Комунікативний процес

В широкому розумінні соціально-психологічна природа особистості може бути охарактеризована певним ступенем єдності комунікації та особистісних властивостей індивіда. Звісно, міра прояву цього взаємозв'язку є мірою сформованості комунікативних можливостей особистості. Це положення конкретизується в умінні особистості розв'язувати проблеми життя й діяльності засобами спілкування, у передаванні своїх знань і досвіду учасникам взаємодії, у способах організації певної системи стосунків на різних рівнях, у системі соціально-психологія його забезпечення саморозвитку особистості тощо. Таке тлумачення комунікативної природи особистості виводить на психологічну та соціальну основи її розвитку, на співвідношення внутрішнього і зовнішнього, об'єктивного і суб'єктивного, індивідуального і соціального в ньому. Отже, комунікація розуміється як властивість соціальна та психологічна, як атрибутивна якість особистості. Соціально-психологічна природа особистості передбачає врахування таких закономірностей, які походять як із суспільної, так і з біологічної зумовленості людської поведінки та людських стосунків - міжособистісних, міжгрупових, внутрішньо особистісних, що характеризують у сукупності ставлення людей до роботи, до нагромадження й використання ними свого інтелектуального, морального, професійного та іншого потенціалу.

Розкриваючи комунікативну природу особистості, слід враховувати загальнонаукові константи щодо проблеми спілкування та його ролі в життя індивіда. Вивчення та аналіз соціально-психологічної літератури дає змогу виокремити такі характеристики спілкування: комунікація як засіб передавання інформації є водночас інтегрувальною складовою особистості, що забезпечує тією чи іншою мірою прояв усіх її соціально-психологічних властивостей; спілкування розглядається з позицій соціальної і діалогічної взаємодії, такої, що здійснюється переважно не окремою людиною, а саме всіма учасниками процесу стосовно діяльності, яка їх об'єднує; партнери в процесі обміну інформацією, взаємодії та сприйняття один одного розуміються як його учасники. З позицій соціально-психологічного підходу спілкування спрямоване на забезпечення впорядкованості та узгодженості в діях учасників комунікативного процесу, оптимізації всіх форм їхньої взаємодії з метою вирішення суспільно" значущих завдань. Воно також має гарантувати індивідам повагу й саморозкриття особистісних здібностей у ході комунікації. Запропонована логіка аналізу феномену спілкування вказує на тісний зв'язок комунікації з розвитком особистості в соціумі.

Загалом, соціально-психологічну природу особистості визначають численні фактори. Розглянемо деякі з них.

За умов комунікативного підходу сам розвиток особистості є тим процесом, де комунікація перебуває у взаємодії та єдності з особистісними властивостями індивіда і сприяє його формуванню в соціумі. На ефективність розвитку комунікативних властивостей людини, прояву комунікативного потенціалу індивіда впливають характер його взаємодії з іншими, індивідуальні психологічні особливості учасників комунікативного процесу, вибірковість стосунків, якість вибору, рівень групової сумісності тощо. Спілкування тут постає як умова доцільної взаємодії людини із соціальним оточенням і водночас виступає в ролі як зовнішньої умови, засобу ефективної дії, так і внутрішньої характеристики психічної активності особистості.

У соціально-психологічній структурі особистості комунікативні властивості є інтегральними її характеристиками, за допомогою яких здійснюється взаємозв'язок людини із соціумом, соціально-психологічне сприйняття й відображення нею соціальних відносин і реальностей життя, забезпечується встановлення контактів між людьми. За допомогою спілкування індивід «входить» у сферу ідей, думок співрозмовника, долучається до орбіти його активності. Отже, особистість є сукупністю різних зовнішніх і внутрішніх комунікацій, які утворюють комунікативне ядро, комунікативний світ людини, а її розвиток у соціумі здійснюється за умов спільної активності, взаємодії та діалогу.

