Видавнича справа

За будь-яких обставин, навіть враховуючи відтік (за нашими оцінками, дуже і дуже незначної) частини споживачів в царину електронної книги, стрімке падіння споживання вітчизняного інтелектуального продукту в межах 20 % протягом року - це жахлива цифра. Така тенденція змусила б будь-яку владу, яка вибудовує для народу своєї країни позитивне цивілізоване майбутнє, бити на сполох і швидко шукати ефективні рішення виходу з кризової ситуації.

Однак в Україні відбувається все навпаки. Принаймні на пропозицію Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження щодо розроблення та реалізації "Державної цільової національно-культурної програми популяризації книги і читання на період 2013-2017 року" Міністерство фінансів України офіційним листом повідомило, що розробку такої програми вважає передчасною.

Окрім усього іншого, цей показник свідчить про те, що понад дві третини видавців працюють "на склад", фактично "заморожуючи" навіть ті мізерні обігові кошти, з якими галузь працює сьогодні, все більше перетворюючи реальну українську книгу на віртуальну, проте не в сенсі її електронного виконання, а в сенсі її присутності як такої в соціумі.

8. Динаміка змін кількості видань за назвами

Результати дослідження засвідчили, що у 2011 році, як і в попередні роки, на фоні стрімкого падіння рівня читацької культури і попиту на книгу, видавництва продовжили гарячкову практику пошуку нових авторів і жанрових ніш, нарощуючи кількість назв і намагаючись за рахунок дрібних тиражів дорогих книжок хоч якимось чином повернути вкладені у видання кошти.

Більше того, ця практика знайшла своє поширення. Якщо у 2010 році кількість видавництв, які збільшували кількість назв, складала 55,5 % з числа тих, що надали УАВК інформацію, то в 2011 році вона зросла до 62,5 %. Однак варто зазначити, що, порівняно з 2010 роком, у 2011-му середній відсоток зростання кількості назв зменшився з 23,3 до 16,7. Найбільше зростання в межах 40 % було зафіксовано у жанрових нішах навчальної, художньої та культурологічної літератури, видань з мистецтвознавства. На 3-5 % збільшилася кількість картографічних видань.

Серед видавництв, які протягом 2011 року скоротили свою асортиментну базу, а таких 37,5 % з числа опитаних, середній відсоток скорочення склав 21,1 від 25,5 зафіксованих у попередньому 2010 році. Найбільше скорочення кількості назв, від 30 до 40 %, торкнулося довідників, словників, підручників для ВНЗ. В межах від 7 до 13 % зменшилася кількість наукових та юридичних видань, окремих видів художньої літератури.

9. Динаміка змін за середніми накладами видань

Цей показник чітко кореспондується з показником постачання загальнодоступної книги у книжкову торгівлю, є очевидним підтвердженням тенденції до стрімкого зниження рівня споживання книги у суспільстві. За даними опитування видавців, у 2011 році лише 32 % з них збільшили свої наклади в середньому на 16,4 %. Максимально, на 20 %, зросли наклади художньої, дитячої та прикладної літератури і на 3-5 % - наклади навчальної літератури з окремих дисциплін та пізнавальної літератури для дітей.

У той же час 60 % видавців, задіяних у виданні довідкової, енциклопедичної, науково-популярної та юридичної літератури, зменшили свої середні наклади на 29,9 %. Хоча в окремих випадках це зменшення сягає 45-55 %. На 1-5 % зменшилися наклади видань з документалістики та історичної літератури.

Згідно з даними Книжкової палати України у 2011 році 13 370, або 58,6 % назв книжок із 22 826, що зафіксовані як такі, що вийшли друком протягом минулого року, мали наклад менше 500 примірників. Зрозуміло, що забезпечення доступності кожного з цих видань для 45,5 млн населення України є просто нереальним.

10. Динаміка змін середньої вартості одного примірника вітчизняної книги

У минулому році, згідно з даними опитування, 64 % видавництв підвищили відпускну вартість своєї продукції в середньому на 30 %. Максимальне зростання, близько 40 %, стосується навчальної, художньої, дитячої і науково-популярної літератури. На менший відсоток (20-25 %), зросла вартість мистецької та юридичної літератури. Однак це відбулося не за рахунок механічного "накручування" видавцем ціни, а за рахунок значного зростання накладних витрат видавництв та суттєвого зменшення накладів, що, відповідно, викликало зростання вартості одного примірника.

В той же час видавці навчальної літератури для ВНЗ протягом року намагались, навіть втрачаючи власний прибуток, утримувати відпускну ціну на свої видання на рівні 2010 року. А видавці подарункових, краєзнавчих та картографічних видань навіть знизили, порівняно з 2010 роком, відпускну ціну в межах 5-7 %, маючи за мету хоча б таким чином покрити власні витрати, пов'язані з підготовкою та друком своєї книжкової продукції.

11. Динаміка змін у розрахунках книжкової торгівлі

Оцінюючи, в рамках опитування, стосунки видавців та реалізаторів книги в частині розрахунків за реалізовану продукцію, слід констатувати, що ситуація тут змінюється теж не на краще.

