Забезпечення соціальної безпеки населення в умовах загострення соціально-економічних ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра економіки підприємств і менеджменту

Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут

Української інженерно-педагогічної академії

Забезпечення соціальної безпеки населення в умовах загострення соціально-економічних ризиків

Ганна Михальченко

доктор економічних наук, доцент

Анотація

В статті доведено необхідність забезпечення соціальної безпеки для населення, яка є важливим фактором соціальної стабільності країни та її національної безпеки, враховуючи посилення соціально - економічних ризиків, зростання соціальної напруги у суспільстві та незадовільний соціально-економічний розвиток країни. Автором охарактеризовано основні соціально-економічні ризики, з якими стикається населення країни у сучасних умовах та які призводять до високої залежності забезпечення добробуту значної частини населення від соціального забезпечення та соціального захисту.

Метою статті є дослідження сучасних тенденцій соціально- економічного стану країни та визначення його особливостей в умовах соціально-економічної та політичної нестабільності.

Автором проаналізовано чинне законодавство країни та сучасні підходи до визначення поняття «соціальна безпека», зроблено висновок, що економічна складова є однією з найважливіших складових соціальної безпеки. Доведено, що соціальна безпека в значній мірі залежить від економічних і соціальних факторів. Відповідно до цього охарактеризовано основні демографічні, економічні та соціальні показники соціально - економічного стану країни; зроблено висновок про недотримання умов соціальної безпеки для населення країни, що проявляється у погіршенні демографічної ситуації в країні, значному майновому розшаруванні суспільства, поширенні бідності, невідповідності соціальних гарантій для забезпечення гідного рівня життя тощо. Відзначено, що рівень добробуту населення залишається надзвичайно низьким, виходячи з аналізу основних його показників.

На основі окреслених проблем та проведеного дослідження автором визначено напрями забезпечення соціальної безпеки населення країни для підвищення рівня життя населення, стимулювання його економічної активності та зайнятості, що дозволить покращити соціально-економічний стан країни та зменшити негативні наслідки існуючих соціально - економічних ризиків.

Ключові слова: соціальна безпека, населення, соціально-економічні ризики, бідність, добробут, мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум.

Анна Михальченко,

ОБЕСПЕЧЕНИЕ СОЦИАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ НАСЕЛЕНИЯ В УСЛОВИЯХ ОБОСТРЕНИЯ СОЦИАЛЬНО ЭКОНОМИЧЕСКИХ РИСКОВ

Аннотация

В статье доказана необходимость обеспечения социальной безопасности для населения, что является важным фактором социальной стабильности страны и ее национальной безопасности, учитывая усиление социально-экономических рисков, рост социальной напряженности в обществе и неудовлетворительное социально-экономическое развитие страны. Автором охарактеризованы основные социально-экономические риски, с которыми сталкивается население страны в современных условиях и которые приводят к высокой зависимости обеспечения благосостояния значительной части населения от социального обеспечения и социальной защиты.

Целью статьи является исследование современных тенденций социально-экономического состояния страны и определение его особенностей в условиях социально-экономической и политической нестабильности.

Автор проанализировал основные нормативные акты действующего законодательства страны и современные подходы к определению понятия «социальная безопасность», на основании которых и сделан вывод о том, что экономическая составляющая является одной из важных составляющих социальной безопасности. Доказано, что социальная безопасность в значительной степени обусловлена экономическими и социальными факторами. Согласно этому охарактеризованы основные демографические, экономические и социальные показатели социально-экономического развития страны; сделан вывод о несоответствии условий социальной безопасности для населения страны, что проявляется в ухудшении демографической ситуации в стране, значительном имущественном расслоении общества, усилении бедности, несоответствия социальных гарантий для обеспечения достойного уровня жизни и т.д. Отмечено, что уровень благосостояния населения остается достаточно низким, исходя из анализа его основных показателей

На основе обозначенных проблем и по результатам проведенного исследования автором обозначены направления обеспечения социальной безопасности населения страны для повышения уровня жизни населения, стимулирования его экономической активности и занятости, что позволит улучшить социально-экономическое положение страны и уменьшить негативные последствия существующих социально-экономических рисков.

Ключевые слова: социальная безопасность, население, социальноэкономические риски, бедность, благосостояние, минимальная заработная плата, прожиточный минимум.

Anna Mykhalchenko,

PROVIDING OF SOCIAL SAFETY OF POPULATION IN THE CONDITIONS OF INTENSIFYING OF SOCIO-ECONOMIC RISKS

Abstract

The article proves the need to ensure social security for the population, which is an important factor in the country's social stability and its national security, given the strengthening of socio-economic risks, the growth of social tension in society and the unsatisfactory social and economic development of the country. The author describes the main socio-economic risks faced by the country's population in modern conditions which lead to a high dependence of the welfare of a significant part of the population on social security and social protection.