Особистості за умов комунікативного підходу до їхнього розвитку постійно перебувають у соціокультурному та етнопсихологічному просторі спілкування: стійкі характеристики стилю взаємодії, традиції, норми, правила, позиції, ролі тощо. Водночас ситуація спілкування - це не лише наявність контакту з певною конкретною людиною або групою людей, їхньою комунікативною культурою, а й комплекс прихованих проблем, конфліктів, бар'єрів комунікативного процесу, який утворює смислову тканину й перспективу згоди-незгоди, довіри-не-довіри, поваги-неповаги та інше. Соціально-психологічна природа особистості передбачає усвідомлення її становлення як комунікативної життєдіяльності, у ході якої відбуваються зовнішні і внутрішні зміни, здійснюється формування комунікабельності, розвивається комунікативний потенціал.

Спілкуючись, людина реалізовує цілі та завдання, які вона ставить перед собою. Водночас участь у спілкуванні - це використання механізмів і засобів входження індивіда до системи соціальних відносин. Зрештою, у спілкуванні проявляються індивідуально-психологічні властивості особистості, які забезпечують їй можливість соціалізації. При цьому йдеться про оптимальну участь особистості у спілкуванні. Названу систему властивостей і можливостей людини можна означити як її комунікативний потенціал, який проявляється у взаємодії з іншими людьми, при входженні індивіда в соціум, засвоєнні соціального досвіду, відображенні та регуляції соціального процесу.

Розділ 2. Психологічні особливості комуникативних якостей курсантів

2.1 Загальна характеристика груп обстежуваних і методів дослідження

Дане дослідження було проведене в 2010 році на базі Харківського національного університету внутрішніх справ.

У дослідженні взяли участь 44 курантів 1 - го курсу Навчально-наукового інституту психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій, серед них 22 курсанта за напрямом підготовки «Інформаційні систсем і технології в діяльності ОВС» (які ми умовно будемо надалі називати 1 група курсанти -інформатики), і 22 курсанта за напрямом підготовки «Психологія» ( 2 група) курсанти - психологи вік випробовуваних від 17 до 19 років.

Об'єкт дослідження: комунікативна сфера особистості.

Предмет дослідження: комунікативні особливості особистості курсантів ОВС.

Мета дослідження: дослідити особливості комунікативної сфери особистості курсантів ОВС.

На основі поставленої мети визначилися задачі дослідження:

1. Узагальнити уявлення про місце комунікативних особливостей в учбовій діяльності курсантів ОВС.

2. Виявити особливості комунікативно - соціальної компетенції курсантів ОВС.

3. Дослідити комунікативно - характерологічні тенденції особистості курсантів ОВС.

Для дослідження комунікативних особливостей співробітників ОВС, використали такі методики:

1. Методика «дослідження міжособистісних відносин» (Т. Лірі).

Методика призначена для дослідження уявлень досліджуваного про себе і ідеальне «Я», а також для дослідження взаємовідносин в малих грипах.

За допомогою даної методики визначається домінуючий тип відносин до людей в самооцінці і двохсторонній оцінці. Методика складається з оціночних суджень. Визначаються такі стилі:

І. Авторитарний (домінантність - власність - деспотичність);

ІІ. Егоїстичний(впевненість в собі - самовпевненість - самозакоханість);

ІІІ. Агресивний (вимогливість - непримиримість - жорстокість);

ІV. Підозрілий (скептицизм - впертість - негативізм);

V. Підчиняємий (поступливість - кроткість - пасивна підпорядкованість);

VІ. Залежний (довірливість - послушність - залежність);

VІІ. Дружелюбний (добросердечність - несамостійність - надмірний конформізм);

VІІІ. Альтруїстичний (відзивчивий - безкорисність - принесення в жертву). Кожна характерологічна тенденція має три рівня вираження. Перший рівень представляє собою високий рівень вираженої риси характеру по відношенню до інших людей. Другий рівень -середній рівень. Третій рівень - низький.

2. Методика «Діагностика комунікативної соціальної компетентності» (КСК) М.П. Фетикіна, В.В. Козлова і Г.М. Мануїлова.