Якщо у 2010 році 57 % опитаних видавництв проінформували про покращення розрахунків торгівлі з ними, порівняно з 2009 роком, у середньому на 20,1 %, то за результатами 2011 року лише 32 % видавців заявили про поліпшення, порівняно з 2010 роком, розрахунків, у середньому на 15,4 %.

Про значне погіршення розрахунків, у середньому на 29,5 %, при 25 % у 2010 році, заявили 48 % опитаних видавців. У 2010 році таких видавництв було 37 %.

Минулого року найкраще торгівля розраховувалась із постачальниками навчальної літератури для загальноосвітніх шкіл, а також художніх, дитячих та картографічних видань - в межах 20-30 %. У 2010 році відсоток покращення розрахунків коливався від 44 до 50.

Погіршення розрахунків спостерігалося з постачальниками навчальної літератури для ВНЗ, довідників, фотоальбомів, мистецьких, юридичних та наукових видань.

В цілому, як і в попередні роки, книготорговельні підприємства не намагалися демонструвати лояльні партнерські стосунки з постачальниками вітчизняної книги, продовжуючи практику затримки платежів або неповного розрахунку за вже реалізовану продукцію та масове повернення видавцям нереалізованих книжок, у більшості випадків з втратою ними товарного вигляду.

Проведений УАВК аналіз хоч і ґрунтується на економічних показниках, наданих вітчизняними видавництвами, однак фактично свідчить про речі абсолютно іншого характеру, оскільки ми вже неодноразово говорили про те, що стан книги і читання є віддзеркаленням стану морального, культурного та інтелектуального здоровґя будь-якої нації й відображає реальний потенціал держави до реалізації завдань своєї демократичної, цивілізаційної розбудови.

Нинішній незадовільний стан книги і читання в країні, а також стійка, упродовж кількох років, тенденція до їхнього подальшого погіршення вступає в очевидний дисонанс із задекларованими владними інституціями широкомасштабними планами розбудови держави та переформатування, відповідно до сучасних вимог, її наукової, виробничої, технологічної, соціальної сфер.

Однак, можливо, у нинішнього керівництва фінансово-економічного блоку українського уряду є унікальний, ще невідомий цивілізованому світові, рецепт того, як без вітчизняної книги, популяризації читання, в умовах морального розкладу, поступової культурної та інтелектуальної деградації значної частини населення України реалізувати програму реформ "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава"...

Висновки

1. Незадовільний стан книговидання та книгорозповсюдження в Україні відображається в таких чинниках:

? різке зменшення кількості видань за назвами та накладами;

? недостатня та недосконала підтримка цієї галузі з боку держави;

? високі ціни на поліграфічну сировину та видавничі послуги;

? стрімке поширення російськомовних видань на українських книжкових ринках;

? понижений інтерес населення до читання.

2. Подальше дослідження проблематики потребує вияснення, наукового

узагальнення та обґрунтування вирішення таких питань:

? покращення асортименту і структури вітчизняних видань;

? удосконалення рекламно-маркетингової діяльності вітчизняних книговидавничих підприємств;

? опрацювання способів державної підтримки книговидавничої справи в Україні;

? економічне забезпечення і управлінський супровід діяльності книговидавничих підприємств України.

Головною причиною перманентного кризового стану видавничої галузі України, за наявності податкових пільг, є той факт, що з боку держави протягом усього періоду існування суверенної України не було виконано жодних системних дій, спрямованих на розбудову інфраструктури галузі, перетворення книговидання на культурну індустрію європейського зразка. Відсутність напрацьованої стратегії в цьому напрямі, яка б включала в себе організаційні заходи з відновлення зруйнованої гуртової та роздрібної системної книжкової торгівлі, кредитно-фінансову та інвестиційну підтримку суб'єктів видавничої справи з метою наповнення галузі фінансовим ресурсом, розроблення комплексної програми популяризації читання в країні та забезпечення вільного і безкоштовного доступу українців до літератури з усіх сфер сучасних знань за рахунок стабільного і фіксованого бюджетного фінансування бібліотек для систематичного оновлення і поповнення їхніх фондів. Усе це нівелювало той величезний потенціал розвитку, який закладено в пільговий режим оподаткування.

Однак уряди, які по черзі змінювали один одного на владному Олімпі, як правило, по відношенню до вітчизняної книги і пропаганди читання, у кращому випадку обмежувалися безсистемними, фрагментарними діями, які не бралися до уваги їхніми наступниками. У гіршому ж випадку, і це те, що ми маємо на сьогодні, урядовці розпочинали атаку на податкові пільги з метою їхнього анулювання.

Подібне ставлення українських державотворців до книги і читання вже загнало економіку країни в глухий виробничий, техніко-технологічний кут, перетворивши державу на хронічного імпортера будь-якої біль-менш складної промислової продукції та призвівши до майже повної втрати ресурсу кадрів професіоналів у всіх сферах життєдіяльності держави.

Реалізація планів керівництва нинішніх Мінфіну та ДПС щодо ліквідації податкових пільг для української книги фактично є спробою перекреслити стратегічне майбутнє України і забезпечити можливість їх наступникам на цих посадах наповнювати бюджет за рахунок продажу землі, невідновлюваних природних ресурсів та грошових переказів українських гастарбайтерів.

Размещено на Allbest.ru