Етапи розвитку аналізу економічної діяльності в системі освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етапи розвитку аналізу економічної діяльності в системі освіти

Тетяна М. Власюк

Київський національний університет технологій та дизайну

У статті проведено дослідження становлення економічного аналізу в системі освіти. На підставі логічного та порівняльного аналізу визначені основні етапи розвитку економічного аналізу та вищої освіти, на підставі методів індукції та дедукції побудована хронологія розвитку аналізу економічної діяльності в системі освіти. Визначено, що в епоху середньовіччя (Х-ХУ ст.) економічний аналіз був направлений лише на фіксацію фактів господарського життя, які стосувалися переважно обмінних товарних операцій; в епоху відродження (ХУІ-ХУІІ ст.) та епоху просвітництва (ХУІІ - початок ХІХ ст.) відбувалася кількісна оцінка фактів господарського життя діяльності закладів освіти та якісна оцінка зареєстрованої інформації; в індустріальну епоху (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) проводився аналіз балансу окремих закладів освіти та рахунковий аналіз; постіндустріальна епоха (друга половина ХХ ст.) ознаменувала виокремлення аналізу як окремої функції управління, відбувається розвиток двох аналітичних підходів - зовнішнього аналізу (система освіти) та внутрішнього аналізу (окремий заклад освіти). В епоху трансформації та діджиталізації економіки до рівня Industry 4.0 та Sociaty 5.0 (початок ХХІ ст.) продовжується розвиток економічного аналізу в системі освіти, з'являються дослідження з аналізу розвитку світового ринку вищої освіти, розвитку національного та регіонального ринків освітніх послуг, аналізу економічної діяльності окремих закладів освіти. Обґрунтовано, що наразі аналіз економічної діяльності в системі освіти повинен бути направлений на виявлення сильних і слабких сторін нормативно-правового забезпечення, ресурсного потенціалу (матеріально-технічного, навчально-методичного, інформаційного), формування контингенту студентів, кадрового забезпечення, наукового потенціалу, міжнародної діяльності, господарської діяльності та фінансових результатів діяльності.

Ключові слова: аналіз; економічний аналіз; аналітична наука; хронологія; економічна діяльність ЗВО.

Tatiana M. Vlasiuk

Kyiv National University of Technologies and Design STAGES OF THE DEVELOPMENT OF THE ANALYSIS OF ECONOMIC ACTIVITY IN THE EDUCATION SYSTEM

The article studies the development of economic analysis in the system of education. The main stages of the development of economic analysis and higher education are determined on the basis of logical and comparative analysis, a chronology of the development of the analysis of economic activity in the education system is built on the basis of deductive and inductive methods. It was determined that in the medieval period (10th-15th centuries) economic analysis was aimed only at recording the facts of economic life, which mainly related to commodity exchange transactions; in the Renaissance (16th-17th centuries) and the Enlightenment (17th - the beginning of the 19th centuries) quantitative assessment of the economic life of educational establishments and qualitative evaluation of registered information were carried out; in the industrial era (the end of the 19th - beginning of the 20th centuries), the analysis of balance sheets of some educational institutions and accounting analysis were conducted; the post-industrial era (the second half of the 20th century) was marked by the formation of analysis as a separate function of management, two analytical approaches were developed - external analysis (of the system of education) and internal analysis (of an educational institution). In the era of economic transformation and digitalization to the levels Industry 4.0 and Sociaty 5.0 (the beginning of the 21st century), economic analysis in education continuoues its development, studies on the analysis of the development of the world market of higher education, on the development of national and regional markets of educational services, and on the analysis of economic activity of some educational institutions appear. It is substantiated that currently the analysis of economic activity in the education system should be aimed at identifying the strengths and weaknesses of regulatory and legal support, resource potential (material and technical, educational and methodical, informational), students contingent formation, personnel support, scientific potential, international activity, economic activity and its financial results.

Keywords: analysis; economic analysis; analytical science; chronology; economic activity of higher education institutions.

Постановка проблеми

економічний аналіз вища освіта

Освіта в Україні тривалий час відповідала вимогам командно- адміністративної економіки, де управління закладом вищої освіти (далі - ЗВО) відповідало принципам стабільності і передбачуваності. Особливості ринкової економіки зумовили принципово нові умови функціонування закладів, що змінює ключові основи розвитку системи вищої освіти [1, c. 126]. Після набуття ЗВО автономії перед ними постало завдання ідентифікувати, оцінити та регулювати фактори, що впливають на їх розвиток. В цих умовах значно зростає роль аналізу економічної діяльності, оскільки його прийоми і методи дозволяють виявити, кількісно та якісно виміряти причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами та процесами.

