за реалізовану продукцію (виконані роботи, надані послуги).

За методом прямого розрахунку валовий дохід розраховуємо як добуток кількості реалізованої продукції на ціну реалізації одиниці виробу.

ВД = ВП * ЦР пр (4.1)

де ВП = 10966 - виробнича программа, од.продукції:

ЦРпр = 186 - ціна реалізації одиниці продукці, грн.

ВД = 10966 * 186 = 2039676 грн.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з валового доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок та ін. Складові чистого доходу відображені нижче на Рис.4.1

Чистий дохід (виручка) від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг)	=	Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	-	Податок на додану вартість
			-	Акцизний збір
			-	Інші збори або податки з обороту
			-	Інші вирахування з доходу

Рис. 4.1 Складові чистого доходу

ЧД = ВД *К (4.2)

де ВД =2039676 - валовий дохід від реалізації продукції, грн.;

К = 0,8 - вилучення ПДВ 20%.

ЧД = 2039676 * 0,8 = 1631740,8 = 1631741 грн.

Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Валовий (балансовий) прибуток характеризує кінцевий фінансовий результат господарської діяльності підприємства та становить суму прибутку від реалізації послуг, основних засобів і позареалізаційних операцій.

Валовий (загальний) прибуток розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції та собівартістю реалізованої продукції.

ПВ = ЧД - ПС * ВП (4.3)

де ЧД =1631741 - чистий дохід від реалізації продукції, грн.;

ПС = 98,24 - повна собівартість одного виробу, грн.;

ВП = 10966 - виробнича программа, од.продукції.

ВПр = 1631741 - 98,24 * 10966 = 554441,16 = 554441 грн.

Чистий прибуток - це прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після вирахування з отриманого прибутку встановлених податків і платежів. Чистий прибуток підприємства (остаточний результат діяльності підприємства) розраховується як різниця валового прибутку та податку на прибуток.

ЧП =ВПр * К (4.4)

де ВПр = 554441 - валовий (загальний) прибуток, грн.;

К=0,82 - вилучення податоку на прибуток у розмірі 18%.

ЧП = 554441 * 0,82 = 454641,62 = 454642 грн.

Рентабельність - прибутковість або доходність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; доходність підприємства. Вимірюється у відсотках.

Рентабельність виробництва рораховуємо за формулою:

Р = ЧП * 100% / ПС * ВП (4.5)

де ЧП = 454642 - чистий прибуток підприємства, грн.;

ПС = 98,24 - повна собівартість одного виробу, грн.;

ВП = 10966 - виробнича программа, од.продукції.

Р = 454642 *100% / 98,24 * 10966 = 42,2 = 42 %

Рентабельність за валовим прибутком - являє собою відношення валового прибутку до чистої виручки від реалізації (чистого доходу):

, (4.6)

де ВПр = 554441 - валовий (загальний) прибуток, грн.;

ЧД =1631741 - чистий дохід від реалізації продукції, грн.

= 554441 / 1631741*100 % = 33,98 = 34 %

Рентабельність за валовим прибутком показує, скільки гривень валового прибутку припадає на 1 грн. чистої виручки. Може визначатись у відсотках. Чим вищий цей показник, тим краще.

Рентабельність за чистим прибутком - являє собою відношення суми чистого прибутку до чистого доходу від реалізації:

, (4.7)

де ЧП = 454642 - чистий прибуток підприємства, грн.;

ЧД =1631741 - чистий дохід від реалізації продукції, грн.

Рчп = 454642 / 1631741 * 100 % = 27,86 = 28 %

За світовим досвідом норма рентабельності за чистим прибутком має бути в межах 6 -12%.

Прибуток, що залишається після сплати перелічених податків, надходить у повне розпорядження підприємства (у господарській практиці ця частина прибутку називається чистим прибутком).

Основні напрямки використання чистого прибутку: виробничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, матеріальне заохочення (включаючи виплату дивідендів в акціонерних товариствах), відрахування до резервного фонда, збільшення статутного капіталу, інші витрати.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

- за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

- за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

- за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції.

Якщо підприємство прагне підвищити рівень прибутковості, йому, звісно, слід або скоротити витрати, або збільшити чистий дохід. Рівень рентабельності підвищується завдяки: продажу продукції за вищими цінами; продажу більших обсягів прибуткової продукції; зменшення собівартості реалізованої продукції, а також рівня адміністративних витрат і витрат на збут; оптимізації асортименту реалізованої продукції.

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства.

5. ГОСПОДАРСЬКІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

5.1 Основні засоби підприємства

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу).

Основні засоби враховуються в натуральній та вартісній формах.

Середньорічну вартість основних засобів можна визначити за формулою:

, (5.1)

де = 4350 - вартість основних засобів на початок року, тис.грн.;

= 18;34;22 - вартість основних засобів, що були введені в експлуатацію протягом року, тис.грн.;

= 75;55;29 - вартість основних засобів, що були виведені з експлуатації протягом року, тис.грн.;

= 11;8;4 - кількість місяців з моменту введення основних виробничих засобів у виробництво.

