Жанрові особливості англійської жіночої літератури мандрів кінця XVIII – першої половини XIX століття (на матеріалі творів про Крим)

Однак, набуваючи властивостей нарису, травелог зумів зберегти й власні генетично продуктивні риси: “широкозахватність” сюжету, розмаїтість темпоральних та просторових форм, міфологічну “оптику” у висвітленні реальності. Правда, архаїчні міфологеми півострова змінювалися новими, і Крим як легендарно-романтичний рай, переживши істотну трансформацію в другій половині XIX століття, до початку XX сторіччя знову набуває атрибутів райського топоса, хоча й позбавленого космічного підґрунтя. Відбувається закріплення нової тематичної лінії, в якій “Схід у мініатюрі” поступився місцем “маленькій Європі”. Знаками її ставали Рив'єра й Ніцца (Алупка, Ялта, Гурзуф), Версаль (Лівадійський Імператорський і Воронцовський палаци) тощо. Навіть місцеве населення уподібнювалося життєрадісним італійцям. Під пером професійної письменниці А. Мікін образ Криму знаходив особливу рельєфність і життєвість, а текст її книги в цілому породжував безсумнівний естетичний ефект. Тим самим підтверджується вихідне концептуальне положення дослідження: жанру травелогу, що сформувався в навкололітературних сферах, первісно властивий багатий творчий потенціал, що може й повинен бути актуалізованим професійною документально-художньою прозою.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено самостійне вирішення важливої наукової проблеми, пов'язаної з виявленням жанрової специфіки англійської літератури мандрів кінця XVIII - першої половини XIX сторіччя. Цю проблему осмислено на основі апробованих наукових концепцій, що стосуються епічних, ліричних, публіцистичних жанрів, а також сучасних підходів до явищ художньої культури: гендерного, рецептивного, типологічного.

Таким чином, на історико-літературному рівні дослідження визначено тенденції й закономірності функціонування британської оповідної прози, зокрема жіночої літератури мандрів, реконструйовано основні етапи її розвитку в Англії; встановлено її спрямованість на освоєння кримської тематики; розглянуто участь у цьому процесі письменників-чоловіків і авторів-жінок; простежено подібність і розходження між ними у висвітленні нового життєвого матеріалу.

На теоретико-літературному рівні дослідження диференційовано поняття “література мандрів” та “жанр подорожі”; уточнено поняття “травелог”, запропоновано класифікацію його різновидів.

На принципово нових текстуальних джерелах досліджено генезис, конститутивні ознаки, спрямованість еволюції, типологію, поетику жіночих травелогів про Крим, і таким чином заповнено значну лакуну в історії британської документально-художньої “подорожі”.

Загальновідомо, що жанру подорожі належить особливе, “проміжне” положення між літературою факту, документалістикою, й літературою художньою, белетристикою. Інтеграція всередині “подорожі” власне художніх елементів і документальної вірогідності дозволяє віднести її до літературного жанру, що характеризується певним набором конститутивних характеристик. Непорушною умовою існування даного жанру є сама подорож з наступним відображенням у слові, в ході чого здійснюється белетристична обробка фактичного матеріалу. “Подорож” представлена різними формами нарації, серед них - подорожній щоденник, лист “із дороги”, подорожній нарис тощо.

У сучасному літературознавстві для загального позначення подібного типу творів все частіше застосовують поняття “травелог”, якому в такий спосіб надається узагальнююче значення. Разом із тим травелог нерідко характеризується і як окремий підвид жанру подорожі, “акумулятор” різноманітних рис інших його різновидів. У дисертації дане поняття також використане в “широкому” і “вузькому” значеннях. Однак у першому випадку ми позбавляємо цю дефініцію універсальності й показуємо, що травелог є таким видом подорожі (як певного “метажанру”), що протиставлений іншому його виду - нарису. У другому випадку виходимо з того, що обидва ці види поділяються на цілу низку власних різновидів, до яких і належить травелог у “вузькому” значенні слова.