The aim of the article is to study current trends in the socio-economic state of the country and determine its features in the context of socio-economic and political instability.

The author analyzes the current legislation of the country and the existing approaches to the definition of the concept of “social security” and concludes that the economic component is one of the important components of social security.

It has been proven that social security is largely driven by economic and social factors. According to this, the main demographic, economic and social indicators of the socio-economic development of the country are characterized. It was concluded that the conditions of social security for the country's population do not match, which is manifested in a worsening demographic situation in the country, significant stratification of society, increased poverty, inadequate social guarantees to ensure a decent standard of living, etc. It is noted that the level of well-being of the population remains extremely low, based on an analysis of its main indicators.

Based on the identified problems and the results of the study, the author outlines the directions for ensuring the social security of the country's population to increase the standard of living of the population, stimulate its economic activity and employment, which will improve the country's socio-economic situation and reduce the negative consequences of existing socio-economic risks.

Keywords: social security, population, socio-economic risks, poverty, welfare, minimum wage, cost of living.

Вступ

В умовах загострення соціально-економічних проблем, розшарування суспільства, поширення бідності серед населення, з одного боку, та збільшення вимог до дотримання гідного рівня життя населення відповідно до Цілей Сталого Розвитку [1], з іншого боку, в Україні посилюється нагальна потреба щодо забезпечення певного рівня соціальної безпеки, яка є важливим фактором соціальної стабільності країни та її національної безпеки. На жаль, сучасний етап розвитку держави знаходиться на рівні, що передбачає високу залежність забезпечення добробуту значної частини населення від соціального забезпечення та соціального захисту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідність соціального захисту досліджується вітчизняними науковцями вже довгий час, серед яких найбільш суттєві здобутки належать О. Амоші, М. Білинській, В. Бодрову. Б. Данилишину, Т. Заяць та іншим. Проблеми ж забезпечення соціальної безпеки почали розглядатися відносно недавно, але на цей час вітчизняна наука вже має численні здобутки таких дослідників як А. Колот, В. Куйбіда, Е. Лібанова [7], О. Новікова [9], П. Шевчук [18] тощо. Але до цього часу наша країна не вирішила в повному обсязі проблему забезпечення соціальної безпеки свого населення шляхом дотримання обов'язків держави щодо забезпечення гідного життя людини.

Формулювання цілей статті. Провести дослідження сучасних тенденцій соціально-економічного стану країни, виокремити його особливості в умовах соціально-економічної та політичної нестабільності. На основі окреслених проблем визначити напрями забезпечення соціальної безпеки населення країни як важливого чинника покращання доброту та якості життя як пересічних громадян, так і фактора покращання соціально-економічного стану країни в цілому, її національної безпеки зокрема.

Виклад основного матеріалу

Не дивлячись на безперервний процес реформування всіх гілок влади та устрою держави, населення продовжує потерпати від численної кількості соціально-економічних ризиків, серед яких можна назвати погіршення демографічної ситуації, поширення безробіття, відсутність робочих місць як в селах, так і в невеликих містах, міграційний відтік, підвищення вартості життя, недосконала медична допомога, проблеми категорії внутрішньо переміщених осіб, невирішеність ситуації на Сході країни. Все це відбувається на тлі занепаду економіки країни, збільшення державного боргу, посилення криміногенного та психологічного фактору в поведінці великої кількості людей, що пройшли через АТО та ООС, що додатково поглиблює вище зазначені ризики соціальної безпеки в країні. У зв'язку з цим, все більша частина населення не може обійтися без державної підтримки, а аналіз ситуації з державним бюджетом щодо соціальних питань свідчить про скорочення можливостей надавати населенню соціальну підтримку в достатньому обсязі. Так, кількість родин, яким призначено субсидії у січні - лютому у 2019 року в 1,7 рази перевищувала показники даного періоду 2018 року. Загалом субсидії на оплату житлово -комунальних послуг у лютому 2019 року отримували 3 млн. 736 тисяч родин, що складає майже чверть від усієї кількості домогосподарств в Україні [10]. Тобто, лише за цією характеристикою майже чверть населення не може себе забезпечити самостійно та вимагає підтримки держави.

Загалом, у 2019 році на виплату субсидій з державного бюджету було виділено 55,1 млрд. гривень. У 2020 році на субсидії з державного бюджету заплановано виділити 47,62 мільярда гривень, що на 13,56% менше від видатків державного бюджету у попередньому році [15]. Необхідно відзначити, що таке скорочення пояснюється Урядом не зменшенням кількості осіб, що потребують допомоги, а обмеженою фінансовою спроможністю та незадовільною економічною ситуацією в країні.