= 10;5;3 - кількість місяців з моменту виведення основних виробничих засобів з виробництва

= 4350 + (18*11+34*8+22*4)/12-(75*10+55*5+29*3)/12 = 4303,84 = = 4304 тис.грн

Ефективність використання основних засобів визначається за допомогою системи показників.

До узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів належать показники фондовіддачі, фондоємності, рівня рентабельності.

Капіталовіддача (фондовіддача) визначається шляхом ділення річного обсягу виробленої продукції (послуг) у грошовому чи натуральному вигляді, на середньорічну вартість основних засобів і свідчить про обсяг виробленої продукції на гривню основних засобів. Показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих засобів

У вартісному вигляді капіталовіддача обчислюється за формулою:

, (5.2)

де ВРП = 2039676 - виручка від реалізації продукції за рік, грн.;

=4304 - середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.

Фв = 2039676 грн / 4304 тис.грн = 0,47 грн /1грн

Капіталоємність (фондоємність) визначається як величина, обернена до капіталовіддачі, та характеризує вартість середньорічних основних засобів, що припадають на гривню обсягу реалізованих товарів (послуг):

, , (5.3)

де ВРП = 2039676 - виручка від реалізації продукції за рік, грн.;

=4304 - середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.

Фє = 4304 тис.грн / 2039676 грн = 2,11 грн /1 грн

Капіталоозброєність (фондоозброєність) характеризує вартість основних засобів у розрахунку на одного працівника:

, (5.4)

де N = 45 - середньооблікова чисельність працівників, осіб.

=4304 - середньорічна вартість основних засобів, тис.грн

Фоз = 4304 тис.грн /45чол = 95,64 = 96 тис.грн. /чол

Коефіцієнт ефективності використання (рентабельність) основних засобів характеризує величину прибутків на гривню основних засобів:

, (5.5)

де - сума чистого прибутку, грн.;

=4304 - середньорічна вартість основних засобів, тис.грн

Кеф.вик = 454642 грн / 4304 тис.грн = 0,106 = 0,11

При наявності стабільного попиту на продукцію галузі й сировинні ресурсів на їхнє виробництво напрямки поліпшення використання основних виробничих засобів визначаються необхідністю реалізації резервів найбільш повного завантаження устаткування.

До напрямків підвищення ефективності використання основних засобів можна зарахувати такі засоби: механізація та автоматизація виробництва; технічне переозброєння та модернізація підприємства; удосконалення технологічних процесів; скорочення тривалості операційного циклу виробництва; застосування прогресивних форм організації та управління виробництвом; підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня промислово-виробничого персоналу, скорочення простоїв обладнання внаслідок своєчасного забезпечення матеріалами, підвищення якості ремонтів та обслуговування обладнання; збільшення кількості машино-змін роботи обладнання та зменшення кількості устаткування, що не працює; введення додаткового обладнання.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей й основних засобів повинен передбачати забезпечення збільшення обсягів виробництва продукції, насамперед за рахунок ефективного використання внутрішньогосподарських резервів, повного використання машин й устаткування, скорочення термінів освоєння знов введених у дію потужностей.

5.2 Оборотні активи підприємства

Оборотні кошти підприємства - це предмети праці, які беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів.

Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Ефективність використання оборотних коштів не можна виміряти за допомогою одного показника. Для цього необхідна система показників, найважливішим з яких є швидкість обертання. Цей показник обчислюється у днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

, (5.6)

де Д = 365- тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

=18110- середні залишки нормованих оборотних коштів, тис.грн.;

= 2039676 - виручка від реалізації продукції підприємства, грн.

= (365 * 18110 тис.грн) / 2039676 = 3240,78 = 3241 дн.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, який визначається за формулою:

, (5.7)

де = 2039676 - виручка від реалізації продукції підприємства, грн;

=18110- середні залишки нормованих оборотних коштів, тис.грн.

= 2039676 грн./ 18110 тис.грн = 0,11

Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються, тобто тим більший прибуток отримує підприємство.

Напрямки підвищення ефективності використання оборотних коштів на підприємстві:

- прискорення оборотності оборотних активів;

- підвищення рентабельності оборотних активів

- мінімізація витрат оборотних активів у процесі їх використання

- оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва

- скорочення тривалості виробничого циклу

- поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення

- прискорення реалізації товарної продукції.

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватися прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне підприємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних активів, що дає змогу економити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

5.3 Нематеріальні активи підприємства

Нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не маютьпід собою матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані, здатні приносити прибутки (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом тривалого часу для отримання економічної вигоди.

Нематеріальні активи - це ті активи, що не мають під собою матеріальної основи, але здатні приносити прибутки або користь підприємству протягом тривалого часу.

Головною особливістю є відсутність можливості визначити загальний конкретний розмір користі, яку вони приносять.

Важливим критерієм віднесення того чи іншого об'єкта до нематеріальних ресурсів є його відчуджуваність, тобто можливість передачі об'єкта як такого у власність іншій особі.