Методика призначена для отримання більш повного уявлення про особистість, зіставлення ймовірного прогнозу успішності її професійної діяльності. Опитувальник включає в себе 100 тверджень, які розташовані в циклічному порядку. Для кожного питання передбачені три альтернативні відповіді. В даній методиці існує 8 факторів:

1. фактор «А» - бажання спілкуватись, доброта -замкнутість, відчуженість;

2. фактор «В» -низький інтелект (обмежене мислення) - високий інтелект (кмітливість);

3. фактор «С» - емоційна стабільність - неврівноваженість;

4. фактор «Д» - життєрадісний, веселий, безпечний -мовчазний, серйозний;

5. фактор «К» - чутливий, з художнім мисленням - покладається на себе, реалістичний, раціональний;

6. фактор «М» - приймає власні рішення - залежний від групи, слідує за думкою багатьох;

7. фактор «Н» - контролює себе, вміє підчиняти себе правилам - імпульсивний, неорганізований;

8. фактор «П» - здатність до антисоціальної поведінки.

За допомогою даної методики можна виявити низький, середній та високий рівень розвитку даних факторів. Даний опитувальник дозволяє виявити здатність до антисоціальної поведінки, що може характеризуватися недотриманням норм, які прийняті в суспільстві, моральних та етичних цінностей, встановлених правил поведінки та звичаїв.

Досліджувані групи курсантів відповідали на 100 запитань опитувальника, які занесені в комп'ютер. В опитувальник внесена “шкала правдивості”, яка збільшує достовірність отриманих результатів. Низький рівень за різними факторами аналізу свідчить про такі якості особистості, як замкненість, схильність до асоціальної поведінки, проблеми у відносинах з оточуючими, неуважність, емоційна нестійкість, надлишкова імпульсивність у спілкуванні, мовчазність, залежність від групи, неорганізованість, зневага до прийнятих суспільних норм, моральних та етичних цінностей, встановлених правил поведінки та звичаїв.

2.2 Особливості комунікативно-соціальної компетенції курсантів

Особливості комунікативно-соціальної компетенції ми виявили за допомогою методики КСК (комунікативна соціальна компетенція). Отримані результати містяться в наведених нижче таблицях 2.1 - 2.8.

Таблиця 2.1 - Особливості комунікативно - соціальної компетенції у досліджуваних по фактору А (бажання спілкуватись, доброта - замкнутість, відчуженість) ( в %):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Низький	9,1	9,1	-	-
Середній	40,9	36,4	0,31	-
Високий	50	54,2	0,302	-

В ході поведеного дослідження було виявлено, що при розгляді результатів, отриманих в першій групі та другій групі, фактор «А» (бажання спілкуватись, доброта - замкненість, відчуженість) у 50 % курсантів-інформатиків знаходиться на високому рівні, у 40,9 % - на середньому і лише у 9,1 % - на низькому. Так само у 45,5 % курсантів-психологів фактор «А» знаходиться на високому рівні, у 36,4 % - на середньому і лише у 9,1 % - на низькому. Тобто, ми можемо припустити що у більшості курсантів добре розвиненими комунікативні здібності.

Таблиця 2.2 - Особливості комунікативно - соціальної компетенції у досліджуваних по фактору В ( в %):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Низький	13,6	18,2	0,41	-
Середній	50,0	59	0,6	-
Високий	36,4	22,7	1	0,05

При дослідженні фактора «В» (рівень розвитку інтелекту) було виявлено, що 50,0 % курсантів - інформатиків і 59% курсантів-психологів мають середній рівень його розвитку, 36,4 % і 22,7% - високий рівень і 13,3 % та 18,2% - низький рівень. Отже, з картини, яка склалася ми бачимо, що інтелектуальні здібності у курсантів обох груп знаходяться на достатньому рівні розвитку. Більша частина досліджуваних мають добре розвинене логічне мислення та кмітливість.

Таблиця 2.3 - Особливості комунікативно - соціальної компетенції у досліджуваних по фактору С ( в %):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Низький	4,5	9,1	0,61	-
Середній	36,4	63,6	1,83	0,01
Високий	59,1	27.3	2,17	0,01

При аналізі фактор «С» (емоційна стабільність - неврівноваженість) було помічено, що 59,1% курсантів - інформатиків мають високий рівень його розвитку, 36,4% - середній рівень і тільки 4,5 % - низький рівень.

Тобто, більшість досліджуваних з першої групи є емоційно стабільними.

В другій групі дещо інша картина: більшість 63,6 % курсантів - психологів мають середній рівень емоційної стабільності, 27,3 % - високий та 9,1 % - низький.

Тобто курсанти - інформатики більш емоційно стабільні ніж курсанти - психологи.