Аналіз останніх публікацій з проблеми. Економічний аналіз залишається «одним із найсуперечливіших і одночасно найбільш затребуваних розділів економіки. Протягом десятиліть тривають дискусії з приводу концептуальних питань, а саме визнання економічного аналізу як науки, місця економічного аналізу серед інших наук, адекватності назви змістовному наповненню та цільовій спрямованості» [2, с. 15].

Проблеми аналітичної науки розглядалися у працях вітчизняних науковців - Ф.Ф. Бутинця, Л.Т. Гіляровської, Л.М. Кіндрацької, Я.Д. Крупки , Т.М. Ковальчук, І.Д. Лазаришиної, С.О. Левицької, Є.В. Мних, О.В. Олійник, Л.О. Примостки, М.Г. Чумаченка, Ю.С. Цал-Цалка. Питання економіко-аналітичних досліджень розкриті у працях закордонних вчених-економістів - Х. Андерсона, Дж.В. Бейлі, Ю. Брігхема, Р. Ентоні, В. МакКензі, Р. Томаса, У.Ф. Шарпа, Й.А. Шумпетера.

Окремим аспектам аналізу економічної діяльності закладів освіти присвятили свої праці українські вчені, а саме: М.Ю. Авксєнтьєв, Л.І. Антошкіна, Т.М. Боголіб, А.І. Бутенко, І. Верхоглядова, В.М. Геєць, О.А. Грішнова, І.М. Грищенко, Б.М. Данилишин, М.П. Денисенко, Г.А. Дмитренко, Д.О. Ільницький, І.С. Каленюк, А.О. Касич, О.А. Комарова, С. Кочарян, О.А. Кратт, В.Г. Кремень, В.І. Куценко, О.В. Куклін, А.В. Ломоносов, В.І. Луговий, О.Б. Моргулець, С.Г. Натрошвілі, Т.Є. Оболенська, О.В. Пащенко, О.С. Падалка, А.Б. Почтовюк, О.О. Романовський, О.М. Свінцов, О.П. Сологуб, Д.М. Стеченко, І.О. Тарасенко, М.Р. Терованесов, І.В. Тимошенков, Л.І. Федулова, А.В. Шевчук та зарубіжні вчені - Г. Беккер, Е. Боуен, Е. Денісон, П. Друкер, Дж. Кендрік, Я. Мінсер, Е. Тоффлер, Х. Тоффлер, Т. Шульц.

Основна увага вчених була націлена на вивчення еволюції економічного аналізу як наукової діяльності. При цьому питанням класифікації періодів розвитку економічного аналізу приділялося мало уваги.

Невирішені частини дослідження. Історичний підхід до вивчення явищ і процесів є основою дослідження розвитку аналізу як науки і практики. Його використання дозволяє уникнути загрози неврахування помилок та проблем, що виникали протягом усього періоду становлення аналізу як науки, а також шляхів їх подолання.

Наразі практично відсутні дослідження з історії економічного аналізу як практичної діяльності, що обумовлює актуальність дослідження та обґрунтування етапів розвитку економічного аналізу в системі освіти.

Метою дослідження є виокремлення етапів розвитку аналізу в системі освіти з метою виявлення тенденцій еволюційного розвитку кінцевих показників економічної діяльності закладів освіти .

Виклад основних результатів та їх обґрунтування

Будь-яка з функцій управління, у тому числі аналіз, розкривається у своїй багатогранності в контексті ретроспективи. Історичний підхід є основою дослідження розвитку як науки і практики, його застосування дозволяє уникнути загрози неврахування помилок та проблем, що виникали протягом усього періоду становлення економічного аналізу, а також шляхів їх подолання [2, с. 15]. Слід відзначити, що аналіз в ході свого історичного розвитку зазнав кардинальних змін.

Термін «аналіз» грецького походження (avaXuoi^ - розкладання, англ. analysis, нім. analyse), прийшов у слов'янську мову у XVIII столітті з французької, та означав пізнавальну процедуру уявного, а також часто і реального розкладання об'єкту або явища (предмета пізнання) на частини, виділення його окремих сторін та абстрагування від інших.

За ствердженням І.Д. Лазаришиної «виникнення аналізу як практичної діяльності було пов'язане з появою фактів господарського життя. Коли ці факти мали поодинокий характер, потреба в їх аналізі, вірогідно, була незначною. Однак, у процесі розвитку товарних відносин, коли факти господарського життя стали набувати масового характеру, з'явилася необхідність у їх обліку та відповідній оцінці» [3, с. 70]. Тобто, виникнення аналізу відноситься до бронзового віку (з кінця 4-го до початку 1-го тисячоліття до н.е.), коли аналіз стосувався переважно аналізом обмінних товарних операцій. У ХХ столітті (монополістичний капіталізм) аналіз сформувався як практична діяльність, що найкраще виконує функції обслуговування капіталу (аналіз за даними фінансового обліку та аналіз в системі управлінського обліку).