Нематеріальними активами не можуть бути визнані інтелектуальні та ділові якості особи, його кваліфікація та здатність до праці, оскільки вони не можуть бути відчужені від людини й передані іншим особам.

6. ТОЧКА БЕЗЗБИТКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Обсяг беззбитковості виробництва - така величина обсягу продажів, за якої витрати дорівнюють виручці від реалізації усієї продукції, адже підприємство не отримує ні прибутку, ні збитків.

Для обчислення обсягу беззбитковості (Тб) можна використати декілька методів, серед яких математичний та графічний.

Передусім необхідно повну собівартість одиниці виробу розділити на постійні та змінні витрати.

Постійні витрати 18 %, змінні 82%, повна собівартість одиниці виробу дорівнює 98,24 грн., то постійні витрати складуть 98,24*0,18 = 17,68 грн, змінні витрати складуть 98,24-17,68 = 80,56 грн.

Постійні витрати на обсяг реалізації будуть дорівнювати

= * ВП (6.1)

де =17,68 - постійні витрати на одиницю продукції, грн.;

ВП = 10966 - виробнича програма

= 17,68 * 10966 = 193878,88 = 193879 грн.

Точка беззбитковості характеризується такими показниками:

1) критичний (граничний) обсяг реалізації:

, (6.2)

де = 193879 - постійні витрати на обсяг реалізації, грн.;

= 186 - ціна одиниці продукції, грн.;

= 80,56 - середні змінні витрати на одиницю продукції, грн.

ТБ = 193879 /(186 - 80,56) = 1838,76 = 1839 од. продукції

2) поріг рентабельності:

, (6.3)

Враховуючи попередні розрахунки:

ПР = 1839 * 186 = 341124 грн.

3) запас фінансової міцності:

, , (6.4)

де В=2039676 - фактичний обсяг виручки від реалізованої продукції, грн.;

ЗФМ = 2039676 - 341124 = 1698552 грн.

ЗФМ % = (2039676 - 341124) / 2039676 * 100% = 83%

4) маржі безпеки:

, (6.5)

де = 10966 - обсяг реалізованої продукції, од.

МБ = 10966 - 1839 = 9127 од. продукції

Запропонований нами підхід до визначення беззбитковості базується на теорії маржинального аналізу і враховує можливі зміни цін, постійних і змінних витрат. Він дає змогу оперативно оцінити важливі параметри операційної діяльності підприємства, зробити належні висновки та обґрунтувати планові (проектні) рішення, щодо доцільності інвестування коштів у підприємство. Використання запропонованої методики є досить важливим параметром аналізу підприємства при визначенні його інвестиційної привабливості.

ВИСНОВКИ

Метою виконання розрахунково-графічної роботи було закріплення і поглиблення теоретичних знань, отриманих при вивченні курсу “Економіка підприємства”, а також оволодіння методами виконання широкого кола типових планово-економічних розрахунків і обґрунтувань. У ході виконання розрахунково-графічної роботи був вивчений склад, структура і показники використання основних виробничих фондів підприємства, проаналізовані характеристики ефективного використання обігових засобів, були сформовані техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Виробнича діяльність будь-якого підприємства основується на найбільш раціональному використанні персоналу, виробничих і обігових засобів. У сучасних умовах організації виробничих ресурсів підприємства все більше місце займає підвищення механізації і автоматизації виробництва, застосування модернізованого обладнання, ефективних видів сировини і матеріалів, а також використання найновіших технологій. Також велике значення має правильна організація виробництва і кваліфіковане і грамотне управління підприємством.

Для підвищення продуктивності необхідно збільшувати час роботи основних засобів на протязі періоду їх дії, збільшувати змінність роботи машин і механізмів, зменшувати внутрішньозмінні втрати і не допускати простоїв обладнання, підвищувати кваліфікацію робітників підприємства.

Для того, щоб все це здійснити, знання економіки підприємства потрібні в першу чергу. Із упевненістю можна сказати, що виконання данної розрахунково-графічної роботи дозволить стати більш кваліфікованим фахівцем в майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова С.А. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з навчальної дисципліни «Економіка підприємства» С.А. Александрова, І.В. Сегеда. - Харків, 2019.

2. Александрова С.А. Економіка підприємства: конспект лекцій (для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» усіх форм навчання напряму підготовки 24 ? Сфера обслуговування спеціальностей 241 ? Готельно-ресторанна справа і 242 ? Туризм) С.А. Александрова.- Харків, 2018.

3. Законодавство України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws.

4. Бойчик І.М. Економіка підприємства: навч. посіб. / І.М. Бойчук. - К.: Атіка, 2007.

5. Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С.Ф. Покропивного. - 2-ге вид., переробл. та допов. - К.: КНТЕУ, 2000.

6. Гайбура Ю. А. Прибутковість підприємства: поняття, фактори, резерви/

7. Ю.А. Гайбура, Л. А. Загнітко [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http:// www.vestnik-econom.mgu.od.ua/journal/2017/24-2-2017/23.pdf 2017/23.pdfдіяльності»-М.: Економіст, 2010.

Размещено на Allbest.ru

...