Таблиця 2.4 - Особливості комунікативно - соціальної компетенції у досліджуваних по фактору Д ( в %):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Низький	13.6	9,1	0,47	-
Середній	54,5	59,1	0,304	-
Високий	31,8	31,8	0	-

В ході розгляду фактора «Д» (життєрадісність, безпечність - мовчазливість, серйозність) було виявлено, що у 54,5 % курсантів - інформатиків та 59,1 % курсантів - психологів - середній рівень, у 31,8 % курсантів обох груп - домінує високий рівень, і у 13,6 % курсантів - інформатиків і 9,1 % курсантів - психологів - мають низький рівень. Отже, у більшості домінують життєрадісні тенденції.

Таблиця 2.5 - Особливості комунікативно - соціальної компетенції у досліджуваних по фактору К ( в %):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Низький	31,8	9,1	1,94	0,05
Середній	59,1	72,7	1	0,05
Високий	9,1	18,2	1	0,05

При дослідженні фактора «К» (чутливість, художнє мислення - покладається на себе, реалістичність, раціональність).

Було виявлено, що у 59,1 % курсантів - інформатиків і 72,7 % курсантів - психологів домінує середній рівень даного фактора, у 31,8 % курсантів - інформатиків і у 9,1 % курсантів - психологів - низький рівень, і 9,1 % курсантів першої групи та 18,2 % курсантів другої групи - мають високий рівень.

Отже, більшість досліджуваних курсантів не визначилися з типом мислення, але все-ж-таки більшість курсантів - інформатиків покладаються тільки на власні сили, реалістичні та раціональні. Тоді як у курсантів - психологів є тенденція до чутливого мислення.

Таблиця 2.6 - Особливості комунікативно - соціальної компетенції у досліджуваних по фактору М ( в %):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Низький	18,2	13,6	0,41	-
Середній	54,5	68,2	0,93	-
Високий	27,3	18,2	0,72	-

Аналізуючи фактор «М» було помічено, що у 54,5 % курсантів -інформатиків і 68,2 % курсантів-психологів домінує середній рівень даного фактора, у 27,3 % і 18,2 % - високий рівень, і 18,2 % і 13,6 % - низький рівень. Отже більшість досліджуваних приймають власні рішення і не залежать від думки оточуючих.

Таблиця 2.7 - Особливості комунікативно - соціальної компетенції у досліджуваних по фактору Н ( в %):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Низький	4,5	4,5	-	-
Середній	36,4	40,9	0,3	-
Високий	59,1	54,5	0,304	-

В ході розгляду фактора «Н» було помічено, що 59,1% курсантів - інформатиків і 54,5 % курсантів -психологів мають високий рівень їх розвитку, 36,4 % і 40,9 % - середній рівень і лише по 4,5 % в кожній групі - низький рівень. Тобто, більшість досліджуваних вміють добре контролювати свої вчинки, дії та підпорядкувати себе прийнятим правилам.

Таблиця 2.8 - Особливості комунікативно - соціальної компетенції у досліджуваних по фактору П ( в %):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Нормальна поведінка	100,0	90,9	2,03	0,01
Здатність до асоціальної поведінки	0,0	9,1	2,03	0,01

Досліджуючи фактор «П» було помічено, що 100 % курсантів - інформатиків не мають схильності до асоціальної поведінки. Серед курсантів - психологів 90,9 % не схильні до асоціальної поведінки, і лише 9,1 % - виявилися схильними.

При порівняльному аналізі особливостей комунікативно - соціальної компетенції у обох групах (див. табл. 2.1-2.8) за допомогою математичного критерію кутового перетворювання Фішера було виявлено, що статистично достовірних (р ? 0,05) відмінностей по факторам «А», «Д», «М» і «Н» між групою курсантів - інформатиків та курсантів -психологів не виявлено.

Порівнюючи результати по фактору «В» і «С», статистично значимими (р ? 0,05) виявилися високі показники між обома групами. Порівнюючи результати по фактору «К», статистично значимими (р ? 0,05) виявилися усі показники між групами.