Проаналізований історико-літературний матеріал свідчить: як самостійний різновид жанру подорожі травелог близький, але не тотожний іншим його структурам. По-перше, лише в тексті травелогу як оповідній одиниці можуть комбінуватися (у найдовільніших сполученнях) елементи листа “з дороги”, дорожнього щоденника, путівника, мемуарів, автобіографії тощо. По-друге, документальність як найважливіший принцип типізації зображуваної дійсності поєднується тут із міфологізацією останньої. Взаємодія документалізму й міфологізму розглядається нами як диференційна властивість травелогу - одного з оригінальних різновидів однойменного виду жанру подорожі.

Ми констатуємо, що, будучи давнім і популярним жанром світової літератури, “подорож” досягає свого розквіту в мистецтві Англії внаслідок низки об'єктивних соціально-історичних і культурологічних обставин. Тут більше двохсот років тому формується особливий документально-художній феномен - “Кримський текст”, втілений у різних формах жанру подорожі, вибір яких обумовлений існуючою літературною традицією й гендерними розходженнями, що стосуються області зображення (проблематики й тематики літературних творів), сфери вираження (характер авторської рефлексії й рівень її об'єктивності), а також манери оповідної стратегії.

У дисертації встановлено, що в кримських травелогах не виявляється істотної спрямованості щодо гендерності, а сам гендерний аспект у творах англійок поки що розвивається на рівні власне оповідачки, її досвіду й світовідчуття. В описах же навколишнього світу вони рухаються в руслі консервативної британської літературної традиції. Мандрівниці моделюють кримську дійсність, у якій домінують образи саме чоловіків (як носіїв інформації) - військової й цивільної еліти півострова, а жінки присутні лише як фонові персонажі на периферії художнього світу “подорожі”. Разом із тим це не суперечить завданням і пріоритетам травелогу: адже головне тут - не лише окреслити глибокі психологічні портрети й характери, а й художньо, але з документальною точністю, відтворити реальний простір.

У дисертації також вказується, що автори-чоловіки віддають перевагу таким видам “подорожі”, як нарис (проблемний, моралістичний, особливо - соціально-політичний тощо). Жінки ж вибирають більш “інтимні” варіанти жанру - щоденник, лист, нотатки. На основі аналізу їхніх творів виявлено хронологію “малих” підвидів “подорожі”: подорожній лист-монолог домінує наприкінці XVIII століття, щоденникова проза - у середині XIX сторіччя. До нарису британки звертаються переважно на початку XX століття, віддаючи перевагу подорожньому нарису.

На авторський вибір і авторську оцінку, безумовно, впливали творчі принципи пануючих тоді літературних напрямків, тобто рухливість жанру в історико-літературному процесі позначалася на еволюції травелогу з точки зору його тематики, проблематики, і особливо - манери оповіді. У дисертації показано, що, незважаючи на безумовну типологічну спільність, у межах “Кримського тексту” функціонують дві різні моделі жіночого травелогу: та, що сформувалася наприкінці XVIII століття й існувала до першої чверті XIX століття, і та, що склалася до середини XIX сторіччя. Саме їх існування свідчить, що для зазначених періодів були актуальні різні наративні підходи до відображення “вторинної” реальності.

Ранньому травелогу властива документально-сентименталістська модель оповіді, що поєднувала об'єктивність зображення навколишнього світу й суб'єктивність його виміру, фікціональну оповідну стратегію, вільну, однак, від художнього вимислу й засновану лише на домислі. Мандрівні нотатки цієї пори характеризуються темпоральною ретроспекцією й особливо густо забарвлені “місцевим колоритом”, що на межі XVIII - XIX століть був невід'ємною частиною зображення “чужого” простору. Завдяки цьому у творах перших мандрівниць також акцентується часткова руйнація піднесених романтичних мрій. Адже вони приходять у зіткнення з реальністю, часом непривабливою й убогою.