На жаль, сьогодні склалася ситуація, коли навіть працююча людина не завжди може бути самодостатньою щодо подолання існуючих соціально-економічних ризиків. Особливо потерпає молодь, яка повинна отримати той соціально-економічний трамплін, що дозволить їй ефективно працювати для власного забезпечення та забезпечення добробуту своїх родин, ефективного розвитку економіки та зниження соціального навантаження в майбутньому.

Загостренню соціально-економічних ризиків сприяє і посилення демографічних деформацій, які посилюють проблеми пенсійного забезпечення, враховуючи, що більшість заробітчан не здійснюють внесків до Пенсійного фонду, а повертаючись на старість в Україну також претендують на отримання пенсії. Уже в 2010 році виникла демографічна яма, яка погіршується всі ці роки. За даними Світового банку Україна знаходиться в першій 20-ці країн з вимираючим населенням. Найстрашніше для економічного розвитку країни є те, що в останнє десятиріччя скорочується населення працездатного віку. Сьогодні Україна за часткою населення віком понад 60 років входить у тридцятку найстаріших держав, займаючи 25-26 місце у рейтингу країн світу за цим показником [14]. Отже, сучасна депопуляція населення, за демографічним прогнозом фахівців, вже через 4-5 років призведе до скорочення трудових ресурсів на 7 млн. осіб, що може мати катастрофічний вплив на процеси розвитку суспільства та соціальну безпеку країни.

Зростання соціальної напруги у суспільстві, стримує та дестабілізує соціально-економічний розвиток країни [8]. Україна залишається однією з найбідніших держав у світі за рівнем життя та посідає 7 місце в міжнародному рейтингу бідності країн, близько 60% українців живуть за межею бідності, а за рейтингом рівня щастя населення перебуває на 132 місці серед 155 країн світу [16]. При цьому в Україні спостерігається значна розбіжність між бідними та багатими. Середня заробітна плата 1-го % найбільш високооплачуваних українських працівників перевищує середній заробіток 50% найменш оплачуваних працівників більше ніж у 40 разів, в той час як цей показник у скандинавських країнах дорівнює 7,1, європейських країнах - 11,7, у США - 24 рази. Співвідношення в посадових окладах між працівником основної професії та керівником на окремих підприємствах досягає 1:200. За цих умов, нагальною необхідністю стає забезпечення соціальної безпеки для всіх верст населення країни.

Відповідно чинного законодавства країни, заходи щодо забезпечення соціальних гарантій з боку держави мають гарантувати кожному громадянинові певний рівень благ і послуг, як за рахунок самого громадянина, так і за рахунок перерозподілу ресурсів між населенням на цілі його матеріального забезпечення. Але окремого нормативного акту, що розглядає соціальну безпеку в Україні немає. Так, Декларація про державний суверенітет України розглядає економічну самостійність, екологічну безпеку, зовнішню і внутрішню безпеку, але не визначає соціальну безпеку [2]. Конституція України також не містить трактування цього поняття, а розглядає національну, економічну, інформаційну та екологічну безпеку. Лише Стаття 46 присвячена трактуванню поняття соціальний захист громадян, «що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом» [6].

Закон України «Про основи національної безпеки України» визначає загальне поняття безпеки як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання, нейтралізація реальних і потенційних загроз національним інтересам» [4].

На думку дослідників, соціальна безпека є складовою національної безпеки, яка розглядає стан захищеності населення щодо загрози соціальним інтересам. В свою чергу, стан захищеності є результатом реалізації політики соціального захисту [7] або характеризує стан захищеності соціальних інтересів особи і суспільства від впливу загроз національній безпеці, що є наслідком реалізації заходів соціального захисту, який характеризує їх результативність та ефективність [9].

Враховуючи вище зазначені соціально-економічні ризики, від яких потерпає населення нашої країни, нам здається більш вичерпним визначення П. Шевчука, який розглядає соціальну безпеку як стан життєдіяльності, забезпечений комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на реалізацію соціальних інтересів, формування сприятливої демографічної ситуації, збереження генофонду держави і трансформацію трудових ресурсів відповідно до ринкових вимог [18].

Отже, економічна складова є однією з найважливіших складових соціальної безпеки, бо саме від неї залежить як добробут окремої людини, так і загальне економічна ситуація в країні. Звертаючи увагу на економічні фактори, необхідно відзначити, що за даними Державної служби статистики, валовий внутрішній продукт (ВВП) України у 2012 -2018 роках підвищився з 1,4 трлн. грн. у 2012 році до 3,56 трлн. грн. у 2018 році (табл. 1.).

Таблиця 1

Динаміка ВВП України за 2012-2018 роки