Отже, з усього вище сказаного ми можемо припустити, що курсанти обох спеціальностей є досить комунікативними. Це може бути пов'язано з особливостями та умовами праці та специфіці роботи в органах внутрішніх справ. Інтелектуальні здібності у обох групах знаходяться на нормальному рівні розвитку, але все ж таки у курсантів - психологів розвинені гірше ніж у інформатиків. Це може бути пов'язано з рівнем обізнаності, і з тим, що інформатики, мають аналітичний і логічний склад розуму, тоді як психологи - мають творче мислення. Про це вказують і показники по фактору «К». Курсанти - інформатики є більш емоційно урівноваженими ніж психологи. Це може бути пов'язано з специфікою роботи користувачів ПК.

І психологи, і інформатики вміють гарно контролювати свою поведінку, підчиняти себе правилам, приймати власні рішення так і поважати думку оточуючих, мають життєрадісний настрій.

2.3 Комунікативно - характерологічні тенденції особистості курсантів

Особливості вибору типу міжособистісних відносин ми виявили за допомогою методики Т. Лірі «діагностика міжособистісних відносин».

Отримані результати по домінуючим тенденціям міжособистісних відносин занесені до таблиць 2.9-2.16.

Таблиця 2.9 - Домінуючі тенденції міжособистісних відносин у досліджуваних:

№	Тенденції	1 група	2 група	t-емп	p
І	Авторитарність	7,27	8,27	0,6	-
ІІ	Егоїстичність	9,01	8,86	0,8	-
ІІІ	Агресивність	8,95	8,82	1,3	-
ІV	Підозрілість	5,68	5,32	0,39	-
	Сума	30,91	31,27
V	Підкоряємість	8,32	8,18	0,06	-
VI	Залежність	8,32	9,14	1,16	0,001
VII	Дружелюбність	11,5	10,23	1,4	0,01
VIII	Альтруїзм	8	9,27	1,14	0,001
	Сума	36,14	36,82

При більш детальному розгляді самих тенденцій в першій групі було виявлено, що у домінуючими є VII, ІІ тенденції. В другій групі було виявлено, що домінуючим є VIII VII тенденція. VІ та ІІ тенденції, як домінуючі не були виявлені у жодного із суддів. Загалом по сумі балів в обох групах дружелюбність переважає над домінуванням.

Таблиця 2.10 - Домінуючі тенденції міжособистісних відносин у досліджуваних по типу відношень «Авторитарність»(%):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Високий	18,2	27,3	0,72	-
Середній	36,4	31,8	0,32	-
Низький	45,5	40,9	0,304	-

В результаті аналізу даної методики, було виявлено, що у досліджуваних першій групи у 45,5% курсантів - інформатиків І тенденція «Авторитарність» (домінантність - власність - деспотичність) знаходиться на низькому рівні, у 18,2% - на середньому і 18,7 % - на високому. У досліджуваних другої групи (психологів) така ситуація по І тенденції: 18,2 % - високий рівень, 36,4 % - середній і 45,5 % - низький. Достовірних відмінностей не виявлено.

Таблиця 2.11 - Домінуючі тенденції міжособистісних відносин у досліджуваних по типу відношень «Егоїстичність» (%):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Високий	18,2	13,6	0,41	-
Середній	40,9	45,5	0,3	-
Низький	40,9	40,9	-	-

ІІ тенденція «Егоїстичність» (впевненість в собі - самовпевненість - самозакоханість) знаходиться у 40,9 % досліджуваних на низькому рівні розвитку в обох групах, у 40,9 % курсантів - інформатиків та 45,5 % курсантів-психологів - на середньому і лише у 18,2% курсантів -інформатиків і 13,6 % курсантів -психологів на високому. Достовірних відмінностей не виявлено.

Таблиця 2.12 - Домінуючі тенденції міжособистісних відносин у досліджуваних по типу відношень «Агресивність» (%):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Високий	13,6	13,6	-	-
Середній	45,5	40,9	0,3	-
Низький	40,9	45,5	0,304	-

ІІІ тенденція «Агресивність» (вимогливість - непримиримість - жорстокість).

Знаходиться у 40,9 % і 45,5 % досліджуваних на низькому рівні в обох групах, у 40,9 % курсантів - психологів та 45,5 % курсантів- інформатиків - на середньому і лише у 13,6 % курсантів обох груп на високому. Достовірних відмінностей не виявлено.