Р.В. Яковенко стверджує, що аналіз означає аналізувати, піддавати аналізу, виведення закономірностей із відповідних факторів діяльності [4, с. 9]. Вважаємо, що аналіз - це «спосіб пізнання предметів та явищ оточуючого середовища, що оснований на розчленуванні цілого на складові частини та вивченні їх в усьому різноманітті зв'язків та залежностей» [5, с. 5].

І.Д. Лазаришина аналіз деталізує і виокремлює за такими періодами: 1) аналіз у доіндустріальному періоді; 2) економічний аналіз в епоху капіталістичного циклу; 3) економічний аналіз в післяжовтневий період; 4) економічний аналіз в період становлення та розвитку ринкових відносин у постсоціалістичних країнах. Чотири етапи періодизації характерні для країн, які у своєму історичному розвитку пройшли етап економіки соціалізму. Для інших країн притаманним є виділення двох перших етапів, що пов'язано з виокремленими особливостями аналізу як практики пізнання соціально-економічних відносин [3, с. 102-103].

Й.А. Шумпетер у праці «Історія економічного аналізу» виділив чотири періоди у розвитку аналізу, поклавши в основу періодизації метод дослідження: 1) період від греко- римської економічної думки до А. Сміта включно - аналіз перебував у стадії формування і розвивався в межах всеохоплюючих систем Аристотеля, батьків церкви, Хоми Аквінського та інших мислителів; 2) учення класиків, до яких Й. Шумпетер відносить і К. Маркса (1790-- 1870) - формується специфічний аналітичний інструментарій, що ґрунтується на трудовій теорії вартості; 3) включає різні напрями економічного аналізу, що виникли на руїнах системи Рікардо: маржиналізм, нова історична школа, інституціоналізм (1870-1914 рр.); 4) сучасний макроаналіз [6].

М.Г. Чумаченко та Л.Ф. Киселюк пропонують історію розвитку економічного аналізу поділити на такі періоди: «1) до революції 1917 року; 2) післяреволюційний період; 3) період переходу до ринкових відносин» [7, с. 31].

О.В. Олійник виділено «підходи до генезису економічного аналізу, виходячи з періодизації розвитку економічної науки: 1) економічний аналіз як дослідження економіки - у центрі уваги економістів як об'єкт дослідження знаходилась економіка загалом, до рівня окремого господарюючого суб'єкта, як правило, не опускалися (середина XVIII - кінець

XIX ст.); 2) економічний аналіз діяльності суб'єкта господарювання, а саме розвиток двох аналітичних підходів - зовнішнього та внутрішнього аналізу - досліджуються питання економіки окремих суб'єктів, починають поступово систематизуватися принципи управління підприємством, що оформилися в теорію фірми, надалі - неокласична теорія фінансів (з кінця ХІХ ст.); 3) аналізу балансу, балансознавство (на початку ХХ ст., а саме до 20-х рр.); 4) рахунковий аналіз, аналіз господарської діяльності (30-ті роки ХХ ст.); 5) відбувається заміна назви «аналіз господарської діяльності» на «економічний аналіз», виділення теорії аналізу господарської діяльності - надалі теорія економічного аналізу (друга половина ХХ ст.)» [2, с. 28-30].

Варто погодитись з періодизацією О.В. Олійник, оскільки перші підручники з аналізу з'явилися тільки на початку XX століття, вони були присвячені аналізу балансу та мали тільки методичну спрямованість. «В 30-і роки аналіз був введений до програми ЗВО, тобто саме в 30-і роки й відбулося становлення аналізу, як науки. За передвоєнні роки з питань економічного аналізу було видано біля трьохсот книжок та біля шестисот наукових статей. За умов воєнного часу економічний аналіз набув особливого значення, оскільки сприяв зростанню випуску високоякісної продукції з найменшими витратами. Післявоєнний час можна охарактеризувати як період ґрунтовної розробки теоретичних питань аналізу. В той же час аналіз органічно вписується і в практику управління господарством на рівні як окремого суб'єкта господарювання, так і економіки країни. Поступово розробляються самостійні напрями методології економічного аналізу: порівняльний, техніко-економічний, оперативний, економіко-математичний, функціонально - вартісний» [5, с. 7]. В умовах ринкової економіки «необхідно створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на всіх рівнях. Існує необхідність у підвищенні оперативності економічного аналізу, перебудові інформаційних потоків» [5, с. 8].