Із середини XIX століття превалює фактографічне сприйняття дійсності, і тому формується інша модель травелогу, що, переживши певні жанрові й тематичні трансформації, закріплюється й стереотипізується до початку XX сторіччя. Для неї характерна документально-просвітительська установка на об'єктивність і достовірність зображення, майже повна відсутність елементів автобіографізму в коментуванні побаченого, перевага дескриптивно-інформативної форми викладу. Перевага віддається точним фактам, цифрам, обставинам, які й несуть явні елементи авторської оцінки, а ліричне “я” поступово приймає на себе лише граматичну функцію.

Як бачимо, травелоги англійських мандрівниць належать до сфери документально-художньої прози з особливим типом сюжету, композиції, стилю й наочно демонструють чималий діапазон творчих можливостей цього продуктивного жанроутворення в межах багатої й багатовекторної літератури подорожі.

У Додатку А наводяться біографічні дані про англійських письменниць, що відвідали Крим у зазначений період. У Додатку Б представлено авторський переклад розділу “Російська Рив'єра” з книги А. Мікін “Росія: подорожі й дослідження”. Ці матеріали можуть бути використані при укладанні біобібліографічних словників “Англійські письменники в Криму і в Україні”, антологій “Кримський текст у прозі Великобританії”, “Жанр травелогу в зарубіжній літературі подорожі”, а також при роботі над книгами про російсько-англійські літературні зв'язки кінця XVIII - початку XX століття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Деремедведь Е. Н. Крым глазами английского путешественника Р. Лайелла // Культура народов Причерноморья. - 2003. - №43. - С. 163 - 169.

2.Деремедведь Е. Н. Образ послевоенного Крыма в дневниковых записях английской путешественницы миссис Вильям Грей (1869) // Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 47. - С. 12 - 17.

3. Деремедведь Е. Н. Жанр путешествия в английской женской литературе // Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 48. - С. 105 - 108.

4. Деремедведь Е. Н. Рецепция образа Крыма в путевых заметках английских путешественниц конца XVIII - начала XX века // Вопросы литературы. - 2004. - № 10 (67). - С. 142 - 151.

5. Деремедведь Е. Н. Английская литература путешествий XVIII - XX вв. о Крыме: реализация процесса коммуникации // Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 49. - С. 112 - 115.

6. Деремедведь Е. Н. Крымские травелоги англичанок конца XVIII - первой четверти XIX века в контексте жанра путешествия // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 61. - С. 101 - 106.

7. Деремедведь Е. Н. Культура народов Крыма в зеркале английской литературы путешествия конца XVIII - первой четверти XIX века // Література в контексті культури: Збірник наукових праць. - Д.: Вид-во ДНУ, 2005. - Вип.15. - С. 110 - 120.

8. Деремедведь Е. Н. Крымские картины из военной жизни Балаклавы, представленные в дневнике Изабеллы Дуберли // Восточная (Крымская) война 1853 - 1856 годов: новые материалы и новое осмысление. - Симферополь: Крымский Архив, 2005.- С. 91 - 98.

9. Деремедведь Е. Н. Крымское виноделие в путевых заметках английских путешественников XVIII - XX вв. // Дионис - Вакх - Бахус в культуре народов мира (научный сборник). - Вып.2. - Симферополь: Крымский Архив, 2005. - С. 3 - 10.

10. Деремедведь Е. Н. Литературная рецепция Крымской войны: героика военного дискурса в дневнике Изабеллы Дуберли // VI Таврические научные чтения (сборник научных статей). - Симферополь: Еврострой, 2006. - С. 74 - 79.

11. Деремедведь Е. Н. Путешествие Мери Сикоул (1855): мировосприятие крымского пространства // VII Таврические научные чтения (сборник научных статей). - Ч. 1. - Симферополь: Еврострой, 2006. - С. 90 - 95.

12. Деремедведь Е. Н. Дневник Изабеллы Дуберли периода Крымской войны (1854 -1856 гг.) // Историческое наследие. - Симферополь: Антиква, 2007 - №18. - С. 199 - 223.

Размещено на Allbest.ru