Таблиця 2.13 - Домінуючі тенденції міжособистісних відносин у досліджуваних по типу відношень «Підозрілість» (%):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Високий	4,5	0	1,43	0,05
Середній	0	0	-	-
Низький	95,5	100	1,42	0,05

Розглядаючи ІV тенденцію«Підозрілість» (скептицизм - впертість - негативізм) помітили, що в основному вона складає низький рівень - 95,5% і 100%.

Таблиця 2.14 - Домінуючі тенденції міжособистісних відносин у досліджуваних по типу відношень «Підкорюваність» (%):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Високий	9,1	4,5	0,61	-
Середній	45,5	54,5	0,61	-
Низький	45,5	40,9	0,304	-

Розглядаючи V тенденцію «Підкорюваність» (поступливість - кроткість - пасивна підпорядкованість) було виявлено, що у 45,5 % курсантів - інформатиків і 40,9 % курсантів-психологів вона знаходиться на низькому рівні, у 45,5 % курсантів - інформатиків і 54,5 % курсантів-психологів вона знаходиться на середньому рівні і лише у у 9,1 % курсантів - інформатиків і 4,5 % курсантів-психологів вона знаходиться на високому рівні.

Таблиця 2.15 - Домінуючі тенденції міжособистісних відносин у досліджуваних по типу відношень «Залежність» (%):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Високий	9,1	13,6	0,48	-
Середній	45,5	54,5	0,61	-
Низький	45,5	31,8	0,93	-

VІ тенденція «Залежність» (довірливість - недовірливість) у 45,5 % курсантів - інформатиків і 31,8 % курсантів-психологів знаходиться на низькому рівні, у 45,5 % курсантів - інформатиків і 54,5 % курсантів-психологів вона знаходиться на середньому рівні і лише у у 9,1 % курсантів - інформатиків і 13,6 % курсантів-психологів вона знаходиться на високому рівні.

Таблиця 2.16 - Домінуючі тенденції міжособистісних відносин у досліджуваних по типу відношень «Альтруїзм» (%):

Рівень розвитку фактору	1 група	2 група	цемп	Р
Високий	13,6	31,8	1,47	0,05
Середній	18,2	27,3	0,72	-
Низький	68,2	40,9	1,84	0,05

За результатами по VІІІ тенденції (альтруїстичні тенденції) було виявлено, що більшість досліджуваних мають низький рівень - 68,6 % з числа інформатиків і 40,9 % з числа психологів, середній - 18,2% і 27,3% відповідно. Лише 13,6 % курсантів -інформатиків мають високий рівень по типу «Альтруїзм», а з числа курсантів - психологів ця тенденція на високому рівні дещо вище - 31,8%.

При порівняльному аналізі особливостей міжособистісних відносин (див. табл. 2.10 - 2.16) за допомогою математичного критерію кутового перетворювання Фішера було виявлено, що при розгляді ІV тенденції «Підозрілість» (скептицизм - впертість - негативізм) статистично достовірними (р ? 0,01) є відмінності між 1 і 2 групою на високому і низькому рівнями вираженості тенденції, на низькому рівні між групами різниці виявлено не було.

При аналізі VІІ тенденції «Дружелюбність» (добросердечність - несамостійність - надмірний конформізм) на низькому рівні вираженості тенденції статистично достовірними (р ? 0,05) відмінності між групами є. На високому і середньому рівні між групами різниці виявлено не було.

Розглядаючи VІІІ тенденцію (альтруїстичні тенденції) на високому і низькому рівні статистично достовірними (р ? 0,05) є відмінності групами. На середньому рівні між групами різниці виявлено не було.

По тенденціям І, ІІ, ІІІ, V, VІ статистично достовірних відмінностей виявлено не було. Таким чином, дослідження комунікативно-характерологічних тенденцій за методикою Т. Лірі дало змогу виявити такі якості особистості курсантів за напрямком підготовки інформаційних систем і технологій і курсантів - психологів, як щирість, безпосередність, прямолінійність, наполегливість у досягненні мети, ініціативність, упевненість в собі, вони прагнуть до тісної співпраці з референтною групою і підкреслення своєї причетності до інтересів більшості, кооперації, до доброзичливих стосунків з оточуючими, гнучкими та компромісними при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, іноді проявляють нестриманість у виливах своєї дружелюбності стосовно навколишніх.