Історію економічного аналізу необхідно розглядати паралельно з історією розвитку суспільства, історією економічних вчень, історією управління, історією філософії, історією економіки. У свою чергу, розвиток економічного аналізу як напряму наукової діяльності здійснював та продовжує здійснювати вплив на інші напрями [3, с. 68].

Труднощі у формуванні методики аналізу економічної діяльності закладів освіти пояснюються тим, що «тривалий час освіта розглядалась як сфера економіки, що споживається домогосподарствами на основі перерозподілу їхніх доходів у процесі споживання» [8, с. 136].

Так, М.Р. Терованесов у процесі розвитку вищої освіти виділяє такі етапи: 1) ХІ - початок XVI сторіччя - зародження системи вищої освіти, створення перших університетів; 2) XVI-XVII сторіччя - фундаментальні відкриття у науці, початок промислової революції, вплив суспільства і науки на систему вищої освіти, що призвело до закриття університетів, створення спеціалізованих вищих шкіл; 3) XK - початок ХХ сторіччя - зміни у системі вищої освіти зумовлені структурними перетвореннями в економіці, переходом до індустріального суспільства, що призвело до модернізації системи вищої освіти, зростання кількості закладів вищої освіти і кількості студентів; 4) друга половина ХХ - 80-і роки ХХ сторіччя - розвиток системи вищої освіти визначається економічним піднесенням, протистоянням антагоністичних систем, що сприяло зближенню освітніх систем, міжнародної інтеграції в освітній сфері; 5) кінець ХХ - початок ХХІ сторіччя - використання інноваційних технологій в освітній сфері [9, с. 34].

О.Б. Моргулець досліджуючи хронологію еволюційного розвитку ідеї університету в контексті соціально-економічного укладу суспільства виділяє етапи розвитку вищої освіти: 1) середньовічний університет (XVI-XVII сторіччя); 2) доіндустріальний соціально-економічний уклад - ліберальний університет (І. Кант, 1794); утилітарне знання (Й. Фіхте, 1798); дослідницький університет (К.В. фан Гумбельт, 1810); 3) індустріальний соціально- економічний уклад - інтелектуальний університет (Дж.Г. Ньюмен); ліберально-гуманістичний університет (М. Вебер, 1918); просвітницький університет (Х. Ортега-і- Гассет, 1930); дослідницько-культурний університет (К. Ясперс, 1949); 4) постіндустріальний соціально-економічний уклад - ліберальний університет (Р. Хатчинс, 1953); мультіверситет, К. Керр, 1963); транснаціональний університет (Б. Рідінгс, 1994); 5) інформаційний соціально-економічний уклад (економіка знань) - трансформаційний університет (Р. Барнетт, 1997); третинне навчання (З. Бауман, 1997); підприємницький університет (Б. Кларк, 1998); інноваційний (проєктно-орієнтований) університет (О. Гудзинський, 2004) [10, с. 87].

Т. Мак-Кован при оцінці університету як головної інституції глобальної системи вищої освіти виділяє п'ять основних інституційних моделей: середньовічний університет (передача знань); університет Гумбольдта (наукові дослідження та відкриття); університет розвитку (застосування знань); мультиуніверситет (мультиплікативні, множинні функції); підприємницький університет (комерціалізація знань) [11]. При аналізі вищої освіти науковець виділяє внутрішню цінність знань (саморозвиток особистості) та зовнішню (інструментальну) цінність - наскільки отримані знання будуть сприяти досягненню індивідуальних і суспільних цілей, економічних, політичних і культурних інтересів.

О.С. Гринькевич при оцінці становлення інститутів вищої освіти виділяє такі історичні періоди: 1) епоха Середньовіччя - систематизація знань про людину, суспільство та Бога з домінуванням релігійного світогляду; 2) епоха Відродження - упорядкування та систематизація знань про людину та Бога - зміщення уваги на пізнавальні здібності людини; 3) епоха просвітництва - концепція Вільгельма Гумбольда, яка базується на філософських і наукових дослідженнях, поєднання навчальної й дослідницької функцій системи вищої освіти); 4) індустріальна епоха - орієнтація системи вищої освіти на види діяльності, які забезпечують розвиток економіки та суспільства; 5) постіндустріальна епоха - розвиток мультиуніверситетів з різноманітними функціями та структурними підрозділами, поява підприємницьких університетів) [12].

Таблиця 1.Етапи розвитку аналізу економічної діяльності в системі освіти