Отримані результати, підтвердили, що спеціальні комунікативні якості наприкінці першого курсу у курсантів ще несформовані або сформовані частково, що зашкоджуватиме становленню і самоусвідомленню майбутніх спеціалістів. Можна передбачити, що якщо не провести з цими респондентами комплекс спеціальних занять, то формування комунікативних якостей почне відбуватися тільки тоді, коли курсанти приступлять до виконання професійних завдань, тобто прийдуть на роботу. Непідготовленість курсантів у комунікативній сфері викликатиме труднощі при встановленні та налагоджуванні контактів, виконуючи свої професійні обов'язки.

Процес професійної підготовки з формування комунікативних якостей курсантів ХНУВС повинен реалізуватися через окремі види занять. Основними формами такої підготовки є: лекція, семінар, практичні заняття, психологічний тренінг, самопідготовка. Результати досліджень підтвердили, що вивчаючи психологічні дисципліни, необхідно приділяти увагу проблемі формування професійно важливих комунікативних якостей курсантів.

Висновки

У зв'язку з проведеним дослідженням ми можемо зробити наступні висновки:

1. Проаналізувавши основні теоретичні підходи, щодо проблеми особливостей спілкування особистості, ми з'ясували, що спілкування - багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння суб'єктами спілкування один одного. При спілкуванні з населенням працівники органів внутрішніх справ вирішують службові завдання і цілком природно, що від їх умінь спілкуватися з людьми, встановлювати психологічний контакт, буде залежати зрештою і загальна ефективність їх діяльності. комунікативний курсант психологія

Це дає підстави вважати, що комунікативні якості є найбільш важливим елементом в структурі професійної майстерності працівників органів внутрішніх справ.

2. Ми провели дослідження щодо комунікативних якостей курсантів ХНУВС, порівнявши результати між групами курсантів за напрямками підготовки «Інформаційні системи та технології» та «Психологія». Можливо було припустити, що комунікативні якості курсантів першої групи, так би мовити аналітичного складу мислення, будуть відрізнятися від комунікативних якостей курсантів другої групи (гуманітарного складу мислення).

Але істотних відмінностей ми не виявили. Це свідчить насамперед про молодий вік випробуваних, можливо, що курсанти ще не достатньо визначилися зі своїми майбутніми професіями, або ще не почався процес професіоналізації, який би і розвив би відповідні комунікативні якості.

3. Курсанти обох спеціальностей є досить комунікативними. Це може бути пов'язано з особливостями та умовами праці та специфіці роботи в органах внутрішніх справ. Інтелектуальні здібності у обох групах знаходяться на нормальному рівні розвитку, але все ж таки у курсантів -психологів розвинені гірше ніж у інформатиків. Це може бути пов'язано з рівнем обізнаності, і з тим, що інформатики, мають аналітичний і логічний склад розуму, тоді як психологи - мають творче мислення. Курсанти - інформатики є більш емоційно урівноваженими ніж психологи. Це може бути пов'язано з специфікою роботи користувачів ПК.

4. І психологи, і інформатики вміють гарно контролювати свою поведінку, підчиняти себе правилам, приймати власні рішення так і поважати думку оточуючих, мають життєрадісний настрій.

5. Комуникативні якості особистості курсантів за напрямком підготовки інформаційних систем і технологій і курсантів - психологів, наступні: щирість, безпосередність, прямолінійність, наполегливість у досягненні мети, ініціативність, упевненість в собі, вони прагнуть до тісної співпраці з референтною групою і підкреслення своєї причетності до інтересів більшості, кооперації, до доброзичливих стосунків з оточуючими, гнучкими та компромісними при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, іноді проявляють нестриманість у виливах своєї дружелюбності стосовно навколишніх.

Список використаної літератури

1. Агеєв В.С. Міжгрупова взаємодія. - М: МГУ, 1990. - 158 с.

2. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. - М.: Аспект Пресс, 1996, с. 37-69.

3. Андреева Г.М. Общение и оптимизация совместной деятельности.- М.:1987, с. 74-83.

4. Берн 3. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры / З.Берн. -М., 1988 - 104 с.

5. Бодалев А.А. Психологическое общение./А.А. Бодалев. - М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: Н.П.О, «Модек», 1996.- 256с.

6. Доронта М. З. Культура спілкування ділових людей. - До., 1997, с.75-84.

7. Емельянов Ю.Н. Активное социально - психологическое обучение.- Издат. Лен. Гос. Ун., 1985, с.89-97.

8. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Соловьёва О.В. Введение в практическую и социальную психологию. М.: Смысл, 1996, с.214-225.

9. Кримінально-процесуальному кодексі України : за станом на 20 берез. 2007 р. - Х. : Одіссей, 2007. - 296 с. - (Закони України).

10. Климов С.А. Общая психология: общеобразовательный курс: учебное пособие для вузов.-М.ЮНИТИ,1999, с.418-429.

11. Мелибурда Е.Л. Психологические возможности улучшения общения.- М.: Прогресс, 1986, с.116-126.

12. Мир мудрых мыслей (сост. Л.Л. Ермолинский, Т.Ф. Ермолинская).- Иркутск. «Символ», 1995, с.448-452.

13. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. СПб.: Питер,2006, с.411-428.

14. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: навчальний посібник.,2001,с.236-249.

15. Немов Р.С. Психология: Учебник: Общие основы психологи.-М.2000, с.476-493.

16. Общение и оптимизация совместной деятельности. Под редакцией Андреевой Г.М.- М.: 1987, с.118-135.

17. Основы социально-психологической теории. Под редакцией Бодалева А.А., Сухова А.Н.-М.: Международная педагогическая академия, 1995, с.237-251.

18. Петровская Л.А. Компетентность в общении. - М.: Изд-во МГУ,1989, с. 52-98.

19. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология: Учебник: для студ. пед.. вузов.- М.-2000, с.312-329.

20. Поліщук Д. А. Психолоические особенности общения при допросе // Прокурорська и следовательская практика. - 2002. - с. 199 -215.

21. Попова Г. В., Лозова С. М. Технологія побудови тренінгової програми «професійна комунікація слідчого (на прикладі очної ставки)» та результати її застосування в учбовому процесі. // Право і безпека 2005 №2, ХНУВС, 2002. - с. 190 - 194.

22. Про міліцію: закон України від 20 грудня 1996 року.

23. Психологія. За редакцією члена-кореспондента АПН України Ю. Л. Трофімова; / Київ «Либідь», 2001р - 340.

24. Психология общения / Е. И. Рогов - М.: Гуманитар. Изд. Центр ВЛАДОС, 2005 - 335 с.

25. Психологія спілкування / Методичні рекомендації / Уклад. С. В. Харченко - Харків : Харківський університет внутрішніх справ, 2007. - 28 с.

26. Психология профессиональной подготовки. /Под ред. Никифорова Г.С. СПб.: Питер Ком, 1993, с.98-121.

27. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара, 1998.

28. Руденский Е.В. Социальная психология: Курс лекций. - М.: ИНФА-М; Новосибирск: ИГАЭиУ, 1997, с.22-48.

29. Рудесташ К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. - М.: Прогресс, 1990.- 220с.

30. Русинка І.І. Психологія: Навч. посібник.-К.: Знання,2007, с.36-48.

31. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии / Е. В. Сидоренко. - СПб.: Речь, 2002,- 254 с.

32. Словарь психолога-практика: Сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., перераб. и доп. - Мн.: Харвест, 2003.- 976 с.

33. . Столяренко Л.Д. Основы психологии: учебное пособие. - Изд-во 15-е.-Ростов: Феникс,2006, с.64-72.

34. Столяренко Л.Д. Основы психологии. - Ростов н/Д.: Изд. «Феникс», 1995,с.73-86.

35. Хрестоматия по социальной психологии. Учебное пособие для студентов под редакцией Кутасовой Т.- М.: Международная педагогическая академия,1994.-222с.

36. Фетискин Н.П. Социально - психологическая диагностика личности и малых групп. - М., Изд-во Института Психотерапии.2002.-490с.

37. Экман П. Психология лжи. - Спб, 1999. - 356 с.

Размещено на Allbest.ru

...